Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі

(СТАТТЯ 12 СК)

1. Строки, встановлені в сімейному законодавстві, обчислюються відповідно до Цивільного кодексу України.

Комментарий:

  • У зв'язку з цим теоретичне питання про поняття строків, їх видів, правил застосування та інше повинно викладатися відповідно до Цивільного і Цивільно-процесуальних кодексів України.
  • Строком називаються певні проміжки (відрізки) чи моменти часу, з якими закон пов'язує ті чи інші правові наслідки.
  • Термін є певний момент у часу, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
  • Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, право- чином або рішенням суду.
  • До настання або закінчення конкретного відрізку або моменту часу може бути поставлене в залежність виникнення, зміна або припинення суб'єктивних цивільних прав і обов'язків.

Так, з настанням 18 років громадянин набуває повну цивільну дієздатність. З настанням 14 років дитина сама має звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав і т. ін.

Строк визначається періодами, якщо необхідно виділити відрізок часу, в межах якого цивільні права, їх обов'язки повинні бути дійсними, тобто діяти. У таких випадках його тривалість визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Наприклад, якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання (ч. 4 ст. 28 СК).

У цих цілях можуть бути використані названі (переліковані) одиниці часу в дробі, або навпаки кратно обчислені (півроку, квартал, півгодини, півтори години тощо). Для обчислення строків, що являють собою конкретні періоди часу, необхідно установити моменти їх початку і закінчення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Наприклад, день реєстрації шлюбу призначається на 23 вересня 2009 року на 12 годину дня. У цей день і цей час повинна відбутися церемонія реєстрації шлюбу.

У тому випадку, якщо молоді не прибудуть до цього часу або з'являться на другий — церемонія не відбудеться, — її необхідно перенести, якщо про це попросять. Якщо цього не відбудеться, РАГС буде вважати, що сторони відмовилися у такий спосіб від реєстрації шлюбу (передумали будувати сім'ю).

  1. Перебіг строку починається з наступного після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
  2. Початковий момент перебігу строку визначається тільки для строків, які виражені не моментом, а періодом.
  3. При цьому навіть коли точно відомий час закінчення періоду, звичайно необхідно знати і його початковий момент.

Наприклад, у довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною (ч. З ст. 247 ЦК). Календарна дата чи день початку настання події, до якої визначено початок перебігу строку, не береться до уваги при його обчисленні. Це значить, що строк повинен обчислюватися з наступного за ними дня.

Так, у цивільному праві початок перебігу строку починається з наступного дня укладення договору, якщо інше не передбачено договором. Наприклад, якщо на майно, яке придбано в торговій організації, передбачені гарантійні строки, то їх перебіг розпочнеться на другий день.

  • І в той же час у сімейному праві таке поняття відсутнє.
  • Перебіг строку визначається сторонами або законом у день здійснення правочину, або визначається якоюсь подією.
  • Наприклад, якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу, тобто 10 січня зареєстрований шлюб, — 10 січня набирає чинності шлюбний договір.
  • Якщо шлюбний договір укладено подружжям, тобто після реєстрації шлюбу він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

При стягненні судом аліментів на дитину рішення вступає в силу в день прийняття такого рішення і т. ін.

  1. Строк, що визначається роками, спливає у відповідні місяць та число останнього строку.
  2. Наприклад, відповідно до статті 21 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років, трьох місяців, протягом року.
  3. Для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень установлюються—з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
  4. Так, якщо рішення про поділ майна подружжя вступило в законну силу 7 квітня 2007 року, то виконавчий лист повинен бути пред'явлений до примусового виконання не пізніше 7 квітня 2010 року.

Відповідно до ст. 23 цього Закону державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документу, строк пред'явлення для примусового виконання якого минув. :

Як Сімейний кодекс, так і Цивільний кодекс України в деяких своїх статтях містять строки, від яких залежать права та обов'язки громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 СК, якщо особа до досягнення повноліття проживала з родичами або іншими особами однією сім'єю, вона зобов'язана утримувати непрацездатних родичів та інших осіб, з якими проживала не менше як п'ять років.

Коли починається перебіг і закінчення цього строку? Очевидно, початок цього строку залежить від дня пред'явлення таких вимог. Тобто, якщо вимога заявлена З квітня 2009 року, то початок перебігу п'яти років повинен розпочатися з 3 квітня 2004 року.

