Медичні послуги за законодавством україни: поняття та суть

На сьогодні охорона здоров’я – одна з провідних галузей сфери виробництва послуг. Ст.

49 Конституції України закріплює право кожного на охорону здоров’я та медичну допомогу, зміст яких, зокрема, становить право на медичні послуги.

Водночас визначення сутності медичних послуг має першочергове значення, адже від того наскільки вони є ефективними, залежить загальний рівень задоволеності якістю життя в нашому суспільстві.

Поняття медичної послуги

Поняття «медична послуга» з’явилося у законодавстві України ще на початку 90-х років минулого сторіччя, однак до цього часу у більшості актів чинного законодавства це поняття використовується набагато рідше, ніж поняття «медична допомога».

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 25 листопада1998 року № 15-рп/98 (справа про платні медичні послуги) зазначив, що зміст поняття «медична допомога» Конституція України не розкриває.

Немає його визначення також в Основах законодавства про охорону здоров’я та інших нормативних актах.

Проте у медичній науці поняття «медична допомога» переважно охоплює лікування, профілактичні заходи, які проводяться під час захворювань, травм, пологів, а також медичний огляд та деякі інші види медичних робіт.

Зміст же близького до «медичної допомоги» поняття «медична послуга» до цього часу залишається не визначеним не тільки в нормативних актах, а й у медичній літературі. Таким чином, Конституційний Суд України констатував факт відсутності визначень поняття «медична послуга». На жаль, на нормативному рівні дане питання досі не врегульоване.

Слушною щодо визначення сутності послуг є позиція С.В. Антонова.

Так, медична послуга – це вид професійної або господарської діяльності медичних закладів (організацій), фізичних осіб-підприємців, які займаються приватною юридичною практикою, що включає застосування спеціальних заходів стосовно здоров’я (результатом яких є поліпшення загального стану, функціонування окремих органів або систем організму людини) чи спрямованих на досягнення певних естетичних змін зовнішності.

Деякі вчені визначають медичну послугу як технологічний процес, що виходить за межі медичної допомоги та надається на платній основі по проханню фізичної особи (Гіжеський В.К., Головченко В.В., Ковальський В.С.).

Медичну послугу також пропонується визначати як діяльність послугодавця, що спрямована на досягнення такого результату, корисні властивості якого здатні задовольнити потреби особи у відновленні і (або) підтриманні її здоров’я, безпосередньо в процесі протікання доцільної діяльності послугодавця, який не має упредметненого вираження ( матеріальної форми) і не може бути гарантований послугодавцем.

Критерії розмежування понять «медична допомога» та «медична послуга»

Як правило серед критеріїв розмежування понять «медична допомога» та «медична послуга» виділяють місце надання послуг та механізм фінансування оплати за їх надання. Згідно з ч. 3 ст.

49 Конституції України у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична послуга надається безоплатно. Відповідно, у приватних суб’єктів здійснення медичної діяльності медичні послуги надаються, як правило, на платній основі. За переконанням Н.

Гайдай ще одним критерієм може бути стан, у якому пацієнту необхідно надати медичну допомогу або послугу. Однак, зазначені критерії розмежування є досить умовними. Адже невідкладна допомога, що надаватиметься у приватній клініці може також вважатися медичною допомогою.

Разом з тим стан, у якому пацієнту може надаватись медична допомога також є неоднозначним критерієм.

С.В. Антонов до критерії розмежування даних відносить також мету (кінцевий результат). Метою всіх дій медичного закладу при зверненні особи для лікування є поліпшення здоров’я людини, а її результатом — відсутність проявів хвороби (одужання) .

У випадку, коли звертається здорова людина, яка лише бажає вдосконалити окремі риси своєї зовнішності, результатом медичного втручання будуть естетичні зміни. Таким чином, при наданні медичної послуги може досягатися не лише лікувальний (відновлювальний) результат, а ще й додатковий естетичний ефект.

Медична допомога завжди спрямована на досягнення лікувального, діагностичного або профілактичного результату. Автор зазначає, що у межах медичної послуги може надаватися і допомога, тому медична допомога може бути частиною медичної послуги.

Протилежну точку зору висловлює О. Беденко-Зваридчук, яка також намагалася у своїх працях розмежувати «медичну послугу» та «медичну допомогу».

