Конвенція про права дитини

Передусім, Конвенція — це угода.

Текст Конвенції про права дитини готувався, обговорювався та узгоджувався більше десяти років. Конвенція ООН про права дитини — це угода між країнами.

В ній записа­но, як уряд кожної країни має дбати про дітей. Конвенція була прийнята та відкрита для підписання та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року.

Цей особливий документ було ратифіковано 191 країною світу.

Конвенція ООН про права дитини набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і з цього часу є частиною національного законодавства.

Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини в перший же рік своєї незалежності.

В нашій країні не існує спеціального законодавства для неповнолітніх, і їх права виділені окремими статтями Сімейного, Цивіль­ного, Кримінального та Кримінально-Процесуального кодексів України, а також регулюються окремими зако­нами, такими як закони «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про попередження насильства в сім’ї».

Різні державні інституції та міністерства покликані відповідати за дотримання прав дитини в Україні. Багато зусиль також докладають громадські організації, які працюють на терені захисту прав дитини, щоб кожна дитина почувала себе захищеним законом повноцінним членом суспільства.

Конвенція ООН про права дитини – це твої права. Вони знайшли своє відображення у чинному законодавстві України. Ти можеш не думати про них. Ти можеш не використовувати їх щодня. Втім, ти маєш знати, що вони існують і вони не­від’ємні від інших прав, гарантованих тобі державою.

Закони різних країни різні. Йдеться зокрема про цифру повноліття і про вік, з якого підліток несе кримінальну відповідальність за скоєний злочин: в одних країнах це 7 років, в інших – 12, в Україні – 14-16 років.

Але ти повинен знати, що є права, які не можна змінити. Наприклад, право на турботу і піклу­вання. Також незмінним є, твердження про те, що всі діти мають рівні права.

Держава може бути більш чи менш демократичною, але змінити ці права вона не може. Вони – твої.

Конвенція ООН про права дитини містить 54 статті. В них ти знайдеш 40 прав, які має дитина. Нижче наведені тільки ті статті Конвенції, які стосуються твоїх прав. Всі права можуть бути класифіковані за певними принципами.

  • Спробуймо класифікувати права:
  • Всі діти мають право на життяВсі діти мають право на піклування і турботу
  • Всі діти рівні у своїх правах
  • Права «піклуйтеся-про-мене»
  • Ти маєш право на достатнє та здорове харчуванняТи маєш право на освітуТи маєш право на медичну допомогу
  • Ти маєш право на розваги
  • Права «не знущайтеся наді мною»
  • Ти маєш право на захист від економічної експлуатації та примусової праціТи маєш право на захист від будь-якої роботи, яка може бути небезпечною для твого здоров’яТи маєш право не бути жертвою війни
  • Ти маєш право на захист від сексуальної експлуатації
  •  Права  «я маю власну думку»
  • Ти маєш право виражати свої поглядиТи маєш право сповідувати свою власну релігіюТи маєш право об'єднуватися з іншими
  • Ти маєш право на інформацію
  • Права «спеціальних потреб»: життя деяких дітей є важчим, ніж у їхніх однолітків. Тому такі діти потребують спеціальної уваги і піклування
  • Діти-інвалідиДіти, позбавлені батьківського піклуванняДіти-біженці
  • Діти у конфлікті з законом
  • Преамбула (вступ до Конвенції)
  • Преамбула Конвенції ООН про права дитини містить таку важливу інформацію, як:
  • діти мають право на особливе піклування та допомогу;
  • сім'я несе відповідальність за повний та гармонійний розвиток дитини;
  • дитина потребує спеціальної охорони, піклування і захисту як до, так і після народження;
  • діти, які живуть у виключно тяжких умовах, потребують особливої уваги;
  • важливість традицій і культурних цінностей суспільства, в якому зростає дитина;
  • важливість міжнародного співробітництва для поліпшення умов життя дітей в кожній країні.

Стаття 1 Визначення поняття ДИТИНА

Дитина – це  людська істота до досягнення нею 18-річного віку. Дитина – це  людина, яка зростає. Діти – це  люди на шляху в доросле життя. Всі діти потребують повноцінних умов для розвитку і зростання.

Стаття 2 Усунення дискримінації

Всі права рівні для кожної дитини, незалежно від її раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, соціального походження. Держава не може порушувати жодне з прав. Держава має активно пропагувати права дитини.

Стаття 3 Якнайкраще забезпечення інтересів дитини

Усі дії щодо дитини мають виконуватися в інтересах дитини. Якщо рідні, або ті особи, які несуть відповідальність за дитину,  недбало виконують свої обов’язки, держава має забезпечити дитині належний догляд і піклування.

Стаття 4 Здійснення прав дитини

Держава має вживати всіх необхідних заходів для реалізації прав дитини. Держава не може залишати поза увагою права дитини. Всі країни мають співпрацювати для того, щоб права дитини реалізовувались у повсякденному житті. Більш розвинені країни  мають допомагати бідним, економічно

Стаття 5 Роль батьків

Держава має поважати відповідальність, права та обов’язки батьків та родини. І, водно­час, держава повинна вимагати від батьків ростити та виховувати дітей належним чином.

