Олександр Строкань поділився досвідом захисту бізнесу від недобросовісної конкуренції на ix Щорічному форумі юрисконсультів

Олександр Строкань поділився досвідом захисту бізнесу від недобросовісної конкуренції на ix Щорічному форумі юрисконсультів Виктория Рябенко

Обновлено: 2 февраля 2021

# Нюансы бизнеса Олександр Строкань поділився досвідом захисту бізнесу від недобросовісної конкуренції на ix Щорічному форумі юрисконсультів

В рекламной кампании фирмы «Zepter» утверждалось, что ее кухонная посуда обладает исключительными особенностями и бактерицидными свойствами. После многочисленных проверок было выявлено, что данный продукт не имеет никаких преимуществ перед обычной дешевой посудой.

  • Что такое конкуренция и ее основные типы
  • Законодательная база
  • Каким способом убрать успешного конкурента
  • Добросовестная и недобросовестная конкуренция
  • Понятие недобросовестной конкуренции
  • Формы недобросовестной конкуренции
  • Специфика понятия
  • Методы навязывания незаконной конкуренции
  • Злоупотребление средствами индивидуализации
  • Распространение неправдивых, искажающих реальность сведений
  • Введение потенциальных клиентов в заблуждение
  • Невыгодное сравнение конкурента
  • Примеры недобросовестной конкуренции
  • Как распознать незаконное ведение конкуренции
  • Первые признаки недобросовестной конкуренции
  • Законодательство и незаконная конкуренция
  • Как составить жалобу в ФАС

Рыночные отношения устроены таким образом, что конкуренция является обязательным элементом в цепочке. Она препятствует образованию монополии на рынке, способствует постоянному улучшению качества продукции и контролирует рост цен.

Что такое конкуренция и ее основные типы

  • Конкуренция представляет собой соперничество предприятий на рынке для получения максимальной прибыли.
  • Существует две основные формы конкуренции: внутриотраслевая (между предприятиями одной отрасли) и межотраслевая (между крупными предприятиями разных отраслей).
  • Также конкуренцию классифицируют по разным признакам:
  • По масштабам развития;
  • По характеру развития;
  • По соотношению спроса и предложения;
  • В зависимости от предпосылок конкурентного развития рынка.

Давайте подробнее остановимся на совершенной (свободной) и несовершенной конкуренции.

Первый вид подразумевает полное равноправие и свободу на рынке, каждое предприятие имеет полный доступ ко всей информации, отсутствует разнообразие торговых марок, предприятия развиваются самостоятельно, то есть нет воздействия со стороны конкурентов.

Несовершенная конкуренция – это монополия, монополистическая конкуренция и олигополия.

Олександр Строкань поділився досвідом захисту бізнесу від недобросовісної конкуренції на ix Щорічному форумі юрисконсультів

Различаются эти подтипы конкуренции количеством лидирующих производителей на рынке. В монополии присутствует чаще всего одна крупная фирма, которая не имеет серьезных конкурентов. В монополистической конкуренции участвует большое количество производителей, которые предлагают похожий, но не идентичный продукт покупателям.

В олигополии число конкурентов не превышает десяти фирм. Производители непосредственно влияют на ценовую политику, распределяют между собой рынок и препятствуют появлению новых конкурентов. В России примером олигополии является автомобильная промышленность.

На практике фирмы применяют различные методы, чтобы увеличить свою долю на рынке, привлечь внимание покупателей и получить наибольшую прибыль. Производители могут снижать цену, улучшать качество продукции, предлагать дополнительные услуги и так далее.

Однако в процессе жесткой конкуренции многие фирмы прибегают к незаконной деятельности.

На территории РФ действуют четыре основные закона, регулирующие рыночную конкуренцию:

  • ФЗ № 135-Ф3 «О защите конкуренции»
  • Статья 34 Конституции РФ
  • ФЗ № 2300-1 «О защите прав потребителей»
  • ФЗ № 3520-1 «О товарных знаках, знаках обслуживания и наименованиях мест происхождения товаров»

Олександр Строкань поділився досвідом захисту бізнесу від недобросовісної конкуренції на ix Щорічному форумі юрисконсультів

Наиболее полно запрещенные методы конкуренции описаны в ФЗ «О защите конкуренции». Согласно этому закону, к недобросовестным формам относятся:

  • Дискредитация конкурирующего предприятия;
  • Введение в заблуждение покупателя или клиента;
  • Некорректное сравнение продукции или услуг конкурента;
  • Ведение конкуренции путем приобретения и использования исключительного права на средства индивидуализации юр. лица, средства индивидуализации товаров, работ или услуг;
  • Ведение конкуренции с помощью использования результатов интеллектуальной деятельности;
  • Создание смешения;
  • Незаконное получение, использование и разглашение коммерческой или охраняемой законом тайны;
  • Любые другие виды недобросовестной конкуренции.

Каким способом убрать успешного конкурента

Конкуренция является двигателем торгового прогресса, способствует развитию рынка и улучшению качества товаров и услуг. Благодаря здоровому соперничеству, у потребителя всегда есть выбор, а производитель постоянно старается улучшить свой продукт.

Однако на рынок выходят новые компании и производители, и конкуренция постоянно растет. Крупные предприятия всячески стараются удержать свои лидирующие позиции, поэтому нередко препятствуют развитию своих малых коллег.

На практике используются не только стандартные методы борьбы, но и недобросовестные.

К добросовестным методам относят ценовую и неценовую конкуренцию. Ценовая конкуренция предполагает специальное снижение цен, чтобы покупатель заинтересовался новой маркой товара и приобрел продукт. К неценовой конкуренции относят изменения, направленные на улучшение качества услуги или товара, запуск новых акций, ребрендинг и расширение ассортимента.

Любой недобросовестный метод нарушает закон РФ «О защите конкуренции». Если предприниматель распространяет ложные сведения о конкурентах, старается нарушить поставки товара, намеренно занижает цену, то его можно привлечь к ответственности.

Олександр Строкань поділився досвідом захисту бізнесу від недобросовісної конкуренції на ix Щорічному форумі юрисконсультів

Понятие недобросовестной конкуренции

Недобросовестное ведение конкуренции представляет совокупность методов, направленных на получение выгоды, которые заведомо нарушают нормы и правила конкуренции, прописанные в законе.

