Підтримка — зразок договір про порядок володіння та користування спільним майном подружжя

Мудрець Ходжа Насреддін: Одного разу до нього звернулися двоє братів з проханням допомогти розділити спадок так, щоб ніхто з них не мав претензій один до одного. «Немає нічого простіше, – сказав мудрець, – нехай один з вас розділить майно порівну, на його погляд, а інший вибере собі будь-яку половину» …

Практика складання шлюбних договорів і угоди про розподіл майна з’явилася в сімейних відносинах громадян відносно недавно. Хтось продовжує скептично на це реагувати і бачити в подібних домовленостях недовіру, жадібність і відсутність кохання. Що ж це насправді?

Це відмінний інструмент, який допоможе спати подружжю спокійно, а в разі розлучення це якийсь “рятувальний круг”, який вбереже від нескінченної судової тяганини і конфліктних ситуацій. Принаймні така ідея. Як це зробити, коли і які питання цим договором можна врегулювати, читайте на ресурсі Протокол (Protocol).

Коли можна укласти договір про розподіл майна?

Такий договір можна укладати не тільки під час, але і після розірвання шлюбу. Також укласти подібну угоди можуть особи, які проживають однією сім’єю без оформлення шлюбу.

Тут слід зазначити, що предметом такого договору не може бути те майно, яке належить на праві приватної власності одному з подружжя.

Сторони договору поділу майна між подружжям

  • Безпосередньо подружжя.
  • Особи, які вже розлучилися.

Особливості угоди про розподіл спільного майна подружжя

Право укласти договір поділу майна передбачено ст. 69 Сімейного кодексу України, яка говорить про те, що чоловік і дружина мають право розділити майно за взаємною згодою. Саме ж визначення такого договору в Законі відсутнє.

Але, виходячи з нормативних особливостей, можна дати таке визначення: договір про розподіл майна подружжя – це домовленість між чоловіком і дружиною про порядок і умови поділу майна, яке перебуває в їх спільній сумісній власності.

Угода про розподіл спільного майна між подружжям так само цікава деякими моментами:

  • в його рамках можна відійти від принципу рівних частин у спільній власності, тобто ділити майно можна не порівну;
  • розмір частин у спільній сумісній власності можна визначити самостійно;
  • майно, яке не зазначене в договорі, але теж перебуває у спільній власності подружжя ділиться на загальних підставах.

Форма договору про поділ спільно нажитого майна і його істотні умови

Відповідно до Сімейного кодексу України, договір поділу майна між подружжям, предметом якого є розділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також виділення нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя, підлягає нотаріальному посвідченню. Для рухомого майна такого правила не передбачено, але, судячи з нотаріальної практики, навіть такі договори люди вважають за краще завірити.

Договір про розподіл майна подружжя повинен укладатися і завірятися нотаріусом лише за умови встановлення факту придбання майна під час шлюбу і на кошти, що є об’єктом спільної сумісної власності.

Також нотаріус повинен з’ясувати, чи укладався вже шлюбний договір, що встановлював інший, чим передбачений законом, правовий режим щодо майна, що купувалося подружжям, про що сторони вказують в договорі.

Закон дуже скупо регулює правовідносини, пов’язані з укладенням такого договору, залишаючи це на розсуд подружжя. Також справа йде і з істотними умовами, але в цьому питанні варто керуватися загальними положеннями Цивільного кодексу.

Згідно з останнім істотною умовою кожного договору є предмет договору (те, заради чого ви взагалі укладаєте договір, а саме ваше майно). Таким чином, при укладенні даного договору вам буде необхідно визначити обсяг майна, яке перейде в приватну власність кожному з подружжя.

Хоч законом і не встановлено інших умов, як обов’язкових, рекомендуємо врегулювати в такому договорі все до дрібниць, в тому числі терміни і спосіб передачі майна.

Чи можливо розірвати угоду про розподіл майна?

Безсумнівно таке право у вас є, але за взаємною згодою сторін. Якщо ж людина хоче розірвати договір в односторонньому порядку, то тут вже складніше, адже повинні бути присутніми підстави для цього.

Так, в судовому порядку ви можете розірвати такий договір посилаючись, як на підставу, на істотне порушення договору другою стороною.

Також ви можете вказати в договорі і інші підстави для його розірвання в односторонньому порядку.

Шлюбний договір чи угода про розділ майна?

У цих двох понять є ряд ознак, які їх розрізняють:

  • шлюбний договір може укладатися не тільки між подружжям, а й між людьми, які тільки збираються одружитися, але не може бути укладений вже після розлучення;
  • форма шлюбного договору – письмова і в будь-якому випадку підлягає нотаріальному посвідченню;
  • договір про розподіл майна має обмежену сферу регулювання, і стосується тільки того майна, яке вже є по факту. Шлюбний же договір може регулювати і інші моменти спільного життя (утримання в разі втрати працездатності, порядок і розмір виплати аліментів і т.д.). Також важливо згадати, що шлюбний договір може регулювати порядок поділу майна, яке тільки буде придбано в майбутньому.

