Інструкції з організації примусового виконання рішень МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ Наказ 02.04.2012 № 512/5

  • Інструкції з організації примусового виконання рішень МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ Наказ 02.04.2012 № 512/5
  • Прийнятий у 2016 році Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII став  кроком вперед у правовій регламентації діяльності з виконання рішення суду як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
  • В той же час, у практичному застосуванні закону виникають певні труднощі, пов’язані із недостатньо чітким формулюванням норм цього закону.
  • Так, одним із проблемних питань є стягнення виконавчого збору.
  • Новелою закону є те, що в ньому вперше визначено поняття виконавчого збору.

Так, відповідно  ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір – це  збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

На підставі ст.

26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

В той же час, на підставі ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII  виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Таким чином, ще до реального примусового виконання рішення і без його фактичного стягнення або повернення майна, незалежно від того чи буде це рішення виконано реально чи ні вже встановлюється розмір виконавчого збору, який має бути стягнутим з боржника. При цьому, у державного виконавця немає іншої альтернативи.

Наразі  позиція органів державної виконавчої служби полягає в тому, що навіть при відсутності фактичного стягнення суми заборгованості, або без реального повернення майна стягувачу, навіть при відмові стягувача від примусового стягнення, виконавчий збір підлягає стягненню незалежно від підстав завершення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу.

Така позиція Державної виконавчої служби ґрунтується на вимогах ч. 3 ст.

40 Закону № 1404-VIII, відповідно до якої навіть у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених: пунктом 1 (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа); пунктом  3 (стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення); пунктом 4 (стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, яке передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа); пунктом 6 (у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі)  ч. 1 ст. 37 цього Закону; закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених: пунктом 1 (визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення); пунктом 2 (затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення); пунктом 4 (прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника); пунктом 6 (письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена); пунктом  9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону),  а також пунктами 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, у випадках, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Тобто навіть якщо рішення суду або іншого органу не було виконано фактично, то виконавчий збір повинен бути стягнутий все одно, що прямо суперечить вимогам  ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII.

Така позиція виконавців здається хибною, оскільки аналіз наведених норм Закону № 1404-VIII  дає підстави вважати, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Арешт грошових коштів на рахунках та правові підстави для його зняття

Інструкції з організації примусового виконання рішень МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ Наказ 02.04.2012 № 512/5

12.05.2017

  •        Законом України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) передбачено право виконавця, зокрема накладати на арешт на грошові кошти та/або інші цінності боржника, зокрема ті, що знаходяться на рахунках в банківських установах або інших фінансових установах, крім коштів, що знаходяться на рахунках з спеціальним режимом використання або рахунки, на які законом заборонено звернення стягнення. 
  •        З метою реалізації такого права виконавець також наділений правом одержувати від банків та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків, їх стан, рух коштів на таких рахунках.
  •        Накладення арешту на грошові кошти на рахунках банків або інших фінансових установ виконавцем застосовується, як правило, в таких випадках:
  •        1) на підставі судового рішення, яке вступило в законну силу;
  •        2) в рамках забезпечення позову як гарантії належного виконання боржником своїх зобов’язань.
  •        При цьому такий арешт не знімається до погашення суми заборгованості, крім випадків, передбачених Законом. 

       Важливим аспектом є те, що арешт може бути накладений на всі відомі виконавцю рахунки боржника, у тому числі і ті, що були відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Тому у разі відкриття боржником нових рахунків на них автоматично буде накладено арешт. 

  1.        Інформацію про нові рахунки виконавець може отримати як від банку, так і від органів доходів і зборів.
  2.        У постанові виконавця має зазначатися сума грошових коштів, на яку накладається арешт, сума виконавчого збору, витрати на організацію та проведення виконавчих дій, а також вказується певний номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або всі відомі виконавцю рахунки боржника.
  3.        Накладення арешту на всі рахунки боржника повністю паралізує його організаційну та господарську діяльність, оскільки кошти надходять на рахунок, але автоматично рух грошових коштів блокується і перерахувати з нього кошти не можливо. 
  4.        Не винятком згідно із Законом є також стягнення на інші доходи боржника (заробітна плата, пенсія, стипендія тощо), яке застосовується виконавцем за відсутності коштів на рахунках у банках або інших фінансових установах, або відсутності чи недостатності майна, що може погасити у повному обсязі суму стягнення, хоча таке стягнення порушує права працівників підприємств на отримання заробітної плати.
  5.        Також слід врахувати, що виконавцем періодично здійснюється перевірка з метою виявлення нових рахунків боржника, до того ж відкриття нових рахунків боржником при наявності непогашеної заборгованості розцінюється як умисне не виконання судового рішення, що набрало законної сили, і виконавець надсилає правоохоронним органам матеріали щодо притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб.
  6.        Закон визначає виключний перелік підстав за яких виконавцем може бути знятий арешт з майна або коштів боржника, а в інших випадках — арешт знімається лише на підставі судового рішення.