Формы недобросовестной конкуренции

Виды незаконной конкуренции прописаны в законе «О защите конкуренции». Следующие действия субъектов по отношению к своим конкурентам будут являться незаконными:

  1. Распространение недостоверной информации, которая в дальнейшем может нанести значительный ущерб имиджу конкурентов;
  2. Намеренное сопоставление двух марок, например, в рекламе, для того, чтобы показать товар конкурентов в худшем свете;
  3. Распространение некачественного товара под маркой конкурента;
  4. Подкуп влиятельных лиц (например, сотрудников налоговой службы) для воздействия на конкурента;
  5. Разглашение конфиденциальной информации о работе конкурентов;
  6. Препятствие сбыта товара конкурента.

Многие компании не сразу понимают, почему спрос на товар начал резко снижаться. Только спустя некоторое время, руководители предприятия осознают, что в этом замешаны конкуренты.

Специфика понятия

Понятие «недобросовестная конкуренция» подразумевает любое действие предпринимателя в отношении своих конкурентов, которое нарушает установленные законы. Лишь в этом случае действие субъекта будет рассмотрено как правонарушением.

Также важно понимать, что в ходе нарушения должен быть причинён ущерб конкуренту. Это относится как к репутации, так и к финансовой стороне.

Конкурент обращается к различным методам для достижения своих целей. Все представленные ниже способы являются примером недобросовестной конкуренции.

Злоупотребление средствами индивидуализации

Согласно 10 статье гражданского кодекса, представители фирм не могут ограничивать конкуренцию на юридическом уровне, а также злоупотреблять правом. Однако многие предприниматели пренебрегают данным запретом и активно стараются воздействовать на конкурента средствами индивидуализации.

Распространение неправдивых, искажающих реальность сведений

Иногда достаточно распространить ложную информацию о конкуренте, тем самым дискредитируя его в глазах потенциальных покупателей.

Компания-соперник намеренно искажает сведения о конкуренте, чтобы подорвать репутацию субъекта и нанести ему ущерб в финансовой сфере.

Подменить могут информацию о качестве и свойствах товара, а также выдать заведомо ложные факты о способах и условиях изготовления продукта. Стоит помнить, что распространение искажённых сведений о количестве, а также реальном спросе на товар считается незаконным.

Олександр Строкань поділився досвідом захисту бізнесу від недобросовісної конкуренції на ix Щорічному форумі юрисконсультів

Введение потенциальных клиентов в заблуждение

Благосостояние компании напрямую зависит от спроса. Клиент, привыкший к определённому товару и его качеству, скорее всего, в следующий раз купит этот же продукт.

Конкуренты могут совершать противоправные действия против субъекта, с целью создания ложного впечатления о продукте. Например, выпуск некачественного товара, который имеет меньший вес, объём или совершенно иной состав, под маркой конкурента.

Потребитель, потративший средства на такой продукт, будет разочарован, и в следующий раз не захочет его покупать.

Невыгодное сравнение конкурента

Согласно 14 статье закона «О защите конкуренции» предприниматели не имеют права сравнивать продукты и давать какую-либо оценку конкурентному товару.

Этот метод недобросовестной конкуренции относится к распространению ложной информации. Чаще всего это нарушение встречается в рекламе и бывает позитивным или негативным.

  1. Негативное сравнение проявляется в попытке принизить качество чужой продукции с целью превознести свой товар. Оценка товара безусловно является неадекватной, так как за образец берутся не объективные признаки, а голословные утверждения, например, такие: «мой товар лучше, чем аналогичный у конкурента». Товар конкурента подается таким образом, что его легко можно узнать.
  2. Позитивное сравнение построено на хорошей репутации конкурента, например, «наш товар так же хорош, как и ваш». Качество продукта, производимого конкурентом доказано и уравнивается со сравниваемым товаром. У потребителя складывается обманчивое впечатление о новом продукте, а конкурент несет потери из-за недобросовестной продукции другого производителя.

Примеры недобросовестной конкуренции

Олександр Строкань поділився досвідом захисту бізнесу від недобросовісної конкуренції на ix Щорічному форумі юрисконсультів

Осенью 2012 года ООО «Издательский Дом «Флагман» нарушил первую часть 14 статьи закона «О защите конкуренции», указав неверное количество экземпляров журнала «Интерьер & Дом» в выходных данных. Этот акт является незаконным, так как была распространена недостоверная информация. Журнал с большим тиражом имеет преимущества перед рекламодателем. Производитель указал 5 тысяч экземпляров, что не соответствовало реальности.

Обратимся к другому зафиксированному случаю недобросовестной конкуренции. В 2009 году ООО «Алкой-Холдинг» выпустил продукт практически идентичный конкурентному товару и продавал его по сниженной цене.

Точки сбыта БАД «Коэнзим Q 10. Энергия клеток» и БАД «КУДЕСАН» были одинаковыми.

Сходство продуктов в дизайне и составе привело к тому, что покупатель останавливался на более дешевой добавке, что повлекло снижение спроса на продукт конкурентов.

На практике фирмы часто стараются воздействовать на мнение покупателя, используя методы недобросовестной конкуренции и рекламу.

Олександр Строкань поділився досвідом захисту бізнесу від недобросовісної конкуренції на ix Щорічному форумі юрисконсультів

Как распознать незаконное ведение конкуренции

Порой удается не сразу распознать недобросовестную конкуренцию. Важно помнить, что это может случиться с каждым предприятием и стараться предотвратить незаконные действия на первых этапах.

Если ваш конкурент активно старается занять лидирующую позицию на рынке, всячески препятствует вашему развитию, использует противозаконные средства для достижения своих целей, то, скорее всего, его можно привлечь к ответственности за незаконное ведение конкуренции.

Для того чтобы не стать жертвой в конкурентной борьбе, стоит тщательно проверять новых сотрудников, предотвращать или немедленно опровергать слухи, не распространять важную информацию о планируемых инновациях, стараться предотвратить возможные заговоры против фирмы.

Первые признаки недобросовестной конкуренции

Если показатели спроса на ваш товар или услугу стали резко уменьшаться, то стоит проверить, не стали ли вы объектом недобросовестной конкуренции. Уличить предприятия в незаконной деятельности против вас бывает очень непросто.

Если у вас появились подозрения, что в ситуации замешаны третьи лица, то:

  1. Проверьте, не произошла ли утечка важной информации.
  2. Постарайтесь выявить причину снижения спроса: проанализируйте рынок, возможно, появился новый конкурент, который старается занять лидирующую позицию.
  3. Относитесь более внимательно к своему персоналу, возможно, кто-то передает информацию конкурентам.
  4. Заручитесь поддержкой вышестоящих органов.

