Чи вважається спадщина одного з подружжя спільно нажитим майном?

Чи вважається спадщина одного з подружжя спільно нажитим майном?

  • Зміст
  • 1.Що зазначено в Сімейному кодексі України з приводу спільного майна подружжя
  • 2. Що зазначено в СК України щодо особистого майна, набутого за час шлюбу
  • 3. Що таке особисті кошти
  • 4. Критерії, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності
  • 5. Судова практика

Чи вважається спадщина одного з подружжя спільно нажитим майном?

Що зазначено в Сімейному кодексі України з приводу спільного майна подружжя

Згідно загальних норм чинного сімейного законодавства, зокрема ч.1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Право спільної сумісної власності виникає незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Дружина та чоловік з часу реєстрації шлюбу мають право на поділ набутого ними майна як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання.

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно:

  1. встановлювати обсяг спільно нажитого майна;
  2. з’ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані.

ВИСНОВОК: набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності.

Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов’язанні доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте ними у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Чи вважається спадщина одного з подружжя спільно нажитим майном?Що зазначено в СК України щодо особистого майна, набутого за час шлюбу

У ч.1 ст.57 СК України зазначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

  1. 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
  2. 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
  3. 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
  4. 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”;
  5. 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні.

ВИСНОВОК: якщо майно набуте за час шлюбу, але не за спільні кошти подружжя, а за особисті кошти одного з подружжя – то таке майно не є спільною власністю подружжя.

 Що таке особисті кошти

Чи вважається спадщина одного з подружжя спільно нажитим майном?

Особистими коштами, згідно ст.

57 СК України, є:

  1. премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги;
  2. кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;
  3. страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них

.

  • Особистими коштами чоловіка/дружини є і кошти, які він/вона отримали в дар від своїх батьків.
  • Тобто ті, кошти, які отримує чоловік/дружина є їхньою особистою власністю лише в тому випадку, якщо їх отримання не було спрямовано на витрату в інтересах сім’ї.
  • Відтак, кошти не мали заздалегідь визначеного призначення.
  • Майно вважається набутим за час шлюб, якщо купівля відбулась в період з дати реєстрації шлюбу до набранням рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили (або до внесення відомостей про розірвання шлюбу в реєстр актів цивільного стану).

СУДОВА ПРАКТИКА ЩОДО ПОДІЛУ МАЙНА, ПРИДБАНОГО ЗА ОСОБИСТІ КОШТИ ОДНОГО З ПОДРУЖЖЯЧи вважається спадщина одного з подружжя спільно нажитим майном?

1. Солом’янський районний суд м. Києва рішенням від 02.12.2016 р. у справі №760/4166/16 відмовив позивачу у поділі автомобіля.

Відмову суд обгрунтував тим, що автомобіль був придбаний відповідачем за кошти, отримані від продажу автомобіля, який він мав ще до шлюбу. 

Окрім того, суд зазначив, що позивач не мала змоги вкласти кошти в купівлю автомобіля, оскільки не працювала та не мала жодного доходу.

Проблемні аспекти спадкування спільно нажитого майна в цивільному шлюбі

01/12/2012

Чи вважається спадщина одного з подружжя спільно нажитим майном?Сучасне життя змінюється щодня, і дедалі частіше суспільство користується новомодними звичаями. Та як би не змінювалися традиції, є речі, які досі залишаються і, мабуть, будуть ще довго залишатися незмінними. Зокрема, йдеться про бажання людей з'єднувати свої долі та створювати сім'ю. Та останнім часом значно почастішали випадки, коли молоді люди фактично живуть у шлюбі, але з різних причин не бажають офіційно реєструвати свої відносини. Не відстає від сучасності й законодавець, у зв'язку з чим у новому Сімейному кодексі України вже офіційно було визнано таке поняття, як цивільний шлюб.

Проте, як це, на жаль, найчастіше відбувається, молоді люди, вирішуючи жити разом у цивільному шлюбі, не замислюються над тим, які незручності можуть на них чекати через їхню примху.

