Інтернет-користувачі та провайдери закликають депутатів не вводити цензуру в Інтернеті

Інтернет-користувачі та провайдери закликають депутатів не вводити цензуру в Інтернеті Інтернет-користувачі та провайдери закликають депутатів не вводити цензуру в Інтернеті Сергій Сурепін

Автор телеграм-каналу «Геймер».

5 липня Верховна Рада України не підтримала внесення у порядок денний розгляду законопроекту про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері №6688. Депутатам не вистачило голосів.

  • За новий законопроект проголосували 158 депутатів:
  • «Блок Петра Порошенка» — 74
  • «Народний Фронт» — 58
  • «Відродження» — 2
  • Радикальна партія Олега Ляшка — 18
  • «Воля народу» — 3
  • Позафракційні — 3
  • Проти проголосували 59 народних обранців, утрималися — 32, не голосували — 109.

Інтернет-користувачі та провайдери закликають депутатів не вводити цензуру в Інтернеті

Хто голосував

Окрім інших законопроект підтримали Уповноважений Президента з питань кримсько-татарського народу Мустафа Джемілєв (БПП), співачка Оксана Білозір (БПП), син президента Олексій Порошенко (БПП), волонтерка Тетяна Ричкова (БПП), екс-командир полку «Дніпро-1» Юрій Береза («Народний фронт»), колишній позаштатний радний міністра МВД Антон Геращенко («Народний фронт»), голова комітету ВРУ з питань національної безпеки і оборони Сергій Пашинський («Народний фронт»), заступник голови регламентного комітета Павло Пінзеник («Народний фронт»), екс-журналістка Тетяна Чорновол («Народний фронт»), голова «Радикальної партії» Олег Ляшко, спікер ВР Андрій Парубій та позафракційний Сергій Тарута.

Інтернет-користувачі та провайдери закликають депутатів не вводити цензуру в ІнтернетіІнтернет-користувачі та провайдери закликають депутатів не вводити цензуру в ІнтернетіІнтернет-користувачі та провайдери закликають депутатів не вводити цензуру в ІнтернетіІнтернет-користувачі та провайдери закликають депутатів не вводити цензуру в ІнтернетіІнтернет-користувачі та провайдери закликають депутатів не вводити цензуру в ІнтернетіІнтернет-користувачі та провайдери закликають депутатів не вводити цензуру в ІнтернетіІнтернет-користувачі та провайдери закликають депутатів не вводити цензуру в Інтернеті

Що за законопроект?

Законопроект дає можливість проводити позасудове блокування сайтів. Він пропонує вважати частиною «технологічного тероризму» вчинення впливу на ухвалення рішень органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Таким чином, СБУ надають право без рішення суду за допомогою провайдера блокувати доступ до будь-якого інформаційного ресурсу. Підставою для цього може бути вже не тільки рішення суду, а й рішення прокурора, слідчого, погоджене з прокурором, або рішення РНБО. Штраф для провайдерів — 1% річного прибутку, у разі повторного — 5%.

  1. Детальніше про сам законопроект, його авторів та можливі негативні наслідки ухвалення можна прочитати тут.
  2. Читайте також:
  3. Роскомнагляд по-українськи. В Україні хочуть ввести інтернет-цензуру
  4. #Fuck6688: Українці запустили флешмоб проти інтернет-репресій
  5. Законопроект про інтернет-цензуру створили на піратському Microsoft Word
  6. Рада відхилила розгляд законопроекту про інтернет-цензуру
  7. В Україні хочуть ввести позасудове блокування сайтів
  8. 5 загроз інтернет-свободі в Україні: Дослідження

Листування — це любов. Ми надсилаємо вам особливі тексти, яких більше ніде нема, і розігруємо подарунки!

Сергій Сурепін

Автор телеграм-каналу «Геймер».

Сергій Сурепін 6 Липня, 2018

Гірше, ніж у Росії. Як українські депутати намагалися ввести цензуру в інтернеті

Все, що потрібно знати про спробу українських депутатів ввести у країні інтернет-цензуру під виглядом боротьби з кіберзагрозами.

