Обовьязок інших осіб утримувати дитину

Дитина – це повноцінний член суспільства, громадянин, який має свої права. В силу фізичних, розумових можливостей діти не в змозі відстоювати власні права.

Тому їх надійним охоронцем, захистом є держава. Вона належним чином зобов'язана забезпечити правову основу і дати дітям особливі права.

У зв'язку з віковими особливостями, існують різні норми реалізації прав дитини в Україні.

Навіть найменші громадяни України надійно захищені. Як тільки наша країна отримала незалежність, законодавча і виконавча влада подумала про маленьких жителів.

Узаконили, затвердили документально їх права та обов'язки дорослих по відношенню до них. З тих пір найнадійніше захищеною верствою населення стали маленькі жителі України.

Охороняючи з усіх боків і піклуючись про тендітних створінь, країна піклується про своє майбутнє.

Важливим документом, який підписала Україна, є «Конвенція про права дитини від 20.11.1989». Регулюючі документи України з питання прав дитини – Закон «Про охорону дитинства», Сімейний кодекс, Конституція, Цивільний кодекс.

Згідно з цими документами діти до 18 років мають статус «Дитина». Ділиться цей статус (ст 6 СКУ) на малолітніх (до чотирнадцяти років) і неповнолітніх (які не досягли вісімнадцятиріччя).

Права дітей в Україні

Міжнародне законодавство гарантує дитині в Україні нижче перераховані права:

  • На життя.
  • На отримання безкоштовної медичної допомоги, гарантовану охорону здоров'я.
  • На безпечні умови для подальшого гармонійного розвитку.
  • На громадянство, на ім'я.
  • На достатній рівень життя, при якому можливий культурно-моральний, духовно-соціальний, всебічний розвиток.
  • На свободу слова і власної думки. Дитина має право формувати особистісні погляди, розвивати особисту громадську активність.
  • На житло. У батьків і неповнолітніх – рівне право на житлоплощу із зазначенням квадратних метрів.
  • На здобуття освіти. Незалежно від статі, релігії, стану фізичної групи здоров'я.
  • Виховуватися, проживати з батьками або законними представниками. При цьому отримувати всю необхідну турботу, захист і належний догляд.
  • Свободи, недоторканності, захисту честі та гідності. Малолітній в будь-який момент може звернутися до державних органів, щоб отримати допомогу і охорону.
  • На отримання інформації. Приймати інформацію через різні формати подачі. Наприклад, за допомогою комп'ютера, телефону, книг і журналів. На свій розсуд усно або письмово. Також самостійно шукати і поширювати інформацію.
  • На релігійні погляди, свободу віросповідання.

Крім загальних прав, що стосуються неповнолітніх, є і особливі права. Вони також прописані в законах, адже діти найбільше потребують допомоги, захисту і турботи.

На першому місці стоїть сімейне життя. Сім'я – головний осередок, гніздо, щоб підготуватися до подальшого життя вже змужнілого дитини. Діти на законодавчому рівні захищені в сім'ї.

Адже саме там часто порушують права дітей. Кожен батько, законний представник, опікун зобов'язаний знати законні правила виховання майбутніх громадян України.

Які ж вони? Читаємо і запам'ятовуємо.

Стаття 150 Сімейного Кодексу України. Вказані обов'язки батьків перед дітьми, на законодавчому рівні.

Мама, тато, інші родичі не мають право карати дітей, піддавати насильству, принижувати людську гідність. Вони повинні надати можливість здобути освіту. Створити умови для всебічного гармонійного розвитку.

Підготувати у доросле самостійне життя. Повинні ставитися з повагою, виявляючи щоденну турботу.

Стаття 153 Сімейного Кодексу. Ніхто не повинен перешкоджати вільному, необмеженому спілкуванню з обома батьками. У виняткових ситуаціях закон забороняє спілкування.

Схожі статті 15, 16 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачають випадки роздільного проживання батьків і дітей (від одного з батьків або від обох). Діти повинні мати можливість тримати зв'язок з батьками, бачитися, спілкуватися. Навіть якщо мама чи тато проживають в іншій країні.

