Чи можна визнати розірваний договір недійсним?

Більшість норм і правил оформлення угод визначено в Цивільному Кодексі України. У тексті ми розглянемо більш детально, в яких випадках угода буде визнана недійсною, а також які підстави для цього є в українському законодавстві і яка різниця між розірваною та недійсною угодою.

Недійсна угода: що це

Угода недійсна, якщо здійснена з порушенням вимог закону чи це визнано судом. Недійсні угоди поділяються на такі категорії:

Чи можна визнати розірваний договір недійсним?

Нікчемні правочини

Нікчемна – це угода, що вважається недійсною з моменту її укладення через невідповідності нормі закону. Судом недійсними визнаються тільки наслідки такої угоди. До причин, за яким угода визнається нікчемною, відносяться такі порушення закону: прострочена довіреність, зняття з реєстрації неповнолітніх дітей без дозволу органу опіки та інше;

Оспорювані угоди

Оспорювані угоди не автоматично визнаються недійсними – для цього потрібне судове рішення. В судовому порядку угода може бути оскаржена як однією зі сторін (покупець і продавець, власник та орендар), так і іншою заінтересованою особою (родич, неврахований спадкоємець тощо).

Як покарати квартирного шахрая за законом

Правові наслідки визнання правочину недійсним полягають у двосторонній реституції – повернення всім сторонам вихідних положень (покупець отримує назад гроші, а продавець – права власності на нерухомість).

У деяких випадках одержане за угодою переходить у дохід держави, призначаються додаткові санкції для винної сторони, такі як відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданих збитків, адміністративна та кримінальна відповідальність тощо.

Чи можна визнати розірваний договір недійсним?

Чому договір можуть визнати недійсним

Якщо угода незначна, то сторони можуть відмовитися від виконання вимог за нею без судових розглядів. Якщо хтось з представників заперечує дійсність угоди або окремих умов, доведеться звертатися до суду. В судовому порядку угода визнається недійсною згідно таких підстав:

  • недотримання форми договору;
  • протиріччя громадським нормам і принципам моралі;
  • дефекти суб'єктного складу;
  • дефект волі;
  • відсутність єднання волі і волевиявлення учасників;
  • дія не в інтересах особи, яку представляють та інше.

Розглянемо докладніше кожну з причин.

Чи можна визнати розірваний договір недійсним?

Недотримання форми договору

Операції з нерухомістю будь-якого виду повинні оформлятися відповідно до закону – в письмовій формі встановленого зразка, під контролем нотаріуса з державної реєстрацією. Усну угоду або з помилками в оформленні легко визнати недійсною, а для доказу зворотного у суді потрібні вагомі докази (відео, фото, свідки).

Як перевірити квартиру під час купівлі на вторинному ринку

Протиріччя громадським нормам і принципам моралі

Це операції з нерухомістю, які проведені з порушенням цивільного законодавства чи моральних принципів суспільства. Такі операції з нерухомістю містять ознаки злочину або адміністративного проступку. Найчастіше, одна із сторін правочину просто не розуміє, який документ підписує.

Це може бути обумовлено впливом лікарських препаратів, алкоголю, наркотичних засобів або сильного стресу, наслідками передінфарктного стану.

Ще така підстава застосовується до дієздатних осіб, які страждають психічними захворюваннями та перебувають на обліку в психоневрологічному закладі, і операцій, здійснених без дозволу органів опіки і піклування.

Чи можна визнати розірваний договір недійсним?

Дефект суб'єктного складу

Якщо простіше – до таких відносяться угоди, зроблені особами за межами цивільної дієздатності. А саме операції з нерухомістю, вчинені:

  • недієздатними або обмежено дієздатними особами;
  • малолітніми та неповнолітніми особами;
  • особами з перевищенням повноважень.

Тому не варто нехтувати перевіркою складу власників об'єкта нерухомості і документів всіх представників іншої сторони угоди.

Дефект волі

Такі угоди не відображають справжньої волі однієї або обох сторін. Операція з нерухомістю визнається недійсною, якщо доведено, що вона здійснена в результаті помилки чи обману, під впливом психічного або фізичного тиску. Сюди також відносяться угоди, зроблені на невигідних умовах під впливом тяжкої обставини або в результаті зловмисної домовленості представниками однієї з сторін.

Чи можна визнати розірваний договір недійсним?

Відсутність єднання волі і волевиявлення учасників

В цьому випадку під виглядом одного виду правочину настають наслідки іншого виду. Під цю категорію підпадають такі операції:

  • фіктивні (для приховування дійсної мети угоди). Наприклад, продаж житла родичам або іншій підставній особі при збереженому праві користування і розпорядження нерухомістю;
  • уявні (без наміру створити юридичні наслідки договору). Наприклад, продаж частини будинку або квартири, які знаходяться в частковій спільної власності, під виглядом договору дарування. При цьому порушується право інших власників на першочергову купівлю.