У статті 1264 ЦК зазначено: «У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкоємцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини».

У цьому випадку перебіг строку починається з дня відкриття спадщини в зворотному порядку.

Спадщина, відповідно до ст. 1220 ЦК відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (тобто від дня набрання сили рішення суду про це) і т. ін.

Якщо спадкоємець помер 3 квітня 2009 року, то початок перебігу п'ятирічного строку розпочнеться з 3 квітня 2004 року.

Таким чином ми бачимо, що початок перебігу строку і закінчення строку залежить подекуди одне від одного або якоїсь події (смерть, звернення до суду тощо).

До строку, що визначено половиною року або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року, тобто І, II, III, IV кварталів 2010 року.

  • Строк, що визначено місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
  • Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням.
  • Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, в якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Установлений ст. 254 ЦК порядок перебігу строку дозволяє закінчення строку, визначеного місяцями, приурочити до того ж числа дня (відповідному — за термінологією закону) в останньому місяці строку, як було визначено його початок.

Так, шестимісячний строк для прийняття спадщини, відкритого 3 квітня 2009 року, закінчується 3 жовтня 2009 року.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку.

Співвласник про відмову від здійснення переважного права купівлі щодо нерухомого майна повинні протягом одного місяця, а щодо нерухомого майна — протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення сповістити про це продавця. У цьому випадку місячний строк розпочнеться з дня отримання повідомлення, тобто, якщо він одержить повідомлення 10 жовтня, то співвласник повинен одержати відповідь також не пізніше 10 листопада.

  1. Проте буває так, що відповідної дати в останньому місяці строку не буде, наприклад, якщо початок строку приурочено до 31 числа, а в останньому місяці строку З0 днів.
  2. У такому випадку строк спливає в останній день цього місяця.
  3. Так, шестимісячний строк, обчислений від З0 серпня, закінчується 28 лютого, а в високосному році — 29 лютого.
  4. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день установленого тижня строку.
  5. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням.

При обчисленні строку тижнями він закінчується в той же за назвою день останнього тижня, яким визначено його початок. Наприклад, якщо двотижневого строку перебіг розпочався в середу, то і закінчення його припадає на середу останнього тижня.

Якщо ж у законі строк визначений тижневий з зазначенням дати, то строк закінчиться датою, що вказана в законі чи договорі.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місцях вчинення дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Неробочими є загальновихідні та святкові дні, у тому числі і перенесені по розпорядженню уряду святкові дні. Неробочий день впливає на обчислення строку лише тоді, коли на нього припадає останній день строку. Так, якщо строк закінчується 7 січня, то закінчення його переноситься на 8 січня.

Святкові та неробочі дні офіційно передбачені Кодексом законів про працю України (ст. 73).

Якщо строк установлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Останній день строку може бути використаний для виконання тих чи інших дій по здійсненню або набуванню цивільних прав і обов'язків до 24 годин.

Година закінчення строку визначається за місцем здійснення відповідних дій, тобто до уваги береться так званий місцевий час, що повинно зараховуватися у випадках, коли учасники зобов'язань або іншого цивільного правовідношення мешкають у різних часових поясах.

Читайте также:  Виконавчий напис нотаріуса: інструкція з оскарження незаконних дій кредитора

У цьому випадку йдеться про фактичні дії (фактичний вступ у володіння спадковим майном, фактична передача грошей або речей, одержання зданих на зберігання речей тощо) або дії, пов'язані з подачею різних письмових заяв і повідомлень (наприклад, позовної заяви, претензій, повідомлення, направленого співвласнику про намір продати частку свого майна і інше). Письмові заяви і повідомлення вважаються зданими в строк, якщо вони адресовані належним чином і здані на пошту або на телеграф до двадцяти чотирьох годин останнього дня строку. При цьому не має значення, кому вони адресовані — фізичній чи юридичній особі.

У тих випадках, коли названі дії повинні бути здійснені у конкретній установі, організації, строк спливає або в ту годину останнього дня строку, коли в цій організації за встановленими правилами закінчується виконання конкретних операцій (наприклад, якщо прийняття грошей або цінних паперів на депозит в ощадній касі здійснюється до 14 години, прийняття багажу в аеропорту — до 13 години тощо), або в момент офіційного закінчення робочого дня в організації, якщо для виконання конкретних видів операцій точна година не встановлена.

