Конституція україни

Гіпермаркет Знань>>Правознавство>>Правознавство 9 клас. Повні уроки>> Правознавство: Що таке конституція. Як Конституція врегульовує життя громадян України. Повні уроки 

Тип уроку

Урок-лекція.

Мета та завдання уроку

Формування системних знань учнів про Конституцію, її завдання та мету, важливість Конституції для громадян України.

Що таке Конституція

28 червня 1996 року депутатами Верховної Ради України була прийнята Конституція України — Основний Закон нашої країни.

Конституція — це Основний Закон держави, який встановлює основи життя суспільства та державного устрою, та має найвищу юридичну силу.

Слово конституція (від лат.constitutio — установлення, устрій, порядок), як і багато інших юридичних понять, походить із юридичної лексики римського права. За часів Римської імперії саме таку назву мали важливі державні акти. Конституціями називали окремі закони, які видавали імператори.

Першою офіційною конституцією вважається Конституція США, прийнята 1787 року. З незначними поправками вона чинна і сьогодні. У Європі перші конституції були прийняті в Польщі та Франції в 1791 році.

  • Конституція України
  • Конституція України.
  • Конституція УкраїниСтворення_документів_іноземними_мовами
  • Засідання Конституційного Суду України.

Сучасна українська історична наука першою українською конституцією називає Конституцію гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика від 5 квітня 1710 року. У 1710 році гетьман Пилип Орлик саме так назвав розроблений ним документ «Пакти та Конституції законів та вольностей Війська Запорозького». Під час козацької ради 16 квітня написаний ним документ був прийнятий.

Це була угода між старшиною і запорозькими козаками з одного боку, та гетьманом — з іншого. Уперше новообраний гетьман укладав зі своїми виборцями офіційну угоду, де чітко зазначалися умови на яких він отримував владу. Зміст цього документа був досить демократичним, але реальної сили він не набув — адже гетьман Пилип Орлик на той час був гетьманом у вигнанні.

Основні положення розробленої Конституції:

  • Написана латиною та староукраїнською мовами;
  • Встановлювала національний суверенітет і визначала кордони держави, гарантувала права людини;
  • Передбачала розподіл виконавчої та законодавчої гілок влади;
  • Гарантувала соціальне забезпечення незахищеним верствам населення.

Отже, з вищезазначеного можемо зробити висновок, що історія України, як країни в якій існує верховенство права та закону, відбуваються конституційні процеси — налічує не одне століття.

В сучасній Конституції України затверджені всі основні права та обов'язки громадян, адже кожна людина є особистістю та водночас складовою суспільства. Також в ній затверджені повноваження всіх органів влади. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати її змісту.

Конституція необхідна для формування громадянського суспільства в країні, та для чіткого визначення прав та обов'язків кожної людини.

Елементами громадянського суспільства є соціальна, економічна та політична системи.

Соціальна система охоплює відносини в побуті, освіті, культурі. Впливає на стосунки людей між собою, формує соціальні інститути.

Економічну систему громадянського суспільства слід розглядати, як сукупність економічних інститутів та відносин між громадянами, що стосуються реалізації права власності, виробництва та обміну товарами і послугами.

Основою політичної системи являються політичні партії, громадсько-політичні організації, рухи та об’єднання; політичні особи або суб’єкти політики, що тим чи іншим способом причетні до політичної системи та до державних інститутів, що займаються державотворчою діяльністю. Варто також зазначити, що до складових політичної системи відносять такі важливі ознаки громадянського суспільства як політична свідомість, політичні норми та принципи, політичні відносини, політична культура.

Конституція визначає форму правління в країні. Форми правління можуть бути різними — парламентська, президентсько-парламентська, парламентсько-президентська, монархія.

Форма правління — організація верховної державної влади, порядок утворення її органів та їх взаємодія з населенням.

В Україні згідно Конституції України форма правління президентсько-парламентська, тобто більшість владних повноважень знаходиться в Президента України.

Президент України має право, за згодою Верховної Ради України, призначати та звільняти з посади прем’єр-міністра України, Генерального Прокурора України; формувати третину складу Конституційного Суду України; є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України.