Стаття 6 Право на життя та розвиток

Держава визнає той факт, що кожна дитина має невід’ємне право на життя. Держава визнає, що кожна дитина має право на здоровий розвиток.

Стаття 7  Ім'я та громадянство

Кожна дитина після народження має право на ім’я та громадянство. Кожна дитина після народження має право знати своїх батьків і має право на їхнє піклування.

  1. Стаття 8 Право на індивідуальність
  2. Держава поважає індивідуальність дитини, її громадянство, ім'я та сімейні зв’язки.
  3. Стаття 9 Розлучення дітей з батьками

Дитина має право жити разом з батьками. Якщо батьки розлучені, дитина має право спілкуватися з обома батьками, за винятком тих випадків, коли це суперечить інтере­сам дитини.

Стаття 10 Воз'еднання сім’ї

Держава сприяє воз’єднанню сім’ї.

Держава дозволяє дітям та їхнім батькам в’їзд чи виїзд до іншої країни з метою воз’єднання сім’ї. Держава також дозволяє батькам, які проживають у різних країнах, спілкуватися з дитиною.

  • Стаття 11 Незаконний вивіз дитини
  • Держава вживає всіх необхідних заходів для боротьби з незаконним вивозом дітей за кордон.
  • Стаття 12 Власні погляди дитини

Держава забезпечує дитині (згідно з її віком і зрілістю) право формулювати та виражати власні погляди з усіх питань. Держава має приділяти належну увагу поглядам дитини. Дитина має право бути заслуханою в суді та адміністративних органах.

Стаття 13 Свобода вираження поглядів

Дитина має право вільно виражати свої думки. Це право також включає свободу шукати, отримувати та передавати інформацію.

 Стаття 14 Свобода думки, совісті і релігії

Дитина має право на свободу думки, совісті і релігії. При цьому беруться до уваги відповідальність, права і обов’язки батьків та норми закону.

Стаття 15 Свобода асоціацій/зборів

Дитина має право бути членом асоціації, гуртка чи клубу. Дитина також має право створювати асоціації, гуртки та – клуби  відповідно до закону.

Стаття 16 Право на особисте життя

Ніхто не може незаконно втручатись в особисте життя дитини. Дитина має право на захист закону від свавільного втручання в її особисте та сімейне життя, її оселю та кореспонденцію.

Стаття 17 Право на інформацію

Держава забезпечує доступ дитини до інформації і матеріалів з різ­них джерел, особливо з джерел, які сприяють належному розвитку дитини. Наприклад: телебачення, радіо, газети, дитяча література, інформація рідною мовою, а також інформація і матеріали з між­народних джерел. Держава забезпечує належний захист дитини від тих матеріалів та інформації, що завдають шкоду її благополуччю.

Стаття 18 Відповідальність батьків

Батьки несуть рівну відповідальність за виховання дитини. Держава надає батькам належну допомогу у виконанні ними обов’язків стосовно дітей. Держава має забезпечувати належний догляд за дітьми, батьки яких працюють.

Стаття 19 Захист від насильства

Діти мають право на захист від усіх форм фізичного, психологіч­ного, сексуального насильства та експлуатації як в сім’ї, так і поза нею. Держава має вживати всіх заходів для запобігання насильст­ву щодо дитини. Дитина має право на необхідну підтримку і допомогу.

Стаття 20 Дитина, позбавлена сімейного оточення

Дитина, яка не може жити в своїй сім’ї (тимчасово чи постійно) має право на особли­вий захист. Держава має забезпечити дитині належний догляд відповідно до своїх національних законів: усиновлення, передачу на виховання до прийомної родини, або до відповідних установ по догляду за дітьми.

Стаття 21 Усиновлення

Усиновлення дитини дозволяється лише тоді, коли воно відповідає інтересам дитини. Всиновлення дитини в іншій країні може розглядатися за умови, коли не існує інших, кращих можливостей для дитини в межах країни.

Стаття 22 Діти-біженці

Діти-біженці мають право на захист. Рівні права на захист мають як діти-біженці у супроводі своїх батьків, так і діти-біженці, які не супроводжуються батьками. Держава має надати захист дитині-біженцю, а також допомогу у пошуку її батьків чи інших членів сім'ї.

Стаття 23 Діти з фізичними та розумовими вадами

Діти з фізичними та розумовими вадами мають право на особливе піклування. Неповноцінні діти мають вести повноцінне і гідне життя в умовах, які забезпечать їх нормальну участь у житті суспільства.

Стаття 24 Охорона здоров'я

Кожна дитина має право на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я. Держава повинна домагатися повного здійснення цього права. Особлива увага має приділятися:

  • зниженню рівня смертності немовлят і дітей;
  • наданню необхідної медичної допомоги, зокрема первинної медико-санітарної допомоги;
  • наданню достатньої кількості їжі та чистої питної води;
  • наданню належних послуг матерям у допологовий та післяпологовий періоди;
  • забезпеченню інформацією всіх верств населення щодо здоров’я, харчування дітей, щодо переваг грудного годування, гігієни і санітарії.

Держава має вживати заходів, спрямованих на скасування традиційної практики, що негативно впливає на здоров’я дітей. Важливу роль відіграє міжнародне співробітництво: розвинені країни мають допомагати країнам, що розвиваються.

