Новели закону україни про електронну комерцію

Третього червня 2014 року Верховна Рада України в першому читанні прийняла закон №2306а “Про електронну комерцію”. «За» проголосували 244 народних обранців. Над ним трудилися дев'ять Народних депутатів, а також представники бізнесу. 

Закон декларує чимало новацій: розширення понятійного апарату та законодавче закріплення таких термінів як «електронна комерція», «електронне повідомлення», «інтернет-магазин», за новим законом «електронні угоди» прирівнюються до офлайнових та інші новації. 

Це вже не перша спроба “взятись” за е-комерцію. У 2011 році в уряді обговорювалась можливість зобов’язати інтернет-магазини мати власний офіс, а також склад.

Такі дії, на думку ініціаторів ідеї, дали б змогу зменшити випадки шахрайства, оскільки продавці таким чином стали б менш “віртуальними”. Спроба провести цю ініціативу була і 2013 року. Зараз, на перший погляд, все чудово, адже Е-комерція нарешті не буде знаходитись поза законом.

Однак, гравці на ринку хоч і позитивно сприймають цей законопроект, та великих надій на нього не покладають, адже бізнес йде далеко попереду. 

Микола Палієнко, директор  Prom.ua

Новели Закону України про електронну комерцію

 Принятие данного законопроекта нужно  скорее для того, чтобы не был принят другой “вредный” закон, который бы внес ненужное ни бизнесу, ни клиентам регулирование в онлайне.

Как это повлияет на работу компаний? Пока об этом говорить рано, только первое чтение и будут еще правки, которые могут значительно изменить суть закона. Но в любом случае это снизит риски для компаний и введет наконец-то правила, которые близки к текущему положению дел. 

Нельзя сказать, что нас ждут какие-то значительные изменения в работе компаний. В целом в законе пока нет норм с которыми мы бы не были согласны, надеемся, что в финальной версии их тоже не будет. Закон вполне адекватно формализует текущее положение вещей в электронной коммерции и с этой точки зрения он нам нравится.

Ганна Перевізник, маркетинг-директор Aukro.ua

Новели Закону України про електронну комерцію

 Я вважаю, що прийняття цього закону –  це серйозний крок до розвитку ринку, і його давно вже потрібно було прийняти. В його розробці брали участь гравці ринку, а це – серйозні компанії, зокрема і представники від нашого холдингу.

Для нас дуже позитивною зміною є те, що введено електронний документообіг  та електронні угоди. Тобто електронні продажі та купівля прирівнюються до звичайних, і це –  дуже добре. Позитивом є й те, що враховано як інтереси покупців, так і продавців.  Для України цей закон означає, що ринок рухається у правильному напрямку.

Та попри це, на мою думку, закон є дещо загальним, йому бракує конкретики. І дійсно багато статей можна трактувати двозначно. Закон частково вирішує проблеми шахрайства чи контрафакту, оскільки прирівнюють оферти в інтернеті до процедури купівлі-продажу в звичайних магазинах, тому тепер є певний бар’єр для шахраїв. Закон повністю не вирішує проблем, але певні зрушення і досягнення вже є.   

Від творців законопроекту:  депутат ВРУ  Ольга Бєлькова.   

 — Яка принципова важливість цього закону?Новели Закону України про електронну комерцію

Норми цього Закону спрямовані на те, щоб у громадян підвищився рівень довіри до договорів, укладених в електронній формі.

Ми прагнемо, щоб усі розуміли: за своєю юридичною силою електронна форма договору нічим не відрізняється від писаної.

Крім того, сподіваємося, що цей закон покращить інвестиційний клімат, адже багато інвесторів скаржаться на відсутність законодавчої регламентації сфери електронної комерції, що підвищує ризикованість ведення такого бізнесу в Україні.

  — Як покупці так і продавці чи не найбільшою проблемою називають контрафакт, який не контрольований, більше того в більшості рекламних повідомлень на сайтах не вказано чи це оригінал чи копія, а також різні ситуації пов’язані з якістю чи невідповідністю товару . Експерти відзначають що закон по суті не вирішує цих проблем?

Закон про електронну комерцію не має на меті дублювати законодавство про захист прав споживачів, адже усі норми Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються і до товарів, робіт та послуг, придбаних або отриманих через Інтернет або іншими каналами зв'язку. Цей закон є базовим для розуміння принципів електронної комерції, порядку укладання електронних правочинів та інших істотних умов діяльності у цій сфері.

 —  Як бути з шахрайством, пов’язаним з електронною комерцією, адже закон по суті не вирішує питання? 

Проблема шахрайства у сфері електронної комерції не є новою і навіть у США та країнах ЄС, де законодавство про електронну комерцію знаходиться на високому рівні розвитку, такі проблеми існують. Тому не варто сподіватися, що з прийняттям цього закону, вони вирішаться в Україні. 

 Однак, у законі зроблено ряд кроків, що мають мінімізувати такі проблеми, зокрема, визначений перелік інформації, яка підлягає оприлюдненню постачальником, тому усі суб'єкти, які є добросовісним та зацікавлені у стабільності свого бізнесу, будуть розміщувати таку інформацію, на відміну від сумнівних компаній, які уникатимуть конкретизації інформації про себе. 

