Дтп відбулося внаслідок порушення правил дорожнього руху потерпілим, який отримав тілесні ушкодження, то обвинувачений підлягає виправданню

За даними патрульної поліції за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2021 року в Україні сталося всього 137 286 дорожньо-транспортних пригод, з них 32 989 сталося в Києві. В більшості випадків, на щастя, ДТП стаються без постраждалих, однак на 137 286 ДТП – 2 225 осіб загинуло та 22 200 – травмовано. 

Аналізуючи статистику, стає зрозумілим, що кількість ДТП в Україні з кожним роком зростає. Які ж найчастіші причини через які стаються дорожньо – транспортні пригоди.

ТОП 10 причин ДТП 

  1. Порушення правил маневрування – 57021 ДТП
  2. Перевищення безпечної швидкості – 31806 ДТП
  3. Недотримання дистанції – 23905 ДТП
  4. Порушення правил проїзду перехресть – 8885 ДТП
  5. Керування транспортним засобом у стані сп’яніння – 3667 ДТП
  6. Перевищення встановленої швидкості – 1645 ДТП
  7. Порушення правил надання безперешкодного проїзду – 1363 ДТП 
  8. Порушення правил проїзду пішохідних переходів – 1312 ДТП 
  9. Виїзд на смугу зустрічного руху – 1332 ДТП 
  10. Порушення правил зупинки та стоянки транспортного засобу – 1249 ДТП

Більшість вищезгаданих порушень, являється порушенням статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення і зазвичай, порушення правил дорожнього руху тягне адміністративну відповідальність у вигляді штрафу, але не завжди. В залежності від наслідків порушення, така відповідальність може бути й кримінальною та привести до позбавлення волі. 

Відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами  передбачена статтею 286 Кримінального кодексу України.

З фабули статті вбачається, що відповідальність за цією статтею настає у випадку заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження або ті самі діянні, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

Ступінь тяжкості заподіяних наслідків встановлюється судово-медичною експертизою відповідно до чинних “Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень” затверджених  наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 року N 6.

Однак, для застосування кримінальної відповідальності наявність висновку експерта не досить. Як зазначається в  постанові ВС від 24.03.2020 у справі № 130/720/17 (провадження № 51-2134км19) для кваліфікації дій особи за ст.

286 КК судам слід виходити не лише з висновків експертів, в яких встановлено наявність причинного зв’язку між порушенням водієм ПДР та наслідками, що настали, а із сукупності всіх обставин, що належать до предмета доказування з огляду на особливості складу злочину, передбаченого у ст. 286 КК.

Зокрема, оцінці підлягає наявність технічної можливості у водія уникнути наслідків злочину та джерело створення аварійної ситуації.

Крім того, бувають випадки, коли за висновком первинної експертизи, проведеної після ДТП, було констатовано спричинення потерпілій особі середньої тяжкості тілесних ушкоджень, з часом  стан здоров’я потерпілої особи істотно погіршився, і якщо повторна експертиза виявить, що стан здоров’я погіршився  то висновок повторної експертизи, в якому констатовано спричинення потерпілій особі ДТП тяжких тілесних ушкоджень, є підставою для перекваліфікації дій водія на ч. 2 ст. 286 КК, що тягне за собою більш суворе покарання.

Відповідно до п. 2.2.1. “Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень”  до ознак ушкодження середньої тяжкості відносяться:

а) відсутність небезпеки для життя;

б) відсутність наслідків, що викладені в п. 2.1.1 цих Правил (що стосуються тяжких тілесних ушкоджень;

в) тривалий розлад здоров’я;

г) стійка втрата працездатності менш ніж на третину.

Пунктом 2.2.2.вказаних вище Правил встановлюється, щодо тривалого розладу здоров’я належить вважати розлад здоров’я строком понад 3 тижні (більш як 21 день). При цьому відповідно до п.2.2.3. Правил під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину належить розуміти втрату загальної працездатності від 10 % до 33 %.

Отже, більш легкі, від вказаних вище, наслідки для здоров’я вважатимуться легкими тілесними ушкодженнями, ті що важче будуть тяжкими тілесними ушкодженнями.

