Подарувати чи заповісти нерухомість?

Проблема передачі власного майна турбує всіх, хто замислюється про майбутнє своїх рідних. Що краще: подарувати нерухомість або вписати квартиру у заповіт? Законодавство України дозволяє обидва варіанти, але в кожному з них є свої нюанси.

Договір дарування

Квартиру можна передавати новим господарям за укладеним договором дарування. Цей документ є юридичною дією, при здійсненні якої право власності передається від дарувальника обдарованому. При цьому вказане майно передається безоплатно, тому ніякого фінансового зиску дарувальник в даному разі не має.

Хто має право робити дарчу?

Подарувати чи заповісти нерухомість?

Договір дарування може бути складений повнолітніми та дієздатними особами, що мають нерухомість у повній або частковій власності. Сторонами договору можуть бути і прості громадяни, і юридичні особи.

Найчастіше одержувачами подарунку є близькі родичі дарувальника, але цілком ймовірний варіант дарування квартири сусідам або друзям.

Якщо майно знаходиться в обтяженні, то дарувати його можна тільки за згоди ініціатора обтяження.

Як написати договір дарування?

Подарувати чи заповісти нерухомість?Зразок договору дарування

Передати нерухомість новим власникам за договором дарування дуже просто. Для цього:

  • знайдіть в інтернеті бланк стандартного договору. Звернуть увагу, що договір має бути складений на державній мові та за нормами українського законодавства;
  • заповніть рядки договору, точно вписуйте реквізити дарувальника і обдарованої особи (серія, номер паспорту, ІПН, місце реєстрації, тощо);
  • вкажіть точну адресу нерухомості, яка дарується, з точним описом характеристик цього майна: загальна та житлова площа, поверх, кількість кімнат, наявність(відсутність) господарчих приміщень, тощо;
  • вкажіть реквізити документів, за якими дарувальник володіє цією нерухомістю (договір куплі-продажу, приватизаційний акт, тощо);
  • паспортні дані громадян, що зареєстровані в подарованій квартирі з датою знаття їх з реєстрації;
  • кількість примірників договору дарування;
  • підписи дарувальника та обдарованої особи

Як зареєструвати договір дарування?

Згідно ст. 182 ЦКУ право власності, як і всі інші майнові права, мають бути зареєстровані. Ст. 719 ЦКУ пояснює, що державна реєстрація договору дарування відбувається у нотаріуса. При реєстрації має бути присутній і дарувальник, і обдарована особа. Реєструвати передачу права власника через посередника заборонено.

Перед реєстрацією нотаріус має ознайомитися з наданими документами та переконатися в дієздатності сторін.

Майно не має бути в обтяжені, а перед тим, як дарувати іпотечну квартиру, треба переконатися в тому, що фінансова установа, що надала іпотеку, не заперечує проти зміни власника.

Тільки після цього нотаріус виконує необхідні процесуальні дії та реєструє право власності на квартиру на нового господаря.

Поради юристів

Юристі в сфері нерухомості іноді вимушені оскаржувати в судовому порядку дарчі тому, що дарувальник не завжди правильно розумів умови передачі власності. Адже після реєстрації дарувальник повністю втрачає права на нерухомість, не може висувати новим господарям додаткові умови або вимагати грошей.

Треба пам’ятати, що оскаржувати дарчу можна тільки через суд, і тільки за наявності у дарувальника поважних причин. Дарча може бути визнана судом недійсною, якщо дарувальник підписував документі під загрозою для життя або під дією психотропних препаратів. Оскарження дарчої потребує чимало часу і грошей.

Заповіт

Подарувати чи заповісти нерухомість?

Інший варіант передачі нерухомості — заповіт. Цей документ засвідчує право власності на майно, але тільки після смерті спадкодавця. Так, згідно законам України право на спадщину виникає тільки після спливання шести місяців з дати смерті особи, що склала заповіт.

Закон України дозволяє змінювати заповіт. Документ можна скласти стільки разів, скільки цього бажає спадкодавець. При реєстрації нового заповіту всі попередні розпорядження спадкодавця оголошуються недійсними.