Частина 2 статті 254 ЦК приурочує закінчення строку до моменту закінчення роботи в організації відповідно до встановлених правил розпорядком дня й тощо. Це значить, що якщо в останній день строку роботи в організації в порушення встановлених правил чи розпорядку дня закінчилися раніше або взагалі не проводилися, що стало перепоною вчинення певних дій, то строк неможливо вважати пропущеним.

Наприклад, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Тобто боржник не вважається прострочившим до тих пір, доки зобов'язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора (ст. 612 ЦК).

Зрозуміло, що назване вище правило і приклад розраховано лише на такі дії, які по іншому, в конкретній організації здійснені не можуть бути. У протилежному випадку, наприклад, при подачі різних заяв і інших паперів, які можуть бути здані на пошту або телеграф чи передані по факсу, застосовується загальне правило закінчення строку до 24 години останнього дня.

Строки можуть визначатися також вказівкою на подію, яка неминуче повинна наступити (наприклад, початок і кінець літнього сезону, смерть особи в договорі довічного утримання (набувача), смерть спадкодавця, настання інвалідності й тощо). Якщо юридичні наслідки пов'язані з настанням події, стосовно якої заздалегідь невідомо, настане вона чи ні, то мова може йти не про строки, а про умови. Частина таких умов передбачена шлюбним договором.

Законодавство України не містить у собі класифікації загальних строків, але при їх вивченні можна прийти до висновку, що вони існують умовно.

Наприклад, є строки абсолютно конкретні (зазначені календарною датою чи періодом часу), відносно конкретні (зазначені вказанням на подію або на необхідність своєчасно вчинити конкретні дії) — нормально потрібний час — ч. 2 ст.

644 ЦК «якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений — протягом нормального необхідного для цього часу».

Також є розмірний строк — ч. 2 ст.

872 ЦК «У разі виявлення інших відступів від умов договору або інших недоліків у роботі замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного усунення цих недоліків у розумний строк тощо»; конкретний (наприклад, строки виконання зобов'язання, якщо вони визначені моментом випробування або попередити зобов'язану особу про необхідність виконання покладеного на нього зобов'язання — ч. 2 ст. 530 ЦК «Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлено або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час» ; конкретно-попереджувальні — ч. 2 ст. 362 ЦК «продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна — протягом десяти днів від дня отримання повідомлення продавець має право продати свою частку іншій особі»; попереджувальні під умовою — ст. 111 СК «суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства»; тобто суд відкладає справу розглядом на конкретний відрізок часу і попереджає сторони, що, якщо вони до цього часу не примиряться, шлюб буде розірвано.

Це основна класифікація загальних строків, що застосовуються в цивільно-правових відносинах щодо захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.

Глава 11. відповідальність

120-1.1.

Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов’язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

  • 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, — у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
  • 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, — у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
  • 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, — у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
  • 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, — у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
  • 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, — у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

{Пункт 120-1.1 статті 120-1 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2198-VIII від 09.11.2017}

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.

16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

У разі реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог цього Кодексу щодо своєчасності реєстрації таких документів в Єдиному реєстрі податкових накладних, штрафні санкції, передбачені пунктом 120-1.2 цієї статті, не застосовуються.

120-1.2.

Відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні — рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, — тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, — тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120-1.1 цієї статті, не застосовуються.

120-1.3. Допущення продавцем товарів/послуг помилок під час зазначення обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, виявлених контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної за заявою покупця, — тягне за собою накладення на платника податку — продавця штрафу в розмірі 170 гривень та зобов’язання виправити такі помилки.

  1. Невиконання податкового повідомлення-рішення контролюючого органу з попередженням про необхідність виправлення платником податків — продавцем зазначених в абзаці першому цього пункту помилок протягом 10 календарних днів, наступних за днем його отримання, — тягне за собою накладення на такого платника податку штрафу в розмірі:
  2. 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній, — у разі невиправлення помилок протягом 15 календарних днів;
  3. 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній, — у разі невиправлення помилок у строк від 16 до 30 календарних днів;
  4. 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній, — у разі невиправлення помилок у строк від 31 до 60 календарних днів;
  5. 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній, — у разі невиправлення помилок у строк від 61 до 90 календарних днів;
  6. 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній, — у разі невиправлення помилок у строк від 91 до 120 календарних днів;
  7. 60 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній, — у разі невиправлення помилок у строк від 121 до 150 календарних днів;
  8. 70 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній, — у разі невиправлення помилок у строк від 151 до 180 календарних днів;
  9. 100 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній, — у разі невиправлення помилок після спливу 181 календарного дня.
Читайте также:  Позовна заява про захист порушених прав на житло