До мене одного разу по юридичні послуги звернулася жінка, яка прожила зі своїм чоловіком у цивільному шлюбі майже двадцять років.

Увесь цей час їх пов'язували взаємні права та обв'язки, спільний побут, у них народилася дитина, яку вони разом виховували, та, звісно ж, за 20 років вони набули певне майно, щодо якого ніколи б не виникало суперечок, якби не сталася трагічна подія — чоловік моєї довірительниці помер.

Після його смерті відкрилася спадщина на спільно набуте майно, оскільки зареєстровано воно було саме на нього. Коли жінка звернулася до нотаріальної контори з метою оформлення спадщини, то вперше зіткнулася з труднощами, які виникли в неї саме через те, що їхні з чоловіком шлюбні відносини не були офіційно зареєстровані.

Та безвихідних ситуацій, як відомо, не буває, тим більше, що такі випадки сьогодні не є поодинокими. У зв'язку з цим пропоную ознайомитися із загальним переліком дій, які необхідно вчинити, щоб довести своє право на спільно набуте у цивільному шлюбі майно.

Насамперед необхідно звернутися до суду для встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю. Це необхідно для того, аби другий з членів подружжя отримав право претендувати на спадщину.

З цього приводу вже на етапі звернення до суду може виникнути дилема щодо того, яку саме заяву подавати: в порядку окремого провадження чи в порядку позовного провадження.

Статті 243 та 256 Цивільного процесуального кодексу України зазначають, що справи про встановлення юридичних фактів, у тому числі про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, мають розглядатися у порядку окремого провадження.

Проте відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Така позиція підтверджується також постановою Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якою встановлено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідь на це питання полягає у з'ясуванні того, чи є, окрім другого члена подружжя, ще й інші претенденти на спадкове майно. Якщо чоловік (жінка) є єдиним спадкоємцем, то достатньо подати заяву в порядку окремого провадження, і на цьому клопоти спадкоємця будуть закінчені. Копію рішення суду необхідно буде подати до нотаріальної контори разом із заявою про право на спадщину.

Та частішими є випадки, коли у спадкодавця є родичі, які згідно з чинним законодавством України також можуть претендувати на спадкове майно.

Аби читачеві було більш зрозуміло, звернемося до норми Цивільного кодексу України, що визначає черговість спадкування за законом.

Стаття 1258 ЦК України встановлює, що Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, установлених статтею 1259 Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом згідно ст. 1261 ЦК України мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

До спадкоємці в другої черги законодавець відносить рідних братів та сестер спадкодавця, його бабу та діда як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України).

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (с. 1263 ЦК України).

  • І лише до четвертої черги законодавець відніс особу, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
  • Є й п'ята черга спадкоємців, до якої відносяться інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.
  • Необхідно відмітити той факт, що законом чітко розмежовуються права чоловіка та жінки, що проживали у зареєстрованому шлюбі, та тих, спільне проживання яких встановлено судом у порядку, описаному вище.

З цього приводу роз'яснення дає п. 21 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування», в якому зазначено, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.

Читайте также:  Як ділиться майно при розлученні чоловіка та жінки?

Таким чином, якщо у спадкодавця є інші родичі, які також можуть претендувати на спадкове майно, факт проживання чоловіка та жінки однією сім'єю має встановлюватися судом у позовному провадженні.

Відповідачами по такій справі мають виступати інші спадкоємці, оскільки саме на їхні спадкові права будуть у подальшому впливати результати розгляду такої справи.

Більше того, якщо на спадкове майно є інші претенденти, то одним лише встановленням факту спільного проживання цивільному чоловікові (жінці) не обійтись.

Коли суд встановить фактичні шлюбні відносини, необхідно буде поставити ще низку питань для захисту своїх прав та інтересів у суді.

Тож наступним етапом буде визнання права власності на майно як на частку в спільній сумісній власності та виключення його зі спадкового майна.

Відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Таким чином, майно, яке було придбане чоловіком та жінкою під час їхнього спільного проживання однією сім'єю, має бути визнане спільною сумісною власністю. 1/2 його частина має бути виключена зі спадкового майна, а за другим з цивільного подружжя має бути визнане право власності на цю частку.