5 липня Верховна Рада України повинна була голосувати за законопроект 6688. За день до цього його одностайно підтримав профільний комітет Ради.

На засіданні профільного комітету з'ясувалися нові неприємні подробиці ініціативи чиновників, чим поділилися у мережі присутні на засіданні експерти. Взяти участь в обговоренні ЗП їм не вдалося. На думку експертів, цей проект зробив би в Україні можливу ​​цензуру серйознішу, ніж у Росії.

Сьогодні ВРУ все-таки не проголосувала за законопроект, оскільки серед депутатів було багато тих, хто проти. Однак на думку Олександра Федієнка, глави Інтернет-асоціації України, розслаблятися ще рано, аналізує Новое время.

Що хотіли ухвалити? І навіщо?

Після ухваленого у травні минулого року закону про блокування російських сервісів влада країни так і не могла визначитися зі способами.

Поточна ініціатива, запропонована на початку цього року, дозволила би блокувати сайти без рішення суду на строк від трьох місяців до трьох років, і зобов'язала провайдерів зупиняти обладнання (Deep Packet Inspection), яке дозволило б це робити ще надійніше, на рівні «заліза», оскільки блокування за допомогою DPI обійти набагато складніше.

Експертна спільнота висловилася різко проти, тому що головні позиції зводилися до цензури і тиску на операторів. Зокрема: — блокування сайтів без рішення суду; — зобов'язання провайдерів встановити дороге обладнання для аналізу трафіку (DPI), до того ж власним коштом; — повної фільтрація трафіку інтернет-користувачів, тобто пової відсутності приватності; — створення списку кінцевих користувачів телеком-послуг і чітка ідентифікація користувачів. Депутати аргументують свої дії міркуваннями кібербезпеки.

І це cправді допоможе?

Ні. Експерти стверджують, що питання кібербезпеки не вирішує ані установлення обладнання, ані в принципі спроби інформаційного блокування. Від кіберзагроз рятує швидке реагування і попередні заходи захисту. Наприклад, установлення ліцензійного ПЗ, антивірусів і робота експертів, які можуть виявити зараження до того, як вірус завдасть шкоди інфраструктурі.

Як це позначиться на мені?

Замість цього можливість аналізу всього інтернет-трафіку поставить хрест на приватності користувачів, тоді як Європа, до якої прагне Україна, навпаки взяла курс на захист персональних даних в інтернеті.

Держава зможе отримати повний доступ до інтернет-сесій користувачів. Турецький і єгипетський сценарій підказують, що взагалі будь-яка активність на будь-якому пристрої.

І Майнінг криптовалют на користь держави на додачу.

Інтернет-бізнеси не зможуть бути впевненими в тому, що завтра їхні сайти не закриють недобросовісні конкуренти. Також це призведе до подорожчання інтернету, зниження якості, монополізації ринку телеком-послуг і можливості блокування будь-якого неугодного ресурсу.

А що ще цікавого?

Під час засідання профільного комітету з'ясувалися нові подробиці.

Як повідомив Макс Тульєв, директор компанії NetAssist, представники влади вже ведуть переговори з виробником DPI-обладнання. Він висловлює побоювання, що проект може бути написаний під конкретну компанію.

Інтернет-користувачі та провайдери закликають депутатів не вводити цензуру в ІнтернетіЗараз називають двох основних кандидатів на постачання такого обладнання – компанії Netwell Україна і Allta. У першої – російське коріння, у другої – ізраїльське, але зрештою обидві пов'язані з РФ.Що за DPI, у чому проблема?

Коротко – установка DPI-обладнання, по-перше, дуже дорога. Вона може вбити дрібних і середніх провайдерів, яким і так доводиться виживати в умовах демпінгових тарифів на інтернет.