Що вам підходить більше, це вже залежить від ваших бажань. Якщо ви в майбутньому плануєте робити великі покупки або ж хочете в одному документі врегулювати різні сфери сімейного життя – вибирайте шлюбний договір. Якщо придбань не планується і ваша мета врегулювати питання розділу вже наявного майна, то договір про розподіл майна з його вузькою спрямованістю вам підходить більше.

Дивіться юридичне відео: Раздел имущества супругов | Адвокат Ростислав Кравец

Визнання договору про розподіл майна подружжя недійсним. Що нам говорить судова практика?

Причини, за якими можна визнати договір недійсним, закріплені в Цивільному кодексі, серед них:

  • недотримання нотаріально завіреної форми договору, коли це обов’язково;
  • під час укладання угоди сторона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними;
  • угоду укладено під впливом помилки;
  • угоду укладено під впливом обману;
  • угоду укладено під впливом насильства;
  • угоду укладено під впливом тяжких обставин.

Багато “розумників”, намагаючись якось уникнути обов’язків за договором, посилаються на обставини викладені вище, але, як правило, без належного обґрунтування. З судом, звичайно ж, такі номери не проходять, і якщо за фактом причин для визнання договору недійсним немає або вони не доведені належним чином, позивача чекає відмова.

Отже, до практики. Цікаве рішення за 2020 попалося на очі:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/87950801 .

Фабула: чоловік запропонував дружині укласти договір про розподіл майна і порадив дружині написати довіреність на його юриста, мовляв він і договір складе і у нотаріуса його завірить, а тобі, кохана менше проблем.

Звичайно ж як любляча дружина, вона підписала довіреність не дивлячись. А там була умова, що довіреність видана з правом передоручення. І передоручив, за словами дружини, юрист цю справу людині, яка її чоловікові була винна пристойну суму грошей.

Внаслідок цією людиною від імені дружини був укладений договір. Так ось проблема в тому, що умови то не зовсім вигідні.

Там був пункт про те, що підписанням договору сторони підтверджують, що припиняється спільна власність подружжя на квартиру і вона переходить у власність чоловіка, грошової компенсації дружині судячи з усього не було.

Яка мораль цієї історії? Майте свого незалежного адвоката і давайте йому попередньо читати документи, які підписуєте. Як бачите, довести свою правоту в тому випадку, якщо ви не дочитали або не до кінця зрозуміли якийсь пункт буде дуже важко.

Останнє також підтверджується позицією Верховного суду від 31.10.

2018 року по справі 752/18987/16-ц: позивачем не доведений факт неправильного сприйняття ним фактичних обставин при укладенні спірного договору про розподіл майна подружжя, який був укладений за добровільної згоди сторін, у позивача була можливість спірний договір не укладати, позивач був ознайомлений з його змістом, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання договору про розподіл майна подружжя недійсним.

На закінчення можна сказати, що договір про розподіл майна – це не так погано, як думає багато хто і як показують в мелодрамах, коли дружині підсовують шлюбний договір або договір про розподіл майна з супер невигідними умовами і ставлять перед вибором: або так, або ніяк. Насправді ні, це давно вже перебуває в рамках хороших рішень, і таким інструментом ви позбавите себе від можливого ​​головного болю в майбутньому. Але, щоб не було як в сюжетах мелодрам, користуйтеся послугами юристів / адвокатів.

Автор консультації: Шутько Вікторія Сергіївна юрист Адо “Донець і Партнери”

Договір про порядок володіння та користування спільним майном

Договірпро порядок володіння та користування спільним майномГромадянка України ________________________ (_________ року народження; ідентифікаційний номер _________; зареєстрована за адресою м. Київ, вулиця Маслівка, _________) з однієї сторони та громадянка України __________________ (_________ року народження; ідентифікаційний номер _________; зареєстрована за адресою м. Київ, вулиця Маслівка, _________) з другої сторони, які окремо іменуються «Сторона», а разом іменуються «Сторони»,попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства України щодо недійсності правочинів, розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно, з метою встановлення порядку володіння та користування житловим будинком, у відповідності до статті 358 Цивільного кодексу України,уклали даний Договір про наступне:

  1. Предмет Договору.
    1. Предметом даного Договору є визначення порядку спільного користування і володіння житловим будинком з усіма надвірними спорудами і будівлями, що знаходиться за адресою місто Київ, вулиця Маслівка, _________ (__________________), далі – «Будинковолодіння».
    2. Будинковолодіння складається з:
      • цегляного житлового будинку житловою площею 150.90 кв.м., що позначений на плані літерою «А»;
      • веранди, що позначена на плані літерою «а1»;
      • літньої кухні, що позначена на плані літерою «В»;
      • погребу, що позначений на плані літерою «ж»;
      • вбиральні, що позначена на плані літерою «Д»;
      • сараю, що позначений на плані літерою «Е».
    3. ½ частина Будинковолодіння належить __________________ на підставі свідоцтва про право __________________ від _________ року №_________, посвідченого державним нотаріусом ___________________________.
    4. Інша ½ частина Будинку належить __________________ свідоцтва про право __________________ від __________ року №_________, посвідченого державним нотаріусом ___________________________.
  1. Порядок користування:
    1. __________________ переходить у користування:
      • Приміщення, позначене на плані за №1-5 (один дефіс п’ять), що знаходиться у житловому будинку, який позначений на плані літерою «А»;
      • літня кухня, що позначена на плані літерою «В»;
      • погреб, що позначений на плані літерою «ж»;
    2. __________________ переходить у користування:
      • Приміщення, позначені на плані за №1-1 (один дефіс один), 1-2 (один дефіс два), 1-3 (один дефіс три), 1-4 (один дефіс чотири), що знаходиться у житловому будинку, який позначений на плані літерою «А»;
      • веранда, що позначена на плані літерою «а1»;
      • сарай, що позначений на плані літерою «Е».
    3. У спільному загальному користуванні Сторін залишаються наступні приміщення:
      • вбиральня, що позначена на плані літерою «Д»;
  1. Витрати по утриманню спільного майна:
    1. Сторони відповідно до своєї частки у праві власності на Будинковолодіння зобов’язані брати участь у витратах на його управління, утримання та збереження, зокрема у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), комунальних та інших обов’язкових платежів.
    2. У випадку, якщо одна Сторона змушена буде сплатити витрати по управлінню, утриманню чи збереженню Будинку за другу Сторону, вона має право вимагати відповідної компенсації, в тому числі і в судовому порядку.
    3. Роботи з покращення, переоснащення чи переобладнання Будинковолодіння виконуються сторонами у порядку, встановленому чинним законодавством. При цьому Сторони дійшли згоди, що витрати на покращення, переоснащення чи переобладнання Будинковолодіння одна одній не відшкодовують.
    4. Сторони зобов’язуються не чинити одна одній перешкод у користуванні електрикою, газом, водою, каналізацією та іншими комунальними послугами.
  1. Інші умови:
    1. Укладання цього договору не змінює частки у праві власності співвласників на Будинковолодіння.
    2. Цей договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
    3. Цей договір є обов’язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на Будинковолодіння.
    4. Відносини Сторін, що не врегульовані цим договором, регламентуються діючим законодавством України.
    5. Всі зміни та доповнення до цього договору підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню.
    6. Спори за цим договором вирішуються сторонами шляхом переговорів, а при недосягненні домовленості – судом.
    7. Сторони стверджують, що вчинення цього правочину не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.
    8. Сторони свідчать, що земельна ділянка, на якій знаходиться житловий будинок, не передана їм у власність.
    9. Витрати за нотаріальне посвідчення цього договору несуть сторони порівну.
    10. Цей договір складено у трьох примірниках, один з яких зберігається у справах нотаріуса, а решта – видається Сторонам.
Читайте также:  Як покинути ТОВ з користю для себе

поділитися в соціальних мережах

Порядок нотаріального посвідчення договорів поділу (ст. 367 Цк україни)…Співвласники можуть домовитися про порядок володіння І користування майном, що є їх спільною частковою власністю. Об’єкт може бути… Виділ частки у спільному майні чи припинення права власності на неїПраво спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. При цьому право кожного співвласника поширюється на…
Рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння І користування…Затвердити Iнструкцію про проведення виконавчих дій (додається) та ввести її в дію з 1 січня 2000 року Закон №2866У попередніх статтях проекту osbb-informмовилося про те, що найефективнішим механізмом управління спільним майном у багатоквартирному…
Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 р. №578 порядокРечове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого… Право користування дитиною нерухомим майномЗапропоновано об’єднати й зафіксувати всі дії нотаріуса та сторін правочину, спрямовані на перевірку наявності або відсутності права…
Право користування майном члена сім’ї власника житла пов’язано зНа думку цього складу суду, у цьому конкретному випадку згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є… 2. мета орендного користуванняСторони», а кожна окремо – «Сторона») уклали цей Договір оренди квартири (надалі іменується «Договір») про таке
Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округуРазом з тим в законодавстві відсутнє чітке визначення права користування дітей майном своїх батьків І їх прав щодо нього Методичні рекомендації з питання посвідчення нотаріусами договорів…Учасники спільної власності за своїм розсудом володіють, користуються та розпоряджаються належним їм спільним майном, але це право…
Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальністьДія цього Договору розповсюджується на весь час роботи з майном та іншими матеріальними цінностями підприємства, що ввірені Інструкція 1994 року документами та іншими доказами, що можуть слугувати…Надано аналіз норм глави 89 Книги шостої Цивільного Кодексу України, присвяченої оформленню права на спадщину, та коментарів науковців…
Правила затверджен І рішенням загальних зборів учасників тов “фк „ ПрімІнвест ”Порядок встановлення управління майном. Порядок участі у фонді та відмови від участі у ньому 6 До Положення про порядок відкриття, ведення І закриття поточних рахунківСторони, окремо кожна Сторона, на основі вільного волевиявлення уклали цей договір (далі Договір) про таке
Про податковий розрахунок з платежів за користування надрами для видобування корисних копалинКабінету Міністрів України від 26. 03. 2008 n 264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних… Правила користування послугою доступу до мережі загальні положенняПравила користування послугою доступу до мережі тов «Букор» встановлюють, права та обов'язки Сторін, порядок та умови
«Про надання права внесення записів до трудових книжок працівників підприємства»З метою оптимізації кадрового діловодства на підприємстві, відповідно до п 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників,… Щодо надання згоди для укладення…