Після цього спір уже йтиме лише щодо половини майна, на яку особа, що проживала зі спадкодавцем разом, також може претендувати.

Як уже було з'ясовано вище, цивільний чоловік (жінка) віднесені чинним законодавством аж до четвертої черги спадкоємців. Проте навіть цей прикрий факт також можна виправити.

Так, згідно з ч. 2 ст.

1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може, за рішенням суду, одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Отже, якщо ви потрапите в ситуацію, коли необхідно буде доводити фактичні шлюбні відносини для отримання спадщини на майно, набуте під час фактичних шлюбних відносин, не потрібно опускати руки. Коли нотаріус відмовить у прийнятті заяви на отримання спадщини, треба уважно вивчити всі норми закону, наведені у цій статті, та братися до роботи, яка має неодмінно принести позитивні результати.

Каріне БОІН

Рубрика: Спадкове право

E-mail:

Поділ майна подружжя («цивільного подружжя»): практичний досвід адвоката

В цей час вони не замислюються про юридичну сторону правовідносин, вони просто насолоджуються сімейним життям.

Однак, іноді приходить мить, коли один з подружжя розуміє, що подальше спільне життя неможливе. Для цього у них є багато причин: відсутність кохання, різні погляди на життя, несумісність характерів, просто набридло… У кожній сімейній парі своя історія та причини розлучення.

  • Однак, на цьому весь романтизм закінчується – починається реальність, емоції, ненависть, закиди в бік одне одного стосовно роботи, грошей, дітей, майна.
  • Тому поділ спільного майна подружжя як і розлучення завжди пов’язаний з неприємними емоціями, спогадами, з якими доведеться зіткнутись як подружжю, так і адвокату і судді, який буде розглядати судову справи.
  • В таких випадках для подружжя найкращий варіант – емоції перенести на задній план, думати про інтереси своїх дітей і вирішити добровільно уклавши нотаріальну угоду про поділ спільного майна.

Однак, як показує практика, зазвичай при розлученні подружжя втрачають голову, їм не вдається досягнути згоди стосовно дітей та майна. Тоді з’являється лише один спосіб вирішити їх проблеми – «потягатися» в суді.

При таких «змаганнях» першим правильним кроком є звернення до адвоката, адже справи про поділ майна не такі прості та швидкі, як здається на перший погляд.

Знаючи нюанси судового процесу, можна як прискорити розгляд судової справи, так я затягнути її на багато років.

Адже дуже часто сторони ухиляються від поділу, приховують майно, відчуджують його, затягують розгляд справи, залучають неправдивих свідків.

Хочеться приділити увагу найчастішим питанням, з якими приходилась стикатись при розгляді спорів про поділ майна подружжя.

Так коли ж можна починати ділити майно подружжя?

Зазвичай, коли до мене приходить дружина або чоловік для вирішення спору про майно, вони навіть не знають, коли можна ділити майно та яке саме спільне майно подружжя ділиться.

Поділ майна, яке було нажите в період шлюбу (або сумісного проживання однією сім’єю), може бути як під час шлюбу, так і після його розірвання, однак не слід забувати, що термін позовної давності за позовами про поділ майна становить 3 роки з дня коли один з подружжя дізнався або міг дізнатися про порушення свого права. Тому для поділу майна не обов’язково розривати шлюб.

  1. Моя думка, як адвоката, краще вирішувати поділ майна подружжя не розлучаючись, так як при судовому розгляді це може бути додатковою обставиною для мирного врегулювання такого спору, оскільки в багатьох випадках, дружина або чоловік поспішають ще раз одружитись або придбати майно не в шлюбі.
  2. Яке майно ділиться між подружжям, а яке можна залишити у своїй власності?
  3. Власність у сім’ї може бути у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя.
  4. Спільна сумісна власність подружжя — це майно, яке набуте подружжям за час шлюбу (або під час спільного проживання однією сім’єю), крім речей індивідуального користування.
  5. Зазвичай частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними, шлюбним договором або не збільшено судом.
  6. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, а також з врахуванням того, з ким залишаються проживати діти.
  7. З досвіду скажу, що суди дуже рідко відходять від цього принципу збільшення частки, так як потрібно мати реальні докази того, що чоловік або дружина взагалі не працювали та не намагались працювати під час шлюбу, зловживали спиртними напоями або вчиняли сварки, або продав (подарив) майно без згоди іншого подружжя.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя.