Як і всі інші правові дії, заповіт має бути належними чином зареєстрований у Спадковому Державному реєстрі.

Що можна заповідати?

Заповісти можна довільну власність, навіть іпотечну або з обтяженням. В разі смерті спадкодавця нотаріус повідомляє про ц е фінансову установу, що надала іпотечний договір а також називає ім’я нового власника.

В заповіті обов’язково мають бути враховані права «спадкоємців першої черги», а також непрацездатних та недієспроможних осіб, що перебували на утриманні померлого. Після смерті спадкодавця саме їхні права мають бути захищені в першу чергу. Після виділення їм частки майна «за законом», інші спадкоємці отримують решту спадщини «за заповітом».

Треба підкреслити, що після складення заповіту спадкодавець продовжує володіти своїм майном: дарувати, продавати, віддавати у заставу тощо. За законом, заповіт має охоплювати лиш те майно, яким володів спадкодавець на день смерті.

Як написати заповіт?

Згідно закону України, кожен громадянин має право керувати власним майном, як того забажає та заповідати його на свій власний розсуд. Всі спадкові розпорядження мають бути викладені в письмовій формі та засвідчені нотаріусом (крім форс-мажорних обставин). Обов’язковими рядками у заповіті мають бути:

  • час та місце складення заповіту;
  • паспортні дані спадкодавця та спадкоємців;
  • перелік рухомого та нерухомого майна, що належить заповідачу;
  • викладена воля заповідача.

Документ може бути складений за шаблоном або оформлений нотаріусом з подальшою реєстрацією заповіту. Засвідчувати заповіт потрібно тільки в присутності нотаріуса — за дорученням цей документ складати не можна.

Спадкодавець в обов’язковому разі має бути ознайомлений з правилами оформлення заповіту, а також з можливістю оскарження цього документу невдоволеними спадкоємцями.

Поради юристів

Правильно складений заповіт має відповідати інтересам і спадкодавця, і спадкоємців першої черги. Документ має бути написаний так, щоб в подальшому уникнути неточного тлумачення або оскарження його в суді. У деяких випадках, коли на одну квартиру претендують декілька спадкоємців, бажано звернутися до юриста, щоб правильно розподілити права власності.

Відмінності між дарчою та заповітом

Подарувати чи заповісти нерухомість?

Що вибрати, заповіт або дарча? Якщо ви:

  • маєте інше житло, де можете мешкати після передачі прав власності іншій особі;
  • впевнені у своїх близьких, та знаєте, що про вас подбають;
  • хочете розділити свою власність ще за життя

то складайте договір дарування. Це позбавить нових господарів необхідності візитувати до нотаріуса та допоможе уникнути суперечок з іншими претендентами на житло.

Якщо ви:

  • не маєте іншого житла;
  • не впевненні в том, що про вас будуть дбати;
  • хочете керувати своїм майном протягом свого життя, обирайте заповіт.

Для тих, хто отримує квартиру у спадок, або за дарчою, важливо знати:

  • договір дарування надає право вступати у володіння квартирою зразу після реєстрації договору у нотаріуса. Заповіт надає право керування майном лиш через 180 днів після смерті спадкодавця. До того ж заповіт можна оскаржити, якщо спадкоємці першої черги не бути вписані у заповіт, або невдоволені виділеною часткою;
  • якщо нові господарі квартири не є близькими родичами дарувальника або заповідача, то у деяких випадках закон тлумачить отримання квартири, як доход з інших джерел. Щоб запобігти виникненню проблем з податковою, потрібно сплатили податок на доходи фізичних осіб. Сума податку залежить від вартості квартири.

Коли договір дарування краще, ніж заповіт?

У деяких випадках договір дарування буде кращім варіантом, ніж заповіт. Якщо господар квартири хоче передати права на житло далеким родичам, сусідам, друзям, то краще використати договір дарування: тоді всі близькі родичі автоматично позбавляться прав на майно. У разі наявності заповіту кожен зі спадкоємців першої черги має право на частку майна, не беручі до уваги волю заповідача.

