Особи, які не можуть бути усиновлювачами

  • 1. Не можуть бути усиновлювачами особи, які:
  • 1) обмежені у дієздатності;
  • 2) визнані недієздатними;
  • 3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
  • 4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
  • 5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
  • 6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
  • 7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
  • 8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
  • 9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
  • 10) були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 1501, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
  • 11) за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;
  • 12) є особами без громадянства;
  • 13) перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3 — 6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.

2. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Коментар:

На відміну від загальних підстав виникнення відносин батьківства, материнства, при якому не встановлено жодних обмежень за віком, станом здоров'я, рівнем інтелектуального розвитку чи інших факторів, законом визначаються певні передумови виникнення відносин із усиновлення.

Серед них є вимоги щодо особи, яка може бути усиновлювачем. При цьому на відміну від визначення осіб, які можуть бути усиновлювачами відповідно до ст. 211 СК України, коментована стаття встановлює не правові, а соціальні та інші ознаки особи, яка може бути усиновлювачем.

Зумовлене це, насамперед, основним завданням інституту усиновлення, де, на відміну від біологічного походження дитини, законом можуть бути встановлені соціально бажані передумови виникнення відносин батьківства, материнства.

Наприклад, якщо у подружжя, котрі хворі на хронічний алкоголізм чи мають дворічний стійкий психічний розлад, народжуються діти, то, як правило, тягар піклування про таких дітей лягає на членів сім'ї такого подружжя, інших родичів, державу.

У випадку ж здійснення усиновлення державою визначаються його передумови, які повинні унеможливити перекладання виконання батьківських обов'язків, батьківського піклування на інших осіб.

Так не можуть бути усиновлювачами особи, які визнані недієздатними або обмеженими у дієздатності. Відповідно до ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Звичайно якщо особа не здатна розуміти значення своїх дій та/або керувати ними, вона не взмозі буде виконувати обов'язки, покладені на усиновлювача.

Обмеження дієздатності фізичної особи відбувається судом в разі, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а також якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище (ст. 36 ЦК). Особа вважається обмежено дієздатною або недієздатною з моменту набуття законної сили відповідним судовим рішенням про це.

Не відповідатиме завданням інституту усиновлення передання особи у сім'ю тій особі, котра позбавлена батьківських прав і не поновлена в них (ст. ст. 164, 169 СК України).

Позбавлення батьківських прав є санкцією за серйозні сімейні правопорушення, вчинені батьками (жорстоке поводження з дитиною, хронічний алкоголізм або наркоманія тощо).

Отже якщо батьки не виконували батьківських обов'язків щодо власної дитини, їм не може бути дозволено усиновлювати чужу дитину.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р.

N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» вказується на те, що у разі одночасного подання до суду заяви про усиновлення та заяви про поновлення батьківських прав необхідно об'єднати ці заяви і розглянути в одному провадженні.

На наш погляд, вказана позиція є такою, що не відповідає суті та завданням інституту усиновлення, а також суті та значенню провадження у справах про усиновлення зокрема та окремого провадження взагалі.

Такі справи не можуть розглядатися в одному провадженні, оскільки належать до різних видів проваджень (справи про поновлення батьківських прав до позовного провадження, а про усиновлення — до окремого). У цьому випадку доцільно зупиняти провадження у справі про усиновлення до вирішення справи про поновлення батьківських прав на підставі п. 4 ч. 1 ст.

201 ЦПК України, тобто неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства. Справа про усиновлення за таких обставин може розглядатися тільки після вирішення справи про поновлення батьківських прав по суті. І тоді, з урахуванням рішення суду, вирішувати справу про усиновлення, адже навіть поновлення батьківських прав не виключає можливість усиновлення дитини.

Не можуть бути усиновлювачами особи, які в минулому вже намагалися виконувати щодо чужої для них дитини батьківські обов'язки (були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями), але вищевказані відносини були припинені з їх вини.

Також забороняється бути усиновлювачами особам, які перебувають на обліку або лікуванні у наркологічному або психоневрологічному диспансері або зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами.