Олександр Строкань поділився досвідом захисту бізнесу від недобросовісної конкуренції на ix Щорічному форумі юрисконсультів

Если конкурент был замечен в применении методов недобросовестной конкуренции, то он может понести следующее наказание:

  • Должностной лицо будет оштрафовано на 12 тысяч рублей;
  • Компания понесет ущерб в размере 100 тысяч рублей;
  • 20 тысяч рублей придется заплатить должностному лицу, в случае использования интеллектуальной собственности конкурента;
  • Если интеллектуальная собственность была продана, то штраф составит от 0,01 до 0,15 % от суммы (но не менее 100 тысяч рублей);
  • Также может быть применена уголовная ответственность, если конкурентное предприятие потеряло более 5 миллионов рублей, или же субъект получил прибыль в размере этой суммы в процессе недобросовестной конкуренции.

Как составить жалобу в ФАС

Олександр Строкань поділився досвідом захисту бізнесу від недобросовісної конкуренції на ix Щорічному форумі юрисконсультів

Если на вас оказывают влияние конкуренты, применяя недобросовестные методы, то лучше всего обратиться в антимонопольную службу. Для того чтобы ФАС смог принять меры против нарушителей, вам необходимо правильно составить жалобу.

В заявлении вы должны указать:

  • Причину обращения в ФАС;
  • Полные данные конкурентной компании, которая нарушила закон;
  • Пункты законодательства, которые были нарушены;
  • Данные заявителя.

Заявление составляется на имя начальника местного отделения антимонопольной службы. Также вам необходимо приложить документы, подтверждающие нарушение закона конкурентами. Все их действия подробно описываются в жалобе. У сотрудников ФАС должна сложиться полная картина происшествия. Заявление подписывается руководителем предприятия и заверяется печатью.

После подачи жалобы в течение 30 дней вам придет ответ. Однако ФАС может продлить срок рассмотрения заявления до 60 дней.

Если вы предоставили недостаточное количество доказательств или неправильно составили заявление, то антимонопольная служба может отказать вам в содействие. Почему еще могут вам отказать?

  1. Если текст жалобы имеет грамматические и пунктуационные ошибки или нецензурные выражения;
  2. Если письмо отправлено анонимно;
  3. Если вы уже обращались по данной проблеме в ФАС;
  4. Если ваш случай влечет за собой раскрытие государственной тайны.
Читайте также:  Договорная работа. Договор. Порядок заключения предприятием

Для положительного ответа вам нужно полностью изложить всю информацию в одном документе.

Скачать образец заявления

Подводя итоги, отметим, что иногда выявить и доказать факт использования конкурентом недобросовестных методов бывает непросто. Если в сговоре участвует несколько крупных компаний, то противостоять бывает практически невозможно. Поэтому важно выявить недобросовестную конкуренцию на ранних этапах. В таком случае проще сохранить свою репутацию и избежать разорения.

Господарське право — Вінник О.М. — 2. Поняття недобросовісної конкуренції та монополістичних порушень

Економічна конкуренція (як її визначає законодавець у ст.

1 Закону «Про захист економічної конкуренції») — це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

  • Учасниками відносин у сфері економічної конкуренції є кілька категорій осіб:
  • виробники продукції, товарів, робіт, послуг;
  • споживачі;

особи, що регулюють відносини у сфері конкуренції.

Розрізняють дві категорії таких осіб: 1) ті, що мають відповідні повноваження та діють з метою підтримання конкурентного середовища, попередження та недопущення негативних проявів конкуренції та монополізму, накладення на порушників передбачених законом санкцій; 2) особи, що, маючи ринкову владу, диктують іншим учасникам ринку та споживачам свої умови доступу на ринок та/або реалізації товарів. Перша категорія осіб (зазвичай уповноважені органи держави) діє в інтересах суспільства, друга — у власних інтересах і нерідко на шкоду економічній конкуренції, що зумовлює встановлення відповідних обмежень.

Конкуренція має позитивну і негативну сторони (прояви). Конкуренція у позитивному розумінні стимулює суб'єктів господарювання до ефективної діяльності з метою забезпечення споживачів товарами (послугами) високої якості, у необхідній кількості та асортименті та за доступними цінами. Така конкуренція називається нормальною, добросовісною тощо.

Вона вимагає від суб'єктів господарювання дедалі вдосконалювати виробництво товарів (робіт, послуг) щодо їх якості, асортименту, доступності цін для населення, аби не втратити своїх споживачів. Добросовісна конкуренція прийнятна для споживачів і суспільства в цілому, оскільки приносить підвищення життєвого рівня та сприяє прогресові в економіці.

Водночас для суб'єктів господарювання участь у конкуренції, конкурентній боротьбі досить виснажлива. Аби полегшити собі цю боротьбу, деякі з них починають використовувати несумлінні способи конкурентної боротьби. Таку конкуренцію називають недобросовісною, непорядною.

Недобросовісна конкуренція нехтує інтересами споживачів та інших учасників ринкових відносин. Вона може призводити до погіршення якості товарів (робіт, послуг), зменшення їх асортименту; дозоляє отримувати незароблений прибуток. Якщо нечесна конкуренція призводить до монополізації ринку підприємцем, що її застосовує, то виникає монополізм.

Буквальне значення слова «монополізм» (в перекладі з грецької «продаю один») можна визначити як домінування окремого підприємця або групи підприємців на ринку певного товару.

Монополістичними (антиконкурентними) вважають дії чи бездіяльність суб'єктів господарювання або органів влади та управління, спрямовані на обмеження, недопущення або припинення конкуренції. Відповідно до ст.

12 Закону «Про захист економічної конкуренції» (далі — Закон) суб'єкт господарювання визнається монополістом, якщо він володіє ринковою владою, завдяки тому що (1) на ринку немає жодного конкурента або (2) він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеження можливостей доступу інших суб'єктів до відповідних ринків збуту або продажу товарів.

За загальним правилом монопольним (домінуючим) визнається становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку певного товару перевищує 35% і він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монополістом може бути визнано кожного з кількох суб'єктів господарювання: (1) двох і більше — якщо стосовно певного товару між ними немає

Олександр Строкань поділився досвідом захисту бізнесу від недобросовісної конкуренції на ix Щорічному форумі юрисконсультів