  • Вирішуючи спори між подружжям про майно, суд повинні встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
  • При цьому, суд повинен встановити також той факт, що джерелом набуття спільного майна є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя, тобто виникнення права спільної сумісної власності на майно, факт набуття якого мав місце в період шлюбу, не є безумовним та не презюмується, а доводиться в суді.
  • Така правова позиція висвітлена у Постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року по цивільній справі №6-79цс13.
  • Так, такими докази можуть бути довідки з місяця роботи, довідка податкової про наявні доходи під час шлюбу, чеки та квитанції на придбання майна або його поліпшення.
  • Як ділиться новостворене майно між подружжям?
  • Цікавим та проблемним моментом у спорах про майно подружжя є поділ нерухомого майна, яке не введено в експлуатацію.
  • Починаючі з 2011 року Верховний суд України мав єдину думку з цього приводу – ділиться як будівельні матеріали.

Так, Верховний Суд України у постанові від 12.06.2012 р.

у справі № 6-66ц11 зазначив, що в разі не набуття права власності на новостворене майно через відсутність його державної реєстрації відповідно до вимог закону, а також у разі не завершення будівництва жилого будинку, об’єктом спільної сумісної власності подружжя є матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, що відповідає вимогам статті 331 ЦК України.

Подібна правова позиція викладене Верховним Судом України в постановах від 19 травня 2010 року, від 1 вересня 2010 року, від 16 лютого 2011 року, 16 січня 2012 року.

У зазначених рішеннях суд дійшов висновків, що у разі неприйняття збудованого будинку до експлуатації, і як наслідок не проведення його реєстрації в органах БТІ, такий будинок не може бути об’єктом права спільної сумісної власності.

Починаючи з 2015 року судова практика щодо поділу новоствореного майна подружжя кардинально змінилась.

Так, Верховний Суд України в постанові від 15.12.2015 року вже зазначає, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Однак до цього, не будучи житловим будинку з юридичної точки зору, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року №6-388цс15, від 27 травня 2015 року №6-159цс15.

Нажаль, навіть з новим судовим поглядом на поділ новоствореного майна, клієнти стикаються з реальною проблемою отримати в судах першої та апеляційної інстанції таке рішення, яке потім не буде скасоване судом касаційної інстанції. Такі судові спори затягуються на багато років.

Яке майно є особистою власністю?

Особистою приватною власністю дружини або чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування та майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Читайте также:  Договір дарування або заповіт - що краще та дешевше?

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

  1. Тобто, статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:
  2. 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
  3. Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
  4. У зв'язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
  5. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі №6-2641цс15,
  6. Як поділити майно подружжя, які перебувають у «цивільному шлюбі»?
  7. В законодавстві України визначення такого поняття як «цивільний шлюб» не має, такий шлюб визначається як «фактичний» або «фактичні шлюбні відносини».
  8. Можна виділити такі ознаки «фактичного шлюбу»:
  9. — Спільне проживання чоловіка та жінки на одній житловій площі; — Ведення спільного господарства;
  10. — Відсутність у органах РАЦСу реєстрації таких відносин.

Без статусу подружжя — Юридична Газета

Доповідь на Круглому столі Комітету сімейного права та майнових спорів Асоціації адвокатів України на тему: «Законодавче регулювання порядку укладення шлюбу з іноземцем, захисту особистих та майнових прав подружжя, один з яких є іноземцем» 29.09.2015

Маєте Телеграм? Два кліки — і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Чим більше людей закохуються, одружуються чи створюють фактичні шлюбні відносини крізь міждержавні кордони, тим частіше постає питання щодо правил поділу спільної власності у випадку розриву відносин, розлучення чи смерті.