       Поряд із цим, Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.

2012  № 512/5 (із змінами) передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця, в якій зазначається: сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом; стягнення виконавчого збору, витрати виконавчого провадження, штрафи, накладені на боржника під час виконавчого провадження; основна винагорода приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що на які накладається арешт, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

       Крім того, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Нацбанку від 21.01.

2004 № 22, зокрема передбачено, що банк зупиняє видаткові операції по рахунку клієнта у випадку накладення на такий рахунок арешту.

При цьому зазначено, що зупинення видаткових операцій має здійснюватися у межах суми, на яку накладено арешт, за винятком випадків, накладення арешту без зазначення такої суми.

  •        Тобто, вказане положення жодним чином не обмежує дії виконавця щодо накладення арешту, оскільки може бути накладений як на всі кошти, так і на всі рахунки клієнта банку, без зазначення певної суми або на суму, що точно вказана у виконавчому документі, це в свою чергу є обмеженням права боржника вільно здійснювати операції по рахункам.
  •        Зняття арешту з грошових коштів можливо шляхом:
  •        — укладення мирової угоди зі стягувачем, затвердженої судовим рішенням;
  •        — оскарження до суду постанови виконавця про арешт грошових коштів на рахунках.
  •        При цьому слід враховувати, що оскарження до суду постанови виконавця про арешт грошових коштів на рахунках з мотивів її невідповідності чинному законодавству протягом десятиденного строку, не позбавляє виконавця прийняти нову постанову про накладення арешту на грошові кошти на рахунках. 
  •        Аналізуючи судову практику рішень про зняття арешту з грошових коштів на рахунках дає можливість зробити висновок, що найпоширенішими підставами для оскарження до суду постанов виконавців про арешт грошових коштів на рахунках з мотивів їх невідповідності чинному законодавству із них є використання боржником рахунку для виплати заробітної плати. 
Читайте также:  Взыскание долга на сумму 9,2 млн. грн в пользу агрохолдинга

       Наприклад, у постанові Кременецького районного суду Тернопільської області від 14.09.2016 у справі №601/1635/16 зазначено: «Накладення арешту на кошти, які знаходяться на вказаних рахунках та використовуються для виплати заробітної плати працівникам, спричиняє порушення їх конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю.

       Крім цього, це суперечить положенням частини дванадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та частини шостої статті 24 Закону України «Про оплату праці» в частині пріоритетності зобов'язань з оплати праці та сплати єдиного внеску перед іншими зобов'язаннями.».

Особливості стягнення аліментів у світлі останніх змін, внесених Мін’юстом до інструкції з організації примусового виконання рішень

6.04.2018 Інструкції з організації примусового виконання рішень МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ Наказ 02.04.2012 № 512/5

   21 березня 2018 р. Наказом № 855/5 Міністерство юстиції України внесло зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень, визначивши в ній особливості виконання рішень про стягнення аліментів, основний зміст яких полягає у наступному.

   Виконавець розпочинає примусове виконання рішення про стягнення аліментів на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Заява про примусове виконання рішення, в якій зазначається назва і дата видачі виконавчого документа, ПІБ стягувача, дата народження і місце народження стягувача, ІПН, номер телефону, спосіб перерахування стягнутих аліментів та реквізити рахунку у банку для їх отримання, подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. У заяві також стягувач має право зазначити рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо.

   На підставі надходження до виконавця виконавчого документа виноситься постанова про відкриття виконавчого провадження, яка виготовляється за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження.

   Виконавець протягом десяти днів з дня відкриття виконавчого провадження здійснює заходи для отримання інформації про доходи боржника та виносить постанову про звернення стягнення на доходи боржника.

