Дозвіл органу опіки та піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти

Розпочинаємо рубрику #запитай_у_нотаріуса

Як оформити нерухомість на дитину?

Щоб передати нерухомість у власність дитини, можна скласти заповіт або скласти договір дарування. У той же час, за заповітом особа стане власником майна тільки після смерті заповідача.

Обидва варіанти досить широко поширені в світі. Важливо розуміти, що заповіт – не єдиний вихід із ситуації, адже діти – повноцінні члени суспільства і можуть також володіти майном, як і дорослі, з тією лише різницею, що власність дітей вимагає додаткової опіки і контролю з боку батьків.

Звернемо увагу на деякі правові особливості, пов’язані з віковою категорією дітей, та умови за яких дитина може набувати майно.

Так, згідно з українським законодавством,  дитиною вважається людина, яка не досягла 18-річного віку. У свою чергу, до 14 років дитина вважається малолітньою, а з 14 до 18 – неповнолітньою. Цей поділ має принципову різницю і відрізняє їх один від одного об’ємом прав і обов’язків.

У чому ж полягають відмінності?

Якщо говорити про малолітню дитину, то вона може вчиняти дрібні побутові покупки невисокої вартості, які відповідають її розвитку і такі, що задовольняють її щоденні потреби.

Тобто для того, щоб передати майно своїй дитині, батьки неповнолітніх повинні спочатку отримати схвальне рішення (дозвіл) від органу опіки та піклування. Адже основним видом діяльності цієї установи є захист прав і інтересів кожної дитини, в тому числі захист від недобросовісних батьків.

Особливо важливим моментом є отримання дозволу від даного органу, без якого неможливо укласти ряд серйозних правочинів на ім’я дитини, наприклад: укласти договори, що вимагають нотаріального посвідчення або державної реєстрації; договору щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; надання письмових зобов’язань від імені дитини; відмова від її майнових прав та інше. Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Будь-яке відчуження нерухомості дитини може бути здійснено лише з урахуванням гарантування збереження її права на житло.

Гарантією може бути, наприклад, переоформлення на дитину права власності іншої еквівалентної по пропорційності нерухомості, або ж, як варіант, укладення попереднього договору про купівлю нерухомості на дитину, і надання цього документа в орган опіки та піклування, як доказ про збереження її прав.

  • Але лише подача заяви для отримання дозволу не гарантує позитивного вирішення питання, оскільки органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що:
  • 1) мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав;
  • 2) судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав;
  • 3) до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав;
  • 4) особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;
  • 5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;
  • 6) між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);
  • 7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

Звичайно ж, дарування не має на увазі під собою передачу чогось натомість. Не можна передбачити в договорі дарування те, що, наприклад, квартира дарується в обмін на що-небудь або ж подарунок зобов’язує вчинити на користь дарувальника будь-які дії.

В договір можуть бути внесені деякі умови, такі як заборона на продаж, обмін, поділ та інші обтяження подарунка на певний термін.

Наприклад, батько може подарувати будинок своєму малолітньому синові, але за умовами договору дарування заборонити продавати цей будинок до настання певного віку або після закінчення визначеного в договорі терміну.

За замовчуванням, майном дитини керують його батьки, які зобов’язані забезпечувати його схоронність і використання виключно в інтересах дитини. Якщо між батьками не укладено спеціального договору, що розподіляє їх обов’язки з управління, то вважається, що вони роблять це спільно.

Тож не обов’язково чекати повноліття дитини, щоб передати у її власність майно. Скориставшись такою можливістю, батьки можуть бути спокійні вже сьогодні. Адже набагато простіше сконцентруватися на вихованні і моральних цінностях, коли ви заздалегідь подбали про матеріальну складову життя своєї дитини.

Дозвіл органу опіки та піклування для здійснення   будь-яких   правочинів  стосовно  нерухомого   майна,  право власності на яке або право користування  яким  мають   діти

Дозвіл органу опіки та піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти

24 квітня 2009

   Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна.