Інтернет-користувачі та провайдери закликають депутатів не вводити цензуру в ІнтернетіУстаткування для фільтрації трафіку зможе проаналізувати навіть переписку в соціальних мережах. Pixabay.com По-друге, це знизить швидкість доступу. І приведе до подорожчання послуги. Тобто інтернет у нас стане гірше і дорожче. По-третє, це дозволить будь-якій людині, близькій до влади і СБУ, отримати доступ до того, чим користувачі займаються в мережі. Що кому пишуть, які сайти відвідують і т.д. При цьому гарантувати чистоту намірів або можливість відстояти себе в суді, ніхто не може. По-четверте, блокувати інтернет-сервіси без суду і слідства стане ще простіше. Тих, хто використовує інтернет в терористичних цілях, це майже не торкнеться. На будь-яку блокування завжди з'являються способи обходу, і DPI це теж стосується. Детальніше про способи ми розповідали в окремому матеріалі, посилання на який є вище. До речі, хвилює провайдерів не тільки питання DPI, але і питання законності блокування доступу до сайтів. «Ми не можемо підтримувати позасудове блокування доступу до інтернет-ресурсів. Такий механізм суперечить принципу верховенства права, Конституції України та встановленої європейській практиці з цього питання», — повідомили в прес-службі Київстар.

Що експерти говорять?

Експерти в один голос критикують поточну ініціативу. «Цей закон в смітник. Потрібен новий закон про кібербезпеку», — прокоментував запит журналістів Олександр Федієнко. «Проект закону викликав обурення в учасників ринку, асоціацій, ГО і експертів. І перш за все він не пройшов процедуру обговорення з громадськістю, експертами та учасниками ринку, на яких покладаються «кіберполіцейські» обов'язки. Тим більше, що для реалізації цих обов'язків операторам і провайдерам доведеться встановлювати обладнання DPI, що коштує мільйони доларів.

Читайте также:  Розподіл майна при розлученні подружжя

У той час, як в ЄС з вступом в силу GDPR посилюється відповідальність усіх сторін за зберігання і використання персональних даних, у нас все навпаки: як то кажуть, «без суд, і слідства» доступ до всього. Для боротьби з інакодумцями — ну дуже зручний інструмент. Навіть рішення суду не потрібно», — пише Олена Мініч, радник першого віце-прем'єр-міністра з питань цифрової економіки.

«Ініціативи щодо впровадження цензури і механізмів контролю за інформацією тривають вже років 20, причому приводи для такого впровадження змінюються (спам, дитяча порнографія, боротьба з піратством і т.д.

), а період, коли відбудеться чергове «загострення», — немає: як правило, це відбувається перед парламентськими або президентськими виборами», — вважає Олександр Ольшанський, голова комітету з електронної комерції Інтернет Асоціації України.

У Європейській Бізнес Асоціації нагадують, що поточна ініціатива суперечить цінностям Європи і негативно позначиться на бізнес-співтоваристві. «Ми пропагуємо західні цінності, але одночасно готуємо законодавчу базу, яка кардинально суперечить таким переконанням. Адже йдеться про порушення прав людини та основних конституційних свобод. Фактично, доступ до інтернету і особистий простір в мережі будуть контролюватися владними структурами, які зможуть вирішувати до яких ресурсів давати доступ населенню, а до яких — ні. Звичайно, це може привести до певних зловживань і корупційних ризиків, використання такого важеля в боротьбі з конкурентами. Провайдери за свій рахунок будуть зобов'язані купувати спеціальні пристрої для блокування. Якщо провайдер ухилиться, йому загрожує чималий штраф — 1% річного доходу. Більш того, СБУ має спеціальні повноваження контролю виконання «безпеки» в інтернеті. На жаль, на сайті ВРУ не було опубліковано висновок Головного науково-експертного управління, який міг би пояснити, наскільки цей проект Закону відповідає чинному законодавству України. Основний мотив, яким керувався автор законопроекту №6688 — посилення кібербезпеки, згадуючи ситуації з NotPetya, BlackEnergy, Казначейством. Але такий спосіб блокування не є надійним і вірним. Посил хороший, але напрям реалізації зовсім не той.

Однак сьогодні з'явилися хороші новини, ВРУ відмовилася розглядати цей проект без рішення суду.

І все ж той факт, що вчора Комітет з питань національної безпеки і оборони рекомендував прийняти законопроект за основу викликає значне занепокоєння в бізнес-спільноти.