1.3. Порядок обчислення строків у цивільному праві

Строки
можуть обчислюватися
роками,
місяцями, днями,
годинами.
Наприклад,
при
розірванні
договору найму,
укладеного
на невизначений строк, наймодавець
зобов'язаний
попередити про це наймача за три місяці.
За
конкретними
договорами про
охорону, супровід ван­тажів, виконання
певних обчислювальних робіт строки
можуть обчислюватися й погодинно.

Перебіг строку
починається наступного дня після
за­кінчення календарної дати чи події,
якою визначено його початок. Так,
6-місячний строк для прийняття спад­щини
починається обчислюватися від наступного
дня після смерті спадкодавця.

Строк,
який обчислюється роками, закінчується
у відповідний місяць і число останнього
року цього строку, а якщо строк
обчислює­ться місяцями — то відповідного
числа останнього міся­ця строку.

Якщо
кінець строку, обчислюваного місяця­ми,
припадає на такий місяць, що не має
відповідного
числа, то
строк закінчується в останній день
цього місяця.

Так, якщо 6-місячний строк,
протягом якого за тим­часово відсутнім
наймачем зберігається житлове примі­щення,
розпочався 31 березня, то закінчиться
він відпо­відно 30 вересня, оскільки
у вересні останній день — 30 число.

Якщо останній
день строку припадає на неробочий день,
то днем закінчення строку вважається
перший ро­бочий день. Якщо строк
встановлений для виконання певної дії,
то він закінчується о 24 годині останнього
дня строку.

Але якщо така дія повинна
бути вчинена в певній організації (у
нотаріуса, суді), то строк закінчує­ться
в той час, коли в даній організації
припиняється робота. Проте строк не
вважається пропущеним, якщо до його
закінчення заява, інші документи, грошові
кош­ти були здані на пошту до 24 години.

Виконання вказа­них дій підтверджується
поштовою чи телеграфною кви­танцією,
штемпелем на листі, випискою з реєстру
по­штових відправлень тощо.

Розділ
ІІ. Поняття строків позивної давності
та їх види

Наділяючи
суб'єктів цивільних правовідносин
певни­ми правами та обов'язками,
законодавець водночас пік­лується і
про їх охорону. Проте державний захист
деяких цивільних прав не є безстроковим.

Позовна давність
— це строк для захисту права за по­зовом
особи, право якої порушене. Іншими
словами, це строк, протягом якого особа,
право якої порушено, мо­же вимагати
захисту чи примусового здійснення свого
права через суд.

Строки позовної
давності мають загальний характер. Вони
поширюються на всі правовідносини, крім
випад­ків, передбачених законодавством.
Норми, в яких містя­ться правила щодо
позовної давності, складають само­стійний
цивільно-правовий інститут, який є
однією із складових загальної частини
цивільного права.

Строки позовної
давності належать до строків, що
встановлюються законом, і сторони за
угодою не можуть збільшувати чи зменшувати
їх, а орган, який вирішує
спори,
зобов'язаний застосувати позовну
давність неза­лежно від бажання
сторін.

При
порушенні суб'єктивного цивільного
права осо­ба може звернутися з позовом
до суду за захистом. Не­обхідно
розрізняти право на позов у
матеріальному розу­мінні і

право на позов у
процесуальному розумінні.

У матеріальному
розумінні

право на позов — це право вимагати від
суду винесення рішення про захист
пору­шеного суб'єктивного права і
право отримати такий за­хист.

Закінчення
строку позовної давності позбавляє
сторону можливості вимагати примусового
здійснення права через суд, але не
позбавляє права, звернутися за захистом
до суду взагалі, оскільки для подачі
позовної заяви до суду про захист
порушеного суб'єктивного пра­ва
законодавець ніяких строків не встановлює.
Єфімов
О. Позовна давність // Бухгалтерія. —
2004. — 23 серпня. — С. 62

Право на позов
у процесуальному
розумінні

це право
на подачу позовної заяви з метою захисту
порушеного права, і це право строками
позовної давності не обмежу­ється.
Вимоги щодо захисту порушеного права
розгля­даються судом незалежно від
строку позовної давності, але закінчення
строку позовної давності є підставою
для відмови в задоволенні позову.

