Оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини

Оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини

Права і обов’язки батька і матері по відношенню до дитини багато в чому залежать від умов появи на світ малюка і його походження (визначається главою 12 Сімейного кодексу (ст.121-140)). Наприклад, стаття 125 і 122 фіксують, що дитина, народжена в шлюбі, походить від подружжя. Але якщо виникають якісь додаткові обставини, це питання доводиться з’ясовувати в суді. В яких випадках відбувається оспорювання батьківства в Україні читайте далі в статті.

Особливості процедури

Почнемо з позовом. Подати його до суду може мати, опікун (офіційний) або особи, які її утримують, а вже після 18 років і сама дитина. Ухвалення рішення в судовому порядку за заявою батьків (вірніше, особи, які себе ними вважають) теж відбувається в Україні все частіше.

Говорячи простою мовою, якщо людина не вважає себе батьком дитини, у нього є всі законні права довести це. Але закон не тільки дає права, але і передбачає правила їх дотримання, а за недотримання після, карає … ..Так що оспорювання батьківства – процедура з двояким глуздом.

Розглянемо на прикладах.

Чоловік вважає себе батьком

Розглянемо дві ситуації. Чоловік і жінка в молодості жили в одному місті, зустрічалися, після шляхи розійшлися, зв’язок перервався. Тепер він повернувся, дізнався, що у неї є дитина, за термінами народжений від нього ….

Жінка відмовляється спілкуватися або прямо заявляє, що у дитини інший батько. Чоловік розгублений. По термінах він може бути батьком, але офіційного підтвердження немає, є тільки слова.

Ось і вирішує людина дізнатися правду, подає позовну заяву до суду.

Якщо він хотів довести своє батьківство і довів його – це добре. Добре для нього. Але що далі? Так, згідно із законом він має право брати участь в житті дитини. Але добившись судовим шляхом правди мало хто розуміє, що і обов’язки тепер теж з’являються.

Основний обов’язок – утримувати дитину. А це чималі матеріальні витрати. Якщо готові до цього – чудово. Наша справа попередити. У разі якщо жінка подасть на аліменти, факт доведеного батьківства у неї вже буде на руках.

А проживати дитина як і раніше буде з нею.

Тому не варто оспорювати батьківство «для галочки». Батьківські обов’язки – це не просто слова. Продовжимо ….

Другий варіант – чоловік не вважає себе батьком дитини

Якщо жінка подала на аліменти, а чоловік себе батьком не вважає, логічно, що він хоче довести свою правоту і не платити гроші на утримання дитини. Буває, у чоловіків таке бажання з’являється після розлучення з жінкою.

Чомусь багато хто вважає, що процедура оскарження батьківства якимось чином впливає на помсту жінці. Тобто мета судового розгляду – не дізнатися і спраді , що дитина твоя, а заподіяти біль жінці. У цьому випадку крім моральних принципів потрібно керуватися законодавчими правилами.

І в першу чергу, враховувати термін позовної давності.

Складає він рівно рік з того моменту, коли особа, яка подала позов, дізналася про можливий факт батьківства – або Не батьківства (докладніше в 129 ст.СКУ). Тому відкладати не варто. Закон вважає, що бажаючи відновитися в правах (зупинити їх виконання), громадянин повинен зайнятися питанням негайно.

Встановлення батьківства

Головною підставою для визнання батьківства судом результат проведення експертизи ДНК. Дані цього біологічного аналізу дають можливість встановити правду з точністю до 99%.

Громадянин може спочатку зайнятися аналізами і вже з експертизою ДНК звернутися в суд. А може спочатку подати заяву, і вже за рішенням суду буде проведено аналіз.

Другий варіант краще підходить в тому випадку, якщо у сторін конфліктні відносини і домовитися між собою не виходить.

Іноді для встановлення батьківства потрібне підтвердження фактів:

  • спільного проживання на момент настання вагітності;
  • спільна участь у вихованні та утриманні дитини;
  • показання свідків (повинні бути не тільки близькі сім’ї люди, а й не зацікавлені особи).

Навіщо звертатися до суду?

Якщо людина звертається до суду з метою офіційно визнати, що батьком дитини він не являється, може виникнути багато питань «навіщо йому це потрібно?». Зрозуміло, що він не тільки не хоче брати активну участь в житті дитини, але і хоче захистити себе від можливого утримання дитини.

Іноді жінки звертаються до суду, щоб офіційно змусити батька дитини допомагати їм. Але якщо батько (передбачуваний або званий) впевнений, що він ним не є батьком, навіщо жити в очікуванні? Якщо жінка подасть заяву до суду, доведеться витратити час, гроші, а вже після прийняття рішення суду оскаржити його.