Сподіваємося, Законопроект не буде повернений на розгляд до сесійної зали», — прокоментувала Євгенія Лугановська, менеджер комітету Інформаційних технологій EBA.

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

Технологічний тероризм: як депутати збираються запровадити цензуру в інтернеті | Громадське телебачення

  • Верховна Рада хотіла розглянути ініціативу вже сьогодні, 5 липня, але не знайшлося голосів, щоб поставити питання на порядок денний.
  • Законопроект № 6688 «Щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері» вже вдруге в терміновому порядку намагаються внести до розгляду у сесійній залі парламенту. 
  • Рік тому його зареєстрували секретар комітету з питань нацбезпеки і оборони Іван Вінник («Блок Петра Порошенка») та члени комітету Дмитро Тимчук і Тетяна Чорновол (обидва — «Народний фронт») тоді ж документ уперше схвалили на профільному комітеті. 
  • Перед тим Вінник, разом з іншим членом комітету Андрієм Тетеруком, зареєстрував законопроект № 6676 із такою ж назвою — «Щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері», але депутати в сесійній залі не підтримали його включення до порядку денного.

Ще минулого року голова Ради нацбезпеки і оборони Олександр Турчинов назвав парламентарів «співучасниками кіберзлочинів», які, ідучи на канікули, «залишають країну відкритою до нових кібератак та інформаційних провокацій». Сьогодні цю риторику продовжують у Службі безпеки України. 

  1. «Протягом 5 місяців 2018 року СБУ виявило та задокументовано використання російськими спецслужбами 181 інформаційного ресурсу з метою дестабілізації ситуації в Україні», — переконував 4 липня членів комітету з питань нацбезпеки і оборону заступник голови СБУ Олег Фролов.
  2. 4 липня комітет знову рекомендував Раді ухвалити законопроект №6688 за основу.
  3. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Чорний вівторок» українського IT: яких збитків завдала кібератака, та хто її вчинив

«Фронтовик» Андрій Тетерук (в центрі) називає новий законопроект Вінника принципово новим документом, але насправді відрізняються вони лише в кількох не надто суттєвих моментах Владислав Мусієнко/УНІАН

  • Заблокувати на 48 годин
  • Чи не єдиний момент, який пов'язує зміст документу із попередніми кібератаками — законодавче визначення їх як форми технологічного тероризму.
  • Однак основна увага в законопреокті приділяється впровадженню принципово нової процедури — обов'язковому блокуванню українськими провайдерами доступу до будь-якого ресурсу в мережі, який лише підозрюється в порушенні законодавства — без рішення суду. 

Законопроекти передбачають внесення самого поняття «блокування інформаційного ресурсу» до кримінального процесу. Згідно обох текстів, підставою для блокування може стати поширення через такий ресурс інформації, з використанням якої «учиняються тяжкі або особливо тяжкі злочини». 

Термін «блокування доступу до ресурсу» визначається, як один із видів санкцій, що їх може застосовувати РНБО. 

І зрештою третій термін — «тимчасове блокування (обмеження) доступу до інформаційного ресурсу» у разі ухвалення ініціативи, стане одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Рішення про такий захід має ухвалюватись суддею за клопотанням слідчого чи прокурора під час судового провадження чи досудового розслідування. 

Однак у «виняткових невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та запобіганням учиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину» слідчий чи прокурор зможе заблокувати будь-який ресурс у мережі, не чекаючи на рішення суду. Щоправда, лише на 48 годин.

Звертаючись із клопотанням про тимчасове блокування сайту, слідчий чи прокурор муситимуть попереджати про це його власника українською та англійською мовами, але тільки в разі, якщо контактні дані вказані на самому ресурсі. 

Законопроект зобов’язує всіх інтернет-провайдерів власним коштом виконувати рішення судів, слідчих, чи РНБО про блокування — в іншому випадку на них чекає штраф до 5% річного доходу. Щоправда, сам порядок виконання таких рішень ще має розробити Кабмін. 