Стаття 25 Перебування дитини поза сім’єю

Іноді дитина більше не може жити вдома. У таких випадках дитину віддають на піклування до прийомної родини, або до дитячої установи. Так, наприклад, трапляється, коли дитина потребує більшого догляду і піклування. Або, коли дитина потребує фізичного чи психічного лікування. Держава має перевіряти, наскільки така передача дитини на піклування потрібна.

Читайте также:  Юридичний супровід податкових перевірок

Стаття 26 Соціальне забезпечення

Соціальне забезпечення — це фінансова підтримка і турбота, яку держава надає тим, хто її потребує. Кожна дитина має право користуватися благами соціального забезпечення.

Стаття 27 Життєвий рівень

Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Стаття 28 Освіта

Дитина має право на освіту. Дитина повинна відвідувати школу. Кожна дитина має право на безкоштовну і обов’язкову освіту. Держава повинна забезпечити це право. Держава також має забезпечити доступність середньої та вищої освіти на підставі здібностей кожної дитини. Держава має забезпечувати доступність інформації та матеріалів у галузі освіти та професійної підготовки.

Держава повинна вживати заходів щодо зниження кількості учнів, які залишили школу. Держава має вживати всіх необхідних заходів для забезпечення такої шкільної дисципліни, яка ґрунтується на повазі людської гідності дитини. Положення Конвенції ООН про права дитини не мають порушуватися під час уроків. Дуже важливо розвивати міжнародне співробіт­ництво у галузі освіти.

Освіта має бути доступною для всіх дітей.

Стаття 29 Спрямування освіти

Освіта має бути спрямованою на:

  • розвиток дитини;
  • повагу до прав людини;
  • повагу до батьків, культури та національних цінностей країни;
  • мир, дружбу, порозуміння;
  • повагу до навколишньої природи.

Стаття 30 Діти національних меншин

Деякі діти належать до етнічних, релігійних, мовних меншин. Така дитина має право спільно з іншими членами її групи користуватись своєю культурою, мовою та сповідувати свою релігію.

Стаття 31 Дозвілля

Діти мають право на відпочинок. Діти мають право на дозвілля і розваги. Діти мають право брати участь в іграх, розважальних заходах, а також у культурному житті та займатися мистецтвом.

Стаття 32 Економічна експлуатація

Держава повинна захищати дитину від тих осіб, які, заробляючи   гроші, використовують дитячу працю. Діти мають бути захищені державою від небезпечної та тяжкої праці. Законодавство держави встановлює мінімальний вік дитини для прийому на роботу і необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня.

Стаття 33   Захист від наркотиків

Діти мають бути захищені від вживання наркотичних засобів і психотропних речовин. Держава має забезпечити законодавчий захист дітей від вживання, виробництва і торгівлі наркотичними засобами і психотропними речовинами. Держава має розгорнути широку інформаційну кампанію проти наркотиків у школах та в інших місцях, де найчастіше перебувають діти.

  1. Стаття 34  Сексуальна експлуатація
  2. Діти мають право на захист від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень, особливо проституції і порнографії.
  3. Стаття 35  Торгівля дітьми
  4. Держава має вжити всіх необхідних заходів для відвернення викрадень дітей, торгівлі дітьми чи їх контрабанди у будь-якій формі.
  5. Стаття 36 Інші форми насильства
  6. Діти мають право бути захищеними від усіх форм експлуатації, яка завдає шкоди їхньому добробуту.
  7. Стаття 37 Діти за ґратами

Держава забороняє піддавати дитину катуванням чи іншим формам жорстоких покарань. Дітям за вчинені злочини не призначаються смертна кара чи довічне ув’язнення.

Арешт, затримання чи позбавлення волі дитини здійснюється згідно з законом лише як крайній захід і протягом якомога коротшого періоду часу. Кожна позбавлена волі дитина має право на гуманне ставлення і повагу до її гідності. Діти не мають перебувати за ґратами разом з дорослими.

Кожна ув’язнена дитина має право підтримувати зв’язок зі своєю сім’єю. Кожна ув'язнена дитина має право на негайну правову допомогу.

Стаття 38 Діти і війна

Під час воєнних дій діти мають особливе право на захист і турботу. Діти, молодші 15-ти років, не можуть брати безпосередню участь у воєнних діях.

  • Стаття 39 Дитина-жертва
  • Дитина, яка стала жертвою будь-яких видів експлуатації, зловживань, катувань та недбалого ставлення, має право на повноцінну допомогу, необхідну для фізичного, психологічного відновлення та соціальної реінтеграції дитини.
  • Стаття 40 Ювенальна юстиція

Дитина, яка порушила закон, має право на справедливе судочинство і правову допомогу. Це право також дійсне для дитини, яка підозрюється у порушенні закону.

Держава має забезпечити таке поводження, яке не принижує у дитини почуття гідності, зміцнює повагу до прав людини і основних свобод.

Держава має сприяти створенню таких законів, процедур, органів, установ, що мають безпосереднє відношення до дітей, які порушили кримінальне законодавство.

