Нотаріус — співучасник чи жертва? Як відновити анульоване нотаріальне свідоцтво.

  • Робоча навчальна программа дисципліни
  • “НОТАРІАТ УКРАЇНИ”
  • Спеціальність “Документознавство та інформаційна діяльність”
  • КИЇВ – 2011
  • ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
  • з дисципліни «Нотаріат України»
  • спеціальність «Документознавство та інформаційна діяльність»
  • Розподіл навчального часу за темами:
№п/п Назва теми лекції семінари всього консультації
Поняття, організація нотаріату України та нотаріальна діяльність
Приватна нотаріальна діяльність
Державні нотаріальні контори і державні нотаріальні архіви. Архів приватного нотаріуса. Порівняльна характеристика.
Загальні правила вчинення нотаріальних дій.
Правочини(договір, заповіт, довіреність)
Накладання заборони відчужуваного житлового майна
Посвідчення фактів
Засвідчення вірності копій документів і виписок із них та справжність підпису на документах.
залік
Всього
Нотаріус - співучасник чи жертва? Як відновити анульоване нотаріальне свідоцтво.
Нотаріус - співучасник чи жертва? Як відновити анульоване нотаріальне свідоцтво.

Рис. 1. Структура нотаріату України

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основні джерела

Закон України „Про нотаріат” від 02.09.1993 р.

Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 року № 114 з наступними змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1998 року № 1640.

Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату, затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 1993 року № 22/5 зі змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 1997 року № 89/5.

Положення «Про порядок видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю», затверджене Наказом Міністерства юстиції від 20.01.1994 р. № 3/5.

Указ Президента України “Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні” від 23 серпня 1998 р. за №392/98.

Що робити якщо втрачено свідоцтво про народження? Як відновити втрачене свідоцтво в Україні

Досить серйозною проблемою може бути відновлення документів при втраті, адже для відновлення часто необхідна інформацію з загубленого документа, а копії може не залишитися на руках. Одним з найбільш часто запитуваних документів на відновлення є свідоцтво про народження, так як цей документ закордоном приймається як посвідчення особи, незалежно від віку громадянина.

Нотаріус - співучасник чи жертва? Як відновити анульоване нотаріальне свідоцтво.

Що робити при втраті свідоцтва про народження?

Якщо пошуки не принесли результату, і Ви все-таки загубили його, виникає питання про витребування документа повторно. Звісно, Ви відразу користуєтеся інтернетом, щоб дізнатися, що робити, коли втрачено свідоцтво про народження, як відновити самостійно, або ж питаєте поради родичів або друзів, загалом, намагаєтеся вирішити дану проблему максимально швидко і власноруч.

Однак існує й інший спосіб — звернутися в спеціалізовану компанію! 

Переваги наших послуг і недоліки самостійного підходу до відновлення документів:

Ціна і термін витребування

Представляємо коротку таблицю для ознайомлення з цінами на послуги витребування:

*ми не займаємося витребуванням документів, виданих до 1950 року.
**ціна не являється публічною офертою.

***Терміни розгляду документів Міністерством можуть бути збільшені.

  • Відновити документи!
  • Легко відновимо необхідні свідоцтва з органів РАЦС, звертайтеся до нас за витребуванням і консультацією!
  • Оформити замовлення

Відзначимо, що витребування документів буде потрібно не тільки в разі втрати свідоцтва про народження, а й у ряді інших випадків, таких як:

  • Необхідність проставлення апостилю на документ, якщо на ньому стоїть печатка консульської легалізації (Міністерства та Посольства);
  • Якщо воно заламіновано (для апостилювання необхідний не ламінований документ);
  • Якщо сам документ радянського зразка — його потрібно замінити новим.

Чому краще звернутися в JurKlee

Як згадувалося вище, ми щодня проводимо процедуру відновлення документів не тільки в Києві, а й по всій Україні і закордоном. Хочемо зазначити, що ми займаємося витребуванням повного комплекту офіційних паперів з таких відомств:

Щоб довірити процедуру видачі дубліката свідоцтв, достатньо оформити довіреність на наших співробітників, які в найкоротший термін отримають необхідний документ.

 Якщо Ви перебуваєте за кордоном, необхідно зробити довіреність у місцевого нотаріуса, потім зробити переклад документу на українську мову і апостилювати її.

Звернення до посольства України помітно прискорить процес, так як довіреність видається відразу українською мовою і не потребує додаткових перекладів і засвідчень.

Також, якщо Ви молоді батьки, звертайтеся до нас в компанію у разі, якщо було втрачено свідоцтво про народження дитини, як відновити його і інші папери підкажуть менеджери бюро перекладів JurKlee!

