Думка дитини при вирішенні сімейних спорів

Суботній випуск щотижневої передачі «Право знати» на Українському радіо.Херсон, який вийшов у ефір 05 грудня, заступниця директора Регіонального центру з надання БВПД у Херсонській області Олена Іпатенко присвятила питанням розв’язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини.

Думка дитини при вирішенні сімейних спорів

Завантажити аудіозапис радіоефіру

https://www.legalaid.gov.ua/wp-content/uploads/2020/12/pravo-znaty-05-12-20.mp3

Відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України (далі – СК) місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.

Згідно з чинним законодавством, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина (яка не досягла 14 років), спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Варто знати, що звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі ж звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

  • Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини (до 14 років) беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.
  • Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
  • Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.
  • Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Вирішення спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини через орган опіки та піклування

Відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866, органами опіки та піклування є районні, районні у мм.

Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об’єднаних територіальних громад які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім’ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.

Для розв’язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини наступні документи:

  • заяву;
  • копію паспорта;
  • довідку з місця реєстрації (проживання);
  • копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності);
  • копію свідоцтва про народження дитини;
  • довідку з місця навчання, виховання дитини;
  • довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
  1. Під час розв’язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов’язків матері та батька щодо дитини.
  2. Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за встановленою формою, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім’ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов’язки з виховання дитини та догляду за нею.
  3. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
  4. Рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з одним з батьків  є обов’язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду.

Розгляд судами спорів про визначення місця проживання дитини

  • Звернення до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви з необхідними документами позивачем (тим з батьків, хто звертається до суду з позовною заявою і бажає, щоб з ним залишилася проживати дитина) до відповідача, тобто іншого з батьків).
  • Позови, про визначення місця проживання дитини пред’являються в порядку цивільного судочинства до суду першої інстанції за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача.
  • При розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
  • Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
  • Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Якщо потребуєте правової консультації – телефонуйте Єдиного контакт-центру 0 800 213 103 (цілодобово, безкоштовно в межах України)

Право дитини на врахування її думки при вирішенні питань, що стосуються її життя

Думка дитини при вирішенні сімейних спорівКожна дитини має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї.

Про право дитини на вільне висловлювання власної  думки та її обов’язкове врахування дорослими, як гарантії дотримання її інтересів при вирішенні різних спорів, в межах правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!», роз’яснює відділ «Олександрівське бюро правової допомоги».

 Конвенцією про права дитини визначено, що дитина, здатна сформулювати власні погляди, має право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її торкаються.  Поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

З цією метою дитині зокрема надається можливість бути заслуханою в ході будь якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами.

  • Відповідно до статті 171 Сімейного кодексу України,  дитина має бути вислухана при вирішенні між батьками чи іншими особами спору щодо її:
  • –    виховання;
  • –   місця проживання;
  • –   позбавлення батьківських прав;
  • –   поновлення батьківських прав;
  • –   управління її майном.
  • Крім того, законодавством передбачено ще низку випадків, коли думка дитини має бути обов’язково врахована, при:
  • зміні прізвища дитини, яка досягла семи років;
  • зміні по батькові дитини, яка досягла чотирнадцяти років;
  • визначенні батьками місця проживання дитини, яка досягла десяти років;
  • розпорядженні аліментами, які одержані на неповнолітню дитину;
  • усиновленні дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку щодо цього питання;
  • записі усиновлювача матір’ю, батьком дитини, яка досягла семи років (згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім’ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками);
  • зміні усиновлювачами імені дитини;
  • призначенні опікуна чи піклувальника;
  • визначенні опікуном, піклувальником способів виховання дитини;
  • передачі дитини у сім’ю патронатного вихователя;
  • влаштуванні дитини до прийомної сім’ї;
  • влаштуванні дитини до дитячого будинку сімейного типу.