 —  Питання відповідальності за порушення норм цього закону, адже він не прописує відповідальність за порушення.

За порушення у сфері електронної комерції може застосовуватися кримінальна, адміністративна, цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність  в залежності від змісту порушення та правовідносин, у межах яких вона застосовується.

Наприклад, у випадку вчинення шахрайства у сфері електронної комерції, особу можуть притягти до кримінальної відповідальності, а якщо йдеться про порушення положень електронного правочину, то застосовуватиметься цивільно-правова відповідальність. 

Оцінка юриста:

За коментарями та роз'ясненнями положень нового законопроекту ми звернулися до юриста.

  Дмитро Гадомський, адвокат, партнер практики IT і медіа права АО “Юскутум”

Новели Закону України про електронну комерцію  — Наскільки цей закон є доцільним, і чи вирішує він якість проблеми?  

Українська економіка багато років знаходиться, якщо сказати дуже м’яко, не в найкращому стані. Прийняття закону, який регулює електронну комерцію зараз — це, з одного боку, дуже сумно, оскільки торгівля в Інтернеті існує багато років, а для України вона, де юре, тільки з’явилась. З іншого боку, добре, що таки прийняли, бо в якийсь момент здавалось, що шансів нуль.

Українському бізнесу не вистачає гарних новин. Особливо їх не вистачає технологічному бізнесу. Прийняття закону, я впевнений, це +100 до нашої карми. Для іноземців, які просто зараз вирішують чи виходити з України, чи лишатись, така новина очевидно змусить лишитись.

Для тих же сміливців, хто розглядає можливість інвестування в Український е-комерц, це, знову ж таки, гарний сигнал.

  — Багато хто називає цей законопроект,  як «закон заради закону», адже він не визначає чіткої відповідальності за порушення його норм. Одна з норм закону зобов’язує продавців і постачальників під час поширення електронних повідомлень надавати доступ до інформації про себе, однак якщо такої інформації не надано, або вона не правдива, як тоді? 

Цей закон був розроблений бізнесом і юристами, які працюють на бізнес, а не державними службовцями. Саме тому закон відображає основну та головну ознаку ринкових відносин: все вирішить ринок.

Наявність відповідальності в законі ще не означає, що закон буде виконуватись, тому і через її відсутність не слід особливо перейматись. В законі можна знайти суперечності, можна знайти, що доопрацювати та доробити.

Але в ситуації, коли Україна вже й так на 30 років відстає від всього іншого світу в бізнесі, немає часу слухати перфекціоністів. Для кого закон недосконалий, неефективний і таке інше: шановні, зробіть краще.  

 — Що цей закон дасть магазинам і покупцям? Творці кажуть, що тепер можна буде судитися. Але тоді питання: з ким,  якщо сьогодні магазин є, а завтра нема? Подавати до суду за фен чи телефон за 500 гривень, напевно не вигідно? Адже гонорар адвоката може бути набагато більшим.

Закон відкриває двері багатьом інтернет-магазинам, таким як Ebay, Amazon. Конкуренція на ринку створить диво: підвищиться якість сервісу і магазини будуть більше уваги приділяти своїй репутації.

Тому я не думаю, що кількість судових спорів помітно збільшиться.

Судитись за малі суми не буде сенсу, з іншого боку, магазин буде зацікавлений у відновленні прав покупця, оскільки втратити репутацію в мережі інтернет можна за одну мить.

 — Така проблеми як контрафакт, шахрайство, сайти-бульбашки, чи вирішує їх законопроект?

Із контрафактом варто боротись у тому місці, в якому він перетинає кордон. Якщо мова йде про контрафакт, який перетинає митний кордон і продаєтсья через інтернет майданчики, то цілком очевидно, що закон про електронну комерцію ніяк не може це врегулювати. Слід, напевне, більше уваги приділяти корупції на митниці?  

Закон про електронну комерцію не має вирішувати ці проблеми. Із шахрайством повинен мати справу кримінальний кодекс. Шахрайство в мережі трапляєтсья у більшості випадків через те, що користувач порушує очевидні правила безпеки.

 — Ще один момент — електронний договір, які тут можуть бути підводні камені?

Напевне, що будуть колізії і безліч спорів. Але головне, що тепер є хоч якась правова підстава вважати чинними звичні для будь-якого інтернет-ресурсу документи: Privacy Policy, Terms of Use, та ін. 

 — Що, на вашу думку, бракує цьому законопроекту?

Погано, що проект не врегульовує питань електронних грошей. Зрозуміло, що без цього він швидше стане законом, адже ставлення до електронних платежів і електронних грошей в Україні майже таке, як у мадам Гріцацуєвої до товариша Бендера: «всі дуже поважають електронні гроші, але дуже бояться».