Зокрема, медичні послуги визначаються як вид взаємовідносин щодо надання медичної допомоги, врегульований договором на надання медичної послуги. При цьому медична послуга – це одна із складових медичної допомоги.

Вона не тотожна медичній допомозі, тому що медична допомога ширша за своїм змістом.

Особливості медичної послуги

Серед особливостей медичної послуги можна виділити:

  • медична послуга надається тільки на підставі договору;
  • на підставах, відмінних від договору, медична послуга не надається;
  • у відсутність договору медична послуга надається не як медична послуга.

Разом з тим спеціальними властивостями медичної послуги є : вона невідчутна і не може бути збережена, її не можна відокремити від джерела, не постійна за якістю, не має чіткої товарної форми і споживчих властивостей.

Деякі автори медичну послугу вважають медичною допомогою певного виду і обсягу, що надається медичною установою пацієнту в певних правових формах.

Ще одне бачення: медична послуга є одним з різновидів послуг, сферою застосування якої є ті суспільні відносини, в яких громадяни для задоволення своїх особливих визначуваних потреб, як правило, за станом здоров’я, одержують особливу споживну вартість у вигляді спеціалізованої медичної діяльності медичної організації або окремого фахівця в області медицини.

Однак, в правовому розумінні «медичну допомогу» і «медичні послуги» можна розрізнити за режимом правового регулювання. Так, надання медичної допомоги регулюється нормами публічного права, в той час як надання медичних послуг – нормами приватного права.

Проведене дослідження дає змогу визначити поняття медичної послуги як професійну діяльність медичних закладів (організацій) чи фізичних осіб–підприємців, які займаються приватною медичною практикою, відповідно до існуючих медичних стандартів, що включає застосування спеціальних заходів стосовно здоров’я у вигляді медичного втручання, потенційним результатом якого є поліпшення загального стану чи функціонування окремих органів або систем організму людини, а також (або) досягнення певних естетичних змін зовнішності.

Читайте также:  Оформление развода: пошаговая инструкция от опытного юриста

За переконанням С. В. Антонова серед особливостей нематеріальних послуг, зокрема й медичних, можна визначати: y відсутність речових результатів, відокремлених від виконавця; y формування вартості послуги у процесі її надання; y неможливість гарантувати результат.

О. В. Чехун пропонує виділити кілька специфічних особливостей медичної послуги:

  • медична послуга – це діяльність (сукупність дій), яку можуть здійснювати не всі особи. Пропонуючи таку послугу, до виконавця законом пред’являються підвищені вимоги до кваліфікації. Саме це є основою для видачі ліцензії на здійснення діяльності суб’єкту господарювання. Таким чином “медична послуга” – це професійна діяльність чи сукупність професійних дій.
  • будь – яка діяльність здійснюється для досягнення певної мети. Пацієнт (замовник), звертаючись до лікаря, має на меті усунення певних психофізіологічних негативних проявів свого організму (третьої особи). Медична діяльність базується на “об’єктивній потребі людей у збереженні та відтворенні свого тілесного існування”.
  • за загальним правилом медична послуга не має матеріального результату. У той же час вона може бути поєднана зі створенням матеріального компонента. Але, як зазначалось, останній не являє собою самостійну матеріальну цінність, а входить як складова до способу лікування.
  • як правило, результат послуги не може бути гарантований виконавцем. Це пояснюється двома чинниками: по-перше, медична послуга являє собою не односторонні дії виконавця, а також зустрічні дії з боку пацієнта; а по-друге, необхідно враховувати індивідуальні особливості кожного людського організму. Проте специфіка правового регулювання медичних послуг зумовлена тим, що досягнення реального результату має певне юридичне значення. Вказівка на об’єктивну можливість досягнення результату повинна включатися в поняття медичної послуги, що має практичне значення при вирішенні питання про належне чи неналежне здійснення виконавцем своїх обов’язків.
  • медична послуга, будучи об’єктом цивільних прав, має визначену вартість, тому її надання супроводжується еквівалентним обов’язком з її оплати. Оплата включає витрати виконавця на її надання та його винагороду [4, c. 213-215].