Ця стаття присвячена проблематиці правового регулювання в Україні та окреслення відмінностей в інших країнах такого правового інституту як «фактичні шлюбні відносини» або, як в народі називають, «цивільного шлюбу» – сімейного союзу, не визнаного не тільки церквою, а й державою.

У таких сім'ях чоловіка та дружину пов'язують виключно почуття й усний договір. Слід зауважити, що поняття «громадянський шлюб», яке нині досить широко застосовують, не є синонімом указаних вище термінів, тому не варто його ототожнювати з незареєстрованим.

Громадянський шлюб – це, навпаки, шлюб, оформлений в органах державної влади, проте без участі церкви.

Ще з римських часів існував прообраз фактичного шлюбу під назвою «конкубінат», який визначався як співжиття дозволене законом, коли у чоловіка було відсутнє бажання вступати до шлюбу, а у жінки – намір наслідувати соціальне становище чоловіка. Першою державою, яка на законодавчому рівні врегулювала питання фактичного подружжя, була Швеція.

Відповідно до ст. 21 СКУ проживання однієї сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та зобов’язав подружжя. Ст.

74 СКУ визначено, що якщо жінка й чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.

На майно, яке є об’єктом права спільної сумісної власності жінки й чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, до майна, набутого під час проживання осіб однією сім’єю, застосовуються положення сімейного законодавства, які регулюють правові відносини щодо права спільної сумісної власності подружжя.

Йдеться про підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя, здійснення подружжям цього права, особливості поділу такого майна та ін.

Таким чином, законодавець майже прирівняв майновий правовий статус «законного» та «цивільного» шлюбу.

Проте, за необхідності поділу майна, нажитого під час проживання однією сім’єю без шлюбу, та недосягнення згоди шляхом укладення нотаріально посвідченого договору, необхідно буде звернутися до суду з позовом про визнання факту проживання однією сім’єю, визнання майна спільною сумісною власністю/визнання права власності на 1/2 частину цього майна та поділ такого майна/визначення частки у спільній сумісній власності/стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні.

У позові необхідно довести, що особи у певний проміжок часу проживали сім’єю й набули в цей час майно, яке вони бажають поділити.

Доказами проживання однією сім’єю можуть бути: довідки ЖЕО, реєстраційний запис у паспорті, показання свідків, які можуть підтвердити факт спільного проживання, листування й інше.

Матеріальну підтримку можна доводити документами (спільна сплата рахунків, оформлення кредиту тощо).

Досить часто чоловік чи жінка офіційно не розірвали шлюб з іншим чоловіком чи жінкою та починають жити з іншими у фактичних шлюбних відносинах. У цьому випадку іншому члену цього союзу слід розуміти відсутність законодавчого захисту у випадку майнового спору, оскільки у ст.

74 СКУ визначені умови для визнання відносин фактичними шлюбними відносинами – це не перебування в будь-якому іншому шлюбі. Також немає підстав для визнання майнових наслідків згідно зі ст.

74 СКУ у випадку проживання одного з учасників фактичних шлюбних відносин у ще одних фактичних шлюбних відносинах.

Досить поширена ситуація, коли майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформлюється на когось одного. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то за умов «фактичних шлюбних відносин» має, і воно досить велике.

Майно, оформлене на одного з учасників вільних відносин, є виключно його майном, тобто факт проживання сім’єю не визначений, статус майна – приватна власність особи, яка є набувачем майна.

Друга сторона права на таке майно не має права, доки не доведе в судовому порядку, що воно є спільним.

Під час укладення однією з осіб, що проживали сім’єю, стосовно спільного майна договору, який потребує нотаріального посвідчення або державної реєстрації, згода іншого не вимагається. При зареєстрованому шлюбі така згода не тільки вимагається, але й має бути належним чином оформлена (нотаріально засвідчена).

Тож, слід розуміти, що не зважаючи на майже однакові підходи до визначення правових режимів майна набутого під час шлюбу й у процесі проживання однією сім’єю, законодавець все ж не ототожнює ці категорії.

