Кирило Фесик промодеріровал секцію «Кримінальна відповідальність» на МСПФ 2022

13 Чер 2018

Кирило Фесик промодеріровал секцію «Кримінальна відповідальність» на МСПФ 2022

Кирило Фесик, керуючий партнер АО MITRAX, модерував цікаву дискусію в рамках паралельної секції, на якій учасники Форуму обговорювали питання кримінальної відповідальності. А також ділилися думками про роботу нового Верховного Суду, перспективи створення слідчого суду, розмежування компетенції правоохоронців і ризики публічності. І не тільки про це.

Про що саме говорили учасники Секції 2. «КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ» – Станіслав КРАВЧЕНКО (голова Касаційного кримінального суду в складі ВС), Василь Бородій (голова Подільського районного суду м. Києва), Олександр ЖИЛА (прокурор відділу Прокуратури м. Києва) і Constantine Globa (партнер АО «Barristers») – можна дізнатися за посиланням http://pravo.ua/news.php ? id = 0655313.

А як це було – дивіться в нашій фотогалереї.

Кирило Фесик промодеріровал секцію «Кримінальна відповідальність» на МСПФ 2022 Кирило Фесик промодеріровал секцію «Кримінальна відповідальність» на МСПФ 2022 Кирило Фесик промодеріровал секцію «Кримінальна відповідальність» на МСПФ 2022 Кирило Фесик промодеріровал секцію «Кримінальна відповідальність» на МСПФ 2022 Кирило Фесик промодеріровал секцію «Кримінальна відповідальність» на МСПФ 2022 Кирило Фесик промодеріровал секцію «Кримінальна відповідальність» на МСПФ 2022

Яка кримінальна відповідальність передбачена для неповнолітніх

Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх має свої особливості, які обумовлені недостатністю інтелектуального розвитку, життєвого досвіду, соціально-психологічними особливостями особи.

Про це інформує Володимир-Волинський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

З якого віку особи підлягають кримінальній відповідальності? 

Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Однак за вчинення окремих видів злочинів до кримінальної відповідальності притягуються неповнолітні особи у віці від 14 до 16 років. 

Які види покарань застосовуються до неповнолітньої особи?

До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань як штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт або позбавлення волі. Крім того, до неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

У чому полягають особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх?

Для неповнолітніх передбачені особливі, менш суворі, більш гуманні умови кримінальної відповідальності та покарання, порівняно з дорослими злочинцями, а саме:

  • за певних умов допускається можливість звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру;
  • скорочено види покарань та обмежено строки встановлених покарань;
  •  передбачено більш м’які вимоги (умови) для звільнення від кримінального покарання;
  • зменшено строки після спливу яких до неповнолітнього можливе застосування умовно-дострокового звільнення, а також строки погашення і зняття судимості.

Які особливості при призначенні покарання?

Суд, окрім того, що враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, також враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Також неповнолітній вік особи сам по собі є обставиною, що пом’якшує покарання. Вона обов’язково має враховуватись при призначенні покарання незалежно від того, чи досяг підсудний на час розгляду справи повноліття.

Чи може бути неповнолітній звільнений від відбування кримінального покарання?

Так, українське законодавство передбачає таку можливість, але за певних умов. По-перше, неповнолітня особа може бути звільнена від покарання з випробуванням. Проте таке звільнення є можливим, якщо особу засудили до арешту чи позбавлення волі. Іспитовий строк встановлюється тривалістю від 1 до 2 років.

По-друге, неповнолітнього може бути звільнено від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Якщо неповнолітній вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, його може бути звільнено.

Проте має бути визнано, що внаслідок щирого каяття та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

У цьому разі суд застосовує примусові заходи виховного характеру:

    • застереження;
    • обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
    • передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
    • покладення на неповнолітнього, який досяг 15-ти річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодувати заподіяні майнові збитки;
    • направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує 3 років. 
  • Але варто пам’ятати, у разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.
  • У яких випадках неповнолітню особу можуть засудити до позбавлення волі?