У разі якщо боржник отримує заробіток (доходи) у різних місцях, відрахування аліментів із кожного виду виплат здійснюється за окремими постановами про звернення стягнення на доходи боржника згідно з розміром утримання, визначеним виконавчим документом.

   Якщо з боржника стягуються аліменти на утримання трьох і більше дітей, а також якщо наявна заборгованість зі сплати аліментів за минулий час, виконавець у постанові зазначає про стягнення 50% із заробітку боржника для забезпечення поточних платежів. Заборгованість за минулий час у таких випадках може бути погашена шляхом звернення стягнення на майно боржника.

  •    Стягнуті аліментні суми перераховуються виконавцем на зазначений стягувачем в письмовій заяві рахунок у банку або іншій фінансовій установі чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження.
  •    У разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.
  •    Виконавець зобов’язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
  •    Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час проводиться в межах трирічного строку, що передував пред’явленню виконавчого листа до виконання.
  •    Якщо за виконавчим документом, пред’явленим до виконання, утримання аліментів не проводилося у зв’язку з розшуком боржника, стягнення аліментів має здійснюватись за весь період незалежно від установленого трирічного строку та досягнення повноліття особою, на утримання якої присуджені аліменти.
  •    За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, виконавець: виносить повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників; звертає стягнення на майно боржника; надсилає стягувачу письмове роз’яснення про право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.

   За наявності заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилася після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови, передбачені пунктами 1-4 частини 9 статті 71 Закону «Про виконавче провадження», які виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. Виготовлення таких постанов не в автоматизованій системі виконавчого провадження забороняється.

   Тимчасові заходи, передбачені пунктами 1-4 частини 9 статті 71 Закону «Про виконавче провадження», припиняються у разі погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі на підставі постанов державного виконавця про скасування таких заходів або закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1, 2, 5, 7, 9, 10, 12, 14 частини 1 статті 39 Закону.

   Виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що суму аліментів стягнено в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Порядок примусового виконання рішень про відібрання дитини

ЦЕ ВАС ЦІКАВИТЬ

Відібрання дитини як спосіб захисту прав та законних інтересів є досить специфічним, оскільки насамперед стосується захисту прав дитини.

Конвенція ООН про права дитини гарантує, що дитина не розлучається з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи визначають що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9).

  • Відповідно до статті 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
  • Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.
  • Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
  • Частиною першою статті 162 цього Кодексу визначено, що якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
  • Слід зазначити, що примусове виконання рішення про відібрання дитини здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» на підставі виконавчих листів, що видаються судами.
  • Відповідно до частини першої статті 11 зазначеного Закону державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти дії.
  • Порядок виконання рішення про відібрання дитини встановлено статтею 77 Закону України «Про виконавче провадження».
  • Під час примусового виконання рішення суду про відібрання дитини обов’язковою умовою для проведення виконавчих дій є присутність особи, якій дитина передається на виховання, та представників органів опіки та піклування.

У випадках, коли боржник не виконує рішення суду, застосовуються процедури примусового виконання рішення суду. Зокрема, державний виконавець може звернутися до суду з заявою про поміщення дитини в дитячий або лікувальний заклад.

У разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника – фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини, державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. Розшук боржника – фізичної особи або дитини здійснюють органи внутрішніх справ.

У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про відібрання дитини, до нього застосовуються заходи, передбачені законом.

Так, відповідно до частини другої статті 90 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності ознак злочину в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги закону про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Читайте также:  Права батьків та дітей щодо користування майном

Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)

Особливості виконання рішень про стягнення на

користь держави, в тому числі щодо конфіскації майна

Порядок виконання рішень суду на користь держави, в тому числі щодо конфіскації майна регулюється Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі — Інструкція) та іншими нормативно-правовими актами. Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Пунктом 3 вказаної статті передбачено, що за виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи державної податкової служби.

Стягнення коштів на користь держави здійснюється в загальному порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Під час виконання таких рішень державний виконавець повинен дотримуватись вимог ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» щодо неупередженості, своєчасності і в повноти вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження (в тому числі за рішення про конфіскацію майна) не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу та боржникові, відповідно до вимог ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно пункту 3.7.1 Інструкції постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення.

Крім постанови про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов’язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження й копії інших постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження.