У зв'язку з цим для запобігання порушення прав та інтересів неповнолітніх осіб при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна право власності  або право користування яким мають діти, в контексті законів були закріплені конкретні норми права, які покликані реалізувати дане завдання держави.

Так ч.3 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» від  26.04.

2001 № 2402-III встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Дещо згодом був прийнятий Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» від 02.06.2005 № 2623-IV, ст. 12 якого встановлює, що неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

 Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. 

  Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

 Виходячи зі змісту вищезазначених статтей абсолютно чітко зрозуміло, що без дозволу органу опіки та піклування продаж, обмін, дарування, застава та ін. правочини щодо нерухомого майна право власності на яке або право користування яким мають діти, неможливі. Жоден із нотаріусів не посвідчить такої угоди без зазначеного дозволу.

 Отже, маючи намір здійснити правочин щодо такого нерухомого майна,  батьки або особи, які їх замінюють (опікуни, піклувальники, прийомні батьки) перед тим як іти до нотаріуса повинні звернутися в орган опіки та піклування ( перелік установ, які є органами опіки та піклування ви знайдете в ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 № 2342-IV).

  •  Орган опіки та піклування вивчає наступні документи:
  • заяву кожного з батьків (опікунів, піклувальників);
  • копію паспорта, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера;
  • документ, що підтверджує право власності (користування) дитини на відчужуване майно;
  • витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданий відповідно до законодавства;
  • копію свідоцтва про народження дитини;
  • довідку з місця проживання, про склад сім'ї та реєстрацію або витяг з домової книги;
  • копію рішення про встановлення опіки над дитиною (для опікунів, піклувальників);
  • копію рішення про встановлення опіки над майном дитини (для опікунів, піклувальників);
  • копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу між батьками дитини (у разі наявності).
  •   У разі виїзду сім'ї на постійне місце проживання за кордон до зазначених документів додається довідка управління (відділу) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб за місцем реєстрації сім'ї.

  Відповідно до п. 67  порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р.

N 866, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається у разі гарантування збереження її права на житло і оформлюється рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної в місті ради, витяг з якого заявникам видає служба у справах дітей.

У разі виїзду сім'ї, в якій виховується дитина, за межі населеного пункту, у рішенні зазначається строк та умови придбання житла з урахуванням інтересів дитини.

 Тобто цілком впевнено можна сказати, що в разі, якщо при вчиненні правочину частка житлового приміщення дитини буде продана але в замін дитина не отримає, або отримає меншу частину іншого житлового приміщення, то орган опіки та піклування не надасть дозвіл на вчинення такого правочину.

Також не буде дозволу і в тому випадку, коли дитина, маючи право корстування житлом, стосовно якого вчиняється правочин, не буде забезпечена правом користування іншим житловим приміщенням умови проживання в якому принаймні не гірші.

Читайте также:  Усыновление в Украине. Порядок действий и процедура

Практика свідчить, що майже в усіх випадках, коли житло виступає  заставою орган опіки та піклування не надає згоди, якщо відсутні гарантії щодо майбутнього забезпечення житлом дитини у разі стягнення на заставлену нерухомість.

 І на останок зазначу, що не слід забувати про п.6 ст.

203 Цивільного кодексу України, який встановлює — правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Тому на підставі ч.1 ст.

215 Цивільного кодексу України правочин, судом, може бути визнаний недійсним. Наслідком чого буде застосовано двосторонню реституцію — повернення сторін правочину у первісний стан.

Євген Кіріченко

©2009 Кіріченко Є.Ю. 2009

Право користування житлом дітьми – членами сім’ї власника майна | Управління юстиції | Влада

Опубликовано 05.06.2013

Згідно зі
статтею 1 Конвенції про права дитини, дитиною є кожна людська істота до
досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної
особи, вона не досягає повноліття раніше.