Позбавлення волі на певний строк є найсуворішим покаранням і може застосовуватися за: 
вчинений повторно злочин невеликої тяжкості ‒ на строк не більше 1 року 6 місяців; 
злочин середньої тяжкості ‒ на строк не більше 4 років; 
тяжкий злочин ‒ на строк не більше 7 років; 
особливо тяжкий злочин ‒ на строк не більше 10 років; 

особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, ‒ на строк до 15 років.

  1. За яких умов неповнолітні можуть звільнятися від кримінальної відповідальності?

До неповнолітнього можуть бути застосовані загальні види звільнення від кримінальної відповідальності: 
у зв’язку з дійовим каяттям;
у зв’язку примирення винного з потерпілим;
у зв’язку з передачею винного на поруки;

у зв’язку із зміною обстановки.

Також до неповнолітнього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Проте останній вид застосовується тільки до тих, кого було засуджено до позбавлення волі.

Міністерство юстиції є координатором усіх напрямів роботи, пов’язаної з реформуванням сфери правосуддя для дітей в Україні.

Так, в Україні впроваджена Національна стратегія реформування правосуддя для дітей на період до 2023 року, в межах якої розроблено законопроект «Про правосуддя, дружнє до дитини» та стартував проект «Від мрії до дії», мета якого – профілактика правопорушень серед неповнолітніх. 

Додатково Мін’юст спільно з Генпрокуратурою запустили пілотний проект «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні злочину» на базі системи надання БПД у Донецькій, Одеській, Львівській, Луганській, Миколаївській та Харківській областях.

Ключові умови застосування Програми – додаткові заходи, які допоможуть неповнолітньому будувати соціальні зв’язки, знайти нове захоплення та змінити свою поведінку. Для цього залучаються спеціалізовані установи та психологи, які мають досвід ресоціалізації дітей. 

Далі за результатами Програми відновлення, якщо неповнолітній відшкодує шкоду і примириться з потерпілим, кримінальне провадження закривається. При цьому неповнолітній пройде програми ресоціалізації. 

За статистикою Генпрокуратури у 70% випадках неповнолітній правопорушник, який потрапив за грати на строк більше одного року, потрапляє у в’язницю повторно. Тож відновне правосуддя дає шанс повернутися до нормального життя. 

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

Якщо у вас залишились питання з цього приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103 цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги в Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

В україні різко зросли випадки домашнього насильства: як хочуть змінити покарання тиранам

В Україні пропонують розширити відповідальність за домашнє насильство. На розгляді у Верховній Раді України перебуває кілька законопроєктів, і № 3908-1 вже ухвалений у першому читанні та наразі на доопрацюванні у Комітеті з питань правоохоронної діяльності.

OBOZREVATEL з’ясував, що пропонується у документі, наскільки нагальними є зміни до законодавства щодо протидії домашньому насильству, а також чи допоможе це вирішити низку правових колізій.

Що передбачено чинним законодавством

Відповідно до статистики Національної поліції України, порівняно з 2019 роком упродовж 2020-го правоохоронці отримали на 47% більше заяв та повідомлень про домашнє насильство, складено на 22% більше протоколів за ст. 173-2 КУпАП (Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі), поліцейськими складено у 3 рази більше термінових заборонних приписів, поставлено на облік на 16% більше кривдників.

Закон України, що визначає засади запобігання та протидії домашньому насильству, набув чинності в 2018 році. Як зазначила у коментарі OBOZREVATEL заступниця міністра внутрішніх справ Катерина Павліченко, на сьогодні за вчинення домашнього насильства передбачена як адміністративна, так і кримінальна відповідальність.

У першому випадку порушника очікують штраф (170-340 грн), громадські роботи (30-40 год) або арешт до 7 діб. Кримінальна відповідальність передбачає громадські роботи (150-240 год), арешт до 6 місяців, обмеження волі до 5 років або позбавлення волі до 2 років.

Також серед можливих інструментів захисту постраждалої особи: винесення поліцейським термінового заборонного припису (на строк до 10 діб), винесення судом обмежувального припису (на строк від 1 до 6 місяців, може бути продовжено на такий самий строк), анулювання дозволів на зброю або вилучення зброї, позбавлення батьківських прав, проходження програми для кривдників (від 3 місяців до 1 року).