Як продати частку в квартирі

Дія не в інтересах особи, яку представляють

Це найчастіше відбувається у випадках купівлі-продажу квартири за дорученням. Представник просто не враховує інтересів довірителя і угода може бути визнана недійсною, частіше в таких ситуаціях:

  • нерухоме майно продається нижче ринкової вартості;
  • власник не отримав грошей після продажу об'єкта (або отримав не в повному розмірі);
  • продаж здійснювалася після смерті юридичного власника квартири (порушені права спадкоємців).

Як продати квартиру, яку отримали у спадок

Чи можна визнати розірваний договір недійсним?

Інші причини

Операції з нерухомістю можуть бути визнані недійсними, якщо:

  • попередні угоди з цим об'єктом визнані незаконними;
  • існують права третіх осіб на користування нерухомим майном операції (арешт, оренда, застава, сервітут тощо);
  • юридична особа не має права на таку діяльність (немає відповідного дозволу або ліцензії);
  • існує заборгованість за житлово-комунальні послуги;
  • неузаконене перепланування.

Для більш детальної консультації щодо недійсних угод та трактування обставин варто звернутися до профільного юриста.

Як розірвати договір купівлі-продажу житла?

Терміни визнання угоди недійсною

Угода може бути визнана недійсною як за декілька тижнів після її вчинення, так і через кілька років. Загальна позовна давність становить 3 роки з того моменту, як особа дізналася про порушене право. Але кожен випадок індивідуальний, і при подібному зверненні угода буде визнана недійсною лише у судовому порядку.

Чи можна визнати розірваний договір недійсним?

Різниця між розірваною та недійсною угодою

Як вже зазначалося нами раніше, у випадку недійсною угоди сторін повертаються в вихідні положення. Так, покупець або орендар отримує назад гроші, а власник права власності на нерухомість.

Але розірвання угоди має зовсім інші підстави та правові наслідки.

Найчастіше це несумлінне виконання зобов'язань однією із сторін, і як результат – розірвання угоди в судовому порядку або за згодою сторін та за допомогою нотаріуса.

Визнання угоди недійсною через суд може зайняти багато часу. А ось з виконанням реституції нерідко виникають проблеми – житло перепродують, здають в оренду, прописується неповнолітній. Тому приділіть достатньо часу і сил для перевірки іншої сторони угоди і оформлення угоди відповідно до закону.

Чи можна визнати розірваний договір недійсним?

29 жовтня 2009

У нашій країні склалася вже якась традиція: в договірних відносинах визнати угоду недійсною — практично те ж саме, що «розрубати гордіїв вузол», простий універсальний метод вирішення всіх проблем.

От і учасники форуму ЛІГАБізнесІнформ задалися питанням: чи може бути задоволено вимогу про визнання договору недійсним у разі, якщо договір до моменту пред'явлення такої вимоги вже був розірваний?

Як зараз?

Як виявилося, судова практика в подібних справах досить усталена і зовсім не суперечлива.

Так, ВГСУ ще в 1997 році висловив думку, що «якщо сторони домовились про розірвання договору до вирішення спору, пов'язаного з визнанням цього договору недійсним, арбітражний суд повинен вирішити такий спір по суті незалежно від домовленості сторін».

У незмінності поглядів суду на це питання можна переконатися, аналізуючи його практику через 5 років. Припустимо, що судді, аргументуючи свою позицію, виходили з того, що наслідком як розірвання договору, так і його виконання є припинення зобов'язання (статті 599, 653 ЦК).

Українське законодавство не виключає можливості визнати недійсним договір, зобов'язання по якому виконані. Якщо це так, то можна визнати недійсним договір, зобов'язання по якому припинені і по іншій підставі — розірванням угоди. Однак є всі підстави вважати, що така позиція є неправильною, що суперечить положенням цивільного законодавства України.

Аргументи проти

Поняття «договір» можна розглядати в декількох іпостасях: як юридичний факт, як угоду і як правовідносини. Наведені положення теорії цивільного права знайшли своє відображення і в Цивільному кодексі України. Так, згідно зі ст. 599 ЦК зобов'язання може бути припинено як у випадку його виконання, так і при розірванні договору (ч. 2 ст. 653 ЦК).

Важливо звернути увагу на те, що наведені підстави для припинення зобов'язання мають різну юридичну природу. Приміром, виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК договір є підставою для виникнення зобов'язання. Таким чином, розірвання договору тягне за собою припинення зобов'язання в силу того, що перестає існувати, власне, його підстава.

