Gr-менеджмент як спосіб впливу для прийняття рішень

РОЗДІЛ 5.

ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ У МЕНЕДЖМЕНТІ Навчальна мета Прочитавши цей розділ, ви: – з’ясуєте, що таке рішення, управлінське рішення; – зрозумієте, як відбувається процес прийняття та виконання рішень; – дізнаєтесь, які основні методи прийняття рішень; – зрозумієте, які фактори і як вони впливають на процес прийняття рішень.

Основні терміни й поняття: рішення, управлінське рішення, метод прийняття рішень, фактор впливу, організація виконання рішень. 5.1. Види управлінських рішень та підходи до їх прийняття Рішення – це вибір одного варіанта дій із багатьох.

Управлінське рішення – це фіксований управлінський акт, який спрямовує діяльність трудового колективу у русло досягнення цілей, поставлених перед організацією або особою. До управлінських рішень належать програмовані або непрограмовані. Програмовані ті, де визначена наперед послідовність кроків у прийнятті рішень.

Непрограмовані ті, які виникають при нових ситуаціях або при невідомих факторах. Залежно від виду проблем, які стоять перед організацією, та підходів їх вирішення у процесі формування управлінських рішень, їх розділяють на інтуїтивні, основані на судженнях та раціональні рішення.

  Інтуїтивні управлінські рішення – це вибір альтернативи чи варіанта на основі відчуття, що вона або він правильні. Управлінське рішення, засноване на судженнях – це вибір альтернативи на основі знань або досвіду. Раціональне управлінське рішення – це вибір альтернативи за допомогою об’єктивного аналітичного процесу. До аналітичного процесу належать діагностика проблем, формування критеріїв обмежень, скорочення числа альтернатив, оцінка альтернатив та вибір альтернатив.

gr-менеджмент як спосіб впливу для прийняття рішень

Рис. 19. Основні управлінські рішення

5.2. Процес прийняття рішень  У процесі прийняття управлінських рішень менеджеру необхідно відповісти на такі питання: що робити, як робити, кому доручити роботу, що це дає тощо. Процес прийняття управлінських рішень досить складний і багатогранний, а також залежить від кваліфікації керівника, його стилю керівництва, ситуації, культури організації та ін.

Найбільш визнаним підходом до прийняття управлінських рішень є дотримання процедури і виконання обов’язкових дій: розпізнавання проблеми, встановлення цілей розв’язання проблеми, вивчення проблеми за допомогою збирання та оброблення інформації, обгрунтування реарістичних альтернативних дій, порівняння та відбір альтернатив, формулювання та видавання рішень.

gr-менеджмент як спосіб впливу для прийняття рішень

Рис. 20. Основні етапи процесу прийняття рішень

5.3. Методи прийняття рішень До основних методів прийняття управлінських рішень належать: матричний, теорії ігор, дерево рішень, аналітично-систематизаційний, ділових ігор, груповий тощо. Матричний – це занесення до матриці усіх можливих наслідків реалізації рішення.

Теорії ігор – це розрахунки можливих дій «противника», конкурента, інших сторін, які беруть участь у конфліктній ситуації. Дерево рішень – це з’ясування розгалуження проблем і рішень шляхом теорії графіків та ймовірності (буде чи не буде).

Аналітично-систематизаційний – це сукупність трьох складових: аналізу ситуації, аналізу проблем і аналізу рішень. Ділових ігор – це імітаційна гра, яка імітує діяльність керівників і дає можливість передбачити причини, що змінюють ситуації в організації.

Груповий – це створення деякими організаціями груп для прийняття важливих рішень.

gr-менеджмент як спосіб впливу для прийняття рішень

Рис. 21. Основні методи прийняття рішень

5.4. Фактори впливу на процес прийняття рішень До факторів як позитивного, так і негативного впливу на процес прийняття управлінських рішень відносять особисті оцінки керівника, середовище прийняття рішень, інформаційні обмеження у поведінці, обмеження, негативні наслідки, взаємозалежність рішень тощо.

Особисті оцінки керівника – це суб’єктивна оцінка підлеглого керівником стосовно добра, зла, порядності та інше. Середовище прийняття рішень – це обставини, при яких приймається рішення. Це може бути при обставинах визначеності, невизначеності або ризику.

Інформаційні обмеження – це недоступність або дорожнеча інформації. Обмеження у поведінці – це перешкоди із-за незгод та конфліктів у процесі прийняття рішень. Негативні наслідки – це компроміси при прийнятті рішень, коли знають наперед про можливість як позитивного, так і негативного результату.

Взаємозалежність рішень – це взаємозв’язок головного рішення з другорядним. 

gr-менеджмент як спосіб впливу для прийняття рішень

Рис. 22. Основні фактори впливу на процес прийняття рішень

5.5. Організація виконання рішень  Управлінські рішення приймаються для того, щоб їх потім виконувати. Доки рішення не впроваджено на практиці, до того часу воно залишається лише добрим побажанням, а для виконання його необхідна велика організаторська робота зі сторони менеджера.

Для організації виконання рішень менеджеру необхідно знати людей, їх можливості, потреби і наявність матеріальних засобів, методи виконання цілей тощо.

Основними операціями менеджменту щодо організації виконання рішень є визначення календарних строків виконання рішень, призначення відповідального виконавця, доведення рішення до виконавця або до всього колективу, інструктаж виконавців, матеріально-технічне забезпечення процесу праці, роз’яснення цілей і завдань на інструктивній нараді, координація дій виконавців, мотивація діяльності виконавців, облік і контроль виконання рішення за допомогою зворотного зв’язку, коригування раніше прийнятого рішення.