  1. На Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку й інформатизації, покладається обов'язок стежити за дотриманням цього порядку, а також вести Єдиний реєстр виконання рішень про блокування.
  2. Цензура не пройде
  3. Числені громадські організації, а також експерти IT-ринку як і торік продовжують називати ініціативу Івана Вінника шляхом до впровадження цензури в українському інтернеті. 
  4. Так, голова ГО «Лабораторії цифрової безпеки» Ірина Чулівська нагадала, що сам Вінник раніше висловлював незадоволеність через те, що українські сайти транслювали «парад ДНР».
  5. «Сьогодні нам не подобається парад «ДНР» і ми заблокуємо всі сайти, що його транслювали, завтра нам не сподобається журналістське розслідування про корупцію у Верховній Раді», — наголосила вона.
Читайте также:  Судебные и квазисудебные процедуры борьбы с рейдерством

Тетяна Попова — одна з головних телеком-лобістів країни. Вона очолює раду Телекомунікаційної палати України. Це галузеве об’єднання, до якого входять, зокрема, такі великі провайдери як «Воля» і «Датагруп».

Тетяна зауважує: згідно з законопроектом, «суб'єкти господарювання зокрема й оператори, провайдери телекомунікацій, які використовують міжнародні канали електрозв'язку, зобов'язані за власні кошти закуповувати та встановлювати технічні засоби (…) необхідні для блокування доступу до інформаційних ресурсів (сервісів), а також обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування». 

Це на її думку дасть змогу влаштовувати стеження за українськими інтернет-користувачами — за допомогою систем, подібних до російської СОРМ, яка в реальному часі дозволяє монітитроти весь інтернет-трафік операторів. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Медіа, Webmoney та «республіканський банк ДНР»: хто потрапив під українські санкції

Врешті аргументи бізнесу та громадськості призвели до того, що Рада не підтримала розгляд законопроекту 5 липня. За його внесення до порядку денного проголосувало лише 158 депутатів — переважно з БПП та «Народного фронту».

Депутат Іван Вінник, який виступає автором законопроекту, не надто орієнтується в нюансах, прописаних у проекті закону  Олександр Косарєв/УНІАН

Не перші й не останні

Ініціатива Вінника далеко не вперше пропонує впровадити в Україні механізми блокування сайтів в інтернеті без судового рішення. Подібні законопроекти вже багато років час від часу розробляють, зокрема СБУ та МВС. Апелюють до необхідності пришвидшення процесу розслідування чи припинення ймовірного правопорушення в інтернеті.

Іншими лобістами є захисники авторських прав в інтернеті: медіакомпанії, розробники програмного забезпечення, чиновники у сфері захисту авторського права. Вони вимагають, щоб за їхньою заявою провайдери негайно блокували доступ до піратських ресурсів. 

Опонують їм, зокрема інтернет-провайдери, розробники веб-сервісів, представники соцмереж та онлайн-ЗМІ. Вони побоюються, що істотне спрощення процедури блокування дасть привід для масштабної цензури в інтернеті.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дослідники кібервоєн та соцмереж — про заборону російських платформ

Блокування доступу до «незаконної інформації» в інтернеті було, зокрема передбачено і в «законах 16 січня», ухвалених за ініціативи Партії регіонів у розпал Євромайдану та скасованих після його перемоги. 

У квітні 2017-го вступив у силу закон «Про державну підтримку кінематографії», поданий групою депутатів на чолі з Миколою Княжицьким («Народний фронт»). Після понад двох років обговорень ініціатива Княжицького зберегла норму про блокування хостинг-провайдером доступу до піратського ресурсу за зверненням правовласника. Механізм такого блокування поки що не розроблений.

Правозахисники заявили, що законопроект, який дозволяє блокувати сайти без рішення суду, вводить цензуру в інтернеті і суперечить Конституції України

Законопроект №6688 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері» суперечить Конституції України, уважають директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров та виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко. Про це йдеться в їхній спільній заяві, опублікованій на сайті спілки 24 червня.

«Ми стверджуємо, що [законопроект] порушує свободу вираження поглядів, яка гарантується ст. 34 Конституції України та ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, й інші міжнародні стандарти прав людини, та вимагаємо його відхилення парламентом», – ідеться в заяві.