У разі ж виконання зобов'язання відбувається тільки здійснення прав і обов'язків, але його заснування нікуди не зникають. Таким чином, у разі виконання зобов'язання його заснування залишаються. При цьому нікуди не зникає договір як юридичний факт і як угода: сама угода про виникнення прав і обов'язків залишається.

Воно зберігається як підстава виникнення права і є доказом його існування, забезпечуючи, таким чином, у тому числі можливість подачі позову. Це підтверджується і позицією ВГСУ, яка піддається критиці.

Якщо ж договір (який є підставою зобов'язання) розірвано, то отже, він відпадає не тільки як підстава, але ліквідовуються також правовідносини та анулюється сама угода.

Власне, тому позовні вимоги до певної особи про визнання недійсним розірвання договору слід вважати безпредметними, а провадження у такій справі, наприклад, в рамках господарського процесу потрібно припиняти за п. 1-1, ч. 1 с. 80 ГПК.

Головний аргумент для таких дій суду — такий позов може бути спрямований тільки на скасування, ліквідації підстави виникнення права особи, про яку йшла мова вище.

При цьому є й певний парадокс: як можна посягати на право (при спробі визнати недійсним розірваний договором; по суті, так і відбувається), якщо особа його і так втратила внаслідок скасування його підстав? Відзначимо, що атакувати позицію ВГСУ, згідно з якою розірваний договір можна визнати недійсним, можна і з іншого флангу. Так, ч. 3 ст.

215 ЦК говорить: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, така угода може бути визнана судом недійсною (оспорювана угода).

Виходячи з цієї норми, можна зробити один важливий висновок: до визнання судом оспорюваної угоди недійсною вона вважається дійсною. Статтею 236 ЦК передбачено, що угода, визнана судом недійсною, є такою з моменту її здійснення. Тобто правило про момент недійсності угоди повинне застосовуватися тільки після відповідного рішення суду, що вступило в законну силу. Вірним буде висновок і про те, що у разі визнання факту дійсності угоди до рішення суду, факт розірвання договору до вердикту суду також повинен вважатися дійсним. Сказане цілком відповідає позиції Верховного Суду: «Потрібно враховувати, що наслідком визнання недійсним правочину не може бути його розірвання. Застосування наслідків недійсності оспорюваних право чинів можливе лише за наявності рішення про визнання такого правочину недійсним».

Все це дає підстави стверджувати, що при пред'явленні позову про визнання недійсним розірваного договору угоди між сторонами вже не існує. Іншими словами, до вступу в силу рішення суду угода є дійсною. Одночасно дійсно до рішення суду і розірвання договору.

Читайте также:  Пам’ятка споживача: як діяти покупцю, який випадково розбив чи пошкодив товар у магазині?

Отже, приймаючи рішення у подібних справах, суд все ж таки повинен виходити з того, що розірвання договору було правомірним і мало ті наслідки, які передбачені законодавством, — анулювання угоди.

Тобто якщо уявити цілком допустимий розвиток подій, коли суд визнає дійсним розірвання договору, то при цьому не можна визнати законними дії, за яких можливо задовольнити вимогу про визнання договору недійсним, оскільки самого договору не існує ні за яких обставин.

Вихід є!

Отже, все ніби логічно і правильно, але все ж таки залишається не спростованою частина висновків ВГСУ: «Домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між ними розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору». Дійсно, не виключено, що сторони можуть укласти договір, наприклад, частково його виконати, а потім розірвати.

При цьому у кожного з контрагентів можуть залишитися певні претензії. Як бути в цій ситуації? Чи є факт неможливості визнання розірваним договору недійсним перешкодою для захисту прав та інтересів сторін? Ні в якому разі. Стаття 1212 ЦК передбачає можливість подачі позову, посилаючись на так зване безпідставне збагачення відповідача.

При цьому «особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала». Тобто сама ідея захисту права через вимогу про повернення безпідставно придбаного майна застосовується тут в силу того, що в особи немає підстав володіти та користуватися майном.

Наприклад, якщо виконання однією стороною було проведене в рамках договору, але пізніше він був розірваний, то у набувача майна вже немає законних підстав для володіння.

Висновок

Таким чином, саме в цій ситуації різниця між припиненням зобов'язання через виконання зобов'язання і в силу розірвання договору особливо виразно видно. І тут ми знову приходимо до спільного знаменника: як можна навіть припустити існування можливості пред'явлення позову про визнання угоди недійсною, якщо відпала сама підстава виникнення права?

Вадим Боричевський, www.ligazakon.ua

Порядок укладення, розірвання та визнання недійсним шлюбного договору

Пункт 2.1.

Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» визначає шлюбний договір як договір щодо вирішення питань життя сім'ї (шлюбний договір), яким регулюються майнові відносини між подружжям, у тому числі визначаються їхні майнові права та обов'язки як батьків. Шлюбний договір укладається в письмовій формі в трьох оригінальних примірниках і нотаріально посвідчується.