Кожен підлеглий повинен одержувати розпорядження тільки від одного керівника. Не допускати керівництва «через голову».

Тести до розділу 5 1.

Управлінське рішення – це: а) рішення керівника про підвищення соціальних гарантій підлеглим; б) майбутній стан об’єкта управління, який хоче досягти колектив організації своєю працею; в) соціальний акт, який організовує і спрямовує у певне русло діяльність трудового колективу та виконує роль засобу, що сприяє досягненню цілей, поставлених перед організацією; г) миттєве рішення керівника; д) правильної відповіді немає. 2. Організаційне рішення – це: а) вибір альтернатив, які обов’язково відбудуться і внесуть найбільший вклад у досягнення загальної мети; б) вибір найоптимальнішого варіанта, який забезпечить зростання організації; в) рішення, прийняте в організації, з метою отримання прибутку; г) послідовне рішення; д) логічне рішення; е) усі відповіді правильні; є) правильної відповіді немає. 3. Які підвиди входять до організаційного рішення (2 відповіді)? а) логічні; б) нелогічні; в) прямі; г) непрямі; д) внутрішні; е) програмовані; є) економічні; ж) зовнішні; з) непрограмовані; и) соціальні; і) правильної відповіді немає. 4. Які основні типи рішень (3 відповіді)? а) особливе; б) інтуїтивне; в) інтелектуальне; г) програмне; д) прагматичне; е) якісне; є) рішення, засноване на судженні; ж) матричне; з) алгебраїчне; и) геометричне; і) психологічне; ї) раціональне; й) дуалістичне. 5. Вибір альтернативи на основі знань або досвіду – це:  а) інтуїтивне рішення; б) рішення засноване на судженні; в) раціональне рішення; г) якісне рішення; д) управлінське рішення; е) організаційне рішення; є) матричне рішення; ж) дуалістичне рішення; з) правільної відповіді немає. 6. З яких етапів складається аналітичний процес (6 відповідей)? а) вибір об’єкта; б) вибір суб’єкта; в) діагностика проблем; г) об’єднання проблем; д) об’єднання об’єктів; е) визначення альтернатив; є) корегування дій; ж) співставлення результатів; з) формування критеріїв та обмежень у прийнятті рішень; и) обмеження числа альтернатив; і) обговорення проблем; ї) планування дій; й) оцінка альтернатив; к) вибір альтернативи; л) правильної відповіді немає. 7. Які існують методи прийняття рішень (3 відповіді)? а) теорія рішень; б) матричний; в) теорія ігор, дерево рішень; г) теорія знань; д) метод ділових ігор, аналітично-систематизаційний; е) теорія Врума, теорія ігор; є) геометричний; ж) математичний; з) соціальний; и) психологічний. 8. Схематичний показ проблеми прийняття рішень – це: а) матричний метод; б) метод ділових ігор; в) дерево рішень; г) графічний метод; д) теорія ігор; е) правильної відповіді немає. 9. Оцінка людини, що стосується зла, добра, порядності – це: а) особисті оцінки комісії підприємства; б) особисті оцінки керівника; в) особисті оцінки колективу; г) керівник чоловічої статі; д) жінка; е) правильної відповіді немає.  10. Взаємозалежність рішень – це: а) залежність підлеглих від керівника; б) залежність простого від складного; в) взаємозв’язок головного рішення з другорядним; г) взаємозв’язок між головними рішеннями;

д) взаємозв’язок між другорядними рішеннями.

11.

Коли управлінське рішення вважається впровадженим на практиці? а) завжди після його прийняття; б) після вивчення особового складу персоналу організації; в) після перевірки менеджером виконання його рішення; г) при відсутності відхилення виконаного завдання від запланованого; д) після планування організаторської роботи; е) правильної відповіді немає. 12. Перерахуйте основні операції менеджменту щодо організації виконання рішень: а) реклама, звіт, план, наказ, розпорядження; б) календарні строки, відповідальний виконавець, доведення рішення до виконавців, інструктаж виконавців, ресурсне забезпечення, облік і контроль, коригування рішень; в) інформаційне забезпечення процесу, визначення фінансових можливостей організації, відкриття рахунків у банках, проведення загальних зборів колективу, складання звіту за певний термін часу;

г) правильної відповіді немає.

Кросворд до розділу 5 gr-менеджмент як спосіб впливу для прийняття рішень По горизонталі: 3. Рішення, в яких визначено послідовність кроків. 5. Творчий процес вибору однієї або декількох альтернатив з багатьох можливих варіантів. 8. Український вчений, що робив особливий наголос на кібернетичних аспектах прийняття рішень. 13. Фактор, що є основою для прийняття управлінських рішень. 14. Рішення, яке приймається внаслідок аналітичного процесу. 15. Метод прийняття рішень. 17. Один з видів управлінських рішень. 18. Тип рішення.

По вертикалі: 1. Вид рішення за призначенням. 2. Рішення за ступенем ефективності. 6. Поняття, основою якого є знання і досвід. 7. Один із сучасних методів колективного пошуку рішень. 9. Процес, основою якого у менеджерів є розробка рішень.

10. Рішення, що виникають при невідомих до цього факторах. 11. Перший етап аналітичного процесу прийняття рішень. 12. Процес, що є основою в методі теорії ігор. 16. Наука, що лягла в основу методу прийняття рішень. 4. Рішення за напрямом дії.

Ситуації до розділу 5 Стуація 1. Управлінське рішення – це фіксований управлінський акт, який спрямовує діяльність трудового колективу у русло досягнення цілей, поставлених перед організацією або особою. Що може виступати у ролі фіксованого управлінського акту? Ситуація 2. До управлінських рішень належать програмовані або непрограмовані.