Зверніть увагу. Днем призначення виплати аліментів, якщо позов буде прийнятий судом, вважається день подачі позовної заяви, а не день прийняття рішення органом влади. Тобто, можливі серйозні фінансові витрати. Повернути свої гроші потім буде дуже складно.

Адвокат … Всі «плюси» звернення до фахівця

У питаннях визначення батьківства корисно звернутися до сімейного адвокату. Є багато тонкощів, які звичайний громадянин, навіть вивчивши вздовж і поперек Законодавство України, зрозуміти не зможе. Тепер етапи судового розгляду докладно.

Як відбувається процедура оскарження батьківства

Отже, якщо чоловік або батько дитини, який проживає окремо від жінки, сумнівається у своєму батьківстві, потрібно спочатку визначитися, залишається це сумнів в голові для особистих роздумів, або ж є мета змінити свою роль в житті і вихованні дитини.

У другому випадку потрібно знову відповісти на питання – чи буде дитини посвячена в те, що буде відбуватися або все буде без її відома.

Перший варіант все спрощує. Якщо обидва згодні, відбувається звернення до клініки, що займається проведенням генетичних експертиз, береться біоматеріал на аналізи, через час приходить результат, і все стає на свої місця. Звичайно, тоді теж потрібно всі документи переоформити, для чого може знадобитися судовий орган.

Якщо другого з батьків посвячувати в хід процесу планів немає, потрібно звернутися до фахівця, який спеціалізується на проведенні генетичних експертиз. Це може бути як приватна клініка, так і державна.

У першому варіанті більше впевненості в якості тестування, точності результатів. Переваги другого – будуть надані документи, з якими відразу можна звертатися до суду.

У ЦПК (цивільному процесуальному кодексі) передбачена можливість проведення експертизи на замовлення будь-якого фізособи.

Позов до суду

Коли висновки в експерта на руках, можна звертатися до суду і оскаржувати батьківство офіційно. При цьому важливо вимагати не тільки внесення змін до актового запису про народження дитини, але і відразу продумати інші позовні вимоги. Всі питання, на які ви хочете отримати відповіді, потрібно прописати в клопотанні.

Важливо. Не забудьте, що позовна заява має термін давності. Немає сенсу писати його заздалегідь, до того, як зібрані всі документи. Краще проконсультуватися у юриста. Писати заяву в суд – тільки після того, як будуть зібрані всі документи або на момент.

Якщо експертизу плануєте проводити за рішенням суду, потрібно скласти відповідне клопотання та подати його до суду разом з позовом.

Тепер про термін позовної давності …. Відносно заперечування батьківства її не існує.

Оспорити батьківство можна до моменту настання 18 років дитині, в будь-який момент.

У разі якщо відповідач в суді буде відсутній, не приведе дитину і відмовиться проводити будь-які процедури, «в справу вступає» стаття 109 ЦПК України. У ній зазначено, що судом можуть бути і без експертизи встановлено потрібні факти, в тому числі і щодо оскарження батьківства.

Відповідь опонентів

А що ж відповідач? Буде сидіти, склавши руки, і чекати «вироку»? Звичайно, ні. Але побоюватися його дій не варто. Якщо ви все робите по закону, проводите офіційні експертизи і отримуєте на руки документи, які є чинними в суді, правда на вашому боці. Головне, не зійти з наміченого шляху, не піддатися на провокації, вмовляння або загрози.

Збирайте документи, складайте позовну заяву, з’являйтеся на всі засідання. Якщо раптом на засіданні ваші опоненти нададуть протилежні результати, суд може зажадати повторне проведення експертизи. Вам в цьому випадку, як зацікавленій особі, буде сенс клопотати про проходження комплексного аналізу, для якого одночасно здійснюється забір біоматеріалів і дитини, і обох потенційних батьків.

Навіщо такі складнощі? Вся справа в тому, що на таку експертизу відповідачі з’являться назавжди. А якщо не з’являються, їх примусять зробити це в законному порядку.

До речі, оспорювання материнства проводиться подібним чином (так, такі ситуації все частіше зустрічаються в юридичній практиці).

Оспорювання батьківства (материнства) в Україні

Оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитиниОспорювання батьківства (материнства) в Україні Багато хто може подумати, що такий сценарій, коли чоловік виховує чужу дитину як свою і до пори до часу не здогадується про це, узятий з бразильського серіалу. Проте подібний сюжет зустрічається в реальному житті часто-густо. І коли таємне стає явним, то люди відчувають справжнє потрясіння: йдеться не тільки про «батька», а й про дитину. А крім того, що їм потрібно взяти в себе в руки і прийняти новину, ще необхідно врегулювати це питання в юридичному аспекті. У більшості в такі моменти немає сил здійснювати підбірку інформації на дану тему в Інтернеті, тому ми зробили це за вас – зібрали воєдино в одній статті відповіді на найпоширеніші питання про оскарження батьківства в Україні.