Обмежувальний припис кривднику може винести суд. Такий документ передбачає обмеження від заборони проживання (перебування) разом із постраждалою особою і навіть до заборони вести листування та телефонні розмови. (Детальніше дивіться в інфографіці)

Жінка з дітьми майже рік переховується від чоловіка-тирана

Як розповіла OBOZREVATEL 32-річна Юлія упродовж 4 років, які вона перебуває у шлюбі, зазнавала всіх видів насильства, визначених законодавством: психологічного, фізичного, фінансового та сексуального. Зрештою жінка втекла та майже рік переховується із двома маленькими дітками від кривдника.

Читайте также:  Позовна заява про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу

«У нас двоє спільних дітей. Народжували ми їх вдома, бо чоловік на цьому наполягав. У нас була веганська дієта, бо він так вирішив. Потім ми 9 місяців були в Карпатах відлюдниками. Ми жили за кошти, які я отримувала на дітей. За весь цей час дітей жодного разу не оглядали лікарі, бо так хотів чоловік.

Потім у малюків почалися проблеми зі здоров’ям. Якщо я відмовляла чоловікові у фізичній близькості, то він гнівався, ставав агресивним. Були випадки, коли він змушував мене до цього у присутності дітей. Коли я почала висловлювати свою незгоду, почалися побої. Будь-які мої заперечення закінчувалися кулаком.

Під час однієї з таких сварок мені перебили ніс», – розповіла Юлія.

Восени 2019-го жінка втекла від чоловіка-тирана, проте він розшукав дружину.

«Він просив пробачення, обіцяв, що більше так не буде. Я до нього повернулася, проте нічого не змінилося. Це був жах. Тому у січні 2020 року остаточно пішла. У мене немає підтримки рідних.

Доводилося кочувати від одного притулку до іншого. Чоловік мене знаходив, неодноразово намагався викрасти дітей, бо він не хоче розлучення, щоб йому не присудили аліментів. Я звернулася до соціальної служби та до поліції.

Мені надали безкоштовно адвоката», – сказала постраждала.

Юлія все ж подала на розлучення та на стягнення аліментів.

«Наразі ці справи ще на розгляді, це довга процедура, враховуючи карантин. Досі переховуюся, довелося переїхати до іншого міста. Дітки ходять до садочка. Вони відвідують психолога, логопеда, реабілітолога, а я шукаю роботу та житло, щоб можна було почати нове життя», – сказала жінка.

За її словами, за фактом вчинення домашнього насильства було відкрито два кримінальні провадження, але їх закрили.

«До нього або не могли додзвонитися, або не було достатньо доказів. Хоча я приводила свідків, а також були відеозаписи, як він мене бив. Моя свекруха і сусіди все це чули. Проте суду цього було недостатньо.

Я подавала на обмежувальний припис, суддя відмовила. Я подавала на апеляцію, там теж була відмова. Доводити ці справи у судах, чесно, уже немає сил, тому що є багато інших нагальних проблем.

Уже руки опускаються, бо треба і працювати, і піклуватися про дітей», – зазначила Юлія.

Як пропонують збільшити відповідальність за вчинення домашнього насильства

У коментарі OBOZREVATEL директорка з правових питань громадської організації «Ла Страда-Україна» Марина Легенька зауважила, що є необхідність у вдосконаленні чинного законодавства щодо відповідальності за вчинення такого правопорушення. Адже у випадку з Юлією її чоловік наразі знайшов способи уникнути покарання.

Так, зокрема, законопроєкт № 3908-1 пропонує низку змін. Депутатка від фракції «Слуга народу» Марина Бардіна, яка є співавторкою документа, у коментарі OBOZREVATEL, пояснила, що ним передбачається не лише вдосконалення частини чинних норм, але й запровадження нових.

«Ми пропонуємо збільшити тривалість арешту для кривдника із 7 до 10 діб, якщо це другий випадок – 15 діб (як наразі і передбачено законом). Також, на мою думку, важливо, щоб відповідальність була однаковою для всіх.

Тому законопроєкт передбачає притягнення до адміністративної відповідальності на одному рівні військовослужбовців, поліцейських та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адмінправопорушень», – пояснила Марина Бардіна.

