Особи, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитиниОблік осіб, які бажають усиновити дитину

  • З 2009 року в Україні 30 вересня щорічно відзначають свято Дня усиновлення, який запроваджено, «враховуючи суспільну значущість усиновлення в забезпеченні права кожної дитини на виховання в сім’ї, з метою підтримки та розвитку національного усиновлення».
  • День усиновлення – це свято всіх усиновлювачів, опікунів, прийомних батьків, батьків-вихователів, що прийняли до своїх родин дітей, які за різних обставин втратили рідні сім’ї.
  • До дня усиновлення в Україні розповідаємо, хто може та не може всиновити дитину в Україні, що для цього необхідно та які права й обов'язки мають всиновлювачі.

Хто підлягає всиновленню

Відповідно до українського законодавства, усиновлення – це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, яке здійснене на підставі рішення суду. Винятком є всиновлення дитини, що є громадянином України, але проживає за її межами, оскільки в такому випадку всиновлення здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві нашої держави.

Усиновленню підлягають діти, які перебувають на обліку як:

  • діти-сироти;
  • діти, які позбавлені батьківського піклування;
  • діти, чиї батьки дали згоду на всиновлення.

Усиновити можна дитину у віці від 2 місяців до 18 років. Крім виняткових випадків, коли за рішенням суду усиновити можна й повнолітнього, який є сиротою або позбавлений батьківського піклування до досягнення ним 18 років (згідно ч. 2 ст. 208 Сімейного кодексу).

Особи, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитиниОблік осіб, які бажають усиновити дитину

За статистичними даними, щорічно в Україні з’являється близько 8 тис. дітей-сиріт та дітей без батьківського піклування.

Хто може всиновити дитину

Законодавство України визначає коло осіб, які можуть бути всиновлювачами. Це:

  • дієздатна особа, старша за 21 рік, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини;
  • особа має бути старша за дитину не менш як на 15 років. У разі всиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж 18 років;
  • подружжя;
  • особи, які проживають однією сім'єю;
  • якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, всиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.

Переважне право при всиновленні мають:

  • громадянин України, в сім'ї якого виховується дитина;
  • громадянин України, який є родичем дитини;
  • чоловік матері або дружини батька дитини;
  • особа, яка хоче всиновити одразу кількох дітей, які є братами та/або сестрами.

Особи, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитиниОблік осіб, які бажають усиновити дитинуunsplash

Переважне право на усиновлення дитини має подружжя. Обмежень на те, скільки дітей може всиновити одна людина, немає.

Хто не може бути всиновлювачем

Усиновити дитину не можуть люди, які:

  • обмежені у дієздатності або визнані недієздатними;
  • позбавлені батьківських прав, крім випадків, коли ці права були поновлені;
  • були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини;
  • перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
  • зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
  • не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
  • страждають на хвороби, які входять до переліку затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України;
  • є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
  • мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів.

Особи, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитиниОблік осіб, які бажають усиновити дитинуunsplash

Щоб всиновити дитину, потрібно пройти декілька етапів: підготовка документів, постановку на облік, знайомство з дітьми, отримання висновку про можливість усиновлення, подання документів до суду.

Права кандидатів в усиновлювачі та усиновлювачів

Кандидати в усиновлювачі мають право:

  • ознайомитися з особовою справою, медичною карткою дитини та отримати про дитину інформацію відповідно до пунктів 57 і 62 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей;
  • провести додаткове медичне обстеження дитини виключно у державному або комунальному закладі охорони здоров’я в присутності представника служби у справах дітей та дитячого або іншого закладу, в якому проживає (перебуває) дитина, чи прийомних батьків, батьків-вихователів, опікуна, піклувальника.

Усиновлювачі мають право:

  • на першочергове влаштування в сім’ю дитини, яка є рідним братом або сестрою раніше усиновленої ними дитини;
  • в інтересах усиновленої дитини, для підтримання родинних стосунків між братами та сестрами після усиновлення, якщо усиновлення для дитини не є таємним, отримати інформацію про наявність у неї братів, сестер та місце їхнього проживання.

Особи, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитиниОблік осіб, які бажають усиновити дитинуunsplash

Після набрання усиновлення законної сили, усиновлювачі мають право на одноразову оплачувану відпустку (56 календарних днів) та грошову допомогу у розмірі 41280 грн (як при народженні першої дитини).