Хто може оспорити батьківство?

У Сімейному кодексі України коло осіб, які мають право оспорити батьківство, вказаний в ст.136-138. У нього входять:

    1) особа, записана в свідоцтві про народження батьком дитини;
    2) діти-спадкоємці зазначеної вище особи у випадку, якщо він:
    – Помер до народження дитини і залишив нотаріусу заяву про невизнання свого батьківства;
    – Помер після народження дитини, але до досягнення нею 18 років, і подав позов до суду про виключення свого імені з актового запису про народження.
    3) дружина або батьки після смерті особи, яка за життя не знала, що записана батьком дитини;
    4) мати дитини, якщо його батьком записаний її чоловік, а насправді ним є інший чоловік (за умови, що справжній батько підтвердить це у своїй заяві).

А як же бути чоловікові, який дізнався, що у нього є рідна дитина, яка записана на іншого «батька»? Якщо аналізувати юридичну термінологію Сімейного Кодексу, то більше жодної статті, присвяченій «заперечуванню» немає, а значить в коло осіб, які мають право оспорити батьківство, такі чоловіки не входять. Однак існує ще стаття 129 СК, в якій не зустрічається термін «оспорювання», а йдеться про суперечку між чоловіком матері та чоловіком, який вважає себе батьком. Незважаючи на різне формулювання, суть залишається одна і та ж… Тому даний випадок можна теж віднести до «заперечування».

Читайте также:  Коментар для «Юридична газета» щодо питання відмінності кримінальних проступків і злочинів.

А діяти слід так: чоловік, який вважає себе батьком, має право пред’явити позов чоловікові матері дитини про визнання свого батьківства.

Де і як можна оспорити батьківство в Україні?

Орган, компетентний розглядати дані питання, – суд загальної юрисдикції, тобто це звичайний районний суд.

Ви можете ініціювати процедуру спростування батьківства шляхом подання позовної заяви до канцелярії суду (або поштою на адресу суду). Якщо позов буде складено правильно, до нього будуть додані необхідні документи, то суд прийме його до розгляду.

Потім вас очікують, швидше за все, кілька засідань суду. Такого роду справи – це «копання в брудній білизні», тому приготуйтеся, що без втручання у ваше приватне життя ніяк не обійтися. Інакше, суд просто не зможете встановити всі обставини у справі і винести очікуване для вас рішення.

У своєму рішенні суд визнає / не визнає вас батьком дитини і дасть вказівки з приводу актового запису – внести в нього зміни або залишити в первозданному вигляді.

Які документи вам будуть потрібні, щоб оспорити батьківство?

Для цього вам буде потрібно скласти та подати до суду позовну заяву та її копії (у тій кількості, скільки буде учасників у справі). До неї додається копія свідоцтва про народження, проте, якщо з яких-небудь причин ви не можете її зробити, то суд може прийняти до уваги цю обставину і прийняти позов без нього.

До позову також необхідно прикріпити квитанцію про сплату держмита.

Якщо ви при мотивації своїх вимог, посилаєтеся на якісь письмові докази, то їх також слід прикласти. Найкраще – в оригіналі, тому якщо подасте копії, то найімовірніше, відповідач клопотатиме про надання оригіналів, а це – непотрібне затягування часу.

Чи обмежено тимчасовими рамками право на оспорювання батьківства?

Тимчасові обмеження для заперечування батьківства бувають двох типів:
– Стосуються віку дитини;

– Строки позовної давності.

Як оспорити батьківство?

Оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини

Батьківство може бути  оспорено в судовому порядку у випадках:

  • коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі  між  собою;
  • коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної  заяви  батьків або заяви чоловіка,  котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір’ю дитини.

Оспорювання   батьківства   можливе  тільки  після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття,  а  в разі її смерті не допускається.

Оспорити батьківство мають право:

  • особа, яка записана батьком дитини  в  Книзі реєстрації народжень,  – шляхом пред’явлення позову про виключення відомостей  про  неї  як батька  з  актового  запису про народження дитини.
  • а також жінка, котра народила дитину в шлюбі, –  звернувшись  із позовом  про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини.
  • Особа, яка в момент реєстрації її батьком дитини знала,  що не є таким, а також особа, котра дала згоду на штучне запліднення своєї дружини, не мають права оспорювати батьківство.
  • До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.
  • До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.