Якщо дарувальник має недобудовану або неприбуткову власність, яка не використовується належним чином і не приносить зиск, то таке майно краще подарувати. Майбутні господарі зможуть зупинити руйнування та зробити нерухомість прибутковою. Якщо таку нерухомість успадкували через декілька років, то новим господарям не залишиться нічого, крім руїн та клаптика землі.

Висновок

Можна підсумувати, ситуації в кожному випадку різні, як передавати свою власність, кожен вирішує сам. Важливо, щоб при цьому виконувалася саме воля дарувальника або заповідача та щоб акт надання прав власності новим особам повністю відповідав бажанням та інтересам колишнього власника.

Добірка найбільш поширених питань у сфері нотаріату

Я хочу подарувати квартиру своїм батькам.

Які документи для цього треба?При нотаріальному посвідченні договорів про відчуження житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріусу, крім інших загальних документів (паспорт, довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків) подаються документи, які посвідчують право власності (довірчої власності) на вказане майно, та, у передбачених законодавством випадках, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки під час підготовки до посвідчення правочину нотаріус може витребувати й інші документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Що потрібно для того, щоб посвідчити у нотаріуса довіреність?Для посвідчення довіреності особа, яка має бажання її видати, насамперед має надати нотаріусу документ, що посвідчує її особу та довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків. Крім того, їй необхідно надати відповідну інформацію про особу, яка буде її представником, а саме: прізвище, ім’я, по батькові (повне найменування для юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження — для юридичної особи), а в необхідних випадках і посаду, яку вона займає.

Я розлучена і хочу поїхати зі своєю дитиною за кордон на відпочинок.

Читайте также:  Регистрация торговой марки, товарного знака

Чи потрібно дозвіл батька дитини?Відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

Що робити, якщо я втратила оригінал договору купівлі-продажу?У разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, видається дублікат втраченого або зіпсованого документа.

Дублікатом є повторно оформлений документ, що має таку саму юридичну силу, як і його оригінал.

Для отримання дубліката документа фізична особа має подати нотаріусу такі документи:- документ, що посвідчує особу (паспорт, тимчасова посвідка на постійне проживання тощо);- довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків;- якщо за видачею дубліката документа звернувся представник заявника, на підтвердження представницьких повноважень він має подати нотаріально посвідчену довіреність (із чітким зазначенням, що представник має право представляти інтереси особи в органах нотаріату з питань отримання дублікатів документів).Після видачі дубліката оригінал документа втрачає свою юридичну силу.

Ми з колишнім чоловіком уклали у нотаріуса договір про сплату аліментів на дитину. Однак чоловік давно не сплачує платежі. Як мені стягнути з нього кошти?Якщо порядок сплати аліментних виплат за договором порушений, то стягнути аліментні платежі можна шляхом отримання виконавчого напису нотаріуса.

Для отримання виконавчого напису нотаріусу подається заява відповідного змісту, оригінал нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів на дитину, документи, що підтверджують безспірність заборгованості та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

 Отримавши виконавчий напис нотаріуса можна звернутися до виконавчої служби про стягнення заборгованості по аліментних платежах.

Помер мій чоловік, він не складав заповіту. Все його майно автоматично перейшло до мене?Якщо спадкодавець за життя не склав заповіт, то до спадкування закликаються спадкоємці за законом у порядку черговості, яка залежить від ступеня їх споріднення зі спадкодавцем.Передбачено п'ять черг спадкування за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, другий з подружжя та батьки.У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня спорідненняусувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця.

Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.Також у п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.Зверніть увагу, в межах однієї і тієї самої черги спадкоємці спадкують майно померлого у рівних частках.

При цьому, право на спадкування кожною наступною чергою спадкоємців за законом настає при відсутності спадкоємців попередньої черги або при неприйнятті ними спадщиниабо відмови від її прийняття, а також у разі, коли всі спадкоємці попередньої черги усунені від права на спадкування.

Не можу визначитись що краще зробити з майном: подарувати чи заповісти його?Дарування – це домовленість двох сторін, за якою одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатномайно (дарунок) у власність.