Як бачите, ми можемо працювати в будь-якій зручній для Вас формі, телефонуйте нам або замовляйте зворотний дзвінок, натиснувши на кнопку нижче!

Замовити витребування загублених документів

Ольга Оніщук: Вища кваліфікаційна комісія анулювала свідоцтва недобросовісним нотаріусам

На засіданні Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату було прийнято рішення про анулювання свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю тим нотаріусам, чиї прізвища роками паплюжили український нотаріат. Про це повідомила заступник Міністра юстиції з питань державної реєстрації Ольга Оніщук.

Водночас вона наголосила, що це скоріше виключення з правил, ніж правило. 

«За роки незалежності нотаріусу завоювали довіру з боку держави та вибороли ексклюзивні права на захист і охорону власності громадян, ставши стражем цивільного обороту.

Сьогодні в Україні налічується близько 6500 нотаріусів, які вчиняють нотаріальні дії та здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно та бізнес.

Це – високопрофесійні юристи, діяльність яких будується на принципах законності, незалежності, об’єктивності і неупередженості», – заявила Ольга Оніщук. 

За словами заступника Міністра, нотаріусів, які порушують закон, насправді не так багато. Проте їм вдалося створити масштабний хаос в системі нотаріату та реєстрації, через що почала створюватися ілюзія, що в нотаріаті багато людей, які зловживають своїми повноваженнями.

«Деякі прізвища нотаріусів стали настільки відомими, що їх стали вживати як синонім до поняття «недобросовісний або чорний» нотаріус. Серед прізвищ нотаріусів, яким ми сьогодні анулювали свідоцтва, є і ті, які провертали наймасштабніші нотаріальні афери в Україні протягом останніх десяти-п’ятнадцяти років.

Відчувши смак безкарності вони віртуозно продавали чужі автомобілі, квартири, будинки, здійснювали найгучніші рейдерські захоплення майна та бізнесу в державних реєстрах.

З-поміж цих нотаріусів значились і ті, які були постійними фігурантами численних кримінальних проваджень та «героями» матеріалів і сюжетів, висвітлених у різноманітних журналістських розслідуваннях», – повідомила Ольга Оніщук. 

Ольга Оніщук зауважила, що Міністерство юстиції зобов’язане реагувати на ті грубі порушення законодавства і шкоду, яку ці особи завдали своїми діями інтересам громадян та державі. Очищення лав нотаріальної спільноти від недобросовісних колег сприятиме збереженню «чистоти» професії та знищенню таких ганебних для України явищ як рейдерство і шахрайство.

«Міністерство юстиції не ставить крапку в питанні очищення нотаріату. За результатами проведених перевірок вже готуються нові подання про анулювання свідоцтв. Маємо надію, що незабаром нотаріат буде повністю очищений від одіозних прізвищ, які залишили сірі плями в історії українського нотаріату», – підсумувала заступник Міністра. 

Спадщина за заповітом

Кожний громадянин має право розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд. А також визначити, хто стане новим власником після його смерті. З цією метою і оформляється спадщина за заповітом, в якому можуть бути згадані як родичі, так і інші особи. Власник також може позбавити спадщини будь-якого законного правонаступника, прямо прописавши це в документі.

Якщо спадкодавець оформив заповідальний документ, це не означає, що особа, зазначена в ньому, автоматично отримує майно. Щоб прийняти власність, спадкоємцю потрібно вчинити певні дії. Ми розповімо про те, як оформити спадок, який дістався за заповітом, скільки це коштує, які документи необхідно зібрати.

Раніше, в статті “Спадкування за законом, якщо немає заповіту” ми розповіли про порядок прийняття спадку за законом.

Що і кому можна передати у спадок?

Заповіт – односторонній договір, який вступає в силу тільки після відкриття спадкової процедури. Ця процедура відкривається автоматично – після смерті власника або після прийняття рішення про визнання особи померлою.

В ст. 1236 ЦПК зазначено, що власник може заповісти права та обов’язки, які належать йому на момент складання заповіту, а також будуть налетажи в майбутньому.

Отже, в список спадкової маси можуть включатися:

  • майнові об’єкти (нерухомість, земельні ділянки, автотранспорт, предмети побуту, техніка, особисті речі та інше);
  • активи і пасиви, які мають відношення до особистості власника;
  • будь-які нематеріальні та немайнові об’єкти.