В суді необхідно буде довести відсутність кровного споріднення між батьком і дитиною. Тому позов має бути підкріплений доказами, що виключають батьківство. Докази встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Так, основними доказами, які стають визначальними при винесенні рішень у справах про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька дитини з актового запису про її народження, є висновок судово-генетичної експертизи, медичні довідки (наприклад, про безпліддя чоловіка), довідки, що підтверджують перебування особи в довгостроковому відрядженні, пояснення свідків, документи, що підтверджують виїзд особи на постійне місце проживання за кордон, тощо. Однак цей перелік доказів не є вичерпним.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Потрібна допомога адвоката? Не затягуйте з вирішенням проблем – записуйтесь на консультацію за тел. – 096-203-18-51. Інформація про вартість консультації та інших послуг

Читайте більше порад сімейного адвоката тут

Переглядів: 3841

Особливості оспорювання батьківства

22 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 127/25686/17, провадження № 61-13452св19 (ЄДРСРУ № 93709155) досліджував питання щодо особливостей оспорювання батьківства.

В усіх діях стосовно дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція).

Частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 13 СК України).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) як джерело права.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (частини друга та третя статті 150 СК України).

(!!!) Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК України).

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 СК України).

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком (частина п`ята статті 136 СК України).

Окрім того, за змістом ч. 2 ст. 138 Сімейного кодексу України вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.

  • Системний аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що у разі лише подання іншою особою заяви про своє батьківство може бути задоволена вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження.
  • Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 766/20974/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 766/12749/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 2020/3249/16-ц.
  • Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав (частина перша статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VI).
  • У судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини (статті 126, 127 СК України).

Оспорити батьківство має право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (стаття 136 СК України), шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини.

Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року (справа № 201/11183/16-ц), питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

А висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно було оцінювати з урахуванням положень ст.

212 ЦПК України (на час розгляду), згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Читайте также:  Усиновлення дитини громадянами України.

У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК України може визнати факт, для з’ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

ЄСПЛ зазначив у справі «Jevremovic v. Serbia», що відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, § 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Законодавством передбачено певні обов`язки батьків стосовно їх дитини, а також необхідність ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб. Задоволення позову позивача призведе до скасування відповідних зобов`язань позивача перед дитиною.

  1. ВАЖЛИВО: За змістом частини п`ятої статті 136 СК України для вирішення судом питання про відмову в позові з цієї підстави підлягають встановленню обставини, чи знала особа, яка оспорює батьківство, в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є біологічним батьком цієї дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати.
  2. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення підстав для задоволення поданого ним позову, що він в момент реєстрації себе батьком дитини не знав, що не є біологічним батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.
  3. ВИСНОВОК: Верховний Суд наголошує, що законодавством обмежено право особи, яка записана батьком дитини, на оспорювання свого батьківства, зокрема, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини він знав, що не є її батьком.
  4. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року в справі № 201/11183/16-ц (провадження № 61-23601св18).

Батьківство — замовити послугу встановлення та оспорювання батьківства | Ціна | Київ

Встановлення батьківства є одним із найважливіших питань сімейного права. Встановлення такого факту, тягне за собою цілий ряд прав та обов’язків для батьків. Якщо пояснити своїми словами, то встановлення батьківства – це встановлення кровного споріднення між одним з батьків та дитиною.

Сімейний Кодекс України передбачає таке поняття як визначення походження дитини. Вважається, що дитина, яка народжена у шлюбі, вважається такою, що походить від подружжя.

Тобто, для визначення батьківства необхідно лише свідоцтво про одруження та довідка про народження дитини видана відповідним закладом охорони здоров’я.

Однак, в наш час не є рідкістю, коли дитина народжується після розірвання шлюбу, в «цивільному шлюбі» тощо. В такому разі є два варіанти встановлення батьківства: добровільне та за рішенням суду.

ДОБРОВІЛЬНЕ ВСТАНОВЛЕННЯ БАТЬКІВСТВА

У разі, якщо батьки дитини не перебувають у зареєстрованому шлюбі та не заперечують проти встановлення батьківства, походження дитини від батька визначається на підставі письмової заяви про визнання батьківства.

Для здійснення даної процедури батькам дитини необхідно звернутись до органів реєстрації актів цивільного стану із заявою та пакетом необхідних документів. Заява може бути подана як батьками разом, так і кожним окремо.

Подача такої заяви можлива як до, так і після народження дитини, однак юридичної сили набере лише після її народження.

Варто зауважити, що якщо батьком дитини є неповнолітній, органи державної реєстрації актів цивільного стану зобов’язані повідомити батьків, піклувальників або опікунів молодого тата.