  1. Державне регулювання економічної конкуренції (ЕК) — це комплекс заходів, засобів та метолів, в (о застосовує держава в особі уповноважених органів (антимонопольних зокрема) з метою попередження та зменшення негативних проявів конкурентної боротьби, монополізму у сфері господарювання монополізму та посилення позитивних рис економічної конкуренції
  2. Причини державного регулювання ЕК: наяв­ність у ЕК негативних рис, що завдають шкоди конкурентному середовищу, більшості її учасни­ків — виробників та споживачів; у зв'язку з цим держава змушена втручатися в економічну кон­куренцію для підтримання значного рівня конкурентності ринкового середовища, захисту закон­них інтересів економічно слабих йога учасників (дрібних та середніх виробників, споживачів)
  3. Мета державного регулювання ЕК:
  4. — захист прав споживачів як економічно слабшої сторони у відносинах з товаровиробниками;
  5. — забезпечення свободи конкуренції, що стиму­лює розвиток суперництва між товаровиробни­ками за споживачів і відповідно — сприяє вдо­сконаленню виробництва та продажу товарів, розширенню їх асортименту, покращення якості, оптимізації ціни тощо;
  6. — сприяння підприємництву, що забезпечує без­перешкодний вибір та втілення заохочуваної за­конодавством господарської діяльності, а в кін­цевому підсумку — пожвавлення конкуренції на ринку
  7. Форми та засоби державного регулювання ЕК:
  8. • нормативно-правового регулювання;
  9. — надання в передбачених законом випадках дозволів на еконо­мічну концентрацію та/або узгоджені дії (у разі, якщо позитив­ний ефект від цього є більшим, ніж негативні наслідки), пого­дження установчих документів та угод, що опосередковують ці процеси;
  10. • контролю за станом рийку та дотриманням її учасниками вста­новлених державою правил щодо забезпечення економічної конкуренції з метою попередження порушень, відновлення ста­ну ринку у разі порушення зазначених правил;
  11. — виявлення порушень у сфері економічної конкуренції та засто­сування до порушників передбачених законом санкцій
  12. Позитивні та негативні риси ЕК
  13. Позитивні риси: ЕК стимулює суб'єктів госпо­дарювання до ефективної діяльності з метою отримання прибутку за рахунок забезпечення споживачів товарами (роботами, послугами) високої якості, у необхідній кількості та асорти­менті та за доступними цінами (нормальна або добросовісна ЕК); добросовісна конкуренція прийнятна для споживачів і суспільства в ціло­му, оскільки приносить підвищення життєвого рівня та сприяє прогресові в економіці
  14. Негативні риси: для суб'єктів господарювання участь в економічній конкуренції досить ви­снажлива, через що частина суб'єктів госпо­дарювання з метою полегшення участі в кон­курентній боротьбі використовує несумлінні способи (недобросовісна ЕК), зловживає своїм домінуючим становищем на ринку, вчиняє інші антиконкурентні дії, що завдають шкоди еконо­мічній конкуренції та призводять до погіршен­ня якості товарів (робіт, послуг), зменшення їх асортименту, необгрунтованого підвищення цін, а також дозволяють отримувати позароблений прибуток

конкуренції чи є незначна конкуренція і, крім них, на ринку немає жодного конкурента або попи, разом узяті, не зазнають значної конкуренції (ч. А ст.

12); (2) не більше трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать більші частки, а сукупна їхня частка та ринку перевищує 50%, а також (Л) не більше ніж п'ять суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки, а сукупна їхня частка та ринку перевищує 70%, і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не викопуються умови ч, А ст. І 2 Закону (ч. 5 ст. 12).

Монополізм, як і конкуренція, також мас позитивну і негативну сторони.

Негативний прояв монополізму полягає в обмеженні конкуренції з боку монополіста, яким бажає неподільно напувати на ринку певного товару, диктуючи умови реалізації своїх товарів.

Це призводить до зниження якості товарів, зменшення їх асортименту та підвищення цін на товари. Такі прояви монополізму небажані для споживачів і суспільства в цілому.

Однак монополізм може виконувати й позитивну функцію.

Зокрема це стосується випадків, коли монопольне становище одного або групи підприємців виникає у результаті використання новітніх технік і технологій, які дозволяють випускати принципово нову продукцію (товари) або продукцію з принципово інтими властивостями.

Подібний монополізм є сприятливим для ринку, оскільки не послаблює, а підвищує конкуренцію з боку інших підприємців, які мобілізують свій економічний, науковий і технічний потенціал, аби знайти своє місце на ринку нового товару.

Прикладом такого монополізму є японська фірма «Соні», американська «Майкрософт», успіх яких у галузі відповідно побутової аудіо-, відеотехніки та комп'ютерних технологій викликав появу ринків нових товарів, активізацію діяльності інших компаній на цих ринках, а згодом — посилення конкуренції га подолання монополізації зазначених ринків.

Позитивними є також природні монополії та зразок підприємств водо-, газо-, електропостачання, залізниці тощо. Такі природні монополії забезпечують найнижчу собівартість продукції, робіт, послуг, проте потребують контролю з боку держави та встановлення низки обмежень з метою запобігання зловживань своїм монопольним становищем та ринку.

Таким чином, для споживачів, суспільства, держави неприйнятними (небажаними) є негативні прояви конкуренції та монополізму. В зв'язку з цим держана втручається в економічне життя з метою обмеження або недопущення недобросовісної конкуренції, підтримання конкурентного середовища на товарних ринках, а також заохочення позитивних проявів монополізму та конкуренції.

3. Правові засади державного регулювання економічної конкуренції4. Відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавстваРОЗДІЛ VII. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКРУТСТВАТЕМА 18. БАНКРУТСТВО ЯК ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ1. Поняття банкрутства2. Сторони в справі про банкрутство3. Стадії провадження справи про банкрутствоТЕМА 19. СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО БОРЖНИКА В ПРОЦЕСІ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО1. Поняття судових процедур, що застосовуються до боржника в процесі провадження справи про банкрутство2. Розпорядження майном боржника як судова процедура у справі про банкрутство

1. Поняття недобросовісної конкуренції

Конкуренція — це змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує спо­живач. Таке законодавче визначення цього терміна дано в ст. 1 Закону України «Про обмеження монополізму…».

Конкуренція — важливий інструмент ринку і закон товарно-грошових відносин, найсильніший засіб знижен­ня цін і задоволення споживчого попиту. Оскільки кон­куренція є потужним інструментом ринкової економіки, без якої не можуть розвиватися ринкові відносини, її всі­ляко заохочує і захищає держава.

Навпаки, недобросовісна конкуренція не допускається державою, оскільки вона руйнує конкурентні відносини і завдає істотної «шкоди конкуренції і конкурентам — суб'єктам підприємницької діяльності, а також спожива­чам. Здійснення підприємцями прав, у тому числі і в конкурентних відносинах, не повинно зачіпати прав і законних інтересів інших осіб.

Оскільки недобросовісна конкуренція зачіпає права і законні інтереси інших осіб, вона заборонена законом. Законодавство забороняє не­добросовісну (нечесну) поведінку підприємців, що завдає шкоди інтересам інших підприємців і водночас створює загрозу суспільним інтересам у забезпеченні ефективних конкурентних процесів в економіці в цілому.