За поданням Прем'єр-міністра України Президент України призначає членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах.

Президент України на основі Конституції України та законів має право видавати укази і розпорядження, які є обов’язковими для виконання. Президент України має право представляти нашу країну в міжнародних відносинах з іншими країнами світу, визначати зовнішню політику країни, наділений іншими важливими повноваженнями.

  1. Конституція України
  2. В Конституції затверджені повноваження всіх органів влади.
  3. Так само згідно Конституції України формуються права та обов’язки Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України та інших державних органів України.

Як Конституція врегульовує життя громадян України

Конституція необхідна для ефективного функціонування державних інститутів та установ, органів місцевого самоврядування, інших представницьких органів.

Визначає територіальний устрій держави; принципи судочинства; визначає державну мову країни; гарантує право приватної власності; надає населенню країни громадянство; забезпечує право особистої свободи та приватного життя, свободу слова та вільного вираження своїх поглядів і переконань; надає право на працю, освіту, медичне обслуговування, право на житло, звернення до суду, право на отримання правової допомоги, тощо.

  • Конституція України
  • Конституція надає право на освіту.
  • Конституція України
  • Конституція надає право на працю.
  • Згідно Конституції — людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою цінністю.

Отже, Україна — суверенна, демократична, соціальна, правова держава. Україна є республікою. Конституція України — це документ для ефективної роботи влади, Основний Закон для ефективного державного управління, який гарантує права і свободи людини і громадянина.

Конституція забезпечує демократичний розвиток суспільства і держави. Конституція забезпечує права народу на волевиявлення та на свободу вибору, забезпечує стабільність в державі та збалансовує роботу органів влади.

Від того як написана Конституція і які в ній закладені норми та принципи залежить життя громадян і розвиток країни.

Перевірка знань

1. Що таке Конституція?2. Коли була прийнята Конституція України?3. Як Конституція врегульовує життя громадян України?4. Які права і свободи надає Конституція?

Список використаних джерел

1. Наровлянський О.Д. Правознавство. Підручник для 9 класу.2. Опришко В.Ф. Шульженко Ф.П. Правознавство.3. www.rada.gov.ua4. www.kmu.gov.ua

5. Урок на тему „Правила і закони у суспільстві й твоєму житті. Що таке конституція” вчителя В.Ляскало.

Над уроком працювали

Стократюк С.В. В.Ляскало

Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия.

Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, а и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего.

Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.

Історія Конституції України та українського державотворення

Конституція України

Український конституціоналізм має глибоке історичне коріння та тяглість, а також свої особливості. Найголовніші з них – український конституціоналізм розвинувся під впливом європейських країн, які першими почали його формувати; заснований на ідеях прав та свобод людини, верховенства права та демократії. Ці засади формувалися протягом століть у відповідності до національного характеру українців, способу життя, цінностей і суспільних відносин.

Перша відома кодифікація права на українських землях відбулася за часів Давньої Русі і була зафіксована в “Руській Правді” (ХІ–ХІІ століття). Наступні історичні епохи продемонстрували безперервний пошук шляхів, методів та інструментарію для оформлення і закріплення основних принципів суспільно-державної взаємодії.

Український конституціоналізм інколи випереджав європейський.

Так, першою європейською конституцією в сучасному її розумінні правомірно вважають “Договір та встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою”. Цей договір 1710 року, написаний під значним впливом ідей західноєвропейського парламентаризму, називають Конституцією Пилипа Орлика. 

Основоположні акти Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки продемонстрували правову та політичну зрілість нашої нації під час боротьби за державність у 1917–1921 роках. Традиції продовжив 15 березня 1939 року в Хусті Сойм Карпатської України, проголосивши її незалежність і ухваливши два закони зі статусом конституційних, які визначали форму державного правління. 

  • Програмні документи Української головної визвольної ради, як підпільного парламенту, засвідчили прагнення учасників визвольного руху дотримуватися принципів демократії навіть у найважчих умовах підпільно-партизанської боротьби.
  • У конституційному процесі незалежної України відбився непростий шлях молодої демократії до соціально-правових стандартів та цінностей об’єднаної Європи.
  •  Історична довідка
Читайте также:  Подати на розлучення

Конституція України постала не на порожньому місці. Біля її витоків – “Руська правда”, “Литовські статути”, акти періоду Гетьманщини (“Березневі статті” тощо) – правові акти конституційного характеру, що ставили Україну в один ряд з іншими європейськими країнами. 