База даних захищена авторським правом © 2020 звернутися до адміністрації

blanki-ua.com.ua

Договірний режим майна подружжя. Шлюбний договір. Майнові права та обовязки подружжя

Шлюбним договором називають певної форми угода, укладена між особами, які вступають у шлюб або вже в ньому складаються.

Він визначає обов’язки і права подружжя на майно у шлюбі і після розлучення. Укладення такого документа сприяє встановлення договірного режиму майна, здатного мати відмінності від законного режиму.

Розглянемо, у чому суть законного і договірного режиму майна подружжя.

Сутність поняття

Сутність цього документа полягає в тому, що завдяки йому майбутні або вже відбулися подружжя може самостійно визначати свої шлюбні майнові відносини, а також дії у разі розлучення. Вони конкретизують правила і зобов’язуються їм підкорятися.

Основна мета, до якої прагнуть подружжя – це прагнення позбавити себе від матеріальних втрат при розірванні шлюбу та негативних моментів, що виникають під час розділу цінних речей. Навіщо потрібен договірної режим майна подружжя?

Його форма

Шлюбний договір укладається тільки в письмовій формі. Крім того, він повинен бути завірений у нотаріуса. Його можна укласти як до державної реєстрації відносин, так і в будь-який час протягом шлюбу.

Від часу оформлення залежить його вступ в силу, поява відповідних прав і обов’язків.

Якщо такий договір був завірений ще до реєстрації шлюбу, то діяти він буде вже безпосередньо після даної процедури, досконалої в органах Загсу.

При цьому в законодавстві немає відомостей про те, наскільки швидко після укладення шлюбної угоди потрібно зареєструвати стосунки.

Наприклад, якщо подружжя, проживши кілька років у цивільному шлюбі, захочуть укласти договір, для набуття його чинності потрібно буде узаконити свої стосунки.

Якщо ж документ був складений вже після реєстрації, він починає діяти з того моменту, коли буде посвідчений нотаріально. Що таке законний режим майна подружжя? Про це далі.

На що поширюється договір?

Вплив шлюбного договору поширюється як на вже наявне, так і на майбутнє майно подружжя. Моментом набуття чинності при останньому варіанті буде вказане в документі час.

Якщо ж подружжя вирішать, що дія договору повинно охоплювати права і обов’язки, наявні до його підписання, то такий варіант цілком можливий.

Це означає, що шлюбний контракт може впливати на майбутнє час і володіти зворотною силою.

На майно подружжя, нажите до укладення шлюбної угоди, поширюється режим спільно нажитої власності. Хоча варто сказати, що подружжя може передбачити зміну правового режиму в такому разі і прописати це в договорі. Тоді вже починає діяти договірної режим майна подружжя.

Особи, які мають намір вступити в шлюб, чи подружжя, побажали укласти шлюбний договір, звертаються до нотаріуса. Для цього потрібна наявність паспортів та свідоцтва про укладення шлюбу.

Не дозволяється дію за дорученням, так як сторони повинні бути обов’язково, оскільки шлюбний договір є угодою виключно особистого характеру. Це означає, що його не можуть укласти ні законні представники, ні довірені особи.

Скріплюється документ особистими підписами майбутніх або вже відбулися подружжя. Якщо внаслідок фізичної недуги, неграмотності або хвороби один з учасників не може сам укласти угоду, то договір на його прохання дозволяється підписати іншому громадянину.

При цьому повинно бути оформлено нотаріальне засвідчення із зазначенням поважних причин, що пояснюють неможливість здійснення дії. Це допоможе у випадку поділу майна.