Ознаки медичних послуг

На нашу думку, серед характерних ознак медичних послуг необхідно також зазначити наступні:

  • задовольняє потребу особи в медичній допомозі з метою охорони та зміцнення її здоров’я;
  • невизначеність необхідності медичної послуги, оскільки та чи інша медична допомога стає необхідною в разі погіршення стану здоров’я і споживач не може знати завчасно коли і в якому об’ємі йому знадобиться медична послуга;
  • протяжність медичної послуги в часі. В цілому різноманітні медичні послуги охоплюють все життя людини, тому в їх наданні беруть участь медичні працівники різного профілю в різний час. Необхідно також враховувати, що в кожному конкретному випадку не існує чіткого уявлення про строки проявлення результату, необхідності додаткових досліджень, а проміжок часу між завершенням послуги та настанням очікуваного результату може виявитись доволі великим;
  • індивідуальність, несталість та суб’єктивна оцінка якості. Якість медичних послуг формується шляхом поєднання та узгодження очікувань пацієнтів із сприйняттям від їх реального споживання, тому оцінка якості послуги є досить суб’єктивною. Крім того, необхідно враховувати, що одна і та ж сама медична послуга може дати зовсім протилежний ефект у різних людей;
  • комплексність медичної послуги, адже послуги у сфері охорони здоров’я часто мають складну структуру, тобто включають в себе декілька «простих» послуг і є результатом діяльності декількох категорій медичних працівників;
  • метою завжди виступає вплив на здоров’я пацієнта який носить нематеріальний характер, але обов’язково тягне за собою матеріальні зміни в організмі людини;
  • мають публічний характер та надаються усім особам, які звертаються за їх отриманням.
  • не підлягає повній стандартизації, тому що не можна заздалегідь передбачити всі фактори ( вік пацієнта, давність хвороби тощо)
  • підвищені вимоги з боку держави, зокрема до суб’єкта їх надання (наприклад, суб’єкт надання медичних послуг повинен відповідати єдиним кваліфікаційним вимогам, мати ліцензію на заняття медичною практикою, проходити акредитацію).

Окремої уваги потребує проблема визначення правової сутності послуг, що надаються медичними закладами. Насамперед це стосується медичних робіт та суміжних послуг, які надаються медичними закладами у процесі лікування чи обстеження пацієнтів.

Медичні роботи полягають у виготовленні предмету матеріального світу (зубні протези, ортопедичні протези кінцівок тощо). Виготовлений протез є доступним для володіння та призначений для задоволення потреб людини.

І хоча дії виконавця можна кваліфікувати як роботу, проте діяльність з установки цього ж протезу в організмі пацієнта не має матеріального характеру і тому не може розглядатися як створення упредметненого результату.

Головною метою таких правовідносин є саме встановлення протезу, причому замовник у більшості випадків здійснює оплату дій виконавця (зокрема субпідрядників) у комплексі.

Варто зауважити, що оскільки такі протези виготовлюються для кожного індивідуально, тому медичні роботи так само як і медичні послуги (наприклад, стоматологічні протези) не можна передати третім особам. Вважається, що в такому випадку медичну роботу необхідно розглядати як складову медичної послуги комплексного типу.

Підсумовуючи, необхідно зазначити, що до пов’язаних послуг відносяться додаткові послуги, які також можуть надаватися в медичних закладах чи здійснюватися з використанням медичних технологій та за участю медичних спеціалістів: естетичні зміни зовнішності у пластичній хірургії (зміна форми носу, збільшення грудей, корекція розмірів статевих органів тощо), відбілювання та інкрустація зубів у стоматології, послуги із розміщення у стаціонарі підвищеного рівня комфортності, ресторанне харчування, виготовлення додаткових інформаційних документів, патолого-анатомічні дослідження тощо. Правовий режим регулювання таких послуг відрізнятиметься, тому що за своєю сутністю вони не мають лікувального ефекту і тому не можуть належати до медичних.

Читайте также:  Як перевірити, чи є спадщина і де знаходиться заповіт?

Берназ-Лукавецька Олена Михайлівна доцент кафедри цивільного права Національного університету  «Одеська юридична академія», кандидат юридичних наук, доцент

Стандарти управління якістю медичних послуг

Ефективне, грамотне управління медичною організацією неможливе без забезпечення якості медичних послуг.