У чому полягає їх сутність і відмінність? Ситуація 3. Залежно від виду проблем, що стоять перед організацією, та підходів вирішення у процесі формування управлінських рішень їх розділяють на види. У чому полягає їх сутність? Ситуація 4. Процес прийняття управлінських рішень досить складний і багатогранний.

Читайте также:  Лідери ринку. Рейтинг юридичних компаній-2022

У чому полягає його складність і багатогранність? Ситуація 5. До основних методів прийняття управлінських рішень належать: матричний, теорії ігор, дерево рішень, аналітично-систематизаційний, ділових ігор, груповий тощо. У чому полягає їх основна сутність? Ситуація 6.

Існує багато факторів, що впливають як позитивно, так і негативно на процес прийняття управлінських рішень. У чому полягає їх сутність?

Ситуація 7. Доки рішення не впроваджено на практиці, до того часу воно залишається лише добрим побажанням, а для його виконання необхідна велика організаторська робота зі сторони менеджера. У чому полягає ця робота?

Питання до розділу 5 1. Дайте визначення поняттям “рішення” та “управлінське рішення”. 2. Які існують управлінські рішення і яка різниця між ними? 3. Дайте характеристику видів управлінських рішень. 4.

З яких елементів складається аналітичний процес прийняття раціонального рішення? 5. Охарактеризуйте обов’язкові дії менеджера, що приймає управлінські рішення. 6. Назвіть основні методи прийняття рішень. 7.

Які фактори і як впливають на процес прийняття управлінських рішень?

8. Які основні операції менеджменту повинні виконуватися для організації виконання управлінських рішень?

Література до розділу 5 1. Завадський Й.С. Менеджмент: «Management». – 2-е. вид. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998. – 542 с. 2. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента: Учеб. пособие. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: ТОО «Остожье», 1999. – 336 с. 3. Веретехина Л.В. Выработка и реализация управленческих решений: Текст лек.

(Для бакалавров по экон.) – К.: Киевский государственный университет, 1995. – 22 с. 4. Кузьмін О.Є. Сучасний менеджмент: Навчально-прикладний посібник. – Львів: Центр Європи, 1995. – 176 с. 5. Менеджмент (современный российский менеджмент): Учебник / Под ред. Ф.М. Русинова и М.А. Разу. – М.: ФБК-ПРЕСС, 1999. – 504 с. 6. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф.

Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: «Дело» ЛТД, 1994. – 702 с. 7. Прокушев Е.Ф. Менеджмент первичного уровня. – М.: Издательский Дом «Дашков и К», 1999. – 320 с. 8. Системи підтримки прийняття рішень / В.Ф. Ситник, О.С. Олексюк, В.М. Гужва та ін. / Под ред. В.Ф. Ситник. – К.: Техніка, 1995. – 162 с. 9. Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник. – К.: Вища шк.

, 1995. – 351 с.

10. Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебное пособие. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. – 512 с.

>

Методики прийняття ефективних управлінських рішень | Біографії

gr-менеджмент як спосіб впливу для прийняття рішеньПитання успішності та підвищення ефективності — це найпоширеніша завдання фахівців, професіоналів і цілих компаній. На високо конкурентному ринку керівники, відділи та корпорації шукають нові шляхи і нові напрямки розвитку, щоб стати більш потужними, просунутими, і випередити своїх конкурентів, — нові систему управління мотивацією персоналу, просунуті технології ведення переговорів, підвищення рівня залученості персоналу, психології впливу, НЛП і т. д.

  • Люди шукають «чарівне зілля», «око дракона» і «супер потужний меч», щоб виграти переговори, змусити співробітників працювати добре, перевершити конкурентів.
  • У пошуках ефективних технологій і грамотних управлінських рішень керівники часто проводять години і дні за прочитанням нових книг, за аналізом ринку та вивченням практик успішних компаній, за створенням нових бізнес-схем і продумуванням розумних промов, покликаних залучити персонал, поліпшити сервіс, підвищити керованість компанії, знизити витрати.
  • Люди шукають інформацію про підвищення ефективності управлінських рішень, про те, що робити і як розвивати свою компанію, і це логічно!

Взагалі діяльність сучасного керівника — це велика відповідальність, оскільки важливо весь час приймати ефективні рішення як на стратегічному, так і на оперативному рівнях. Тобто основа управлінської діяльності — прийняття своєчасних і ефективних рішень. Класичний цикл: збір інформації — аналіз — визначення цілей — управлінський вплив.

Інформація — це ресурс для прийняття рішення. Будь-яка інформація — основа для управлінського рішення, а управлінське рішення — це стратегія для збільшення прибутку.

Після тривалих і важких пошуків і розробки мега-плану дій буває прикро і незрозуміло, чому ж навіть самі просунуті технології і дуже логічні алгоритми перестають працювати або не дають очікуваних результатів? Можливо, при виборі способів досягнення не вся інформація була врахована, що було упущено? Яку інформацію ще треба врахувати?

Будь-який бізнес-процес роблять люди. І як би грамотно не були прописані норми, правила, регламенти, — скрізь є людський фактор.

При пошуку інформації, важливої для розробки бізнес-рішення, керівники часто шукають інформацію технічну, і воліють спиратися саме на неї, при цьому випускаючи такий важливий ресурс і носій цінної інформації, як їх власні співробітники! Найголовніша сила компанії і в той же час «зона ризику» — це люди.

