Основні права батька на дитину після розлучення

Основні права батька на дитину після розлученняРозлучення не сама спокійна в емоційному плані процедура. І особливо «високого градусу» вона набуває завдяки майновим суперечностям між подружжям щодо вирішення питання поділу майна, і найголовніше – вирішення питання «з ким залишиться проживати дитина?».

І якщо ще 20 років тому назад питання щодо того, з ким залишиться проживати дитина, майже безальтернативно вирішувалось на користь матері, то протягом останнього часу ситуація суттєво змінюється. Тепер дбайливий батько має всі підстави сподіватися на винесення рішень судом на його користь.

Хочеться звернути увагу на необхідність своєчасного залучення для вирішення такого питання досвідченого сімейного юриста.

Високий емоційний та конфліктний рівень події розлучення досить часто не дозволяє батьку або матері правильно проаналізувати ситуацію, визначати оптимальні кроки, організувати конструктивну комунікацію з іншим із батьків, дитиною, іншими членами сім’ї, майбутніми свідками в суді тощо.

Крім того, в деяких випадках відсутність детально розробленої стратегії захисту власних інтересів та інтересів дитини у спорі, несвоєчасне вчинення необхідних дій, призводить до неможливості виправити ситуацію, навіть на стадії апеляційного чи касаційного розгляду справи.

Місце проживання дитини

Перед тим як вирішувати питання як залишити проживати дитину з собою визначимося із тим, що таке взагалі місце проживання.

Місцем проживання дитини до 14 років є місце проживання батьків або одного з них, з ким вона проживає.

При цьому, до 10 років місце проживання дитини визначається за згодою батьків, а після 10 років за спільною згодою батьків і дитини. Після 14 років дитина має право самостійно визначати своє місце проживання.

При цьому під місцем проживання слід розуміти будь-яке житло, в якому постійно або тимчасово є змога проживати.

Слід зазначити, що питання визначення місця проживання дитини, має дещо ширше розуміння ніж просто визначення місця проживання дитини як конкретної адреси. Мова у таких спорах йде про те, з ким з батьків буде проживати в подальшому дитина з точки зору здійснення безпосереднього щоденного догляду та виховання.

Права батька та матері щодо дитини

Сімейне законодавство передбачає рівність прав, а також обов’язків батька та матері щодо дитини. Тому на запитання «Які права має батько на дитину після розлучення?» можна сказати, що такі самі, що й мати.

На обсяг прав батька та матері абсолютно не має впливає, чи була народжена дитина у зареєстрованому шлюбі чи ні. Також в подальшому розірвання шлюбу не змінює обсяг прав та обов’язків кожного з батьків.

У зв’язку із цим дуже цікавим є застосування в судовій практиці деяких міжнародних актів. Мова йде про Декларацію прав дитини, прийняту Генеральної асамблеєю ООН 1959 року, а також Конвенцію ООН про права дитини 1989 року. Вказані акти містять важливі положення щодо взаємовідносин батьків та дітей. Але при цьому ці акти містять деякі відмінності.

Основні права батька на дитину після розлучення

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлученим зі своєю матір’ю. Фактично вказане положення встановлює пріоритет прав матерів щодо дитини у порівнянні з правами батька.

Одночасно, Конвенція ООН про права дитини  виходить з рівності прав батьків щодо дитини:

«Дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини»

Різні у своїх акцентах положення міжнародних актів по-різному застосовуються і судами при вирішенні питання з ким залишається дитина після розлученні.

  При цьому, матері в ході судового розгляду посилаються на положення Декларації, що вказує на неможливість розлучення дитини з матір’ю, в той час, як батьки, коли бажають забрати дитину у матері,  посилаються на закріплену у Конвенції ООН рівність прав батька і матері.

Щодо вказаних актів слід зазначити, що відповідно до Конституції України міжнародні договори розглядаються як частина українського законодавства за умови, що згода на їх обов’язковість надана Верховною Радою України.

Верховною Радою України у 1991 році надано згоду на обов’язковість Конвенції ООН про права дитини. Тобто ця Конвенція безумовно може розглядатися як частина українського законодавства. В той же час Декларація містить деклараційні положення і на сьогодні не розглядається як міжнародний договір. Водночас, суди України усіх інстанцій при прийнятті рішень посилаються на обидва документи.

Вказане, а також наша практика свідчить, що під час судового розгляду питання щодо визначення місця проживання дитини важливо в першу чергу правильно розставити акценти по суті спору. Остаточне рішення в будь-якому випадку приймається з урахуванням цілого комплексу факторів, а не лише Декларації чи Конвенції ООН.

Визначення місця проживання дитини за домовленістю між батьками

Найпростішим варіантом визначення питання місця проживання дитини є досягнення домовленостей між батьком та матір’ю про місце її проживання. Вказана домовленість може бути досягнута усно, або закріплена письмово –шляхом укладення відповідного договору.

Договір про визначення місця проживання дитини має містити:

  • з ким з батьків буде проживати дитина;
  • порядок здійснення одним з батьків, який проживатиме окремо, виховання дитини (наприклад, як батьки проводять вихідні з дитиною, визначати дні побачення з дитиною тощо);
  • участь того, хто проживає окремо від дитини, в її утриманні (виконання аліментних зобов’язань)

Законодавство передбачає обов’язкове нотаріальне посвідчення таких договорів. Тому договір про визначення місця проживання дитини має бути укладений шляхом підписання кожним з батьків двох примірників договору (для кожної із сторін) з подальшим посвідченням його тексту нотаріусом.

