Обовьязок батьків утримувати дитину

Про матеріал

Презентація до відео-уроку
9 клас
Правознавство (рівень Стандарту)
Тема: Взаємні права та обовязки батьків і дітей

Перегляд файлу

Обовьязок батьків утримувати дитину

Обовьязок батьків утримувати дитину

Обовьязок батьків утримувати дитину

Обовьязок батьків утримувати дитину

Обовьязок батьків утримувати дитину

Обовьязок батьків утримувати дитину

Обовьязок батьків утримувати дитину

Обовьязок батьків утримувати дитину

Обовьязок батьків утримувати дитину

Обовьязок батьків утримувати дитину

Забороняється її експлуатація, фізичні покарання, інші покарання, що принижують гідність.»>

Зміст слайдів

Номер слайду 2

Взаємні права та обов'язки батьків і дітей(Правознавство, 9 клас)Учитель: Раймер В. В.

Номер слайду 3

Мета: — визначити взаємні права та обов’язки дітей і батьків;- розвивати вміння розв’язувати правові ситуації;- виховувати повагу та обов’язок утримувати батьків. Завдання:- розглянути правові аспекти взаємних прав та обов'язків батьків і дітей;- поглибити вміння розв'язувати правові задачі- сформувати повагу та розуміння обов'язку утримувати батьків

Номер слайду 4

Хто – Кому – Хто?

Номер слайду 5

Визначення походження дитини

Номер слайду 6

Ст.122 Сімейного Кодексу України“ походження дитини батьками, які перебувають у шлюбі ”Дитина, яка зачата в шлюбіДитина, яка народжена до сплину 10 місяців після припинення шлюбу

Номер слайду 7

Ст.125 Сімейного Кодексу України“ походження від батьків, які не перебувають в шлюбі ”За заявою матері За заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини. За рішенням суду

Номер слайду 8

Ст.51 Конституції України. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Номер слайду 9

Ст.160 Сімейного Кодексу України. Право батьків на визначення місця проживання дитини: Місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.

Номер слайду 10

Обов'язки батьків. Виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до свого народу, до родини, до Батьківщини.

Піклуватися про здоров'я дитини, фізичний, духовний, моральний розвиток. Забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Поважати дитину.

Забороняється її експлуатація, фізичні покарання, інші покарання, що принижують гідність.

Номер слайду 11

ДИТИНА має право. Звернутися за захистом своїх прав до органів опіки та піклування;до інших органів державної влади;до органів місцевого самоврядування;до громадських організацій;до суду, якщо виповнилося 14 років.

Номер слайду 12

Майнові правамайно. Право власності батьків. Спільна власність. Право власності дітей

Номер слайду 13

Майнові права. Власність батьків – майно, що є у спільній власності. Власність дитини – придбане для розвитку, навчання та виховання. Спільна власність – майно, набуте спільно батьками і дітьми.

Батьки управляють майном дитини, але їм заборонено: Укладати від імені дитини письмові зобов'язання. Укладати договори, що підлягають нотаріальному посвідченню про обмін, продаж житла.

Відмовлятися від правових прав дитини.

Номер слайду 14

Право на утримання. Утримання дитини одним з батьків, який проживає окремо – аліменти не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму. Якщо дитина навчається, батьки її утримують до 23-річного віку. Діти утримують непрацездатних батьків, що потребують матеріальної допомоги. Якщо батьки були позбавлені батьківських прав, обов'язку утримувати не виникає.

Номер слайду 15

Домашнє завдання. Прочитайте § 18 Розв’язати юридичну задачу:20-річний студент Станіслав перебував на утриманні батьків і навчався на контрактній основі. Незадовго до закінчення першого семестру батько дав Станіславу 2000 грн.

для оплати за навчання у другому семестрі. Однак Станіслав за ці гроші купив у свого товариша телевізор. Батько Станіслава, посилаючись на ст.

199 Сімейного кодексу, згідно з якою повнолітні син або дочка, які навчаються, мають перебувати на утриманні батьків до досягнення ними (студентами) 23 років, твердив, що укладений сином правочин має бути визнаний недійсним як такий, що суперечить законодавству.

Заповніть таблицю:{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}ВІДНОСИНИ БАТЬКІВ І ДІТЕЙСПІЛЬНЕ ВІДМІННЕБАТЬКИДІТИТИПМАЙНОВІНЕМАЙНОВІМАЙНОВІНЕМАЙНОВІПРАВА    ОБОВЯ’ЗКИ    

Номер слайду 16

Дякую за увагу!

Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дітей

Статтею 51 Конституції України закріплено обов’язок батьків утримувати дітей до їх повноліття. Проте, трапляються у житті ситуації, коли уже повнолітні дочка, син потребують фінансової допомоги своїх батьків, адже їх матеріальна підтримка може бути єдиним засобом існування для дітей.

Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дітей знайшов своє відображення  у Сімейному кодексі України.

Які ж підстави виникнення у батьків обов’язку утримувати повнолітніх дочку, сина, які шляхи його виконання та як визначається розмір матеріальної допомоги дітям?

На усі ці питання надала відповіді заступниця директора Регіонального центру з надання БВПД у Херсонській області Олена Іпатенко у черговому випуску щотижневої передачі «Право знати» на Українському радіо.Херсон.

Обовьязок батьків утримувати дитину

Завантажити аудіозапис радіоефіру або переглянути/прослухати на Yotube

https://www.legalaid.gov.ua/wp-content/uploads/2021/02/pravo-znaty-15-02-2021.mp3

Главою 16 Сімейного кодексу України (СК України) визначено обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та виконання цього обов’язку

Батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх дітей за умови, що вони можуть надати матеріальну допомогу у випадках:

  • якщо діти є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

При цьому отримання повнолітнім непрацездатним дочкою/сином доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що вони не потребують матеріальної допомоги;

  • якщо діти продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними 23 років.

Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують  навчатися  після досягнення повноліття (незалежно від форми  навчання),  виникає  за   обов’язкової   сукупності   таких юридичних фактів:  досягнення дочкою,  сином віку,  який перевищує 18,  але є меншим 23 років;  продовження ними навчання;  потреба у  зв’язку  з  цим  у  матеріальній  допомозі;  наявність  у  батьків можливості надавати таку допомогу (пункт 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.  При цьому стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, припиняються у зв’язку з закінченням навчання чи відрахуванням з навчального закладу, але не у зв’язку з канікулами.

Способи стягнення аліментів на повнолітню дитину:

  • у добровільному порядку;
  • у судовому порядку.

 Стягнення аліментів у добровільному порядку:

  • за усною домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі;
  • батьки мають право укласти письмовий та нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Сімейним кодексом України.Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса;
  • один із батьків може подати за місцем своєї роботи заяву про відрахування аліментів на дитину у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.

Стягнення аліментів у судовому порядку:

суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.

При визначенні розміру аліментів суд враховує:

  • стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
  • стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
  • наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
  • наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
  • доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
  • інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів на повнолітню дитину

  • Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
  • Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
  • При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
  • Частиною 1 статті 200 СК України визначено, щосуд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Читайте также:  Постанова Верховного Суду України - Справа № 708/1185/19 ( провадження n 61-316св20 ) від 20 липня 2020 року - ПРО ОБМЕЖЕННЯ ВІДРАХУВАНЬ ПО АЛІМЕНТАМ

Частиною 2 статті 182 СК України встановлено що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Однак, Верховний суд України своєму рішенні №569/8960/17 дійшов висновку, що положення частини 2 статті 182 СК України не застосовуються до визначення розміру аліментів на повнолітніх дітей, оскільки мінімальний розмір аліментів на повнолітніх дочку чи сина цією статтею не встановлений.

Час, з якого присуджуються аліменти

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Зміна розміру аліментів

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.

 Припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно

Той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Народна мудрість каже, що турбота батьків та дітей одне про одного – запорука щасливої та міцної родини.

Бережімо наші сім’ї! Гроші не замінять тепла і підтримки рідних людей, але іноді трапляються ситуації, коли без матеріальної підтримки просто не можна вижити.

Доречно згадати вислів видатного ірландського драматурга Оскара Уайльда: «Найкращий спосіб зробити дитину хорошою – це зробити її щасливою».

Якщо потребуєте правової консультації – телефонуйте Єдиного контакт-центру 0 800 213 103 (цілодобово, безкоштовно в межах України)

Стягнення аліментів. Обов’язок батьків утримувати своїх дітей та його виконання. | Львівський Юридичний Центр

Обов’язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину належить до конституційних обов’язків і передбачений ч.2 ст. 51 Конституції України в якій зазначено, що батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

Такий обов’язок також передбачений ст. 180 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а в окремих випадках – і своїх повнолітніх дітей.