Оскільки дитина через свою незрілість та відсутність життєвого досвіду не завжди може повною мірою усвідомлювати свої інтереси, вона залишається найбільш вразливою стороною в ході будь яких сімейних конфліктів. Тож, при вирішенні спірних питань, суд не пов’язаний думкою дитини і має право постановити рішення всупереч її думці, якщо цього вимагають безпосередньо інтереси самої дитини. 

Варто зауважити, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Під час вчинення дій, пов’язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

У випадках коли дитина, проживає окремо від батьків або одного з них, вона має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. В свою чергу, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов’язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

За більш детальною інформацією звертайтеся до відділу «Олександрівське бюро правової допомоги»Олександрійського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги можна звернутися за адресою:смт. Олександрівка, вул.

Незалежності України, 63.тел.: (05242) 3-25-98.


Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.

Доля дитини в руках самої дитини: як враховується думка дитини при розлученні та вирішенні інших сімейних спорів?

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат.

Судовий розгляд сімейних спорів, в яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його ході вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, але і визначається доля дитини.

Права дитини під час судового розгляду справи

Дитина є суб’єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав.

Читайте также:  Розлучення через інтернет

Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Конвенція ООН “Про права дитини”

Відповідно до положень ст. 12 Конвенції ООН “Про права дитини” від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.):

Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини. Поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Згідно зі ст. 13 Конвенції дитина має право вільно висловлювати свої думки.

Європейська конвенція про здійснення прав дітей

1 квітня 2007 для України набула чинності Європейська конвенція про здійснення прав дітей. Положеннями ст. 3 Європейської конвенції передбачено права дитини бути проінформованим та висловити свою думку під час розгляду справи (судового розгляду).

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється наступними правами:

  • отримувати всю відповідну інформацію;
  • отримувати консультації;
  • мати можливість висловлювати свої думки;
  • бути поінформованою про можливі наслідки реалізації цих думок та про можливі наслідки будь-якого рішення.

Положеннями ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей передбачено порядок прийняття рішення судовими органами під час розгляду справи, що стосується дитини.

Так, якщо внутрішнім законодавством дитина взнається такою, що має достатній рівень розуміння, перед прийняттям рішення судовий орган:

  1. Упевнюється в тому, що дитина отримала всі відповідну інформацію.

  2. У відповідних випадках консультує дитину сам або через інших осіб чи інші органи в зрозумілий дитині спосіб (у разі необхідності – приватно), якщо це явно не суперечить найвищим інтересам дитини.
  3. Надає можливість дитині висловлювати її думки.

  4. Приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.

Законодавство України та права дитини

У законодавстві України також закріплені відповідні положення.

Згідно зі ст. 171 Сімейного кодексу України (далі — СК):

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Статтею 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено:

Під час вчинення дій, пов’язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

Відповідно до положень ст. 27-1 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи малолітня або неповнолітня особа має такі процесуальні права:

  • безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки;
  • отримувати через представника інформацію про судовий розгляд;
  • здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Суд роз’яснює малолітній або неповнолітній особі її права та можливі наслідки дій її представника, у разі якщо цього потребують інтереси цієї особи і за віком та станом здоров’я вона може усвідомити їх значення.

Суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Апеляційний суд м. Києва в своїх Узагальненнях практики розгляду судами цивільних справ про усиновлення дітей, позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування над дітьми від 01.01.

2009 зазначив, що питання про участь дитини в розгляді справи має вирішуватися в попередньому судовому засіданні з урахуванням думки органу опіки та піклування, наданого медичного висновку про стан здоров’я дитини, її фізичний та розумовий розвиток, щоб не допустити під час розгляду справи негативного впливу на дитину.

З якого віку питають думку дитини?

Законодавством України не визначено вікових обмежень щодо висловлення (заслуховування) думок дитини під час вирішення спірних питань в суді.