Спадкоємцями можуть виступати:

  • фізичні особи, які перебувають у здоров’ї на день відкриття спадкової процедури;
  • діти заповідача, зачаті при житті та народжені після його смерті;
  • юридичні особи, згадані заповідачем, державна реєстрація яких не скасована;
  • українськае держава, іноземна держава, громадські та державні підприємства, організації, фонди.

В законі міститься таке поняття, як негідні правонаступники. Це окрема категорія спадкоємців, які позбавляються законного права на отримання майна заповідача.

Спадкоємець може бути визнаний негідним незалежно від того, яким чином він набуває права – за заповітом або за законом. Більш того, негідним правонаступником визнається особа, яка претендує на обов’язкову частку.

До негідних правонаступників закон відносить:

  • осіб, позбавлених майна на підставі рішення суду. Таке рішення може бути прийнято, якщо родич злісно ухилявся від зобов’язань щодо забезпечення заповідача;
  • правонаступників, які вчинили протизаконні дії, спрямовані на збільшення своєї частки або частини інших спадкоємців. Даний факт повинен бути підтверджений в суді;
  • батьки, які позбавлені прав на дитину, що виступає спадкодавцем.

Читайте також:  Спадщина через суд (зразок позовної заяви)

Якщо правонаступник отримав свою частину власності, тільки потім суд визнав його недостойним, він зобов’язаний повернути майно або компенсувати вартість (якщо фізично це зробити неможливо).

Загальні правила прийняття спадщини за заповітом

Щоб оформити майно, спадкоємець повинен подати заяву нотаріусу або іншій особі, наділеній повноваженнями на видачу спадкового свідоцтва.

Документ можна надати особисто, відправити кур’єром або поштою. Крім цього, заяву може подати довірена особа – для цього потрібно нотаріально завірити документ та видати представнику довіреність на отримання спадкового свідоцтва.

Читайте также:  ПУБЛИЧНОЕ ВЫСТУПЛЕНИЕ: интервью для "Юридическая практика"

Спадкоємець може прийняти власність спадкодавця фактично, якщо він здійснює одну або декілька дій:

  • володіє та управляє майном;
  • забезпечує збереження спадщини;
  • несе витрати по утриманню майна;
  • відшкодовує борг заповідача або одержує належні йому боргові зобов’язання.

Термін вступу в спадщину за заповітом

Закон обмежує час для здійснення дій, спрямованих на прийняття майна – шість місяців з дня смерті власника. Про строки позовної давності у спадковому праві ви зможете прочитати в цій статті.

Особа, яка отримує спадкові права в результаті відмови інших спадкоємців, має право звернутися до нотаріуса з відповідною заявою протягом трьох місяців по закінченні строку прийняття майна «відказником».

Що робити, якщо родич пропустив встановлений термін? Оформити права можливо, якщо…

  • відновити строки в судовому порядку – подати позовну заяву та надати докази того, що позивач не був повідомлений про смерть спадкодавця, або пропуск стався з поважних причин;
  • заручитися згодою інших правонаступників, покликаних до спадкоємства, і надати нотаріусу їх письмові заяви про те, що вони не заперечують проти перерозподілу часток.

Більше про те, як оформити спадщину після спливу строку для її прийняття, ми розповіли тут.

Пошук заповіту

Перший крок на шляху до оформлення спадкової власності – це визначення місця зберігання заповіту.

Як правило, такі документи зберігаються в найближчій нотаріальній конторі за місцем проживання власника. Як встановити місце відкриття спадкової процедури, ми розповіли в цій статті.

Якщо заповідальний документ не вдалося знайти, але родичі твердо впевнені, що він був складений, потрібно звернутися у вищий нотаріальний орган з відповідним запитом – будь-яка нотаріальна дія реєструється в спеціальній базі.

Необхідні документи

Крім заповіту, правонаступнику слід зібрати пакет документів:

  • громадянський паспорт;
  • документи, що свідчать про спорідненість;
  • свідоцтво про смерть заповідача;
  • правовстановлюючі документи на об’єкти, що входять до складу спадщини;
  • довідки з БТІ про оціночну вартість об’єктів нерухомості, експертну оцінку автотранспорту та інше.

Після того як всі документи будуть зібрані та надані нотаріусу, оформлюється та видається спадкове свідоцтво.

Державне мито

При оформленні спадщини звільняються від сплати держмита правонаступники за законом, які входять у першу чергу спадкоємців. У всіх інших випадках доведеться сплатити державне мито. Його розмір та умови нарахуваня регулюються Податковим кодексом. При розрахунках суми за основу береться загальна вартість спадкової маси, що міститься в оціночних документах.

Більше про те, скільки доведеться заплатити правонаступникам при оформленні документів, ми розповіли в статті “Скільки коштує спадщина?“.