Заборона недобросовісної конкуренції зафіксована у ст. 42 Консти­туції України.

З прийняттям 7 червня 1996 р. Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»1 (див.

Додаток) правове регулювання захисту господарюючих суб'єктів (підприємців) і споживачів від недобросовісної конкурен­ції було відокремлено від антимонопольного законодав­ства, внаслідок чого підкреслено самостійність цієї галузі правового регулювання і її відміна від обмеження моно­полістичної діяльності. Цей закон спрямований на вста­новлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції під час підприєм­ницької діяльності за умов ринкових відносин. Він ство­рює сприятливі умови захисту прав учасників ринкових відносин, основи цивілізованої економічної конкуренції. У ст. 7 Закону України «Про обмеження монополізму…» зазначено, що правові основи захисту від недобросовісної конкуренції визначаються Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

До 1 січня 1997 р. відповідно до ст. 7 Закону України «Про обмеження монополізму…» лише чотири правопо­рушення визнавалися недобросовісною конкуренцією. Названі в законі чотири правопорушення не вичерпували поняття «недобросовісна конкуренція», яке вимагає уточ­нення і розширення.

Перелік заборонених дій, що визна­ються недобросовісною конкуренцією, не повинен мати вичерпний характер, адже з розвитком ринкових відно­син з'являтимуться нові види недобросовісних антикон-курентних дій суб'єктів підприємницької діяльності, спрямовані на обмеження конкуренції, що зумовлювати­ме необхідність доповнень закону.

У Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції» поняття «недобросовісна конкуренція» ви­значено як будь-які дії у конкуренції, що суперечать пра­вилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприєм­ницькій діяльності (ст. 1).

Читайте также:  Часто задаваємі питання по аліментам (отримайте відповідь на протязі 1хв.)

Недобросовісною конкурен­цією є, зокрема, дії, визначені главами 2—4 цього закону. Названі безпосередньо в законі дії не є винятково недоб­росовісною конкуренцією.

Отже, закон відмовився від обмеженого переліку видів протиправної поведінки, які визнаються недобросовісною конкуренцією.

Таким чи­ном, усяка поведінка, засіб конкурентної боротьби, які будь-яким чином суперечать звичаям чесної підприєм­ницької практики, пов'язані з порушенням прийнятих на ринку норм і правил, що мають місце у відносинах між конкуруючими суб'єктами, можуть бути визнані недобро­совісною конкуренцією.

У законі визначено три види правопорушень: 1) не­правомірне використання ділової репутації суб'єкта гос­подарювання; 2) створення перешкод суб'єктам господа­рювання у процесі конкуренції та досягнення неправо­мірних переваг у конкуренції; 3) неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.

Про поширеність в Україні недобросовісної конкурен­ції свідчить той факт, що протягом лише у 1996 р.

Анти-монопольний комітет України розглянув 212 справ про недобросовісну конкуренцію, що у 2,7 раза більше, ніж за 1995 р.

Підставами для розгляду цих справ були заяви споживачів (3), підприємців (39), звернення органів влади та самоврядування (6). За власною ініціативою органів Комітету було порушено 220 справ1.

Недобросовісна конкуренція регламентується закона­ми більшості країн СНД. Дії підприємців, що визнаються недобросовісною конкуренцією, багато в чому однакові в країнах СНД, які здійснюють трансформацію до ринкової економіки, і схожі з подібними нормами у світовій прак­тиці. До них належать:

  • • поширення неправдивих, неточних або перекручених відомостей, здатних завдати шкоди іншому господа­рюючому суб'єктові або його діловій репутації;
  • • введення споживачів в оману щодо характеру, засобу і місця виготовлення, споживчих властивостей, якості товару;
  • • некоректне порівняння господарюючим суб'єктом у процесі його рекламної діяльності товарів, що ство-

1 Антимонопольний комітет України. Річний звіт. — К., 1996. — С. 19.

  1. рюються або реалізуються ним, з товарами інших господарюючих суб'єктів;
  2. • самовільне використання товарного знаку, фірмового найменування або маркування товару, а також ко­піювання форми, упаковки, зовнішнього оформлен­ня товару іншого господарюючого суб'єкта;
  3. • одержання, використання, розголошення науково-технічної, виробничої або торгової інформації, у тому числі комерційної таємниці, без згоди її влас­ника.
  4. Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промисло­вої власності актом недобросовісної конкуренції вважа­ється будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах. Зокрема підлягають забороні:
  5. 1) всі дії, здатні будь-яким способом викликати змішу­вання стосовно підприємства, продуктів або промислової чи торговельної діяльності конкурента;
  6. 2) неправдиві твердження при здійсненні комерційної діяльності, здатні дискредитувати підприємство, продукти або промислову чи торговельну діяльність конкурента;

3) вказівки або твердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести гро­мадськість в оману відносно характеру, способу виготов­лення, якостей, придатності до застосування або кількос­ті товарів (ст. 10-bis).

Франція не має спеціального закону проти недобросо­вісної конкуренції, який би встановлював специфічні правила конкурентного права. Цивільне конкурентне право було розвинуте в судових рішеннях, грунтуючись на статтях 1381 і 1382 Цивільного кодексу Франції, що встановлюють відповідальність за винні дії, які завдають шкоди іншим особам.

Кримінальне конкурентне право було розвинуте, грунтуючись на ст. 44 закону 73-1993 від 27 грудня 1973 р. (що встановила покарання за обманну рекламу) і ст. 422 Кримінального кодексу, що встановлює кримінальну відповідальність за певні порушення чужого товарного знака.

Французька правова наука розрізняє не добросовісну конкуренцію і заборонену конкуренцію (конкуренцію, заборонену законом або контрактом)1.

В Іспанії недобросовісна конкуренція визначається як конкуренція для притягнення клієнтів соціальне неприй­нятними засобами, що суперечать комерційній моралі, яка визначена традицією і звичаєм.

На думку іспанських учених, недобросовісна конкуренція ставить під загрозу два інтереси: з одного боку, захист комерційних ціннос­тей і легітимних можливостей, які існують для всіх кон­курентів у вільному розвитку їх осіб, і рівної можливості законно досягти комерційної мети, з іншого — захист споживача і справжньої мети вільної конкуренції, що ви­магає притягнення клієнтів без обману і соціальне прий­нятними способами. Істотним протизаконним елементом недобросовісної конкуренції є обман, спрямований щодо інших конкурентів або обман громадськості2.