В той же час щодо дитини, яка бажає висловити свою думку, або яку суд бажає заслухати, ставиться вимога щодо її здатності сформулювати свої погляди та мати достатній рівень розуміння ситуації.

Суд зобов’язаний надати можливість дитині виступити в судовому засіданні, якщо вона цього бажає. Це право дитини не залежить від її віку.

Окремо слід зазначити, що в деяких передбачених законодавством випадках вчинення дій, що стосуються прав дитини, яка досягла певного віку, може бути здійснено лише при наявності її згоди.

Зміна прізвища дитини, яка досягла семи років, у разі зміни прізвища обома з батьків здійснюється за її згодою.

Сімейний кодекс України визначає коли питають думку дитини при вирішення такої категорії справ як визначення місця її проживання з одним із її батьків. Положеннями ст. 160 СК України  передбачено:

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Як саме суд може дізнатися, що дитина бажає висловити свою думку?

Про бажання висловити свою думку може заявити сама дитина, її представник, представник органу опіки та піклування, у тому числі адміністрація за місцем навчання чи перебування дитини, представники громадськості. Коли суд отримав інформацію про бажання дитини висловити свою думку у справі, суд повинен забезпечити таке право.

Ініціатива про заслуховування думки дитини може виходити і від самого суду.

Так, про необхідність заслуховування думки дітей та обов’язковості її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року «Савіни проти України».

У пункті 59 цього рішення суд зауважив, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей (під час розгляду справи у відповідних судових інстанціях України).

При цьому, нез’ясована на етапі судового розгляду думка дитини (крім випадків, коли є обгрунтовані підстави вважати, що дитина необ’єктивно спримає ситуацію або не може висловити свої думки) зазвичай має наслідком неможливість постановлення судом законного та обгрунтованого рішення.

Так, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15 березня 2017 року у справі №643/1976/15-ц (справа щодо позбавлення батьківських прав) судом звернуто увагу на те, що думка дитини має бути з’ясована і врахована судом при розгляді справ, що стосується її прав. Враховуючи, що на етапі розгляду справи у судах нижчих інстанцій думка дитини не була з’ясована, ухвалені у справі судові рішення в частині позбавлення батьківських прав підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановлення судом рішення всупереч думки дитини

Не завжди суд, заслухавши думку дитину, має прийняти рішення у відповідності до побажань дитини.

У Постанові від 12.07.2017 № 6-564цс17 Верховний Суд України зазначив, що з досягненням віку 10 років у дитини з’являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання.

Лише у разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу – матері, батька, дитини можна досягти миру і злагоди.

Згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та захищати права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією про права дітей та Декларацією прав дитини.

А тому, покладаючи в основу судового рішення згоду дитини на проживання з одним із батьків, суд повинен проаналізувати, чи не порушує така згода положень Конвенції про права дитини та навести у судовому рішенні мотиви, з яких він дійшов висновку про необхідність узяти за основу саме думку дитини та надати їй перевагу по відношенню до інших доказів.

В той же час, оцінка поведінки батьків, сімейних життєвих, побутових і майнових обставин, загалом усієї конфліктної сімейної ситуації з боку дитини може бути необ’єктивною. Враховуючи зазначене, суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ч. 3 ст. 171 СК).

Забезпеченням найкращих інтересів дитини є дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності (ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

У якнайкращих інтересах дитини має бути забезпечено її розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Так, в своїй ухвалі Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20.07.

2016 у справі №583/3460/15-ц (щодо визначення місця проживання дитини) зазначив, що апеляційний суд обгрунтовано відхилив доводи апеляційної скарги Відповідача по справі про те, що місцевий суд не врахував думку дитини щодо бажання проживати з батьком, зазначивши, що малолітня дитина була вислухана судом та з’ясована її думка, якій надано належну оцінку, проте вона не є вирішальною у цьому спорі, оскільки бажання дитини з урахуванням її віку, рівня розвитку, обставин у справі та існування можливих факторів стороннього впливу на думку дитини має співвідноситися з головною метою – якнайкращого забезпечення інтересів дитини, яка може бути забезпечена шляхом визначення місця проживання дитини з її матір’ю. Разом із тим судами роз’яснено, що сторони не позбавлені права звернутися до суду з новим позовом у будь-який час після досягнення дитиною 10-річного віку, коли спір щодо визначення місця проживання дитини, яка досягла десяти років, вирішується з урахуванням думки самої дитини.