Українським законодавством, зокрема
статтею 6 Сімейного кодексу України, встановлено, що правовий статус дитини має
особа до досягнення нею повноліття, малолітньою вважається дитина до досягнення
нею чотирнадцяти років, неповнолітньою вважається дитина у віці від
чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Оскільки статус дитини визначається у
залежності від досягнення особою повноліття, то ні реєстрація шлюбу, ні надання
повної цивільної дієздатності тому, хто займається підприємництвом, не
позбавляють особу статусу дитини.

Із набранням чинності з 1 січня 2006 року Закону
України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних
дітей» (далі — Закон) у нотаріусів виникла проблема дотримання вимог Закону.
Частиною 4 статті 12 Закону встановлено, що для здійснення будь-яких правочинів
стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти, потрібна
попередня згода органів опіки та піклування.

Необхідно розглянути два основні моменти, що
створюють «небезпеку» при застосуванні ст. 12 Закону. Вони стосуються майна,
права на яке мають діти (особи у віці до 18 років). Тут виникають два пов’язані
між собою питання:

— нерухоме майно в цілому або лише житлові
приміщення, що належать дітям на праві власності або користування;

— що таке майно, відносно якого діти мають право
користування?

В результаті приватизації державного житлового
фонду та враховуючи те, що з 90-х років в Україні розпочалося формування ринку
житла, велика кількість дітей стала співвласниками житлових приміщень.

Не
дивлячись на те, що законодавство України вимагає обов’язкової згоди органів
опіки та піклування при вчиненні правочинів щодо майна, яке належить дітям,
численні порушення прав дітей залишаються однією з головних причин поширення
дитячої безпритульності та бродяжництва.

Але питання, що таке майно, відносно якого діти
мають право користування, полягає у визначенні такого майна. Після набрання
чинності Цивільним кодексом України, право користування житловим приміщенням
членами сім’ї власника отримали назву сервітуту (ст. 401 ЦК).

Діти, які не є
власниками майна, що належить на праві власності їх батькам (інколи — іншим
родичам), набувають права користування таким майном в силу прямого припису
Закону (ст. ст. 3, 176 СК, ст. 405 ЦК України). При цьому дане право не залежить
від фактичного стану сімейних відносин. У ч. 2 ст.

18 Закону України «Про
охорону дитинства» прямо вказано, що діти — члени сім’ї наймача або власника
житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з
власником або наймачем.

Тоді виникає проблема в необхідності чітко
визначити, коли дитина не має права користування майном. Згідно з ч. 4 ст.

12
Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і
безпритульних дітей» щодо будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право
користування яким мають діти, потрібна згода органів опіки та піклування. Це
питання є основним на сьогодні, і воно, на жаль, не має свого легального
вирішення.

Будь-якого формального способу встановити всіх осіб, які мають право
користування певним майном (зокрема житлом) Закон не передбачає. Відомо, що
діти мають право користуватися майном батьків, зокрема і житлом, незалежно від
реєстрації.

Треба звернути увагу на один нюанс. Власником
квартири може бути один з подружжя, який не має своїх дітей. Разом з ним в
одному приміщенні може проживати другий з подружжя (не власник) та рідна дитина
другого з подружжя.

Навіть у такому випадку — за відсутності у власника своїх
дітей, є дитина, яка має право на проживання в квартирі.

Тому й у випадку відсутності
дітей у власника житла не можна виключати можливість того, що є інші діти, які
мають право на проживання в квартирі.

Щодо перевірки нотаріусом наявності чи
відсутності права користування дитини майном, щодо якого посвідчується
правочин, то тут виникає проблема. Оскільки відсутній реєстр фізичних осіб,
який би давав можливість перевірити наявність дітей у фізичних осіб — сторін
правочину.

У такій ситуації можливий лише один вихід — визначити факт відсутності права користування майном певною дитиною зі слів
відчужувача майна. Тобто, відчужувач майна повинен у договорі підтвердити, що
дитина (діти) не має права користування майном, яке підлягає відчуженню.

Відповідно до статті 177 Сімейного кодексу
України із змінами і доповненнями (внесені відповідно до Закону України від
02.06.2005 року № 2620-ІV), батьки управляють майном, належним малолітній
дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов’язані дбати про
збереження та використання майна дитини в її інтересах.