Причому, якщо перебування на обліку чи лікуванні можна підтвердити довідками із наркологічних чи психоневрологічних диспансерів, то зловживання спиртними напоями доводиться загальними доказами (показаннями сусідів, співробітників міліції тощо).

Відсутність заробітку та незабезпеченість житлом є суттєвою перешкодою для повноцінного існування самої людини, не говорячи про створення умов для існування, виховання та створення інших складових розвитку дитини. У випадку усиновлення повнолітньої особи це також має значення, оскільки може призвести до претензій усиновлювача до усиновленої особи щодо майнового та житлового забезпечення.

Під місцем проживання визнається житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає (ст.

29 ЦК України), при цьому воно може бути постійним, переважним або тимчасовим.

Читайте также:  Права та обовьязки опікуна, піклувальника щодо дитини

У цьому аспекті слід виходити з того, що постійна зміна місця проживання особою в силу професійного заняття чи інших подібних причин, не повинна бути підставою для відмови у здійсненні усиновлення. 

Положення щодо наявності постійного заробітку (доходу) як складової матеріальної незалежності та спроможності забезпечити реалізацію засад та мети усиновлення, повинно визначатися у кожному конкретному випадку.

За загальним правилом, під постійним заробітком (доходом) слід розуміти систематичне отримання грошових коштів за виробництво товарів, виконання робіт та інших завдань, надання послуг, заробітної плати, в тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат та винагород, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму. Однак в окремих випадках у поняття постійного заробітку (доходу) в аспекті коментованої статті можуть братися до уваги інші грошові надходження, які входять у розуміння поняття «доходу», яке міститься у ст. 1 Закону України 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб». Наприклад, це може бути отримання ренти за відповідним договором, наявність значних вкладних (депозитних) рахунків. Тому особа не може бути визнана такою, що не може бути усиновлювачем, лише у зв'язку з тим, що вона не працює.

Перелік хвороб, які виключають можливість бути усиновлювачем, визначається у зв'язку з тим, що при їх наявності особи, які претендують на усиновлення, не зможуть здійснити належне піклування та виховання дитини, або ж взагалі перебування (контакт) з такою особою може складати небезпеку для самої усиновленої особи. Перелік захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем, затверджений наказом МОЗ України від 20 серпня 2008 р. N 479.

Не може бути усиновлювачем також іноземець, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі за правилами своєї країни. Винятком з цього правила є випадки, коли такий іноземець є родичем дитини.

Перешкодою для усиновлення є також не знята та непогашена судимість усиновлювача за ряд злочинів.

До таких злочинів відносяться злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Також окремо виділені такі злочини, як Підміна дитини (ст.

148 КК), Експлуатація дітей (ст. 150 КК), Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (ст. 1501 КК), Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК), Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК), Зловживання опікунськими правами (ст.

167 КК), Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) (ст. 169 КК), Посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів (ст. 181 КК), Розбій (ст. 187 КК), Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (ст. 324 КК), Геноцид (ст. 442 КК).

Перелік обставин, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем, не є вичерпним. Тому ще однією з перешкод для набуття статусу усиновлювача є конфлікт інтересів — усиновлювача та дитини. Складність визначення цієї суперечності полягає у тому, що їх подекуди надзвичайно важко визначити.

Інтереси особи, яка претендує на статус усиновлювача, можуть суперечити інтересам дитини по-різному: вони можуть суперечити інтересам будь-якої дитини (напр., особа була засуджена за вбивство, зокрема дитини), а можуть суперечити інтересам конкретної дитини, яку ця особа бажає усиновити (напр.

, проживання чи переїзд у ту місцевість, проживання в якій протипоказане цій дитині).

У судовій практиці окремо наголошується на тому, що метою усиновлення не повинно виступати отримання у зв'язку з цим матеріальної чи іншої вигоди, а також те, що правовий інститут усиновлення не може бути зведений лише до виконання усиновлювачем обов'язку з утримання усиновленого, оскільки це суперечило б його засадам і принципам.