Договір дарування може укладатися в усній, простій письмовій, або письмовій формі з нотаріальним посвідченням такого договору. У випадку дарування нерухомого майна, договір дарування укладається у письмові формі, нотаріально посвідчується з наступною реєстрацією права власності обдаровуваного в Державному реєстрі речових прав на нерухомемайно.

 Всі права на майно дарувальника переходять до обдаровуваного з моменту прийняття ним дарунку.

В той час як право на заповідане майно виникає у спадкоємців тільки після відкриття спадщини, оскільки заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєїсмерті.Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також іншихучасників цивільних відносин.

Варто звернути увагу на певні особливості спадкування за заповітом, а саме, незалежно від змісту заповіту законодавець гарантує визначеному колу спадкоємців за законом обов’язкову частку у спадщині.

До таких спадкоємців належать малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які при наявності заповіту мають право отримати половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Тобто, якщо на момент смерті заповідача будуть спадкоємці, які входять до такого переліку, то особа, якій заповідач мав намір передати все майно, отримає лише певну його частку. І таке право на спадщину встановлюється законом та не може бути змінено у заповіті.

Закон надає заповідачу право встановлювати у заповіті умови, обмеження, покладати на спадкоємців певні обов’язки, позбавляти спадкоємців права на спадкування тощо.Таким чином, заповіт надає спадкодавцю значну свободу вибору. Заповідач може скласти один заповіт, або кілька, призначити одного спадкоємця, або декількох, заповісти всемайно, або його частину, а також скасувати або змінити заповіт.

Я проживаю в селі, де немає нотаріуса. Як мені скласти заповіт?Відповідно до законодавства України не тільки нотаріуси мають право посвідчувати заповіти.У разі, якщо особа мешкає в сільській місцевості, де немає нотаріуса, то можна звернутися до органу місцевого самоврядування, тобто до сільської ради.

Окрім цього, якщо особа, знаходиться на території інших держав, заповіт можуть посвідчувати консульські установи України.Заповіти можуть посвідчувати головні лікарі, їх заступники або лікарі які залишилися на чергуванні госпіталів, лікарень особам, які перебувають у цих установах на лікуванні.

Правом посвідчення заповіту володіють і капітани суден в тому випадку, коли людина, що хоче скласти заповіт знаходиться під час плавання на річкових або морських суднах підпрапором України.Начальники експедицій посвідчують заповіти особам, що знаходяться в експедиціях.

Військовослужбовці, члени їх сімей, що перебувають в пунктах військової частини, військово-навчальних закладах, де немає нотаріусів, сільських, міських чи інших рад, в разі необхідності посвідчити заповіт, можуть звернутися до командирів, начальників таких пунктів дислокації військової частини.

Таке право мають і особи, які працюють у пунктахдислокації цих структур.Якщо особа, знаходиться в установі виконання покарань, заповіт може бути посвідчений начальником такої установи.За таким принципом, начальники слідчих ізоляторів можуть посвідчувати заповіти особам, які в них знаходяться.

Чи можу я скасти заповіт не на членів своєї родини?Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також іншихучасників цивільних відносин. Іншими учасниками цивільних відносин є юридичні особи (підприємства, установи, організації), держава, територіальні громади, тощо.

Однак, є категорія осіб, які мають обов’язкову частку у спадщині, незалежно від волі заповідача. Це малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця,непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки.

Як можна скасувати або змінити раніше посвідчений заповіт?Для того, щоб скасувати чи змінити заповіт особа подає нотаріусу заяву про скасування чи зміну заповіту.

Справжність підпису на заяві про скасування або зміну заповіту має бути нотаріально засвідчена.Заповідач також має право у будь-який час скласти новий заповіт.

Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

В мене померла дружина.

Які дії необхідно вчинити для оформлення моїх спадкових прав?Особі необхідно подати заяву про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори чи до приватного нотаріуса (на вибір спадкоємця) за місцем відкриття спадщини вшестимісячний строк, який починається з часу відкриття спадщини (з дня смерті особи або дня, з якого вона оголошується померлою).Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомогомайна — місцезнаходження основної частини рухомого майна.Зверніть увагу, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що «фактично прийняв спадщину», якщо протягом 6місячного строку він не заявив про відмову від неї.