  • Отож, підсумовуючи:
  • Що нового дає цей закон, і кому він потрібний?
  • «Рынок электронной торговли Украины уже давно нуждался в формализации и юридических дефинициях, которые должны защищать покупателей и интернет-предпринимателей от незаконных действий другой стороны», — Микола Палієнко, директор  Prom.ua
Читайте также:  Право на батьківство

«Для гравців ринку цей закон настільки важливий, як і для покупців.  Бо фактично, до цього часу, електронна комерція була поза межами законодавства. Він дає формалізацію і можливості захисту від нечесних дій. Електронні продажі та купівля прирівнюються до звичайних, і це дуже позитивна зміна», — Ганна Перевізник, маркетинг-директор Aukro.ua

  1. Які можливості для бізнесу ствоирить цей закон?
  2.   «Закон відкриває двері багатьом інтернет-магазинам, таким як Ebay, Amazon. Конкуренція на ринку створить диво: підвищиться якість сервісу і магазини будуть більше уваги приділяти своїй репутації», —  Дмитро Гадомський, адвокат, партнер практики IT і медіа права АО “Юскутум” 
  3. «Сподіваємося, що цей закон покращить інвестиційний клімат, адже багато інвесторів скаржаться на відсутність законодавчої регламентації сфери електронної комерції, що підвищує ризикованість ведення такого бізнесу в Україні», — ініціатор законопроекту, народний депутат  Ольга Бєлькова. 
  4. Які перешкоди може бути створено для бізнесу? 

«Напевне, що будуть колізії і безліч спорів, які будуть пов'язані з електронними договорами. Але головне, що тепер є хоч якась правова підстава вважати чинними звичні для будь-якого інтернет-ресурсу документи: Privacy Policy, Terms of Use, та ін.»,  —  Дмитро Гадомський, адвокат, партнер практики IT і медіа права АО “Юскутум” 

«Нельзя сказать, что нас ждут какие-то значительные изменения в работе компаний, скорее этот закон позитивно скажется на инвестиционном климате в отрасли. Так что значительных изменений быстро мы не увидим»,-  Микола Палієнко, директор  Prom.ua

Шановні читачі, оскільки закон «Про електронну комерцію» прийнятий тільки у першому читанні, і є неостаточним варіантом, ви можете писати свої пропозиції нижче у коментарях. Ми з радістю донесемо  ваші зауваження до його творців. 

Новели Закону України «Про електронну комерцію»

Новели Закону України про електронну комерцію

Перші системи електронної комерції у своїй найпростішій формі з’явилися у 1960-х роках в США та використовувались головним чином у транспортних компаніях для замовлення білетів та обміну інформацією між транспортними службами перед підготовкою до рейсів. З розвитком мережі Інтернет у 1990-х роках виникла відповідна форма електронної комерції у формі інтернет-магазинів, де користувачі могли замовляти товари та послуги з оплатою за допомогою банківських карток.

Закон про електронну коммерцію 2015

3 вересня цього року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про електронну комерцію». За відповідне рішення проголосували 235 народних обранців. Закон невеликий, містить всього 19 статтей.

Проте, правові норми Закону регулюють відносини, що виникають при дистанційному укладенні та виконанні правочинів із купівлі-продажу товарів або постачання товарів, виконання робіт і надання послуг, а також пов’язані з ними юридичні дії із застосуванням електронних інформаційно-комунікаційних засобів і технологій, що утворюють сферу електронної комерції.

Положення Закону не застосовуються до правочинів, для яких законом встановлено спеціальний порядок переходу права власності, правочинів, що повинні укладатися за участю державної влади, правочинів, які потребують нотаріального засвідчення або державної реєстрації, представництва особи перед судом, дій, які передбачають операції з грошовими ставками в азартних іграх, включаючи лотереї та угоди про парі, а також правочинів у сфері спадкових та сімейно-правових відносин.

Основні новели Закону України «Про електронну комерцію»

  1. На законодавчому рівні запроваджено низку визначень, що застосовуватимуться у сфері правових відносин із електронними правочинами, а саме: «електронна комерція», «електронна торгівля», «електронна форма представлення інформації», «електронне повідомлення», «електронний правочин», «інтернет-магазин» тощо (ст. 1 Закону).

     Електронну комерцію за новим Законом становлять відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов’язки майнового характеру.

  2. Учасниками відносин у сфері електронної комерції визнано суб’єктів електронної комерції, постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері (інтернет-провайдери, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори доменних імен), органів державної влади та місцевого самоврядування в частині виконання ними своїх функцій (ст. 6 Закону).

  3. Закон встановлює обов’язок для продавця, який поширив інформацію про товар, роботу, послугу, розкривати та забезпечити прямий, простий, стабільний доступ до інформації про повне його найменування та місцезнаходження, відомості про ліцензію, у разі її обов’язковості, інформацію щодо включення у вартість товару, роботи, послуги податків, вартість доставки (ст.

    7 Закону). Це виглядає позитивною новацією та заслуговує підтримки. Адже досить часто в електронному бізнесі на сайті немає елементарно телефонних номерів. І коли відбувається порушення якихось прав користувача, перед тим, як звертатися у відповідні органи, можна було б врегулювати ситуацію шляхом переговорів, але часто власники веб-ресурсів не дають такої можливості.