У період Української революції 1917–1921 років конституційний процес розпочався відразу після проголошення Першого Універсалу Центральної Ради. 29 квітня 1918 року Мала Рада схвалила “Статут про державний устрій, права і вольності УНР”. Згідно з яким УНР проголошувалася суверенною державою, “самостійною і ні від кого незалежною”.

Державотворчі процеси цього періоду були припинені тривалою окупацією українських земель східним сусідом.

Радянський Союз, де авторитаризм і тоталітаризм досягли крайньої стадії, за декілька десятиліть наплодив таку кількість основних законів, якої для цивілізованих країн вистачило б на тисячоліття.

Втім, усі вони лише декларували певний набір демократичних цінностей, за лаштунками яких поставала нова імперія.

Перша Конституція УСРР ухвалена в березні 1919 року.

“Світле майбутнє” мала уособлювати диктатура пролетаріату і повна солідарність з іншими радянськими республіками задля “спільної боротьби за торжество світової комуністичної революції”.

Після утворення у 1922 році СРСР, загальносоюзну Конституцію затвердили 31 січня 1924 року. На ХІ Всеукраїнському з’їзді рад 1929-го оформлено нову Конституцію УСРР.

У той час, поки українці через колективізацію, розкуркулення та Голодомор-геноцид на практиці знайомилися з тріумфом радянської “демократії”, у Кремлі відреагували на подію “величезного історичного значення” – побудову соціалізму в СРСР. У 1936 році постала нова, так звана “сталінська”, Конституція СРСР.

Вона законодавчо закріпила перемогу соціалізму. Документ мав низку демократичних новацій (суто декларативних): загальне, рівне і пряме виборче право; таємне голосування; право на працю і відпочинок, матеріальне забезпечення у старості.

Чергова Конституція УРСР 1937-го повторила положення союзного документа, максимально обмеживши  повноваження республіканських органів.

Після розвінчання культу особи Сталіна відкривалися нові обрії ідеального суспільства. Партійні керманичі розгледіли інші демократичні стандарти. Тож спочатку в СРСР (жовтень 1977-го), а там і в Україні винайшли рецепт суспільного ідеалу, оформленого в Конституції УРСР 20 квітня 1978 року. Тут йдеться і про суверенну республіку. І “вся влада в Україні належить народові”. 

Крах радянської імперії став крахом і основного закону, який, попри всі гучні епітети, узаконював тоталітаризм і був непридатним для побудови правового, демократичного суспільства.

Новітній конституційний процес нерозривно пов’язаний з відновленням української державності. Творення Конституції розпочалося із ухваленням Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року.

Процеси національної законотворчості активізувалися з розпадом СРСР та ухваленням Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року. Всеукраїнський референдум засвідчив підтримку проголошення незалежності України.

Більшість країн світу визнали Україну суверенною державою. Тож актуалізувалося питання підготовки Основного закону.

 5 фактів про підготовку й ухвалення Конституції

  1. Проєкт Конституції України підготувала Конституційна комісія. 1992 року відбулося його всенародне обговорення і 26 жовтня 1993-го вироблено остаточний варіант. Далі справа призупинилася майже на рік. У листопаді 1994 року, після дострокових президентських і парламентських виборів, нові народні обранці створили ще одну Конституційну комісію.
  2. Черговою віхою на цьому шляху стало підписання Конституційного договору між Президентом України і Верховною Радою України про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період підготовки нової Конституції України (8 червня 1995 року).
  3. Напередодні її ухвалення, в червні 1996 року, ситуація загострилася. 26 червня Рада національної безпеки і Рада регіонів при Президентові України різко засудили зволікання з прийняттям Основного закону. Президент  призначив референдум щодо його ухвалення Конституції на 25 вересня. А наступного дня Верховна Рада України проголосувала за постанову “Про процедуру розгляду проекту Конституції України в другому читанні”. І розпочався справжній марафон тривалістю майже 24 години. Із них останні 14 годин – без перерви. 
  4. Серед питань, які викликали найбільші дискусії, були державні символи, мова, статус Криму. Ліві категорично не погоджувалися на тризуб і синьо-жовтий прапор. Врешті депутати дійшли згоди. Чимало суперечок викликало питання про статус Криму. Частина народних обранців (насамперед, праві) вважали, що достатньо обмежитися наданням півострову статусу звичайної області. Після неодноразових голосувань таки дійшли компромісу: ліві голосують за синьо-жовтий прапор, праві – за автономію Криму. Нелегко вирішувалося і мовне питання: українська мова стала єдиною державною мовою, при цьому Конституція гарантувала вільний розвиток та використання  російської та інших мов національних меншин. 