Слід зазначити, що особою, яка підлягає покаранню, може бути особа, якій на момент вчинення діяння виповнилося 16 років. При цьому, для настання відповідальності, взагалі не важливо чи має водій право на керування транспортним засобом чи не має.  ДТП відбулося внаслідок порушення Правил дорожнього руху потерпілим, який отримав тілесні ушкодження, то обвинувачений підлягає виправданню

  • Якщо Ви бажаєте розібратися з межами кримінальної та адміністративної відповідальності, оскарження адміністративних штрафів за порушення ПДР та яким чином врегулювати питання зі страховою у випадку настання страхового випадку, тоді запрошуємо долучитися до нашого курсу “Юридичний захист у випадках ДТП”  
  • На Вас чекає НАСИЧЕНА ПРОГРАМА, де протягом місяця Ви будете навчатись у найсильніших юристів-практиків України, які розкриють найактуальніші питання у сфері  захисту прав у випадках ДТП.
  • Старт курсу – 17 листопада 2021 р., заняття будуть проходити по понеділках та середах
  • Заняття будуть проходити у вечірній час з 19:00 до 21:00 (орієнтовно).
  • Що на Вас чекає:
  • ✅ Доступ до 8 лекцій в онлайн-форматі
  • ✅ Найсильніші юристи-практики у сфері страхування
  • ✅ Можливість ставити питання лектору під час онлайн-лекцій
  • ✅ Особистий кабінет, де ви в будь-який час зможете переглянути записи лекцій та презентації
  • ✅ Доступ до всіх супутніх вебінарів з даної тематики
  • ✅ Закритий телеграм-чат, спільнота з учасниками для нетворкінгу та отримання зворотного зв’язку
  • ✅ Електронний сертифікат, що підтверджує успішне проходження курсу
  • Теми:

1.Роль юриста під час оформлення ДТП.  ДТП за європротоколом.

  1. Особливості захисту інтересів винних та постраждалих в ДТП. Межа між адміністративною та кримінальною відповідальністю
  2. Особливості роботи адвоката зі страховими компаніями після ДТП
  3. Регрес/суброгація після ДТП
  4. Актуальна практика оскарження штрафів за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
  5. Актуальна практика оскарження штрафів за статтею 122, 122-2, 124, 127-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення
  6. Стягнення моральної та матеріальної шкоди з винної особи
  7. Як юристу з ДТП монетизувати практику в сучасних умовах?

РЕЄСТРАЦІЯ ТУТ

Якщо ДТП відбулося внаслідок порушення Правил дорожнього руху потерпілим, який отримав тілесні ушкодженнято, то обвинувачений підлягає виправданню за ст. 286 КК України за недоведеністю (ВС/ККС у справі № 163/1753/17 від 16 жовтня 2019 р.)

Фабула судового акту: Маленький легковий автомобіль зіткнувся із автопоїздом, внаслідок чого водій легковика отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Водій автопоїзда, якого прокуратура обвинувачувала за п. 1 ст. 286 КК України, був виправданий судом за недоведеністю в його діянні складу злочину. Виправдувальний вирок було оскаржено в апеляційному та касаційному порядку, проте суди залишили його без змін.

Навіть із назви ст.

286 КК України — «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами» зрозуміло, що для визнання винним водія у скоєнні злочину передбаченого цією статтею необхідно насамперед порушення ним Правил дорожнього руху, а не лише спричинення іншому водію чи учасникам ДТП тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тяжких тілесних ушкоджень чи смерті.

При цьому порушити Правила дорожнього руху повинен саме обвинуваченим а не інший водій – потерпілий, що повинно доводитися доказами, які досліджує суд.

Такими доказами як правило є: протокол огляду місця події, фото ДТП, схема ДТП, висновок інженерно-транспортної експертизи, показання свідків, тощо.

Якщо під час судового засідання встановлюється, що обвинувачений не порушував ПДР, аварійна ситуація спричинена не його діями і дії обвинуваченого були вимушені, то зіткнення не може бути поставлено йому у провину.