Щодо спадкових відносин надання фактичному подружжю таких самих прав, як і зареєстрованому, означало б дискримінацію шлюбу, позбавляло б сенсу його оформлення. Саме таким випадком є повне розмежування ЦК України шлюбу й факту проживання однією сім’єю при вирішенні питань спадкового права (Книга шоста ЦК України).

Звертаємо увагу, що проживання однією сім’єю жінки й чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них права на спадкування за законом у першу чергу (п. 21 постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.09.2008 «Про судову практику у справах про спадкування»).

Тобто, один із подружжя визнається спадкоємцем за законом, лише якщо він перебував у зареєстрованому шлюбі з померлою особою, причому правове значення тут має факт перебування в зареєстрованому шлюбі, а не наявність фактичних шлюбних відносин. Особу, яка проживала з померлим однією сім’єю, законодавцем віднесено аж до четвертої черги спадкоємців за законом.

До того ж, щоб потрапити до четвертої черги спадкування, обов’язковим є ще й проживання зі спадкодавцем сім’єю не менше п’яти років до часу відкриття спадщини.

Якщо порівнювати офіційний зареєстрований шлюб з фактичними шлюбними відносинами за такими критеріями, як право на утримання іншій стороні, допомога у зв’язку з втратою годувальника у випадку смерті, особисті немайнові відносини (право на спільне прізвище, право усиновити дитину), право на отриманні інформації про фактичного чоловіка чи дружини від посадових органів, то особи, які проживали у фактичних шлюбних відносинах не мають прав, передбачених для подружжя. Єдиним винятком є майнові правовідносини щодо надання утримання спільним дітям.

З урахуванням окреслених моментів законодавчої неврегульованості, з метою уникнення можливих спорів у випадку припинення фактичних шлюбних відносин, єдиною гарантією захисту буде укладення між особами відповідного договору. Згідно з ч. 1 ст. 74 СКУ та ч. 1 ст.

9 СКУ, маючи законодавчий дозвіл врегулювати свої майнові правовідносини шляхом укладення письмового договору між собою.

Відповідно до цивільно-правового принципу свободи договору, особи, які проживають у так званих «фактичних шлюбних відносинах» можуть укласти, наприклад, договір про встановлення правового режиму роздільної чи спільної часткової власності на набуте ними в період спільного життя майно, а також про врегулювання зобов’язальних правовідносин між собою.

У випадку проживання у фактичних шлюбних відносинах осіб з різним громадянством, необхідно з’ясувати чи визнаються такі відносини на законодавчому рівні.

Серед країн, які визнають, є 18 країн Європейського союзу (Австрія, Бельгія, Хорватія, Чехія, Данія, Німеччина, Фінляндія, Франція, Греція, Угорщина, Ірландія, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Словенія, деякі регіони Іспанії, Швеція, та Великобританія).

Не визнаються законом фактичні шлюбні відносини, зокрема, у Російській Федерації, Білорусії, Вірменії, Молдові, Грузії, Азербайджані.

Більш того, слід пам’ятати, що в країнах, які визнають фактичні шлюбні відносини на законодавчому рівні, правове регулювання здійснюється по-іншому.

Розглянемо це на прикладі основних моментів правового регулювання перебування та наслідків фактичних шлюбних відносин у таких зарубіжних країнах як Швеція, Бельгія, Російська Федерація, Великобританія, Німеччина, США, Канада в порівнянні з правовим регулюванням в Україні.

Читайте также:  Неофіційна сплата аліментів: як підтвердити, що батько утримує дитину?

Для зручності порівняння розглянемо інформацію у вигляді таблиці (Додаток).

Аналіз вищезазначених норм дозволяє зробити висновок, що особи, які вступають у фактичні шлюбні відносини, створюючи сім’ю, не набувають законного статусу подружжя.

Тож особам з різним громадянством, які свідомо вирішили не укладати шлюб, варто правильно скласти договір, який би визначав матеріальне право країни, що буде застосовуватися до врегулювання можливих спорів у майбутньому та закріплював би основні домовленості щодо розподілу майна у випадку розірвання фактичних шлюбних відносин.