Звернення до органів опіки та піклування для вирішення спору щодо місця проживання дитини

Якщо сторони не можуть між собою дійти згоди щодо місця проживання дитини, допомогти у вирішенні зазначеного питання можуть органи опіки та піклування. Сімейний кодекс України надає можливість одному з батьків звернутись із цим питанням.

Органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Для того, щоб звернутися до органів опіки та піклування для вирішення питання місця проживання дитини один з батьків має подати такий перелік документів:

  • заяву;
  • копію паспорта;
  • довідку з місця реєстрації (проживання);
  • копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності);
  • копію свідоцтва про народження дитини;
  • довідку з місця навчання, виховання дитини;
  • довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Отримавши зазначені документи, працівники органу опіки та піклування, детально їх вивчають, проводять бесіду з кожним із батьків, вивчають умови проживання кожного з них (складається акт обстеження умов проживання).

Прийняття рішення органом опіки та піклування по суті зазначеного питання має один недолік – інша сторона не може бути примушена виконувати таке рішення. Законодавство не передбачає будь-яких несприятливих наслідків у разі невиконання рішення органу опіки і піклування.

Визначення місця проживання в судовому порядку

Якщо жоден із наведених вище варіантів не виявився ефективним, батьки не змогли знайти спільну позицію по цих питаннях, залишається єдиний варіант – звернутися до суду.

Розгляд зазначеної категорії справ обов’язково здійснюється за участю органу опіки і піклування. Орган опіки та піклування подає до суду відповідний висновок, який є достатньо важливим фактором при прийнятті судом рішення щодо того, з ким залишити проживати дитину.

Висновок органу опіки і піклування

Зараз розберемося, за якими критеріями орган опіки та піклування готує свій висновок щодо місця проживання дитини.

Обставини, що беруться до уваги:

  1. Ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків – в даному випадку береться до уваги виконання обов’язків батьками щодо виховання дитини, прояв уваги кожного з батьків до питань здоров’я дитини, її морального та духовного розвитку.
  2. Особиста прихильність дитини до кожного з них – має бути з’ясовано як дитина ставиться до кожного з батьків.
  3. Стан здоров’я дитини.
  4. Наявність самостійного доходу. Відсутність у одного з батьків самостійного доходу є перешкодою у залишенні проживати дитини з таким із батьків.
  5. Зловживання спиртними напоями або вживання наркотичних засобів. Місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби.
  6. Поведінка батьків, що може мати наслідком заподіяння шкоди дитини.

Варто зазначити, що перелік обставин, що беруться до уваги, не є вичерпним. Органами опіки та піклування можуть братися до уваги також і інші обставини, що можуть мати істотне значення при вирішенні питання місця проживання дитини.

З метою забезпечення об’єктивності своїх висновків вказану інформацію органи опіки і піклування збирають з різних джерел, спілкуючись з різними особами.

Джерела інформації:

  1. Проведення безпосереднього огляду місця проживання кожного з батьків.
  2. Проведення бесіди з кожним із батьків.
  3. Проведення бесіди із дитиною.
  4. Пояснення родичів та інших близьких осіб.

Стратегія дії в судових органах

Вирішення зазначеної категорії справ в суді – надзвичайно складний, емоційний та непередбачуваний процес. Вирішення судом питання по суті здійснюється на підставі аналізу та співставлення усіх наявних доказів у сукупності.

Побудова чіткої та логічної позиції, яка всебічно доводитиме оптимальність залишення дитини з вами, і водночас спростування доказів іншої сторони – дозволить отримати перемогу у судових «змаганнях».

Звертаю увагу, що необхідно бути готовим до найнепередбачуваних дій з боку іншої сторони – неправдиві свідчення знайомих та інших осіб, залучених до справи, звинувачення в асоціальній поведінці, «ліві» висновки психологів, де дитині не рекомендовано проживати з вами і т.і. Усі, навіть найменші життєві промахи, будуть «прикрашені», прибільшені і подані на розгляд суду.

Вказаний наклеп, безумовно, без уваги не повинен залишатися з вашого боку, проте головний акцент має бути зроблений на взаємовідносинах з дитиною, а не на кривдження іншого з подружжя. Головний тезис має полягати в тому, що подальше проживання дитини з вами максимально сприятиме інтересами дитини, забезпечуватиме її гармонійне виховання та розвиток,  становлення як особистості.

Як було вже зазначено вище, одним з головних фактором для прийняття рішення судом буде висновок органу опіки і піклування. Проте його не слід розглядати як безспірний доказ.

В деяких випадках суд відходить від позиції органу опіки та піклування і може ухвалити протилежне рішення на підставі аналізу інших доказів.

Також такий висновок може бути «розбито», як такий, що не є обґрунтований, особливо, якщо орган опіки та піклування поверхнево підійшов до його складання.

В будь якому випадку, незалежно від позиції органів опіки та піклування, ви повинні намагатися зібрати (бажано за участю сімейного юриста) повний спектр доказів, що в своїй системі та взаємозв’язку зможуть підтвердити необхідні обставини, і у суду не залишиться інших варіантів, як винести рішення на вашу користь.

Всі обставини, які з’ясовує орган опіки та піклування при складанні свого висновку, слід підтвердити також  і власними доказами.  Крім того, необхідні підтвердження можуть братися з інших додаткових джерел, зокрема, з пояснень інших осіб, вихователів, учителів дитини, батьків інших дітей.