Поняття «якість медичних послуг»

Безперечний факт, що медичні працівники та пацієнти оцінюють якісну послугу по-різному. Медичні працівники, як правило, звертають більше уваги на професійну компетенцію, ефективність та безпечність.

З їхньої точки зору, якість медичної допомоги означає наявність у медпрацівника навичок, ресурсів та умов, необхідних для покращення здоров’я пацієнтів, знання та вміння виконувати професійні обов’язки.

Для пацієнтів забезпечення якості оцінюється не тільки з точки зору отримання ними кваліфікованої медичної допомоги, але й з точки зору оцінки взаємопов’язаних процесів обслуговування, що в комплексі і складає поняття «медична послуга».

Пацієнтам нашої клініки ми задали питання: «Що для вас означає поняття «якість медичної послуги?» Опитування показало, що важливими складовими якості медичної послуги є: зручність розташування клініки та запису на прийом до лікаря, чистота та безпека, відсутність черг, ввічливість персоналу, грамотні відповіді співробітників клініки на поставлені запитання, нове обладнання, комфортне перебування в палаті, наявність аптеки та кафе, і, звичайно, кваліфікована медична допомога, відсутність ускладнень, можливість консультацій з лікарем після виписки з стаціонару.

Якість медичної послуги може бути визначена як виконання професійних стандартів медичної допомоги і відповідність наданої медичної допомоги очікуванням пацієнта. В літературі можна зустріти багато визначень поняття «якість», наведу тільки деякі з них:

«Якість медичної допомоги визначається використанням медичної науки та технології з найбільшою користю для здоров’я людини, при цьому без збільшення ризику. Рівень якості, таким чином, це ступінь досягнення балансу користі і ризику для здоров’я» (Аведіс Донабедіан).

«…Відповідне проведення (згідно з стандартами) всіх заходів, які є безпечними, прийнятними в сенсі витрачених коштів в даному суспільстві та впливають на смертність, захворюваність, інвалідність…» (М. Рьомер і С. Монтойя Агіляр, ВОЗ).

  • «Якість – це слідування стандартам» (Проект забезпечення якості).
  • Концепція якості є глобальною та різнобічною. Експерти зазвичай розрізняють декілька основних характеристик якості:
  • Професійна компетенція: стосується рівня навичок та вмінь, які реалізуються в процесі діяльності людей, що надають медичне обслуговування, діяльності керівництва і обслуговуючого персоналу.
  • Доступність медичної допомоги: під нею ми розуміємо ступінь, в якому медична допомога може безперешкодно надаватися, незалежно від географічних, економічних, соціальних, культурних, організаційних або мовних факторів.
  • Результативність: мається на увазі ступінь, в якому лікування пацієнта приводить до покращення його стану або бажаного результату.
  • Міжособистісні стосунки: цей фактор стосується якості взаємодії між надавачами послуг і споживачами, а саме: між керівництвом і персоналом, медичними працівниками і пацієнтами.

Ефективність: це постійно існуюча напруга між потребою в обслуговуванні та наявними ресурсами здійснення допомоги. Проект забезпечення якості визначає ефективність як надання оптимальної медичної допомоги населенню, тобто оптимальну кількість медичної допомоги, досяжну при використовуваних ресурсах.

Безперервність: це ступінь, в якому пацієнт отримує необхідне йому обслуговування без перерв, зупинок або надмірних повторів діагнозу або лікування.

Безпечність: стосується ступеню, в якому система медичної допомоги знижує ризик пошкоджень, інфікування, шкідливих побічних явищ та іншої шкоди, нанесеної в процесі надання медичної допомоги.

Комфортність: належить до тих характеристик медичного обслуговування, які безпосередньо не стосуються клінічної ефективності, але можуть позитивно вплинути на задоволеність пацієнта якістю обслуговування. Комфортність визначається як зовнішній вигляд і чистота всіх використовуваних приміщень, обладнання та персоналу, а також заходи, що вживаються для забезпечення комфорту та зручності пацієнта.

  1. Діяльність по забезпеченню якості медичного закладу повинна бути направлена як на клінічний, так і на організаційний аспект надання медичних послуг.
  2. Визначення терміну «процес»
  3. З метою досягнення значного покращення якості сучасним керівникам необхідно розширити дане поняття і включити в нього всі види діяльності, починаючи з медичної і закінчуючи адміністративною, в тому числі і допоміжну.