За словами юристки Марини Легенької, Україна отримала зауваження від міжнародних організацій стосовно того, що особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, наразі не у полі дії норм законів та нормативно-правових актів, що протидіють домашньому насильству.

«Серед звернень, які надходять на гарячу лінію, таких випадків (вчинення домашнього насильства особами, на котрих поширюється дія дисциплінарних статутів. – Ред.) значна кількість. Тому усунення цієї нерівності та посилення захисту сімей військовослужбовців і поліцейських має значний плюс», – сказала представниця ГО «Ла Страда-Україна».

Важливою зміною є можливість розглядати справу без присутності кривдника, який належно повідомлений про час і місце розгляду його справи і не з’явився з тих чи інших причин. Нагадаємо, що така ж проблема у Юлії, яка постраждала від домашнього насильства.

«Сьогодні не можна розглянути цю категорію справ без присутності кривдника. Фактично особи уникають відповідальності, просто не з’являючись до суду. Ця норма документа № 3908-1 покликана усунути колізію та посилити реагування держави на випадки домашнього насильства», – наголосила співавторка законопроєкту.

Замість збільшення штрафів, як пропонували автори законопроєкту № 3908, у документі № 3908-1 пропонується запровадити покарання у вигляді суспільно корисних робіт зі спрямуванням коштів, які отримає кривдник, постраждалій особі.

«Цей законопроєкт прибирає колізійну норму, яка спричинила низку проблемних ситуацій на практиці, щодо підстав адмінзатримання кривдників, зокрема тих, хто не виконує вимоги термінового заборонного припису, або не повідомляє про місце свого тимчасового перебування (внесення змін до ст. 262 КУпАП).

Накладення штрафів не має необхідного виховного впливу. Оскільки їхня сплата зазвичай стає тягарем саме для сімейного бюджету, і здебільшого до цього буде долучена постраждала особа.

Найефективнішим заходом вважаю застосування громадських робіт або адміністративного арешту та скерування на відповідну програму для кривдників«, – наголосила Катерина Павліченко.

За словами правозахисниці ГО «Ла Страда-Україна», введення суспільно корисних робіт як виду адміністративного стягнення може мати певні виклики під час практичного втілення.

«Наприклад, передбачається, що плата за суспільно корисні роботи буде здійснюватися на користь особи, яка постраждала. Чому це може мати виклики на практиці? Тому що ст. 173-2, яка передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, не доводить моральної і матеріальної шкоди, що завдано жертві», – пояснила Марина Легенька.

Отож, фахівці зауважили, що законопроєкт № 3908-1 може урегулювати чимало проблемних питань у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Водночас деякі його норми потребують додаткового обговорення та значного доопрацювання.

Як повідомляв OBOZREVATEL:

  • У ВООЗ та ООН визнали проблему сплеску домашнього насильства в умовах карантину.
  • Українська ведуча Надія Матвєєва заявила, що протягом 14 років була жертвою домашнього насильства з боку свого батька, через його алкогольну залежність.
  • Відомі українські та світові зірки стали жертвами домашнього насильства.

Закон про домашнє насильство в Україні | Юридичний самозахист

Стаття актуальна на 2021 рік

Закон про насилля в сім’ї був прийнятий в Україні 6 грудня 2017 року. Називається він доволі заплутано, а саме: Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству над жінками та домашнього насильства і боротьбу з цими явищами».

Закон містить багато новел, і здавалося б, повинен посилити відповідальність за насильство в сім’ї як соціальну проблему, яке в Україні досягає чималих масштабів. Основна проблема полягає в тому, що для домашнього насильства характерний високий рівень невиявленості.

Дуже часто поведінка жінки, яка страждає від насильства, набуває характеру поведінки жертви. В силу різних факторів (страху, погроз, відчаю, звички, залежності, важкого матеріального становища) вона сама не в змозі звернутися за допомогою до правоохоронних органів.

Діти також повністю безсилі перед домашнім насильником, а очевидці-сусіди, знайомі, родичі, як правило, «тримаються осторонь» і не хочуть втручатися в чужі сімейні проблеми. Домашнє сексуальне насильство над дітьми – це страшний злочин, який ще складніше виявити, довести і зреагувати на нього, щоб захистити дитину.