    Новели Закону України про електронну комерцію

  4. Закон про електронну комерцію прирівнює електронний правочин за правовими наслідками до договору, укладеному в письмовій формі (ст.ст. 5, 11 Закону). При цьому законодавець підкреслив, що правочин не може бути визнано недійсним у зв’язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.
  5. Інформування потенційних покупців про товари і послуги може здійснюватися з допомогою комерційних електронних повідомлень. Основною умовою поширення комерційних електронних повідомлень є згода споживача на їх отримання. Без такої згоди комерційне електронне повідомлення може бути направлено споживачеві тільки за умови наявності у нього можливості відмовитися від подальшого отримання таких повідомлень від такого продавця (ст. 10 Закону).
  6. Пропозиція укласти електронну угоду, в тому числі адресована невизначеному колу осіб, повинна містити всі істотні умови, встановлені законодавством для відповідного виду договору (ст. 11 Закону). Крім істотних умов, встановлених Цивільним кодексом України, договір в електронній комерції може містити наступні умови, як порядок його укладення; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (клієнт обрав не той товар тощо); спосіб зберігання та пред’явлення електронних документів і умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів. При цьому електронні документи, пов’язані з електронними правочинами, та їх паперові копії визнано письмовими доказами, передбаченими чинним процесуальним законодавством.
  7. Закон встановлює, що покупець повинен отримати підтвердження електронної угоди у вигляді електронного документа, квитанції, товарного або касового чека, талона або іншого документа. Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості, як: ім’я продавця, його адреса і порядок прийняття претензій щодо товару, гарантійні зобов’язання та ін. (ст. 11 Закону).
  8. Положення ст. 14 Закону забороняє використання та витребування персональних даних сторонами електронного правочину з іншою метою, ніж вчинення електронного правочину, якщо інше не встановлено законом або за домовленістю сторін. Тобто якщо при оформленні товару на сайті інтернет-магазину покупець зазначив номер свого мобільного телефону, після чого йому почали телефонувати сторонні особи, то цей магазин несе відповідальність за розголошення персональних даних.

Висновки

Закон України «Про електронну комерцію» має наблизити українське законодавство до європейських стандартів у сфері інноваційних технологій та електронної торгівлі. Будемо сподіватися, що розвиток даної галузі оздоровить економіку, приверне увагу іноземних інвесторів, призведе до покращення інвестиційного клімату держави та принесе значні фінансові вливання в нашу економіку.

Закон про електронну комерцію

Електронна комерція активно витісняє традиційний “очний” спосіб продажу товарів. Чимало послуг також доступні онлайн або, принаймні, їх можна попередньо замовити і оплатити через Інтернет. Безперечно, є товари, які перед купівлею краще побачити “в живу”.

У той же час, побутову техніку відомих виробників і безліч інших товарів зручно купувати і продавати у цифровому просторі.

Тож що обрати – онлайн-магазин чи найближчий гіпермаркет електроніки? Чи є принципова різниця між тим де придбати PlayStation 5? Вирішувати тільки Вам! А для того щоб спростити розуміння правил купівлі-продажу товарів в онлайн-спосіб, команда Legal Support розповідає про правила цифрової комерції, що закріплені у Законі України “Про електронну комерцію”.

Для кого призначена ця стаття? Юристи Legal Support підготували і виклали її у вільний доступ для продавців і покупців товарів, які обирають цифровий формат відносин. Зауважте – це не просто стаття, це – повноцінна юридична консультація, за яку, зазвичай, прийнято платити.

Практика розміщення безкоштовних консультацій та інформування читачів блогу Legal Support – добра традиція наших юристів. Ми приділяємо увагу питанням, які носять потенційно конфліктний характер. Конфлікти між покупцями і продавцями завжди були і завжди будуть.

Втім, у наших силах звести їх практично до нуля!

Новели Закону України про електронну комерціюПравила електронної комерції, про які слід знати як продавцям, так і їх клієнтам.

До 2015 року питання здійснення підприємницької діяльності у сфері електронної комерції не регулювалися спеціальним законом. Типові питання, включаючи суперечки між онлайн-магазинами і сервісами, а також їх клієнтами, розв’язувалися у порядку загальних положень Цивільного кодексу України та Закону України “Про захист прав споживачів”.

Сфера цифрової комерції вперше врегульована на рівні спеціального закону 03 вересня 2015 року. Вказаного числа підписано новий закон про електронну комерцію в Україні.

Закон доповнювався протягом 2017 – 2021 років та нині викладений у редакції від 01.08.2021.

Головні правила digital комерції, наведені у даній юридичній статті, вказані з огляду на останню чинну версію Закону України “Про електронну комерцію”.

Як і де застосовується закон про електронну комерцію? Кого стосуються його положення? Закон пояснює та уточнює особливості реалізації прав споживачів при купівлі товарів та отриманні послуг через Інтернет.

Мова йде абсолютно про всі права за законом про захист прав споживачів (читайте більше у цифровому куточку споживача). Особливості реалізації загальновідомих прав споживачів виписані у новому законі з огляду на специфічність “цифрових” відносин “на відстані”.

Таким чином, закон однаково важливий для покупців, продавців, а також підприємців, які надають послуги дистанційно з використанням цифрових технологій.