ВС підкреслив, що у ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст.

Читайте также:  How much is a divorce in ukraine

286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.

Якщо такий зв'язок в діяннях обвинуваченого відсутній, то має місце недоведеність його вини та виправдання.

Такі справи ілюструють нам, що попри новий КПК в прокуратурі та органах досудового слідства мало що змінюється. Тому роль адвоката складно переоцінити при захисті прав невинного, особливо під час дослідження доказів у справі та допиті свідків.

Ми також бачимо, що прокурори вперто оскаржують виправдувальні вироки незважаючи на очевидні речі і псують життя на роки законослухняним професійним водіям.

Приємно, що з роками виправдувальних вироків стає все ж такі більше, а роль адвоката у кримінальному процесі посилюється.

Аналізуйте судовий акт: Вимушене порушення Правил дорожнього руху, яке потягло за собою дорожньо-транспортну пригоду унеможливлює кримінальну відповідальність (ВС/ККС № 585/8/16-к від 05.04.2018)

Постанова від 11.02.2020 по справі № 461/731/19 Касаційний

  • Постанова
  • іменем України
  • 11 лютого 2020 року
  • м. Київ
  • справа № 761/731/19
  • провадження № 51-5161км19
  • Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Короля В.В., Макаровець А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,

прокурора Костюка О.С.,

розглянув касаційні скарги представника цивільного відповідача ПАТ «Львівське АТП — 14630» — голови правління ОСОБА_5 та захисника засудженого ОСОБА_1 — Козака В.І. на вирок Галицького районного суду м.

Львова від 21 червня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140050004908від 28 жовтня 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Велика Горожанка Миколаївської області, жителя м . Львова , такого, що судимості не мав,

  1. у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі — КК).
  2. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
  3. першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Галицького районного суду м. Львова від 21 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн, у дохід держави з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

  • Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз, в сумі 9576,28 грн; з ПАТ «Львівське АТП-14630» — на користь ОСОБА_2 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди; з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» — на користь ОСОБА_2 26 565,95 грн на відшкодування матеріальної шкоди.
  • Також ухвалено відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 у частині відшкодування процесуальних витрат, понесених ним на оплату правової допомоги.
  • Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за злочин, учинений за таких обставин.

28 жовтня 2016 року о 07:42 ОСОБА_1 , керуючи автобусом марки «DEN OUDSTEN В96», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ним по вул. Городоцькій у місті Львові в напрямку вулиці Я. Мудрого, поблизу перехрестя вулиць Городоцька та Б. Меретина, проїжджаючи нерегульований пішохідний перехід по вул. Городоцькій, порушив пункти 1.5, 1.10, «б», «д» 2.3, 12.

3, 18.1 Правил дорожнього руху (далі — ПДР), а саме своєчасно не застосував із моменту виникнення небезпеки для руху екстрене гальмування як спосіб зупинення у межах найкоротшої з можливих віддалей, у результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , заподіявши йому тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року вирок Галицького районного суду м. Львова від 21 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень через незастосування норм матеріального права, а саме статей 3, 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 1194 Цивільного кодексу України.

Представник вважає, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У зв`язку з цим представник, посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 4 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, стверджує, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільної відповідальності.

У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК). Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