Обов'язки кандидатів в усиновлювачі та усиновлювачів

Кандидати в усиновлювачі зобов’язані виконувати:

  • вимоги законодавства України з питань усиновлення;
  • рекомендації фахівців (психолога, педагога, соціального працівника) під час встановлення контакту з дитиною.

Усиновлювачі зобов’язані:

  • особисто забрати дитину із закладу чи сім’ї, в якій вона виховується, в присутності представника служби у справах дітей. Перед цим необхідно пред’явити копію рішення суду про всиновлення;
  • впродовж місяця після всиновлення дитини поставити її на консульський облік в консульській установі чи дипломатичному представництві України в країні свого проживання (для громадян України, які проживають за межами України);
  • надавати можливість представникам служби у справах дітей за місцем свого проживання, консульської установи чи дипломатичного представництва України в країні свого проживання спілкуватися з дитиною та здійснювати нагляд за умовами її проживання і виховання;
  • подавати консульській установі чи дипломатичному представництву України звіти про умови проживання та стан здоров’я дитини щороку впродовж перших трьох років після усиновлення дитини. Надалі такі звіти необхідно подавати раз на три роки, доки дитині не виповниться 18 років;
  • якщо змінюється місце проживання, про це необхідно повідомити до служби у справах дітей, до відповідної консульської установи чи дипломатичного представництва України;
  • впродовж 20 робочих днів повідомляти консульській установі чи дипломатичному представництву України про передачу на виховання усиновленої дитини іншим іноземцям, закладам для дітей-сиріт. Крім того, необхідно повідомляти, якщо дитину відібрали правоохоронні органи чи органи соціальної опіки;
  • не пізніше ніж через три дні повідомляти відповідній установі про випадки порушення прав та законних інтересів усиновленої дитини, а також про нещасні випадки з усиновленою дитиною.

Особи, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитиниОблік осіб, які бажають усиновити дитинуУНІАН

Також усиновлювачі мають право на першочергове влаштування в сім’ю дитини, яка є рідним братом або сестрою раніше усиновленої ними дитини.

Як стати на облік потенційним усиновлювачам

Облік громадян України, які постійно проживають на території України та бажають усиновити дитину, здійснює служба у справах дітей. Щоб стати на облік потенційним усиновлювачам потрібно подати:

  • заяву про взяття на облік як кандидатів в усиновлювачі;
  • копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу заявника;
  • довідку про заробітну плату за останні 6 місяців або копію декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчену органами ДФС;
  • копію свідоцтва про шлюб (якщо заявники перебувають у шлюбі);
  • висновок про стан здоров'я кожного заявника;
  • засвідчену нотаріальну письмову згоду другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя);
  • довідку про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видану територіальним центром з надання сервісних послуг МВС;
  • копію документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.

Хто здійснює нагляд за дотриманням прав усиновлених дітей

  1. Здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей займається Служба у справах дітей за місцем проживання усиновлювачів, доки діти не досягнуть 18 років.

  2. Що робить служба у справах дітей:
  3. Впродовж 10 робочих днів після надходження заяви та всіх необхідних документів Служба:
  • перевіряє їх на відповідність вимогам законодавства;
  • проводить бесіду із заявниками;
  • складає акт обстеження житлово-побутових умов заявників;
  • розглядає питання про можливість заявників бути усиновлювачами;
  • готує відповідний висновок.

Особи, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитиниОблік осіб, які бажають усиновити дитинуСуспільне Рівне

Якщо у вас залишились питання з цього приводу, телефонуйте до контакт-центру системи Безоплатної Правової Допомоги за номером 0 (800) 213 103.

Якщо висновок позитивний, Служба ставить заявників на облік кандидатів в усиновлювачі. Після знайомства та встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей із заявою про бажання всиновити дитину. Служба готує висновок про доцільність всиновлення та відповідність його інтересам дитини. Висновок та інші необхідні документи подаються до суду.

З дня набрання законної сили судовим рішенням дитина вважається усиновленою, а її нова сім'я забирає дитину з дитячого будинку в присутності працівника служби у справах дітей.

Після того, як нарешті завершена формальна процедура усиновлення та отримано нове свідоцтво про народження дитини, вона стає повноправним членом сім'ї з усіма правами та обов'язками народженої в цій сім'ї дитини як з боку дорослих, так і з боку дитини.