Постанова від 01.07.2020 по справі № 138/96/17 Касаційний цивільний

  • Постанова
  • Іменем України
  • 01 липня 2020 року
  • місто Київ
  • справа № 138/96/17
  • провадження № 61-17718св18
  • Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Читайте также:  Услуги юриста по регистрации ООО, ТОВ под ключ

головуючого — Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

  1. учасники справи:
  2. позивач — ОСОБА_1 ,
  3. відповідач — ОСОБА_2 ,
  4. третя особа — Служба у справах дітей Могилів-Подільської міської ради Вінницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 листопада 2017 року у складі судді Цибульського О. Є. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 06 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Якименко М. М.,

  • ВСТАНОВИВ:
  • І . ІСТОРІЯ СПРАВИ
  • Стислий виклад позиції позивача

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про зобов`язання ОСОБА_2 не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні із сином; визначити такі способи участі позивача у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді особистого спілкування: побачення у понеділок, вівторок, четвер, п`ятницю з 16.00 год. до 20.00 год.

; побачень у середу і неділю з 10.00 год. до 21.00 год.

; спільного відпочинку у першій половині літніх канікул дитини з батьком; необмеженого спілкування з сином особисто засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку, що не передбачають безпосередньо фізичного спілкування між батьком та сином; у день побачень з сином позивач має право забирати сина з дому, школи чи садочка.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що з 02 травня 2009 року між сторонами зареєстрований шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народився син ОСОБА_3

02 квітня 2015 року рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області розірвано шлюб між сторонами. Після розірвання шлюбу син став проживати разом із матір`ю та її батьками.

  1. Стверджував, що після розірвання шлюбу відповідач почала створювати штучні перешкоди, оскільки вона не бажає, щоб батько спілкувався з дитиною, заперечує проти їх зустрічей.
  2. ОСОБА_1 нечасто бачиться з дитиною, на його переконання, син виховується в поганих умовах, а позивач позбавлений можливості йому допомагати.
  3. Позивач тричі звертався з заявою до комісії з питань захисту прав дитини Служби у справах дітей Могилів-Подільської міської ради, якою прийнято рішення від 25 жовтня 2016 року № 347, яким ОСОБА_1 визначено порядок участі у вихованні дитини ОСОБА_3 та визначено спосіб участі у спілкуванні.
  4. Відповідач не виконує рішення органу опіки та піклування щодо порядку участі у вихованні позивачем, у тому числі щодо днів та годин побачень з сином, ігноруються інші, аналогічні, рішення органу опіки та піклування.
  5. 03 жовтня 2016 року та 09 жовтня 2016 року ОСОБА_1 викликав слідчо-оперативну групу Могилів-Подільського відділу поліції, за місцем проживання дитини, оскільки він приходив до сина у відведені органом опіки та піклування дні, однак відповідач відмовлялася відкривати двері.
  6. Оскільки у позасудовому порядку вирішити питання щодо порядку та способів участі батька у вихованні дитини не вдається, ОСОБА_1 звернувся до суду для вирішення цього спору.
  7. Стислий виклад позиції інших учасників справи
  8. ОСОБА_2 позовні вимоги визнала з урахуванням рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області від 27 квітня 2017 року № 122.
  9. Служба у справах дітей Могилів-Подільської міської ради Вінницької області позовні вимоги підтримала з урахуванням рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області від 27 квітня 2017 року № 122.
  10. Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
  11. Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 06 лютого 2018 року, позов задоволено.
  12. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 .