  • Строки
    позовної давності поділяють на загальний
    та спеціальні.
  • Загальний
    строк позовної давності встановлюється
    в три роки та поширюється на всі
    правовідносини, окрім тих, щодо яких
    встановлюється спеціальний строк.
  • Спеціальні
    строки позовної давності встановлюють:
  • • один
    рік:
  • — на
    вимогу про стягнення неустойки (штрафу,
    пені);
  • — на
    вимогу про спростування розміщених у
    засобах масової інформації відомостей,
    що ганьблять честь, гідність, ділову
    репутацію, який обчислюється від дня
    розміщення цих відомостей у засобах
    масової інформації або від дня, коли
    особа довідалася чи повинна була
    довідатися про ці відомості;
  • — про
    переведення на співвласника прав та
    обов'язків покупця у разі порушення
    переважного права купівлі частки у
    праві спільної часткової власності
    (ст. 362 ЦК);
  • — на
    вимоги, що виникають у зв'язку з недоліками
    проданого товару (ст. 681 ЦК);
  • — на
    вимогу про розірвання договору дарування
    (ст. 728 ЦК);
  • — на
    вимоги, що виникають у зв'язку з
    перевезенням вантажу (ст. 925 ЦК);
  • — на
    вимоги про оскарження дій виконавця
    заповіту (ст. 1293 ЦК);
  • • п'ять
    років — на вимогу про визнання недійсним
    правочину, який було вчинено під впливом
    насильства, погрози, обману;
  • • десять
    років — на вимогу про застосування
    наслідків недійсності нікчемного
    правочину.

Значення позовної
давності полягає в тому, що цей інститут
забезпечує визначеність та стабільність
цивіль­них правовідносин. Він
дисциплінує учасників цивіль­ного
обігу, стимулює їх до активності в
здійсненні нале­жних їм прав, зміцнює
договірну
дисципліну, сталість господарських
відносин.

  1. Якби законодавець
    не обмежував можливість захисту
    порушеного права певним строком, це
    знижувало б дієвість матеріальної
    відповідальності за порушення договір­них
    зобов'язань, створювало б перешкоди для
    розгляду справи по суті та встановлення
    істини, оскільки з пли­ном часу докази
    втрачаються, зумовлювало б хиткість
    фактичних відносин, оскільки вони завжди
    перебували б під загрозою оспорення.
  2. у власність її
    нового володільця.
  3. Розділ ІІІ. Початок перебігу строків позовної
    давності
  4. Для обчислення
    строків позовної давності потрібно
    визначити їх початковий момент, оскільки
    від цього за­лежить не тільки правильне
    обчислення строку, а й мо­жливість
    захисту порушеного матеріального права.

За загальним
правилом перебіг строку позовної
дав­ності починається з того моменту,
коли у особи виникає право на позов.
Право на позов виникає від того дня,
коли особа дізналася чи повинна була
дізнатися про по­рушення свого права.

Так, якщо за договором позики боржник
повинен був повернути борг 1-го числа,
але не повернув, то право на позов виникає
у кредитора з 2-го числа, оскільки він
знає, що боржник порушив строк виконання
своїх обов'язків.

Законодавець не
випадково побудував диспозицію цієї
норми так, що перебіг строку позовної
давності починається не тільки з того
моменту, коли особа дізналася про
порушення свого права, а й з того моменту,
коли вона повинна була дізнатися про
це.

Наприклад, завод
поставив підприємству 1-го числа браковану
продукцію. Підприємство прийняло
продук­цію за якістю і склало акт про
прийомку лише 30-го чи­сла. Право на
позов виникає у покупця, однак, не 30-го
числа, а з того моменту, коли він був
зобов'язаний ви­явити дефекти.

Відповідно до Інструкції про порядок
прийому продукції виробничо-технічного
призначення та товарів народного
споживання, затвердженої 25 квіт­ня
1966 p.

(П-7), приймання продукції за якістю
повин­но бути здійснене: при міжміській
поставці — протягом 20 днів, при міській
поставці — протягом 10 днів, а швидкопсувної
— протягом 24 годин.

Тому в даному ви­падку
строк позовної давності починає свій
перебіг не з того числа, коли замовник
виявив брак і склав акт, а від того дня,
коли продукція повинна була бути прийнята
за вимогами нормативного акта, тобто
відповідно з 21 чи 11 числа.