  • В окремих випадках можуть здійснюватися відповідні психологічні дослідження дитини, за результатами якого психолог складає висновок психолога.
  • В суді також може бути ініційовано проведення судово-психологічної експертизи, для встановлення особливостей психічної діяльності дитини.
  • В своїй позовній заяві варто «пройтися» по наступним питанням:
  • запропонувати конкретне фізичне житло, де буде проживати дитина;
  • проаналізувати створені побутові умови для проживання дитини, зокрема для її проживання, відпочинку, навчання та розвитку;
  • перелік усіх доходів та їх розмір, завдяки яким буде можливість здійснювати повноцінне утримання дитини, а також підтвердження здійснюваних доходів;
  • характеристики на себе та іншого з батьків, поведінка загалом та щодо дитини;
  • участь кожного з батьків у вихованні дитини, скільки часу приділяється дитині, відвідування гуртків дитиною, зручність їх розташування.
  1. Якщо у сім’ї декілька дітей, дуже важливим є наведення на розгляд суду також доказів щодо можливості/неможливості проживання таких дітей окремо один від одного.
  2. Навести вичерпний перелік усіх обставин неможливо, оскільки в кожному конкретному випадку, абсолютно різні фактори можуть мати визначальну роль.
  3. В особливо складних випадках лише досвід та професійність юриста, допомагають їх сплести в єдину, послідовну та логічну систему.
Читайте также:  Стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів (зразок позовної заяви)

Думка дитини у визначенні місця проживання

Окремої уваги заслуговує заслуховування думки дитини при вирішенні питання з ким з батьків залишиться вона проживати.

Відповідно до Сімейного кодексу України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її виховання, а також місця проживання.

В той же час, враховуючи початковий рівень психічного розвитку дитини, неповну її самостійність, неможливість в деяких випадках об’єктивно сприймати та оцінювати ситуацію, суд має повне право постановити рішення всупереч думки дитини.

Інші особи, з якими може бути визначено місце проживання дитини

За загальним правилом саме батьки мають пріоритет у залишенні проживати дитину з собою, а також здійсненні її виховання.

Проте в деяких випадках судом можуть бути встановлені такі обставини, що унеможливлюватимуть визначення місця проживання дитини з одним з них.

Наприклад, обидва з батьків зловживають алкогольними напоями або взагалі не мають будь-яких джерел доходів. В цьому випадку суд не може залишити проживати дитину з одним з них.

В цьому випадку виключно за ініціативою баби або діда дитини, інших родичів, що залучаються до судового розгляду, судом може бути прийнято рішення про визначення місця проживання з одним з них.

Якщо ж дитина не може бути залишена проживати з одним з батьків або бути передана вищезазначеним особам судом може бути прийнято рішення про передачу дитини органу опіки та піклування.

Висновки

Суд приймає рішення  щодо визначення місця проживання дитину із матір’ю або батьком на підставі аналізу цілого комплексу доказів. Сторона повинна переконати суд у тому, що проживання дитиною саме з ним/нею максимально сприятиме інтересам дитини, забезпечуватиме її гармонійне виховання та розвиток.

Якщо Ви не впевнені, що зможете якісно зібрати повний пакет документів та грамотно відстояти свої батьківські права для того, щоб залишити проживати із собою найдорожче, що у вас є, не гайте часу, звертайтесь до адвоката, що спеціалізується на сімейних питаннях.

Олена Доманчук, адвокат, керівник практики Приватні Клієнти в  KPD Consulting Law Firm

З ким після розлучення залишаються діти та як визначаються права і обов’язки кожного з батьків?

Основні права батька на дитину після розлучення

В попередній статті ми розповіли, які є види розірвання шлюбу та дали декілька важливих порад з приводу цього складного процесу. Цього разу хочеться зупинити увагу на одному з найважчих наслідків розлучення. Адже батьки розлучаються, однак це не припиняє виконання ними батьківських обов’язків

При тому дуже часто колишньому подружжю не легко дійти згоди у питанні подальшого виховання спільних дітей, тому що у кожного своя правда. Про те, як визначається місце проживання дітей та яку роль в їхньому житті після розлучення повинен виконувати кожен з батьків розповідає адвокат Тетяна Войнова

Чому тато/мама з нами не живе?

Те, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, зазвичай визначається одночасно з поданням заяви про розірвання шлюбу, — розповідає юрист

Якщо між батьком та матір’ю дитини згоди не досягнуто, то це вирішується у судовому порядку. Попередньо батьки звертаються до органу опіки і піклування. Останній проводить перевірку, під час якої встановлює умови проживання та характеристику батьків, їх майновий стан, що стане однією з умов задоволення позову та визначення місця проживання дитини.

Звичайно, розлучення – це трагедія для кожної дитини. І сама думка про те, що мама чи тато буде жити окремо означає руйнування сімейного добробуту та духовного здоров’я дитини. Тож коли змінити нічого неможливо і розлучення це неминучий процес, батьки повинні пояснити дитині, що від того, що один з батьків буде жити окремо, його відношення до дитини не зміниться.

Але при цьому з дітьми потрібно бути чесними. Психологи радять пояснювати дітям, які зміни відбуваються на даний час в їхньому житті та запевнити їх в тому, що в будь-якому випадку все буде добре. Не забувайте, що в більшості розлучень, діти почувають себе винними в тому що сталося. Тож батьки обов’язково повинні правильно донести до кожної дитини, що її вини тут немає.

Спільні обов’язки — рівні права

Після того, як батьки визначаються з місцем проживання дитини, постає інше, не менш важливе питання – як між батьками визначити час та характер виконуваних обов’язків?