Крім того, дія закону поширюється на постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері. Ними є оператори (провайдери) телекомунікаційних послуг, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори, що присвоюють мережеві ідентифікатори, інші суб’єкти, що забезпечують передачу та зберігання інформації через інформаційно-телекомунікаційні системи.

Закон про цифрову комерцію дозволяє застосовувати угоди в електронній формі: оферти, користувацькі угоди, правила і політики.

Можливість використовувати цифрові версії документів у роботі з клієнтами – позитивний крок з боку законодавця, який відповідає сучасній міжнародній практиці, інтересам digital-підприємців та їх клієнтів.

Охарактеризуємо надану законом можливість двома словами – це зручно.

Наш парламент не часто приймає закони, яким можна надати виключно позитивну оцінку. Закон України “Про електронну комерцію” – приємне виключення з правил. Час познайомити Вас з головними правилами закону, нюансами провадження підприємницької діяльності у цифровому просторі та особливостями роботи з клієнтами через мережу Інтернет.

Головні правила провадження діяльності за законом про електронну комерцію:

Закон України “Про електронну комерцію” встановлює правила обов’язкові для підприємців, юридичних осіб та їх клієнтів, які вступають у правовідносини у цифровому просторі.

Закон визначає основні принципи регулювання електронної комерції, серед яких знаковими є: свобода провадження підприємницької діяльності з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; свобода вчинення електронних правочинів; забезпечення належної якості товарів, робіт та послуг, що реалізуються у сфері електронної комерції; однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі; доступність комерційних електронних повідомлень та можливість обмеження їх надходження.

У тексті закону вказане вкрай важливе правило – Договір не може бути визнано недійсним у зв’язку з його вчиненням в електронній формі. Разом з тим, прогресивний і сучасний вектор закону не створює хаосу – там де мають застосовуватись обмеження, вони застосовуються.

Так, якщо для провадження діяльності з розповсюдження товарів, виконання робіт чи надання послуг законом передбачено обов’язковість отримання ліцензії (дозвільного документа), бізнес може здійснювати реалізацію відповідних товарів, робіт, послуг виключно з моменту отримання ліцензії або дозволу на провадження відповідного виду діяльності.

Правовий статус і обов’язки продавця товарів та виконавця робіт/послуг за законом про електронну комерцію. Стаття 7 передбачає, що продавці товарів та виконавці робіт/послуг зобов’язані забезпечити прямий, простий і стабільний доступ клієнтів до інформації про:

  • повне найменування юридичної особи або ПІБ фізичної особи – підприємця;
  • місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації (місце фактичного проживання) ФОП;
  • адресу електронної пошти та адресу онлайн-магазину;
  • ідентифікаційний код для юридичної особи або РНОКПП для ФОП;
  • ліцензію (серія, номер, строк дії та дата видачі), якщо обрана підприємцем діяльність підлягає ліцензуванню;
  • включення податків у розрахунок вартості товару, роботи, послуги;
  • вартість доставки товару.

Продавець (виконавець/постачальник робіт/послуг) під час виконання електронного правочину зобов’язаний забезпечити повну відповідність предмета електронного договору, погодженого сторонами, кількісним та якісним характеристикам товару/послуг/робіт.

Якщо підприємець (підприємство) пропонує клієнту надати відомості про платіжні інструменти для оплати товару, робіт чи послуг, він зобов’язаний забезпечити захист такої інформації відповідно до законів України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” і “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.

І ще одне важливе правило – підприємець (підприємство) має право вимагати від клієнта лише ті відомості, без яких укладення та виконання зобов’язань за електронним договором неможливе.

Правовий статус покупця (замовника, споживача) товарів, робіт і послуг за законом про електронну комерцію.

Стаття 8 встановлює, що споживач у сфері електронної комерції за обсягом прав і обов’язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними (офісними приміщеннями) та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів”.

Права таких споживачів описані у цифровому кутку споживача – дивіться перше посилання у цій статті. З цього виходить, що права клієнтів у сфері цифрової комерції визначаються Законом України “Про захист прав споживачів” та реалізуються з урахуванням особливостей встановлених законом про електронну комерцію.

Правовий статус постачальника послуг проміжного характеру у сфері електронної комерції. Стаття 9 визначає ще одного, третього, учасника відносин у сфері електронної комерції, який притаманний саме для цифрового формату взаємодії.

Стаття 9 закріплює, що сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.

Надання доступу до мережі Інтернет та інших інформаційно-телекомунікаційних систем оформлюється окремим договором (електронним договором) з постачальником послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.

При цьому, постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері не є стороною електронного договору, предметом якого виступають товари, роботи або послуги, інші ніж послуги проміжного характеру в інформаційній сфері.

До яких належать: реєстрація доменних імен або IP-адрес, присвоєння інших мережевих ідентифікаторів, фіксація часу відправлення/надходження електронного повідомлення, надання доступу до мережі Інтернет та інших інформаційно-телекомунікаційних систем тощо.

Розрахунки за товари і послуги за законом про електронну комерцію.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків.

Це – правило закріплене у статті 13 Закону України “Про електронну комерцію”.