Так влаштована психологія людей, що для того, щоб прийняти ідею, залучитися і стати, у свою чергу, провідником цієї ідеї, людині важливо, щоб ця ідея визріла і прижилася в його власній «картині світу». Але насажденная ззовні, вона буде відторгатися організмом, як би вона не була зрозуміла на логічному рівні.

Для того щоб рішення багато заробили, важливо не насаджувати, а створювати простір для їх вирощування (ця тема була глибоко вивчена в одній із статей нашого сайту – «Інноваційна культура організації»).

Саме тому часто не вистачає інформації від співробітників: що вони про це думають, як вони до цього ставляться і т. д. Для здійснення того або іншого управлінського рішення цю інформацію теж потрібно врахувати.

Іноді на основі додаткової інформації, для того, щоб ідея працювала, ефективніше вибрати зовсім інший спосіб реалізації або здійснити додаткові дії.

Скільки неврахованої інформації, прекрасних і невисловлених ідей є в головах у наших співробітників. А скільки думок з приводу того, що «дійсно потрібно робити» і «як неправильно все придумали, нас не спитавши» бродить в «курилках» і на «корпоративах»!

Щоб приймати ефективні управлінські рішення, важливо володіти ВСІЄЮ інформацією.

Білл Гейтс писав у книзі «Бізнес зі швидкістю думки»: «Інформаційні потоки — кровоносна система вашого бізнесу. Коефіцієнт інтелекту компанії визначається сьогодні тим, наскільки добре вона вміє використовувати інформаційні технології».

Основним носієм інформації для компанії завжди будуть люди.

Не тому, що інформацію не знайти в довідниках або інтернеті, а тому, що при ухваленні рішення для нас має більше значення та інформація, яка міститься в головах людей: клієнтів, партнерів, інвесторів, співробітників. Саме врахування цієї інформації в кінцевому підсумку буде мати вирішальний вплив на працездатність і ефективність ідеї, методу, стратегії.

Наприклад, при проведенні переговорів або при укладанні угоди, інформація про тренди ринку і актуальних потребах безумовно важлива, але тільки на першому етапі. Більш цінною при укладанні угоди буде інформація про те, яка потреба «сидить» в голові у партнера, що він хоче від співпраці.

Інший приклад: при проведенні заходів по підвищенню мотивації співробітника книжкова інформація про види та класифікація мотивів цікава, але по-справжньому важлива інформація про саму людину і її мотиви.

А наскільки важливо, що коїться в головах співробітників при впровадженні нових і дуже прогресивних рішень у компанії! Від цього залежить, чи буде стратегія успішною, які ще необхідно прийняти управлінські рішення для реалізації бізнес-планів — впроваджувати будуть вони.

gr-менеджмент як спосіб впливу для прийняття рішень

ВИСНОВОК ПЕРШИЙ: в компанії важливо створити такий процес, як збір актуальної інформації.

Але інформація як ресурс не закуповується відділом забезпечення. Якою повинна бути інформація, щоб її можна було використовувати?

  • Насамперед, інформація повинна бути своєчасною. Швидкість отримання інформації та реагування — це те, що може дати перевагу.
  • Другий критерій якості інформації — це її системність. Розглядаючи усю інформацію в системі можна побачити картину в цілому і приймати рішення.

ВИСНОВОК ДРУГИЙ: отже, для того, щоб приймати своєчасні управлінські рішення та оперативно впливати на ситуацію, важливо володіти актуальною і системною інформацією, а носієм цієї інформації завжди будуть люди цієї системи.

Як отримати інформацію у людини? Найочевидніша тактика отримання інформації від людей — це комунікація. Все логічно, у вік інформації важливо вибудовувати комунікації, як вибудовувати тактику організації.

Але парадоксально, що ця тема вже багатьом набридла, і здається, що це ми все вміємо і треба б чогось «такого»: давайте технології впливу і переконання … дайте «око дракона»: «Що ви! Спілкуватися ми всі вміємо, ми з дитинства цим займаємося.

Давайте що-небудь про управління людьми».

Якщо все так просто і питання збору інформації та прийняття ефективного управлінського рішення лише у вибудовуванні комунікації, то чому виникають такі труднощі? І тут все питання впирається в ефективність цієї самої комунікації.

Взагалі, для вирішення питання ефективності прийняття управлінських рішень важливо визначити кінцеву мету. Часто керівники плутають презентацію свого рішення і дійсно комунікацію для отримання інформації. Нагадаю, зараз ми ведемо мову про збір інформації.

Якщо важливо отримати від співробітників інформацію, то перша і найбільша логічна ідея, яка приходить в голову, — це почати задавати їм питання! При всій банальності, це виявляється дуже складним навиком для більшості людей, оскільки з дитинства вчать відстоювати свою точку зору, аргументувати, доводити і т. д. Саме невміння грамотно формулювати запитання часто знижує результативність комунікації.

Як підвищити ефективність комунікації?

Якщо ви прагнете до підвищення ефективності комунікації, проаналізуйте методи, які ви використовуєте.

Що ви конкретно робите, щоб дізнатися і почути, що думають ваші співробітники? Цей на перший погляд простий питання може викликати труднощі.

Так, наприклад, на тренінгах учасники відповідають на нього так: «Я запитаю у нього: чому він так ставиться до нового проекту?» або «Чому всі можуть, а ти ні?».

Що ви думаєте про намір і мету цих питань?

Як дізнатися у людини, що він думає? Запитати у нього, що він думає!