Сімейний кодекс зазначає, що обидва із батьків, незалежно від того чи перебувають вони в шлюбі, мають рівні права стосовно виховання дитини. Тому обмежувати якимось чином іншого з батьків жоден з них не має права, — наголошує адвокат

Загалом, момент виховання дітей визначається у добровільному порядку. Тобто обоє з батьків сідають за стіл і вирішують хто і як буде приймати участь у вихованні дітей. Іноді вони обговорюють все усно, а іноді укладають відповідний договір. Цей договір регламентує права і обов’язки кожного з батьків.

В ньому батьки визначають час побачення з дитиною, розмежовують вихідні та святкові дні. Також можна визначити розмір сплати аліментів.

Тобто той з батьків, який буде проживати окремо, в добровільному порядку в договорі зазначає, яку конкретно суму він буде надавати для виховання і утримання дитини до досягнення нею 18-річного віку.

На жаль, в разі порушення умов цього договору ніхто серйозної відповідальності не несе. Єдине, що цей договір може бути розірвано.

І наприклад, якщо в ньому було визначено суму коштів, яку батько чи мати повинні сплачувати в місяць, а вони цього не роблять, то інший з батьків, з ким проживає дитина, може подати до суду позов про стягнення аліментів.

Тож дотримання умов договору – це скоріше питання совісті та особистого відношення до своїх дітей того з батьків, хто буде проживати окремо.

До речі, такі договори можуть бути різної тривалості і їх можна постійно змінювати та доповнювати. Це все залежить від того, які у батьків складаються відносини після розірвання шлюбу.

Звичайно, добре коли колишні чоловік та дружина дійшли згоди і мирно все узгодили. Але буває і так, що їхні уявлення про виховання дітей після розлучення зовсім різні. І вирішити проблему таким чином, щоб обоє з них були задоволені – інколи неможливо.

В такому випадку, один з батьків звертається до органу опіки і піклування із заявою про визначення часу побачень із дитиною. При цьому обоє вони надають свої доводи (графіки роботи, вихідних, відряджень і т.д). І виходячи з цього, працівники органу опіки і піклування разом з батьками складають для них відповідний графік.

Також колишнє подружжя може за взаємною згодою зафіксувати свою домовленість у нотаріуса.

Головне — підтримка

Тож, як бачимо, шляхи врегулювання спорів колишнього подружжя з приводу подальшого виховання дітей можуть бути зовсім різними. Вони можуть як добровільно дійти згоди, так і регулювати подальші відносини з дитиною рішенням суду. Та в будь-якому випадку, головне про що потрібно пам’ятати в цій ситуації – це духовний стан дитини.

На жаль, дуже часто батьки захопившись війнами за дітей, забувають, що спостерігаючи за сварками батьків діти почувають себе непотрібними та пригніченими. Це велика помилка. Адже, саме зараз у дитини настає переломний момент в житті, після якого все вже не буде так як раніше.

Тому, звичайно, батьки як найголовніші та найближчі люди, повинні допомогти своїм дітям пережити цей момент з найменшою шкодою для їхнього духовного здоров’я. Психологи радять після розлучення мамам не забороняти дітям бачитись з батьком і навпаки. Не тиснути та не налаштовувати їх проти іншого з батьків, через власні образи на нього.

Часто буває так, що позиції батьків після розлучення не збігаються. А діти в цьому випадку опиняються в центрі бойових дій. Так неправильно і в подальшому така поведінка батьків може позначитись як на здоров’ї дітей, так і на їхньому особистому житті і існуванні в суспільстві.

Тож, перш ніж втягувати дітей в подібні війни визначте для себе, ви хочете бути правими, чи щасливими?

В наступній статті ми розповімо, як поділити майно та борги після розлучення.

Поділіться корисною інформацією з друзями:

Спілкування батька з дитиною після розлучення | ГАРМОНІЯ

Основні права батька на дитину після розлученняКохання та взаємопорозуміння, які з такою теплотою бажають молодим гості на весіллі, через деякий час можуть перетворитися в скандал і розлучення. Причини та обставини у кожної пари виняткові, як їм здається. Продовжувати спільне життя вони більше не можуть і, розділивши нажите майно, готові розбігтися по різних сторонах. От тільки дітей, народжених у шлюбі, не можна так само просто покласти у валізу і перевезти туди, куди хочеться матері або батьку.

Як спілкуватися з дитиною після розлучення батькові

Спілкування батьків з дитиною після розлучення буде залежати від уміння дорослих залагоджувати конфліктні ситуації і знаходити компроміси. Порядок спілкування обох батьків, швидше за все, істотно зміниться.

Можливі труднощі

Для когось спілкування з дітьми після розірвання шлюбу стає і зовсім каменем спотикання. Ображені і розлючені батьки ще не знають, у якому форматі тепер будуть проходити ці зустрічі. Не готові бути достатньо чесними з дітьми після розлучення. Замість цього кожен з подружжя готовий звинувачувати другого з батьків у всьому.

Як правило, дитині не вистачає спілкування після розлучення батьків саме з батьком. Іноді батько не бажає підтримувати стосунки з колишньою сім’єю. Та часто мати малюка активно чинить опір таким побаченням дитини з колишнім чоловіком.

Як вчинити в складній ситуації? Яким має бути спілкування з дитиною після розлучення?