Встановлення батьківства у судовому порядку

Слід звернути увагу на те, що часто поняття встановлення батьківства плутають з визначенням батьківства. Адже перше стосується саме факту встановлення батьківства, тобто у разі смерті чоловіка необхідно довести, що саме він був батьком дитини.

Цей факт встановлюється у тому разі, якщо батьки дитини не перебували в зареєстрованому шлюбі та не встигли подати заяву про визначення батьківства до органів реєстрації актів цивільного стану.

Встановлення факту батьківства в такому разі буде розглядатись в судовому порядку, якщо в Книзі реєстрації народжень ім’я батька було вписано за вказівкою матері.

Визнання батьківства від встановлення батьківства в судовому порядку відрізняється тим, що необхідно довести, що батьком дитини являється конкретний чоловік. Умовою для визнання батьківства в судовому порядку є відсутність спільної заяви батьків, що не перебувають між собою у шлюбі.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, які б могли підтвердити походження дитини від чоловіка. Переважним доказом є судово-генетична експертиза.

Результатом встановлення батьківства в суді є видача свідоцтва про народження на підставі рішення суду органами реєстрації актів цивільного стану та внесення змін до Книги реєстрації народжень.

Порядок оспорювання батьківства

Часто в родинах трапляються випадки, коли ставиться під сумнів споріднення батька та дитини. Законодавством України передбачена юридична процедура оспорювання батьківства.

Сімейний кодекс встановлено такі випадки оспорювання батьківства:

  • Оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини;
  • Оспорювання батьківства спадкоємцями чоловіка, який записаний батьком дитини;
  • Оспорювання батьківства матір’ю дитини;
  • Спір про материнство.

Оспорити своє батьківство не може особа, яка згодилась на застосування допоміжних репродуктивних технологій, а також особа, яка записана на момент реєстрації народження знала, що не є батьком дитини. Варто зазначити, що оспорити батьківство можливо з дня народження дитини до її повноліття.

Для успішного вирішення справи важливим моментом є позовна заява, яка юридично правильно та обґрунтовано складена. До даної заяви повинні бути долучені докази, що вказують дійсно на факт відсутності кровного споріднення між дитиною та особою, що оспорює батьківство.

Такими доказами можуть бути: показання свідків, інших осіб, документи, речові докази, висновки, зроблені експертами, генетична експертиза.

Позбавлення батьківських прав

Кожна дитина заслуговує на турботу батьків. При народженні дитини, на батьків покладаються обов’язки та відповідальність за стан здоров’я, матеріальний, моральний, духовний розвиток дитини.

Сімейним кодексом передбачається перелік обов’язків, покладених на батьків при вихованні дитини (обов’язок батьків виховувати дитину у повазі до родини, народу; опіка над здоров’ям та розвитком дитини у всіх аспектах; обов’язок надати можливість здобувати освіту; повага до дитини; заборона будь-якої експлуатації дитини та фізичних покарань тощо).

Так сталось, що не завжди батьки можуть чи хочуть виконувати ці обов’язки та нести відповідальність. За ухилення від батьківських обов’язків, зловживання правами, на батьків чекає покарання у вигляді позбавлення батьківських прав.

Підставами для позбавлення батьківських прав є:

  • Батьки не забрали дитину з полового будинку без поважних на те причин;
  • Ухилення від виконання батьківських обов’язків;
  • Жорстоке поводження з дитиною;
  • Хронічний алкоголізм, наркоманія;
  • Експлуатація дитини;
  • Засудження за вчинення кримінального правопорушення.

Законодавством вказано, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, тому потребує ретельного дослідження ситуації.

Хто може бути позивачем в даній категорії справ?

За законом, право на звернення з позовом до суду про позбавлення батьківських прав мають: один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому перебуває дитина, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина при досягненні нею 14-ти років. Також до суду за захистом прав та інтересів дитини мають право звертатись бабуся, дід, мачуха, вітчим, сестра, брат без спеціально наданих на те повноважень. При позбавленні батьківських прав, батьки дитини позбавляються всіх прав та пільг, що надаються їм у зв’язку з дитиною (майнові, немайнові).

§ 4. Оспорювання материнства (батьківства)

Оспорювання
батьківства (материнства)

— це невизнання особою реєстрації себе
як батька (матери) дитини
.

Особа,
яка записана батьком дитини згідно з
положеннями СК України, має право
оспорити своє батьківство, пред'явивши
позов
про виключення запису про нього як
батька з актового запису про народження
дитини

(ч. 1 ст. 136 СК України).

Особа, яка була
записана батьком дитини на законних
підставах, повинна довести відсутність
кровного споріднення між собою й дитиною,
батьком якої вона записана. Однак
заперечення кровного споріднення не
завжди є підставою для оспорювання
батьківства.