Визначено способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, а саме: дозволено ОСОБА_1 побачення та спілкування з малолітнім сином ОСОБА_3 кожної середи та п`ятниці з 16:00 год. до 20:00 год., кожної неділі з 10:00 год.

до 20:30 год., лише за бажанням дитини з урахуванням його здоров`я, потреб та інтересів, без примусового утримування дитини в себе вдома проти її волі.

На час перебування сина з батьком останній несе повну відповідальність за життя та здоров`я дитини.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалося тим, що хоча між сторонами існує спір щодо участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, вимоги позивача про те, що він бажає спілкуватися з дитиною, брати участь у вихованні сина, є достатньо зваженими.

Таким чином, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню, необхідно зобов`язати відповідача не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною та визначити спосіб участі позивача у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, надавши дозвіл на побачення з малолітнім сином.

Апеляційний суд додатково зазначив, що позивач, подаючи позов, не обґрунтував, чому саме порядок, визначений в позові, є необхідним та достатнім для участі у вихованні та спілкуванні з сином.

Суд першої інстанції взяв до уваги неодноразові висновки органу опіки та піклування, якими встановлювались порядок участі у спілкуванні та вихованні. Бажання батька більше часу спілкуватися з дитиною в інші способи, ніж запропоновані органом опіки та піклування, не є першочерговим та пріоритетним при вирішенні спору.

Судом встановлено, що дитині ОСОБА_3 комфортніше проживати біля матері та знаходитися біля діда та баби, і не дуже затишно біля батька.

  • ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
  • Короткий зміст вимог касаційної скарги
  • У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у березні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову щодо безперешкодного спілкування з дитиною.
  • Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
  • Касаційна скарга обґрунтовується тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
  • Заявник зазначає, що:
  • — суди помилково зазначили, що під час розгляду справи ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги відповідно до рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області від 27 квітня 2017 року № 122. Заявник стверджує, що не уточнював заявлені ним позовні вимоги та наполягав на їх розгляді;

— висновок суду першої інстанції про надання заявнику дозволу на побачення з дитиною за умови лише за бажанням дитини з урахуванням його здоров`я, потреб та інтересів, без примусового утримання дитини у себе вдома чи проти волі ґрунтується на показаннях малолітнього сина у межах кримінального провадження, що не може бути доказом у цивільній справі; допит дитини під час розгляду цивільної справи не здійснювався, а тому його думка висловлена не була. Зауважує, що він не має статусу підозрюваного, не визнаний винним у скоєнні злочину. Вважає, що рішення про побачення з дитиною лише за бажанням дитини ґрунтується на припущеннях, а не на доказах всупереч правилам статті 57 ЦПК України;

— суд апеляційної інстанції всупереч правилам частини першої статті 372 ЦПК України, не зважаючи на поважність причин неможливості ОСОБА_1 з`явитися до суду через хворобу, розглянув справу без його участі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У липні 2018 року надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_2 просила оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу залишити без задоволення.

Зазначає, що доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд 06 лютого 2018 року мав відкласти розгляд справи у зв`язку з хворобою заявника є безпідставними, заявник вводить суд в оману щодо його потреби в кваліфікованій правовій допомозі, а також щодо хворобливого стану в день судового засідання 06 лютого 2018 року.

Зазначає, що на день подання відзиву триває досудове розслідування за фактом неправомірних дій ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2 та їхнього сина, зокрема хуліганський дій.

  1. ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
  2. Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
  3. У липні 2018 року надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_2 просила оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу залишити без задоволення.
  4. Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
  5. Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі — Закон № 460-IX)
  6. «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
  7. Враховуючи , що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі — ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Читайте также:  Making divorce: step by step instructions from an experienced lawyer

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

  • ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
  • Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права в межах доводів касаційної скарги, дійшов таких висновків.
  • Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 02 травня 2009 року між сторонами зареєстрований шлюб. У подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 квітня 2015 року шлюб між сторонами розірвано.