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки, а також можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як батьків.

Сторони у шлюбному договорі можуть визначати:

  • правовий режим майна, яке дружина, чоловік передають для використання на спільні потреби сім’ї;
  • правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу;
  • порядок користування житлом;
  • права на утримання.
  • Сторони можуть домовитись у шлюбному договорі про зміну правового режиму майна, набутого в шлюбі, та визначити його як особисте майно одного із подружжя або на особисте майно одного із подружжя поширити режим спільного майна подружжя.
  • Шлюбним договором може регулюватися порядок користування одним із подружжя житловим приміщенням, яке належить іншому з подружжя, а також проживання у житловому приміщенні, яке є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.
  • Порядок укладення шлюбного договору
  • Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.
  • На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

Відповідно до положень ст. 95 Сімейного кодексу України якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу.

Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків. У шлюбному договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу. (ч. 2 ст. 96 Сімейного кодексу України). 

Умови шлюбного договору

  • визначення майна, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу;
  • непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 Сімейного Кодексу України і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них;
  • визначення можливого порядку поділу майна, в тому числі в разі розірвання шлюбу;
  • використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб;
  • будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства;
  • порядок користування житлом. Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї;
  • про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів;
  • про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором;
  • може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації;
  1. Порядок розірвання шлюбного договору
  2. У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків.
  3. У шлюбному договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.
  4. Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається

Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Угода про зміну шлюбного договору нотаріально посвідчується.

  • На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.
  • Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається.
  • Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. У такому разі, за вибором подружжя, права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, припиняються з моменту його укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього
  • На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.
  • Визнання недійсним шлюбного договору

Відповідно до ст.103 СК України шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

Основні підстави визнання шлюбного договору недійсним:

  1. порушення нотаріальної форми договору, а також укладення шлюбного договору неповнолітніми особами, які беруть шлюб без згоди їх батьків або піклувальника;
  2. неналежний суб’єктний склад (укладення договору недієздатними особами, або такими, що не мають необхідного обсягу дієздатності);
  3. зменшення обсягу прав дитини, які встановлені СК України;
  4. включення умов, які ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище;
  5. укладення договору під впливом обману, насильства;
  6. помилка однієї зі сторін договору;
  7. порушення шлюбним договором норм закону (наприклад, включення в договір положень, що стосуються особистих прав і обов’язків подружжя або їх неповнолітніх дітей) тощо.

Отримати консультацію з правових питань можна у Першому миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: м. Миколаїв, вул.. Образцова, 4а/2, (0512) – 47-20-90, 47-20-91.

Перейти на офіційну сторінку на

Як і навіщо укладати шлюбний договір? Консультує Міністр юстиції України Павло Петренко

Доброго вечора! Ми з нареченою плануємо одружитись навесні. Щоб не опинитися серед сімейних пар,  які сваряться через кожну копійку, хочемо укласти шлюбний договір. Знаю, що така практика для України є новою, тому  розкажіть, будь ласка, про неї більш детально?

 Артем Миколайчук

На диво багато українців не знають, що у 1992 році Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб і сім'ю України», де вперше було зафіксовано таке поняття, як шлюбний договір.

Однак цей вид договорів поки що не набув достатньої популярності серед українських родин. Минулого року такий договір підписали всього 2 544 подружжя, а це трохи більше 1% від кількості укладених у 2018 році шлюбів.

Як укладати шлюбний договір?

Шлюбний договір укладається у письмовій формі в 3 примірниках і нотаріально посвідчується державним або приватним нотаріусом. Хочу зауважити, що перед оформленням документів нотаріус повинен роз’яснити сторонам їхні права і обов’язки.

При цьому, договір  може бути укладено як особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, і тоді він вступає в силу в день реєстрації шлюбу, так і вже одруженою парою. У такому випадку документ почне діяти з моменту нотаріального посвідчення.

Що може бути внесено у договір?

Загалом шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям та визначаються їхні майнові права й обов'язки. Дружина та чоловік мають право внести в договір будь-які умови, які не суперечать чинному законодавству, наприклад: 

  • визначення майна, що є спільною сумісною власністю, тобто набуте подружжям в період перебування в зареєстрованому шлюбі;
  • визначення майна, яке передається чоловіком чи дружиною на спільні потреби сім’ї та встановлення правового режиму майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу;
  • встановлення порядку поділу майна у разі розірвання шлюбу;
  • встановлення порядку користування майном та житлом;
  • право на утримання одному з подружжю, строк і розмір виплати аліментів;
  • інші умови, що врегульовують майнові відносини між подружжям (порядок користування грошовими коштами, порядок виконання кредитних чи інших майнових зобов’язань, зобов’язання одного з подружжя щодо здійснення оплати за лікування чи навчання іншого або дитини тощо).
Читайте также:  Адвокатская монополия на представительство в суде будет?