Ситуація в житті розвалившоїся сім’ї в більшості випадків розглядається виключно з точки зору закону. На жаль, прийти до обопільного рішення подружжю вдається вкрай рідко. Несформована психіка дитини стає більш вразливою, з’являється відчуженість і депресія. І в цьому випадку складно зрозуміти, хто з батьків завдає серйозної шкоди здоров’ю малюка, а хто захищає його інтереси.

Право батька на спілкування з дитиною

Закон наділяє обох батьків абсолютно рівними правами та обов’язками щодо дитини. Це обумовлено і в Ст.141 Сімейного кодексу України, яка проголошує, що мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини.

З ким залишиться дитина після розлучення та на чиїй території буде проживати фактично, колишнє подружжя повинне вирішувати спільно, та найчастіше дитина залишається з матір’ю.

Тому, в ідеалі, спілкування та зустрічі батька з дитиною після сімейного розриву повинні бути нормальними та звичними для обох.

Право батька на спілкування з дитиною після розлучення обмежено лише у виняткових випадках. За законом він може:

  • Безперешкодно отримувати будь-яку інформацію, пов’язану зі здоров’ям, розвитком і вихованням дитини.
  • Регулярно зустрічатися, спілкуватися з сином або дочкою, необмежено в часі, якщо це не передбачено добровільною угодою або за судовим рішенням.
  • Брати участь у прийнятті життєво важливих рішень у долі дитини.
  • Приймати рішення про виїзд дитини за кордон.
  • Тато зберігає всі свої права на дитину як у шлюбі, так і після розлучення. Вони поширюються до досягнення дитиною повноліття.
Читайте также:  Порядок стягнення аліментів в суді (позовна заява)

До речі, і про обов’язки повинен пам’ятати батько, який не проживає з сином або дочкою спільно. Він як і раніше повинен забезпечувати матеріальний добробут дітей, сприяти розвитку і зміцненню ростучого організму дитини.

Можливе вирішення ситуації

Якщо побачення з дитиною після розлучення стають неможливими через заборону матері, батькові необхідно визначити порядок таких зустрічей документально.

Добровільна угода між батьками дитини

Будь-яку конфліктну ситуацію прийнято починати вирішувати мирними шляхами. Ця не виняток. Обоє батьків можуть спробувати домовитися. Яким чином? Згідно з ст. 157 (Стаття 157. Вирішення батьками питань щодо виховання дитини) Сімейного кодексу України батьки можуть письмово скласти угоду, яка буде відображати питання виховання дитини та права батьків у цьому процессі.

Зразок договору про проживання дитини та про участь у її вихованні

ДОГОВІР про проживання дитини та про участь у її вихованні

м.Київ «___»_____________20__р. Ми, нижчепідписані: ПІП________________________, що мешкає м.Київ__________________ з одного боку та ПІП_________________, що мешкає м. Київ ______________________, з другого боку, уклали цей договір про таке: 1.

Ми, сторони за договором, перебували в зареєстрованому шлюбі з _______________ року актовий запис № ____, зроблений в міському управлінні юстиції ЛОУЮ. Від спільного шлюбу маємо спільну малолітню доньку ПІП_________________, ______________ р.н. 2.

Наша малолітня дитина після розірвання нами шлюбу постійно до повноліття , а саме до ____________ року проживатиме з матрію ПІП_______________, 3. Я, мати, зобов`язуюсь піклуватися про здоров`я спільної дитини, брати участь у вихованні та утриманні дитини, забезпечити дитині достатній рівень освіти незалежно від стосунків подружжя.

4. Я, батько, зобов`язуюсь брати участь у вихованні та утриманні дитини добровільно незалежно від стосунків подружжя. 5. Ми, сторони за договором домовляємось, що батько ПІП________________. може спілкуватися з дитиною по вихідним дням, а саме суббота та неділя з 10 до 18 годин кожний тиждень на місяць. 6.

Святкові дні та канікули дитина буде проводить за згодою батька. 7. Якщо дитина захворіла, або батько буде у відрядженні, або з інших поважних або неповажних причин батько не проводить час з дитиною – це не є умовами для розірвання договору, договір зберігає свою дію на наступний термін. 8.

Цей договір може бути розірвано за згодою сторін, а в разі невиконання вимог та відмови від добровільного розірвання однієї з сторін – у судовому порядку. 9. Строк дії договору встановлюється сторонами на весь строк дії договору до повноліття. 10. Всі витрати за складання та оформлення цього договору несе ПІП________________ 11.

Зміст ст. 157, 180-197 Сімейного кодексу України сторонам нотаріусом роз`яснено. Цей договір складено в трьох примірниках, по одному сторонам договору, а третій залишається в справах нотаріуса. Кожен з договорів має однакову юридичну силу.

ПІП__________________ ПІП____________________

Спілкування з дитиною після розлучення. Права батьків на дитину

Якщо так сталося, що ви зі своїм колишнім чоловіком (дружиною) після розлучення проживаєте окремо і не можете домовитися про спілкування з дитиною і свою участь у її вихованні, це можна зробити юридичним шляхом.

Основні права батька на дитину після розлучення

Подібні теми дуже часто піднімаються в практиці нашої юридичної фірми в Києві. Причиною тому, — неможливість батьків домовитися, що тягне за собою різні перешкоди в спілкуванні з дитиною. Такі дії можуть носити як прямий характер, так і прихований.

Сімейне законодавство України передбачає рівність батьків щодо виховання дітей, їх змісту та участі в їх житті. Якщо права одного з батьків ущемляються, він має повне право звернутися до суду з проханням встановити порядок спілкування, участі у вихованні дитини та зустрічей з ним.

На законодавчому рівні так склалося, що всі ваші дії і бездіяльності мають свої наслідки.