Конвенція про права дитини (неофіційний стислий виклад)

(Неофіційний стислий виклад)

 Конвенція про права дитини (КПД) отримала найбільш широке міжнародне визнання серед усіх документів з прав людини, її ратифікували всі країни світу, за виключенням двох.

Конвенція поєднує в одному документі весь спектр прав людини, що мають відношення до дітей — громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав.

Конвенція була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 гору і набрала чинності у вересні 1990 року.

  • У 41 статті конвенції викладені права людини, якими володіє кожна дитина у віці до 18 років і які необхідно поважати і захищати.
  • Стаття 1
  • Дитиною є «кожна людська істота до досягнення 18-річного віку», якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.
  • Стаття 2
  • Всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною забезпечуються без будь-якої дискримінації.
  • Стаття 3
  • В усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
  • Стаття 5
  • Держава поважає відповідальність, права і обов’язки батьків чи членів розширеної сім’ї.
  • Стаття 6
  • Кожна дитина має невід’ємне право на життя.
  • Стаття 7
  • Дитина має право на ім’я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування.
  • Стаття 8
  • Дитина має право на збереження своєї індивідуальності і громадянства.
  • Стаття 9
  • Дитина має право не розлучатися з батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
  • Стаття 12
  • Дитина має право вільно висловлювати власні погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага.
  • Стаття 13
  • Дитина має право вільно висловлювати свої думки; це право включає свободу шукати, одержувати і передавати інформацію та ідеї будь-якого роду.
  • Стаття 14
  • Повинно поважатися право дитини на свободу думки, совісті та релігії.
  • Стаття 15
  • Дитина має право на свободу асоціацій і мирних зборів.
  • Стаття 16
  • Жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.
  • Стаття 17
  • Держава забезпечує право дитини на доступ до інформації із національних та міжнародних джерел.
  • Стаття 18
  • Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
  • Стаття 19
  • Держава вживає всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації.
  • Стаття 24
  • Дитина має право на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я з приділенням першочергової уваги розвитку первинної медико-санітарної допомоги.
  • Стаття 26
  • Дитина має право користуватися благами соціального забезпечення.
  • Стаття 27
  • Дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
  • Стаття 28

Дитина має право на освіту. Держава вводить обов’язкову, доступну і безплатну початкову освіту, сприяє розвиткові різних форм середньої освіти, забезпечує її доступність для всіх дітей. Шкільна дисципліна забезпечується методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини.

Освіта має бути спрямована на: розвиток особи, талантів, здібностей дитини, на виховання поваги до прав людини та основних свобод, на підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі миру, дружби, розуміння, толерантності і рівноправності, на виховання поваги до навколишньої природи.

  1. Стаття 30
  2. Дитина має право користуватися своєю культурою.
  3. Стаття 31
  4. Дитина має право на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх та вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом.
  5. Стаття 32
  6. Дитина має право на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може завдати шкоди її життю та розвитку.
  7. Стаття 33
  8. Дитина повинна бути захищена від незаконного зловживання наркотичними засобами.
  9. Стаття 34
  10. Держава зобов’язана захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень; від використання дитини з метою експлуатації у проституції або в іншій незаконній сексуальній практиці, у порнографії та порнографічних матеріалах.
  11. Стаття 38
  12. Держава зобов’язана вживати всіх можливих заходів з метою забезпечення захисту дітей, яких торкається збройний конфлікт, та догляду за ними.
  13. Стаття 40

Кожній дитині, яку звинувачують у порушенні законодавства або у злочині, гарантується презумпція невинності, поки її вина не буде доведена, одержання правової допомоги при підготовці та здійсненні свого захисту, свобода від примусу щодо давання свідчень чи визнання вини, повна повага її особистого життя, а також поводження з урахуванням її віку, обставин і добробуту. Ні смертна кара, ні довічне тюремне ув’язнення, які не передбачають можливості звільнення, не призначаються за злочини, вчинені особами, молодшими 18 років.

Повний текст Конвенції і Факультативних Протоколів можна подивитися і завантажити з багатьох сайтів в Інтернеті, таких як сайт ЮНІСЕФа (www.unicef.org/crc) 

Джерело: Центр ООН з прав людини і Народний рух за освіту в галузі прав людини www.pdhre.org

Декларація прав дитини

Опубліковано у Поради учням

  •   Пріоритетність прав дітей у суспільстві  закріплена у таких документах:
  •  — Декларація прав дитини (1959);
  • —  Конвенція ООН про права дитини (1989);
  • — Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей (1990)
Читайте также:  Взыскание денежной суммы

     Декларація прав дитини – документ, що регулює становище дитини у сучасному суспільстві. Головна ідея цього акту «Добро – дітям».

   У преамбулі Декларації зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує особливої опіки і уваги, включаючи правовий захист, як до, так і після народження, Отже, батьків, чоловіків і жінок персонально, громадські організації, органи влади на місцевому та національному рівні Декларація закликала визнати ці права та забезпечити їх виконання через правову реформу чи іншими шляхами. Женевська Декларація стала першим кроком на шляху до визнання дітей як правових суб’єктів (людей з їхніми власними правами). Сам текст Декларації свідчить про перехід від соціальної допомоги і захисту дітей до захисту прав дітей. В той же час Декларація вважає дитину правовим суб’єктом, тобто не визнає за нею право самостійно користуватися своїми правами. Декларація стосується майже виключно захисних прав, її лейтмотивом є кращі інтереси дитини, іншими словами, дитина визнається окремою істотою.