Читайте також

  • Як усиновити дитину, якщо в тебе ВІЛ: історія одеситки
  • Скільки дітей всиновили в Україні в 2020 році. Пояснює Мін'юст
  • В Україні хочуть змінити правила усиновлення. Що передбачається

Усиновлення дітей

      Під усиновленням дітей слід розуміти порядок оформлення спеціальним юридичним актом прийняття у сім’ю неповнолітньої дитини на правах сина або дочки. Підставою для усиновлення дитини є заява особи, що бажає усиновити дитину у судовому порядку. Виникає з моменту набрання чинності рішення суду про усиновлення.

На усиновлення має право кожний неповнолітній та дієздатний громадянин. Між усиновителем та дитиною різниця у віці має бути не менше ніж 15 років. Переважне право при усиновленні, якщо у супереч вступають кілька осіб, надається:

  •              —          рідним незалежно від їхнього місця проживання;
  •                     —         громадянам України;
  •              —      особам у яких проживає дитина, що усиновлюється;
  •              —      особам, що усиновляють двох або більше дітей (братів, сестер), не розриваючи родинних зв’язків.
  •       Не можуть бути усиновителями:
  •      —      особи яких позбавлено батьківських прав;
  •      —      особи, що подали завідомо неправдиві документи щодо усиновлення;
  •      —      особи, що бажають оформити усиновлення з метою отримання матеріальної винагороди;
  •      —      особи, що були усиновителями, якщо з їх вини усиновлення скасоване або визнане недійсним;
  •      —      особи, що перебувають на обліку у психоневрологічних та наркотичних диспансерах, або лікуються в цих установах;
  •      —      особи, що на час усиновлення не мають постійного заробітку, або інших законних прибутків.
Читайте также:  Заява про розгляд справи за відсутності особи

Для усиновлення дитини необхідна письмова, засвідчена належним чином, згода батьків. Діти, від яких відмовилися батьки в пологовому будинку, можуть бути усиновленні за наявності письмової згоди батьків на усиновлення після досягнення ними двомісячного віку. Усиновлення може бути проведено за відсутністю згоди батьків з наступних підстав:

  1.      —     батьки невідомі;
  2.      —     батьків позбавлено батьківських прав;
  3.      —     батьків визнано недієздатними або безвісно відсутніми;
  4.      —     батьки понад 6 місяців не проживають разом з дитиною та без поважних причин не беруть участь у її вихованні, не виявляють уваги та турботи.
  5.       Для усиновлення дітей, що перебувають на вихованні та утриманні в державних дитячих закладах, за відсутності батьків необхідна згода адміністрації дитячого закладу.
  6.       Для усиновлення неповнолітньої дитини, що досягла десятирічного віку потрібна згода цієї дини.
  7.       При усиновленні дитини особою, що перебуває у шлюбі, потрібна письмова згода другого з подружжя, за винятком, якщо останнього визнано недієздатним.
  8.       Заява про усиновлення громадянами України, а також іноземними громадянами, що перебувають у шлюбі з громадянами України, подається за місцем проживання особи, яка бажає усиновити дитину, або за місцем проживання усиновлюваного.
  9.       Для забезпечення таємниці усиновлення на прохання усиновителя може бути змінено місце народження усиновленої дитини, у виняткових випадках і дата народження.
  10.       Усиновлення може бути визнаним недійсним у судовому порядку лише за заявою особи, права якої були порушенні усиновителем, а також за заявою органів опіки і піклування та прокурора.
  11.        Скасування усиновлення не допускається, якщо до моменту пред’явлення вимоги про його скасування усиновлений досяг повноліття.

        При скасуванні усиновлення останнє припиняється з часу набрання рішенням суду про його скасування законної сили. З цього моменту відповідно поновлюються всі права і обов’язки між дитиною і її батьками та родичами за походженням.

Як усиновити дитину: процедура та необхідні документи

  • У День всиновлення 24 канал пропонує більше дізнатися про те, як це зробити та ознайомитися з процедурою оформлення опікунства.
  • Важливо! Як виховують дітей у різних країнах світу: цікаві факти
  • Згідно з законом, усиновлювачем дитини може бути:
  • дієздатна особа від 21 року,
  • особа, старша за дитину, яку вона хоче усиновити, на понад 15 років,
  • подружні пари та неодружені люди (згідно з пунктом вище).

Хто має переваги у праві на усиновлення? Переважне право над іншими усиновити дитину має людина, яка вже має власну дитину; родич дитини, яку хочуть всиновити; особа, яка всиновлює одразу кількох дітей, які є братами/сестрами. Крім того, переважне право на усиновлення дитини має подружжя.