Конституція України

Конституція — РѕСЃРЅРѕРІРЅРёР№ закон держави, що визначає найважливіші
засади організації суспільства.

Конституція УкраїниР’ сучасних умовах СЂРѕР·Р±СѓРґРѕРІРё правової системи України, що базується РЅР° зміцненні гарантії прав людини С– громадянина,
важливим є піднесення на належний
рівень правосвідомості і правової культури
населення України. Великого значення в реалізації цього процесу набуває правове виховання і правова освіта
громадян. Без глибоких знань прав, свобод і обов’язків людини і громадянина, чинного законодавства стає неможливим входження України до світової
спільноти.

Конституція України
становить значну соціальну цінність для людини, держави та суспільства в цілому.

Завдяки їй забезпечено
право приватної власності, проголошено юридичні гарантії прав та свобод людини і громадянина, конституційно встановлено поділ влади.

Основний Закон України 1996
року виходить з пріоритету прав людини, закріплює верховенство Конституції і пряму
дію її норм, верховенство
права, принцип народовладдя, ідеологічну,
економічну і політичну різноманітність. Аналіз Конституції з позиції «людського
виміру» дає підстави вважати,
що вона повною мірою відповідає сучасним високим стандартам демократичної конституції. У демократичній, соціальній, правовій державі, якою згідно з
Конституцією є Україна, основою її існування та дії становлять відносини у сфері сприяння розвитку та охорони прав і свобод людини і громадянина, позитивної діяльності державних і самоврядних
структур у цій сфері, а також усі інші
визначені Конституцією України суспільні відносини, що мають
на меті подальший розвиток демократичного суспільства та державного ладу України.

Термін «конституція»
походить від латинського
слова  constitutio, що
означає «установлення», «устрій».

Конституція — це основний закон держави, що об’єднує групу
норм з вищою юридичною силою, які закріплюють основи державного
ладу, основні права, свободи
і обов’язки людини і громадянина,
систему та принципи організації
державної влади,  територіальну організацію держави, органи місцевого самоврядування.

Для народу України Конституція —  це РѕСЃРЅРѕРІРЅРёР№ закон держави, тобто документ, СЏРєРёР№ повинен виступати РѕСЃРЅРѕРІРѕСЋ національного законодавства, оскільки має вищу юридичну
силу, тобто всі
інші нормативно-правові акти мусять відповідати
положенням Конституції. Важливою ознакою Конституції України має бути підвищений ступінь стабільності основного
закону. Це забезпечується
як спеціальною процедурою внесення
змін і доповнень
до конституції, відмінною від процедури внесення
змін і доповнень
до звичайних законів, так і створенням правової
охорони Конституції, за якою унеможливлюється співіснування в одному правовому колі
Конституції і правових актів,
що їй суперечать.
Прийняттю Конституції України 1996 р. передувало прийняття
низки актів, а саме: Декларації про державний суверенітет
(16 липня 1990 р.); Концепції
нової Конституції України (19 червня 1991 р.); Акта
проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.),
Закону «Про правонаступництво» (12 вересня 1991 р.); офіційного
проекту Конституції (2 липня
1992 р.), його нова редакція
(2 жовтня 1993 р.); конституційних проектів
політичних партій і окремих громадян
України (1993-1996 рр.); Конституційного договору між
Верховною Радою і Президентом України
«Про основні засади організації
та функціонування державної
влади і місцевого
самоврядування в Україні на
період до прийняття нової Конституції» (8 червня 1995 р.); проекту Конституції
(11 березня 1996 р.); проекту Конституції
допрацьованого (5 травня
1996 р.). Усе це свідчить, що Конституція України 1996 р. стала
результатом значних зусиль держави і суспільства.