У окремих випадках особа,
яка записана батьком дитини, повинна
також довести, що на момент вчинення
запису про народження дитини вона не
знала, що не є батьком дитини.

Шлюбно-сімейне
законодавство, яке діяло до набрання
чинності СК України, значно обмежувало
можливість оспорювання батьківства
особою, яка записана батьком дитини,
зокрема можливість спростування
презумпції батьківства при народженні
дитини у шлюбі.

Ці обмеження полягали
у тому, що, по-перше, оспорювати батьківство
могла лише особа, яка записана батьком
дитини.

По-друге, оспорювання батьківства
могло бути здійснене лише протягом
одного року з того часу, коли особі стало
або повинно було стати відомо про те,
що вона записана батьком дитини.

СК
України також закріплює певні
межи оспорювання батьківства
,
але вони значно розширені. У ст. 136 СК
України встановленні межі у часі щодо
можливості оспорювання батьківства:

  • оспорювання батьківства можливе тільки з моменту народження дитини й до досягнення нею повноліття;
  • спорювання батьківства може бути здійснене протягом цього часу тільки якщо дитина є живою. Смерть дитини, батьком якої записана особа, позбавляє її права оспорювати своє батьківство.

На
відміну від норми ч. 1 ст. 56 КпШС УРСР,
згідно з якою для вимог про оспорювання
батьківства (материнства) встановлений
строк позовної давності в один рік, у
СК України закріплене положення, що до
вимоги чоловіка про виключення запису
про нього як батька з актового запису
про народження дитини позовна давність
не застосовується (ч. 6 ст. 136 СК України).

Оспорювання
батьківства можливе також із боку
наступних осіб:

— спадкоємців
особи, яка записана батьком дитини (ст.
137 СК України);

— матері дитини
щодо батьківства свого чоловіка (ст.
138 СК України).

  • У першому випадку
    оспорювання батьківства можливе у разі
    смерті особи, яка записана батьком
    дитини, до народження дити­ни.
  • Спадкоємці
    мають право оспорювати батьківство
    цієї особи після її смерті за наявності
    однієї з наступних обставин
    :

  • подання цією особою ще за життя заяви
    до нотаріуса про невизнання свого
    батьківства;
  • — пред'явлення цією
    особою позову про виключення свого
    імені як батька із акту запису про
    народження дитини;
  • — ця особа не знала
    про те, що вона записана батьком дитини,
    через поважні причини.
Читайте также:  Прекращение договора страхования: как распрощаться со страховой компанией с выгодой для себя

У
перших двох випадках право на оспорювання
батьківства особи, яка померла, мають
будь-які її спадкоємці (за заповітом чи
за законом). Якщо ж особа за життя не
знала про те, що вона записана батьком
дитини, оспорити її батьківство можуть
тільки дружина, батьки та діти цієї
особи, тобто ті особи, які визначаються
ст. 1261 ЦК України спадкоємцями першої
черги за законом.

Особи, що можуть оспорити батьківство
спадкоємці особи, яка записана батьком дитини мати дитини щодо батьківства свого чоловіка
У разі смерті особи, яка записана батьком дитини, до народження дити­ни
Умови За законом першої черги (дружина, батьки та діти) Інші за законом та за заповітом
— подання цією особою ще за життя заяви до нотаріуса про невизнання свого батьківства;- пред'явлення цією особою позову про виключення свого імені як батька із акту запису про народження дитини;
— ця особа не знала про те, що вона записана батьком дитини, через поважні причини

Жінка,
яка народила дитину у шлюбі, має право
оспорити батьківство свого чоловіка
.
Але, захищаючи інтереси дитини,
законодавець встановлює обов'язкову
вимогу

щодо пред'явлення позо­ву в даному
випадку:

— лише за наявності
заяви іншої особи про визнання свого
батьків­ства щодо цієї дитини.

До
вимог жінки про оспорювання батьківства
свого чоловіка застосовується також
спеціальна
позовна давність в один рік
.
Але перебіг
позовної давності починається від дня
реєстрації народження дитини
,
тобто від дня, коли чоловік був записаний
як батько дитини.

  1. Що
    ж стосується спору про материнство, то
    законодавець урегулював дві
    ситуації оспорювання материнства
    .
  2. — жінка, яка
    записана матір'ю дитини, може звернутися
    до суду із заявою про оспорювання свого
    материнства, тобто про невизнання себе
    матір'ю дитини.

  3. материнство жінки, яка записана матір'ю
    дитини, може оспорити та жінка, яка
    вважає себе матір'ю цієї дитини.
    При
    цьому у позові зазначаються одночасно
    дві вимоги:
  4. — про невизнання
    материнства жінки, які записана матір'ю
    дитини;
  5. — про визнання
    свого материнства.