Я не хочу приймати спадщину, оскільки треба буде виплачувати і борги спадкодавця.

Що для цього треба?Спадкоємці мають право на відмову від прийняття спадщини, тобто спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом шестимісячного строку.

Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу державної нотаріальної контори чи приватному нотаріусу за місцем відкриття спадщини.Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття (6 місяців).

Що робити, якщо пропустив строк на прийняття спадщини?За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Читайте также:  Встановлення режиму окремого проживання подружжя

Подарувати чи заповісти нерухомість?

Що краще подарувати чи заповісти нерухомість?

У житті трапляються різні ситуації і бувають випадки, коли необхідно передати квартиру чи будинок третій особі.

Договір дарування і заповіт залишаються найбільш часто використовуваними інструментами у взаєминах близьких родичів і не тільки по частині передачі нерухомості.

Виникає логічне питання: подарувати чи заповісти? При цьому, достатньо часто люди плутають дарування із заповітом, не розуміючи суті цих угод. Тому для ясності питання, спробуємо розібратися, яка між ними різниця.

Що є договором дарування та що таке заповіт?

Договір дарування

Договір дарування – це правочин, за яким дарувальник дарує або зобов’язується в майбутньому подарувати іншій особі – обдаровуваному – об’єкт нерухомості безоплатно, і обдаровуваний має право власності на неї – право володіти, користуватися та розпоряджатися – безпосередньо після вчинення угоди та її державної реєстрації.

Заповіт

Заповіт – це правочин, за яким заповідач особисто розпоряджається своїм майном, яке йому належить, у випадку його смерті. Спадкоємець отримає у власність успадковане майно через 6 місяців після смерті заповідача. Тобто, головна і сама суттєва різниця між цими двома угодами – це момент переходу права власності на нерухоме майно.

Момент переходу права власності на житло за договором дарування та заповітом

Право власності за договором дарування виникає після нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації. Що ж до заповіту, то спадкоємець може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, яке видається після закінчення 6 місяців з часу відкриття спадщини.

Таким чином, у випадку з договором дарування є один невеликий, але досить істотний нюанс, що припускає ризик для самого дарувальника.

Річ у тім, що після того, як документ підписується та реєструється, майно вмить переходить в розпорядження обдаровуваного, який відразу ж може розпоряджатися їм на власний розсуд. Він може навіть одразу виселити дарувальника з квартири, тому кожен з тих, хто вирішує передати нерухомість за таким договором, втрачає усі права на об’єкт дарування.

На подароване майно більше ніхто не має права претендувати. Людина, яка подарувала, відразу залишається з порожніми руками. На практиці існують непоодинокі випадки, коли після підписання дарчої відносини між родичами псувалися, старих людей виганяли на вулицю. Юридично людина, яка подарувала нерухомість, є незахищеною, якщо, звичайно, у неї немає іншої квартири чи будинку.

Фінансові витрати для того аби подарувати або заповісти нерухоме майно

При нотаріальному оформленні як договору дарування, так і заповіту необхідно сплатити державне мито та послуги нотаріуса.

За нотаріальне посвідчення договору дарування доведеться сплатити державне мито в розмірі 1% суми договору (тобто вартості квартири), але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 гривень).

При складанні заповіту необхідно сплатити державне мито за нотаріальне посвідчення заповіту у розмірі 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян – 0,85 коп.

, а за видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцеві доведеться заплатити 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Крім того, як при посвідченні договору дарування, так і при посвідченні заповіту необхідно сплатити послуги нотаріуса. Ціна на такі послуги у кожного нотаріуса різна.

Крім того, дарувальнику необхідно проводити оцінку об’єкта нерухомості, що передається в якості подарунка одаровуваному.

Згідно з нормами Податкового кодексу України оподаткування доходу, зокрема майна, отриманого платником податку як подарунок, відбувається в тому ж порядку, що і майна, отриманого в якості спадщини. Таким чином, за отримане майно у спадок чи в подарунок необхідно заплатити податок, при чому за різними ставками.