  • Якщо малолітня дитина може самостійно визначити
    свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи
    такі потреби та інтереси.
  • Батьки малолітньої дитини не мають права без
    дозволу органів опіки та піклування вчиняти, а батьки неповнолітньої дитини не
    мають права давати згоду на вчинення правочинів щодо майнових прав дитини у
    таких випадках:
  • — укладання договорів, які підлягають
    нотаріальному посвідченню та (або) реєстрації, зокрема договори щодо поділу або
    обміну житлового будинку, квартири;
  • — видавати письмові зобов’язання від імені
    дитини;
  • — відмовлятися від майнових прав дитини.
  • Батьки мають право дати згоду на вчинення
    неповнолітньою дитиною правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування.

При вчиненні одним із батьків правочинів щодо
майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків.
Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину
недійсним, як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі
дрібного побутового.

Батьки вирішують питання про управління майном
дитини спільно. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном
дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Після припинення управління батьки зобов’язані
повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.

Згідно з пунктом 40 Інструкції про порядок
вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом
Міністерства юстиції України від 03.03.

2004 року № 20/5, у разі укладання
правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній
реєстрації, договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю
осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність
дозволу органів опіки та піклування на укладання таких договорів.

Як правило, такий дозвіл надається, коли
неповнолітня дитина вже забезпечена житлом відповідно до норм, передбачених
житловим законодавством. В деяких випадках органи опіки та піклування без
будь-яких переконливих підстав відмовляють батькам у наданні згоди на продаж
спільного майна.

При цьому порядку оскарження батьками таких відмов
законодавство не передбачає.

Найчастіше ж органи опіки та піклування дають
згоду на відчуження нерухомого майна дітей за умови придбання батьками нового
житла, що, в свою чергу, може зробити набувача «заручником» таких
недобросовісних батьків та навряд чи захистить права дітей.

Якщо ж продаж здійснено без дозволу органів опіки
та піклування, то в інтересах дитини прокурором може бути подано позов до суду
про визнання договору недійсним.

Захист права власності на нерухоме майно, що
належить дитині як власнику, нотаріусам відомо із раніше прийнятих нормативних
актів: Цивільного, Сімейного, Житлового кодексів України, Закону України «Про
охорону дитинства». Новела полягає в тому, що раніше згода органу опіки та
піклування вимагалася на відчуження майна, право власності на яке мають діти, а
зараз така згода потрібна і при набутті права власності дитиною на таке майно.

Слід також звернути увагу на те, що дозвіл органу
опіки та піклування потрібен не лише в тому разі, якщо дитина є співвласником
нерухомості, а й у тому випадку, якщо має місце лише реєстрація дитини в
житловому приміщенні.

Оскільки одним із правочинів, які не можуть вчиняти
батьки без дозволу органів опіки та піклування (ст. 177 СК України), є відмова
від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користування
житловим приміщенням.

Адже відповідно до частин другої та третьої статті 18
Закону України «Про охорону дитинства» діти — члени сім’ї наймача або власника житлового
приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником
або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за
додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав
дітей при відчуженні житлових приміщень та купівлі нового житла.

Дозвіл органу опіки та піклування на відчуження нерухомості обов’язково отримувати, якщо правочин вчиняється батьками (усиновлювачами) дитини, а не іншими членами родини (КЦС/ВС у справі № 385/1598/18 від 10.02.2021)

Фабула судового акта: Законодавство України особливим чином охороняє права дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Для укладення договору щодо нерухомості, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідно отримати дозвіл органів опіки та піклування на вчинення такого правочину.

У цій справі мати малолітньої дитини звернулася до суду з вимогою визнати недійсним договір дарування будинку з тих підстав, що він укладений без надання дозволу органу опіки та піклування, оскільки у будинку зареєстрована її малолітня донька.

Позивач посилалася, зокрема, на положення СК України, ЦК України та ст.