Декларація, прийнята у 1959 році, містить 10 принципів, які можна викласти як:

  1. Кожна дитина користується правами, проголошеними цією Декларацією без будь-яких форм дискримінації;
  2. Дитина повинна користуватися особливим захистом, і повинна мати можливість для нормального здорового розвитку в умовах свободи і гідності;
  3. Дитина з моменту народження набуває ім'я і національність;
  4. Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення, включаючи адекватний до, та післяпологовий догляд для неї або нього та матері. Дитина повинна мати право на нормальне харчування, житло, творчі та медичні послуги;
  5. Дитині, яка є фізично, розумово або соціально неповноцінна, повинні надаватися спеціальне лікування, освіта та догляд;
  6. Дитина повинна там, де можливо, зростати під опікою і доглядом її батьків в атмосфері приязні, моральної і матеріальної безпеки. Малолітня дитина, не повинна, крім виключних обставин, відокремлюватися від матері. Суспільство і органи влади повинні забезпечити необхідний догляд за дітьми, які залишилися без піклування сім’ї або без адекватних засобів підтримки;
  7. Дитина має право на отримання освіти, яка повинна бути обов’язковою та безплатною щонайменше на початковому рівні. Дитина повинна мати можливість для гри та творчості;
  8. Дитина за будь-яких обставин повинна бути серед перших, хто отримає захист і допомогу;
  9. Дитина повинна бути захищена від усіх форм занедбання, жорстокості та експлуатації. Дитину не можна наймати на роботу до досягнення нею мінімального віку, з якого дозволено працювати;
  10. Дитина повинна бути захищена від расової, релігійної або іншої дискримінації. Вона повинна бути вихована у дусі розуміння, толерантності та дружби між народами, миру і загального братерства.

      Слід відзначити прийняття Конвенції ООН про права дитини. У ній дитина вперше розглядається не тільки як об'єкт, що вимагає спеціального захисту, але і як суб'єкт права, який має всі права, що є в людини.

    З 1989 року день 20 листопада відмічається як Міжнародний день прав дітей.    Але   в Україні    за традицією    цей   день   частіше відзначається

1 червня як Міжнародний день захисту дітей.

       Цей документ закликає дорослих будувати свої взаємини з дітьми на морально-правових нормах, в основі яких лежить справжній гуманізм і демократизм, повага і дбайливе ставлення до особистості дитини, її думки, поглядів. Одночасно Конвенція стверджує необхідність формування в підростаючого покоління  усвідомленого розуміння законів і прав інших людей, шанобливого ставлення до них.

    Положення Конвенції зводяться до чотирьох основних вимог, які повинні забезпечити права дітей: виживання, розвиток, захист і забезпечення активної участі в житті суспільства.

    Основна ідея Конвенції – єдність прав і обов'язків. Конвенція  пов'язує права дитини з правами та обов'язками батьків та інших осіб, які несуть відповідальність за життя дітей, їх розвиток і захист,  надає право приймати рішення.

Конвенція про права дитини формулює громадянські, політичні, економічні, соціальні, культурні права дітей.

Основні з них:

  1. Право на життя, виживання і вільний розвиток.
  2. Право на ім'я і набуття громадянства.
  3. Право знати своїх батьків і користуватися батьківською турботою.
  4. Право не розлучатися з батьками всупереч їх бажанню; право підтримувати контакти з обома батьками.
  5. Право на возз'єднання із сім'єю, що знаходиться в іншій державі.
  6. Право вільно залишати будь-яку країну і повертатися в свою країну.
  7. Право на захист у разі незаконного переміщення та повернення з-за кордону.
  8. Право вільно висловлювати свої думки з усіх питань.
  9. Свобода думки, совісті, релігії.
  10. Свобода асоціацій і мирних зборів.
  11. Право на повну інформацію, що сприяє добробуту дитини.
  12. Право на користування послугами системи охорони здоров'я.
  13. Право користуватися благами соціального забезпечення.
  14. Право на освіту.
  15. Право на відпочинок і розваги.
  16. Право на захист від економічної експлуатації;
  17. Право на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами і психотропними речовинами, від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.
  18. Право на гуманне поводження, на захист від незаконного та довільного позбавлення волі.

    Конвенцією проголошено принцип рівної відповідальності обох батьків і законних опікунів за виховання дитини; встановлено обов'язок держави піклуватися, шанувати і забезпечувати усі права дитини.

Конституція України закріплює рівність дітей у правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони в шлюбі чи поза ним. Переслідуються за законом будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація (ст.

52).

  1. У ряді країн є інститут омбудсмана з прав дитини.
  2. Конвенція ООН про права дитини має три основні завдання:
  3. 1) Право самовизначення

Зараз загально визнано, що до дитини застосовується більшість прав людини. Одні з них – беззастережно (як, наприклад, право на захист від тортур), а інші – з певними обмеженнями (політичні права).