На думку правозахисників, документ руйнує основи політичної свободи і демократії.

«Під наведене у ньому визначення технологічного тероризму підпадає будь-яка дискусія щодо рішень суб'єктів владних повноважень із метою впливу на такі рішення, якщо вона відбувається з використанням мережі інтернет.

Проте залучення суспільства до процесу прийняття рішень суб'єктами владних повноважень є суттю демократичної держави, яка забезпечується через свободу вираження поглядів.

Оскільки поширення інформації про рішення, дії (бездіяльність) суб'єктів владних повноважень із метою привернення уваги суспільства до подій, які впливають на життя людей та їхній добробу, є обов'язком медіа, запропоновані положення законопроекту підривають саму суть свободи вираження поглядів, заперечують її як таку», – ідеться в заяві.

За словами Павліченка і Захарова, законопроект передбачає, що слідчий, прокурор або суддя вирішуватимуть, чи є забороненою певна інформація.

Вони зазначили, що, згідно з документом, тимчасове блокування інформаційного ресурсу може бути скасоване ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого.

«Максимальний строк блокування при цьому не обумовлюється. Тому процесуальне право на оскарження застосування тимчасового блокування (обмеження) доступу власником та/або розпорядником ресурсу, а так само і будь-яких третіх осіб, зокрема й операторів, провайдерів телекомунікацій виглядає ілюзорним», – зазначено в заяві.

Правозахисники впевнені, що це відкриває можливості для «безконтрольної сваволі» з боку державних органів.

«Проект фактично ініціює введення в мережі інтернет державної цензури, яка не буде підконтрольна і відповідальна перед громадськістю.

Причому така цензура здійснюватиметься коштом якраз самих громадян, адже ріст видатків операторів і провайдерів телекомунікацій призведе до компенсації їх через збільшення тарифів для користувачів. Ми розуміємо, що держава може застосовувати обмеження свободи інтернету, враховуючи збройний конфлікт із РФ та дії держави-агресора.

Але ці обмеження мають бути пропорційними, а не копіювати форми і методи авторитарної та патерналістської російської держави та нагадувати роботу сокирою замість скальпеля», – заявили вони.

Законопроект було зареєстровано у Верховній Раді 21 червня. Його автори – нардеп від Блоку Петра Порошенка Іван Вінник і парламентарі від «Народного фронту» Дмитро Тимчук і Тетяна Чорновол.

Нардеп від Блоку Петра Порошенка Ольга Червакова заявила, що законопроект дає можливість проводити позасудове блокування сайтів.

«Службі безпеки України надається право без рішення суду за допомогою провайдера блокувати доступ до будь-якого інформаційного ресурсу. Підставою для цього може бути вже не тільки рішення суду, але й рішення прокурора, слідчого, погоджене з прокурором, або рішення РНБО. Штраф для провайдерів – 1% річного доходу, під час повторного – 5%», – повідомила депутат.

Тимчук заявив, що законопроект передбачає можливість блокування на 48 годин до рішення суду.

«Якщо рішення суду не буде, а саме блокування стало наслідком зловживань якоїсь посадової особи СБУ – Кримінальний кодекс ніхто не відміняв, ніщо не заважає редакції ЗМІ подати в суд», – додав він.

У липні 2017 року Червакова заявила, що Верховна Рада збирається «зробити нову спробу наступу на свободу слова». Так вона охарактеризувала законопроекти №6688 «Про протидію загрозам національній безпеці в інформаційній сфері» та №2126а – «Про засади забезпечення кібербезпеки України». «ГОРДОН» писав про суть цих законопроектів.

Інтернет-цензура — Internet censorship

Інтернет-цензура є контроль або придушення того, до чого можна отримати доступ, опублікувати або переглянути на Інтернет прийняті регуляторами або з власної ініціативи. Можуть брати участь особи та організації самоцензура з моральних, релігійних чи ділових причин відповідати суспільним нормам через залякування чи через страх перед юридичними чи іншими наслідками.[1][2]

Ступінь цензури в Інтернеті різниться залежно від країни. Тоді як деякі демократичний країни мають помірковану цензуру в Інтернеті, інші країни доходять до того, що обмежують доступ до такої інформації, як новини, та припиняють дискусію серед громадян.