Читайте также:  Способи виконання батьками обовьязку утримувати дитину

12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», де зазначено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Рішенням суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд позов задоволено та визнано недійсним договір дарування будинку.

Так, судами було встановлено, що малолітня дитина зареєстрована в будинку, що належав її бабусі. Згоду на відчуження спірного житлового будинку орган опіки та піклування не надавав, а отже судами зроблено висновок, що відповідний правочин слід визнати недійсним.

На зазначені рішення судів було подано касаційну скаргу, яка мотивована тим, що відповідач є бабусею дитини, закон не зобов’язує утримувати та забезпечувати її малолітню онуку, а тому вона не повинна отримувати дозвіл від органу опіки та піклування на оформлення договору дарування.

Позиція ВС: ВС погодився з позицією скаржника та зазначив, що відповідно до ч. 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

Відповідно до ч. 2 ст.

177 СК України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов’язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

Оскільки у цій справі правочин було чинено бабусею дитини, то неотримання відповідного дозволу органу опіки та піклування не має наслідком визнання договору дарування недійсним.

Також ВС було зауважено, що такий правочин визнається недійсним лише у разі, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини. Тобто, сам по собі факт відсутності обов’язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Аналізуйте судовий акт: Сама по собі відсутність попереднього дозволу органу опіки та піклування не є беззаперечною підставою для визнання договору іпотеки недійсним (ВС/КЦС,справа № 520/15250/15-ц,20.11.19)

Позбавлення батьківських прав – крайня міра (ВС/КЦС по справі №753/2025/19 від 06.05.2020 р.).

Коли виникає обов’язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків (ВС/КЦС спр № 757/52096/18 від 18 листопада 2020 р.)

Отримання дозволу органу опіки та піклування для продажі квартири

Питання до юриста (адвоката) зі спадкових питань/з питань нерухомості: купівля-продаж нерухомого майна:

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ЩОДО ПРОДАЖІ КВАРТИР ТА ІНШОЇ НЕРУХОМОСТІ.

Доброго дня! Мені та моїй неповнолітній дитині належить квартира,  яка дісталась у спадок після смерті мого чоловіка. Чи зможу я продати квартиру, якщо частина (половина) квартири належить моїй неповнолітній дитині?

Відповідь юриста (адвоката) зі спадкових питань/з питань нерухомості/купівля-продаж нерухомого майна:

У даному випадку Ваша дитина є співвласником нерухомості. Для того, щоб зробити дії, такі як, продаж квартири Вам необхідно дозвіл органу опіки та піклування.

  • Куди мені необхідно звернутись для отримання дозволу органу опіки і піклування?

Вам необхідно звернутись до Адміністративного центру органу опіки та піклування за місцем знаходження квартири (будинку), який Ви хочете продати.

  • Які документи необхідно зібрати та подати до Адміністративного центру органу опіки та піклування?

Орган опіки та піклування розглядає заяву при наявності наступних документів:

  1. Заява від кожного з батьків;

У Вашому випадку заява від Вас

(якщо особа діє за довіреністю, необхідна довіреність від всіх членів, що є співвласниками нерухомості);

  1. Оригінал довідки Ф №3;
  2. Оригінал свідоцтва про право власності на житло;
  3. Оригінал тех. паспорту;
  4. Оригінал Витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно, де вказані всі власники;
  5. Паспорти;
  6. Ідентифікаційні коди (на дітей також);
  7. Оригінали свідоцтва про народження дітей;
  8. Орифгінал свідоцтва про шлюб (смерть, розлучення)
  9. 2 конверти з марками по Україні;

(В кожному окремому випадку, перелік документів може уточнюватись після отримання заяв з Адміністративного центру).

  • Протягом якого часу буде розглядатися заява?

Заява розглядається органами опіки та піклування протягом одного місяця з дня надходження заяви.

Якщо у органу опіки та піклування виникають питання, вони збирають комісію та назначають додатково 15 днів для розгляду даної заяви. 

  • Чи може орган опіки та піклування відмовити у даній заяві? У яких випадках?