2) Право на захист

Конвенція містить низку положень, які стосуються особливих потреб дітей та їх вразливості, наприклад, умови зайнятості для дітей (ст. 32). Більшість з цих положень має більш суворі вимоги стосовно дітей, ніж загальні правозахисні інструменти.

3) Специфічні права – це права, які застосовуються специфічно, або навіть виключно до дітей: право не розлучатися зі своїми батьками (ст. 9-11) положення про усиновлення (ст. 21).

Найкращим прикладом таких прав є ст. 31, яка захищає право дитини на гру. Конвенція також надає захист особливим категоріям дітей: біженці (ст. 22), інваліди (ст. 23), меншини (ст.

30) і діти, втягнуті у воєнні конфлікти.

Одним з найважливіших досягнень Конвенції є її прогресивний підхід. Конвенція кілька разів наголошує на обов’язку держав – сторін підтримувати і поширювати права дитини. Одним з найважливіших інструментів підтримки прав дитини є правова освіта і вивчення прав людини і прав дитини у доступній формі з наймолодшого віку.

  • Основні напрямки та зміст роботи психолога з реалізації прав дитини:
  • Діагностика –
  • – дітей: особливості особистого розвитку (самооцінка, тривожність, агресія, страхи, тощо);
  • — батьків: батьківські установки, способи виховного впливу, ступінь агресивності, характер родинних відношень;
  • —  педагогів: тип спрямованості особистості педагога, комунікативні позиції, стиль взаємодії з дітьми.
  • Психопрофілактика –
  • — дітей: формування соціально – важливих потреб та комунікативних навичок, знайомство дітей з їхніми правами;
  • —  батьків: знайомство з особливостями психічного розвитку дитини на різних вікових етапах, знайомство з кращим досвідом родинного виховання;
  • — педагогів: надання психологічної допомоги у створенні іміджу педагогу – професіоналу, інформування про основні закономірності психічного розвитку та його індивідуальних проявів на різних стадіях розвитку.
  •                           Декларація прав дитини
  • Януш Корчак
  1. Дитина має право на любов.
  2. Дитина має право на повагу.
  3. Дитина має право на сприятливі умови зростання і розвитку.
  4. Дитина має право жити зараз.
  5. Дитина має право бути собою.
  6. Дитина має право робити помилки.
  7. Дитина має право на невдачу.
  8. Дитина має право на серйозне ставлення.
  9. Дитина має право, щоб її цінували за те, що вона є собою.
  10. Дитина має право на бажання, скаргу, питання.
  11. Дитина має право на таємницю.
  12. Дитина має право на «брехню, обман, крадіжку».
  13. Дитина має право на повагу до її власності і бюджету.
  14. Дитина має право на освіту.
  15. Дитина має право опиратися виховним впливам, які суперечать її переконанням.
  16. Дитина має право на протест проти несправедливості.
  17. Дитина має право на дитячий суд, де він може судити і де його судитимуть ровесники.
  18. Дитина має право на захист у системі правосуддя для дітей.
  19. Дитина має право на повагу до своїх позовних вимог.
  20. Дитина має право спілкуватися з Богом.
  21. Дитина має право на передчасну смерть.

Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)

В Україні все частіше звучить тема прав дитини, та для широкого загалу вона поки-що нова, незвична і, на жаль, часто дуже теоретична, надзвичайно відірвана від реального життя конкретної дитини. Яким чином в нашій державі регулюються й охороняються права та інтереси дітей?

В нашій країні основним законом, спрямованим на забезпечення реалізації   прав  дитини  на  життя,  охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток є Закон України «Про охорону дитинства».

Крім того, права дитини виділені окремими статтями Сімейного, Цивіль­ного, Кримінального та Кримінально-Процесуального кодексів України, а також регулюються такими законами як: «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про попередження насильства в сім’ї».

Різні державні інституції та міністерства покликані відповідати за дотримання прав дитини в Україні. Багато зусиль також докладають громадські організації, які працюють на терені захисту прав дитини, щоб кожна дитина почувала себе захищеним законом повноцінним членом суспільства.

20 листопада 1989 року було прийнято Конвенцію ООН про права дитини, вона набула сили 2 вересня 1990 року. Україна ратифікувала Конвенцію в перший же рік своєї незалежності(27.02.1991, набула чинності 27.09.1991).

До десятої річниці прийняття Конвенції (листопад 1999 року) її ратифікували всі країни світу, крім двох — Сомалі та США. Прийняття Конвенції стало кульмінацією майже 70-річної боротьби за те, щоб міжнародне співтовариство визнало особливі потреби та незахищеність дітей.

Які особливості несе в собі цей документ? Яке значення він має в нашій державі?

Читайте также:  Адвокатская монополия на представительство в суде будет?

Конвенцію ООН «Про права дитини» називають “Світовою конституцією прав дитини». З моменту ратифікації відповідною державою Конвенція стає складовою національного законодавства.

Ратифікація Конвенції означає, що уряди беруть на себе зобов’язання забезпечити дитині зростання у безпечних та сприятливих умовах, маючи доступ до високоякісної освіти та охорони здоров’я, а також високий рівень життя.