У зобов'язаннях,
строк виконання яких не визна­чений
або визначений моментом витребування,
давність починають обчислювати з того
часу, коли у кредитора виникає право
вимагати виконання зобов'язання, а як­що
при цьому
боржникові надається пільговий 7-денний
строк для виконання, то давність починають
обчислюва­ти по його закінченні.
Так, за
загальним правилом, бор­жник зобов'язаний
виконати зобов'язання, строк яких
невизначений або визначений моментом
вимоги креди­тора, — у 7-денний строк
від дня пред'явлення вимоги, якщо
обов'язок негайного виконання не випливає
із за­кону, договору чи суті зобов'язання.

Читайте также:  Адвокат по страховым делам, спорам - юрист по страхованию

Коли договір
майнового найму укладено без зазна­чення
строку, він вважається укладеним на
невизначе­ний строк, і кожна із сторін
має право відмовитися від договору в
будь-який час, попередивши про це
контр­агента письмово за три місяці.
В цьому разі перебіг строку позовної
давності починається по закінченні
строку, вка­заного в письмовому
повідомленні, але не менше ніж за три
місяці з моменту відправлення повідомлення.

  • У
    ЦК та в
    деяких спеціальних нормативних актах
    мі­стяться й інші правила початку
    обчислювання перебігу строків позовної
    давності.
  • Особливість
    застосування позовної давності з вимог,
    що випливають з перевезень і які
    пред'являються до пе­ревізників,
    полягає в тому, що за загальним правилом
    строк позовної давності у цих випадках
    починається не з моменту, коли особа
    дізналася або повинна була дізна­тися
    про порушення свого права, а від дня
    одержання відповіді на претензію чи
    закінчення строку, встановле­ного
    для відповіді.
  • У КТМУ встановлено
    такі особливості обчислення строків
    позовної давності:
  • за вимогами щодо
    відшкодування збитків від втра­ти
    вантажу строк позовної давності
    починається після закінчення 30-ти днів
    від того дня, коли вантаж повинен був
    бути виданий, а у змішаному перевезенні
    — по за­кінченні 4-х місяців від дня
    прийняття вантажу до пере­везення
    (ст. 388);
  • за вимогами щодо
    відшкодування збитків від не­стач
    або пошкодження вантажу — від дня видачі
    або того дня, коли вантаж повинен бути
    виданий, але не був ви­даний (ст. 389);
  • за вимогами, що
    виникають з договору перевезен­ня
    пасажирів, — від дня, коли пасажир
    повинен був за­лишити чи залишив
    судно;
  • за вимогами, що
    випливають з проведення ряту­вальних
    операцій, — від дня закінчення рятувальної
    опе­рації.

Свої особливості
має порядок обчислення строків позовної
давності з вимог, що випливають з поставки
некомплектної продукції
при
відвантаженні її вузлами (окремими
частинами комплекту).

Якщо за договором
поставщик
відвантажує продукцію вузлами, то
зо­бов'язання вважається виконаним
після відвантаження останнього виробу
в обумовлений договором строк.

У разі
порушення цього зобов'язання, як
підкреслено в роз'ясненні президії
Вищого арбітражного суду України від
16 квітня 1993 р. «Про деякі питання
застосування позовної давності при
вирішенні господарських спорів» (п.

5), строк позовної давності, що випливає
з факту поставки некомплектної продукції,
потрібно обчислюва­ти від дня закінчення
строку поставки останнього вузла
(складової частини комплекту) із
врахуванням строку доставки .

Початок перебігу
строків позовної давності по спорах
про стягнення неустойки визначається
за загальними правилами, тобто, від того
дня, коли особа дізналася або повинна
була дізнатися про порушення свого
права.

Але особливість обчислення
строків позовної давності в цьо­му
випадку полягає в тому, що коли відповідно
до дого­вору чи чинного законодавства
неустойка підлягає стяг­ненню за
кожний день прострочки зобов'язань, то
строк позовної давності обчислюється
щодо кожного дня ок­ремо.

Так, Правилами
підряду на капітальне будівництво
передбачено стягнення неустойки за
кожний день пору­шення строків здачі
об'єкта, за кожний день неусунення
недоробок.