 Так, орган опіки та піклування може Вам відмовити у даній заяві.

Якщо частка квартири (будинку), що належить дитині, яка є співвласником нерухомості буде продана, але натомість дитина не отримає, або отримає меншу частину квартири (будинку) ніж була, орган опіки та піклування може відмовити у здійсненні таких дій, оскільки це порушує права дитини на користування житловим приміщенням.

Відповідно до статті 177 Сімейного Кодексу України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов’язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається у разі гарантування збереження її права на житло.

  • Відповідно до статті 55 Цивільного Кодексу України:  опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки.
  • Органами опіки та піклування передбачаються наслідки, які не будуть порушувати права дитини.
  • Дякуємо, що звернулись у нашу юридичну консультацію в м. Київ
  •  З повагою ЮК «ДОМПРАВО»
  • Стаття “Отримання дозволу органу опіки та піклування для продажі квартири” російською мовою…

Нерухомість (будинки, квартири, земля). Адвокат. Юрист. Юридичні послуги та допомога

Юридичні консультації по нерухомості (квартирні, житлові, земельні, інші питання повязані з нерухомістю)

Судова практика нерухомість (квартири/будинки/земельні ділянки/інша нерухомість)

Позовні заяви: нерухомість (будинки, квартири, земля)

КУПУЄШ НЕРУХОМІСТЬ – ПЕРЕВІР СУДОВІ РЕЄСТРИ!!!КУПИТЬ КВАРТИРУ В РАЙОНЕ ПРОСПЕКТА БАЖАНА И ГРИГОРЕНКА, УЛИЦЫ ВИШНЯКОВСКАЯ, РЕВУЦКОГО И МИШУГИЧИ КУПУВАТИ КВАРТИРУ В СОФІЇВСЬКІЙ БОРЩАГІВЦІ?ПОМИЛКИ ПОКУПЦІВ НЕРУХОМОСТІ ПРИ СПІВПРАЦІ З РІЕЛТОРОМРІЕЛТОР НОТАРІУС ЮРИСТ СПЕЦИФІЧНЕ ПРАВИЛО ЩОДО ЇХ ВИБОРУ!!!ДЕЯКІ МІФИ ПРИ КУПІВЛІ ПРОДАЖІ КВАРТИР!!!КВАРТИРА ДЛЯ ОРЕНДИ ЯК ПЕНСІЯ…КВАРТИРА ДЛЯ ОРЕНДИ ЯК ПЕНСІЯ…ПРО РИЗИКИ ПЕРЕУСТУПКИ МАЙНОВИХ ПРАВ НА КВАРТИРУ…ДОКУМЕНТИ ЖК Oasis КОРОТКИЙ ОГЛЯДКУПИВ ЧУЖУ КВАРТИРУ -ЧОМУ ПЕРЕПРОДАЖА НЕ ПОМОЖЕ?ЗЕМЕЛЬКУ КУПУВАТИ МОЖНА!!!ПРАВДА ПРО ДОГОВОРИ ІНВЕСТУВАННЯ В КВАРТИРИ В НОВОБУДОВАХЯК ПРОДАТИ БУДИНОК БЕЗ ПРИВАТИЗОВАНОЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ?Шторм Атлантика — в украинском суде без адвоката хуже!!!

Права батьків та дітей на майно

Стаття 173. Роздільність майна батьків і дітей

  1.  Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.

  2.  При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом.

Стаття 174. Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання

  1. Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини.

Сімейний кодекс України

Кожна сім’я має у власності певне майно. Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.

Батьки мають право розпоряджатись належним їм майном на свій розсуд (продавати, дарувати, передавати до найму), не запитуючи згоди на це своїх дітей. Малолітні діти не мають права розпоряджатись належним їм майном. Відповідно до ст.

173 СК України при вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків.