 У договорі, як правило, не прописуються конкретні суми, а все обчислюється в процентному співвідношенні. Водночас, українським законодавством заборонено регулювання шлюбною угодою особистих відносин між подружжям, а також особистих відносин між батьками і дітьми.

Скільки діє шлюбний договір?

У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії та за бажанням сторін, можуть передбачатися строки тривалості окремих прав та обов'язків. Крім того, сторони можуть зазначити чинність окремих умов договору навіть після припинення шлюбу.       

  • Чи можна змінити умови договору ?
  • Звісно можна, але  хочу попередити, що одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. Внести зміни до шлюбного договору можна двома шляхами:
  • якщо обидва з подружжя  бажають змінити умови шлюбного договору, вони звертаються до нотаріуса із відповідною заявою
  • на вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути змінений за рішенням суду, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.
  • За яких умов шлюбний договір може бути розірваний або визнаний недійсним?   
  • Процедура така сама, як і для внесення змін до договору, тобто  припинення дії шлюбного договору відбувається за таких підстав:  
  • відмова подружжя від договору шляхом подання заяви до нотаріуса;
  • розірвання шлюбного договору на вимого одного з подружжя за рішенням суду.
  • Одностороння відмова від шлюбного договору також не допускається.

Той з подружжя, хто подав позов про розірвання шлюбного договору  повинен довести суду обставини, які спонукали до прийняття такого рішення . Крім того, шлюбний договір може бути визнаним повністю або частково недійсним. Якщо шлюбний договір визнано недійсним частково, в решті частин він збереже свою дію.

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

Якщо у вас залишились питання з цього приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій країні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

Зі свого боку додам: особисто я радив би подружнім парам і тим, хто лише планує одружитися, не нехтувати таким інструментом, як шлюбний договір. Адже яким би не було сильним кохання в день весілля, ніхто не застрахований від життєвих змін.

Підписання контракту дає чітке розуміння, з чим залишиться кожен з членів подружжя після розлучення.

А у багатьох випадках саме договір стає реальним механізмом зберегти власність у разі виникнення претензій, котрі стосуються боргів одного з подружжя.

Так само на випадок розлучення договір може містити умови утримання дітей, терміни і розмір виплат. А аліменти в такому випадку стягуватимуться на підставі виконавчого напису нотаріуса без необхідності довгої судової тяганини.

Мін’юст зробив усе можливе, щоб зробити одруження простим і комфортним. Однак слід пам’ятати, що шлюб — це не забавки, а серйозний крок, тож ставитися до нього треба відповідально.

Визнання кредитного договору недійсним в Україні: чи є шанси перемогти банк в суді

Главная страница > Борги > Визнання кредитного договору недійсним в Україні: чи є шанси перемогти банк в суді

Коли ви брали кредит, були впевнені, що повернете його без проблем і прострочень. Але в результаті борг перетворився в непідйомну ношу.

Після чергового дзвінка з банку виникає приваблива думка подати позов про визнання кредитного договору недійсним і позбутися боргів.

Але чи є в цьому сенс? Що ви отримаєте в результаті: позитивний результат суду або втрату часу і грошей? Знайти відповіді на питання ви зможете в цій статті.

Визнання кредитного договору недійсним: коли варто звертатися до суду

Вимоги до кредитного договору досить детально прописані в законах. Відповідно, якщо текст документа суперечить цим правилам, його можна визнати недійсним повністю або в окремих пунктах.

Визнання недійсним кредитного договору можливе, якщо:

  • людина, яка підписала договір, не володіє повною цивільною дієздатністю;
  • волевиявлення позичальника на підписання договору не було вільним;
  • зміст договору суперечить законодавству.

Нижче ми докладно пояснили, що означає кожен з цих пунктів.

Договір укладено недієздатною людиною

Кредит можуть взяти тільки дієздатні люди. За загальним правилом повна дієздатність настає в момент повноліття. Але є винятки. Наприклад, якщо людині менше 18 років, але вона одружилася, держава автоматично вважає її дієздатною. Відповідно, така особа має право підписувати кредитний договір.

Ще в трьох випадках отримати повну дієздатність можна в суді, навіть якщо людині немає 18 років. Це можливо, якщо підліток офіційно працевлаштований, або зареєстрований як підприємець, або є батьком чи матір’ю дитини.

Винятки діють і в зворотний бік: дієздатність можуть обмежити або визнати людину недієздатною. Одночасно суд призначає опікуна або піклувальника.

Якщо банк видав кредит недієздатному, угода вважається нікчемною автоматично. Інша справа, якщо стороною кредитного договору виступила людина з неповною цивільною дієздатністю або неповнолітній.