Щоб всиновити дитину батьки мають пройти спеціальну процедуру

Ця процедура складається з кількох етапів, які необхідно пройти, перш ніж усиновити дитину. Для початку вам необхідно стати на облік кандидатів в усиновлення. Для цього необхідно звернутися в службу у справах дітей з письмовою заявою за місцем реєстрації.

До письмової заяви необхідно додати такі документи:

  • копію паспорта або іншого документа, що підтвержує особу;
  • довідка про заробітну плату за період останніх шести місяців, або копія декларації про доходи за попередній календарний рік;
  • копію свідоцтва про шлюб (якщо заявники прибувають в шлюбі);
  • медичний висновок про стан здоров’я заявника;
  • нотаріально завірена письмова згода другого з подружжя на усиновлення (в разі, якщо усиновлювачем буде тільки один з подружжя);
  • довідка про відсутність судимості;
  • копія документа, що підтверджує наявність права власності житловим приміщенням.

Служба повинна перевірити ці документи протягом 10 робочих днів, провести співбесіду з усиновителями та перевірити умови їх проживання.

За результатами розгляду поданих документів ця служба підготує висновок. Якщо висновок позитивний, то заявників поставлять на облік кандидатів в усиновлення. Після цього ви можете приступати до процедури усиновлення.

Пам’ятайте, що цей позитивний висновок діє лише один рік. Якщо за цей період ви не усиновили дитину, то ви можете звернутися в службу для продовження терміну дії висновку ще на один рік.

Усиновлювачі можуть вибрати будь-яку дитину з дитбудинку

Після цього, усиновлювачі можуть навідатися до закладу та особисто познайомитися з дитиною, яку вони хочуть забрати. Також в цей час варто ознайомитися з документами, що містяться в особовій справі дитини, її медичною картою, історією життя, поведінкою, навичками і рисами характеру.

Важливо! Діти зацькованих матерів мають вдвічі нижчий IQ

Потім усиновлювачі мають подати заяву на всиновлення дитини до служби у справах дітей. Після розгляду служба виносить вирок про висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини для подання до суду. Фактичне усиновлення дітей в Україні проводиться на підставі рішення суду.

Вже після всіх формальностей усиновлювач зобов’язаний особисто забрати дитину з місця її проживання після пред’явлення копії рішення суду про усиновлення у присутності представника служби у справах дітей.

Якщо іноземець виявив бажання усиновити дитину з України, то для цього йому потрібен дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей.

Таке усиновлення здійснюється на загальних підставах та за умови, що не виявилося громадянина України, який бажав би усиновити або взяти на виховання до себе в сім’ю цю ж дитину. До того ж, усиновлення можливе лише після досягнення дитиною п’яти років.

За даними Мінсоцполітики, за останні 10 років в Україні всиновили 23 814 дітей. І понад 6 тисяч з них опинились в родинах іноземців. За час карантину процес всиновлення сповільнився, однак все ж є сотні родин, які подають необхідні документи на розгляд та очікують на змогу забрати малюка з сиротинця.

Як усиновити дитину / Інфографіка 24 каналу

В Україні процедура усиновлення дитини є безкоштовною. Зауважимо, що єдиним обов’язковим офіційним платежем є судовий збір за подачу заяви, який стягується відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Скасування усиновлення може відбутись тільки в судовому порядку, оскільки законодавчо людина не може відмовитись від опікунства. Це може відбутись за однієї з причин:

  • усиновлення суперечить інтересам дитини. Мова йде про випадки, коли прийомна сім'я не виконує своїх обов'язків і соціальні працівники це зафіксували
  • дитина страждає на психічну чи іншу важку хворобу, про яку прийомна родина не знала
  • між прийомною родиною і дитиною не налагоджується спілкування, що шкодить емоційному стану неповнолітньої дитини.

Водночас у законодавстві наголошено, що скасування усиновлення не може відбутись після того, як дитина досягнула повноліття.

Усиновлення. Що це таке? » Дети на усыновление, анкеты детей-сирот, отказники — Украина | Медиапаспорт

ЕТАПИ ОФОРМЛЕННЯ

Усиновлення — це юридичний процес, в ході якого рішенням суду створюються нові постійні відносини між батьками і дитиною.

Для держави суть процесу полягає в передачі батьківських прав та обов'язків від однієї сім'ї до іншої.

Для усиновителів усиновлення означає прийняття в сім'ю дитини на правах народженої, з усіма правами та обов'язками, як з боку дорослих, так і з боку дитини.