Якщо ви не приймаєте жодної участі в житті дитини, в її вихованні та утриманні, чи не бачитеся з ним (навіть на свята), не робите подарунки (навіть символічні), вас не цікавить його здоров'я, успіхи в школі і т.д.

протягом періоду більше, ніж 6 місяців, вас цілком законно можна позбавити батьківських прав. Таке часто траплялося в нашій юридичній практиці.

Але є інші випадки, коли одному з батьків не дозволяють здійснити його законні права по відношенню до дитини. Йому всіляко перешкоджають в зустрічах і в спілкуванні. Значить необхідно звертатися до суду з позовом про встановлення порядку обігу.

Якщо вас захочуть позбавити батьківських прав, вся зашита буде побудована на доказах наявності перешкод в спілкуванні з дитиною та участі в його житті.

Тому, цілком логічно, що вам буде легше довести свою правоту, якщо ви встигнете звернутися до суду з позовом про встановлення порядку спілкування з дитиною до того, як ваш чоловік (дружина) надумають позбавити вас батьківських прав.

Якщо у вас виникають питання, як краще поводитися в подібних ситуаціях, звертайтеся в нашу компанію за юридичною консультацією.

Детальніше про участь батьків у житті дитини після розлучення

Розгляд даного питання варто почати з того, що універсальної форми подібного договору просто не існує. Це означає, що кожен окремо взятий випадок розглядається в індивідуальному порядку. В першу чергу враховуються інтереси батьків і дитини.

В рамках договору можуть прописуватися найрізноманітніші пункти. Починаючи чітким графіком щотижневих відвідувань дитини, із зазначенням точного часу перебування з ним батька, і закінчуючи питаннями грошової компенсації на утримання.

Природно, окремо обмовляється розмір щомісячних аліментних виплат, це виноситься окремим пунктом договору з огляду на важливість.

Щоб полегшити процедуру законодавством дозволяється укладення такого роду договорів в письмовій формі. Причому нотаріальним посвідченням можна знехтувати, все на розсуд сторін. Але тільки з одним застереженням, що в договорі не буде вказано розмір аліментних виплат, тоді завірення нотаріальної служби є обов'язковою деталлю. Без неї укладена угода може бути визнано недійсним.

Говорячи простою мовою, договір про участь в житті дитини після розриву подружніх уз розділяє обов'язки сторін. Батько бере на себе зобов'язання щодо своєчасної виплати, заздалегідь обумовленої суми аліментів, мати ж повністю бере на себе виховання дитини. При цьому батькові дозволяється бачитися з дитиною по обумовленому графіку в будні і забирати його на деякі святкові дні.

Такий договір покликаний не тільки захистити права матері, але і убезпечити батька від перешкоджання його участі в житті загального чада. Якщо подібний факт буде виявлено і доведено в судовому порядку, то вже укладений договір може бути переглянутий на користь батька, надаючи йому більше часу на перебування з дитиною. Крім того, суд може змусити матір виконувати прописані пункти договору.

Якщо права батька систематично порушуються, тоді він має повне право звернутися до компетентних піклувальні органи. Саме цей інститут влади та створений спеціально для вирішення таких конфліктних ситуацій.

Графік відвідування дитини буде встановлюватися в рамках засідання спеціально скликаній комісії. В обов'язковому порядку на ньому мають бути присутні обоє батьків і, у виняткових випадках, дитина.

Учасники комісії повинні будуть детально вивчити подану батьком заяву і врахувати позицію матері. Тільки так можна прийняти по-справжньому правильне і об'єктивне рішення.

Батькам потрібно завжди пам'ятати одну вкрай важливу річ. Обговорюваний графік не повинен бути способом тиску на свого колишнього чоловіка.

Він створений виключно з метою виконання батьківських зобов'язань перед дитиною, який волею долі опинився заручником обставин, що склалися і позбувся повноцінної сім'ї.

Щоб заповнити можливі прогалини у вихованні і укладається договір про участь в житті дитини.

Також необхідно мати на увазі, що невиконання взятих на себе зобов'язань негайно спричинить за собою цілий ряд негативних наслідків.

Наприклад, якщо мати не виконує або не справляється з покладеними на неї обов'язками, то уповноважені органи опіки мають повне право стягнути з неї матеріальні засоби в рахунок покриття моральної шкоди другої сторони, тобто батька.

Вироблений механізм дозволяє ефективно впливати на сторону угоди, яка відмовляється виконувати свою частину зобов'язань. Якщо подібні порушення будуть повторюватися, то батько може звернутися в судові інстанції з позовом про зміну постійного місця проживання дитини.

Розлучені батьки мають однакові обов’язки та права щодо дітей

Основні права батька на дитину після розлучення

Часто трапляється так, що батьки при розлученні ділять дитину, як майно

Фото з архіву «Погляду»

Та замість того аби їх виконувати, вони за допомогою дитини маніпулюють одне одним

У всіх подружнє життя складається по-різному: хтось живе, як то кажуть, довго і щасливо, а хтось, проживши якийсь час разом, розлучається. Якщо розійтися мирно та зберегти дружні стосунки подружжю не вдається, то зазвичай вони за допомогою дитини починають маніпулювати одне одним.

Аби ж захистити свої батьківські права під час розлучення та права дитини, варто їх знати. А в разі якщо просто поговорити та вирішити все не вдається – йти у відповідні інстанції і там доводити свою правоту.