За цих обставин строк позовної
давності варто обчислювати щодо кожного
дня прострочки виконання зобов'язання
в межах шести місяців, що передують
по­данню позову.Ци
вільне право України навчальний
посібник./Ю.В. Білоусов,С.В.Лозинська-за
ред. Р.О.Стефанчука.-К.:Прецедент,2005.-ст.112

Якщо після
задоволення такого позову недоробки
не будуть усунуті, то позивач має право
звернутися з позо­вом про стягнення
штрафу знову ж таки в межах шести­місячного
строку, який передує зверненню з позовом.

Розділ IV
Підстави зупинення, перерви та поновлення
позовної давності

Сторона, право
якої порушено, може звернутися в
юрисдикційний орган протягом певного,
встановленого зако­ном, часу за
захистом порушеного права.

Але обставини
можуть скластися так, що позивач у
зв'язку з умовами, які від нього не
залежали, не зміг вчасно звернутися до
суду.

Законодавець враховує такі
об'єктивні обставини і допускає в законі
зупинення перебігу строків позовної
давності.

Звичайно, таке
зупинення означає, що в строк позо­вної
давності не зараховується той проміжок
часу, про­тягом якого особа не мала
можливості звернутися з по­зовом.

Перелік обставин,
які є підставою для зупинення стро­ку
позовної давності,

наводиться у ст. 78
ЦК України:

1)
надзвичайна
і невідворотна за даних умов подія
(не­переборна сила).

Законодавець наводить основні ознаки,
які дають змогу вважиш ту чи іншу
обставину неперебор­ною. До них
належать:

  1. а) надзвичайність
    обставин;
  2. б) невідворотність
    обставин за даних умов;
  3. в) такими об­ставинами
    виступають саме події.

Надзвичайністьозна­чає
відсутність закономірностей у розвитку
події. На­приклад, тривалий снігопад
у Криму.

Невідворотністьозначає, що
саме за цих умов настання події неможливо
було відвернути (тобто за звичайних
умов її можна було б відвернути).
Непереборною силою виступає саме по­дія,
тобто такий юридичний факт, настання
якого не залежить від волі людей.

Прикладами
непереборної сили можуть бути руйнівні
природні явища — повінь, шторм, буревій,
землетрус і т.п. явища, які об'єктивно
зробили неможливим подан­ня позову
(у зв'язку з проведенням аварійних,
рятуваль­них робіт тощо).

Питання про те,
чи можна до непереборної сили за­рахувати
й хворобу, якщо вона тривалий час
перешко­джала особі звернутися до
суду, є дискусійним.

Заува­жимо, що
інститут добровільного представництва
дає змогу особі захищати свої інтереси
у тих випадках, коли вона захворіла;
якщо ж вона визнана недієздатною, то її
інтереси представляє законний представник.

Якщо строк позовної давності пропущений
саме через хворобу пози­вача, то суд
може врахувати хворобу позивача як
обста­вину, що дозволяє поновити
пропущений строк позовної давності.

Обчислення процесуальних строків в робочих або календарних днях

Процесуальні строки — це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені — встановлюються судом.

  • Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
  • Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.
  • Як правило, останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.
  • Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
  • Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 — рп/2012).
  • 11 березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 176/2087/19 (2-а/176/43/19), адміністративне провадження №К/9901/3598/20 (ЄДРСРУ № 88124784) висловився щодо необхідність врахування вихідних днів під час обчислення строку на оскарження, то за правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 19 травня 2004 року у справі №11-рп/2004 (справа про умови дострокового припинення повноважень Верховної Ради України), термін «дні», якщо він уживається у правових актах без застережень, означає лише календарні дні, а якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то днем його закінчення є наступний робочий день.
  • Отже, встановлений частиною четвертою статті 286 КАС України десятиденний строк на подання апеляційної скарги підлягає обчисленню в календарних днях і з цього періоду не виключаються вихідні, святкові або інші неробочі дні, які враховуються лише при визначенні останнього дня строку.

Між тим, наприклад стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статті 287 КАС України (загальною нормою по відношенню до статей 339-341 Господарського процесуального кодексу України, п. «а» ч. 1 ст.

449 ЦПК України), адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Великої Палати Верховного суду від 13.03.2019 № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18).

Такий порядок обчислення строків застосовується й у інших процесуальних кодексах України.

Отже в даному випадку для обчислення строку звернення до суду слід керуватися нормами КАС або ГПК, ЦПК, України.

Ссылка на основную публикацию