Україна Швеція Бельгія
  • РФ/Білорусія/Грузія/
  • Молдова/Вірменія/
  • Азербайджан
Франція
Визнання фактичних шлюбних відносин на юридичному рівні Чоловік та жінка визнаються членами сім’ї.
Згідно з ч. 2 ст. 3 СКУ –  сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
  1. Перша сучасна держава, що законодавчо визнала відносини конкубінату.
  2. Існують дві основні вимоги до фактичного подружжя: жоден з них не повинен перебувати в зареєстрованому партнерстві або шлюбі з іншою особою.
  3. Співжиття поділяється на два типи:
  4. — särbo – коли відносини не реєструються, пара проживає в різних домогосподарствах (наприклад, коли вже є діти від попереднього шлюбу і немає бажання переїжджати до нового партнера);
  5. — sambo – пара проживає разом, не приховує свої стосунки від оточуючих та сприймає сама себе як подружжя (реєстрації союзу не потрібна, має бути спільне проживання та спільний бюджет).
Визнається спільне проживання. Інститут співжиття визначається як цивільно-правовий договір. Чоловік та жінка не визнаються членами сім’ї; факт перебування у фактичних шлюбних відносинах не підтверджується у судовому порядку. Визнається співжиття, під яким розуміється фактичний союз двох осіб різної або однієї статі, які живуть разом, коли таке спільне життя носить стійкий і тривалий характер.
Одностатеві чи двостатеві Двостатеві. Одностатеві, двостатеві. Одностатеві, двостатеві. Одностатеві. Одностатеві, двостатеві.
Правове регулювання Ст. 74 СК України Закон «Про співжиття» (The Cohabitation Act) та Акт про спільне проживання (Lag om sambors emensamma hem) Співмешканці, які не хочуть, щоб їх відносини регулювалися законом про співжиття, можуть укласти між собою відповідний правочин. Цивільний кодекс Бельгії ст. 1476 Факт перебування у фактичних шлюбних відносинах не підтверджується у судовому порядку. Законодавством РФ не визнаються фактичні шлюбні відносини та не надається їм правовий захист. Цивільний кодекс Франції
Титул ХІІ «Про цивільний пакт солідарності та про співжиття».
Спосіб укладення Офіційно не оформлюється;
для визнання права власності на спільне сумісне майно необхідно визнати за рішенням суду факт спільного проживання.
Визнається постфактум, видається свідоцтво про зареєстроване партнерство. Укладається контракт, що підписується двома особами в присутності нотаріуса, після чого заноситься до реєстру муніципалітету за місцем проживання партнерів або одного з них. —           
  • Укладається Договір про співжиття (пакт солідарності).
  • До участі в таких договорах
  • допускаються повнолітні особи різної або однієї статі, незабороненого ступеня споріднення, які не перебувають у шлюбі або не уклали іншого договору про спільне життя.
  • Для визначення статусу співмешканця необхідно рішення суду.
Правовий титул спільно набутого майна Майно знаходиться у спільній сумісній власності, якщо інше не встановлено письмовим договором (ч. 1 ст. 74 СКУ). Спільним майном фактичного подружжя визнається лише спільне житло та все, що в ньому знаходиться і призначено винятково для спільного використання (bohag). Такими речами можуть бути меблі, домашні прилади й техніка.
Спільним житлом фактичного подружжя вважається нерухоме майно, яке вони обидва або один з них мають у праві власності, на основі права користування або оренди, призначене для спільного проживання. Все інше майно практично вважається неподільним майном (enskild egendom). У процесі розділу спільного житла застосовується принцип, що житло переходить тому «самбу», який більш його потребує. У той же час, друга сторона повинна мати можливість компенсувати матеріальні витрати, наприклад, на купівлю будинку або кооперативної квартири. За заявою в суд одного з «самбу» він може отримати право подальшого проживання у спільному житлі, до винесення рішення суду про поділ. Передбачається згода іншого співмешканця на відчуження майна, що є у спільному користуванні співмешканців. Борги одного партнера не вважаються також боргами іншого.
Майно знаходиться у спільній сумісній власності. Режим спільної сумісної власності не застосовується (РФ). Знаходиться у спільній частковій власності
(п. 2 ст. 244 ЦК РФ).
У спільній власності знаходиться майно, у відношенні якого жоден з фактичного подружжя не може довести своє виключне право власності, тобто майно, придбане після укладення пакту солідарності. Режим спільної власності поширюється лише на речі домашнього побуту, придбані після укладення договору про співжиття.
Питання спадкування Проживання однією сім’єю жінки й чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них права на спадкування за законом у першу чергу.
Особу, яка проживала з померлим однією сім’єю, законодавцем віднесено аж до четвертої черги спадкоємців за законом.
Не можуть бути спадкоємцями один після одного за законом. Мають можливість успадковувати лише за заповітом. У разі смерті одного з партнерів належне йому майно може бути успадковане іншим партнером і їх спільними дітьми. Не можуть бути спадкоємцями один після одного. Співмешканець успадковує лише право наслідування оренди житлового приміщення (у випадку, якщо особи проживали разом не менше, ніж року на момент відкриття спадщини). Інше майно не успадковується.
Право на утримання іншій стороні Не має права. Не має права. Не має права.
Допомога у зв’язку із втратою годувальника у випадку смерті Не має права. Зареєстровані партнерства мають право отримати пенсію у зв’язку із втратою годувальника. Не має права.
Права дітей Такі самі як і в шлюбі. Такі самі як і в шлюбі. Такі самі як і в шлюбі. Такі самі як і в шлюбі. Такі самі як і в шлюбі.
Особисті немайнові відносини (право на спільне прізвище, право усиновити дитину) Не має права.
  1. Не можуть бути спадкоємцями один після одного.
  2. Не мають права на спільне прізвище.
  3. Допускається спільна опіка співмешканців над дітьми один одного, але забороняється усиновлення (удочеріння) парам, які не перебувають у шлюбі.
  4. Мають право не свідчити один проти одного в суді, правоохоронних органах.
Не має права. Не має права. Доступ до штучних методів репродукції можливий за умови спільного проживання не менше двох років.
Право на отриманні інформації про фактичного чоловіка чи дружини від посадових органів Не має права. Не має права. Не має права. Не має права.