Продавець (виконавець), оператор платіжної системи або особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати клієнту електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Не забудьте – онлайн-продаж окремих видів товару, до яких відноситься група технічно складних побутових товарів, потребує застосування реєстраторів розрахункових операцій (інакше РРО).

Для сфери цифрової комерції оптимальним є вибір програмних реєстраторів розрахункових операцій.

Як використовувати програмні РРО? Офіційні роз’яснення податкової щодо використання ПРРО розміщені на нашому сайті.

Комерційні електронні повідомлення у сфері електронної комерції:

Що таке комерційне електронне повідомлення і як його використовувати? Відповідь надає стаття 10 закону.

Електронні повідомлення допомагають підприємцям укладати з клієнтами електронні правочини (угоди), які вчиняються (укладаються) на основі електронних пропозицій про їх укладення (оферт).

Про оферти (договір оферти) розкажемо нижче. Зараз пропонуємо ознайомитись з правилами закону про використання комерційних електронних повідомлень.

Інформування потенційних клієнтів щодо товарів, робіт, послуг проводиться відповідно до вимог Закону України “Про рекламу” та може здійснюватися шляхом надсилання комерційних електронних повідомлень.

Комерційні електронні повідомлення надсилаються лише на підставі згоди на отримання таких повідомлень, наданої особою, якій такі повідомлення адресовані.

Комерційне електронне повідомлення має відповідати наступним вимогам:

  • комерційне електронне повідомлення має чітко ідентифікуватися як таке;
  • особа, від імені якої надсилається комерційне електронне повідомлення, зобов’язана забезпечити прямий, простий доступ осіб, яким воно адресовано, до відомостей, визначених статтею 7 Закону (наведені вище);
  • комерційні електронні повідомлення щодо знижок, премій, заохочувальних подарунків тощо мають чітко ідентифікуватися як такі, а умови їх отримання мають бути доступними та викладатися у спосіб, що унеможливлює двозначне розуміння, а також відповідати вимогам законодавства про рекламу;
  • інформація про вартість товару, роботи, послуги повинна містити відомості щодо включення податків та вартість доставки.

Як правильно провадити підприємницьку діяльність у цифровій формі?

Підприємцям, які працюють через Інтернет, потрібно виконувати правила закону про електронну комерцію. Чи достатньо тільки цього? Ні, щоб правильно провадити підприємницьку діяльність у цифровій формі необхідно знати та виконувати додаткові правила.

Які саме? Залежить від конкретної форми підприємницької діяльності, товарів, які продаються, та послуг (робіт), які надаються (виконуються).

Правила провадження підприємницької діяльності у цифровій формі, встановлені Законом про електронну комерцію, містять норми, що відображають специфіку цифрового способу взаємодії, та деталізацію деяких положень Закону України “Про захист прав споживачів”.

Самостійні аспекти дистанційної роботи з клієнтами і провадження підприємницької діяльності у цифровій формі встановлюються багатьма іншими законами і підзаконними актами.

Так, порядок роботи з особистими даними клієнтів і отримання їх згоди на обробку даних передбачено Законом України “Про захист персональних даних”.

А порядок розрахунків у сфері електронної комерції регулюється Законами України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, а також нормативно-правовими актами Національного банку України.

Далі ми прикріпили лінки на публікації, які в подробицях описують правильне оформлення і провадження підприємницької діяльності у цифровому просторі в залежності від форми (способу) роботи з клієнтами.

Перший лінк про продаж товарів через Інтернет. Другий про правову організацію роботи маркетплейсу та його адміністрування.

Публікація за третім лінком розкаже, як юридично організувати роботу з користувачами мобільних додатків.

Таким чином, особливості роботи з клієнтами і користувачами в онлайн-спосіб залежать від того, яку форму втілення цифрової комерції обрав підприємець, який продукт пропонує своїм клієнтам.

Онлайн-магазини, маркетплейси, потокові сервіси, SaaS рішення, мобільні додатки – все це частина e-commerce.

Різноманіття проявів електронної комерції створює таке ж різноманіття тонкощів правового оформлення підприємницької діяльності і налагодження відносин з клієнтами.

Підприємницька діяльність з продажу товарів через Інтернет.

На продаж товарів через Інтернет припадає основна питома вага всієї електронної комерції. Під товарами маємо на увазі не тільки фізичні речі, як от побутова техніка або будівельні матеріали.

Цифровий контент також є товаром і вже цілком звичним, особливо програмне забезпечення, яке розповсюджується у класичний спосіб.

Хоча SaaS (software as а service) рішення, що є програмним забезпеченням яке “продається” як послуга, поступово все ж витісняє класичну модель.

Так чи інакше, електронна комерція тісно асоціюється саме з інтернет-торгівлею і, в першу чергу, з онлайн-магазинами. Юридичні аспекти здійснення законної інтернет-торгівлі в Україні висвітлені у нашій статті-консультації – https://legal-support.top/internet-torgivlia/. А як працювати з європейцями і законно продавати їм товари через вітчизняні онлайн-магазини? Практично так само як і на внутрішньому ринку. Але є одна суттєва особливість – обробка персональних даних клієнтів з ЄС. Якщо підприємницька діяльність з продажу товарів через Інтернет або надання послуг у цифровий спосіб поширюватиметься на клієнтів з Європейського союзу, при оформленні сайту (додатку) та організації роботи з даними клієнтів потрібно дотримуватись європейських правил і правильно виписати політику конфіденційності – https://legal-support.top/politika-konfidencijnosti/.