Конституція увійшла
в суспільне життя як головний оберіг державності і демократії,
гарант незалежності і соборності України.

Її найвища юридична сила,
верховенство права, політична, економічна
та ідеологічна багатоманітність
— фундаментальні засади, на яких
ґрунтується сьогодення і вибудовується майбутнє українського народу.

Читайте также:  Регистрация, ликвидация, реорганизация предприятий

Про Конституцію України та День Конституції України

Конституція — це основний державний документ, який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян.

Конститу́ція Украї́ни — Основний закон держави України. Ухвалений 28 червня1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання.

Конституція України набула чинності з дня її прийняття. На пам'ять про прийняття Конституції в Україні щорічно святкується державне свято — День Конституції України.

Чинна Конституція України складається з 15 розділів. 161 стаття зібрана у 14 розділів, а XV розділ містить 17 перехідних положень. Тексту Конституції передує Преамбула.

Розділи Назва Статті
Преамбула
I Загальні засади 1—20
II Права, свободи та обов'язки людини і громадянина 21—68
ІІІ Вибори. Референдум 69—74
IV Верховна Рада України 75—101
V Президент України 102—112
VI Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади 113—120
VIII Правосуддя 124—131² (у т.ч. 129¹, 130¹, 131¹)
IX Територіальний устрій України 132—133
X Автономна Республіка Крим 134—139
XI Місцеве самоврядування 140—146
ХІІ Конституційний Суд України 147—153 (у т.ч. 148¹, 149¹, 151¹, 151²)
ХІІІ Внесення змін до Конституції України 154—159
XIV Прикінцеві положення 160—161
XV Перехідні положення пункти 1—16¹

Розділ VII «Прокуратура» (статті 121—123) був виключений згідно з Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Історичні попередники

Конституція Пилипа Орлика — договір гетьманаВійська ЗапорозькогоПилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська (від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права і обов'язки усіх членів Війська.

Укладений 1710 року. Затверджений шведським королем Карлом XII. Написаний латиною і староукраїнською. Складається з преамбули та 16 статей. За оцінкою українських істориків є однією з перших європейських конституцій нового часу [28].

Чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання.

Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вільності УНР) — основний закон УНР, прийнятий Центральною Радою29 квітня1918 року, в останній день існування Центральної Ради.

В конституції наголошувалось, що вся влада в УНР «походить від народу», а її верховним органом мають стати Всенародні збори.

Конституція утверджувала принцип верховенства парламенту, тобто парламентську республіку, проте не розкривала питань власності, кордонів, мови, державних символіки тощо.

Конституція Української Держави — комплекс документів, які визначали правові основи функціонування Української Держави.

У «Грамоті до всього українського народу» (29 квітня 1918) П. Скоропадський проголосив себе гетьманом всієї України та оголошував про розпуск Української Центральної Ради та всіх створених нею інституцій, а також земельних комітетів.

«Закони про тимчасовий державний устрій України» зосереджували всю повноту цивільної виконавчої, законодавчої та військової влади в руках гетьмана, запроваджували становий поділ населення на рівних у правах «козаків» та «громадян», визначали їх основні суспільні, політичні й економічні права. Вищу судову владу мав здійснювати призначуваний гетьманом Генеральний суд.

З історії

Після урочистого прийняття 24 серпня1991 року Верховною Радою УРСР Акта проголошення незалежності України та його затвердження на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року Україна була визнана суверенною державою та повноцінним суб'єктом міжнародних відносин більшістю країн світу. Нагально постала потреба в конституційному закріпленні основ суспільного і державного ладу, прав і свобод людини і громадянина, порядку організації та функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування молодої незалежної держави.