Читайте также:  Визнання материнства за рішенням суду

Якщо ви шукаєте відповіді на питання: що ще ви можете зробити, щоб ваш бізнес, відділ, напрямок розвивалися, уважно проаналізуйте, скільки часу ви проводите в комунікації зі своїми людьми. І якщо вас радує цей відсоток (за різними дослідженнями ефективні керівники проводять до 90% часу на комунікації зі своїми підлеглими), то задайте собі інше запитання: як ви проводите цю комунікацію?

І це також парадокс багатьох управлінських практик: часто замість збору інформації керівник починає вирішувати зовсім іншу задачу. Майте намір дійсно дізнатися думку співробітника!

Проаналізуйте цю інформацію і вирішіть, що ви будете з нею робити, яке рішення приймати — пізніше. Спочатку отримаєте всю інформацію!

Що ще важливо врахувати?

Для того щоб діяти, часто ще необхідно вчасно усвідомити завдання, яку я вирішую, як керівник. Знову-таки з точки зору логіки зрозуміло: щоб отримати інформацію від співробітників, важливо їх запитати і потім почути.

Що ж заважає досить досвідченим керівникам чітко слідувати цій задачі?

Найчастіше — це деякі емоційні стани. І емоції — це насправді також інформація для менеджерів, яку важливо враховувати.

Ми вже обговорювали, що інформацію має сенс аналізувати системно.

Якщо розглянути комунікацію як процес обміну інформацією, то крім текстів, які ми один одному повідомляємо, є інтонації, жести, які передають різні емоції.

І свідомо чи ні, але цією інформацією люди також обмінюються, і крім того, вона іноді значимо впливає на рішення і дії, які вони вчиняють. Тому і цю інформацію також важливо враховувати.

Саме тому в комунікації завжди має сенс враховувати (і аналізувати в системі) два рівня інформації: логічний і емоційний.

Це, звичайно, додає складності у і без того непростий процес, і при цьому облік емоційного тла взаємодії до 90% впливає на кінцеву якість інформації. Вміння усвідомлювати емоційний фон взаємодій і своєчасно управляти їм позначаються на підвищенні ефективності управлінських рішень. Ці вміння також має сенс розвивати.

Розвивайте емоційну компетентність — вміння усвідомлювати і керувати своїми емоціями та емоціями інших людей!

Що важливо пам’ятати:

  • Щоб ефективно приймати управлінські рішення, важливо володіти всією інформацією.
  • Основним носієм інформації для компанії завжди будуть люди.
  • Актуальна і реальна інформація — завжди в головах людей. Саме з неї має сенс працювати.

Що важливо робити:

  • Розмовляйте зі своїми співробітниками: запитуйте і слухайте!
  • Усвідомлювати мету комунікації.
  • Вчіться сприймати інформацію системно: усвідомлюйте емоції своїх співробітників і керуйте ними.
  • Розвивайте емоційний інтелект.

Удачі і задоволення в цій нелегкій, але дуже цікавому процесі самовдосконалення!

Тетяна Васильєва (консультант, виконавчий директор Тренінгової Компанії EQuator)

GR-менеджмент як спосіб впливу для прийняття рішень

GR-тренд – досить нова тенденція в Україні, що почала активно розвиватися останні 5-7 років. Взаємодія приватного бізнесу з владою завжди приваблювала великих гравців з бажанням впливати на прийняття управлінських рішень.

При досягненні певного статусу за своїми масштабами, значущості перед кожним керівником компанії встає питання, чи переходити на новий рівень – вибудовування зв’язків з державними (муніципальними) органами з метою просування інтересів компанії на найвищих щаблях влади. Якщо так, то як це зробити з найбільшою ефективністю, і кого залучати для вирішення даного питання.

Лобіст + PR-менеджер = GR високого рівня: формула парадоксу або здорового глузду?

В умовах чіткої (повної або часткової) відсутності законодавчого регулювання питань GR, PR і лобі в Україні, компанії самі беруть ініціативу в свої руки, використовують профільних фахівців для вирішення тактичних завдань і стратегічних цілей у рамках існуючого загального правового поля.

Деякі керівники цілком успішних підприємств, освоюючись у новій для себе GR-сфері, помилково вважають, що для ефективної взаємодії з владою достатньо проводити пару PR-компаній на рік або залучити лобіста.

Однак навіть поверхневого аналізу буде цілком достатньо для того, щоб зрозуміти хибність такої думки.

Спеціаліст зі зв’язків з громадськістю, висловлюючи позицію компанії, здатний змінити уявлення інших про свою діяльність у потрібному руслі. PR-відносини можуть стати оперативним і дуже серйозним інструментом комунікаційної стратегії.

PR-фахівець, дотримуючись стратегічної лінії поведінки компанії у взаємозв’язках з громадськістю, досить успішно, у суто легітимному руслі, може впливати на конкретні посадові особи, що займають певні посади в органах державної влади.

Способів реалізації довгострокових, стратегічних завдань для підтримки корпоративної репутації компанії, налагодження необхідних контактів, закріплення власних інтересів існує величезна кількість.

Таким чином, PR-фахівець переконує конкретні цільові групи.

Основне «поле діяльності» – громадськість і його думка про компанії, додаткове – державні структури як можливість заявити про себе, домогтися прихильності та підтримки.

Лобіст, впливаючи прямо або опосередковано на органи державної влади або місцевого самоврядування, може домогтися прийняття ними потрібного рішення.

Для досягнення своєї мети лобіст може використовувати різні методи: подача петицій або індивідуальних звернень до органів державної влади, ініціювання проведення експертиз тих чи інших законопроектів, проектів постанов, рішень, проведення інформаційної кампанії по обробці громадської думки, часткове фінансування виборчої кампанії конкретного перспективного політика, участь у благодійних та інших проектах, які з ним пов’язані.