Усиновлення: поняття, порядок оформлення усиновлення. Особи, які можуть бути усиновлювачами, правові наслідки усиновлення. Усиновлення дітей, що є громадянами України, іноземними громадянами. Участь адвоката у справах такої категорії

       Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини провадиться у її інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

       Усиновленою може бути дитина, яка не досягла повноліття (18 років). У виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування.

        Дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яку відмовилися забрати з них батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку.

        Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз’єднані при їх усиновленні.

        Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

  •        Для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.
  •         Усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони: 1) невідомі; 2) визнані безвісно відсутніми; 3) визнані недієздатними; 4) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється;
  •         На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.

        Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається. Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

  1.         Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: 1) стан здоров’я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; 2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; 3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; 4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; 5) особу дитини та стан її здоров’я; 6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.
  2.       Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
  3.        Орган опіки та піклування здійснює нагляд за дотриманням прав дітей, які  усиновлені і проживають в Україні до досягнення ними повноліття.
Читайте также:  Стягнення грошової суми

2.Особи, які можуть бути усиновлювачами, правові наслідки усиновлення

       Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцять років.

        Усиновлювачами можуть бути подружжя. Якщо дитина має лише матір або лише батька, вона не може бути усиновлена чоловіком або жінкою, з якими її мати або чоловік не перебувають у шлюбі. Якщо такі особи проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.

         За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України: 1) в сім’ї якого виховується дитина; 2) який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється; 3) який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами; 4) який є родичем дитини. Також переважне право на усиновлення дитини має подружжя.

  •         З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.
  •        З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов’язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому – між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.
  •        Усиновлення надає усиновлювачеві та особі, яку усиновлено, права і накладає на них взаємні обов’язки у такому ж обсязі, які мають батьки та діти.

3.Усиновлення дітей, що є громадянами України, іноземними громадянами

  1.        Усиновлення іноземцем в Україні дитини, яка є громадянином України, здійснюється на загальних підставах.
  2.        Дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває не менш як один рік на обліку і досягла п’яти років.

  3.         Усиновлення може бути здійснено до закінчення зазначеного строку, а також до досягнення дитиною п’яти років, якщо:
  4. 1) усиновлювач є родичем дитини;
  5. 2) дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку хвороб, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;
  6. 3) здійснюється усиновлення усіх рідних братів і сестер в одну сім’ю, якщо один з них досяг п’яти років і перебуває на обліку в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, не менш як один рік;
  7. 4) іноземці виявили бажання усиновити дитину, яка є братом або сестрою раніше усиновленої ними дитини.
  8.        Дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти на виховання до себе в сім’ю.
  9.       Переважне право на усиновлення дитини – громадянина України мають іноземці, які є: 1) родичами дитини; 2) громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги.
  10.       На усиновлення дитини іноземцем потрібна згода центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей.
  11.       Усиновлення іноземцями провадиться за умови забезпечення дитині прав в обсязі не меншому, ніж це встановлено законами України.
  12.        За усиновленою дитиною зберігається громадянство України до досягнення нею вісімнадцяти років.
  13.        Усиновлена дитина має право на збереження своєї національної ідентичності.
  14.        Усиновлення громадянином України дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України.
  15.        Якщо усиновлювач не є громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадянином України, потрібен дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей.
  16.        Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, не є таємним, якщо у державі, в якій усиновлювач постійно проживає і в яку має переїхати дитина, усиновлення не є таємним.
  17.         Якщо діти усиновлені іноземцями і проживають за межами України, відповідна консульська установа веде облік цих дітей і здійснює нагляд за дотриманням їхніх прав до досягнення ними вісімнадцяти років.

4.Участь адвоката у справах такої категорії

Прийнявши доручення на ведення справи про усиновлення, адвокат має уважно вивчити умови життя і виховання дитини, взаємовідносини між нею та потенційними усиновлювачами.

На стадії підготовки справи про усиновлення до розгляду в суді адвокат має допомогти своєму клієнтові-заявникові зібрати передбачені законодавством України документи, перевірити, чи було запитано думку дитини.