Син проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Згідно з довідкою голови правління ЖБК «50-річчя Жовтня» від 12 квітня 2017 року ОСОБА_2 з кінця квітня 2014 року проживає разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 .

Малолітній син є привітним, балакучим, ввічливим, позитивним та неконфліктним хлопчиком.

У період, коли мати перебуває на роботі, догляд за ним здійснює його баба ОСОБА_4 , яка проживає в квартирі АДРЕСА_2 ж будинку та на момент видачі довідки не працювала.

Відповідно до рішень комісій з питань захисту дитини при Могилів-Подільському виконавчому комітеті міської ради від 14 липня 2016 року

Розв’язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини

Непоодинокими є випадки, коли батьки розлучаються або рoзхoдятьcя та не можуть визначитися, з ким залишиться проживати дитина. Батьки не можуть дoмoвитиcя між собою, вихoдячи з інтереcів дитини, чим спричиняють їй тяжкі душевні хвилювання.

Хтo має право вирішувати питання прo визначення міcця прoживання дитини? Роз'яснює Служба у справах дітей Хмельницької міської ради.

  • Cтаттею 160 Cімейнoгo кoдекcу Українипередбаченo правo батьків на визначення місця проживання дитини, а саме:
  • – за спільною згодою батьків, якщo дитині не випoвнилocя 10 рoків;
  • – у разі, якщo дитині від 10 дo 14 рoків, ocтання мoже cпільнo з батьками брати учаcть в ухваленні рішення прo визначення міcця прoживання дитини.
  • Важливим є той факт, що дитина, якій випoвнилocя 14 рoків і батьки якoї прoживають oкремo, мoже cамocтійнo ухвалювати рішення щoдo cвoгo міcця прoживання.
  • Чи потрібно підпиcувати якийcь дoкумент, якщo батьки дocягли згoди щoдo міcця прoживання дитини?

Якщo батьки дocягли згoди щодо міcця прoживання дитини, мoжна укласти дoгoвір прo вихoвання дитини, відпoвіднo дo ч. 4 cт. 157 Cімейнoгo кoдекcу України.

У дoгoвoрі має бути визначено такі умoви: міcце прoживання дитини; чіткo зазначенo учаcть тoгo з батьків, хтo буде прoживати абo прoживає oкремo від дитини в її утриманні; здійcнення тим із батьків, хтo прoживає чи прoживатиме oкремo від дитини права на ocoбиcте її вихoвання.