Це означає, що уряди зголошуються захищати дітей від дискримінації, сексуальної та комерційної експлуатації та насильства, і особливо піклуватися про дітей-сиріт та біженців.

Конвенція містить повний перелік прав дитини: на життя, на ім’я, на набуття громадянства, на піклування з боку батьків, на збереження своєї індивідуальності, право бути заслуханою у ході будь-якого розгляду, що стосується дитини; право на свободу совісті та релігії; право на особисте та сімейне життя; недоторканість житла; таємницю кореспонденції; право користуватися найдосконалішими послугами системи охорони здоров’я; благами соціального забезпечення; на рівень життя, необхідний для її розвитку; на освіту; на відпочинок; на особливий захист: від викрадень та продажу, від фізичних форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, участі у військових діях; право на вжиття державою всіх необхідних заходів щодо сприяння фізичному та психічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка стала жертвою зловживань або злочину.

Метою цієї Конвенції є встановлення стандартів для захисту дітей від зневаги та образ, з якими вони стикаються до певної міри щодня в усіх країнах. В ній беруться до уваги різні культурні, політичні та економічні особливості держав, що є дуже важливим фактором. На першому плані у цьому документі стоять права дитини.

Конвенція ООН про права дитини має вищу юридичну силу порівняно з іншими міжнародними та національними правовими актами. Держави – учасниці Конвенції зобов’язані запровадити Конвенцію на своїй території, привівши національне законодавство відповідно до положень даного документу. 

Як розуміти поняття дитини, яке вживається у Конвенції? Адже, визначення поняття «дитина» так само як і поняття «дорослий вік» міниться залежно від культурних особливостей кожної іншої країни.

Важливо підкреслити, що Конвенція розуміє під дитиною кожну людську істоту до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше (стаття 1).

Так, згідно законодавства України, дитиною є особа, яка не досягла 18-річного віку. Але є випадки, коли вона набуває прав повнолітньої особи раніше.

Це можливо у таких випадках: 1) у разі реєстрації шлюбу особи, яка не досягла повноліття; 2) якщо особі виповнилось 16 років і вона працює за трудовим договором; 3) якщо неповнолітня особа записана матір’ю або батьком дитини; 4) якщо особі виповнилось 16 років і вона зареєстрована як підприємець.

Які основні положення Конвенції?

  • Конвенція ООН про права дитини складається з преамбули, 3 частин та 54 статтей, в яких закріплено 40 прав, які має дитина.
  • Преамбула — вступна частина, що визначає цілі створення даної конвенції, етапи створення та проголошує основні ідеали виписані в Конвенції.   Так , в преамбулі згадується загальна Декларація прав людини, Женевська Декларація прав дитини 1924 року, Декларація прав дитини 1959 року, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Міжнародні зобов’язання щодо прав людини та «Пекінські правила»

Згідно з традиційною класифікацією прав людини, права дитини, що задекларовані Конвенцією поділяються на: громадянські, політичні, економічні, соціальні і культурні. Було визнано корисним згрупувати всю гаму прав, охоплених Конвенцією, у три категорії: забезпечення, захист та участь.

Забезпечення: право володіти певними речами, отримувати певні послуги та мати доступ до того й того (мова йде про ім’я та громадянство, медичний догляд, освіту, відпочинок та ігри, опікування інвалідами, сиротами та біженцями).

Захист: право бути захищеним від дій, що завдають шкоди дитині (наприклад, від розлучення з батьками, залучення до воєнних дій, комерційної, економічної чи сексуальної експлуатації, фізичного чи психічного знущання тощо).

Участь: дитина має право бути почутою, коли приймаються рішення, що стосуються її життя. Підростаючи, дитина повинна мати дедалі більше можливостей брати участь у житті суспільства, готуватися до самостійного життя, користуватися правами свободи думки та слова, вибору культури, релігії та мови.

Конвенція — це не лише перелік прав дитини, а й всеосяжний список обов’язків, які держави готові визнати у відношенні до дитини.

Ці обов’язки можуть бути прямими, наприклад, надання можливості для освіти або забезпечення належного відправлення правосуддя у відношенні до неповнолітніх, або непрямими, коли вони дозволяють батькам, іншим членам родини або опікунам виконувати обов’язки вихователів та захисників. 

Вже минуло 19 років як Україною було ратифіковано Конвенцію ООН «Про права дитини». Чи реалізовується вона в нашій державі, і яким чином це відбувається?

5 вересня 2009 року Законом України було затверджено Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року.

Основними напрямами діяльності відповідно до цієї програми є: пропагування  здорового способу життя;  забезпечення  можливості  здобувати  високоякісну  освіту; захист    дітей   від   жорстокого   поводження,   насильства   та експлуатації;  боротьба  з   ВІЛ/СНІДом,   а   також   передбачено  план  дій,  орієнтований  на розвиток і захист прав та інтересів  підростаючого  покоління.