У німецькій літературі основними формами недобро­совісної конкуренції називаються: неприйнятний вплив на прийняття клієнтом рішення шляхом обману та інши­ми засобами ( наприклад, відправлення товарів, що не замовлялися, нав'язливі форми реклами тощо); пере-шкодження конкуренту у вільному доступі на ринок (на­приклад, бойкотування певного конкурента); безсовісна експлуатація результатів чужої праці (наприклад, точне копіювання технічних виробів конкурента, щоб недобро­совісно використати їх добру репутацію); одержання переваг у конкуренції шляхом порушення законів (наприклад, недодержання норм безпеки виробів з метою більш дешевого виробництва, ніж у підприємств-кон-курентів)3.  У законі Китаю проти недобросовісної конкуренції зазначається, що термін «недобросовісна конкуренція» стосується дій підприємців, які порушують цей закон, законні права та інтереси інших підприємців, руйнуючи соціальний та економічний порядок (ст. 2). Зокрема, в законі вказано, що підприємці не можуть брати участь у ринковій торгівлі і завдавати шкоди конкурентам такими недобросовісними методами: 1) видавати товарний знак іншої особи за свій власний; 2) неправомірно використо­вувати ім'я, упаковку відомих товарів або схожих з відо­мими товарами, що вводить покупців в оману стосовно цих товарів; 3) неправомірно використовувати наймену­вання підприємства або ім'я іншої особи, що вводить людей в оману; 4) використовувати на товарах позначен­ня якості, що є підробленими або використовуються без дозволу, фальсифікувати місце походження товарів або неправдиво заявляти про їх якість1.

  • ВИСНОВКИ
  • Аналіз поняття недобросовісної конкуренції в Україні і порівняння його із зарубіжними аналогами дає можли­вість зробити такі висновки.
  • Недобросовісна конкуренція — це порушення правил поведінки, які склалися, широко застосовуються у під­приємництві та визнаються підприємцями як обов'язкові ділові норми, що завдає шкоди відносинам добросовісної конкуренції і свободи у підприємницькій діяльності.
  • Слід припустити, що кількість видів правопорушень, які є недобросовісною конкуренцією, і перелік їх складів, що створюють загрозу безпеці конкурентного процесу в ринковій економіці, розвиватимуться протягом часу, зу­мовлені не тільки зміною соціально-економічних умов в Україні і розвитком підприємницької діяльності, а й зміною конкурентного законодавства, спрямованого на до­сягнення балансу між забезпеченням свободи підприєм­ницької діяльності та її стабільністю і захищеністю.

Захист від недобросовісної конкуренції: ради юриста | ЮРЛІГА

Як застрахувати себе від порушень прав інтелектуальної власності в Інтернеті? Приміром, якщо ведеш науковий блог і не хочеш, щоб твої ідеї хтось ще собі присвоїв.

В цілому, є два напрями для захисту. Перше — авторське право. Але тут важливо пам'ятати, що авторське право не захищає ідеї (концепції), а поширюється тільки на конкретну форму вираження.

Приміром, авторське право захищає креслення, але не захищатиме проілюстровану на цих кресленнях теорію.

При цьому авторське право виникає через створення об'єкту і не вимагає реєстрації (яка, хоча і можлива, але в масовому об'ємі недоцільна), тому головне — зафіксувати момент створення. Класичним прикладом є відправка автором екземпляра твору самому собі поштою.

Певною мірою момент створення може бути встановлений через час розміщення інформації в мережі Інтернет. Другий напрям — патентний захист, який поширюється на об'єкти технологій. В даному випадку важливо оформити ідею і подати заявку на видачу патенту, з урахуванням формальних вимог законодавства.

Чи можна зареєструвати торгову марку без допомоги професіонала? Якщо можна, тоді що для цього потрібне?

Безумовно, зареєструвати торгову марку можна і самостійно.

З формальної точки зору для цього необхідно підготувати і подати в Укрпатент (ГП «Український інститут інтелектуальної власності») відповідну заявку, а потім — реагувати на подальший рух заявки і що поступають від Укрпатента документи. І хоча для цього доведеться згаяти час і, як мінімум, ознайомитися з нормативною базою, при сприятливих обставинах ви отримаєте реєстрацію.

В той же час, варто враховувати, що торгова марка — важливий бізнес-актив, оскільки саме вона відрізняє вас від конкурента, і її грамотний захист може запобігти істотним витратам в майбутньому — приміром, у разі виникнення суперечки. Також практика показує, що далеко не завжди обставини складаються сприятливо і ситуація може свідомо бути конфліктною.

Приміром, ви зареєстрували торгову марку і пред'явили претензію конкурентові, а конкурент стверджує, що почав використовувати свою торгову марку раніше, і не припиняє порушення, посилаючись на право попереднього користування.

Тобто, для успішної реєстрації і подальшої експлуатації торгової марки частенько необхідно не лише виконати формальні вимоги, а і оцінити початкову ситуацію і вибрати найбільш ефективний варіант.

Які назви на упаковках товарів можуть свідчити про ознаки недобросовісної конкуренції?

Одно з проявів недобросовісної конкуренції — поширення інформації, що вводить в оману, у тому числі на упаковці товару. Тому назва (позначення) може розглядатися як недобросовісна конкуренція, якщо воно не відповідає дійсності.

Це може бути вказівка на вигляд, склад або характеристики продукту (приміром — назва «масло» для спреда, «сир» для плавленого сирка), а також пряма вказівка на передбачувані переваги продукту, у тому числі відносно якості/відповідності стандартам, ціни («краща ціна»), популярності («його вибирають більшість споживачів»). Правомірність використання такої інформації повинна підтверджуватися документально, у тому числі відповідними сертифікатами, дослідженнями, укладеннями і так далі, але до такого підтвердження необхідно підходити обережно, пам'ятаючи про можливість розширювального трактування тієї або іншої інформації з боку АМКУ.

Як уникнути відповідальності за порушення правил конкуренції, якщо зробив це ненавмисно?

Законодавство прямо передбачає для АМКУ можливість обмежитися видачею рекомендацій про припинення порушення, усунення причин їх виникнення і умов, що сприяють ним, а у разі припинення порушення — про усунення наслідків.

У разі виконання рекомендацій, якщо порушення не привело до істотного обмеження конкуренції, не нанесло істотних збитків і прийняті заходи по усуненню його наслідків, провадження у справі не починається, а почате виробництво — закривається. Таким чином, загальний рецепт — оперативне припинення порушення і співпраця з АМКУ.

Ці ж обставини можуть розглядатися як пом'якшувальні сприяти зниженню суми штрафу. Проте, ситуація оцінюється у кожному конкретному випадку виходячи з обставин порушення і його впливі на конкуренцію.

Чи потрібна судова експертиза, коли плагіат є очевидним?

Логічно припустити, що очевидність плагіату виключає необхідність проведення експертизи. Проте, насправді, ситуація дещо складніша.