Як буде вирішуватися в суді питання про спільно нажите майно?

Вітаю! Я зі своєю колишньою дружиною не живу вже більше року. Маємо однокімнатну приватизовану квартиру. Прописані в ній я, колишня дружина і син. Зараз постало питання про розподіл майна і квартири. Питання 1: як буде вирішуватися питання в суді про спільно нажите майно. Чию сторону і за якими критеріями може вибрати суд.

Питання 2: як і на чию сторону і чим керуватиметься суд, якщо я є відповідальним квартиронаймачем та відпрацював за неї 10 років на виробництві, і якщо мене не влаштують висновки суду, чи можу я подати апеляцію і відвід судді. Згідно із законом, кожному має належати 1/3. Питання 3: хто повинен оплачувати судові витрати? Позовну заяву подала колишня дружина.

Питання 4: чи можу я після суду зробити дарування на свою частину?

Виходячи з наданої інформації, ми можемо дати кілька відповідей вже зараз, але ситуація потребує уточнень.

Згідно з нормами Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

  • У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
  • При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, особливо якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
  • За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Одним із принципів правосуддя в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Заявити відвід судді Ви вправі при наявності визначених законом підстав (під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання, він прямо або побічно зацікавлений в результаті розгляду справи; він є членом сім'ї або близьким родичем сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.). Відвід має бути вмотивованим і заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Оскільки Ваша дружина подала позов до суду, судовий збір вже було сплачено нею при подачі позовної заяви, однак вона має право заявити клопотання про стягнення з Вас сплаченого нею судового збору по закінченню судового процесу.

Після виділення частини майна в натурі (в добровільному порядку при взаємній угоді поділу майна на частини з колишньою дружиною або після судового рішення з присудженої Вам частини) Ви маєте право вчиняти з ним будь-які угоди.

Ссылка на основную публикацию