Діяльність з організації роботи і адміністрування маркетплейсу.

Цифрові маркетплейси, поряд з онлайн-магазинами, теж нерідко ототожнюються з електронною комерцією. І дійсно, такі гіганти, як Amazon, формують ідеологію і філософію сучасної електронної комерції.

Між тим, з точки зору власника такої платформи, між онлайн-магазином і цифровим маркетплейсом є вкрай суттєва відмінність – онлайн-магазин уособлює продавця товару, який хоча і дистанційно, але від власного імені продає товар клієнту.

Маркетплейс – це посередник, це ринок у прямому розумінні цього слова, на який приходять продавці товарів (послуг) та їх клієнти. Роль власника маркетплейсу – забезпечити роботу маркетплейсу, встановити і підтримувати правила справедливі для обох сторін.

Про legal аспекти оформлення роботи маркетплейсу читайте за гіперпосиланням – https://legal-support.top/vidkrivaemo-marketplace/.

Правильне оформлення відносин з користувачами мобільних додатків.

Закон про e-commerce: що врахувати, де змінити, до чого готуватися. Бухгалте

інтернет-торгівля

Хороші новини: жодних додаткових звітів тощо суб’єктам інтернет-торгівлі подавати не доведеться (водночас певні дії вчинити все ж може знадобитися). Навпаки, учасники ринку е-commerce мають усі приводи дивитися з оптимізмом на прийняття Закону. Він покликаний насамперед збалансувати правове поле в цій сфері, а ніяк не погіршити становище учасників ринку.

Щоправда, не можна сказати, що раніше сфера електронної торгівлі була зовсім неврегульованою. Просто раніше з цією метою потрібно було орієнтуватися на загальні положення законодавства: зокрема, ЦКУ, ГКУ, Закон про захист прав споживачів** тощо.

До речі, учасниками відносин у сфері електронної комерції, за визначенням ст. 6 Закону (ср. 025069200), є головні та допоміжні персонажі.

До перших належать суб’єкти електронної комерції: продавець (виконавець, постачальник) і покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг.

 У свою чергу, до других слід віднести постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, органи держвлади та місцевого самоврядування (у частині виконання ними функцій держави або місцевого самоврядування).

Надання електронним договорам і документам такої самої сили, як і письмовим, є, безумовно, найважливішим нововведенням, на яке звертали увагу багато хто з учасників ринку електронної комерції. Такі правила внесені не лише до самого Закону, а й до ЦКУ, Закону про електронний документообіг, а також Закону про захист прав споживачів.

До речі, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі ( ч. 2 ст. 639 ЦКУ).

Важлива новація: обов’язкова інформація

Тут є декілька нюансів, які потребують вашої уваги.

Нюанс перший. Одна з головних заслуг Закону — визначення чіткого переліку інформації, доступ до якої інтернет-продавець зобов’язаний забезпечити всім учасникам ринку під час провадження своєї діяльності та при розсиланні комерційних електронних повідомлень (див. ч. 1 ст. 7 Закону). Це:

— повне найменування юрособи / П. І. Б. ФОП;

— місцезнаходження юрособи / місце реєстрації та місце фактичного проживання ФОП;

Якщо в частині юросіб ідеться про відомості, унесені до ЄДР, у частині ФОП законодавець чомусь вирішив зупинитися саме на фактичному місці проживання.

  • — адреса електронної пошти та/або адреса інтернет-магазину;
  • — ідентифікаційний код юрособи або реєстраційний номер облікової картки платника податків — ФОП***;
  • — відомості про ліцензію (серія, номер, строк дії і дата видачі) — звичайно, за умови, що госпдіяльність підлягає ліцензуванню;
  • — інформація щодо включення податків до розрахунку вартості товару (до речі, ці відомості бажано включати і до «звичайних» письмових договорів), роботи, послуги та, у разі доставки товару, — інформація про вартість доставки;
  • — інші відомості, що підлягають оприлюдненню відповідно до чинного законодавства.

Яким конкретно чином повідомляти про ці дані, Закон не визначає. Водночас, вважаємо, достатньо буде розмістити їх на своєму сайті.

Нюанс другий.

Закон про електронну комерцію вказує на умови, які може містити електронний договір, — на додаток до істотних умов, передбачених ЦКУ (предмет договору та інші істотні умови, передбачені на рівні закону, — їх договір має містити обов’язково). однак зверніть увагу: самі собою вони не є істотними. Такими вони стануть лише у тому випадку, якщо сторони дійдуть згоди щодо їх включення до договору ( ч. 1 ст. 638 ЦКУ).

Нагадаємо: якщо договір не містить усіх істотних умов, то за загальним правилом він є неукладеним (не плутайте з недійсним!) і не створює для сторін прав/обов’язків.