Щоб не виконувати договір, піклувальнику або батькам потрібно опротестувати документ. Для цього їм варто звернутися до кредитора з претензією протягом місяця з дня, коли стало відомо про угоду. В іншому випадку буде вважатися, що вони схвалили дії підопічного.

А значить, визнати договір недійсним в суді буде практично неможливо.

Договір укладено під впливом обману або тиску

Законна угода укладається тільки за добровільної згоди сторін, які правильно розуміють умови договору і погоджуються з ними. Підписи в договорі є підтвердженням виконання цих умов. Тому довести зворотнє складно.

Банки приділяють особливу увагу позовами, де вимагають визнання кредитного договору недійсним. Судова практика показує, що якщо позивач домігся свого, банк продовжує судитися в апеляційній і касаційній інстанції. Найчастіше рішення місцевого суду скасовується.

Піднімати питання недійсності кредитного договору варто в ситуаціях, коли:

  • боржника примусили до укладення договору;
  • боржника обманули щодо істотних умов договору;
  • боржник неправильно розумів умови договору;
  • важкі обставини змусили боржника підписати договір на вкрай невигідних умовах.

Найчастіше в суді позичальники посилаються на те, що кредитор неправильно або не в повній мірі поінформував їх про умови угоди. Наприклад, приховав реальну вартість кредиту або не попередив про валютні ризики. Але більшість таких аргументів розбиваються через один єдиний факт: позичальник поставив підпис під договором, а значить, ознайомився з умовами і погодився з ними.

Тому перед підписанням кредитного договору радимо проконсультуватися з адвокатом. Він допоможе уникнути ризиків і виявить всі приховані платежі і хитрощі банку.

Адже домогтися правди в суді буде дуже складно. У 2008 році Ганна взяла споживчий кредит на суму 150 000 доларів. Через 8 років жінка захотіла визнати договір недійсним, так як кредитор ввів її в оману щодо ціни кредиту. Суд першої інстанції задовольнив позов. Але банк подав апеляційну скаргу і домігся скасування попереднього судового рішення.

Ганні довелося звертатися до Верховного Суду, але вона знову програла. Суд заявив, що її аргументи безпідставні. Адже вона не заперечує, що укладала договір свідомо і вільно. Ганна добровільно погодилася із запропонованими їй умовами. Більш того, вона без заперечень отримала гроші і протягом тривалого часу виконувала свої зобов’язання за договором.

Як бачите, йти до суду без ретельної підготовки практично безперспективно. Тому варто заручитися кваліфікованою допомогою адвоката з кредитних спорів.

Договір суперечить законодавству

Ряд законів і правил встановлюють вимоги до договору кредитування.

Але в більшості випадків боржники посилаються в суді на порушення загальних принципів договірних відносин: добросовісності, розумності та справедливості.

Вони вимагають провести судово-економічну експертизу, щоб довести порушення з боку банку. Нерідко виявляється, що між договором і розрахованою банком заборгованістю дійсно є невідповідності.

Але це не робить договір недійсним. Суд скасовує дію тільки тих пунктів договору, які суперечать закону. У кращому випадку це призводить до зменшення загальної суми заборгованості.

Ось стандартна ситуація, яка ілюструє це правило. У жовтні 2019 року Верховний Суд розглянув касаційну скаргу на рішення місцевого та апеляційного судів у справі про визнання кредитного договору недійсним.

Позивачка вказувала на нечесну підприємницьку практику з боку банку. Несправедливість полягала в тому, що кредитор ввів плату за обслуговування кредитної заборгованості, хоча вона не була передбачена договором.

Суд залишив кредитний договір в силі, але визнав нарахування плати за обслуговування заборгованості незаконною.

Більше цікавої інформації в нашому телеграм-каналі “Качай права!”

Чи можна визнати недійсним онлайн-кредит

Кредитний договір укладається в письмовій формі. Іноді позичальники неправильно розуміють цю умову і вважають недійсними договори, які були укладені в інтернеті.

Але це помилка. Онлайн-договір прирівнюється до письмового. А електронний підпис підтверджує згоду позичальника з усіма умовами надання кредиту так само, як підпис кульковою ручкою.

В результаті боржники отримують судові рішення не на свою користь. У липні 2019 року Діана звернулася до суду з позовом до Кредит-Капітал” про визнання кредитного договору недійсним. Жінка скаржилася, що відповідач дошкуляв їй дзвінками про повернення кредиту, хоча договір кредитування вона не підписала.

Суд вивчив електронний договір від 13 травня 2019 року, наданий кредитором, і не знайшов підстав для визнання його недійсним. Справа дійшла до Верховного Суду. Останній роз’яснив, що жінка підписала договір за допомогою одноразового ідентифікатора, що повністю відповідає вимогам закону про електронну комерцію.