Всі співробітники мають розуміти залежність якості не тільки від діяльності окремої людини, але й від їхньої спільної діяльності, оскільки пацієнт оцінює якість як комплекс послуг.

Фактично ми розглядаємо процес як складний і часто міждисциплінарний комплекс видів діяльності, в результаті якого досягається певний результат.

Прикладаючи дане уявлення до надання медичної послуги, ми пов’язуємо зміни в процесі з покращенням результатів, а також з ролями учасників роботи по наданню медичної послуги в цій зміні.

В наданні медичних послуг можна виділити декілька потоків: потік пацієнтів, інформації, матеріалів, процесу надання клінічної допомоги, можлива також будь-яка комбінація цих потоків. Якість результату великою мірою залежить від якості процесу, який передбачає даний результат.

Тому процес повинен бути постійно в центрі нашої уваги протягом роботи з покращення якості. Щоб досягнути нового рівня в якості нашої діяльності, ми повинні розглядати процес з декількох точок зору.

Зараз майже будь-який процес в медичній діяльності є набагато більш складним, ніж це необхідно. З цього випливає, що непотрібні його етапи та надлишкові види діяльності є причинами незадовільних результатів і більших витрат.

Багато серйозних проблем якості виникає в «проміжках» між етапами процесу, різними його функціями або у взаємовідносинах між різними підрозділами, які беруть в ньому участь.

Всі недоліки процесу дають в наслідку додаткові витрати, які не покращують якість послуг, що отримує споживач. Щоб побачити і оцінити можливі проблеми, необхідно постійно контролювати всі процеси діяльності і аналізувати потенційні ризики з метою їхньої ліквідації або скорочення. Діяльність з покращення якості може одночасно і зменшити втрати, і покращити якість.

Міжнародні стандарти якості ІСО

Як досягти того, щоб система якості враховувала побажання пацієнтів і була ефективним механізмом забезпечення високої якості медичної послуги?

Читайте также:  Де заказати розірвання шлюбу

Вирішити питання покращення якості медичних послуг можна за допомогою введення в медичних закладах сучасних систем управління, наприклад, системи управління якістю на базі міжнародних стандартів якості ІСО 9000.

Коли говорять про «стандарти серії ІСО 9000», мається на увазі три міжнародних стандарти: ІСП 9000:2008 «Системи управління якістю, основи і термінологія», ІСО 9001:2008 «Системи управління якістю, вимоги», ІСО 9004:2008 «Системи управління якістю.

Керівництво з покращення і підвищення ефективності». Функціонування такої системи управління орієнтовано на забезпечення потреб пацієнтів і постійне покращення якості медичних послуг.

Очевидно, що, ознайомившись зі стандартами, ви не отримаєте чіткої відповіді з приводу практичного використання стандарту в медицині, оскільки вони описують загальні механізми взаємодії процесів.

Стандарт якості серії ІСО 9001 можна використовувати в медичних закладах як базовий, з обов’язковою розробкою і запровадженням внутрішніх документів, в залежності від специфіки роботи медичного закладу.

Стандарт ІСО 9001 базується на двох методологічних аспектах: 1) процесному підході та орієнтації на споживача (пацієнта) і 2) забезпеченні очікувань споживачів (пацієнтів). Внутрішня документація по якості описує взаємодії процесів та послуг у відповідних протоколах, положеннях, інструкціях і т.д.

, а також передбачає обов’язковий моніторинг і контроль всіх процесів з аналізом отриманих результатів, метою якого є постійне покращення якості і вибору оптимальних і ефективних методик надання послуг.

Принциповою умовою в розробці внутрішніх стандартів якості є слідування нормативним вимогам законодавства України: враховуються нові закони, постанови, накази, протоколи та інші нормативні документи, в тому числі, санітарно-гігієнічного, правового та економічного характеру. Стандарти можуть бути розроблені як для структури, так і для процесу і результатів діяльності медичного закладу.

Розробка і запровадження медичних протоколів

Для того щоб забезпечити обслуговування високої якості, медичній організації необхідно сформулювати свої цілі та задачі і задокументувати всі процедури. Хто повинен займатися розробкою внутрішніх стандартів – протоколів, інструкцій, алгоритмів і т.д.? Одним з принципів управління якістю є «притягнення персоналу» до процесу впровадження стандартів якості.