Прийняття в дар нерухомого майна від членів сім’ї першого ступеня споріднення (батьків, подружжя і дітей), обкладається податком за нульовою ставкою. Таким же чином оподатковується вартість подарунка і для інвалідів I групи, осіб які мають статус дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дітей-інвалідів.

Подарунки від всіх інших родичів, у тому числі, від бабусь і дідусів, дядьком і тіткою, оподатковуються за ставкою 5% від вартості такого подарунка.

Можливість зміни чи скасування договору дарування або заповіту

Цивільний кодекс передбачає наступні підстави припинення договору дарування: відмова однієї зі сторін від договору; розірвання договору дарування; визнання договору недійсним.

Таким чином, можна розірвати чи визнати недійсним договір дарування в судовому порядку.

Проте, довести те, що дарувальник погано розбирається в тонкощах документів і не хотів відразу ж втратити усі права на житло – дуже складно, а іноді – неможливо.

У цій ситуації можна сподіватися тільки на суддю, який вникне в усі нюанси питання і буде на стороні дарувальника, який заявить, що на момент підписання договору дарування він не усвідомлював власних дій або не міг керувати ними, тому передав нерухомість у дар іншій особі. В доказ своїм словам можна надати документи з медичних установ, свідчення свідків, фото і відеодокументи.

Ще одна важлива особливість договору дарування – це строк позовної давності. За договором дарування цей термін встановлюється тривалістю в 1 рік на відміну від загальної трирічної позовної давності. Протягом цього року будь-яка особа, не тільки дарувальник і обдаровуваний, може звернутися до суду у разі, якщо його інтереси порушені укладенням договору дарування.

По-іншому йдуть справи із заповітом, оскільки його можна переписувати хоч щодня, відвідуючи нотаріуса і замінюючи одного спадкоємця іншим.

Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.

Крім того, він може у будь-який час скасувати заповіт або скласти новий. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.

Важливо, що кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Форма правочинів

Згідно з нормами ст.ст. 719, 1247 Цивільного кодексу України договір дарування нерхомої речі і заповіт укладаються у письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню.

Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Таким чином, спільним у цих двох правочинах є однакова форма їх укладення.

Договір дарування Заповіт
Визначення Правочин, за яким дарувальник дарує або зобов’язується в майбутньому подарувати іншій особі – обдаровуваному – об’єкт нерухомості безоплатно Правочин, за яким заповідач особисто розпоряджається своїм майном, яке йому належить, у випадку його смерті
Момент переходу права власності Безпосередньо після вчинення правочину та його державної реєстрації Через 6 місяців після смерті спадкоємця – власника спадкового майна
Фінансові витрати Послуги нотаріуса

  • Державне мито-1% від суми договору
  • Податок за отримане подароване майно
  • Оцінка майна
Послуги нотаріуса
Державне мито – 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
Податок за отримане майно в спадок
Можливість зміни чи скасування У судовому порядку, достатньо складно довести, що людина помилялася щодо природи правочину Новий заповіт можна складати хоч щодня, тобто не проблема сьогодні заповісти майно на одну людину, завтра передумати і переписати його на іншу
Форма правочину Укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню Укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню

Таким чином, чи укладати договір дарування чи заповідати нерухомість – вирішує кожен сам, зваживши всі ризики і нюанси викладених вище правочинів.

Ми завжди готові надати професійну та гарантовану якісну допомогу при супроводженні укладенні договорів та інших правочинів.

Подарувати чи заповісти: як передати майно близьким

Українці, які хочуть залишити своє майно близьким, можуть вказати це у заповіті або зробити їм подарунок. В чому принципова відмінність цих способів передачі активів та який краще обирати, на своїй сторінці у фейсбук розповів Мін'юст.

Заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Особливістю спадкування за заповітом є те, що спадкоємець отримує у власність майно лише після смерті спадкодавця. Після складення заповіту особа й надалі залишається власником свого майна та може вільно ним розпоряджатися.