З метою недопущення невідповідного застосування державними виконавцями норм чинного законодавства при вирішення питання про повернення виконавчого документа під час виконання рішень на користь держави зазначаємо, що підстави для повернення виконавчих документів даної категорії передбачені ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається та скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення.

Тому, скасування заходів примусового характеру при поверненні виконавчого документу стягувачу з підстав передбачених ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» не допускається, в тому числі і при виконанні рішень на користь держави.

Варто звернути увагу, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 – 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення вказаних постанов в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановами, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.

  • Щодо виконання рішень про конфіскацію майна зазначаємо, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
  • Під час пред’явлення виконавчого документу або його дублікату до виконання разом з ним подаються:
  •  1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за вироком суду — копія опису майна і копія вироку. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився;
  • 2) у разі виконання рішення про конфіскацію майна за постановою суду — копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.
  • При відкритті виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна строк для самостійного виконання рішення боржнику не надається.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні рішень даної категорії виконавчий збір не стягується.

  1. Тому, пункт 2 постановляючої частини постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення про конфіскацію майна не повинен містити попередження про стягнення виконавчого збору з боржника у випадку невиконання ним рішення в наданий строк для самостійного виконання.
  2. Варто зазначити, що при проведенні виконавчих дій по виконанню рішень суду про конфіскацію майна державним виконавцями досить часто порушується порядок накладення арешту на майно боржника.
  3. Так, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державними виконавцями, під час виконання рішення про конфіскацію конкретного визначеного майна, всупереч виконавчому документу, накладається арешт на все майно боржника
  4. Тому, при винесенні вказаної постанови необхідно враховувати, яке саме майно підлягає конфіскації та накладати арешт лише на нього.

Також, звертаємо увагу, що в ході проведення виконавчих дій по виконавчим документам про конфіскацію всього майна боржника державним виконавцем необхідно дотримуватись вимог ст.

11 Закону України «Про виконавче провадження» щодо повноти проведення виконавчих дій, тобто вживати всіх заходів примусового виконання рішення (перевіряти наявність зареєстрованого за боржником майна, шляхом направлення запитів до всіх органів, що здійснюють реєстрацію майна).

Майно, що підлягає конфіскації за рішенням суду, підлягає опису, про що державним виконавцем складається відповідний акт опису й арешту, після чого проводиться його оцінка.

З метою недопущення випадків заниження вартості майна, що підлягає конфіскації, доцільно для його оцінки залучати суб’єкта оціночної діяльності, відповідно до ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно Інструкції майно, що підлягає конфіскації та реалізації, вилучається державним виконавцем у боржника.

У разі якщо майно вилучено іншим уповноваженим органом, воно вилучається державним виконавцем у цього органу в тому випадку, якщо таке майно може бути реалізовано згідно з вимогами Закону.

Вилучена іншим уповноваженим органом готівка за дорученням державного виконавця перераховується цим органом до державного бюджету на вказані державним виконавцем рахунки.

У дорученні зазначаються: найменування органу ДВС, реквізити судового рішення про конфіскацію цієї готівки, прізвище, ім’я та по батькові державного виконавця, строк виконання доручення, обов’язок цього органу щодо надання державному виконавцю підтвердження про перерахування коштів. Повідомлення про перерахування коштів є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Варто звернути увагу, що відповідно до п. 12.16 Інструкції кошти, що надійшли на депозитний рахунок від реалізації конфіскованого майна, перераховуються до державного бюджету протягом трьох робочих днів з дня надходження цих коштів.

Порядок розпорядження конфіскованим майном, не реалізованим у порядку, визначеному Законом, та майном, яке не підлягає реалізації, встановлено Порядком розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 985.

  • Вищевказаним порядком передбачено, що майно, якість якого не відповідає вимогам стандартів, небезпечне в санітарно-епідемічному відношенні або яке не пройшло відповідного випробування, карантинної обробки чи непридатне для реалізації, продукти харчування та іграшки для дітей віком до 7 років у разі відсутності супровідної документації за висновком відповідної експертизи підлягають переробці або знищенню (утилізації) з урахуванням ступеня зносу та фактичного стану.
  • Знищення (утилізація) майна проводиться у присутності членів комісії, яка утворюється з представників органу державної виконавчої служби, митного органу, органу державної податкової служби та фінансового органу.
  • За фактом знищення (утилізації) неякісної та небезпечної продукції складається акт за встановленою формою, який підписуються особами, що брали участь у знищенні (утилізації).