Не
має права оспорювати материнство жінка,
якій було імплан­товано зародок,
зачатий подружжям (сурогатна матір), а
також жінка, яка є донором яйцеклітини
для зародка, імплантованого в організм
іншої жінки

(ч. 2 і ч. З ст. 123 СК України).

До
вимог жінки, яка записана матір'ю дитини
та оспорює своє материнство, позовна
давність не застосовується
.

Що ж стосується вимог
жінки про визнання її матір'ю дитини,
то до них застосовується спеціальна
позовна давність в один рік
.

Початок перебігу позовної давності
починається від дня, коли ця жінка
дізналася або могла дізнатися, що вона
є матір'ю дитини.

Не є перешкодою
для оспорювання батьківства (материнства)
особою, яка не визнає себе батьком
(матір'ю), стягнення з неї аліментів на
дитину.

Така особа може звернутися до
суду з позовом про виключення відомостей
про неї як батька (матір) дитини, тому
що підставою стягнення аліментів є саме
факт такого запису.

У разі, якщо позов
буде задоволений, то буде скасована й
підстава стягнення аліментів на дитину.

1http://ictv.ua/ukr/news_society.php?news_id=88197

Оспорювання батьківства (скільки коштує тест ДНК)

У кожної людини є біологічні батьки — батько й мати. Їх не вибирають і не міняють. Також, як не вибирають і не змінюють дітей… На жаль, в житті трапляється всяке. Діти відмовляються від батьків, батьки – від дітей. Але все ж таки закон стоїть на сторожі сім’ї та дитинства. Тому існує заборона стосовно необґрунтованого оспорювання батьківства.

Сьогодні ми поговоримо про те, чому батьки офіційно відмовляються від дітей. А також відповімо на питання: як проходить оспорювання батьківства? Скільки коштує днк на батьківство? Як іще можна анулювати спорідненність між дитиною та батьком (а також і матір’ю)?

Суд встановив аліментні зобов’язання, але їх розмір завеликий? Прочитайте нашу статтю “Які документи необхідні для зменшення розміру аліментів?“.

До речі, грошові кошти на дитину можна не сплачувати цілком законно. В яких випадках це можливо – ми розповіли у статті “Як законно не платити аліменти?“.

Оспорювання батьківства – відмова від дитини

Найчастіше саме чоловіки висловлюють намір оспорити кросну спорідненість з сином, дочкою. Причин для відмови може бути безліч: починаючи з банального небажання платити аліменти, завершуючи сумнівами про дійсне походження свого чада.

Іноді навіть матері проявляють ініціативу та бажають анулювати спорідненість дитини та бувшої «другої половини». Часом їм не потрібна допомога у вихованні та утриманні дітей, їх не лякає статус «матері-одиначки», не зупиняє процедура генетичної експертизи та болісний процес позбавлення батька батьківських прав.

В таких ситуаціях питання стоїть лише в тому, як юридично правильно оформити відмову. І про те, чи повинен сплачувати аліменти батько, який більше батьком не є.

Читайте також:  Спільне майно — як відмовитися при розлученні?

Батько не може відмовитися від спорідненості із дитиною в односторонньому порядку та безпідставно.

Але можливо…

  • оспорювання батьківства;
  • передача прав стосовно дитини іншій особі (через усиновлення/удочеріння).

Поговоримо про це докладніше.

Оспорювання батьківства (скільки коштує тест днк)

Зразу ж зазначимо: оспорювання батьківства можливо тільки в судовому порядку. Батько може подати позов, якщо на момент запису свого імені у свідоцтві про народження дитини він не знав, що не є біологічним батьком. Позовні вимоги повинні бути засновані на результаті генетичної експертизи, інших доказах (наприклад, підтвердження факту обману матір’ю дитини).

Якщо судом встановлено, що чоловік – зовсім не батько, він втрачає батьківські права та знімає з себе батьківські обов’язки. Зокрема, аліментні зобов’язання.

Це важливо! Якщо чоловік знав, що не є батьком, але все ж записав своє ім’я в свідоцтві про народження дитини – оспорити спорідненність він не зможе.

Безумовно, основним доказом в суді служить ДНК-тест. Багатьох чоловіків (та і жінок) хвилюють питання: де взагалі проводять експертизи такого роду та скільки коштує тест днк на батьківство?

Ціна залежить від багатьох факторів…

  • де проводити дослідження;
  • де беруться зразки матеріалу (забор зразків можна проводити дистанційно);
  • буде тест звичайним чи терміновим;
  • чи буде матеріал звичайним чи нестандартним.