Необхідно інформувати дітей про новини, що стосуються батьків, якщо така інформація не піддає ризику психічне здоров'я маленької людини.

Стаття 160 Сімейного Кодексу України, стаття 29 Цивільного Кодексу України. Ці закони передбачають вибір місця проживання дитини. Батьки дитини до 10 років самі вирішують, де вона буде жити.

Але зважають на його думкою. Після 10 років у дітей такі ж повноваження, вони мають право брати участь у виборі майбутнього місця проживання. А в разі розлучення батьків, малюк має право самостійно вирішити, з ким залишаться.

Обовьязок інших осіб утримувати дитину

Права дітей молодших і старших 14 років в Україні

Які права у неповнолітніх після 14 років? Діти в такому віці можуть позбавити батьківських прав, звернувшись із заявою до відповідних органів.

Згідно зі статтею 218 Сімейного Кодексу України, дитину можна усиновити тільки за її згоди. Вона повинна бути ознайомлена з усіма подальшими правами, поінформована плюсами, мінусами усиновлення. Її думки не питають, якщо дитина вже проживає в сім'ї і батьків вважає рідними.

Стаття 295 Сімейного Кодексу України говорить про право зміни прізвища та / або імені за погодженням з батьками. Після 16 років дитина самостійно може змінити свої дані, не питаючи згоди законних представників.

Стаття 171 Сімейного Кодексу закріплює правило бути почутим. Це стосується вирішення особистих або сімейних питань проживання, виховання, відносини та ін.

Стаття 23 Сімейного Кодексу. За законами України у 18 років хлопець і дівчина можуть вступити в шлюб. По досягненню вісімнадцятирічного віку людина може вийти заміж, одружитися. Це – загальне правило. Але за рішенням суду право одруження або заміжжя дається в шістнадцяти років, якщо судом доведено, що шлюб укладається в інтересах дитини.

Статті 174, 175 Сімейного Кодексу. Які права мають діти на майно, придбане батьками? Всі особисті речі, куплені на гроші дорослих, вважаються власністю дитини.

Наприклад, все шкільне приладдя, одяг, взуття, спортивне обладнання, іграшковий інвентар, меблі для індивідуального користування. Решта майна вважається власністю батьків і дітей в рівних частках.

Власним майном малолітніх до 14 років керують батьки, а після зобов'язуються повернути в цілості й збереженному стані. Передбачено повернення коштів від доходів майна дітей.

Статті 1235, 1241 Цивільного Кодексу України передбачають врегулювання з питань спадщини. Незалежно від заповіту діти є прямими спадкоємцями. Бувають ситуації, коли в заповіті вказуються інші особи. Незважаючи на зміст даного заповіту, виграє законний спадкоємець – дитина.

Читайте также:  Процедура расторжения брака или развод в суде

Стаття 17 закону «Про охорону дитинства» говорить на користь спадщини дітей, чиї батьки були позбавлені батьківських прав, якщо неповнолітній в законодавчому порядку звертається за своєю спадщиною.

Стаття 180 Сімейного Кодексу регулює порядок утримання батьками неповнолітніх. До досягнення повноліття діти повинні бути матеріально забезпечені. А в інших ситуаціях і після виконання 18 років:

  • Дочка або син в скрутному непрацездатному стані. Потребують необхідної підтримки;
  • Син, донька не працює, навчається у вузі. До двадцяти трьох років їх зобов'язані утримувати матеріально.

При отриманні аліментів у мами чи тата немає прав витрачати їх на інші потреби. Гроші витрачаються тільки на утримання дитини. Вона є повноправним учасником в плануванні розподілу аліментів. Є випадки, коли малолітні самостійно отримують, розпоряджаються аліментами.

Джерело відео: Простоправо ТВ

Згідно зі статтею 911 Цивільного Кодексу, діти до 6 років можуть користуватися громадським транспортом безкоштовно. Окреме місце в таких випадках не надаэться. Пільгова ціна передбачена від шести до чотирнадцяти років.