Всупереч очікуванням, ряд нововведень закону про домашнє насильство в Україні не посилює, а навпаки послаблює відповідальність і вносить плутанину. Тому в деяких аспектах прийнятий закон можна навпаки вважати законом про декриміналізацію домашнього насильства, а не про посилення відповідальності, як було задумано.

У цій статті розглянемо основні нововведення, які вніс закон україни про насильство в сім’ї: якщо відбувається домашнє насильство, як захистити себе, яку заяву написати, яка відповідальність введена за домашнє насильство, зокрема насильство над дітьми в сім’ї в 2020 році.

Закон про насильство в сім’ї в Україні

Закон про насильство в сім’ї було прийнято в 2017 році, проте в більшій частині він вступив в силу з січня 2019 року, за винятком норми про обтяжуючі обставини, яка вступила в дію з 11 січня 2018 року.

Що ж це за норма? Пункт 6 статті 67 в новій редакції Кримінального кодексу України визнає одним з обтяжуючих обставин вчинення злочину щодо:

  • літньої людини,
  • інваліда,
  • людини в безпорадному стані,
  • людини, що страждає психічним захворюванням чи недоумством,
  • малолітнього (дитини до 14 років),
  • в присутності дитини.

Однак виникає ряд питань. Наприклад, якщо злочинцю невідомо про те, що людина є психічно хворою, ця обставина не буде вважатися обтяжуючою.

Така обтяжуюча обставина, як вчинення злочину в присутності дитини була введена для попередження насильства в сім’ї в присутності дітей, однак застосування цієї норми на практиці може виявитися необґрунтованим. Наприклад, якщо дитина не усвідомлювала, що в її присутності скоюється злочин, або коли вона стала випадковим свідком насильства, то ця обтяжуюча обставина не враховується.

Читайте также:  Юридична аналітика. аналітичні статті: право, закон, новели законодавства, законопроекти, судочинство, законодавство, арбітраж, правовідносини, суд, судова практика, юридична практика.

Тепер до обтяжуючих обставин відноситься також вчинення злочину щодо чоловіка або дружини, у тому числі колишніх, а також осіб, з якими винний знаходиться (знаходився) в сімейних чи близьких відносинах. Хоча поняття «близьких відносин» також законодавчо не визначено.

Отже, незважаючи на такі істотні недоліки, ця норма вже діє.

Закон України про насилля в сім’ї

З прийняттям закону до Кримінального кодексу України була введена стаття про домашнє насильство – стаття 126-1 КК України. Проаналізуємо більш детально.

  • Ця стаття встановлює кримінальну відповідальність за умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства.
  • Постраждалим від цього злочину може бути один з подружжя або колишнього подружжя або інша людина, з якою винний перебуває (перебував) в сімейних чи близьких відносинах.
  • В результаті цих дій має настати хоча б один з наслідків:
  • фізичні або психологічні страждання,
  • розлади здоров’я,
  • втрата працездатності,
  • емоційна залежність,
  • погіршення якості життя потерпілого.

Слід зазначити, що введення такої норми в КК України може привести на практиці до багатьох проблем в її застосуванні.

По-перше, ця норма може породити небажану конкуренцію зі статтею 173-2 насильство в сім’ї КУПАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за насильство в сім’ї (а як відомо, за одне й те саме правопорушення має настати щось одне з двох: або кримінальна або адміністративна відповідальність).

Адміністративна відповідальність настає за умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, в результаті якого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілої.

До таких дій відноситься: застосування насильства, що не призвело до тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які постраждалий має передбачене законом право і т.д. Тобто якщо насильство не спричинило тілесних ушкоджень, то за такі дії притягнути можуть до адміністративної, а не кримінальної відповідальності.

У зв’язку з прийняттям закону про домашнє насильство може виникати плутанина з іншими злочинами, які передбачені КК України, зокрема: зі статтями 121, 122, 125 про тілесні ушкодження, 126 «Побої і мордування», 129 «Погроза вбивством», 195 «Погроза знищення майна »та іншими.

Крім цього, не до кінця зрозуміло те, за якими критеріями визначати настання таких наслідків, як емоційна залежність або погіршення якості життя, оскільки це оціночні поняття.