У пріоритеті для лобіста – налагодження прямих зв’язків, контактів з конкретною державною структурою або чиновником. При цьому часто вирішуються не стратегічні довгострокові завдання, а конкретні, чітко поставлені питання: прийняти такий-то закон, домогтися фінансування проекту і т.д.

GR-менеджер, бувши фахівцем щодо ефективної взаємодії з органами державної влади, супроводжує просування компанії в політичному оточенні, налагоджує зв’язок з владою та громадськими організаціями.

Як бачимо, усі три зазначені категорії фахівців об’єднує, за великим рахунком, спільність функцій, завдань і досягнення бажаного результату. Однак вони займають окремі ніші. Раз так, можна говорити не про заміну один одного, а лише про можливість професійної переорієнтації, якщо в цьому виникла гостра потреба, із застереженням двох істотних нюансів.

По-перше, потрібно розуміти, що ні PR-фахівець, ні лобіст не перекриє повністю ті функції і завдання, які вирішує (виконує) GR-менеджер. Говорити про взаємозамінність ні в якому разі не доводиться. Спільність мети не означає використання одних і тих же способів для її досягнення. Більш того, у силу своєї професійної діяльності кожен з них має специфічні знання, вміння, навички.

По-друге, на відміну від PR-напрямку або лобі, компанія не може скористатися послугами аутсорсингу для розвитку своєї стратегії в області GR. Спеціаліст (мова йде, як мінімум про одну людину, хоча у великих компаніях можуть створюватися цілі відділи для просування GR-послуги) повинен бути штатною структурною одиницею.

На думку автора, у переважній більшості випадків для реалізації поставлених завдань у GR-сфері, вигідніше використовувати власні ресурси, а сторонніх фахівців при необхідності залучати для посилення потрібного ефекту. До речі, і в цьому випадку можна зробити одну обмовку – це вигідно, якщо існує потреба в постійній, системній взаємодії з управлінськими структурами.

Першочергова задача компанії, що сповідує GR-політику – не отримання прибутку в чистому вигляді. Це є всього лише наслідком, але не переслідуваною метою № 1. Що ж дає їй даний трендовий напрямок, чому він стає популярним?

  1. Підвищення статусу компанії. Впізнаваність у політичних колах, безсумнівно, додає солідність. Відбувається визнання з боку суб’єктів прийняття владних рішень експертної думки фахівців цієї самої компанії.
  2. Розвиток і розширення клієнтської бази шляхом залучення в якості партнерів (контрагентів) безпосередньо державні органи (органи місцевого самоврядування) або приватний бізнес через непряме посередництво органів влади.
  3. Стабільність діяльності компанії, що активно використовує GR. Це як наслідок успішна реалізація перших двох складових. Використання різних методів і способів впливу (див. нижче) забезпечує постійну присутність представників цього суб’єкта в діяльності регулятора. Прагнучи якомога частіше бути на виду й на слуху, компанія по праву може претендувати на своєрідну незамінність, затребуваність.
  4. Можливість впливу на прийняття управлінських рішень, хоч і не прямо, але все-таки опосередковано впливають і на саму компанію. Примітно те, що, в порівнянні з діяльністю лобіста, який прагне впливати на прийняття рішень зовні, GR-технолог здатний співкерувати всередині регулятора. Тобто, вторинність впливу замінюється на первинне, безпосереднє управління реальністю, знижуючи регуляторні ризики.

У результаті компанія отримує лояльність регулятора, підвищення свого рейтингу, у тому числі на міжнародному рівні, у взаємодіях з іноземними бізнес-партнерами, непоганий громадський PR, а також можливість продажу продукту кільком клієнтам (останнє залежить від специфіки, функціоналу та призначення для використання цього самого продукту).

Вигоди для регулятора

Безсумнівно, взаємодія з експертною компанією дає своєрідні бонуси й самому регулятору. Негласний, перевірений часом закон «Ти мені – я тобі» може працювати тільки тоді, коли він взаємовигідний. Мова йде не про підкуп окремих чиновників, хоча, справедливості заради треба сказати, що наш менталітет збільшує ризики в даному контексті.

У першу чергу можна сміливо говорити про допомогу в законотворчому процесі, оскільки в тих, хто приймає управлінські рішення, як правило, немає ні достатньої кількості часу, ні ресурсів.

Можливість складання та заповнення кадрового резерву – ще один бонус співпраці.

Знайти класних фахівців «за периметром» і при необхідності залучити їх до роботи, але вже в складі своєї команди – досить ефективний хід будь-якої влади.

«Свіжа кров» може дати новизну, ідеї, нестандартні рішення, що, знову-таки, призведе до зниження регуляторних ризиків і підвищенню ефективності управлінської діяльності.

Найбільш ефективні форми реалізації GR-менеджменту

Реалізовуючи політику GR, не варто «класти всі яйця в один кошик» – потрібно використовувати багато методів і способів, ні в якому разі не зациклюватися на якомусь одному виді взаємодії з владою (нехай і перевіреному часом). Компанія може використовувати такі форми реалізації (але не обмежуватися ними):

  1. Участь у профільних асоціаціях. «Плюси»: йде колективне посилення просування ідей і законодавчих напрацювань внаслідок роботи однодумців єдиною командою. «Мінуси»: у разі різниці інтересів і поглядів вчорашні однодумці можуть стати конкурентами в одній нішевій групі, що неминуче призведе до конфлікту інтересів.
  2. Робота в складі громадської ради при регуляторі. «Плюси»: компанія залучена у внутрішні процеси при прийнятті рішень. «Мінуси»: часто думка громадської ради носить скоріше декларативний, фоновий характер, а рішення може бути прийнято без запропонованих варіантів, правок.
  3. Перебувати в складі експертної групи, а ще краще – бути в якості вузькопрофільного одноосібного експерта. Плюси: безпосередній прямий вплив на прийняття рішень, з чиєю думкою рахуються і в обов’язковому порядку беруть до уваги. «Мінуси»: потрапити до такої групи експертів при профільних комітетах – вкрай складне завдання внаслідок високої конкуренції.
Читайте также:  Зміни у діяльності тов відповідно до закону 2022

Та все це сприяє встановленню діалогу.