За статтею 35 Цивільного Кодексу України в деяких обставинах, той, хто не досяг 18 років, отримує цивільну дієздатність. Зокрема, в нижче згаданих випадках:

  • Дитина, яка досягла шістнадцятирічного віку, що працює за трудовою угодою. Оплата праці, години роботи мають бути не ущемлюючими;
  • Якщо дитина стала матір'ю або батьком, що завірено відповідним записом. Закон не суперечить юним мамам, татам;
  • Бажання вести підприємницьку діяльність. Це дозволяється з шістнадцятирічного віку.

Про права малолітніх говориться в статті 31, 32 Цивільного Кодексу України. За власною ініціативою вони можуть укладати незначні побутові угоди. Наприклад, угода на предмети, що мають невисоку вартість. Побутові та навчальне приладдя, предмети одягу або інтер'єру;

Дитина має особисті недоторканні права на результати праці і діяльності, які охороняються державою.

Права дітей від 14 до 18 років в Україні

Вікова категорія від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Які відмінності?

Мають можливість розпоряджатися на свій розсуд власним заробітком, стипендією, іншими доходами, аліментами. Не питаючи дозволу, мають владу над перерахованими доходами.

Право розпоряджатися грошовими надходженнями гарантує достатню кількість коштів. Грошима, переведеними іншими особами. Тільки за письмовим дозволом органів опіки та піклування.

Читай також: Чи можуть дитини відібрати у батьків без позбавлення їх батьківських прав

При наявності на руках нотаріально довіреної письмової згоди законних представників, мають право здійснювати інші великі угоди. Наприклад, такі, як, купівля-продаж транспортного засобу або нерухомості: машини, мотоцикла, квартири, дачної ділянки.

Укладати договори, угоди з банками по різним вкладам і рахункам. Самостійно управляти вкладами, переказами на ім'я дитини. Сюди входить: зняття, трата на власні потреби, перекази.

Дитина може самостійно управляти результатом розумової діяльності і праці. Наприклад, грошовими заохоченнями, який він отримає заробленою працею.

Діти не в змозі захистити себе від зловмисників. Про це подбала держава. Коли за спиною стоїть тверда опора у вигляді непорушних законів, можна з упевненістю сказати, що діти в безпеці.

depositphotos

Обов’язок батьків по утриманню неповнолітніх дітей

Стаття 180. Обов’язок батьків утримувати дитину

  1. Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сімейний кодекс України

Одним з головних обов’язків батьків є обов’язок по утриманню своїх неповнолітніх дітей. Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадку продовження нею навчання — до досягнення 23 років. Обов’язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладений рівною мірою на обох батьків, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі.

  • Зверніть увагу!
  • Не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини і особа, яка позбавлена батьківських прав.
  • Обов’язок батьків по утриманню своїх неповнолітніх дітей виникає у них з часу народження дитини і триває до настання її повноліття.

Коли діти проживають з матір’ю, позов про стягнення аліментів пред’являється до батька. На дітей, які виховуються батьком, аліменти стягуються з їх матері.

З моменту досягнення дитиною повноліття (якщо вона є працездатною, не навчається), обов’язок батьків по її утриманню припиняється. Обов’язок батьків виникає незалежно від їх працездатності, дієздатності, наявності у них матеріальних засобів для утримання дітей. Недосягнення батьками повноліття (у випадках зниження шлюбного віку) не звільняє їх від обов’язку по сплаті аліментів.

Зверніть увагу!

Аліменти можна стягувати не тільки після розлучення, але і в період шлюбу, якщо один з подружжя ухиляється від витрат на утримання членів сім’ї або проживає окремо.

Одним зі способів виконання обов’язку з утримання дитини є сплата одним з батьків аліментів на утримання дитини.

У більшості випадків батьки здійснюють обов’язок по утриманню своїх неповнолітніх дітей добровільно, забезпечуючи їх всім необхідним для життя, навчання, повноцінного розвитку.