Як вже було сказано вище, авторське право не охороняє ідеї і концепції, тому частенько необхідно спочатку встановити об'єм правової охорони, і, вже виходячи з цього, встановлювати наявність порушення. Недавній приклад — суперечка про порушення прав на телепередачу «Ревізор».

Багатьом запозичення здавалося очевидним, але суд повинен був проаналізувати — які саме елементи форми були неправомірний використані. Це не означає, що судова експертиза — єдиний можливий засіб доведення в подібних випадках.

Проте, саме грунтовне дослідження ситуації дає можливість прийняти законне і аргументоване рішення. До того ж, на даний момент практика проведення судової експертизи дуже поширена і суди не завжди ризикують відмовитися від неї, навіть якщо питання може бути вирішене без проведення експертизи.

Читайте также:  Разъяснение ВАСУ о порядке взыскания налогового долга

Які документи подаються в АМКУ з метою захисту від недобросовісної конкуренції?

Що подаються в АМКУ документи повинні містити інформацію про порушення і докази порушення, які саме — залежить від конкретної ситуації. Це, приміром, можуть бути докази поширення реклами або реалізації продукту, дослідження ринку, укладення фахівця і так далі — але усі вони мають бути спрямовані на встановлення порушення.

Звичайно, АМКУ має широкі повноваження по розслідуванню порушень, проте звертатися із заявою про недобросовісну конкуренцію, не підкріпленою доказами, було б необачно.

У ряді випадків доведенню підлягає також і репутація заявника, а саме об'єм і тривалість його діяльності на ринку — приміром, якщо йдеться про використання чужих позначень, імітацію упаковок товарів.

Наскільки небезпечні санкції АМКУ для підприємців?

Думаю, розмір санкцій говорить сам за себе — максимальний розмір штрафу за недобросовісну конкуренцію встановлений на рівні 5 % доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг) за останній звітний рік, передуючий року, в якому накладається штраф.

І хоча згідно з недавніми рекомендаційними роз'ясненнями АМКУ недобросовісна конкуренція віднесена до порушень середньої тяжкості, і базовий розмір штрафу визначений як 30 % доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг), яка здійснювалася з порушенням (а не від усієї виручки), сума штрафу може бути дуже істотною для бізнесу.

Найбільш неприємною може бути ситуація, коли порушення пов'язане з діяльністю відповідача в цілому або ж з істотною частиною його асортименту.

Куди звертатися ефективніше: до суду або АМКУ?

Відповідь залежить від ситуації і цілей, що переслідуються заявником. Практика звернення до суду з позовами про недобросовісну конкуренцію не дуже велика. Можливо, це обумовлено тим, що у багатьох ситуаціях суть порушення простіше пояснити АМКУ як профільному органу.

В той же час, звернення в АМКУ — це додатковий етап, оскільки його рішення може бути згодом оскаржене в суді.

Приміром, якщо недобросовісна конкуренція полягає у використанні чужого позначення (чи схожого з ним) і тісно пов'язана з порушенням прав інтелектуальної власності, звернення до суду може бути раціональнішим вибором.

***

Нагадаємо, що 19 травня в Києві відбудеться практикум на тему «Інтелектуальна власність і недобросовісна конкуренція : Захист прав на позначення. Реклама. Введення в оману»доповідачами якого виступлять партнери ЮФ «Астерс» Олександр Вознюк і Юлія Семений.

Недобросовестная конкуренция полов в критике

Почему мальчишки считают, что девочки с длинными волосами обязательно утонченные, отзывчивые, женственные?
Харуки Мураками. Норвежский лес

Есть в жизни вопросы, которым ответы не положены. Вот просто не существует на них ответов, хоть обыщись. К таким вопросам относится и тот, на который наводит статья Михаила Бойко «Ода девочкам-критикессам».

А именно: куда делось профессиональное качество литераторов во все времена — наблюдательность? Современный литератор, похоже, не замечает действительности в упор. И она отвечает ему тем же.

В результате они друг друга не видят, и литератор описывает то, что существует исключительно в его воображении. И ладно бы, но ведь он убежден, будто словом своим отражает существующую реальность!

Автор статьи, в частности, описывает некую категорию дам, занимающуюся критикой, именуя весьма зрелых особ лет сорока и более «девочками».

Каким образом люди, стоящие на пороге кризиса среднего возраста, а то и перешагнувшие этот порог, давно оставившие позади все кризисы взросления, сколько их ни на есть, могут считаться девочками (или мальчиками), видимо, стоит спросить у шекспировского сэра Тоби, который в таком случае использовал обращение «пожилой ребенок».

Притом автор статьи хочет, прямо-таки жаждет, чтобы эти «пожилые дети» повзрослели. И перестали, наконец, реагировать на реальность с инфантилизмом избалованного ребенка, желающего пребывать в комфорте — и умри все живое.

«Девочки-критикессы, как все женщины, всегда хотят „как лучше“ — в их единственно верном понимании. Они гуманистки, поэтому хотят, чтобы текст был написан с „добрыми намерениями“, был „социально полезным“.

Они не любят резкостей и экстравагантностей, не выносят радикальных идей», — пишет М. Бойко. Да, упомянутые им критикессы любят поговорить о намерениях и пользе. Но, полагаю, наблюдательный литератор заметил бы разницу между декларацией и реализацией.

Сравнил бы рекламные заявления и выпускаемый продукт.

Что именно порождают пресловутые «добрые намерения»? И какого рода литература получает от упомянутых дам карт-бланш на изменение общественного сознания? Давно ли М.

Бойко читал расхваленные критикессами произведения братьев по разуму и сестер по его отсутствию? Где в опусах Некрасовой, Рымбу, Васякиной, Горбуновой, Козловой, Степановой, Степновой, Пустовой и прочих он увидел «„правильно“ построенные предложения, как у Толстого и Тургенева»? С чего он решил, что сорокалетним девочкам не нравится «модернистская, авангардная или просто новаторская проза», невзирая на бесконечную рекламную акцию оной (которую те самые «девочки» и ведут»)? О какой похожести книжной фабулы на реальную жизнь может идти речь в разговоре о произведениях Водолазкина, Гиголашвили, Колядиной, Рубанова, Иванова, Синицкой и многих, многих других, магическим реализмом стукнутых?

Ах, критикессы понимают под новаторской прозой совсем не то, что под нею понимает автор статьи? Ему кажется, что к достойным новаторам относятся «экспериментаторы с признаками гениальности: Владимир Сорокин, Виктор Ерофеев, Дмитрий Галковский, Егор Радов, Игорь Яркевич», а дамам-критикессам нравятся Прилепины да Сенчины, что крайне г-на Бойко возмущает. Таким образом, он просто не согласен с критикессами «по спискам». Ему не нравятся те, кого они выбирают в качестве авангарда современной литературы.