Хто може усиновити

Відповідно до статті 211 Сімейного Кодексу України усиновителем може бути:

  • дієздатна особа віком не менше 21 року;
  • особа, старша за дитину не менше ніж на п'ятнадцять років. Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.
  • особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину. Якщо такі особи проживають однією сім'єю, так би мовити, в цивільному шлюбі, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини;
  • якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена ​​чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі; якщо дитина має лише батька, він не може бути усиновлена ​​жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі. Але якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини;
  • якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка;
  • кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.
  • Переважне право серед кількох осіб, які бажають усиновити одну і ту ж дитину, надається:
  • родичам дитини незалежно від місця їх проживання;
  • громадянам України — перед іноземцями;
  • особам, які всиновлюють двох і більше дітей (сестер, братів), не пориваючи сімейних відносин;
  • особам, в сім'ях яких проживає дитина, яка усиновлюється;
  • особі, яка є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється;
  • подружжю — перед самотньою особливої.

За правилами статті 212 Сімейного Кодексу України визначено, що усиновлювачами не можуть бути особи, які:

  • обмежені у дієздатності або визнані недієздатними;
  • були позбавлені батьківських прав щодо інших дітей, якщо ці права не були поновлені;
  • були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини;
  • перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
  • зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
  • не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
  • страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров'я України;
  • були засуджені за злочини, перелік яких зазначений в даній статті сімейного кодексу України;
  • за станом здоров'я потребують стороннього догляду;
  • є особами без громадянства;
  • перебувають у шлюбі з особою, яка, згідно з цією статтею, не може бути усиновлювачем;
  • мають інтереси, які суперечать інтересам дитини.
Читайте также:  Развод с иностранцем в украине

Яких дітей можна усиновити Згідно ст.ст. 209, 219 Сімейного Кодексу України без згоди батьків може бути усиновлена ​​дитина:

  • кинутий в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забирати батьки, інші родичі, після досягнення нею двомісячного віку;
  • який було підкинуто чи знайдено, через два місяці з часу його перебування;
  • батьки якої невідомі;
  • батьки якого визнані судом безвісно відсутніми;
  • батьки якого визнані судом недієздатними;
  • батьки якої позбавлені батьківських прав;
  • якщо судом встановлено, що батьки, які не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківського піклування та піклування, не виховують та не утримують її.

За згодою батьків дитина може бути усиновлена ​​після досягнення нею двомісячного віку (ст. 217 сімейного кодексу). Зазначеною статтею встановлено, що згода батьків має бути добровільним і безумовним. Угода про надання плати за згоду на усиновлення дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з якими він проживає, не має законодавчих підстав. Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків. У виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька, або була позбавлена ​​їхнього піклування (ст. 208 Сімейного Кодексу). У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 210 брати і сестри не можуть бути роз'єднані при їх усиновленні. За наявності обставин, що мають істотне значення, і за згодою органу опіки та піклування суд може постановити рішення про усиновлення когось із них, або усиновлення їх різними особами. Якщо усиновлення для дитини не є таємним, брат та сестра мають право знати про нове місце їх проживання.

Рішення суду про усиновлення Згідно зі статтею 224 Сімейного Кодексу суд, виносячи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема:

  • стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини;
  • мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;
  • мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновленні;
  • взаимосоответствие усиновителя і дитини, а також те, як довго потенційний усиновитель піклується про дитину;
  • стан здоров'я дитини і потенційного усиновителя;
  • ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

При дотриманні всіх умов, встановлених Сімейним Кодексом, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини, суд виносить рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.

Суд не може відмовити особі в усиновленні на тій підставі, що воно вже має або може народити дитину. Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішення суду про усиновлення (ст. 225 Сімейного Кодексу).

За бажанням усиновлювача державний орган реєстрації актів цивільного стану видає на підставі рішення суду свідоцтво про усиновлення.

Правові наслідки усиновлення Згідно зі ст. 232 Сімейного Кодексу правові наслідки усиновлення наступають з моменту набрання законної сили рішення суду. З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. Правові зв'язки можуть бути збережені між усиновленою дитиною та іншими родичами в тому випадку, коли після смерті одного з батьків дитини або визнання його недієздатним другий з батьків вступає в повторний шлюб і його дружина, чоловік у повторному шлюбі бажають усиновити цю дитину. У цьому випадку баба, дід дитини з боку того з батьків, хто помер або визнаний недієздатним, рідні брати, сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження між ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв'язку. Суд розглядає таку заяву одночасно із заявою про усиновлення і може задовольнити її, якщо це відповідає інтересам дитини. Крім цих правових наслідків з моменту усиновлення, між усиновленою особою (а в майбутньому — між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням з'являються взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки. Так, з моменту усиновлення усиновлювач набуває права та обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. У свою чергу, усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, які має дитина щодо своїх батьків. Крім того, усиновлена ​​дитина зберігає права, які вона мала до усиновлення: на пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування у зв'язку з втратою годувальника.