Укладаємо електронний договір — можна і без ЕЦП

ЕЦП — не єдиний і не обов’язковий спосіб вчинити електронний правочин. Унесення такої норми до Закону про електронну комерцію, поза сумнівом, є важливим кроком на шляху до легалізації електронних договорів і надання їм юридичної сили.

  1. Підпис договору у сфері е-commerce може здійснюватися в один із способів, передбачених ст. 12 Закону, а саме за допомогою:
  2. 1) електронного підпису або ЕЦП згідно із Законом про ЕЦП****. Обов’язковою умовою при цьому є використання ЕЦП усіма сторонами електронного правочину;
  3. 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором;

Що таке одноразовий ідентифікатор? Згідно із Законом про електронну комерцію — це дані у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, які додає до інших електронних даних особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і направляє іншій стороні договору. Судячи з усього, це те, що ми звикли називати логіном і паролем.

3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою угодою сторін. У такій угоді повинні міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Моментом підписання електронного договору вважається використання одного з наведених засобів для цього.

Здійснення розрахунків

Самий собою Закон про електронну комерцію містить лише загальні та відсильні норми в частині розрахунків. Тому за конкретними відповідями слід звертатися до профільного законодавства — зокрема, до Закону про РРО.

Однак є тут і важливі правила. Запам’ятайте їх! Зокрема, ч. 5 ст.

 13 Закону про електронну комерцію передбачає, що здійснення оплати згідно з умовами, прописаними в пропозиції укласти електронний договір, без виконання інших умов та/або без надання усіх відомостей, визначених у такій пропозиції, не вважається прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а оплата вважається неналежною та підлягає поверненню особі, яка її здійснила. Норма, як бачите, є важливою, але, на жаль, не дуже чіткою. Зокрема, вона не дає повного розуміння, в яких конкретно випадках настають такі наслідки. Однак у будь-якому разі про це потрібно пам’ятати (як мінімум, на випадок появи з цього приводу будь-яких роз’яснень).

Крім того, Закон про електронну комерцію також встановлює, що покупець за договором повинен отримати підтвердження його виконання: зокрема, у формі електронного документа, квитанції, товарного або касового чека, талона або іншого документа. Надати його потрібно у момент вчинення правочину або в момент виконання продавцем обов’язку передати товар покупцю.

Захист персональних даних

Низка змін, унесених Законом про електронну комерцію, стосується і персональних даних. Ось деякі з них.

По-перше, за інтернет-продавцями закріпили право на обробку персональних даних покупців починаючи з моменту реєстрації тих в інформаційно-телекомунікаційній системі шляхом проставляння відмітки про надання дозволу на обробку своїх даних згідно зі сформульованою метою їх обробки. При цьому обов’язковою є умова, що в системі немає можливостей для обробки таких даних до проставляння відмітки.

По-друге, реєстрація фізособи в інформаційній системі продавця має на увазі надання нею згоди на використання та обробку її персональних даних.

По-третє, у ст. 14 Закону прописано, що учасники відносин у сфері електронної комерції зобов’язані забезпечити захист персональних даних, які стали їм відомими з електронних документів (повідомлень) під час вчинення електронних правочинів, у порядку, передбаченому Законом про захист персональних даних.

Відповідальність посилюється?

У зв’язку з прийняттям Закону почали поширюватися чутки, що податкова тепер пильніше стежитиме за операціями, що проводяться інтернет-торговцями.

Частка правди в цьому, можливо, і є, ось тільки для невисокодохідних***** інтернет-магазинів, зареєстрованих на ППЄПів груп 2 і 3, реалізувати можливість такого контролю буде нереальним. Річ у тім, що для таких суб’єктів використання РРО у фіскальному режимі роботи обов’язковим не є, тому за фактом податківцям просто ні з чим буде звірити обсяг проведених електронних операцій.

Але є й привід стрепенутися: до Закону про захист прав споживачів (а саме п. 7 ч. 1 ст.

 23) унесли доповнення, відповідно до якого суб’єктів господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування можуть притягати до відповідальності за відсутність необхідної інформації не лише про продукцію, але й про продавця (у випадках, визначених Законом про електронну комерцію). У яких випадках і де інтернет-продавці зобов’язані вказувати такі дані, ми зазначали на початку статті.

Але, можливо, не це є найцікавішим. Річ у тім, що раніше ця норма стосувалася всіх роздрібних продавців — незалежно від форми вчинення правочинів. Тепер же, формально, цей штраф стосується лише продавців у сфері електронної комерції.

Штраф при цьому встановлений у розмірі:

30 % вартості отриманої для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги. Водночас він не може становити менше 5 нмдг (85 грн.);

— для суб’єктів госпдіяльності, які не ведуть відповідно до вимог законодавства обов’язкового обліку доходів і витрат, такий штраф обмежений розміром 5 нмдг (85 грн.).

До речі, у Законі про електронну комерцію темі відповідальності у сфері е-commerce присвячено окремий розділ — V. Тільки ось нічого нового він не передбачає, за фактом прирівнюючи гравців середовища електронних купівлі-продажу до звичайних продавців і покупців. Його норми мають чисто відсильний характер.

m.shevchuk@buhgalter911.com

Ссылка на основную публикацию