Варто зазначити, що отримання аліментів на дитину не залежить від того перебувають батьки у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного.

Також від обов’язку щодо утримання дитини не звільняється особа, яка позбавлена батьківських прав.

Чинним законодавством України передбачено декілька способів стягнення аліментів.

  • Виконання батьками обов’язку утримувати дитину може здійснюватися за домовленістю між ними. Так за домовленістю між батьками дитини, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні, в грошовій і (або) натуральній формі.
  • Також батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України. Якщо розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі, до договору треба включати умови про індексацію, як вимагає ч.2 ст. 184 того ж Кодексу. Договір має бути укладений письмово та підлягає нотаріальному посвідченню. У разі невиконання батьком (матір’ю) свого обов’язку за договором, стягнення аліментів здійснюється не за судовим рішенням, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби.
  • За рішенням суду, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той із них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом. Позовна заява може подаватись за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, з дотримання вимог ст.ст. 118-120 ЦПК України. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі – за подання позовів про стягнення аліментів. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову. За минулий час аліменти можуть бути присуджені, якщо позивач доведе, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері/батька дитини, або ж у твердій грошовій сумі. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує:

  1. стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
  2. стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
  3. наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
  4. інші обставини, що мають істотне значення.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері/батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся в суд з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Прожитковий мінімуму для дітей відповідного віку встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України».

Варто зазначити, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

У випадку, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру то дитині призначається, відповідно до закону, державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України “Про виконавче провадження”, він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Рішення про стягнення аліментів допускаються судом до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць. У випадку незгоди з судовим рішенням (наприклад, стосовно розміру аліментів) особа має право оскаржити таке рішення в апеляційному, а згодом і в касаційному порядку.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених законом. Слід також пам’ятати, що сплата аліментів не звільняє того з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також того з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому такі визначаються судом у твердій грошовій сумі.

Читайте также:  Децентралізація влади - проект змін до конституції україни

Порядок стягнення аліментів регулюється Сімейним Кодексом України та Законом України “Про виконавче провадження”.

Слід пам’ятати, що злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, винні особи притягаються до кримінальної відповідальності за ст. 164 Кримінального Кодексу України.

Окремої уваги заслуговує питання щодо стягнення аліментів на повнолітніх дітей.

 1) Відповідно до ст. 198 Сімейного Кодексу України батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку/сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Повнолітніми непрацездатними вважаються особи пенсійного віку або інваліди І, ІІ та ІІІ груп.

Такий обов’язок є індивідуальним для кожного з батьків, при пред’явленні позову одночасно до матері і батька, сума аліментів належних до сплати, визначається окремо щодо кожного з них;

 2) Відповідно до ст. 199 Сімейного Кодексу України, якщо повнолітні дочка/син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку/сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів:

  1. досягнення дочкою/сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;
  2. продовження ними навчання;
  3. потреба, у зв’язку з цим, у матеріальній допомозі;
  4. наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка/син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають. Розмір аліментів на повнолітніх дочку/сина визначається судом у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 Сімейного Кодексу України.

Законом також передбачено підстави, за наявності яких батьки звільняються від обов’язку утримувати дитину.

  • Відповідно до ст. 188 Сімейного кодексу України, передбачено, що батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. У цьому випадку батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
  • Відповідно до ст. 190 Сімейного кодексу України батькам також надано право, з дозволу органу опіки та піклування, укласти між собою договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо), який підлягає нотаріальному посвідченню й державній реєстрації. У разі укладення такого договору, той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно утримувати її. Укладення такого договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину.

Окрім обов’язку батьків утримувати своїх дітей законодавством також передбачено обов’язок дружини та чоловіка матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Відповідно до ч. 1 ст.

76 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Таке утримання може надаватись у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.

Подружжя має право укласти договір про надання утриманні одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів.

За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

При вирішенні питання про стягнення аліментів та їх розміру суд встановлює всі обставини, що мають істотне значення: рівень доходів подружжя-відповідача, знаходження на його утриманні інших осіб, працездатність, стан здоров’я, а також можливість одержання утримання від повнолітніх дочки/сина/батьків, та з урахуванням інших обставин.

Право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу.

Утримання непрацездатних батьків повнолітніми дітьми також закріплено конституційно та охороняється державою.