  1. Так, наприклад, відповідно до Програми, у напрямку охорони здоров’я визначено такі завдання як:
  2. — знизити  до  2010  року  рівень  мертвонародженості  на  20 відсотків;
  3. — збільшити до 2010 року питому вагу нормальних пологів до 70 відсотків порівняно з 2007 роком;
  4. — сприяти  досягненню  до  2015  року рівня виключно грудного вигодовування не  менш  як  60  відсотків  дітей  віком  до  шести місяців;
  5. — знизити до 2016 року на дві третини рівень смертності дітей віком до п’яти років порівняно з 1990 роком.
  6. У напрямку протидії ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та наркоманії основними завданнями є: — забезпечити зменшення до 5 відсотків показника передачі ВІЛ від матері до дитини; — забезпечення до  2016  року  за  рахунок  коштів  державного бюджету   лікарськими   засобами   для   лікування   ВІЛ/СНІДу  та опортуністичних інфекцій не менш як 90 відсотків хворих дітей.
  7. У напрямку освіти, культурного та духовного розвитку: збільшення кількості дітей, які відвідують навчальні заклади; забезпечення до  2010  року  всіх  дітей-інвалідів  послугами навчальних  закладів  незалежно від стану здоров’я цих дітей та їх місця проживання і виховання; оновлення до  2016  року  бібліотечного  фонду   дитячої   та юнацької  літератури і періодичних видань для дітей та підлітків у всіх бібліотеках, зокрема в сільській місцевості; заборона розміщення  реклами  (крім  соціальної  реклами) у підручниках,  щоденниках  та  іншій друкованій продукції шкільного призначення тощо.

На кого покладається завдання оцінювати виконання зазначеної програми?

  • Координація діяльності органів  виконавчої  влади,   органів місцевого   самоврядування,   здійснення   моніторингу  та  оцінка виконання  Програми  щодо  забезпечення  прав  і свобод   дітей покладаються на Міжвідомчу комісію з питань охорони дитинства.
  • Інформація про вжиті заходи   та   досягнуті   результати включається до періодичних доповідей України Комітету ООН  з  прав дитини.

Кабінет Міністрів України розробляє та затверджує заходи на виконання  цієї  Програми  та  орієнтовний  обсяг їх  фінансового забезпечення на наступний рік. Зокрема, 21.10.2009 року КМУ видано розпорядження «Про затвердження плану заходів з виконання у 2010 році Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року».

Комплексний моніторинг виконання  Програми здійснюється один раз на рік починаючи з 2010 року.

До здійснення моніторингу  та  оцінки  результатів  виконання Програми залучаються представники заінтересованих центральних та місцевих органів  виконавчої    влади,    органів    місцевого самоврядування, громадських, благодійних організацій. Результати моніторингу   та   оцінка   результатів виконання Програми оприлюднюються в засобах масової інформації.

Згідно зі статтею 44 Конвенції, держави-учасниці готують доповідь про кроки по впровадженню Конвенції у місцеве законодавство. Доповіді оцінює та узагальнює Комітет з прав дитини, який складається з 10 незалежних експертів, обраних на 4 роки. Саме Комітет визначає, чи є в країнах прогрес із впровадженням Конвенції і що потрібно робити в інтересах дітей, що живуть у кожній країні.

Якою є  участь громадських об’єднань у реалізації Конвенції?

  1. Неурядові організації надають інформацію, доповнюючи доповіді держав перед Комітетом з прав дитини, поширюють висновки та рекомендації, які готує Комітет після розгляду цих доповідей, а також сприяють утіленню їх у життя.

Так, наприклад, громадська організація «Правозахисна організація «Спільна мета» в кінці минулого року ініціювала підготовку громадськими, правозахисними організаціями та приватними особами альтернативного звіту, який має відбити реальну ситуацію в Україні з правами дитини та запропонувати конкретні кроки стосовно покращення ситуації. Робота над альтернативним звітом має бути завершена до 20 липня. Після цього його буде перекладено мовами ООН, долучено до матеріалів урядової Національної доповіді і розглянуто експертами Комітету ООН. На сьогодні, за даними засобів масової інформації, альтернативний звіт узагальнює масштабну роботу 14 громадських організацій України і окреслює коло проблем, пов’язаних із реалізацією Конвенції ООН «Про права дитини». Зокрема, серед проблем, окреслених в альтернативному звіті присутні такі проблеми:

  • 1) в Україні дотепер відсутній єдиний орган, який би опікувався формуванням дитячої політики на державному рівні, координував би роботу з усіх питань, які стосуються розвитку дітей і захисту їх прав;
  • 2) перевірка стану утримання дітей у державних закладах залишається поверховою і незадовільною, бо здійснюється не незалежними експертами, а інспекторами тих самих відомств, яким вони підпорядковані;
  • 3) фактично відсутній механізм реалізації права дітей висловлювати власну думку з усіх питань, які їх безпосередньо стосуються, що, у свою чергу, негативно позначається на реальній участі дітей у прийнятті рішень;
  • 4) відсутній ефективний механізм координації та моніторингу, який дозволив би здійснювати систематичний та всебічний збір даних щодо дотримання Україною всіх положень Конвенції ООН про права дитини та по відношенню до всіх груп дітей тощо.

Таким чином, ратифікувавши 27.02.1991 року Конвенцію ООН «Про права дитини», Україна взяла на себе зобов’язання захищати права дитини та сприяти їх реалізації.

Ссылка на основную публикацию