Чи можливе визнання недійсним кредитного договору, оформленого шахраями

Іноді претензії банку або колекторів застають людину зненацька. Адже вона не брала жодних кредитів! Так, це робота шахраїв. І рішення проблеми в такій ситуації легким не назвеш. Доведеться не тільки просити суд визнати договір недійсним, але і звертатися в поліцію. До ситуації бажано залучити адвоката, який буде контролювати ефективність розслідування.

У 2006 році Дмитро втратив паспорт, про що тут же повідомив правоохоронцям. Документ визнали недійсним.

Але в 2018 році ця історія отримала продовження: “ПриватБанк” несподівано знизив Дмитру кредитний ліміт на підставі поганої кредитної історії.

З’ясувалося, що чоловік має борги у восьми банківських і фінансових організаціях. Ось так шахраї на свій розсуд розпорядилися загубленим багато років назад документом.

Адвокату Дмитра вдалося домогтися відмови від претензій з боку чотирьох кредиторів. З іншими заборгованостями довелося розбиратися в суді. У березні 2020 року районний суд Дніпра визнав всі кредитні договори недійсними. А ще зобов’язав ТОВ “Українське бюро кредитних історій” відредагувати інформацію в кредитній історії людини, що стала жертвою шахраїв.

Наслідки визнання кредитного договору недійсним

Якщо суд задовольнив позов і визнав кредитний договір недійсним, кредитор і позичальник повинні повернути все, що вони отримали при виконанні договору. При цьому грошова сума, яку буде повертати позичальник, встановлюється судом. У неї не включаються відсотки за користування кредитом та будь-які інші нарахування.

Одночасно з договором кредитування визнаються недійсними похідні зобов’язання, такі як іпотека, порука, застава майна. Не забудьте включити цю вимогу в позовну заяву.

Якщо виконання зобов’язання за договором забезпечувалося заставою майна, кредитор може клопотати про його арешт. Обмеження знімається, якщо позичальник поверне кредитору належну суму протягом 30 днів з дня набрання сили рішенням суду. В іншому випадку кредитор доб’ється стягнення іпотечної нерухомості в свою користь.

Чи допоможе адвокат визнати кредитний договір недійсним

Як бачите, шанси домогтися визнання договору недійсним невеликі. Але це не означає, що їх немає! Вся справа в якості підготовки до процесу.

Адже потрібно не просто подати позов, а й зібрати докази, грамотно побудувати позицію та аргументувати її законами і судовою практикою. Юрій Бабенко чесно розповість вам про перспективи судового спору і допоможе відстояти інтереси в суді.

Не виключено, що адвокат обере інші шляхи вирішення вашої проблеми. Наприклад, реструктуризацію кредиту або його прощення.

Віз попереду коня: про неможливість визнання недійсним розірваного договору

16:10, 16 августа 2018

Аналогія не є найкращим способом для вирішення складних правових проблем на постійній основі, оскільки завжди залишає простір для дискусій.

Андрій Нижний,

суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, к.ю.н.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України (далі — ЦК), недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона отримала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість отримане за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вказане положення ефективно регулює наслідки недійсності, наприклад, виконаних договорів купівлі-продажу, коли рішенням суду покупець зобов’язується повернути продавцю товар, а продавець покупцю — одержані за товар кошти.

Частина 1 ст.

216 ЦК України може бути застосована також за умови неможливості повернення отриманого за недійсним правочином (коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі), проте тільки у випадку, коли договір було виконано лише однією стороною. Наприклад, орендаря, який не сплачував орендну плату, можна зобов’язати відшкодувати вартість користування орендованим майном, а орендодавця, який не передав майно в оренду, — повернути отриману орендну плату.

Проте у випадку визнання недійсним повністю виконаного сторонами (хоча б за певний період) договору оренди застосування ч. 1 ст. 216 ЦК України призведе до встановлення судом взаємного обов’язку сторін сплатити кошти одна одній. При цьому стягнені суми, як правило, будуть ідентичні, оскільки вартість користування орендованим майном якраз і визначається розміром орендної плати.

Для господарських договорів така ситуація у судовій практиці до цього часу вирішувалась на підставі ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України (далі — ГК), відповідно до якої, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

З посиланням на вказане положення у п. 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р.

№ 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (далі — ПП ВГСУ №11) робиться висновок: якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Аналогічного положення ЦК не містить, найближчою за змістом є ч. 2 ст. 236 ЦК, відповідно до якої, якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Вирішуючи питання наслідків недійсності виконаного договору оренди, Верховний Суд України (далі — ВСУ) на спільному засіданні Судової палати у господарських справах і Судової палати цивільних справах ухвалив постанову від 01.07.2015 р. у справі №3-195гс15, у якій сформулював досить спірну правову позицію.