§ 2. Умови, порядок та правові наслідки усиновлення

§ 2. Умови, порядок та правові наслідки усиновлення

Умови усиновлення — це згода осіб, які відповідно до закону мають на це право: самої дитини; її батьків або осіб, що їх замінюють; одного з подружжя, якщо він не виступає усиновлювачем.

Умови та вимоги, яких слід дотримуватися при здійсненні уси: новлення, витікають із самої суті інституту усиновлення, і призна: чення їх зводиться до того, щоб усиновлення слугувало виключно інтересам дитини.

Наприклад, якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати і сестри, вони не можуть бути роз'єднані при їх усиновленні, за винятком обставин, що мають істотне значення (наприклад один із братів має фізичну ваду). Згоду на це обов'язково дає орган опіки та піклування.

Причому, якщо усиновлення для дитини не є таємним, брат і сестра мають право знати про нове місце її проживання (ст. 210 СК).

Згода дитини на усиновлення. СК установив, що згода дитини може братися до уваги тільки з того моменту, коли остання може сформулювати і висловити її у формі, яка відповідає її віку.

Але для того, щоб дитина дала згоду або відмовилася від усиновлення, необхідно щоб вона була поінформована щодо правових наслідків усиновлення. Відмова дитини дати згоду на усиновлення, повинна розглядатися як серйозна перешкода для усиновлення.

І лише тоді, коли судом буде встановлено, що заперечення дитини не має під собою обґрунтування і не тягне встановлення перешкод до створення нормальних відносин між ним і усиновлювачем, усиновлення провадиться без згоди дитини.

Це можливо у наступних випадках: якщо дитина у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення, а також, якщо вона проживає в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками (ст. 218 СК). Останній виняток вводиться з метою збереження таємниці усиновлення.

Згода батьків на усиновлення дитини. Як правило, усиновлюються діти, у яких немає батьків. На жаль, за сучасних умов, поширеними стали випадки, коли батьки, або бодай один із них, у дитини є, але існує нагальна потреба змінити догляд за нею, що, безумовно, приведе до істотних юридичних змін у їх стосунках. У цих випадках і потрібна згода кровних (рідних) батьків на це.

Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків, тобто тоді, коли мати, батько усвідомлюють значення своїх дій та можуть керувати ними.

Якщо ж буде встановлено, що згода дана під тиском фізичного або психічного насильства, внаслідок збігу тяжких обставин, вона може бути оскаржена у суді.

Між тим, відміна усиновлення, що вже відбулося, при оскарженні згоди батьків можлива лише за умови, що це відповідає інтересам дитини.

Згода батьків повинна бути безумовною, наприклад, батьки не можуть вимагати, щоб дитина була усиновлена конкретною особою або подружжям тощо. Згода повинна бути безоплатною.

Умо: ва про надання усиновлювачем плати батькам за згоду є нікчемною і, як наслідок, зумовлює необхідність повернення такої плати відповідно до норм ЦК.

Що ж стосується самої згоди на усиновлення, то в цьому випадку немає причин скасовувати її.

Існує певний порядок для дачі згоди батьками. Так, згода може бути дана лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Це правило тісно пов'язане з медичним критерієм, відповідно до якого саме цей період є психічно складним для матері дитини.

Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди потрібна ще згода їх батьків, оскільки їх воля не може визнаватися цілком сформованою. Така думка неодноразово висловлювалася в науковій літературі1.

Тобто ця вимога пов'язана з необхідністю додаткового захисту інтересів неповнолітніх батьків, які могли б вчинити акт, про наслідки якого в подальшому можуть тужити все своє життя.

Між тим, доцільним було б розширити перелік осіб, які повинні давати згоду на цей випадок, додавши до них опікунів або попечителів, а за відсутності їх — органи опіки та піклування. Згода батьків на усиновлення їхньої дитини має бути укладена письмово і посвідчена нотаріусом.

Якщо батьки не погоджуються на усиновлення, останнє немож: ливе. Це пояснюється тим, що згода на усиновлення — одне з важливих особистих немайнових прав батьків і воно не може бути порушене, оскільки усиновлення дитини спричинює повне припинення правового зв'язку між нею і батьками (ст. 217 СК).