Ну так это же все меняет, не правда ли? Если «девочки» не согласны с определением того, кто тут новатор-экспериментатор-постмодернист, они, согласно М.

Бойко, по определению становятся любительницами классики, гуманистками и поклонницами реализма: «Вообще говоря, чтобы соответствовать безупречному вкусу девочки-критикессы, проза должна удовлетворять трём суровым критериям:
1) чтобы было „похоже на жизнь“;
2) было написано с явно „добрыми намерениями“;

3) и чтоб язык был предельно „усреднённым“, без неровностей и острых граней».

Помилуйте, я бы первая примкнула к этому сомнительному сообществу, делай оно всё вышеперечисленное. Похожее на жизнь, социально полезное, написанное с добрыми намерениями да к тому же языком русской классики — это же наша, читателей, девичья мечта.

Видимо, это мы, читатели, мечтающие о книгах, написанных грамотным, образованным, разумным, а не обиженным на весь свет человеком (читать такую литературу, по мнению автора статьи, довольно стыдно) — мы здесь девочки, а вовсе не те, кого г-н Бойко описывает, не наблюдая, а попросту выдумывая на ходу.

Ведь в завалах свежеизданной косноязычной чуши, расхваленной критикессами, не найдется и десятка книг, где наблюдательность не была бы подменена описательностью, знание жизни — начетничеством, реализм — лытдыбром, а литературные эксперименты — безграмотностью школоты. А.

Кузьменков верно отразил это положение дел: «Для миллениала соприкоснуться с реальностью — что за оголенный провод взяться. Или по минному полю пройтись. Та же степень риска… Не диво, что жертвы ЕГЭ идут по пути наименьшего сопротивления и выбирают для себя самый безопасный жанр — магический реализм: Мокеева, Некрасова, Москвина.

Сказочки про покойницкую попойку или какую-нибудь пердячину-увечину в производстве много проще: особых знаний и умений не требуют».

М.Бойко сетует, что «любой гениальный или новаторский текст — это всегда „неправильный“, „больной“ текст с точки зрения формальных критериев и устоявшейся литературной традиции. К нему не применимы стандартные методы: для анализа новаторского текста приходится обновлять критические методы или создавать их ad hoc».

Так ведь критикессы и создают критические методы, и именно ad hoc — на случай, коли понадобится объяснять читателю, для какой пользы ему следует читать всякую пердячину-увечину, созданную их, критикесс, фаворитами.

Но от этого столь любимое дамами-критикессами мычание на грани глоссолалии не превращается в «язык Толстого и Тургенева», равно как и декларативное нежелание «фаворитов» осваивать русский язык и даже грамоту — в эксперименты с художественной формой.

Поистине удивительную слепоту демонстрирует защитник «своих» экспериментаторов от «чужих» чирлидерш: «У „правильного“ нового реалиста всё „про жизнь“ и „как в жизни“, с благими намерениями, пусть серенько, но ровненько, без эксцессов и пароксизмов неконтролируемой гениальности».

Вроде и верно говорит (всё там есть: и серость, и длинноты, и декларируемые «светлодобрые намерения», и отсутствие, прости Господи современного литератора за его попытки говорить красиво, «пароксизмов неконтролируемой гениальности») — вот только к предмету обсуждения ничего из вышеперечисленного не относится.

Критики женского пола занимаются отнюдь не тем, в чем их обвиняет автор статьи. Никакого языка Толстого и Тургенева они в новых опусах не ищут и сходства литературы с жизнью не хотят. И если пресловутые «девочки» кого из потенциальных гениев и погубят, как слезно описывает Михаил Бойко…

«Вот и представим, что получилось бы, если бы судьбу всемирно известных писателей решали бы девочки-критикессы.

ШАРЛЬ БОДЛЕР — „А что так мрачно? Полозкову почитай!“ (А Полозкова веселая? Да открывал ли автор Полозкову с ее бесконечными «истериками актрисы Марыськиной» и жизненными трагедиями, увиденными в каждом комке пыли? — И. Ц.

)
ЖОРИС ГЮИСМАНС — „Про сатанистов? А ты не один из них?“ (Обвинение автора в грехах персонажа — не аргумент для разгрома книги журнальным критиком. Это вам не холивар на Самиздате. Официальная критика может «сатаниста» и похвалить за знание матчасти. — И. Ц.)

ФРАНЦ КАФКА — „Будь проще! И читательницы потянутся!“ (

Да когда ж это критикессы советовали автору быть проще? Автор читал Баллу, Вежлян, Девш и их соратниц? Не надо путать девочку-критикессу с дяденькой-издателем. Вот ему как раз надо, чтобы читательницы потянулись. Он и заказывает музон, то есть литературку попроще. — И. Ц.)
ХОРХЕ БОРХЕС — „Слишком заумно! Иди, преподавай математику!“ (См. комментарий выше.

Половина критикесс весьма ловко и беззастенчиво использует терминологический бред как средство убеждения: уважаемой публике надо прочесть очередную путаную чушь и просветиться. — И. Ц.)
ГЕНРИ МИЛЛЕР — „Похоже на раннего Лимонова! Будь оригинальней!“ (Ну разумеется, похоже. Только не Миллер на Лимонова, а Лимонов — на Миллера.

Не надо считать оппонента идиотом больше себя, неспособным посмотреть, кто из авторов издался раньше. Уж в этом «девочки» хитрее многих «мальчиков». — И. Ц.)»

…то отнюдь не из описываемых Бойко высоких соображений. Женщины практичны.

Выметая за порог премиального процесса очередного «поблескивающего гениальностью» новатора, критикесса, скорее всего, расчищает дорогу своему автору. «Девочки» работают на собственную команду, создают свой пул творческих единиц, в который не входит ни автор статьи, ни писатели, которым он симпатизирует. Ну так ведь то же самое делают и мальчики! В возрасте сорока и более годков.

Это среднестатистическое поведение современного литератора — сколачивание своей команды и продвижение ее туда, куда удалось протиснуться, в надежде, что передовые подтянут отстающих. Нехитрая и не привязанная к полу тактика.

Ну а обвинить дамочек в том, что им завсегда подавай любовный роман, написанный гладенько, без утомительного поиска форм и с непременным хеппи-эндом, а также объединение всех женщин в гомогенную массу с единой системой ценностей и предпочтений — это другая давно известная тактика. Она-то как раз намертво привязана к гендеру и чести литераторам мужеского пола не делает.

Ссылка на основную публикацию