Спадкування окремої частини

Якщо правонаступник прийняв частину власності, вважається, що він автоматично прийняв все майно, яке йому належить. І не важливо, з чого складається дане майно, в якому вигляді та де знаходяться спадкові об’єкти.

Наприклад, якщо правонаступник вступив у володіння квартирою, до нього переходить у спадок і вся інша власність, а також боргові зобов’язання заповідача.

Спадкодавець може визначити у документі частки кожної зазначеної їм особи. Якщо розподіл спадщини не здійснений, правонаступники розподіляють його за угодою.

Борги заповідача

Спадкоємець, зазначений у заповідальному документі, приймає не тільки майно, але і наявні на момент відкриття процедури боргові зобов’язання. Якщо правонаступників декілька, борги розподіляються між усіма – пропорційно отриманої кожним з них частки.

Кредитори мають право пред’явити претензію за боргами спадкодавця тільки до тих правонаступникам, які оформили спадкове майно – також в межах частки кожного. Строки подання претензії обмежені шістьма місяцями, при цьому їх відновлення, продовження чи переривання – неможливо.

Відмова від спадщини

Іноді спадкоємці, зазначені в заповіті, відмовляються від майна. Чому це відбувається?

Наприклад, потенційному правонаступнику не потрібна спадкова власність, оскільки вона не має цінності або обтяжена зобов’язаннями. Іноді правонаступник оформляє відмову на користь інших родичів.

Тому закон дозволяє громадянам…

  • відмовитися від права спадкування на користь інших спадкоємців або зробити це безумовно;
  • оформити відмову протягом шести місяців з дня відкриття процедури, навіть якщо раніше була подана заява про вступ у спадщину.

Зверніть увагу! Спадкоємці-«відмовники» втрачають свої права остаточно і надалі не можуть претендувати на майно. Тому, перед тим як оформити відмову, потрібно зважити всі «за» та «проти».

Неповнолітній або недієздатний спадкоємець може відмовитися від власності, тільки заручившись згодою органів опіки та піклування.

Недійсність заповіту

Заповідальний документ можна оскаржити, визнати недійсним. Закон розмежовує недійсні заповіту – вони бувають незначні або оспорюванні. Анулювати документ може тільки суд, після розгляду позовної заяви заінтересованої особи. В більшості випадків позови подаються родичами, які обділені заповідачем, позбавлені спадкових прав.

Коли заповіт визнається недійсним?

  • Якщо його положення не відповідають нормам закону;
  • якщо не дотримана форма документа (відсутній підпис спадкодавця, відсутнє нотаріальне засвідчення);
  • заповідач на день підписання документа був недієздатним або його дієздатність обмежена;
  • на заповідача впливали треті особи – обдурили, погрожували, ввели в оману, застосовували інші незаконні методи впливу.

Якщо суд анулює заповіт, зазначені в ньому правонаступники втрачають спадкові права, а майно переходить до родичів спадкодавця – відповідно до встановленої законом черги.

Ще більше інформації по цій темі ви знайдете в статті “Спадщина за заповітом: порядок оформлення, форма і зміст“.

Зверніть увагу!

  • У зв’язку з частими змінами в законодавстві інформація може стати неактуальною швидше, ніж ми встигаємо її оновлювати на сайті.
  • Всі випадки індивідуальні та залежать від багатьох факторів.
  • Тому для вас працюють безкоштовно експерти-консультанти! Розкажіть про вашу проблему – ми допоможемо її вирішити! Запитайте прямо зараз!

Нотаріат в Україні: права та обов’язки нотаріуса, організація діяльності нотаріальних органів – Освіта.UA

  • Напечатать
  • Спросить
  • Отправить другу
  • Подписаться на новости

Це поняття містить в собі суб’єктивну та об’єктивну сторони діяльності нотаріату, а також мету вчинення нотаріальних дій.

Суб’єктивна сторона поняття вказує на систему нотаріальних органів, до якої входять державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси. Крім того, в населених пунктах, де немає ні державних, ні приватних нотаріусів, деякі нотаріальні дії мають право вчиняти уповноважені на це особи місцевих рад.

Нотаріальні дії за кордоном вчиняють консульські установи України, а у випадках, передбачених законом, — дипломатичні представництва України. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про нотаріат» посвідчення заповітів і доручень може вчинятися відповідними посадовими особами.

Наприклад, головними лікарями, їх заступниками по медичній частині або черговими лікарями, директорами і головними лікарями будинків для престарілих та інвалідів, капітанами морських суден, начальниками експедицій та ін. Таке посвідчення прирівнюється до нотаріального посвідчення і має на меті забезпечити в невідкладних життєвих ситуаціях вчинення цих нотаріальних дій.