Важливо пам’ятати, що заповіт у будь-який момент можна скасувати чи змінити, якщо сама особа цього забажає. При цьому кожний новий заповіт, який складе особа, скасовує попередній. Заповіт можна змінювати безліч разів протягом життя.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Якщо заповітом особу позбавили спадщини, то вона не можете одержати право на спадкування, крім випадків, коли такий заповіт визнано судом недійсним.

Водночас є деякі недоліки заповіту для особи, якій заповідається майно. Існує таке поняття як обов’язкова частка у спадщині, яку закон гарантує певному переліку спадкоємців за законом, незалежно від змісту заповіту. До таких спадкоємців належать малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки.

Тобто, якщо на момент смерті заповідача будуть спадкоємці, які входять до такого переліку, то особа, якій заповідач в цілому мав намір передати майно, отримає лише певну його частку. І таке право на спадщину встановлюється законом та не може бути змінено у заповіті.

Читайте также:  Як вибрати страхову компанію в Україні у 2022 році

Особливості дарування

Дарування — це домовленість двох сторін, за якою одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір дарування може укладатися в усній, простій письмовій або письмовій формі з нотаріальним посвідченням такого договору. У випадку дарування нерухомого майна, договір дарування укладається у письмовій формі, нотаріально посвідчується з наступною його державною реєстрацією.

Читайте також: 89% інвесторів хвилює, що буде з їх криптовалютою після смерті — дослідження

Всі права на майно дарувальника переходять до обдаровуваного з моменту прийняття ним дарунку, яким він може вільно розпоряджатися.

В головні відмінності

Особа, яка дарує майно, не може встановлювати якісь обов’язки, умови чи обмеження щодо майна, яке подарувала, оскільки договір дарування безумовний.

Натомість заповіт може бути з умовою, з обмеженням, з позбавленням права спадкувати і секретний.

Заповіт надає значну свободу вибору для спадкодавця. Він може скласти один заповіт, або кілька, вказати одного спадкоємця, або декількох, заповісти все майно, або його частину, а також змінити свою думку і скласти новий.

Договір дарування скасувати практично неможливо, якщо немає надзвичайно вагомих обставин — як, наприклад, недієздатність на момент вчинення правочину (складання договору).

За таких умов в Мін'юсті радять: не даруйте та не укладайте договір дарування, якщо ви не впевнені в самій людині, щоб потім не виникало непередбачених обставин. Поширеною є ситуація, коли родичам дарують житло, а вони просто виселяють колишнього власника, який на старості років не має власного житла.

Читайте також: Житло у спадок: як оформити і продати

Для людини, яка заповідає майно, заповіт є найбезпечнішим способом, оскільки вона до самої смерті залишається власником свого майна. Втім, універсального способу немає, необхідно аналізувати кожну конкретну ситуацію окремо.

Нерухомість: подарувати чи продати? — Юридична Газета

Бажання придбати нерухомість є досить закономірним для кожної людини. При цьому попит породжує пропозицію, зокрема варіанти відчуження певних видів нерухомості. Кожен з таких варіантів має свої нюанси, пов’язані з оформленням, наслідками проведення операцій та їх оподаткуванням.

Маєте Телеграм? Два кліки — і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Одразу слід звернути увагу на те, що продавцями/дарувальниками нерухомого майна можуть виступати як фізичні особи-резиденти, так і фізичні особи-нерезиденти. Податки, які вказані особи зобов'язані сплатити під час продажу нерухомості, їх розмір та порядок сплати є різними.

Продаж не дарування

Розглянемо нюанси оподаткування зазначених операцій з нерухомістю. Варто зазначити, що для цілей оподаткування, згідно з положеннями ст.

172 Податкового кодексу України (далі – ПК України), під продажем мається на увазі будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, окрім їх спадкоємства та дарування.

При цьому дохід від продажу нерухомості визначається виходячи з ціни, вказаної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.