  1. Обґрунтовуючи неналежність доказів, на підставі яких постановлено вирок, захисник стверджує, що суд не призначив додаткової або повторної експертизи при підтвердженні експертом проведення експертизи на підставі вихідних даних слідчого, які суперечать відеозапису події; за наявності недоліків у експертизі та некоректних показань судово-медичного експерта стороною захисту заявлялося клопотання про проведення повторної судово-медичної експертизи наявних у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.
  2. Вказує, що під час досудового та судового провадження не встановлено моменту виникнення небезпеки для руху у водія автобуса, способу порушення ПДР, підтвердження того, що засуджений не стежив за дорожньою обстановкою та не відреагував на її зміну, наявності самої події наїзду, тощо.
  3. Зазначається про неповне відображення показань ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , недолучення фототаблиці до протоколу огляду місця події від 28 жовтня 2016 року, ненадання оцінки протоколу проведення слідчого експерименту, тощо.
  4. Крім того, захисник вважає, що при дослідженні висновку автотехнічної експертизи №1420 від 07 червня 2018 року суд не звернув увагу на те, що експерту не надано відеозапису події, а лише надано вихідні дані, які, на переконання захисника, суперечать матеріалам провадження, а показання свідка ОСОБА_3 не узгоджуються з показаннями ОСОБА_2 та матеріалами проведених експертиз.
  5. Окремо захисник стверджує про порушення права засудженого на захист, оскільки під час проведення досудового розслідування з 28 жовтня 2016 року по 24 січня 2019 року письмово не взято відмову від захисника, не роз`яснено права не свідчити щодо себе, захисника позбавлено можливості заявити клопотання під час досудового розслідування.
  6. Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на таких підставах.
  7. Мотиви Суду
  8. Вирішуючи питання щодо правильності кваліфікації дій засудженого та допустимості доказів у кримінальному провадженні, колегія суддів виходить з наступного.
  9. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року №13-31кс19 зазначила:
  10. Диспозиція статті 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди (далі — ДТП).
  11. При цьому належить ураховувати, що злочин, передбачений статтею 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 статті 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку.
  12. Таким чином, об`єктивна сторона цього складу злочину включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; суспільно небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження — частина 1; смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження — частина 2; загибель кількох осіб — частина 3; причинний зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Читайте также:  Как проверить квартиру перед покупкой на вторичном рынке

Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту.

Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати у: 1) вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).

  • Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
  • Причиновий зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені статтею 286 КК.
  • Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у статті 286 КК; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.
  • Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених статтею 286 КК, тобто перебували у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
  • Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого статтею 286 КК.
  • Велика Палата звернула увагу на те, що склад злочину, передбачений статтею 286 КК, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК. Встановлено, що він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, в результаті чого потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Судами першої та апеляційної інстанцій визнано доведеним факт порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 1.5, 1.10, «б», «д» 2.3, 12.3 та 18.1 ПДР, які перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП та настанням наслідків у виді заподіяння потерпілому ОСОБА_2 тілесного ушкодження середньої тяжкості.

З установлених у кримінальному провадженні обставин убачається, що ОСОБА_1 28 жовтня 2016 року о 07:42, керуючи автобусом марки «DEN OUDSTEN В96», рухаючись ним по вул. Городоцькій у місті Львові в напрямку вулиці Я. Мудрого, поблизу перехрестя вулиць Городоцька — Б.Меретина, проїжджаючи нерегульований пішохідний перехід на вул.

Городоцькій, порушив вимоги пункти 1.5, 1.10, «б», «д» 2.3, 12.3, 18.

1 ПДР, а саме своєчасно не застосував із моменту виникнення небезпеки для руху екстрене гальмування як спосіб зупинення в межах найкоротшої з можливих віддалей, у результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , заподіявши йому тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Вказаними ПДР визначено:

— пунктом 1.5 — дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Невиробнича травма — складний випадок — розбираємося легко. Оплата п

Передусім роботодавцеві треба розуміти, що кожна травма, отримана працівником, повинна розглядатися окремо. Оскільки отримана вона може бути за різних обставин і в різний час.

Саме від того, де, коли і за яких обставин стався нещасний випадок, залежить, чи буде сплачено час його відсутності на робочому місці у зв’язку з лікуванням цієї травми або ні. І якщо так, то як.

Тому план дій такий:

Визначаємо травму на невиробничий «характер»

Кожен нещасний випадок отримання травми має бути правильно кваліфікований. Тому спершу треба з’ясувати, яка це травма — виробнича або невиробнича. Саме від цього залежатиме, якими нормативними документами роботодавцеві треба керуватися в ситуації, що склалася, і відповідно визначить його подальший порядок дій.

Розглянемо ознаки, які допоможуть у цьому роботодавцеві.

У першу чергу такою ознакою, звичайно ж, є підкреслена в лікарняному листі «Причина непрацездатності». У разі отримання працівником травми побутового характеру лікар підкреслює пункт 5 — «Невиробничі травми».