Медпрацівники всіх рівнів повинні брати участь в розробці протоколів, оскільки персонал на місцях часто розуміє реальні умови краще, ніж керівництво на високому рівні. Розроблені в результаті спільних зусиль протоколи виявляються більш ефективними та правильними.

Також участь персоналу приводить до очевидного покращення якості, оскільки медпрацівники в цьому разі впроваджують протоколи, які ж самі розробили. Нарешті, будучи задіяним в обговоренні самого поняття якості, персонал краще розуміє і сприймає діяльність по забезпеченню якості. Клінічні стандарти, або протоколи, визначають медичні процеси, які повинні бути виконані.

Протоколи – це «систематично розроблені положення, які мають на меті допомогти медпрацівнику і пацієнту прийняти правильне рішення відносно надаваної допомоги в певних клінічних ситуаціях».

Медичні протоколи і робочі інструкції (алгоритми) представляють собою деталізації всіх можливих процедур. Медичні протоколи можуть бути в описовій формі або у вигляді алгоритму (робоча інструкція) або комбінація обох.

Алгоритм допомагає лікарю виділити ключові елементи діагностичної інформації  і прийняти рішення на основі отриманих даних. Цей метод особливо корисний, оскільки надає інформацію в наглядному розгорнутому вигляді.

Слідування протоколу не тільки покращує якість лікування, але й сприяє скороченню непотрібних аналізів і призначених медикаментів.

Після того, як спеціально створена для цієї мети команда розробляє протоколи, важливо досягти консенсусу серед експертів з приводу слідування цьому чи іншому новому документу, отримати коментарі тих, хто буде використовувати їх на практиці.

Перегляд протоколу потенційними користувачами гарантує його виконуваність. Коментарі повинні стосуватися ясності, реальності виконання, згоди в обраних ключових моментах. Після аналізу цих коментарів необхідні зміни вносяться в протокол.

В залежності від кількості цих змін, новий варіант знову виноситься на обговорення (або не виноситься) для прийняття остаточного рішення.

Період розробки і запровадження протоколів в нашій клініці тривав приблизно два роки. Після завершення цього складного часу становлення перегляд і розробка нових протоколів стали звичайної справою, необхідною для ефективного надання медичної допомоги.

Медичні протоколи повинні переглядатися регулярно і своєчасно. І немає певного правила, як часто це потрібно робити, оскільки це визначається декількома факторами.

Наприклад, в тих областях, де накопичення медичних знань відбувається швидко, така необхідність виникає частіше; іншими словами, протокол, який стосується процедури високого ризику, має переглядатися значно частіше, ніж той, який стосується відносно простої процедури і т.д.

Ідея в тому, щоб виникаючі на практиці і в теорії зміни були також відображені в протоколі. Співробітники нашої клініки притримуються наступного принципу: «Записуй все, що зробив, і роби все, що записав». Саме в цьому разі протоколи не будуть носити формального характеру, а дійсно будуть використовуватись в роботі.

За регулярним переглядом, правильністю виконання процедур, змістом і оформлення протоколів та інших внутрішніх документів постійно здійснює контроль служба якості та адміністрація клініки.

Стандартизація дозволяє суттєво спростити впровадження нових послуг, оскільки процес планування тієї чи іншої дії детально роз’яснюється у внутрішніх вимогах.

Наявні чіткі рекомендації відносно ресурсів, які необхідно задіяти, що отримати в результаті якісне виконання, значно спрощується з адміністративної точки зору процес навчання персоналу, і, що важливо, співробітники знають, як правильно взаємодіяти і конструктивно вирішувати можливі проблеми.

Впровадження стандартів і сертифікація системи якості дають можливість виявити неефективні ланки в діяльності медичної організації, підвищити ефективність використання ресурсів, уникнути як дублювання робіт, так і оголення окремих ділянок, документувати всі виробничі операції, встановити відповідальність за кожну з них, провести структуризацію виробничих процесів і вибудувати чіткі технологічні схеми, а найголовніше – суттєво підвищити якість медичних послуг.

Ссылка на основную публикацию