Читайте также:  Згода з розсилкою

[2] Цензура в Інтернеті також виникає у відповідь на такі події, як вибори, протести та заворушення, або в очікуванні них. Прикладом може слугувати посилення цензури через події в Росії Арабська весна.

Інші типи цензури включають використання авторських прав, наклеп, утиски та нецензурні матеріальні претензії як спосіб придушення вмісту.

Підтримка та протидія Інтернет-цензурі також різниться. В Опитування Інтернет-суспільства 2012 року 71% респондентів погодились, що «цензура повинна існувати в певній формі в Інтернеті».

У тому ж опитуванні 83% погодились з тим, що «доступ до Інтернету слід вважати основним правом людини», а 86% погодились з тим, що «Свобода самовираження слід гарантувати в Інтернеті «. Сприйняття цензури Інтернету в США в основному базується на Першій поправці та праві на широку свободу слова та доступ до вмісту без урахування наслідків.

[3] Згідно з GlobalWebIndex, користуються понад 400 мільйонів людей віртуальні приватні мережі щоб обійти цензуру або підвищити конфіденційність користувачів.[4]

Огляд

Багато викликів, пов'язаних з цензурою в Інтернеті, подібні до проблем, пов'язаних із цензурою в режимі офлайн для таких традиційних ЗМІ, як газети, журнали, книги, музика, радіо, телебачення та кіно.

Одна відмінність полягає в тому, що національні кордони є більш проникними в Інтернеті: жителі країни, яка забороняє певну інформацію, можуть знайти її на веб-сайтах, розміщених за межами країни.

Таким чином, цензори повинні працювати, щоб запобігти доступ до інформації навіть незважаючи на те, що вони не мають фізичного або юридичного контролю над самими веб-сайтами. Це, в свою чергу, вимагає використання технічних методів цензури, унікальних для Інтернету, таких як блокування сайтів та фільтрація вмісту.[5]

Погляди на доцільність та ефективність Інтернет-цензури еволюціонували паралельно з розвитком Інтернету та технологій цензури:

  • 1993 рік Журнал «Час» стаття цитує інформатика Джон Гілмор, один із засновників Фонд електронних кордонів, як сказано: «Мережа інтерпретує цензуру як шкоду та шляхи навколо неї».[6]
  • У листопаді 2007 року «Батько Інтернету» Vint Cerf заявив, що бачить, що державний контроль над Інтернетом зазнає збою, оскільки Інтернет є майже повністю приватною власністю.[7]
  • Звіт про дослідження, проведений у 2007 році та опублікований у 2009 році Центр Інтернету та суспільства Беркмана в Гарвардському університеті заявив, що: «Ми впевнені, що [ обхід цензури ] розробники інструментів здебільшого випереджатимуть блокуючі зусилля урядів «, а також те, що» … ми вважаємо, що менше двох відсотків усіх відфільтрованих користувачів Інтернету використовують інструменти обходу «.[8]
  • На відміну від цього, доповідь дослідників з Оксфордський Інститут Інтернету опублікував ЮНЕСКО робить висновок: «… контроль за інформацією в Інтернеті та Інтернеті, безумовно, здійсненний, а отже, технологічний прогрес не гарантує більшої свободи слова».[5]

Блокування та фільтрація можуть базуватися на відносно статичних чорні списки або визначатися більш динамічно на основі перевірки інформації, що обмінюється, у реальному часі. Чорні списки можуть складатися вручну або автоматично, і часто вони не доступні не споживачам програмного забезпечення, що блокує.

Блокування або фільтрування можуть здійснюватися на централізованому національному рівні, на децентралізованому субнаціональному рівні або на інституційному рівні, наприклад у бібліотеках, університетах або Інтернет-кафе.[2] Блокування та фільтрація також можуть відрізнятися в межах окремих країн у різних Інтернет-провайдерів.

[9] Країни можуть постійно фільтрувати конфіденційний вміст та / або вводити тимчасову фільтрацію протягом ключових періодів часу, таких як вибори. У деяких випадках цензурні органи можуть таємно блокувати вміст, щоб ввести в оману громадськість, вважаючи, що цензура не застосовувалася.