Відповідальність за примус до шлюбу за законом про насильство в сім’ї

Закон про насильство в сім’ї встановлює кримінальну відповідальність ще за один вид насильства – примус до шлюбу. Це один із злочинів проти свободи, честі і гідності людини, передбачене статтею 151-2 КК України.

Під зазначену статтю підпадають такі види злочинних дій:

  1. примус до вступу в шлюб,
  2. до продовження примусово укладеного шлюбу,
  3. до вступу в співжиття без укладення шлюбу,
  4. до продовження такого співжиття,
  5. примус до переїзду в іншу країну з однією з вищезазначених цілей.

Такі дії караються арештом на строк до 6 місяців або обмеженням чи позбавленням волі на строк до 3 років.

Кваліфікуючими ознаками є вчинення таких дій:

  1. повторно,
  2. за попередньою змовою групою осіб,
  3. щодо особи, яка не досягла шлюбного віку,
  4. щодо двох або більше осіб.

Зазначена стаття також викликає ряд зауважень, оскільки сам по собі примус до шлюбу без настання небезпечних наслідків не тягне на те, щоб вважатися злочином.

З набранням чинності закону про домашнє насильство істотно зміниться підхід до «статевих» злочинів, зокрема, до зґвалтувань і насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, передбачених в ст. 152 і 153 КК України.

За чинним законодавством України основною розмежувальною ознакою цих злочинів виступає характер статевого акту. При зґвалтуванні мають місце природні статеві зносини.

Згідно з новим законом замість насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом вводиться термін «сексуальне насильство». Зґвалтування і сексуальне насильство відрізнятимуться за ознакою проникнення або непроникнення в тіло іншої людини. Цілком незрозуміло, чому ця ознака обрана як ключова для цих двох злочинів.

Слід зазначити, що в результаті прийняття такої редакції ст. 152 КК України відбудеться пом’якшення кримінальної відповідальності за зґвалтування неповнолітніх! Адже чинна редакція ст. 152 КК України встановлює покарання у вигляді позбавлення волі від 10 до 15 років, зате за новим законом санкція буде від 8 до 15 років.

Крім того, ця норма в цій частині мати буде зворотну дію в часі по відношенню до тих злочинців, які скоїли цей особливо тяжкий злочин до набрання чинності нового закону.

Незрозуміло взагалі, навіщо змінювати чинні редакції статей 152 і 153 КК України, адже обидві статті КК застосовуються правоохоронними органами в разі виявлення відповідних злочинів, проблем в їх застосуванні не виникає, судова практика і правові позиції напрацьовані десятиліттями.

В окремих випадках ст. 152 і 153 КК – це статті за насильство над неповнолітніми. Потерпілими можуть бути один з подружжя, а також особи, які перебувають у цивільному шлюбі. Однак потерпілими можуть бути й не пов’язані родинними або сімейними зв’язками особи. Тому не зовсім вірно в контексті домашнього насильства міняти конструкції тих статей, які стосуються більш широкого кола осіб.

Сексуальне насилля над дітьми в сім’ї: статті

Крім статей 152 і 153 КК України кримінальна відповідальність в Україні настає за такі дії, як статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155). До 14 років всі діти вважаються такими, які не досягли статевої зрілості. Тому статеві зносини з ними в будь-якому випадку забороняються.

З 14 до 18 років факт досягнення статевої зрілості визначає експертиза. Основною ознакою цього злочину є добровільний характер відносин, інакше це кваліфікується як зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним шляхом.

Також кримінально караним є вчинення розпусних дій щодо дитини, яка не досягла 16 років (ст. 156). Основною ознакою є вчинення будь-яких дій розпусного характеру, за винятком статевого акту з дитиною.

Якщо таке роблять з дитиною батьки, вітчим, мачуха, опікуни або піклувальники, такі дії утворюють кваліфіковані склади злочинів.

Законодавча база щодо протидії домашньому насильству в Україні

Велика частина відносин щодо попередження насильства в сім’ї регулюється не КК України і КУпАП, а іншими законами України, з нормами яких повинні були бути узгоджені положення нового закону про домашнє насильство.

Це, зокрема, такі закони, як: «Закон про попередження насильства в сім’ї», «Про Національну поліцію», «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю»,«Про соціальні послуги», «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про протидію торгівлі людьми».