Батьки мають рівні права на виховання дітей

— Народившись, дитина отримує право жити і виховуватися у сім’ї, знати своїх батьків, отримувати від них захист своїх прав і законних інтересів, — розповідає правозахисник Олексій Крикливець.

— Мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Якщо дитині виповнилося чотирнадцять, вона сама вирішує з ким залишитися

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини визначають за згодою батьків. Якщо ж дитина досягла десятирічного віку, вона має право висловлювати своє бажання жити з кимсь із батьків і за згодою з ними приймають остаточне рішення. Якщо ж дитині виповнилося чотирнадцять, місце проживання дитина може визначати сама.

Аби уникнути зайвих конфліктів, при розлученні відразу визначте суму аліментів та умови спілкування з дитиною того, з ким дитина жити не буде

Утримання дитини визначається  договором або ж через суд

—  Сімейний кодекс України передбачає, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, в якому визначити розмір та строки виплати. Договір між батьками має бути укладено письмово і потребує нотаріального посвідчення.

У разі невиконання одним із батьків його умов, аліменти з нього можуть стягувати на підставі виконавчого припису нотаріуса, — каже правозахисник. —  За відсутності згоди між батьками щодо утримання дитини, один із батьків, з яким вона проживає, може позиватися до суду.

За рішенням якого аліменти присуджуються у частці від доходу іншого з батьків у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини

Визначаючи розмір аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Читайте также:  Як оформити спадщину після спливу строку для її прийняття?

Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів, а також той, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, наприклад, розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом.

Право на виховання дитини  можна довести в органах опіки чи суді 

Буває й таке, що той з батьків, з ким проживає дитина, не дозволяє іншому реалізовувати своє законне право на участь у вихованні дитини. У такому разі є два способи вирішення цього конфлікту.

Зазвичай, адвокати у разі конфліктної ситуації при розлученні та подачі на сплату аліментів, відразу ж вирішують і питання щодо виховання. І батько, і мати мають повне право на те, аби в будь-який час прийти і попросити дитину на певний час.

Та, як показує практика, мирно такі спори закінчуються рідко і зазвичай їх доводиться вирішувати у суді. Проблема у тому, що багато батьків не розуміють, що це не є майновий спір і тут мова не може йти про поділ дитини як майна. А на превеликий жаль, через це страждають діти.

Той із батьків, котрий живе окремо і має заперечення стосовно участі у вихованні дитини, звертається у відповідну службу у справах дітей при районних радах районних державних адміністрацій. Вони звертаються до органів опіки та піклування і це питання розглядає комісія на засіданні. Рішення такої комісії є обов’язковим до виконання.

Якщо ж рішення комісії не влаштовує позивача, то  він має право звертатися до суду із позивною заявою, в якій обгрунтовує власні бажання щодо взяття участі у вихованні дитини. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення в першій інстанції, якщо іншого не було встановлено законом.

Щоправда, перший крок можна обійти і відразу ж звертатися до суду. Та якщо рішення стосовно участі у вихованні дитини від органів опіки та піклування є, суддя повинен звернути належну увагу на нього. Тобто  десь у 80% випадків суддя приймає аналогічне рішення.

Причиною цього є те, що коли дані органи розглядають це питання, вони аналізують чимало деталей: визначають умови проживання дитини, характер попередніх шлюбних відносин батьків, сам процес виховання дитини та інше.  І саме комплекс цих факторів відіграє визначальну роль у прийнятті рішення.

Хоча буває й по-іншому, коли суд приймає діаметрально протилежне рішення.

Якщо ж рішення не виконується, то той, хто доводить своє право на виховання дитини, може позиватися до суду.

Уляна ДЕЛІКАТНА

Юлія Короцинська, психолог, психотерапевт

Батьки, що розлучаються, залишають за собою право позбутися невдалих відносин. Але всі вони так само одноголосно визнають, що розлучення завдає шкоди їхнім дітям.

Досить часто трапляється, що батьки не помічають змін у поведінці дитини, тому що додаткові «проблеми» їм у даній ситуації зовсім ні до чого. І дарма. Подібні дії можуть призвести не тільки до порушення поведінки і «плаксивості» дитини, але і до емоційного розриву стосунків з дитиною.

Слід зазначити, що агресія дитини може бути спрямована на «невинного» батька або на обох. Річ у самому факті, а не у тому, що когось дитина любить менше і звинувачує більше. Чимало звинувачень з боку дитини є захистом від почуття провини. Набагато гірше, коли ця вина, як і агресія, будуть спрямовані на самого себе.

Чи варто зберігати шлюб, якщо ніяких взаємин між батьками вже немає? Відповідь на це питання така: пам'ятайте, діти щасливі тоді, коли щасливі їхні батьки. Якщо є що зберігати — докладіть до цього максимум зусиль. Якщо зберігати нічого — постарайтеся позбутися від уже прожитого і побудувати нове.

Коли мова йде про другий шлюб, дорослі часто обурюються, мовляв,  все не так просто. Але не варто забувати, що якщо у батьків є проблеми в житті — хоч в особистому, хоч в сімейному, хоч у соціальному, то діти набагато гірше прислухаються до порад таких батьків.

Логіку дитини чи підлітка легко зрозуміти: «моя мати чи мій батько розповідають мені, як треба облаштовувати своє життя, але у них з такого облаштування, як видно, нічого доброго не вийшло.

Навіщо ж мені переймати їхній досвід — щоб стати таким же роздратованим, напруженим і нещасним?».

Що робити і як себе поводити

1. Поясніть дитині сформовану ситуацію і те, що безпосередньо її провини в цьому немає.