Об’єктивна сторона поняття нотаріату вказує на повноваження нотаріальних органів і посадових осіб стосовно кола тих дій, що їх вони відповідно до Закону України «Про нотаріат» можуть вчиняти.

При цьому вчинення передбачених законом нотаріальних дій не повинно викликати спору, бо предметом нотаріальної діяльності є справи, в яких відсутній спір про право цивільне і якщо в процесі вчинення нотаріальної дії такий спір виникає, то він підлягає вирішенню в органах суду чи арбітражного суду, а сама нотаріальна дія в такому разі зупиняється до набуття рішенням законної сили.

Отже, нотаріус посвідчує безспірні права та безспірні факти, в наявності яких він може упевнитися безпосередньо або на підставі відповідних документів, а також вчиняє інші дії, спрямовані на юридичне підтвердження та закріплення цивільних прав, щоб запобігти їх можливому порушенню в майбутньому. і

Завданням нотаріату є забезпечення захисту та охорони власності, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, сприяння у зміцненні законності та правопорядку, попередження правопорушень.

Отже, можна виділити три основні завдання, що їх виконує нотаріат. Перше завдання — захист і охорона власності, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Нотаріальні органи в основному виконують правоохоронну функцію, але нотаріальна діяльність може бути засобом захисту прав, наприклад, у разі вчинення виконавчих написів, протестів векселів, посвідчення неоплати чеків.

Виконання цього завдання буде ефективним, якщо воно реалізуватиметься відповідно до процесуальних норм, установлених Законом України «Про нотаріат», який гарантує захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян і організацій при вчиненні нотаріальних дій. Порушення цих процесуальних норм веде до недійсності нотаріального акту.

Дії, що їх вчиняють нотаріальні органи, забезпечують захист і охорону важливих прав та інтересів громадян і організацій, які пов’язані з їхнім буттям, існуванням, діяльністю, бо стосуються їхніх майнових прав та гарантування подальшої реалізації інших суттєвих прав громадян.

Виконуючи функцію контролю за законністю в цивільному обороті, нотаріат реалізує своє друге завдання — зміцнення законності і правопорядку. Вчиняючи певну нотаріальну дію, нотаріус чи посадова особа підтверджує цим законність і достовірність вчинюваної нотаріальної дії та запобігає в майбутньому можливим порушенням прав та інтересів осіб, які звернулися до нотаріуса чи посадової особи.

Отож, підтверджуючи законність і достовірність нотаріальної дії, нотаріус виконує і третє завдання — запобігає можливим правопорушенням. Так, скажімо, якщо нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулися заінтересовані особи, не відповідає законові, нотаріус відмовить у її вчиненні, запобігши в такий спосіб правопорушенням і можливим негативним наслідкам для цих осіб.

  • Завдання запобігання правопорушенням виконується також через правові консультації, роз’яснення наслідків вчинення нотаріальної дії.
  • Виходячи з завдань, що їх виконують нотаріальні органи, можна зробити висновок, що сутність нотаріальної діяльності полягає в посвідченні та підтвердженні певних прав і фактів, у юридичному закріпленні цивільних прав із метою запобігання можливим порушенням або є засобом захисту вже порушених прав.
  • Права та обов’язки нотаріуса
Читайте также:  Згода дитини на усиновлення

Нотаріус — це посадова особа, на яку покладено обов’язок вчиняти нотаріальні дії. Нотаріус, незалежно від того, чи є він державним, чи приватним, вчиняє нотаріальні дії від імені держави, яка надала йому повноваження їх вчиняти. Водночас нотаріус несе особисту відповідальність за вчинення нотаріальних дій.

3 переходом України до ринкової економіки, становленням інституту приватної власності, з посиленням правового регулювання господарських відносин роль нотаріату невпинно зростатиме, а значить, зростатиме престиж цієї професії.

3 огляду на це законодавство передбачило підвищені вимоги до посади нотаріуса, що дасть можливість піднести професійний рівень останнього і позитивно впливатиме на якість вчинюваних нотаріальних дій (ст.

3 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріусом може бути тільки громадянин України, тому втрата ним громадянства України або виїзд за межі України на постійне проживання є однією з підстав анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Нотаріус повинен мати вищу юридичну освіту. Це свідчить про підвищені вимоги до посади нотаріуса, бо старе законодавство в окремих випадках дозволяло обіймати посаду нотаріуса і особам, які не мали вищої юридичної освіти, якщо вони принаймні впродовж трьох років працювали за спеціальністю юриста, а також особам, які навчалися на останніх курсах вищого юридичного навчального закладу.