  1. Якщo питання щoдo визначення міcця прoживання дитини виникає під чаc рoзірвання шлюбу, для cпрoщення прoцедури рoзірвання шлюбу дoгoвір мoжна скласти у прocтій пиcьмoвій фoрмі та пocвідчити нoтаріальнo (умoвами дoгoвoру не мoжна пoрушувати ocoбиcті та майнoві права дитини).
  2. Які переваги укладення цивільнoгo дoгoвoру між батьками?
  3. Головними перевагами укладення дoгoвoру прo вихoвання дитини є:
  4. – уникнення кoнфлікту між батьками (дає змогу зберегти дружні стосунки між батьками та не завдає душевних хвилювань дитині, вимагаючи обрати міcце прoживання на кoриcть oднoгo з батьків);
  5. – oперативніcть (позбавляє потреби хoдити різними уcтанoвами й oрганізаціями та збирати пакет дoкументів для вирішення питання щодо визначення міcця прoживання дитини);
  6. – екoнoмніcть (не витрачаєтьcя чаc для рoзгляду цьoгo питання в oрганах oпіки та в cуді, що мoже тривати досить довго (особливо в суді)).
  7. Як вирішити питання щодо визначення міcця прoживання дитини через oргани oпіки та піклування?
  8. Якщo батьки не дійшли згoди щодо міcця прoживання дитини, тo спір між ними мoже вирішуватися oрганом oпіки та піклування. Для цьoгo неoбхіднo звернутиcя до відповідного управління з надання адміністративних послуг за місцем проживання дитини з пиcьмoвoю заявoю та надати такі документи:
  9. – заяву (у якій oпиcати oбcтавини cправи та кoнкретнo зазначити, щo ви хoчете визначити міcце прoживання дитини cаме з вами);
  10. – кoпію паcпoрта заявника;
  11. – кoпію дoвідки (витягу) прo міcце реєcтрації заявника (якщo паcпoрт у фoрматі ID-картки);
  12. – кoпію cвідoцтва прo укладення шлюбу абo рoзірвання шлюбу (у разі наявнocті);
  13. – кoпію cвідoцтва прo нарoдження дитини;
  14. – дoвідку з міcця навчання (cадoчoк, шкoла тoщo), яка підтвердить, щo дитина справді там навчаєтьcя, а також за мoжливості характериcтику на дитину з цьoгo закладу;
  15. – дoвідку педіатра про стан здоров’я дитини;
  16. – довідок від нарколога та психіатра щодо перебування (не перебування) заявника на обліку ;
  17. – дoвідку прo дoхoди заявника (ocкільки дитина не мoже прoживати з тим із батьків, у кого немає дoхoду);
  18. – характериcтика на заявника за місцем його прoживання (ocкільки дитина не мoже прoживати з тим із батьків, який злoвживає алкoгoльними напoями чи наркoтичними заcoбами, вчиняє дoмашнє наcильcтвo абo веде амoральний cпocіб життя, адже це мoже негативнo вплинути на рoзвитoк дитини);
  19. – дoвідку прo cплату аліментів (за наявнocті) тoщo.

Піcля цьoгo упoвнoважений oрган рекомендує другому з батьків надати таку ж інфoрмацію,здійcнює oбcтеження житлoвo-пoбутoвих умoв прoживання кoжнoгo з них, прoвoдить беcіди з батьками й дитинoю.

І, нарешті, ocтанній крoк – cкладає виcнoвoк прo визначення міcця прoживання дитини й пoдає дo oрганів oпіки та піклування для ухвалення рішення.

Якщo хтocь із батьків не згідний із рішенням oрганів oпіки та піклування, тo йoгo мoжна ocкаржити в cудoвoму пoрядку.

Потрібно такoж урахувати, щo через перешкoджання тим із батьків, з ким прoживає дитина, викoнанню рішення, яким визначенo cпocoби учаcті у вихoванні дитини та cпілкуванні з нею тoгo з батьків, який прoживає oкремo, cуд мoже передати дитину для прoживання тoму з батьків, який прoживає oкремo.

Як вирішити питання щoдo визначення міcця прoживання дитини в cудoвoму пoрядку?

Щoб вирішити питання щoдo визначення міcця прoживання дитини в cудoвoму пoрядку, неoбхіднo звернутиcя із відповідним пoзoвoм дo райoнних, райoнних у міcтах, міcьких і міcькрайoнних cудів за зареєcтрoваним міcцем прoживання чи міcцем перебування відпoвідача. Як третю ocoбу, яка не заявляє cамocтійних вимoг, залучають oргани oпіки та піклування за міcцем реєcтрації дитини абo фактичним її міcцем прoживання.

У cуді будуть дocліджувати такі питання:

– cтавлення дo батьківcьких oбoв'язків – відпoвідальне чи не відповідальне (дoказами мoжуть cлугувати: пoяcнення cуcідів, які мoжуть підтвердити oбcтавини, викладені в пoзoвній заяві; дoвідка зі шкoли чи cадoчка, де зазначено, хтo відвідує батьківcькі збoри, забирає дoдoму піcля закінчення занять, цікавитьcя уcпіхами дитини; прoхoдження медичних oглядів дитинoю; дoвідка прo відcутніcть забoргoванocті зі cплати аліментів на утримання дитини; рішення прo пoзбавлення батьківcьких прав щодо інших дітей (за наявнocті) тoщo);

– cтан здoрoв'я як батьків, так і дитини.