Дана конституційна норма знайшла своє відображення і в Сімейному кодексі України відповідно до ст. 202 якого зазначено, що повнолітні дочка/син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Якщо мати/батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати матір/батька у дочки/сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Дочка/син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати матір/батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати/батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки/сина аліменти на строк не більш як три роки.

Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред’явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

У виняткових випадках, якщо мати/батько є тяжко хворими, інвалідами, а дитина (особа до 18 років) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням та доглядом за ними.

Отже, підсумовуючи вищесказане слід зазначити, що законодавством чітко визначений порядок та способи виконання обов’язку щодо утримання дітей, другого з подружжя та непрацездатних батьків.

Однак на практиці не завжди вдається домовитись про виконання такого обов’язку в добровільному порядку керуючись лише моральними принципами нашого суспільства.

При зверненні до суду із відповідним позовом слід пам’ятати, що суд розглядає такі звернення в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, кожна із сторін зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тому, для належного захисту Ваших інтересів і прав дитини, а також позитивного вирішення Вашої справи в суді, слід скористатись правовою допомогою досвідченого юриста в галузі сімейних правовідносин.

 Корисна інформація: Усиновлення дитини: правові аспекти

До питання про обов’язок батьків утримувати дитину

  1. Home /
  2. Архіви /
  3. № 4 (2019): Юридичний вісник /
  4. Статті

DOI: https://doi.org/10.32837/yuv.v0i4.993 Ключові слова: дитина, аліменти, зобов’язання щодо аліментів, утримання дитини

Стаття присвячена аналізу норм діючого законодавства та судової практики щодо питань аліментних зобов’язань, а саме обов’язку батьків утримувати дитину, зокрема, виплачувати аліменти. Проаналізовано порядок визначення розміру аліментів, порядок їх стягнення, випадки припинення обов’язку сплачувати аліменти на дитину. Окрема увага приділена можливості укладення договору між батьками на утримання неповнолітньої дитини, який може передбачати як грошову, так і натуральну форму виплати аліментів (або ж комбінацію цих двох форм). Той з батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно. Встановлено, що мінімальний розмір утримання, визначений у законі, не достатньо виконує свою функцію забезпечення прав дітей — його слід підвищити у сучасних економічних умовах. Разом з тим, зайвим було б встановлення в законі утримання у частці від заробітку, адже у випадку надзвичайно маленького доходу дитина не буде отримувати необхід- них для існування коштів, а у випадку великих доходів є висока вірогідність того, що вони будуть йти не тільки на забезпечення дитини. Визнання аліментів, одержаних на дитину власністю дитини, що дає їй можливість брати участь у їх використанні або самостійно розпоряджуватися аліментами на її утримання є можна розцінювати як додаткову гарантію того, що кошти не будуть використані не за призначенням. Зроблено висновок про те, що відносини між батьками та дітьми щодо утримання останніх повинні підлягати більш ретельному регулюванню. На відміну від відносин подружжя, найважливіший суб’єкт цих відносин — дитина, що беззаперечно потребує підвищеного захисту та підтримки. З аналізу судової практики виходить, що суди у більшості випадків стають як раз на захист інтересів дітей, відмовляючи у позовних вимогах тільки у крайніх випадках, коли вони є абсолютно не обґрунтованими чи неможливими.

Читайте также:  Умови використання матеріалів сайту зона закону

Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. Режим доступу: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14

Єфременко В.В. Сторони у справах про стягнення аліментів на дітей. Режим доступу: file:///C:/Users/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D0%B5%D0%B9/Downloads/FP_index.htm_2007_3_19.pdf

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від

12.2011 р. по справі No 1909/2-1299/11. Режим доступу: http://www.revestr.court.gov.ua/Review/20430765

Короткова Л.П. Яким має бути розмір аліментів на дітей. Право України. 1992. No 8. С. 21-23.

Афанасьєва Л.В. Аліментні правовідносини в Україні: моногр. Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. 224 с.

Чернишин І. В Україні змінюється законодавство щодо стягнення аліментів. Режим доступу: https://jur.zp.ua/news/v-ukrayini-zminyuyetsya-zakonodavstvo-shhodo-styagnennya-alimentiv

Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме: постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 р. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF

Чи зобов’язані діти утримувати батьків-пенсіонерів

У нас здавна склалася традиція, коли батьки надають допомогу своїм дітям, навіть коли вони вже працюють, мають власних дітей. А ось ситуація навпаки – коли дорослі діти утримують своїх непрацездатних батьків трапляється набагато рідше.