Облік депозитних сум згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень — 28 Травня 2012 — ДВС Радехів

      Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 521/5 затверджено нову Інструкцію з організації примусового виконання рішень.  

      Згідно даної інструкції у ХІІ розділі роз’яснено про те, що органи ДВС мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

Читайте также:  Інформація для споживачів: куточок споживача, інформація про продукцію

      Розрахунки з таких рахунків здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих державними виконавцями сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок органу ДВС.

      Для контролю і перевірки стану рахунків у національній та іноземній валютах та визначення належності коштів ведеться звітність за депозитними сумами органів ДВС.

      В органі ДВС щодо кожного рахунку заводиться книга обліку депозитних сум (далі — книга) строком на один рік. Ведення книги здійснюється в підсистемі обліку депозитних сум Єдиного реєстру. Книга ведеться автоматизованим (комп'ютерним) способом.

Запис здійснюється шляхом прямого введення обов'язкового складу реквізитів, який установлений для книги.

Процедура ведення книги полягає у щомісячному (до п'ятого числа) роздрукуванні облікових даних і включенні їх до відповідної справи за номенклатурою.

       Роздрукована книга до десятого числа наступного місяця повинна бути пронумерована, прошнурована та скріплена печаткою регіонального органу ДВС (для територіальних органів ДВС, відділу примусового виконання рішень регіонального органу ДВС) та печаткою ДВС України (для відділу примусового виконання рішень ДВС України). Розпорядчим документом начальника органу ДВС визначається особа, відповідальна за ведення книги за кожним рахунком, яка здійснює підготовку розрахункових документів про перерахування коштів, а також ведення необхідних нарядів банківських документів та розпоряджень державних виконавців.

      Особа, відповідальна за ведення книги, щомісяця до 10 числа наступного місяця розшифровує суми, що залишились на перше число кожного місяця. При цьому не допускається об'єднання в одну суму коштів, що надійшли від одного боржника.

У книзі залишки переносяться в графу «залишок коштів на початок місяця». Нумерація за порядком перенесеного залишку на початок місяця починається з порядкового номера «один».

Після виведення підсумку за залишками на перше число кожного місяця особа, що веде депозитний рахунок, засвідчує записи своїм підписом. Не допускається наявність незаповнених граф.

Нумерація за порядком надходження коштів протягом місяця починається з порядкового номера «один» після підпису особи, що здійснює ведення книги обліку депозитних сум. Перенесення залишків на кожний новий місяць здійснюється з нового аркуша.

Щомісяця після виведення підсумку за залишками на кінець кожного відповідного місяця книга обліку депозитних сум перевіряється начальником органу ДВС шляхом підрахунку та звірення сум, що надійшли та перераховані, з випискою із відповідного рахунку органу ДВС, у результаті чого залишок на перше число кожного місяця повинен відповідати залишку депозитних сум на рахунку.

       Після перевірки оборотів депозитних сум на кінець звітного періоду (залишок коштів на перше число місяця та суми, які надійшли протягом місяця) дані книги засвідчуються підписом відповідальної особи, після чого начальник органу ДВС до п'ятого числа наступного місяця робить напис «перевірено» та підтверджує цей напис своїм підписом, скріплює печаткою органу ДВС із зазначенням дати перевірки.

       Депозитні суми, які залишились на перше січня нового року на рахунку, переносяться в нову книгу з повною назвою кожної окремої суми та вказівкою, кому вона належить, номером виконавчого провадження, датою зарахування, назвою платежу і вносяться в графу «залишки коштів на початок місяця». Не допускається об'єднання декількох сум, які надійшли від одного боржника на користь одного стягувача, в одну суму.

       У міру надходження з органу Державної казначейської служби України або банку виписок про наявність на відповідному рахунку коштів у книгу негайно вносяться записи.

       При надходженні коштів на депозитний рахунок органу ДВС особа, відповідальна за ведення книги, повинна не пізніше наступного робочого дня повідомити начальника органу ДВС, від якого боржника чи стягувача надійшли кошти і в якій сумі. Начальник органу ДВС на виписці з рахунку Державної казначейської служби України або банку ставить напис «ознайомлений», підпис та дату ознайомлення.