Шлюбний договір оформляється в трьох примірниках. Один з них нотаріус залишає у себе, а два інших видає кожному учаснику.

Законний режим

Реєстрація шлюбу передбачає законний режим майна подружжя, якщо шлюбний договір відсутній. При укладенні останнього можна від такого положення відійти і визначити роздільну, часткову чи сумісну власність. Це дозволяє зробити договірної режим майна подружжя шлюбний договір.

Спільна власність повною мірою регулюється сімейним законодавством, тому не потребує ще якихось умов. При частковій власності важливо прописати в договорі визначене майно, до якого потрібно застосувати відповідний режим, встановити ознаки, що визначають частині кожного чоловіка (рівні, що залежать від доходу тощо).

Роздільна власність показує, що майно, придбане в шлюбі ким-небудь з подружжя, стає його особистим володінням, яким він може розпоряджатися по-своєму. Подібний режим може поширюватися і на все майно (тоді спільної власності не буде взагалі), і на певні його види (тут буде відбуватися відповідне розмежування режимів).

Читайте также:  Как выполнить решение суда принудительно

Змішаний режим

Подружжя можуть також вибрати змішаний режим, що поєднує в собі компоненти спільності і роздільності.

Шлюбним договором визначаються всі нюанси наявності майна у подружжя як до шлюбу, так і нажитого в зареєстрований період, а також після розлучення. Якщо між чоловіком і дружиною виникає спір, то суд спирається не на закон, а на умови шлюбного угоди.

Також договір може вплинути і на характер майна, нажитого в шлюбі. Якщо подружжя бажають отримане кимось із них майно зробити спільним, то така вимога окремо прописується в угоді. Також можливе визначення майнового режиму для майбутніх випадків, які відбудуться вже після підписання договору.

Потрібно відзначити і ще один варіант, коли режим власності встановлюється окремо на період шлюбу, і на момент його розірвання. Це свого роду підстраховка для можливого надалі розділу майна, пов’язаного з розлученням. Така практика дуже поширена.

Права та обов’язки подружжя

Коли чоловік і жінка реєструють свої відносини, вони мають особисті права та обов’язки:

  • право на вибір прізвища одного з них або збереження дошлюбної;
  • свобода у виборі професії, виду діяльності, місця проживання;
  • обопільне рішення сімейних питань;
  • дача згоди на усиновлення іншим чоловіком дитини;
  • право розірвати шлюб і т. д.

Право одного з подружжя передбачає існування обов’язки у другого (наприклад, якщо дружина вибирає яке-небудь заняття, чоловік зобов’язаний не перешкоджати її вирішення тощо).

Розглянемо детальніше поняття договірного режиму майна подружжя.

Права та обов’язки щодо майна

  • За законом розрізняють дошлюбне майно, яке належало одному з подружжя до реєстрації відносин, і власність, яка була придбана вже безпосередньо у шлюбі.
  • Майнові відносини містять у собі наступні відносини:
  • Недоліки договірного режиму майна подружжя теж існують.

Прийнято вважати, що придбане під час шлюбу майно належить обом подружжю, навіть якщо один з них працював і отримував зарплату, а інший займався будинком. Чоловік і дружина користуються і володіють ним разом, розпоряджаються за обопільною згодою.

Проте вони мають право визначити інший режим цього майна з допомогою укладання шлюбного контракту, який передбачає зміну законного режиму спільно нажитої власності.

Подружжя можуть прояснити в ньому свої права і обов’язки, визначити спосіб покриття витрат сім’ї. Однак шлюбний контракт не повинен якимось чином обмежувати право – і дієздатність чоловіка і дружини, порушувати їх рівноправність у шлюбі та включати умови, що суперечать основам законодавства у сімейній сфері. В чому полягають особливості договірного режиму майна подружжя?

Коли перестає діяти договір?

Договір перестає діяти після того, як шлюб припинено, подружжя також у праві змінювати його положення або взагалі розірвати на першу вимогу. Як і будь-який цивільно-правову форму, його можна визнати недійсним, якщо для цього є підстави, викладені в Цивільному кодексі.

Особисте майно

Подружжя можуть мати не тільки загальну власність, але й особисте майно, яке складається з:

  • належить чоловікові майна до реєстрації шлюбу;
  • отриманого у спадщину чи дарунок майна в період шлюбу;
  • речей особистого користування (взуття, одяг тощо), крім предмети розкоші і коштовності.

Таке майно не входить у спільну власність, чоловік може їм розпоряджатися самостійно. Але варто врахувати, що при творі іншим чоловіком вкладів в особисте майно першого, суд може визнати таку власність загальною (наприклад, при оплаті чоловіком капітального ремонту у будинку, який належав до вступу в шлюб дружині; у цьому разі будинок стає спільною власністю).