У постанові Верховної Ради України від 2 вересня 1993 р.

«Про порядок введення в дію Закону України «Про нотаріат» було вказано, що строки дії трудових договорів із державними нотаріусами, які не мають вищої юридичної освіти і призначені на посаду до набрання чинності Законом України «Про нотаріат», можуть бути продовжені на строк до одного року з моменту набрання чинності цим Законом, а щодо осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, — до закінчення навчання.

Однією з важливих вимог до посади нотаріуса є обов’язкове стажування протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або в нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою. Стажування дає можливість набути практичного досвіду й підготувати кваліфіковані кадри для нотаріальної діяльності.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 р.

«Про порядок введення в дію Закону України «Про нотаріат» без стажування до нотаріальної діяльності допускаються нотаріуси, які на день набрання Законом чинності працювали в державних нотаріальних конторах, а також посадові особи Міністерства юстиції України, управлінь юстиції Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, чия робота безпосередньо пов’язана з керівництвом і контролем за діяльністю нотаріату.

Вимогою до займання посади нотаріуса є складання кваліфікаційного іспиту після проходження стажування, що дає можливість перевірити знання кандидата в нотаріуси та його готовність до нотаріальної діяльності.

Від складання кваліфікаційного іспиту звільняються нотаріуси, які на день набрання чинності Законом України «Про нотаріат» працювали в державних нотаріальних конторах, а також посадові особи Міністерства юстиції України, управлінь юстиції Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, робота яких безпосередньо пов’язана з керівництвом і контролем за діяльністю нотаріату.

Наступною вимогою для заняття посади нотаріуса є одержання свідоцтва про право на заняття цієї посади. Це свідоцтво є підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або реєстрації приватної нотаріальної діяльності.

Особа, яка має намір розпочати нотаріальну діяльність, не повинна мати судимість. Тому однією з підстав анулювання свідоцтва про право на нотаріальну діяльність є винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, що набрав чинності, а також винесення постанови про закриття кримінальної справи щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав.

Нотаріуси в їхній діяльності повинні бути неупередженими і незалежними. Тому дуже важливою вимогою для забезпечення об’єктивності в діяльності нотаріуса є заборона перебувати у штаті інших державних, приватних і громадських підприємств та організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу.

Ця вимога усуває можливість впливати на нотаріусів, використовуючи їхнє підлегле становище в інших установах, де вони працювали б за сумісництвом.

Заборона підприємницької та посередницької діяльності спрямована на те, щоб забезпечити нотаріусові можливість кваліфіковано виконувати його прямі обов’язки і не принижувати свої професійну гідність і авторитет.

Законом передбачено винятки з цього правила, які стосуються надання права нотаріусам складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів і виписки з них, давати роз’яснення з питань вчинення нотаріальних дій та консультації правового характеру. Ці права безпосередньо стосуються компетенції нотаріуса і сприяють законному та об’єктивному вчиненню кожної конкретної нотаріальної дії.

За сумісництвом нотаріуси мають право на викладацьку та наукову діяльність у вільний від роботи час.

Крім того, треба брати до уваги і певні психологічні аспекти діяльності нотаріуса. Праця нотаріуса — складна інтелектуальна діяльність. Він має справу з гамою пристрастей, з різними, часом драматичними, ситуаціями, з різними за характером і мораллю людьми.

Усе це вимагає знання психології людей, вміння розібратись у складних обставинах нотаріальної дії, дохідливого і переконливого роз’яснення питань, що стосуються вчинюваної нотаріальної дії. Нотаріус повинен бути тактовним, стриманим у вияві власних емоцій, мати велике терпіння.

Особливо це треба враховувати у конфліктних ситуаціях, скажімо, за необхідності відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Таким чином, з наведеного вище можна вказати на певні вимоги, яким має відповідати посада нотаріуса: він повинен бути компетентним та ерудованим, вміти спілкуватися з людьми і встановлювати з ними психологічний контакт, відзначатися високими морально-етичними якостями.

Інститут стажистів уперше введено нашим законодавством про нотаріат. Основним завданням стажування осіб, які мають намір зайнятися нотаріальною практикою, є вивчення специфіки роботи і набуття практичних навичок, поглиблення професійної специфікації, освоєння передового досвіду організації праці тощо.

На кваліфікаційні комісії при управліннях юстиції покладено обов’язок щодо проведення конкурсного відбору осіб із метою зарахування їх до резерву на заміщення посади стажиста нотаріуса.