Якщо ж батьки ухиляються від цього обов’язку та не надають коштів на утримання дітей добровільно, такі кошти стягуються з них у судовому порядку у вигляді аліментів.

Аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім’я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпоряджання ними.

Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання. У разі смерті того з батьків, з ким проживала дитина, аліменти є власністю дитини. Частими є випадки, коли над дитиною встановлюється опіка.

Опікун розпоряджається аліментами, які одержані для утримання малолітньої дитини.

Зверніть увагу!

Аліменти не можна подарувати, заповідати або ще як-то передати права на них третім особам.

Подружжя може домовитися між собою про порядок сплати аліментів в усній або письмовій формі. Це можливо між людьми, які усвідомлюють свою відповідальність перед дітьми та одне одним навіть після розлучення.

Юридичний порадник Сімейне право. Зміст

Справи про стягнення аліментів

Обов’язки батьків та захист прав дитини

Батьківські права та обов’язки визнаються за особами, відносно яких достеменно відомо, що вони є батьком або матір’ю дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Читайте также:  Заява про перегляд рішення суду у зв’язку з нововиявленими обставинами

Першим обов’язком батьків, що перебувають у шлюбі, та матері, яка не перебуває у шлюбі, є зобов’язання забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я. У разі відмови батьків, за рішенням органу опіки та піклування забрати дитину мають право її баба, дід, інші родичі.

  • Наступним обов’язковим кроком є реєстрація народження дитини – протягом місяця батьки повинні звернутись до органу державної реєстрації актів цивільного стану для визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові та отримання свідоцтва про народження.
  • Згідно Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
  • Згідно Сімейного кодексу України батьки також зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Батьки на рівних умовах зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, та по досягненню повноліття, в разі, якщо діти є непрацездатними чи продовжують навчання – до досягнення ними двадцяти трьох років. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.

Якщо батьки дитини проживають окремо, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати іншому брати участь у її вихованні та у спілкуванні з дитиною, якщо це не заважає нормальному розвиткові дитини.

Спори між батьками щодо проживання та виховання дитини та ситуації щодо порушення прав дитини вирішуються органами опіки та піклування чи в судовому порядку. Контакти служб у справах дітей — за посиланням.

Інформацію щодо дотримання прав дитини шукайте на сайті Міністерства соціальної політики. В разі порушення прав дитини необхідно звернутися на гарячу лінію за телефонами: +380 (800) 500 225 або 116 111.

Обов’язок батьків утримувати свою дитину (аліменти) – Українська Гельсінська спілка з прав людини

  • Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
  • За рішенням суду, якщо це не визначено домовленістю між батьками, аліменти присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
  • При визначенні розміру аліментів суд ураховує:
  • 1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
  • 2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
  • 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків чи дітей;
  • 4) інші обставини, що мають істотне значення.
  • Розмір утримання (аліментів)
  • Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, коли розмір аліментів установлюється у твердій грошовій сумі.
  • Але й у випадку, коли визначений судом розмір аліментів у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, то дитині органами соціального захисту призначається державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
  • Частка доходу, яка буде стягуватися як аліменти, визначається судом.
  • Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від доходу матері, батька на їхнє утримання, що буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
  • Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
  • Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації (п. 2 ст. 184 Сімейного кодексу). Індексація проводиться згідно із Законом «Про індексацію грошових доходів населення».

Знайте!

При визначені розміру аліментів ураховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів від 26 лютого 1993 р. N 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».

Строк, за який призначається утримання (аліменти)

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть до суду докази того, що він вживав заходів для отримання аліментів з відповідача, але не міг їх отримати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за 3 роки.

  1. Є можливість зміни розміру утримання (аліментів)
  2. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них.
  3. Якщо є заборгованість по аліментах?
  4. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а в разі спору – судом.
  5. Заборгованість за аліментами, присудженими в частці від доходу, визначається на основі фактичного доходу, який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їхнє стягнення.
Читайте также:  Подати заяву на розлучення

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із доходу, який він одержує. Якщо платник аліментів не працював і не працює, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.