Розпорядження майном

Розпорядження майном, вважається спільною власністю, здійснюється за схваленню подружжя, тобто угода, яку здійснює один з них, апріорі повинна отримувати згоду іншого. Якщо ж характер її недобросовісний, суд може визнати її недійсною. Це якщо говорити коротко про договірний режим майна подружжя.

Зрозуміло, що не все домашнє майно буде входити у загальну власність або належати особисто комусь із них. Будь-яка придбана згідно з основами Цивільного кодексу річ може належати іншим членам сім’ї.

Саме тому навіть дитина здатна володіти не тільки подарованими батьками іграшками, але і автомобілем, що дістався за заповітом від бабусі.

Питання тільки в тому, що користуватися ним він не зможе до досягнення певного віку.

Сімейні відносини мають на увазі обопільну обов’язок чоловіка і дружини надавати один одному підтримку. Якщо ж такої відмовлено, і угода про виплату аліментів між подружжям не досягнуто, можна звернутися до суду для того, щоб врегулювати майнові права і обов’язки подружжя у шлюбі.

Кому покладені аліменти?

Можна стягнути аліменти з чоловіка, що має потрібні кошти для наступних осіб:

  • непрацездатного чоловіка;
  • дружини під час вагітності та протягом трьох років після появи дитини;
  • чоловіка, який доглядає за загальним дитиною, яка є інвалідом I групи з дитинства.
  1. У деяких випадках, обґрунтованих законом, один з подружжя претендує на отримання аліментів від іншого вже після припинення шлюбу (наприклад, під час вагітності колишньої дружини і три роки після появи дитини).
  2. Аліменти виплачуються конкретною сумою грошових коштів, які повинні перераховуватися колишньому чоловікові щомісяця.
  3. Ми розглянули договірної режим майна подружжя.

Порядок володіння, користування та розпорядження спільним майном

Здійснення права спільної власності грунтується на простому принципі: реалізація права одним з співвласників не повинна зава­жати реалізації інтересів інших співвласників. Іншими словами, воля і права кожного учасника спільної власності обмежені правами інших її учасників. (Тому право спільної власності ще називають «утисненим правом власності»).

На цьому загальному принципі грунтується вирішення всіх кон­кретних питань здійснення права спільної власності, передбачених ст.ст. 357-364 ІДК.

Отже, право спільної часткової власності здійснюється співвлас­никами за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю.

Кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка від­повідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі не­можливості він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріаль­ної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'яз­ковим і для осо би, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно (ст. 358 ЦК).

Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено до­мовленістю між ними.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної частко­вої власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед тре­тіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними зі спільним майном (ст. 360 ЦК). Якщо хто-небудь з учасників права спільної часткової власності ухиляється від участі в спільних витратах, інші співвлас­ники, що внесли за нього платежі за спільним майном, можуть стягнути з нього відповідну частину витрат, як безпідставно збереже­не майно (ст. 1212 ЦК).

Важливою правомочністю співвласника є йогоправо розпоряди­тися своєю часткою в праві спільної часткової власності (ст. 361 ЦК). При цьому гарантією захисту прав та інтересів інших спів­власників є передбачене ст.

362 ЦК їхнєпереважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності, суть якого полягає в тому, но у разі продажу частки в праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю і ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

  • Для реалізації цього права передбачено, шо продавець частки в праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідо­мити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.
  • Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переваж­ного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а шодо рухомого майна — протягом 10 днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.
  • Якщо бажання придбати частку в праві спільної часткової влас­ності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

У разі продажу частки в праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі, співвласник може пред’явитии до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покуп­ця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Проте пред'явлення такого позову не тягне визнання недійсним договору купінлі-продажу (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недій­сними»).

Натомість, у даному випадку співвласник, у межах уста­новленого законом терміну, може вимагати переводу на нього прав і обов'язків покупця за укладеною угодою.

До таких вимог застосовується позовна давність у один рік.

Право переважної купівлі застосовується лише у випадку продажу одним зі співвласників своєї частки стороннім особам.

Тобто, воно не застосовується у випадку продажу співвласником його частки іншому співвласнику, а також у випадку відчуження частки іншим способом (зокрема, при безоплатній передачі). У цьому разі дотри­мання викладеної вище процедури не потрібне.

Відчужувач може передати безоплатно свою частку в праві спільної власності будь- якій особі, не сповіщаючи про це інших співвласників, не питаючи на це їх згоди тощо.

Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

Володіння, користування та розпорядження особистою приватною власністю

Стаття 59. Здійснення дружиною, чоловіком права особистої приватної власності 1.

Той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім’ї, насамперед дітей. 2.