Насильство в сім’ї куди звертатися

Якщо відбувається насильство в сім’ї, слід звертатися в правоохоронні органи (поліцію), а якщо вам стало відомо про те, що насильство відбувається над дитиною, також доцільно повідомити про такі факти службу у справах дітей.

Для того щоб правильно скласти заяву про злочин, прочитайте статтю «Заява про вчинення злочину: як скласти».

Підводимо підсумки по темі закону про насильство в сїм’ї:

  1. Новий закон про домашнє насильство вступає в силу через рік після його прийняття, крім змін до статті 67 КК України, що стосуються обтяжуючих обставин за домашнє насильство, які вже вступили в силу.
  2. В результаті прийняття нового закону в КК України вводиться ряд нових статей про домашнє насильство, примус до шлюбу, а також піддаються істотній редакції статті, що встановлюють відповідальність за злочини проти статевої свободи та недоторканості.
  3. Не всі нововведення, запроваджені законом, є обґрунтованими. Внаслідок цього закону буде зменшено мінімальний строк позбавлення волі за зґвалтування неповнолітніх.

Кримінальне право. Кримінальна відповідальність Конспект уроку для 10 класу. — презентация

  • 1 Кримінальне право. Кримінальна відповідальність Конспект уроку для 10 класу
  • 2
  • 3 Ознаки, що характеризують наявність злочину Суспільна небезпечність діяння Протиправність діяння Винність діяння Караність діяння
  • 4 Злочин — суспільне небезпечне діяння, що посягає на суспільний лад України, його політичну та економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а також інше, передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.
  • 5 ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ Покарання Злочин Субєкт злочину Об'єкт злочину Види злочинів Склад злочину Стадії злочину Співучасть у злочині Кримінальна відповідальність Протиправність діяння Винність діяння Караність діяння Співучасть Проста співучасть Складна співучасть Необхідна оборона Крайня необхідність Арешт Обмеження волі Громадські роботи Виправні роботи Конфіскація майна Обмеження волі Довічне позбавлення волі Додаткові покарання
Читайте также:  Як подати заяву на розлучення

6 ПЛАН Поняття,ознаки і підстави для кримінальної відповідальності. Обставини, що помякшують та обтяжують відповідальність. Види кримінальних покарань. Кримінальна відповідальність неповнолітніх.

7 -з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; -добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди; -надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину; — вчинення злочину неповнолітнім; -вчинення злочину жінкою в стані вагітності; -вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин; -вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність; -вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого; -вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності; — виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Обставини, що пом'якшують відповідальність

8 1. Вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів. 2. Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, організованою групою чи злочинною організацією. 3. Вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату. 4.

Вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку. 5. Заподіяння злочином тяжких наслідків. 6. Вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, яка перебуває в безпорадному стані. 7.

Вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності. 8. Вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного. 9. Вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством. 10.

Вчинення злочину з особливою жорстокістю. 11. Вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій. 12. Вчинення злочину загальнонебезпечним способом. 13.

Вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп 'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів. Обставини, що обтяжують відповідальність

9 Обставини, що виключають злочинність діяння. У деяких випадках можуть мати місце діяння, зовні схожі на злочин. Одначе закон не визнає такі дії злочинами, а навпаки — вважає суспільне корисними, що виключає їхні суспільну небезпечність і кримінальну протиправність. До них належать: необхідна оборона, крайня необхідність.

10 Кримінальне покарання Кримінальне покарання — засіб державного примусу, що застосовується судом із винесенням вироку щодо особи, яка вчинила злочин. Це покарання застосовується лише за вироком суду.

11 Покарання полягає передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Метою покарання є: кара за вчинений злочин; виправлення та перевиховання засуджених; запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

12 Судом можуть бути застосовані такі види покарань: 1) штраф; 2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 4) громадські роботи; 5) виправні роботи; 6) службові обмеження для військовослужбовців; 7) конфіскація майна; 8) арешт; 9) обмеження волі; 10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; 11) позбавлення волі на певний строк; 12) довічне позбавлення волі.