Юридичний GR: перспективи розвитку

Практика не привертати стейкхолдерів, у тому числі для розробки проектів нормативних документів, поступово відходить у минуле. Прогресивний досвід європейських країн довів, що державне управління тільки виграє, якщо забезпечується участь зацікавлених сторін для розгляду всього спектра питання: потенційних переваг, ризиків, інших моментів.

У 9 з 10 випадків взаємодія компанії з регулятором йде при створенні або зміні нормативних документів. Тому саме юридичний GR має великі потенційні можливості для успішної співпраці.

Нерідко існуюча нормативно-правова база настільки застаріває, що відстає (а іноді і йде всупереч) від основних принципів регулювання в умовах ринкової економіки.

Тому основний акцент спрямовується на оновлення існуючого законодавства, з урахуванням правового поля країн Євросоюзу.

GR-співпраця у зв’язку з цим набирає ще більшої сили при зростаючих темпах впровадження поглибленої і всеосяжної зони вільної торгівлі (DCFTA).

Ні для кого не секрет, що подібна взаємодія держави й бізнесу в особі солідних юридичних компаній здатна змінити правове середовище, пом’якшити внутрішні і зовнішні суперечності і … отримати законну обопільну вигоду.

У кінцевому підсумку всі виграють від впровадження ефективних практик у галузевих нормативних актах з бізнес-орієнтованим підходом за допомогою розробки та прийняття законопроектів, інших регламентуючих документів.

До речі, підготовка законодавчих змін – дуже специфічний продукт. І запропонувати такий ексклюзивний сервіс може юридична компанія в силу володіння нею необхідними профільними знаннями в області юриспруденції, аудиту, аналізу з вже наявними відповідними напрацюваннями.

Підготовлено спеціально для Ukrainian Law Firms (переклад матеріалу)

Сутність менеджменту як системи управління в ринкових умовах

Характеризуючи категорії «управління» і «менеджмент», оперують однойменними теоретичними поняттями: суб'єкт, об'єкт, функції, методи, структури, середовище, система тощо.

Однак практична реалізація цих категорій суттєво відрізняється змістовим наповненням елементів процесів управління й менеджменту і практичними способами реалізації управлінських відносин, що становлять сутність цих категорій.

За твердженням П. Дракера, слово «менеджер» не має точного відповідника в німецькій, французькій, іспанській, італійській, російській мовах, а використовувані в цьому значенні слова так само неточні і ухильні, як і слово «менеджер» в американській англійській.

У спрощеному розумінні менеджмент — це вміння досягати поставленої мети, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей.

В англомовних країнах поняття «менеджмент» тлумачать як спосіб та манеру спілкування з людьми, владу та мистецтво керівника, вміння організувати ефективну роботу управлінського апарату, організаційну побудову системи управління та ін.

Менеджмент (англ. manege — управляти) — вид діяльності, спрямованої на досягнення певних передбачених цілей виробничо-господарською організацією (підприємством), яка функціонує в ринкових умовах, шляхом раціонального використання її матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Функціональна багатогранність менеджменту безпосередньо пов'язана з особливостями його економічних, соціально-психологічних, правових, організаційно-технічних аспектів.

Економічні аспекти менеджменту реалізують в управлінні виробництвом, під час якого координується використання необхідних для ефективного досягнення цілей матеріальних і трудових ресурсів.

Соціально-психологічні аспекти виявляються в діяльності певних осіб щодо спрямування зусиль усього персоналу організації на досягнення поставлених цілей та шляхом створення керівної структури, за допомогою якої реалізуються відносини між керівництвом і підлеглими. Особливості такої діяльності залежать від культури суспільства, традицій, цінностей і звичок людей.

  • Правові аспекти відображають структуру державних, політичних та економічних інститутів, здійснювану ними політику, законодавство, яке регулює бізнес, трудові відносини, податкову політику тощо.
  • Організаційно-технічні аспекти передбачають раціональну оцінку ситуації і систематичний відбір цілей та завдань, послідовне розроблення стратегії вирішення цих завдань, упорядкування необхідних ресурсів, раціональне проектування, організацію, керівництво і контроль за діями щодо реалізації цілей, мотивування й винагородження людей.
  • У розглянутих аспектах виявляється зміст менеджменту як діяльності, спрямованої на певний об'єкт.

Об'єкт (лат. objectus — предмет) менеджменту як діяльності — виробничо-господарська організація та її навколишнє середовище.

  1. Вплив менеджменту на організацію та її зовнішнє середовище опосередковується виробничими відносинами, що зумовлює конституювання предмета менеджменту як діяльності.
  2. Предмет менеджменту як діяльності — система виробничих відносин у процесі створення товарів (послуг), призначених для потреб ринку.
  3. Менеджмент як діяльність з управління організаціями охоплює організацію виробництва, спрямованого на досягнення прибутку (підприємницького доходу); організацію спільної праці людей; процеси прийняття рішень; сукупність певних стадій процесу управління.
  4. Менеджментом також вважають керівництво, яке скеровує діяльність організації, представляє її у зовнішньому середовищі і діє від її імені при контактах з державою, іншими суб'єктами ринку, громадськими організаціями тощо.