Перший проект Конституції, розроблений робочою групою Л. П. Юзькова, зазнав редакційних змін від 29 січня1992 року і привернув серйозну увагу як вітчизняних, так і зарубіжних спеціалістів.

Його обговорення проводилися 3–5 березня1992 року на міжнародному семінарі у Празі, 3–5 липня в Києві на симпозіумі «Конституція незалежної України», а також на численних «круглих столах». Цей проект після відповідних доповнень та численних експертиз 5 червня1992 року був ухвалений Конституційною комісією і винесений на розгляд Верховної Ради України.

1 липня1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову про винесення розробленого Конституційною комісією проекту Конституції України до 1 листопада1992 року на всенародне обговорення.

Утім, перший проект Конституції України, як і наступні конституційні проекти, не був реалізований.

Конституційний договір не вирішував проблему прийняття нової Конституції України.

Уже 24 листопада1995 року Конституційна комісія підтримала пропозицію Президента України й утворила нову робочу групу в складі чотирьох представників Верховної Ради України, чотирьох представників Президента України і двох представників від органів правосуддя для доопрацювання конституційного проекту. Проект, розроблений першою робочою групою і доопрацьований другою робочою групою, був винесений на обговорення Конституційної комісії 12 березня1996 року і рекомендований до розгляду Верховною Радою України. Вже 20 березня проект Конституції України був поданий на спеціальне засідання парламенту. Співголови Конституційної комісії Л.Д. Кучма та О.І. Мороз були одностайні в прагненні якнайшвидшого прийняття Основного Закону.

Вже 2 квітня1996 року Верховна Рада України винесла питання про проект Конституції України до порядку денного пленарних засідань, а 17 квітня розпочався його розгляд.

4 квітня 1996 року 10 депутатських фракцій (без соціалістів та комуністів) створили міжфракційну депутатську групу з розробки Конституції під керівництвом заступника голови Народного Руху України О.В.

Лавриновича. З 5 травня1996 року — створена на її основі Тимчасова спеціальна комісія з доопрацювання проекту Конституції України, в якій голову, було замінено з О.В.Лавриновича народним депутатом України М. Д.

 Сиротою.

Варто знати, що сьогодні, 27.06.2017 було відкрито пам'ятник Михайлу Сироті (на площі перед Черкаським державним технологічним університетом). М.Д.Сирота протягом кількох років був проректором із навчальної роботи цього навчального закладу ще тоді, коли він називався Черкаським інженерно-технологічним інститутом.

28 травня — 4 червня1996 року відбулося перше читання проекту, а через два тижні й друге читання.

Доопрацьований Тимчасовою спеціальною комісією проект Основного Закону був прийнятий Верховною Радою у першому читанні 4 червня (258 голосів — «за»).

При підготовці до другого читання до проекту Конституції України Тимчасова спеціальна комісія врахувала близько 6 тис. поправок до зазначеного акта.

28 червня1996 року о 9 год 18 хв після 24 годин безперервної роботи Верховна Рада України прийняла і ввела в дію Конституцію України («за» проголосували 315 народних депутатів).

Одночасно Закон України «Про прийняття Конституції України та введення її в дію» від 28 червня1996 року засвідчив втрату чинності Конституцією (Основним Законом) України від 20 квітня1978 року з наступними змінами та доповненнями та Конституційним договором між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні у зв'язку з прийняттям Конституції України.

Конституція України (витяг)

  • 12 березня 2016 17:51
  • КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
  • Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року
  • (Витяг)
  • Р о з д і л I
  • ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ

Стаття 3.

  Людина,  її  життя  і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.Права і свободи людини та  їх  гарантії  визначають  зміст  і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед Людиною за свою діяльність.

  Утвердження  і забезпечення  прав  і  свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 8. В Україні визнається  і  діє  принцип  верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції  України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Звернення  до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Р о з д і л II

ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його  особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

 Не  допускається  збирання,  зберігання,   використання    та поширення конфіденційної інформації про особу без її  згоди,  крім випадків, визначених законом,  і  лише  в інтересах  національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Читайте также:  Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою

 Кожний громадянин має право знайомитися в  органах  державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і  організаціях з відомостями про себе, які не є державною  або  іншою  захищеною законом таємницею.