У ст.51 Конституції України закріплено обов’язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Це особистий догляд, надання матеріальної допомоги, представництво, захист прав та інтересів батьків у різних установах тощо.

Не лише аліменти, а й додаткові витрати

Повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (ст. 202 Сімейного кодексу України ). Дочка, син, крім сплати аліментів, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (ст.

203 Сімейного кодексу України). У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а повнолітні дочка (син) мають достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з них одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням та доглядом за ними (ст.

206 Сімейного кодексу України).

  • Підставою виникнення аліментного зобов’язання між повнолітніми дітьми і їхніми батьками щодо їх утримання є склад юридичних фактів:
  • а) походження дітей (родинний зв’язок батьків і дітей);
  • б) непрацездатність батьків (непрацездатними визнаються особи, які досягли пенсійного віку, а також інваліди I, II та III груп);
  • в) потреба батьків у матеріальній допомозі (полягає в тому, що батьки не мають можливості забезпечити своє гідне існування у зв’язку із відсутністю пенсій чи їх низького розміру, а також у зв’язку із відсутністю у них інших джерел існування).
  • г) обов’язок виплачувати аліменти батькам може бути покладено лише на повнолітніх дітей.
  • Якщо батьки ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків

Варто зазначити, що обов’язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, не є абсолютним.

Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.

Такий строк обумовлений відсутністю законодавчо закріпленого обов’язку у дітей щодо довічного утримання батьків, які не виконували своїх батьківських обов’язків.

  1. Під ухиленням батьків від виконання своїх обов’язків мається на увазі, що вони не піклувалися про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:
  2. — не забезпечували необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно вплинуло на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкувалися з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
  3. -не надавали дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяли засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;
  4. -не виявляли інтересу до її внутрішнього світу;
  5. -не створювали умов для отримання нею освіти.

Ці чинники, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.

Тому суд навряд чи звільнить повнолітню дитину від обов’язку утримувати батька або матір, якщо визнає, що така особа у минулому не виконувала своїх батьківських обов’язків унаслідок душевної хвороби чи іншого тяжкого захворювання (звісно, крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

  • Як звернутись до суду
  • Якщо повнолітні дочка, син не надають матеріальну допомогу добровільно, батьки мають право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
  • Позовна заява про стягнення аліментів подається до місцевих загальних судів в порядку цивільного судочинства за зареєстрованим місцем проживанням або перебуванням відповідача.

Позов про стягнення аліментів може бути пред’явлений до одного з дітей, до кількох з дітей, або до всіх дітей разом. У випадку пред’явлення позову до одного з дітей, суд за власною ініціативою має право притягнути до участі у справі інших дітей, незалежно від того пред’явлено до них позов чи ні.

За подання заяви про стягнення аліментів позивач звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (стаття 5 п. 3 Закону України «Про судовий збір»).

До позовної заяви, додаються докази, що обґрунтовують позовні вимоги (стягнення аліментів), якими можуть бути:

  • документи, що підтверджують доводи позивача про потребу в матеріальній допомозі (довідка з управління Пенсійного фонду про розмір пенсії, довідка з лікувальної установи про захворювання тощо);
  • довідка про склад сім’ї;
  • довідки, що підтверджують матеріальне положення відповідача

(наприклад, про заробітну плату тощо).

Скільки треба сплачувати

Аліменти, що сплачують діти на утримання своїх батьків, безумовно, повинні забезпечувати достатній життєвий рівень та необхідні умови для існування.

Проте, в сучасних умовах тяжка хвороба, інвалідність або немічність батьків потребують значних додаткових витрат, які не покриваються сумами сплачуваних дітьми аліментів.

Саме для уникнення випадків матеріальної незахищеності батьків, встановлюється обов’язок дітей брати участь у додаткових витратах на батьків.

Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (на практиці не більше 1/6 частки) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

При визначенні розміру аліментів, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Проконсультуйтеся з юристом

За більш детальним роз’ясненням ви завжди можете звернутись до найближчого центру або бюро правової допомоги та отримати кваліфіковану і вичерпну консультацію з цього та інших питань. Їхні адреси можна знайти на сайті http://legalaid.gov.ua Можна зателефонувати до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за безкоштовним номером 0 800 213 103

Ссылка на основную публикацию