Не оподатковується податком на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) дохід, одержаний платником податків від продажу (обміну) не частіше одного разу впродовж звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, яка не перевищує норми безоплатної передачі, та за умови перебування такого майна у власності платника податків більше ніж 3 роки (п. 172.1 ст. 172 ПК України).

Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається.

При цьому умова знаходження такого майна у власності платника податків більше ніж 3 роки не поширюється на майно, одержане таким платником податків у спадок, тобто власник нерухомості, отриманої у спадщину, звільняється від обов'язку сплачувати податок.

Отже, під час продажу фізичною особою нерухомості, яка знаходилася в її власності менше ніж 3 роки та не є спадщиною, оподаткування такої операції буде здійснено на загальних підставах.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більше ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПК України, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного вказаною нормою кодексу, підлягає оподаткуванню за ставкою 5%. У такому ж порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) об'єкта незавершеного будівництва.

Дохід від операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості, що здійснюються фізичними особами-нерезидентами, оподатковується згідно з цією статтею в порядку, встановленому для резидентів, за ставкою 18%. Продаж резидентами та нерезидентами отриманого в подарунок об'єкта нерухомості підлягає оподаткуванню відповідно до положень ст. 172 ПК України.

Визначити момент

При цьому досить важливим є визначення моменту, з якого необхідно вести відлік 3-х років, протягом яких нерухомість знаходиться у власності продавця. Такий момент придбання права власності на майно визначений ст. 334 ЦК України, за якою цим моментом є нотаріальне посвідчення або набуття законної чинності рішення суду про визнання дійсним нотаріально не посвідченого договору.

Право на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст.334 ЦК України). Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу нерухомості підлягає не лише нотаріальному посвідченню, але й державній реєстрації, то 3 роки починають свій відлік з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

При проведенні операцій продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус засвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату ПДФО до бюджету стороною (сторонами) договору (п. 172.4 ст. 172 ПК України).

Строк сплати податку через банківські установи диференціюється залежно від особи, яка здійснює продаж нерухомого майна, та здійснюється особою, яка продає нерухомість, до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни; особою, у власності якої перебував об'єкт нерухомості, відчужений за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно. Фізична особа зобов'язана зазначити про дохід від такого відчуження у річній податковій декларації.

  • У випадку не вчинення нотаріальної дії (в тому числі відмови сторін від укладання договору) щодо посвідчення договору купівлі-продажу нерухомості, за яким сплачено податок, платник податку має право на повернення надміру сплаченої суми податку на підставі податкової декларації, поданої в установленому порядку, та підтверджувальних документів про фактичну сплату податку.
  • Продав – сплати податок
  • Обов'язок зі сплати податку покладається на особу, що продає нерухомість, або на податкового агента, якщо стороною в договорі є юридична особа чи фізична особа-підприємець (у цьому випадку на таку особу покладаються обов'язки податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб).
  • Якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна є юридична особа чи фізична особа-підприємець, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу.

При цьому варто зазначити, що певні витрати несе також і покупець нерухомості.

Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору визначено підприємства, установи та організації (незалежно від форм власності) та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ та організацій, що придбавають нерухоме майно за бюджетні кошти, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами та привілеями згідно із законами й міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Об’єктом оподаткування у такому випадку є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу цього майна. Ставка збору під час придбання фізичними особами нерухомого майна здійснюється у розмірі 1% від об'єкта оподаткування.

Якщо майнові права на нерухомість передаються від одного власника до другого іншим шляхом ніж купівля-продаж, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні такої операції з нерухомістю не сплачується. Винятком щодо сплати збору також є громадяни, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

«Мертва» норма

Однак, насправді, вказана норма фактично не працює через відсутність повноважного органу з видачі таких довідок. Водночас, відповідно до ст.

49 Закону України «Про нотаріат», однією з підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії є невнесення встановлених законодавством платежів, пов'язаних з її вчиненням особою, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії.

Таким чином, без сплати збору нотаріус відмовить у вчиненні нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, а тому покупець має обґрунтоване право звернутися за результатами укладеної угоди до суду з позовом про визнання протиправними дій та зобов’язання органу Пенсійного фонду

Ссылка на основную публикацию