Кожному  гарантується  судовий  захист  права   спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів  своєї  сім'ї  та  права вимагати  вилучення  будь-якої інформації,  а  також  право    на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої  збиранням, зберіганням,   використанням  та  поширенням  такої  недостовірної інформації.

Стаття  40.  Усі  мають  право  направляти  індивідуальні  чи колективні письмові звернення або особисто звертатися  до  органів державної влади, органів місцевого самоврядування та  посадових  і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення  і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Стаття 55. Права і свободи людини і  громадянина  захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді  рішень,  дій чи  бездіяльності  органів  державної  влади,  органів   місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен  має  право  звертатися  за  захистом  своїх  прав   до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

 Кожен має право після використання всіх національних  засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав  і  свобод  до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних  органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

 Кожен має право будь-якими не забороненими  законом  засобами захищати  свої  права  і  свободи  від  порушень  і   протиправних посягань.

Стаття 56.  Кожен  має  право  на  відшкодування  за  рахунок держави  чи  органів  місцевого  самоврядування  матеріальної   та моральної  шкоди,  завданої незаконними  рішеннями,   діями    чи бездіяльністю  органів  державної   влади,    органів    місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні  ними своїх повноважень. 

Стаття 57. Кожному гарантується  право  знати  свої  права  і обов'язки.

 Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути  доведені  до  відома  населення  у порядку, встановленому законом.

 Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до  відома  населення  у  порядку, встановленому законом, є нечинними.

Конституція України 2021

  • Структура Конституції
  • Чого чекати в майбутньому?
  • Зміст

Конституція є основним документом, який регулює основи державного управління. Вона апелює до держави як до суверенного інституту, встановлюючи межі застосовності законів і дій органів державної влади.

Документ має вищу юридичну силу, є визначальною основою для прийняття законодавчих ініціатив, а також гарантує дотримання законних прав та інтересів громадян, державного порядку і суверенітету.

Відмітна ознака:

  1. Всі нормативні акти і закони України не можуть вступати в протиріччя з положеннями Конституції і повинні гарантувати її верховенство над інтересами органів законодавчої влади.
  2. Кожна стаття Конституції може виступати основою для формування нормативного акта. Документ носить узагальнений характер і встановлює загальні принципи взаємодії громадян і держави.
  3. Поправки до Конституції допускаються після проведення всенародного голосування, схвалення більшістю конституційного складу Верховної Ради та затвердження всеукраїнським референдумом.
  4. Дотримання положень Конституції забезпечується вищим судовим органом — Конституційним судом, який уповноважений визнавати нормативні акти недійсними при виявленні протиріч Конституції.

Конституція гарантує громадянам свободу пересування, недоторканність приватного життя і власності, рівність за становими, національними і релігійними ознаками. Відсутність основного закону підвищує ризик стагнації держави, свавілля в управлінні та загрози громадському правопорядку. Тому Конституція потрібна Україні, як і більшості інших держав.

Структура Конституції

Документ складається з 15 розділів і 161 статті. Загальні положення регулюють суверенний статус України, демократичний державний лад і загальні принципи захисту законних прав та інтересів громадян.

Інші аспекти регулювання:

  • права та обов’язки громадянина України (свобода пересування, право на громадянство, недоторканність приватного життя і т. д.);
  • особливості всенародного голосування та призначення референдуму;
  • конституційний склад і повноваження Верховної Ради;
  • повноваження Президента України;
  • повноваження Кабінету Міністрів та інших органів державної влади;
  • повноваження прокуратури та принципи роботи судової системи;
  • територіальна цілісність, автономність, Місцеве самоврядування;
  • повноваження і верховенство Конституційного Суду;
  • порядок внесення змін до Конституції.

Документ введено в дію з 1996 року і востаннє редагувався в 2019 році щодо законопроекту Президента Порошенка на закріплення європейського та євроатлантичного курсу України.

Чого чекати в майбутньому?

У 2019 році Президент Зеленський запропонував внести зміни до Конституції. Для цього депутатам нового скликання було запропоновано низку законопроектів. Деякі вже прийняті Верховною Радою, інші знаходяться на етапі розгляду.