Менеджмент постає також і як організація спільної праці співробітників, колективу для досягнення поставленої мети найраціональнішим шляхом. Часто, ведучи мову про менеджмент, мають на увазі людей, які обрали управління сферою своєї професійної діяльності.

У такому розумінні менеджмент є збірним поняттям, яке відображає зміст професійної діяльності як менеджерів (керівників), так і функціональних виконавців і технічних працівників менеджменту. Менеджмент асоціюється і з системою управління, яку формують певні елементи, відносини, зв'язки між якими структуризовано й упорядковано.

Основною оцінкою ефективності і якості її функціонування є ступінь досягнення визначених цілей у поточному періоді та у довготерміновій перспективі.

Менеджмент у розумінні організації управління — це сукупність управлінських підрозділів, їх функцій, ієрархії та підпорядкування органів управління, методів впливу на об'єкт управління.

Менеджментом нерідко вважають процес прийняття рішень, тобто розроблення і реалізацію способів виходу з конкретних виробничо-господарських ситуацій, що склалися всередині організації або за її межами. Аналіз інформації та прийняття на її основі управлінських рішень утворює технологію менеджменту.

Менеджментом часто називають і мистецтво управління — діяльність керівника, яка залежить від його особистих якостей організатора, адміністратора, лідера.

Менеджмент є також системою наукових знань, теоретичною базою практики управління, яка має свій об'єкт і предмет вивчення, проблеми, методи та підходи до їх вирішення, забезпечує потреби вдосконалення практики управління. На першому етапі становлення менеджменту як науки основним завданням був аналіз змісту виробничої праці та її основних компонентів.

Він живив висновки про необхідність систематичного стимулювання працівників з метою заінтересованості їх у зростанні продуктивності праці й збільшенні обсягів виробництва. Пізніше було з'ясовано, що резерви підвищення ефективності виробництва містяться не тільки у виробничому процесі, а й у процесі управління.

Це стало головною передумовою виникнення теорії менеджменту.

Будь-яке розуміння менеджменту потребує вивчення його в статиці і в динаміці; в межах глобальної й локальної діяльності; на поточний момент і в перспективі.

Суттєвою особливістю терміна «менеджмент» є те, що його переважно використовують стосовно управління господарською діяльністю.

Застосування поняття «управління» правомірне щодо загальної характеристики цього виду людської діяльності, а «менеджмент» — щодо змісту, форм і методів конкретного управлінського впливу на діяльність суб'єкта ринкових відносин.

Термін «менеджмент» стосується тільки тих організацій, які здійснюють свою діяльність із метою отримання прибутку (підприємницького доходу).

  • Менеджмент як управління в умовах ринкової економіки передбачає:
  • — орієнтацію організації на попит і потреби ринку, конкретних споживачів; виробництво видів продукції (послуг), які мають попит і можуть принести очікуваний прибуток;
  • — постійне прагнення до підвищення ефективності виробництва: отримання оптимальних результатів із меншими витратами;
  • — господарську самостійність, яка забезпечує свободу прийняття рішень тими, хто відповідає за кінцеві результати організації, її підрозділів;
  • — постійний перегляд цілей і програм залежно від ситуації на ринку;
  • — встановлення остаточного результату діяльності організації, її підрозділів на ринку;
  • — необхідність використання сучасної інформаційної бази з метою здійснення багатоваріантних розрахунків для прийняття обґрунтованих і оптимальних рішень.

Господарська діяльність з погляду менеджменту — це діяльність організації у будь-якій галузі економіки (промисловості, сільському господарстві, транспорті, торгівлі, банківській справі, побутовому обслуговуванні і т. п.) і в будь-якій сфері діяльності (науково-дослідні й дослідно-конструкторські розробки, виробництво, збут, фінанси), якщо вона спрямована на отримання прибутку чи підприємницького доходу.

Основним у сучасному менеджменті є визначення цілей організації на близьку й далеку перспективи, яке здійснюється з урахуванням потенційних можливостей організації та її забезпеченості ресурсами. З огляду на масштаб розрізняють загальні (відображають концепцію розвитку організації загалом) та специфічні цілі (розробляють у межах загальних, стосуються основних видів її діяльності).

Важливою особливістю практики менеджменту вважають раціоналізацію використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів. Адже досягнення цілей передбачає отримання максимального ефекту за мінімуму витрат, тобто таку організацію діяльності, за якої група спільно працюючих людей спрямовує свої зусилля на досягнення загальних цілей на основі відповідної мотивації праці.

Менеджмент має власний економічний механізм, спрямований на вирішення конкретних проблем взаємодії при реалізації соціально-економічних, технологічних, соціально-психологічних завдань, що виникають у процесі господарської діяльності. Цей механізм об'єктивно зумовлений господарською діяльністю організації у ринковому середовищі.

Отже, менеджмент є складним соціальним явищем, на яке впливають економічні, соціальні, політичні, національно-демографічні та інші чинники. Значущість його була усвідомлена в 30-ті роки XX ст.

Ця діяльність перетворилася на професію, сферу знань, а соціальна верства, що нею займається, — у впливову суспільну силу.

Наприклад, велетенськими транснаціональними корпораціями управляють менеджери, у розпорядженні яких величезний економічний, виробничий та науково-технічний потенціал, сумірний за своєю потужністю з потенціалами держав. Від їх рішень залежить доля мільйонів людей, політичних партій, урядів, держав, регіонів.

Ссылка на основную публикацию