13 Система покарань Покарання поділяються на три групи: основні; додаткові, що не призначаються самостійно, а тільки як доповнення до основних; змішані, які можуть бути як основними, так і додатковими.

14 Види покарань Основні покарання: арешт, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі, обмеження волі, виправні роботи, позбавлення права обіймати певні посади або на якийсь вид діяльності, штраф.

Додаткові покарання: конфіскація майна; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу; позбавлення батьківських прав згідно з чинним законодавством.

Позбавлення права обіймати певні посади або на якийсь вид діяльності та штраф можуть застосовуватися не тільки як основні, а й як додаткові покарання.

15 Штраф грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК України. У разі неможливості сплатити штраф суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт.

16 Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину спрямоване не лише на здійснення морального впливу на засудженого, а й на позбавлення тих переваг, які надають відповідні звання. Суд вправі застосувати це покарання лише при засудженні особи за особливо тяжкий злочин.

17 Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно-корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи встановлюються на строк від 60 до 240 годин і відбуваються не більше як 4 години на день.

18 Виправні роботи встановлюються на строк від 6 місяців до 2-х років і відбуваються за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленого вироком суду, в межах від 10 до 20%.

19 Службові обмеження застосовуються до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від 6 місяців до 2-х років. Із суми грошового забезпечення засудженого провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 10 до 20%.

20 Конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини.

21 Арешт полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від 2 до 6 місяців. Арешт не застосовується до осіб віком до 16 років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до 7-ми років.

22 Обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виправних установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обовязковим залученням засудженого до праці. Обмеження волі встановлюється на строк від 1 до 5 років.

23 Тримання в дисциплінарному батальйоні застосовується до військовослужбовців строкової служби застосовується на строк від 6 місяців до 2 років.

24 Позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виправної установи. Позбавлення волі встановлюється на строк від 1 до 15 років.

25 Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

26 Невтішна статистика: Упродовж 2012 року неповнолітніми або за їх участю скоєно злочинів. Стосовно дітей учинено злочинів, у тому числі тяжких та особливо тяжких.

Щодня підлітки в Україні вчиняють понад 100 злочинів, у тому числі одне вбивство або злочин із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, одне зґвалтування, два-три розбійні напади, вісім пограбувань, сімдесят крадіжок приватного та державного майна.

Від протиправних діянь потерпіло дітей, у тому числі малолітня дитина (до 14 років) Особливістю криміногенної ситуації в підлітковому середовищі є зміна її структури в бік зростання корисливих злочинів. Найпоширенішими злочинами залишаються крадіжки, тобто майнові злочини (майже 66%).

Значною мірою на стан оперативної ситуації впливає незайнятість населення та трудова міграція. На кінець 2012 року у підрозділах кримінальної міліції у справах дітей органів внутрішніх справ України перебуває 14 тисяч 213 дітей, з них 1 тисяча дівчат.

Стільки ж утримується дітей, яким не виповнилося 11 років, а також 1 тисяча 557 підлітків віком від 11 до 14 років, 5 тисяч 665 дітей віком від 14 до 16 років та 6 тисяч від 16 до 18 років.

За статистичними даними на сьогодні злочинність неповнолітніх має таку структуру: злочини, повязані з наркотиками — 2,8%; хуліганство — 6,2%; крадіжки — 70,5 %; злочини проти життя та здоровя — 2,1 %; інше — 9,4 %. За даними ГПУ, кожен другий школяр в Україні має досвід тютюнопаління та вживання пива, кожен третій пробував горілку, четвертий — наркотичні речовини. За офіційною статистикою, 89 дітей вживають наркотики ін»єкційно, насправді їх набагато більше. Все це й призводить до зростання злочинності серед неповнолітніх та збільшення кількості рецидивів.

27 Кримінальна відповідальність неповнолітніх Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Слід зазначити, що згідно з чинним законодавством вчинення злочину неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує відповідальність.

28 Особи, які вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за: вбивство, навмисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили пошкодження здоров'я, зґвалтування, крадіжку, розбій, злісне чи особливо злісне хуліганство, умисне знищення чи пошкодження державного, колективного майна чи індивідуального майна громадян, що спричинили тяжкі наслідки, за навмисні дії, які можуть викликати аварію поїзда.

Ссылка на основную публикацию