До стажування допускаються особи, які мають вищу юридичну освіту: закінчили університет, академію, інститут. Право на проходження стажування мають також особи, які закінчили інші вищі навчальні заклади за спеціальністю «Правознавство» до набрання чинності Законом УРСР «Про освіту».

До стажування не допускаються особи, які знаходяться в штаті інших державних, приватних і громадських підприємств та організацій, є підприємцями та посередниками, а також виконують іншу оплачувану роботу, крім викладацької й наукової. Не допускаються також особи, які мають судимість.

Крім того, підставами незарахування до резерву за наслідками конкурсного відбору можуть бути: звільнення особи, яка має намір займатися нотаріальною діяльністю, з державної служби за порушення вимог Закону України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією та організованою злочинністю», а також пенсійний вік цієї особи.

Мінімальний строк стажування — шість місяців; незалежно від причин скороченню він не підлягає.

Стажист проходить стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса. Умови роботи визначаються трудовим контрактом між стажистом і державною нотаріальною конторою чи приватним нотаріусом.

  1. Керівництво і контроль за проведенням стажування здійснюють Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управління юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
  2. Відповідальність за проведення стажування в державних нотаріальних конторах покладається на завідуючого нотаріальною конторою або його заступника, а в приватного нотаріуса — на цього нотаріуса.
  3. Безпосередній керівник стажування повинен мати принаймні п’ятирічний практичний досвід на посаді нотаріуса за відсутності зауважень по роботі.
  4. Після закінчення стажування керівник складає висновок про результати проходження стажування, вказуючи ступінь підготовки стажиста, одержані ним у процесі стажування практичні навички і знання.
  5. Протягом трьох днів після закінчення стажування в державній нотаріальній конторі керівник стажування подає завідуючому нотаріальною конторою або його заступникові висновок про результати стажування для розгляду і затвердження.

Під час стажування стажист зобов’язаний вивчити законодавство щодо вчинення нотаріальних дій, законодавчі акти з різних галузей права. Одночасно з вивченням нормативних актів та інших матеріалів стажист повинен ознайомитися з організацією діяльності нотаріату, з кодифікуванням нормативних матеріалів.

Для набуття практичного досвіду стажист бере участь у прийманні громадян і представників юридичних осіб, у перевірці документів, наданих для вчинення нотаріальних дій; складає проекти договорів, заповітів, доручень, шлюбних контрактів, свідоцтв та інших документів; визначає розмір державного мита; бере участь у складанні актів опису спадкового майна в разі вжиття заходів до охорони спадкового майна; складає посвідчувальні написи на угодах та інших документах; оволодіває навичками обліку депозитних операцій тощо.

Стажисти користуються всіма правами і пільгами, встановленими для працівників державних нотаріальних контор і приватних нотаріусів.

В обов’язки стажиста входить сумлінне виконання обов’язків, покладених на нього трудовим контрактом, Примірною програмою для стажування та індивідуальними планами. Він повинен додержуватися трудової дисципліни, Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Після проходження стажування особи, які мають намір зайнятися нотаріальною діяльністю, повинні скласти кваліфікаційний іспит. Для цього створюються кваліфікаційні комісії при Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції.

Читайте также:  Захист прав споживачів при купівлі товарів неналежної якості

Головним завданням кваліфікаційних комісій є визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір зайнятися нотаріальною практикою.

Нотаріат в Україні, порядок і правила вчинення нотаріальних дій нотаріусами в 2021 році

  • Нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
  • Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
  • Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.
  • У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені законом, здійснюються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.
  • Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на дипломатичні представництва України.
  • Нотаріус — це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менше шести років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори — не менше трьох років, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, в штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.