Але, як ми розуміємо, лікар може помилитися, тому про всяк випадок роботодавцеві треба звернути увагу на цю інформацію і перевірити її. Для цього треба чітко знати основні ознаки побутової травми. А щоб не сплутати її з виробничою треба ще й бути «в курсі» ознак виробничого травматизму. З них ми і розпочнемо.

Ознаки виробничої травми

Згідно п. 5 ст. 1 Закону № 1105 і п. 7 Порядку № 1232 нещасний випадок на виробництві — це обмежена в часі подія або раптова дія на працівника небезпечного виробничого чинника або середовища, що сталися в процесі виконання ним трудових обов’язків, унаслідок яких завдана шкода здоров’ю або настала смерть.

Перелік обставин, за яких нещасний випадок вважається пов’язаним з виробництвом, наведений у п. 15 Порядку № 1232 (ср. 025069200). Перерахуємо найпоширеніші з них. А ті, які можна помилково сплутати з побутовими, виділимо жирним шрифтом.

  • Отже, виробничим вважатиметься нещасний випадок, отриманий під час:
  • 1) виконання потерпілим трудових (посадових) обов’язків у режимі робочого часу підприємства, у тому числі у відрядженні;
  • 2) перебування на робочому місці, на території підприємства або іншому місці для виконання трудових (посадових) обов’язків або завдань роботодавця з моменту прибуття потерпілого на підприємство і до його виходу, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, у тому числі протягом наднормового часу;
  • 3) підготовки до роботи й упорядковування після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;
  • 4) виконання завдань відповідно до розпорядження роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові і неробочі дні;
  • 5) проїзду на роботу / з роботи на службовому автомобілі, автобусі та іншому транспортному засобі, що належить підприємству, або наданому йому відповідно до укладеного договору;
  • 6) використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за письмовим дорученням роботодавця або безпосереднього керівника робіт;
  • 7) виконання дій в інтересах підприємства, які не належать до його трудових (посадовим) обов’язків, за дорученням роботодавця; участь у спортивних змаганнях, інших масових заходах і акціях, що проводяться підприємством самостійно або за рішенням органів управління за наявності відповідного розпорядження роботодавця;
  • 8) прямування потерпілого до об’єкта (між об’єктами) обслуговування за затвердженим маршрутом або до будь-якого об’єкта за дорученням роботодавця;
  • 9) прямування потерпілого до місця або з місця відрядження згідно із установленим завданням, у тому числі на транспортному засобі будь-якого виду і форми власності;
  • 10) отримання потерпілим травми або інших ушкоджень унаслідок погіршення стану його здоров’я, яке сталося під впливом небезпечного виробничого чинника або середовища в процесі виконання ним трудових (посадових) обов’язків, що підтверджується медичним висновком;
  • 11) раптове погіршення стану здоров’я потерпілого або його смерті під час виконання трудових (посадових) обов’язків унаслідок дії небезпечних або шкідливих виробничих факторів та/або факторів важкості або напруженості трудового процесу, що підтверджується медичним висновком, або якщо потерпілий не пройшов обов’язкового медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, яка виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку;
  • 12) перебування потерпілого на території підприємства або в іншому місці роботи під час перерви для відпочинку і харчування, який установлюється згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Читайте также:  Заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житлове приміщення

Крім того, нещасним випадком виробничого характеру вважатиметься випадок, що стався з працівником, який перебував у відрядженні за кордоном (див. п. 6 Порядку № 1232).

Як бачите, у перерахованому переліку є ознаки травми виробничого характеру, які легко можна сплутати з невиробничими. Тому будьте уважні і нічого не переплутайте. Усі перелічені вище нещасні випадки — «виробничі»!