При веденні справи про усиновлення адвокат надає суду докази того, що саме його довіритель може створити дитині кращі умови для життя та виховання. У разі відмови суду в усиновленні дитини заявником адвокат може написати апеляційну скаргу.

Усиновлення дітей в Україні | Юридичний самозахист

Стаття актуальна на 2021 рік

Одним з важливих суспільних питань є усиновлення. На початок 2020 року Україні близько 20 тисяч дітей чекають можливості знайти свою сім’ю.

Процес регулюється Сімейним, Цивільним процесуальним кодексами України і спеціальним Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 905.

Як усиновити дитину

Особливістю усиновлення є чітко обмежений перелік осіб, які мають і не мають на це право. Для того щоб усиновити дитину, особа повинна бути:

  1. дієздатною;
  2. бути старшою 21 років (це обмеження не поширюється на родичів дитини);
  3. різницю у віці в 15 років з малюком, якого хоче усиновити.
Читайте также:  Заперечення проти позовної заяви про визнання членами сім’ї наймача, визнання осіб, такими, що втратили право на користування житловим приміщенням та зобов’язання вчинення дій

Якщо на одного і того ж малюка претендує не одна людина, перевага буде надано громадянам України, родичам або подружжю, які, в разі необхідності, готові усиновити кілька дітей, не пориваючи сімейних відносин між ними.

Більш ймовірно, що право усиновити буде за тими, у кого проживає кандидат на усиновлення або якщо заявник є чоловікомдружиною матерібатька дитини.

Особа, яка бажає усиновити малюка, не повинна перебувати на обліку або лікуватися в психоневрологічному, наркотичному диспансері. А також бути засудженою за злочини проти життя і здоров’я і по іншим статтям Кримінального Кодексу України, перелік яких наведено у статті 212 Сімейного Кодексу України п.10.

Хто не може бути усиновлювачем

Як усиновителі не розглядаються:

  • одностатеві пари;
  • особи, визнані недієздатними або обмежено дієздатними;
  • без певного місця проживання або постійного заробітку;
  • не мають громадянства або ж іноземні громадяни, які не перебувають у шлюбі (за винятком, якщо усиновлювач є родичем дитини);
  • люди із захворюваннями, перерахованими Міністерством охорони здоров’я України, або ті, які самі потребують щоденного догляду;
  • особи, які зловживають алкоголем або наркотичними речовинами;
  • ті, хто був позбавлений батьківських прав по відношенню до іншої дитини, або вже були усиновлювачами і втратили це право з власної вини.

Кандидат, який проживає з кимось, хто підпадає під перелік осіб, яким було б відмовлено в усиновленні, не може розраховувати на успішний результат справи.

За рішенням суду усиновлювачами можуть бути особи, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, але проживають однією сім’єю (в цивільному шлюбі).

Порядок взяття на облік для усиновлення в Україні

Для усиновлення дитини необхідно стати на облік кандидатів в усиновлювачі. Для цього в Службу у справах дітей за місцем свого проживання подається наступний пакет документів:

  1. заява про взяття на облік;
  2. копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;
  3. довідка з офіційного місця роботи про заробітну плату за останні 6 місяців. Також підійде декларація про дохід за попередній рік, завірена в податковій інспекції;
  4. копія свідоцтва про укладення шлюбу;
  5. довідка з медичного закладу про фізичний і психологічний здоров’я кожного кандидата спеціального зразка;
  6. письмова нотаріально завірена згода на усиновлення другого з подружжя, коли усиновлювачем виступає тільки один;
  7. довідка про відсутність судимості;
  8. копія документа, що підтверджує право власності або користування нерухомістю.

Термін дії вищеперерахованих документів становить 1 рік.

Отримавши необхідну документацію, Служба у справах дітей протягом 10 робочих днів повинна:

  1. перевірити подані документи;
  2. обстежити житлово-побутові умови заявника та скласти відповідний акт;
  3. провести співбесіду з майбутніми усиновлювачами.