       Після цього не пізніше наступного робочого дня особа, відповідальна за ведення книги, повідомляє державного виконавця про надходження депозитних сум. Державний виконавець на виписці Державної казначейської служби України або банку поряд із сумою, що надійшла на рахунок, ставить дату та підпис.

       У разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, державний виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов'язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача).

       Після цього не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів готує одне розпорядження (додатки 3, 4) (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу ДВС із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу ДВС. Указане розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається особі, відповідальній за ведення книги обліку депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні.

  •        У разі якщо розпорядження про перерахування коштів за зведеним виконавчим провадженням має розмір більше одного аркуша, його сторінки прошиваються, пронумеровуються, та на зворотному боці останнього аркуша скріплюється печаткою органу ДВС із зазначенням кількості аркушів.
  • Копії платіжних доручень (реєстри до платіжних доручень) про перерахування коштів стягувачам долучаються до матеріалів виконавчого провадження, яким визначено належність указаних коштів стягувачам.
  •        Підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється особою, відповідальною за ведення книги, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня отримання розпорядження державного виконавця.
  •        Кошти, що надійшли на депозитний рахунок від реалізації конфіскованого майна, перераховуються до державного бюджету протягом трьох робочих днів з дня надходження цих коштів.
  •        У разі надходження суми, яка не задовольняє вимог усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору, витрат на виконання складається розрахунок, який затверджується начальником органу ДВС та долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження (кошти розподіляються на підставі розрахунку державного виконавця, а перераховуються на підставі розпорядження).
  •        При перерахуванні коштів, які належать стягувачу — юридичній особі, списання коштів з відповідних рахунків органу ДВС здійснюється на підставі платіжних доручень.
  •        Якщо у стягувача — фізичної особи є рахунок в установі банку, то в платіжному дорученні обов'язково вказується, на який рахунок слід перерахувати кошти.

       При переказі коштів з реєстраційних рахунків поштою керівник відповідного органу ДВС підписує платіжне доручення, до якого додається реєстр стягувачів із зазначенням їхніх адрес та сум переказів. Платіжне доручення підписується керівником органу ДВС та особою, яка уповноважена на ведення відповідного рахунку органу ДВС.

       При задоволенні вимог стягувачів зведеного виконавчого провадження стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження і закінчився встановлений державним виконавцем строк для самостійного виконання рішення, на день зарахування стягнутої суми на депозитний рахунок органу ДВС.

      Державний виконавець складає розрахунок про розподіл грошових коштів і здійснює їх перерахування у міру їх стягнення. Розрахунок про розподіл грошових коштів долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження.

      У разі надходження суми, яка не задовольняє вимог усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій складається розрахунок, який повинен містити загальну суму стягнених коштів, що залишилась після відрахування авансового внеску сторін (інших осіб) на проведення виконавчих дій та витрат на організацію та проведення виконавчих дій, перелік стягувачів кожної черги, визначених статтею 44 Закону, та суму коштів, яка перераховується кожному стягувачу, суму стягненого виконавчого збору, штрафів у разі винесення відповідних постанов. Розрахунок затверджується начальником відділу та долучається до матеріалів виконавчого провадження.

  1.       Строк проведення виконавчих дій щодо зведеного виконавчого провадження відраховується з моменту приєднання до зведеного виконавчого провадження останнього виконавчого документа.
  2.        Кошти, які внесені на депозитний рахунок органу ДВС та які не витребувані сторонами виконавчого провадження протягом року з дня їх зарахування на депозитний рахунок, зараховуються до Державного бюджету України.
  3.        Авансовий внесок, який не підлягає поверненню стягувачу або який не витребувано стягувачем протягом року з моменту виникнення права на його повернення, перераховується до Державного бюджету України.
  4.       Особа, відповідальна за ведення книги обліку депозитних сум, у передостанній день строку зберігання коштів на рахунку письмово повідомляє про це начальника органу ДВС, який не пізніше наступного дня визначає особу для підготовки розпорядження про зарахування коштів до Державного бюджету України.
  5.        Дозвіл на перерахування коштів з рахунку надається виключно керівником органу ДВС або уповноваженою ним особою, який є розпорядником рахунку.
  6.        Контроль за перерахуванням коштів з рахунків покладається на керівника органу ДВС.

Спеціаліст І категорії ВДВС Радехівського РУЮБереза І.С.

Ссылка на основную публикацию