  1. Йдемо далі.
  2. До невиробничих належать:
  3. — не пов’язані з виконанням трудових обов’язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіку, обмороження, утоплення, враження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами, які призвели до ушкодження здоров’я або смерті потерпілого (п. 2 Порядку № 270);

— використання в особистих цілях, без відома роботодавця, транспортних засобів, устаткування, інструментів, матеріалів тощо, які належать або використовуються підприємством (окрім випадків, що сталися в результаті їх несправності, що підтверджено відповідними висновками) (пп. 2 п. 16 Порядку № 1232);

— погіршення стану здоров’я в результаті отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними або отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, якщо це не пов’язано із застосуванням таких речовин у виробничому процесі або порушенням вимог з їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, що перебував у стані алкогольного, токсичного або наркотичного сп’яніння, до настання нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку або колективного договору (пп. 3 п. 16 Порядку № 1232);

— алкогольне, токсичне або наркотичне сп’яніння, не обумовлене виробничим процесом і яке стало головною причиною нещасного випадку за відсутності технічних і організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком (пп. 4 п. 16 Порядку № 1232);

— природна смерть, смерть від загального захворювання або самогубства, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та/або відповідною постановою про закриття кримінального провадження (пп. 6 п. 16 Порядку № 1232);

— нещасний випадок, що стався з працівниками під час прямування на роботу або з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, який не належить підприємству і не використовується в інтересах підприємства (п. 4 Порядку № 1232);

— нещасний випадок, що стався під час обідньої перерви, якщо він стався не на території підприємства.

Відповідно до ст. 66 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. обідня перерва не включається в робочий час. Працівники використовують її на власний розсуд і можуть відлучатися з місця роботи. А час початку і закінчення обідньої перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Тому якщо працівник «підзатримався на обіді» за територією підприємства і при цьому отримав травму, вважається, що він порушив правила трудового розпорядку, а отримана травма вважатиметься невиробничою.

Отже, ми окреслили основні ознаки, за якими можна (і треба) визначити характер травми.

Виникає запитання: а хто фактично повинен це робити, тобто хто повинен визначити цей самий характер? І чи завжди це треба робити? Про це читайте далі.

Розслідування: хто, як і коли визначає травму на «характер»? І чи завжди потрібно проводити розслідування?

Розпочнемо з того, що при отриманні лікарняного листа роботодавець не завжди повинен довіряти тому, що там «підкреслено»: лікар міг помилитися — підкреслити «виробничу» причину замість «невиробничої» або навпаки.

Але як однозначно зрозуміти, виробнича травма або невиробнича?

Спочатку пропонуємо подивитися на дату відкриття лікарняного листа, наданого працівником, і співставити її з даними його табеля за цим днем. Якщо ви бачите, що лікарняний відкритий у день, коли за даними табеля у працівника був вихідний, неробочий день або він перебував у щорічній відпустці, то зрозуміло, що отримана травма не пов’язана з процесом трудової діяльності, тобто є невиробничою.

  • Звичайно, у будь-який із цих днів працівник міг виконувати якісь трудові обов’язки (за наказом відкликаний із відпустки, виведений на роботу у вихідний день), але тоді такі дні мають бути відмічені в табелі як робочі.
  • Якщо ж виявилось, що лікарняний відкритий у робочий день, то, як кажуть, «тут усе може бути» і буде краще перевірити.
  • Тому якщо у керівника є сумніви в характері (обставинах отримання) травми, доцільно прийняти рішення про створення комісії з розслідування нещасного випадку (далі — комісія НВ), яка і визначить у ході свого розслідування, належить травма до виробничої або ні.
  • Нагадаємо, що процедуру, відповідно до якої нещасні випадки кваліфікують і розслідують як пов’язані з виробництвом, регламентує Порядок № 1232.
  • Якщо випадок, що стався, носить невиробничий характер, він розслідується роботодавцем за процедурою, прописаною в Порядку № 270.

Але не усі. А тільки позначені в п. 3 цього Порядку.

Звичайно, щонайменше, у половині перерахованих у ньому випадків незрозуміло, як підприємство може провести щодо них розслідування (просто тому, що співробітники правоохоронних органів, органів охорони здоров’я та інших організацій, чиєю роботою, на відміну від роботодавця, і є розгляд нещасних випадків, не дадуть вам такої інформації). Але «з пісні слів не викинеш», тому беремо до відома.

Ссылка на основную публикацию