При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Водночас, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

Кримінальна відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів (стаття 164 ККУ)

Під ухиленням від сплати аліментів розуміються дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь дитини (дітей) аліментів.

Це дії чи бездіяльність, що фактично унеможливлюють виконання вказаного обов’язку: пряма відмова від сплати встановлених судом аліментів, приховування доходу, що підлягає облікові при відрахуванні аліментів, зміна місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо.

Ухилення від сплати аліментів на неповнолітніх або непрацездатних дітей є злочином лише у випадку, коло воно є злісним. Поняття злісності визначається в кожному конкретному випадку. Визнання судом ухилення злісним повинно бути належним чином умотивовано у вироку.

Про злісний характер ухилення можуть свідчити тривалість ухилення, продовження ухилення після попередження про необхідність виконання свого обов’язку та можливість кримінальної відповідальності з боку судді чи державного виконавця, неодноразові звернення потерпілого чи інших осіб до винної особи з цього приводу тощо.

Не може визнаватися злісним ухилення від сплати аліментів, яке, хоча й тривало значний проміжок часу чи мало систематичний характер, але було вимушеним з боку особи, на яку такий обов’язок покладено законом чи рішенням суду.

До таких випадків слід відносити: неможливість знайти роботу, хворобу, не виділення із сімейного бюджету коштів, необхідних для придбання одягу неповнолітній дитині чи для лікування непрацездатної дитини в зв’язку з їх відсутністю тощо.

  • Розстрочка, відстрочка чи звільнення від аліментів
  • З урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.
  • За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла в зв’язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
  • Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред’явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.
  • Сплата аліментів після повноліття

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можутьнадавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється в разі припинення навчання.

Стягнення аліментів за кордоном

Відповідно до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном можливо виконати рішення суду України на території 61 країни або на підставі наданих документів прийняти рішення про стягнення аліментів у цих державах.

Якщо у вас немає рішення суду про стягнення аліментів з відповідача, який проживає за кордоном, вам потрібно подати документи через територіальні управління Міністерства юстиції для розгляду цього питання в іноземній державі. Таке звернення подається позивачем письмово в довільній формі.

До нього додається заява про стягнення аліментів на підставі Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, а також переклад заяви і документів, що до неї додаються, на офіційну мову тієї країни, де пропонується стягнути аліменти, а якщо це неможливо, – на англійську чи французьку мову.

Міністерство юстиції надсилає заяву органу країни, де знаходиться відповідач, протягом місяця від дня її надходження.

  1. Порядок виконання рішення українського суду про стягнення аліментів визначений Інструкцією щодо порядку стягнення аліментів за кордоном (затверджена Наказом Мін’юсту № 121/5 від 29 грудня 2006 року).
  2. Щодо країн, які не підписали вищезгадану Конвенцію, існує порядок стягнення аліментів відповідно до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (застосовується з Росією, Азербайджаном, Узбекистаном, Казахстаном, Таджикистаном, Вірменією, Киргизією, Молдовою, Грузією та Республікою Білорусь).
  3. Громадяни можуть звернутись з питанням про визнання та виконання рішення українського суду про стягнення аліментів як до компетентного органу на території однієї з указаних держав, так і до національного суду, яким винесено відповідне рішення. Для цього необхідно оформити клопотання до якого необхідно додати:
  4. а) рішення або його засвідчену копію, а також офіційний документ про те, що рішення набуло законної сили і підлягає виконанню або про те, що воно підлягає виконанню до набуття законної сили, якщо це не випливає із самого рішення;
  5. б) документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена;
  6. в) документ, що підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання.

Ці документи оформляються відповідним національним судом. На підставі поданих документів суд іншої держави приймає рішення про задоволення зазначеного клопотання або відмову в його задоволенні. Після прийняття позитивного рішення з даного питання, виконання рішення здійснюється в порядку, визначеному законодавством іншої держави.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Ссылка на основную публикацию