Це досягається поверненням підробки «Не знайдено» повідомлення про помилку під час спроби отримати доступ до заблокованого веб-сайту.[10]

Якщо цензор не має повного контролю над усіма комп'ютерами, підключеними до Інтернету, такими як Північна Корея (який працює інтранет доступ до якого мають лише привілейовані громадяни), або Куба, тотальної цензури інформації дуже важко або неможливо досягти через основну розподілену технологію Інтернету. Псевдонімність і сховища даних (як от Фрінет) захищати Свобода слова використання технологій, які гарантують вилучення матеріалів, що перешкоджає ідентифікації авторів. Технологічно підковані користувачі часто можуть знайти способи доступу до заблокованого вмісту. Тим не менше, блокування залишається ефективним засобом обмеження доступу до конфіденційної інформації для більшості користувачів під час цензури, таких як Китай, здатні виділити значні ресурси на побудову та підтримку всеосяжної системи цензури.[5]

Термін «сплінтернет»іноді використовується для опису наслідків національної брандмауери. Дієслово «річковий краб»розмовно» стосується цензури Інтернету, особливо в Азії.[11]

Методи придушення вмісту

Технічна цензура

Різні сторони використовують різні технічні методи запобігання доступу громадськості до небажаних ресурсів з різним рівнем ефективності, витрат та побічних ефектів.

Чорні списки

Суб'єкти, що вимагають та здійснюють цензуру, зазвичай ідентифікують їх за одним із таких пунктів: ключові слова, доменні імена і IP-адреси. Списки заповнюються з різних джерел — від приватних постачальників через суди до спеціалізованих державних установ (Міністерство промисловості та інформаційних технологій Китаю, Ісламські настанови в Ірані).[12]

Відповідно до Гофмана, для блокування певних веб-сайтів або сторінок, зокрема, використовуються різні методи Отруєння DNS, блокуючи доступ до IP-адреси, аналізуючи і фільтрування URL-адрес, перевіряючи пакети фільтрів і скидаючи з'єднання.[13]

Точки управління

Застосування висунутих цензурою технологій може застосовуватися на різних рівнях країн та Інтернет-інфраструктурі:[12]

  • Інтернет-магістраль, в тому числі Пункти обміну Інтернетом (IXP) з міжнародними мережами (Автономні системи), оператори підводні кабелі зв'язку, супутниковий доступ до Інтернету пунктів, міжнар волоконно-оптичні зв’язки тощо. Окрім того, що вони стикаються з величезними проблемами з продуктивністю через велику пропускну здатність, вони не дають цензорам доступу до інформації, якою обмінюються всередині країни.
  • Інтернет-провайдери, що передбачає встановлення добровільної (як у Великобританія) або обов'язкові (як у Росія) Інтернет-спостереження та блокування обладнання.
  • Окремі установи, які в більшості випадків застосовують певні форми контролю доступу до Інтернету для забезпечення власної політики, але, особливо у випадку державних чи освітніх установ, можуть вимагати або примушувати це робити за запитом уряду.
  • Персональні пристрої, від виробників чи продавців яких законодавство може вимагати встановлення програмного забезпечення для цензури.
  • Постачальники послуг додатків (наприклад, компанії соціальних медіа), які можуть юридично вимагати видалення певного вмісту. Іноземні провайдери, які мають ділову присутність у певній країні, можуть також бути примушені обмежити доступ до певного вмісту для відвідувачів із країни, що запитує.
  • Органи сертифікації може знадобитися випустити підробку Сертифікати X.509 контролюється урядом, дозволяючи людина посередині спостереження за TLS зашифровані з'єднання.
  • Мережа доставки вмісту провайдери, які схильні агрегувати великі обсяги вмісту (наприклад, зображення), також можуть бути привабливою метою для цензурних органів.

Підходи

Інтернет-вміст підлягає технічним методам цензури, включаючи:[2][5]

  • Блокування адреси Інтернет-протоколу (IP)
Ссылка на основную публикацию