Схвалені та запропоновані поправки:

  • скасування недоторканності депутатів, які можуть бути притягнуті до відповідальності без схвалення Ради;
  • імпічмент Президента при виявленні фактів державної зради або інших злочинів;
  • скорочення складу Верховної Ради до 300 депутатів з терміном обрання на 5 років;
  • позбавлення мандата у разі пропуску третини або більше зборів або нарад;
  • надання населенню права на законодавчі ініціативи;
  • надання Президенту права на формування Антикорупційного бюро.

Внесення поправок займе тривалий час і перейде на розгляд Конституційного суду для перевірки на відповідність положенням Конституції. У першому читанні буде потрібно 226 голосів парламенту, в наступних — не менше 300.

Конституція України — основний закон, що встановлює принципи взаємодії громадян і влади, повноваження органів виконавчої влади та законодавчої ініціативи, а також права і обов’язки населення. Документ має вищу юридичну силу і є основою для прийняття нормативних актів. У загальному сенсі, він вибудовує систему управління та ієрархію влади в Україні.

Зміст

Конституция Украины — это… Что такое Конституция Украины?

Почтовая марка Украины, посвящённая Конституции

Конститу́ция Украи́ны (укр. Конституція України) — Основной Закон государства Украина.

Предыдущие Конституции

Конституция Войска Запорожского 1710 года

5 апреля 1710 года в городе Бендеры (ныне Приднестровье), по соглашению между гетманом Филиппом Орликом и частью казачества, оставшейся верной ему после смерти Ивана Мазепы, была провозглашена, так называемая, «Конституция Войска Запорожского» — правовой документ конституционного характера, официально озаглавленный, как «Договоры и постановления Прав и вольностей войсковых между Ясне вельможным Его милости Паном Филиппом Орликом новоизбранным войска Запорожского Гетманом, и между Енеральными особами Полковниками и тым же войском Запорожским с полною з обоих сторон обрадою Утверженные При вольной Елекции формальною присягою от того же Ясне вельможнаго Гетмана Потверженные. Року от рождества Христова αψί Месяца Априля ε:«[1] известный также, как «Пакты и Конституция прав и вольностей Войска Запорожского» (укр. «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького», лат. «Pacta et Constitutiones legum libertatumqe Exercitus Zaporoviensis») или «Конституция Филиппа Орлика» (укр. «Конституція Пилипа Орлика»).

Конституция Украинской Народной Республики 1918 года

29 апреля 1918 года Центральной Радой была принята конституция Украинской Народной Республики.

Конституция Украинской ССР 1919 года

Конституция Украины 1919 года.

10 марта 1919 года 3-й Всеукраинский съезд Советов принял первую конституцию Украинской ССР (принята в окончательной редакции Всеукраинским Центральным Исполнительным Комитетом на заседании 14 марта 1919 года).[2]

Конституция Украинской ССР 1925 года

Вторая Конституция УССР была принята 15 мая 1925 года. Она устанавливала полновластие трудящихся, отменяла частную собственность (см. НЭП), подтверждала вхождение в состав СССР, закрепляла принцип главенства общесоюзных органов и общесоюзного законодательства. цва

Конституция Украинской ССР 1937 года

Следующая Конституция Украинской ССР была принята Чрезвычайным 14-м съездом Советов УССР в 1937 году. В ней высшей властью в республике был наделен Верховный Совет УССР (Верховная рада).

Конституция Карпатской Украины 1939 года

15 марта 1939 года на первой (и последней) сессии сойма (парламента) Карпатской Украины были приняты два закона, которые имели статус конституционных и определяли форму нового государственного устройства.[3]

Конституция Украинской ССР 1978 года

Новая Конституция УССР была принята 20 апреля 1978 года вслед за принятием новой союзной конституции. В период с 1989-го по 1995-й годы в текст Конституции вносился ряд значительных изменений.

8 июня 1995 года президент страны Леонид Кучма и спикер Александр Мороз, действующий от имени парламента, подписали Конституционное соглашение, призванное действовать до момента принятия новой конституции.

Конституция Украины 1996 года

Ссылка на основную публикацию