При позитивному результаті Служба у справах дітей ставить заявників на облік кандидатів в усиновлювачі, вносить інформацію щодо них до Єдиного банку даних і складає висновок щодо можливості бути усиновлювачами. Термін дії такого висновку становить 1 рік і може бути продовжений не більше ніж на 1 рік.

Рішення про відмову у взятті на облік виноситься в разі невідповідності усиновителів вимогам закону і видається в письмовому вигляді.

Процедура усиновлення дітей в Україні

Не можете знайти дитину для усиновлення? Служба у справах дітей надасть для вивчення інформацію зі списку дітей, які перебувають на централізованому, регіональному або місцевому обліку.

Анкета дитини, яка може бути всиновлена, повинна включати в себе фотографію, дату і місце народження, стать, ім’я, інформацію щодо фізичного і психологічного стану здоров’я, особливості розвитку, дані щодо її батьків або родичів, якщо такі відомі, опис звичок і характеру.

Якщо знаєте, кого хочете усиновити, або вже вибрали з наданих кандидатів, то видається направлення на знайомство і спілкування з дитиною.

У разі якщо рішення про усиновлення конкретної дитини прийнято, необхідно подати заяву в Службу у справах дітей того району, в якому проживає дитина. Служба в свою чергу отримує згоду дитини (якщо вона здатна в силу віку висловити свою думку), і готує висновок про можливість усиновлення.

Розгляд судом справ про усиновлення в Україні

Наступним етапом усиновлення є подача заяви в суд за місцем знаходження дитини. До заяви про усиновлення необхідно додати:

  1. копію свідоцтва про шлюб або письмову згоду другого з подружжя (якщо усиновлювачем є тільки один);
  2. медичну довідку про стан здоров’я;
  3. довідку з роботи, в якій вказано розмір зарплати або копію декларації про доходи;
  4. документ про право власності або користування житлом;
  5. згода на усиновлення самої дитини.
  • Під час судового розгляду справи про усиновлення орган опіки та піклування подає до суду свій висновок про можливість усиновлення, до якого додає акт обстеження житлових умов заявника, свідоцтво про народження дитини та медичну довідку про стан здоров’я дитини.
  • Суд зобов’язаний з’ясувати мотиви усиновлення, ставлення дитини до усиновителів та безліч інших питань для прийняття рішення.
  • У разі прийняття позитивного рішення, дитину можна забрати після набрання рішенням чинності (якщо ніхто не оскаржить, то 10 днів з моменту отримання його копії усіма учасниками процесу).

Допомога при усиновленні

Україна фінансово дбає про людей, які усиновили дитину. Отримати фінансову допомогу можна, звернувшись до Управління праці та соціального захисту населення, протягом 12 місяців після дня вступу в силу рішення про усиновлення, але не пізніше.

Розмір допомоги в Україні прирівняний до соціальної виплати при народженні малюка. Якщо всиновлюють не одного, а більше дітей, допомога виходить на кожного з дітей. Детальніше прочитати про допомогу на дітей можна тут.

Які документи необхідно надати для отримання виплат при усиновленні:

  1. копію паспорта;
  2. копію свідоцтва про народження дитини;
  3. банківські реквізити для перерахування виплат. Рахунок в банку необхідно відкрити заздалегідь;
  4. копію рішення суду про усиновлення.

Підводимо підсумки по темі усиновлення дитини в Україні:

  1. Законодавство контролює порядок усиновлення дітей в Україні, чітко позначивши коло осіб, яким держава готова довірити майбутнє нації.
  2. Для усиновлення необхідно пройти кілька етапів: встати на облік кандидатів в усиновлювачі в Службі у справах дітей, вибрати дитину з тих, хто перебуває на обліку дітей, які очікують усиновлення, подати відповідну заяву в Службу у справах дітей, після чого звернутися із заявою до суду.
  3. Документом, що підтверджує усиновлення, є рішення суду, яке набрало законної сили.
  4. Для батьків усиновлених дітей існують виплати, розмір яких прирівнюється до розміру виплат при народженні дітей.
Ссылка на основную публикацию