Усиновлення дитини без згоди батьків. Усиновлення можливе без згоди батьків, якщо вони значною мірою втратили зв'язок з дитиною: невідомі (усиновлення дитини, яка була підкинута, знайдена), визнані безвісно відсутніми, недієздатними, позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється.

Без згоди повнолітніх батьків проводиться усиновлення, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не виявляють до неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її. Відомо, що неналежне виконання батьківських прав та обов'язків тягне за собою застосування санкцій. В цьому випадку йдеться саме про відповідальність батьків, яка буде застосовуватися лише за наявності вини останніх (ст. 219 СК).

Згода опікуна, піклувальника на усиновлення дитини. Щодо дітей, які позбавлені батьківського піклування, згоду на усиновлення надає опікун, піклувальник, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в яких знаходилася дитина. Згода надається в письмовому вигляді (статті 221,222 СК).

Читайте также:  Як обрати лікаря? (покрокова інструкція)

Отримання згоди вказаних осіб необхідне виключно з метою захисту інтересів дитини. Тому, якщо опікун або піклувальник не дають згоди на усинов: лення, така згода може бути дана органом опіки та піклування. Між тим, і відмова вказаних органів не є перешкодою для усиновлення дитини, якщо це відповідає її інтересам.

Заклад охорони здоров'я чи навчальний заклад також можуть не дати згоди на усиновлення. Причому, якщо в судовому порядку буде встановлено, що для цього не було достатніх підстав, заперечення вказаних органів не буде перешкодою до усиновлення.

Згода одного з подружжя на усиновлення дитини. На усиновлення дитини одним з подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, посвідчена нотаріально. Така згода необхідна в зв'язку з тим, що той з подружжя, що не є усиновителем, також буде брати участь у вихованні дитини як вітчим або мачуха.

Між тим, усиновлення дитини може відбутися без згоди другого з подружжя, якщо він визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Необхідність у згоді відпадає також і у випадку, коли встановлюється режим їх окремого проживання (ч. 3 ст. 220, п. 3 ч. 2 ст. 120 СК).

Порядок усиновлення — це процедура, яка складається з певних стадій і здійснюється відповідними органами за пра4 вилами, що встановлені законодавством. Новий СК зберігає судовий порядок усиновлення (статті 223, 224 СК), за певним винятком (ст. 282 СК).

Процедура усиновлення на сьогодні регулюється ЦПК. Справи про усиновлення дітей, які проживають на території України, розглядаються районним (міським) судом за місцем проживання усиновлюваної дитини або за місцем проживання заявника. Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду письмову заяву про усиновлення персонально.

Подання заяви через представника не допускається.

Усиновлення, в першу чергу, пов'язане з волею особи, яка бажає усиновити дитину, і тому будь-яка життєва ситуація може вплинути на його наміри. Тому закон дозволяє такій особі відкли: кати заяву про усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення (ч. 2 ст. 223 СК). Після цього відмова від уси: новлення стає неможливою.

Постановляючи рішення про усиновлення дитини, суд має враховувати всі обставини, що мають істотне значення, а саме стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину; її сімейний стан та умови проживання; ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву на усиновлення; особу дитини та стан її здоров'я, ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити; взаємини особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, навіть те, як довго ця особа опікується вже дитиною тощо (ч. 1 ст. 224 СК). Безумовно, перелік цих обставин не є вичерпним і суддя може вимагати представлення будь-яких інших документів, залучати до участі в справі батьків дити: ни, саму дитину, яка досягла віку 7 років, інших заінтересованих осіб для того, щоб прийняти вірне рішення.

Тільки при дотриманні всіх умов усиновлення, встановлення здатності особи, яка бажає усиновити дитину, до цього, а також упевненості в тому, що усиновленням будуть забезпечені стабільні та гармонійні умови для життя дитини, суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини. Перепоною до усиновлення не може слугувати той факт, що особа, яка бажає усиновити дитину, вже має або може народити дитину (ч. 3 ст. 224 СК).

Вже на стадії подачі заяви особа, що бажає стати усиновлювачем, може виявити намір бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір'ю, батьком дитини або повнолітньої особи, зміни: ти відомості про місце народження та дату народження дитини, а також змінити прізвище, ім'я та по батькові цієї дитини. Між тим, бажання усиновлювача можуть бути задоволеними за загальним правилом тільки тоді, коли вони відповідають інтересам дитини. При цьому в ряді випадків передбачено дотримання також й інших умов. Наприклад, при усиновленні дитини, яка досягла семи років, для запису усиновлювача матір'ю, батьком, потрібна її згода, за винятком випадків, якщо дитина проживає в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками, а також якщо вона за станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення.