  1. Нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії:
  2. 1) посвідчують угоди (договори, заповіти, доручення тощо);
  3. 2) вживають заходів до охорони спадкового майна;
  4. 3) видають свідоцтва про право на спадщину;
  5. 4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя;
  6. 5) видають свідоцтва про придбання майна з публічних торгів (аукціонів);
  7. 6) видають свідоцтва про придбання майна з публічних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;
  8. 7) проводять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме;
  9. 8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса;
  10. 9) накладають заборону на відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), яке підлягає державній реєстрації;
  11. 9-1) накладають заборону на відчуження грошових сум, які будуть зараховані заявником вимоги, визначеним згідно з частиною четвертою статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий відповідно до зазначеного закону;
  12. 10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;
  13. 11) засвідчують справжність підпису на документах;
  14. 12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;
  15. 13) засвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту;
  16. 14) посвідчують факт, що громадянин є живим;
  17. 15) посвідчують факт перебування громадянина у певному місці;
  18. 16) посвідчують час пред'явлення документів;
  19. 17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам;
  20. 18) приймають в депозит грошові суми і цінні папери;
  21. 19) вчиняють виконавчі написи;
  22. 20) вчиняють протести векселів;
  23. 21) здійснюють морські протести;
  24. 22) приймають на зберігання документи.
  25. На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.
  • У сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії:
  • 1) вживають заходів до охорони спадкового майна;
  • 2) посвідчують заповіти (крім секретних)
  • 3) видають дублікати посвідчених ними документів;
  • 4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;
  • 5) засвідчують справжність підпису на документах;
  • 6) видають свідоцтва про право на спадщину;
  • 7) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.
  • Дії, передбачені пунктами 6 і 7 здійснюють уповноважені посадові особи органу місцевого самоврядування, які мають вищу юридичну освіту, досвід роботи в галузі права не менше трьох років, що пройшли протягом року стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, які завершили навчання по роботі з єдиними державними реєстрами, що функціонують в системі Міністерства юстиції України, і склали іспит зі спадкового права в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
  • Контроль за організацією нотаріальної діяльності уповноважених на це посадових осіб органів місцевого самоврядування, дотриманням ними порядку вчинення нотаріальних дій та дотриманням правил нотаріального діловодства здійснюється Міністерством юстиції України.
  • Зазначені посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права на оформлення документів, призначених для використання за межами державного кордону.
  1. Консульські установи України вчиняють такі нотаріальні дії:
  2.  1) посвідчують угоди (договори, заповіти, довіреності тощо), крім іпотечних договорів, угод про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні;
  3. 2) вживають заходів до охорони спадкового майна;
  4. 3) видають свідоцтва про право на спадщину;
  5. 4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя;
  6. 5) засвідчують вірність копій документів і виписок з них;
  7. 6) засвідчують справжність підпису на документах;
  8. 7) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;
  9. 8) посвідчують факт, що громадянин є живим;
  10. 9) посвідчують факт перебування громадянина у певному місці;
  11. 10) посвідчують тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці;
  12. 11) посвідчують час пред'явлення документів;
  13. 12) приймають в депозит грошові суми і цінні папери;
  14. 13) вчиняють виконавчі написи;
  15. 14) приймають на зберігання документи;
  16. 15) вчиняють морські протести;
  17. 16) видають дублікати посвідчених ними документів.
  18. Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, які вчиняються консульськими установами України.
  • До нотаріально посвідчених заповітів (крім секретних) прирівнюються:
  • 1) заповіти осіб, які перебувають на лікуванні в лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також осіб, які проживають в будинках для людей похилого віку та осіб з інвалідністю, посвідчені головними лікарями, їх заступниками по медичній частині або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів, інших стаціонарних установ охорони здоров'я, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для літніх людей та осіб з інвалідністю;
  • 2) заповіти осіб, які перебувають під час плавання на морських, річкових суднах, що ходять під прапором України, посвідчені капітанами цих суден;
  • 3) заповіти осіб, які перебувають у пошукових або інших експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;
  • 4) заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріусів чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також заповіти працівників, членів їх сімей та членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ або військово-навчальних закладів;
  • 5) заповіти осіб, які тримаються в установах виконання покарань, посвідчені начальниками таких установ;
  • 6) заповіти осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками слідчих ізоляторів.
  • До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:
  • 1) довіреності військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками по медичній частині, старшими або черговими лікарями;
  • 2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також довіреності робітників, членів їх сімей та членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ або військово-навчальних закладів;
  • 3) довіреності осіб, які утримуються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізоляторів;
  • 4) довіреності осіб, які проживають в населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами.
  • Посадові особи, які посвідчили заповіт, зобов'язані негайно передати по одному з посвідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів за місцем проживання заповідача.
  • Капітани морських суден зобов'язані передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів капітану морського порту або консулові України в іноземному порту для подальшого надсилання їх до державного нотаріального архіву за місцем проживання заповідача.

Державний нотаріус державного нотаріального архіву зобов'язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, і залишити у себе отриманий ним примірник заповіту з повідомленням про це заповідача і посадової особи, що завірила заповіт. У разі встановлення невідповідності заповіту законові державний нотаріус державного нотаріального архіву повідомляє про це заповідача і посадову особу, що посвідчила заповіт.

У разі якщо заповідач не мав місця проживання в Україні або місце проживання заповідача невідоме, заповіт направляється в Київський державний нотаріальний архів.

Ссылка на основную публикацию