2. Будьте уважніші до дитини, дозвольте їй пережити цю травму — прийміть її  агресію чи образу, не тікайте від них.

3. Радуйте дитину, не допустіть страху втрати другого батька.

4. Ні в якому разі не давайте додаткового навантаження, щоб відвернути увагу малюка. У нього й без того може знижуватися працездатність, а нові невдачі тільки ускладнюватимуть ситуацію. Краще займіться чимось разом: малюйте, гуляйте, читайте, сходіть в кінотеатр.

5. Не забороняйте спілкуватися з тим, хто «йде з сім'ї», тобто з тим, з ким дитина не буде жити (найчастіше це батько).

6. Ні в якому разі не проектуйте агресію на адресу чоловіка (дружини) на дитину, виключіть з лексикону фрази «Ти такий же, як твій батько», «Ти постійно робиш, як твоя мати».

7. Не критикуйте колишню дружину (чоловіка) при дитині і тим більше не змушуйте її погоджуватися зі сказаним. Для неї він такий же батько, як і ви, і любить вона його не менше.

8. Постарайтеся налагодити своє особисте щастя і повторно вийти заміж (одружуватися).

9. Не бійтеся походу до психолога. Якщо бачите, що і дитині, і вам важко це пережити самим, дозвольте налагодити все з допомогою фахівця.

Права батька після розірвання шлюбу / Права отца после развода

  • Основні права батька на дитину після розлучення
  • Права батька дитини після розлучення фактично ніяк не звужуються і залишаються в тому ж обсязі, що і були в шлюбі.
  • Статтею 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати i батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Але в дійсності має місце своєрідне обмеження цих прав, що виражаєтсья у рішенні подружжя чи суду щодо визначення місця проживання дитини з одним з подружжя. Якщо батько погодився на проживання дитини з матір’ю, то очевидно й погодився обмежити себе у постійному спілкуванні з дитиною.

При цьому батько має право на побачення і спілкування з дитиною (ст.ст. 153, 157 СК України). А мати дитини не має права перешкоджати батькові, який проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.

Мирним шляхом питання про проживання та виховання дитини після розлучення вирішити можливо шляхом мирних переговорів та досягнення домовленостей.

На підтвердження даних домовленостей можна укласти нотаріально завірений договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, в якому батьки можуть визначити не тільки участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо (тобто встановити графік зустрічей з дитиною), але і встановити місце проживання дитини та порядок її утримання.

Якщо все ж таки після розірвання шлюбу виникає спір з приводу місця проживання дитини необхідно пам’ятати наступне.

Сімейним кодексом України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою. (Ст. 160 Сімейного кодексу України).

  1. Спір між батьками щодо місця проживання дитини може вирішуватися або органом опіки та піклування або судом.
  2. Під час вирішення спору будуть братись  до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.
  3. При цьому орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Спори про визначення місця проживання малолітньої дитини можуть розглядатись неодноразово, оскільки умови виховання дитини можуть змінюватись в залежності від різних обставин (стан здоров’я батька (матері) і дитини, можливості догляду за дитиною, поява вітчима (мачухи) і т. д.). Суд не може відмовити у відкритті провадження з тієї причини, що такий спір вже був предметом розгляду судом.

Однак, найчастіше дитина залишається проживати з матір’ю, і досить часто буває так, що вона усіляко чинить перешкоди у вільному спілкуванню дитини з її рідним батьком, не дає можливості брати учать у вихованні дитини, бачитися з нею, або навіть не надає інформації щодо навчання, медичного обстеження, проводження дозвілля їх спільної дитини.

Законом встановлено механізм захисту одного з батьків від такого перешкоджання з боку іншого.

По-перше, статтею 158 Сімейного кодексу України закріплено право того з батьків, хто проживає окремо, звертатися із заявою до органу опіки та піклування з метою визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Проаналізувавши умови життя батьків, їхнє ставлення до дитини, інших обставин, орган опіки i піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею батька.

Однак, хочу звернути Вашу увагу, що хоча в Сімейному кодексі України і закріплено положення про обов’язковість виконання рішень органів опіки та піклування, проте а ні органи Державної виконавчої служби України, а ні правоохоронні органи не мають права примусити виконувати дане рішення того з батьків, з ким проживає дитина. Дане рішення не має такої ж юридичної сили як і рішення суду.

  • По-друге, якщо все ж таки  право на спілкування з дитиною і надалі порушується батько має право звернутися до суду.
  • Суд за результатами розгляду справи визначить способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
  • Якщо ж, не зважаючи на рішення суду, яким встановлено певний графік спілкування батька з дитиною, відбувається подальше перешкоджання дотриманню встановленого порядку та графіку спілкування з дитиною, то варто звернутись до органів державної виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду.

Якщо і державні виконавці не зможуть допомогти в даній ситуації доцільно звернутись до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення до відповідальності за умисне невиконання рішення суду відповідно до ст. 382 Кримінального кодексу України.

Зрештою, маючи всі необхідні докази того, що має місце ухилення матері від виконання відповідного рішення суду та продовжується незаконне обмеження у спілкуванні дитини з батьком, батько має право подати позов до суду про встановлення місця проживання дитини з ним відповідно до ст. 159 Сімейного кодексу України: «у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину на проживання з ним».

Крім цього, особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Потрібна консультація? Телефонуйте – 096-203-18-51. Інформація про вартість послуг

  • Сімейний адвокат Київ
  • Гродовська Олеся Павлівна 
Ссылка на основную публикацию