Читайте также:  Як підготувати тендерну пропозицію, щоб перемогти в торгах

При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов’язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї, які відповідно до закону мають право користування ним. Сімейний кодекс України

В ЦК України закріплено загальне правило: власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. В СК України визначається порядок здійснення подружжям права власності на роздільне майно.

Той з подружжя, хто є власником майна, здійснює різноманітні фактичні та юридичні дії щодо нього: управляє майном у цілому; набуває плоди та доходи (дивіденди); несе тягар утримання майна, ризик його випадкового знищення та випадкового пошкодження тощо.

Володіння майном надає власникові можливість вважати його своїм. Той з подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним. Власник може передавати іншим особам свої правомочності щодо володіння та користування майном, укладаючи договори оренди, зберігання, позички тощо. Згода другого з подружжя на укладення таких договорів не потрібна.

Той з подружжя, хто є його власником, може надати можливість користування своїм майном також другому з подружжя або іншим членам сім’ї.

Підставою для цього може бути домовленість подружжя, коли власник надає можливість другому з подружжя проживати в його квартирі, будинку, користуватися автомобілем, яхтою тощо.

Порядок користування роздільним майном одного з подружжя може також бути визначений договором сторін, зокрема, шлюбним договором.

За загальним правилом, не зважаючи на тривалість використання роздільного майна тим з подружжя, хто не є його власником, він не набуває права власності щодо нього. З юридичної точки зору роздільне майно завжди залишається для нього чужим майном.

Виключення складають випадки, коли роздільне майно подружжя за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя. Таке майно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В усіх інших випадках майно зберігає свій первісний режим і залишається роздільним майном, що належить лише одному з подружжя.

Той з подружжя, хто не є власником майна, може набувати щодо нього право користування чужим майном (сервітут).

Підставою виникнення сервітуту може бути домовленість подружжя, згідно з якою власник майна надає другому з подружжя право користуватися належним йому будинком, квартирою, дачею тощо.

Сервітут може виникати і на підставі спеціального договору подружжя, зокрема шлюбного договору. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Члени сім’ї власника будинку (квартири) зобов’язані дбайливо ставитися до житлового будинку (квартири). Особи, які користуються сервітутом, зобов’язані вносити плату за користуванням майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Однак відносини можуть мати і безвідплатний характер, якщо це визначено договором сторін або якщо безвідплатний характер відносин встановлений законом, заповітом або рішенням суду.

Користування майном, що належить на праві власності одному з подружжя, другим з подружжя зазвичай здійснюється безвідплатно. В цьому знаходить свій прояв особисто-довірчий характер подружніх відносин.

Втім, закон не виключає можливості внесення певної плати за користування майном тим з подружжя, хто має сервітут.

Якщо мова йде про користування майном подружжя, то питання про участь у витратах по утриманню будинку (квартири) другим з подружжя в першу чергу може виникати у випадку, коли користування майном здійснюється безвідплатно. Нерідко другий з подружжя бере участь у підтримці роздільного майна своїми силами або коштами.

При цьому слід мати на увазі, що допомога в ремонті або утриманні майна не може свідчити про перехід роздільного майна дружини або чоловіка у спільну власність подружжя.

Роздільне майно може стати спільним, коли воно за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Сервітут може припинятися за обставин, передбачених законом. Подружжя, хто є власником майна, має право подарувати його другому з подружжя, хто у свою чергу має сервітут щодо нього.

Наприклад, дружина проживає в квартирі, що належить на праві власності її чоловіку. Відповідно вона набуває право користування цим майном (сервітут).

Якщо чоловік подарує дружині квартиру, якою вона користується то сервітут припиниться.

Подружжя, хто є власником, може розпоряджатися своїм майном, може продати, обміняти, подарувати належне йому майно, передати його у спадщину тощо. Однак дружина та чоловік зобов`язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї, які відповідно до закону мають право користування ним.

Наприклад, той з подружжя, хто є власником майна, має врахувати, що продаж автомобіля, який обслуговує інтереси усіх членів сім’ї, є менш доречним, ніж продаж автомобіля, яким користується лише один з членів сім’ї.

Однак в житті може виникнути ситуація, коли власник в силу об’єктивних причин вимушений продати своє майно навіть тоді, коли це не буде відповідати інтересам членів сім’ї, які користувалися цим майном. Усіх життєвих обставин передбачити неможливо.

Головне, щоб власник діяв сумлінно і не порушував інтереси другого з подружжя та інших членів сім ї, коли існує можливість для їх забезпечення.

Юридичний порадник Сімейне право. Зміст

108. Порядок володіння, користування та розпорядження спільним майном

Здійснення
права спільної власності грунтується
на простому принципі: реалізація права
одним з співвласників не повинна
зава­жати реалізації інтересів інших
співвласників. Іншими словами, воля і
права кожного учасника спільної власності
обмежені правами інших її учасників.
(Тому право спільної власності ще
називають «утисненим правом власності»).