Бажання змінити дату народження впливатиме на медичні показники розвитку дитини, тому закон дозволяє це зробити, але не більш як на шість місяців.

Зазвичай дитина при усиновленні зберігає своє прізвище, ім'я та по батькові, що витікає з Конвенції про права дитини.

Між тим, прізвище та по батькові дитини закон дозволяє змінити за умови, якщо усиновлювачами одночасно є жінка та чоловік, які записуються батьками дитини. Якщо прізвища усиновлювачів не співпадають, прізвище дитини визначається за їх вибором.

Що ж стосується імені дитини, то це відбувається з її згоди, якщо вона досягла семи років, за винятком випадку, коли дитина живе в сім'ї усиновлювачів і звикла до імені.

При усиновленні повнолітньої особи її прізвище, ім'я та по батькові можуть бути змінені тільки з взаємної згоди усиновлю: вача та самої повнолітньої особи — усиновленого.

Якщо при усиновленні змінюється ім'я, прізвище, по батькові, дата чи місце народження дитини або усиновителі записуються матір'ю, батьком дитини, про це робиться спеціальна вказівка у рішенні суду про усиновлення.

На підставі рішення суду про усиновлення залежно від бажан: ня усиновлювача видається або Свідоцтво про усиновлення, або нове Свідоцтво про народження дитини (ч. 2 ст. 225, ст. 233 СК).

Якщо особа, що бажає стати усиновлювачем, прагне зберегти тайну усиновлення, то на підставі рішення суду про усиновлення, копія якого обов'язково надсилається до відділу РАЦС за місцем винесення рішення, а якщо відбувається усиновлення дитини іноземними громадянами, то також і до Центру з усиновлення дітей, до актового запису про народження дитини або повнолітньої особи державний орган РАЦС вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження дитини. Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.

Слід зазначити, що СК передбачає спеціальні заходи, спрямовані на збереження таємниці усиновлення. Так, особа має право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення.

У синовлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття.

А особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо усиновлення, зобов'язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним.

Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв'язку з цивільною чи кримінальною справою, яка є у їх провадженні.

Між тим, особа, яка була усиновлена, має право після досягнення нею чотирнадцяти років на одержання інформації щодо свого усиновлення. Таким чином, мож: на дійти висновку, що таємницею є не тільки сам факт усиновлення, а й певні стадії самого процесу усиновлення.

Усиновлення дитини, яка є громадянином України, але про3 живає за межами України.

Усиновлення громадянином України дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України.

Встановлення винятку із загально: го правила про судову процедуру усиновлення пов'язане з якнай: швидшим вирішенням цього питання. Усиновлення здійснюється відповідно до законів України за винятком порядку усиновлення.

Правові наслідки усиновлення. Усиновлення породжує певні правові наслідки.

По-перше, з моменту здійснення усиновлення, а ним вважається день набрання чинності рішенням суду (ч. 1 ст. 225 СК), припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням, за певними винятками.

Так, наприклад, одночасно з заявою про усиновлення суд може розгля: дати заяву найближчих родичів (баби, діда, рідних братів та сестер дитини) про збереження між ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв'язку (ч. 2 ст. 232 СК). Суд задовольняє заяву, якщо це буде відповідати інтересам дитини.

По-друге, з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому — між її дітьми, онуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.

По-третє, усиновлювачі одержують правовий статус матері, батька, а усиновлені — правовий статус дитини (сина, дочки).

Усиновлювачеві надаються права і накладаються на нього обо: в'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини, а особі, яку усиновлено, надаються права і накладаються на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Між тим, у випадках, передбачених законом, дитина зберігає права, які вона мала до усиновлення. Це стосується права на пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вона мала до усиновлення (ст. 234 СК).

Відповідно до нового СК за станом утримання та виховання дітей, які були усиновлені, здійснюється нагляд. За дотриманням прав дитини, що усиновлена і проживає в Україні, до досягнення нею повноліття нагляд здійснюється органом опіки та піклування.

Якщо ж діти усиновлені іноземцями і проживають за межами України, відповідна консульська установа за дорученням Міністерства закордонних справ України (далі — МЗС) веде облік цих дітей і до досягнення ними вісімнадцяти років здійснює нагляд за дотриманням їхніх прав.

Ссылка на основную публикацию