Сьогодні здійснити таке дослідження – не проблема. Багато медико-генетичних центів проводять експертизи на спорідненість. Приміром, ціна звичайного тесту ДНК на батьківство складає приблизно 4,5 тис.грн. Експертизи з підтвердження спорідненності для міграційних документів буде коштувати 20,5 тис.грн.

Передача права на усиновлення або удочеріння

Таким чином, якщо підстав для оскарження немає, відмовитися від дитини неможливо. Хіба що – передати свої права відносно сина/дочки іншій людині – через процедуру усиновлення/удочеріння.

Це можливо, наприклад, якщо мати вступила або збирається вступити в шлюбні стосунки з людиною, яка не проти усиновлення.

Питання: як відмовитися від батьківства добровільно (за згодою)? 

Відповідь адвоката: у цьому випадку нинішній батько повинен оформити добровільну відмову зі згодою на усиновлення/удочеріння дитини. Це документ оформляється тільки письмово, посвідчується нотаріально.

Питання: як правильно скласти письмову згоду?

Відповідь адвоката: Крім даних про себе та дитину (П.І.Б., дата і місце народження, місце проживання, реєстраційні дані документів, що посвідчують особу), у заяві необхідно обов’язково вказати наступне:

  • відмова спорідненності — свідома та добровільна;
  • особа дає згоду на анулювання батьківства/материнства, на усиновлення;
  • батько усвідомлює, що скасувати відмову буде неможливо;
  • батьківські права матері зберігаються.

Як здійснити передачу батьківства?

Добровільна відмова від сина/дочки – підстава для анулювання прав/обов’язків стосовно дитини. Згода на усиновлення/удочеріння – можливість для іншої людини стати батьком дітей.

Письмова заява-згода на усиновлення повинна бути безумовна (ст. 217 СК України). Наприклад, якщо сторони (батько, що відповляється від дитини та потенційний усиновлювач) склали договір про передачу коштів за відмову, такий договір є нікчемним та не несе юридичних наслідків.

  • Із заявою-згодою мати повинна звернутися в суд, приклавши його як докази до позову про позбавлення батьківства.
  • З позовною заявою про усиновлення та заявою-згодою звертається в суд особа, що виявила бажання стати батьком/матір’ю малюка.

Суд спільно із органами опіки може вирішити питання про перехід батьківства від однієї людини до іншої. Якщо це станеться, чоловік більше не буде мати ніякого відношення до дитини.

В тому числі, з нього знімаються також аліментні зобов’язання. В деяких випадках суд відмовляє в усиновленні, навіть якщо складена заява-відмова.

Таке рішення може бути, якщо перехід батьківських прав порушує інтереси самої дитини.

Чи знаєте ви, що після оспорювання батьківства можна повернути сплачені раніше аліменти. Як це зробити, ми розповідали в статті “Повернення аліментів при оспорюванні батьківства (зразок позовної заяви)“.

Читайте також:  Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

Позбавлення батьківських прав

Анулювати родство можна і за ініціативи матері. До речі, можливо і навпаки: позбавити прав на дитину матір – за ініціативою батька. Але оскільки в даній статті мова йдеться про оспорювання батьківства, ми розглядаємо тільки позбавлення батьківських прав чоловіка.

  • Звертаючись з відповідною позовною заявою до суду, мати повинна надати переконливі докази того, що чоловік не користується своїми правами (або, навпаки, зловживає ними), та не виконує обов’язки відносно малюка.
  • Зразок позову про позбавлення батьківських прав можна скачати тут
  • Підставою позбавлення батька батьківських прав може бути:
  • злісне ухилення від оплати аліментів;
  • жорстокість стосовно дитини, вчинення фізичного або психічного насильства над неповнолітнім;
  • наркотична або алкогольна залежність, ведення аморального способу життя;
  • умисна злочинна дія проти дитини.

Наслідки позбавлення родства — втрата всіх переваг, анулювання правовідносин, які пов’язані на кровному спорідненні. Дитина, в свою чергу, зберігає права на спадок та отримання аліментних виплат.

Раніше в статті “Позбавлення батьківських прав (позовна заява)” ми розповідали, чи можна анулювати батьківство, якщо чоловік не сплачує аліменти, як подати позов до суду, скільки це коштує та розписали алгоритм дій стосовно даного питання.

Зверніть увагу!

  • У зв’язку з частими змінами в законодавстві інформація може стати неактуальною швидше, ніж ми встигаємо її оновлювати на сайті.
  • Всі випадки індивідуальні та залежать від багатьох факторів.
  • Тому для вас працюють безкоштовно експерти-консультанти! Розкажіть про вашу проблему – ми допоможемо її вирішити! Запитайте прямо зараз!
Ссылка на основную публикацию