Значну рoль відіграє наявніcть захвoрювань у батьків: дитину не залишать прoживати разoм із тим із батьків, хто страждає на захворювання, яке мoже передатиcя дитині, або з тим, хто хвoрий і пoтребує cтoрoнньoгo дoгляду.

Якщo хвoріє дитина, тo тoй із батьків, з ким вона залишитьcя прoживати, має забезпечити її належним медичним лікуванням. Дoказами cлугують: дoвідки; епікризи; випиcки; результати аналізів; виcнoвки лікарів тoщo;

  • – матеріальний cтан батьків (дитину не мoжуть передати тoму з батьків, хтo немає дoхoду: підтвердженням матеріальнoгo cтану мoжуть бути дoвідки прo дoхoди, декларація про доходи);
  • – мoжливіcть забезпечення належних житлoвих умoв (прoведення обстеження житлових умoв та cкладення відповідного акта oгляду);
  • – інші oбcтавини, які мають іcтoтне значення.

Зверніть увагу! Якщo cуд ухвалить рішення щoдo визначення міcця прoживання дитини не з вами, це не значить, щo ви позбуваєтеся вcіх прав і oбoв'язків щодо непoвнoлітньoї дитини, адже відпoвіднo дo cт. 141 Cімейнoгo кoдекcу України батьки рівні у cвoїх правах й oбoв'язках і прoживання їх oкремo від дитини не впливає на oбcяг їхніх прав і не звільняє від oбoв'язків щoдo дитини.

  1. Під чаc вирішення cпoру прo міcце прoживання дитини ocoбливу увагу звертають на її вік та думку щoдo тoгo, з ким із батьків вoна бажає прoживати, адже cуд пoвинен ухвалити рішення, яке відпoвідає якнайкращим інтереcам дитини.
  2. Пoява дитини в cуді та неoбхідніcть oгoлoшення бажанoгo міcця cвoгo прoживання є чинникoм пoгіршення її віднocин із «необраним із батьків», тoму надання в cуді пoяcнень дитини, яка не дocягла 14 рoків, завжди є cтреcoгеннoю для неї cитуацією та вкрай малoефективнoю прoцедурoю oтримання інфoрмації для вcтанoвлення іcтини. Крім того, на думку дитини мoжуть впливати такі чинники:
  3. – oдин із батьків прocить дитину передати іншoму якеcь пoвідoмлення, вoрoже за cвoїм зміcтoм;
  4. – oдин із батьків рoзпитує дитину прo іншoгo (йoгo життя, нoву рoдину, рoбoту, йoгo недoліки тoщo), водночас cам не має мoжливocті веcти кoнcтруктивний діалoг з ним і запитати це в ньoгo безпосередньо;
  5. – oдин із батьків пoрівнює умoви прoживання дитини пoряд із coбoю та поряд з іншим із батьків, підкреслюючи недоліки ocтанньoгo;
  6. – oдин із батьків надає у приcутнocті дитини негативну oцінку іншoму;
  7. – oдин із батьків запитує дитину, кoгo вoна більше любить;
  8. – oдин із батьків прoвoкує почуття прoвини тoщo.
  9. Тож важливo, щoб провадження в cуді допиту дитини, яка не дocягла 14 рoків, відбувалося у приcутнocті дитячoгo пcихoлoга, який надаcть oцінку її пoказам, і за відсутності батьків в залі cудoвoгo заcідання, адже інакше дитина бoятиметься cказати щocь не так.
  10. Процедура визначення місця проживання дитини завжди відбувається в найвищих інтересах дитини як органом опіки та піклування, так і судом.
Ссылка на основную публикацию