У вказаній постанові ВСУ зазначив, що фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір повинен визнаватися судом недійсним і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення. А оскільки договір, який визнано судом недійсним, розірвано сторонами відповідною угодою, визнавати цей договір недійсним на майбутнє немає підстав.

Такий підхід було підтримано у постанові ВСУ від 23.12.2015 р.

у справі № 3-1143гс15, де додатково також зазначено: визнаючи договір оренди недійсним, суду необхідно серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважати припиненими зобов'язання за цим договором.

Враховуючи, що зобов’язання за оспореним договором оренди нежитлового приміщення припинені внаслідок його розірвання, визнання його недійсним є неможливим, «оскільки предмет спору припинив існування».

Наведене ВСУ аргументування викликає ряд запитань як з точки зору теоретичних засад недійсності правочинів, так і чинного законодавства.

По-перше, слід враховувати, що як у теорії, так і на практиці поняття «договір» використовується у трьох значеннях: як юридичний факт (різновид правочину), як зобов’язання, що виникає на підставі договору як юридичного факту, та як документ. При цьому §2 Глави 16 ЦК регулює недійсність правочинів, тобто договорів як юридичних фактів, а не як зобов’язань або як документів.

По-друге, момент недійсності договору визначається виключно ч. 1 ст. 236 ЦК — це момент укладення такого договору.

По-третє, ні ч. 2 ст. 236 ЦК, ні ч. 3 ст. 207 ГК не змінюють визначений ч. 1 ст. 236 ЦК момент недійсності правочину (договору), а регулюють лише наслідки його недійсності для окремих випадків. Частина 2 ст.

236 ЦК регулює випадки, коли за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися виключно на майбутнє, а ч. 3 ст.

207 ЦК України — коли зобов’язання хоч і виконувалось до визнання договору недійсним, проте за своїм змістом воно може бути припинено тільки на майбутнє.

Сум’яття у правозастосуванні в даному випадку вносить формулювання ч. 3 ст. 207 ГК, відповідно до якого зобов’язання не лише припиняється на майбутнє, але і визнається недійсним на майбутнє. Водночас наслідки недійсності господарського зобов’язання, передбачені ч. 2 ст. 208 ГК, ідентичні наслідкам недійсності правочину, визначеним у ст.

216 ЦК. За таких обставин навряд чи можна говорити, що визнання недійсним договору (правочину) та визнання недійсним господарського зобов’язання є різними способами захисту з різним правовим регулюванням, а відтак за відсутності належного обґрунтування таке регулювання повинно відповідати логіці класичної концепції недійсності правочинів.

Імовірно, саме з цих причин у згаданому п. 2.7 ПП ВГСУ №11 відсутня вказівка про можливість визнання зобов’язання недійсним тільки на майбутнє на підставі ч. 3 ст. 207 ГК, натомість зазначено, що у такому випадку суд зазначає в резолютивній частині рішення лише про припинення зобов’язань за договором на майбутнє.

По-четверте, договірні зобов'язання припиняються не тільки внаслідок розірвання договору (ч. 2 ст. 653 ЦК), але і в результаті їх належного виконання (ст. 599 ЦК).

Тому підхід ВСУ про неможливість визнання недійсним договору у випадку, якщо зобов’язання за ним припинились, має наслідком неможливість визнання недійсними усіх належним чином виконаних договорів.

 Це очевидно не відповідає меті інституту недійсних правочинів, а тому припинення договірних зобов’язань у зв’язку із розірванням договору не може перешкоджати визнанню недійсним договору як юридичного факту за існування для того належних підстав.

За таких умов ухвалою від 11.04.2018р.

у справі № 905/1227/17 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі — ВП ВС) справу про визнання недійсним договору оренди з тих мотивів, що питання можливості визнання в судовому порядку недійсним розірваного договору є виключною правовою проблемою з огляду на наступне. Оскільки правочин визнається у судовому порядку недійсним з моменту його вчинення, певні правові наслідки договірних правовідносин між сторонами можуть існувати і після розірвання спірного договору. У випадку наявності ознак недійсності розірваного договору може виникнути необхідність у нівелюванні таких правових наслідків, враховуючи їх виникнення на підставі правочину, який під час існування містив ознаки недійсності.

На нашу думку, існують підстави для відходу від сформульованої ВСУ позиції, якою фактично поставили «віз попереду коня», оскільки недійсність правочину поставлена в залежність від наслідків такої недійсності, тоді як повинно бути навпаки.

Разом з тим, вирішити питання про наслідки недійсності виконаного договору оренди буде непросто, з огляду на наведену недосконалість конструкцій ст. 216 ЦК та ст. 207 ГК.

Ссылка на основную публикацию