На цьому загальному
принципі грунтується вирішення всіх
кон­кретних питань здійснення права
спільної власності, передбачених ст.ст.
357-364 ІДК.

Отже, право спільної
часткової власності здійснюється
співвлас­никами за їхньою згодою.

Співвласники можуть
домовитись про порядок володіння та
користування майном, що є їхньою спільною
власністю.

Кожен зі співвласників
має право на надання йому у володіння
та користування тієї частини спільного
майна в натурі, яка від­повідає його
частці у праві спільної часткової
власності. У разі не­можливості він
має право вимагати від інших співвласників,
які володіють і користуються спільним
майном, відповідної матеріаль­ної
компенсації.

Якщо договір між
співвласниками про порядок володіння
та користування спільним майном
відповідно до їхніх часток у праві
спільної часткової власності посвідчений
нотаріально, він є обов'яз­ковим і
для осо
би,
яка придбає згодом частку в праві

спільної часткової власності на це
майно (ст. 358 ЦК).

Плоди, продукція та
доходи від використання майна, що є у
спільній частковій власності, надходять
до складу спільного майна і розподіляються
між співвласниками відповідно до їхніх
часток у праві спільної часткової
власності, якщо інше не встановлено
до­мовленістю між ними.

Співвласник відповідно
до своєї частки у праві спільної
частко­вої власності зобов'язаний
брати участь у витратах на управління,
утримання та збереження спільного
майна, у сплаті податків, зборів
(обов'язкових платежів), а також нести
відповідальність перед тре­тіми
особами за зобов'язаннями, пов'язаними
зі спільним майном (ст. 360 ЦК). Якщо
хто-небудь з учасників права спільної
часткової власності ухиляється від
участі в спільних витратах, інші
співвлас­ники, що внесли за нього
платежі за спільним майном, можуть
стягнути з нього відповідну частину
витрат, як безпідставно збереже­не
майно (ст. 1212 ЦК).

Важливою правомочністю
співвласника є його
право розпоряди­тися своєю часткою

в праві спільної часткової власності
(ст. 361 ЦК). При цьому гарантією захисту
прав та інтересів інших спів­власників
є передбачене ст.

362 ЦК їхнє
переважне право купівлі частки у праві
спільної часткової власності,

суть якого полягає в тому, но у разі
продажу частки в праві спільної часткової
власності співвласник має переважне
право перед іншими особами на її купівлю
і ціною, оголошеною для продажу, та на
інших рівних умовах, крім випадку продажу
з публічних торгів.

  • Для реалізації цього
    права передбачено, шо продавець частки
    в праві спільної часткової власності
    зобов'язаний письмово повідо­мити
    інших співвласників про намір продати
    свою частку, вказавши ціну та інші умови,
    на яких він її продає.
  • Якщо інші співвласники
    відмовилися від здійснення переваж­ного
    права купівлі чи не здійснять цього
    права щодо нерухомого майна протягом
    одного місяця, а шодо рухомого майна —
    протягом 10 днів від дня отримання ними
    повідомлення, продавець має право
    продати свою частку іншій особі.
  • Якщо бажання придбати
    частку в праві спільної часткової
    влас­ності виявили кілька співвласників,
    продавець має право вибору покупця.

У разі продажу частки
в праві спільної часткової власності
з порушенням переважного права купівлі,
співвласник може пред’явитии до суду
позов про переведення на нього прав та
обов'язків покуп­ця. Одночасно позивач
зобов'язаний внести на депозитний
рахунок суду грошову суму, яку за
договором повинен сплатити покупець.

Проте пред'явлення такого позову не
тягне визнання недійсним договору
купінлі-продажу (п. 16 постанови Пленуму
Верховного Суду України «Про судову
практику в справах про визнання угод
недій­сними»).

Натомість, у даному
випадку співвласник, у межах уста­новленого
законом терміну, може вимагати переводу
на нього
прав і обов'язків покупця за укладеною
угодою.

До таких вимог
застосовується позовна давність у один
рік.

Право переважної
купівлі застосовується лише у випадку
продажу одним зі співвласників своєї
частки стороннім особам.

Тобто, воно не
застосовується у випадку продажу
співвласником його частки іншому
співвласнику, а також у випадку відчуження
частки іншим способом (зокрема, при
безоплатній передачі). У цьому разі
дотри­мання викладеної вище процедури
не потрібне.

Відчужувач може передати
безоплатно свою частку в праві спільної
власності будь- якій особі, не сповіщаючи
про це інших співвласників, не питаючи
на це їх згоди тощо.

Передача співвласником
свого переважного права купівлі частки
у праві спільної часткової власності
іншій особі не допускається.

Ссылка на основную публикацию