  • Зверніть увагу!     
  • Малолітні діти   — діти, яким не виповнилося 14 років.
  • Неповнолітні діти — діти віком від 14 до 18 років.
  • Неповнолітні діти вправі самостійно розпоряджатися майном, яке вони придбали на свій заробіток, стипендію чи інший дохід, окрім нерухомих речей та транспортних засобів, самостійно здійснювати права автора на твори науки, літератури та мистецтва, об’єкти промислової власності або інші результати своєї творчої діяльності тощо.

Батьки можуть набувати майно в результаті укладання цивільно-правових угод, отримання спадщини тощо. Відповідно до норм цивільного законодавства малолітні діти мають право вчиняти дрібні побутові правочини, вкладати кошти у банківські (кредитні) установи та розпоряджатися ними. В результаті цих дій малолітня особа може набувати у власність певне майно.

Отже, у дітей може виникнути право власності на майно в результаті купівлі речей за власні кошти, отримання спадщини, дарування, створення його власного працею.

Відповідно до ст. 174 СК України майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини. Закон зобов’язує батьків передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток (ст. 176 СК України).

Окрім роздільного майна, батьки і діти можуть мати майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності. Це положення закріплено у ст. 175 СК України: майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Цим правилом законодавець, по-перше, закріплює право участі дітей у господарському житті сім’ї, по-друге, допускає можливість належності суб’єктам сімейних правовідносин (батькам і дітям) майна на праві спільної сумісної власності.

Читайте также:  Типовий договір обов’язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання ц

Батьки і діти можуть мати як спільну часткову, так і спільну сумісну власність.

Якщо дитина проживає в житловому будинку (квартирі), що належить на праві приватної власності її батькам або одному з них, вона набуває право користування цим житлом (сервітут). Такий сервітут встановлюється законом, тому для його виникнення не потрібне укладення батьками та дітьми спеціального договору про користування житлом (ст. 402 ЦК України).

Аналогічне право належить і батькам, які проживають в житловому будинку (квартирі), власником якого є малолітня дитина. Така ситуація може виникнути, якщо дитина одержала житло у спадщину, за договором дарування, міни тощо. Батьки не набувають права власності щодо цього житлового приміщення, проте вони мають право на проживання в ньому (сервітут).

Власник житлового будинку (квартири) має право продати це майно. Якщо сервітут належить дитині, то батьки у разі продажу будинку (квартири) мають діяти з урахуванням її прав та інтересів. У ст. 59 СК України вказано, що при розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов’язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї, які мають право користування ним.

Важливе значення мають договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку або квартири, що належить дитині на праві власності.

Такі правочини з майном малолітньої дитини батьки вчиняють лише з дозволу органу опіки та піклування.

При цьому дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається у разі гарантування збереження її права на житло (ст. 177 СК України).

Головне, щоб при цьому батьки діяли виключно в інтересах дитини. Наприклад, батьки укладають договір купівлі-продажу належного дитині автомобіля, за яким вони видають від імені дитини письмове зобов’язання щодо передачі речі покупцеві (взамін одержання грошей).

З дозволу органу опіки та піклування батьки можуть відмовитися від майнових прав, що належать дитині. Інколи такі випадки прямо передбачені в законі. Так, згідно із ч. 4 ст. 1273 ЦК України батьки можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній дитині.

Крім цього, існують правочини, які батьки не можуть вчиняти за жодних умов, оскільки навіть орган опіки та піклування не уповноважений надавати дозвіл на їх укладення.

В законі сказано, що батьки не можуть здійснювати дарування від імені дитини (ч. 2 ст. 720 ЦК України). Крім цього, можна вважати, що батьки не можуть зобов’язуватися від імені дитини порукою (ч. 2 ст. 86 ЦК України).

Хоча останнє правило встановлене для опікунів, воно має застосовуватися і відносно батьків дитини.

Батьки є законними представниками інтересів своїх дітей, і однією з функцій такого представництва є управління їх майном.

Майном малолітньої дитини в силу закону батьки управляють без спеціальних на те повноважень. Водночас вони зобов’язані вислухати думку дитини щодо способів управління її майном.

Після припинення управління батьки зобов’язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.

Дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки мають право використовувати на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім’ї (ст. 178 СК України).

В процесі продажу приватизованої квартири, яка належить батькам та малолітній дитині на праві спільної сумісної власності, батьки зобов’язані одержати дозвіл органу опіки та піклування. Такий дозвіл надається у разі гарантування батьками збереження права дитини на житло (ст. 177 СК України).

Зверніть увагу!

Управління батьками майном дитини припиняється при досягненні дитиною 14 років, оскільки з цього часу батьки вже позбавляються права управляти майном дитини та обов’язку здійснювати управління належним чином. Неповнолітня дитина управляє своїм майном самостійно, а батьки лише надають згоду на здійснення нею цивільно-правових правочинів у випадках, передбачених законом (ст. 32 ЦК України).

Згідно зі ст. 177 СК України батьки зобов’язані відшкодувати дитині завдану матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном. Ця норма закону є важливою гарантією захисту прав дитини від зловживань з боку батьків.

Укладення договорів стосовно майна неповнолітніх дітей визначається цивільним, а не сімейним законом. Вважається, що неповнолітні самостійно укладають правочини щодо належного їм майна, а батьки лише надають на це згоду. У свою чергу у ч. З ст. 177 СК України закріплюється порядок надання батьками згоди на укладення неповнолітніми особами правочинів щодо їх майна.

Такі правила повністю співпадають з тими, що встановлені цивільним законом для піклувальників (ст. 71 ЦК України). Крім того, в ч. З ст.

32 ЦК України вказано, що на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

Право батьків по управлінню майном дитини полягає у можливості здійснення батьками комплексу юридичних та фактичних дій, спрямованих на реалізацію майнових прав дитини по володінню, користуванню та розпорядженню належним їй майном та здійснюваних виключно в інтересах дитини. Управління майном включає два основних види дій батьків:

  •  вчинення правочинів щодо майна дитини, в тому числі правочинів щодо розпорядження майном;
  •  вчинення дій щодо догляду за майном дитини (ремонтування, зберігання, догляд тощо).
  1. В процесі управління майном дітей батьки вчиняють різного роду правочини, об’єктом яких виступає майно малолітніх. Виходячи з норм чинного законодавства, правочини такого роду можуть бути поділені на такі основні види:
  •  правочини, які батьки мають право вчиняти вільно (продаж дитячих речей індивідуального користування, які вже не задовольняють погреби дитини, використання доходу від майна дитини на купівлю продуктів, одягу тощо);
  •  правочини, які батьки мають право вчиняти з дозволу органу опіки та піклування:  укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;  видавати письмові зобов’язання від імені дитини;  відмовлятися від майнових прав дитини;
  •  правочини, які батьки взагалі не мають права вчиняти з майном дитини:  здійснювати дарування від імені дитини;  зобов’язуватися від її імені порукою.
  • Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом 1 місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.
  • Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що:
  •  мати (батько) дитини, яка (який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав;
  •  судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав;
  •  до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав;
  •  особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;
  •  між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;
  •  між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);
  •  вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та (або) порушення охоронюваних законом інтересів дитини.
  1. Закон визначає особливості використання доходу від майна залежно від віку дитини, яка є його власником. Так, дохід від майна, що належить на праві власності:
  •  малолітній дитині, використовується батьками дитини;
  •  неповнолітній дитині, використовується дитиною.

Використання батьками доходу, одержаного від майна малолітньої дитини, є одним із різновидів дій батьків щодо управління майном дитини (ст. 177 СК України). При цьому батьки мають право спрямовувати одержані кошти на:

  •  утримання дитини, яка є власником майна;
  •  утримання інших дітей;
  •  невідкладні потреби сім’ї.

Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Звернення до органу опіки та піклування не є обов’язковою стадією розгляду спору батьків. Кожен з них має право одразу звернутися до суду за вирішенням спору.

Згідно з СК України при вчиненні одним з батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

Юридичний порадник Сімейне право. Зміст

Ссылка на основную публикацию