Політичні переслідування з використанням Інтерполу: реальні кейси від Дмитра Коноваленко

Для успешного получения политического убежища в США нужно тщательно подготовить свой кейс. Давайте рассмотрим структуру кейса и что представляет собой легенда на политическое убежище.

  • Політичні переслідування з використанням Інтерполу: реальні кейси від Дмитра Коноваленко
  • Кейс для политубежища в США должен включать в себя:
  • Рассмотрим каждый пункт подробнее.

Заявление i-589 — прошение об убежище 

Політичні переслідування з використанням Інтерполу: реальні кейси від Дмитра Коноваленко

Форма i-589 заполняется по личным данным и конкретной тематике беженства. Форму для заполнения нужно скачивать только с официального сайта USCIS, вот по этой ссылке. Форма заполняется на английском языке. Особенно важной является Part B, которую чаще всего наши клиенты затрудняются сами заполнить.

Это не проблема, мы помогаем со всеми трудностями в заполнении заявления i-589. Описываем нужные пункты, включая Part B, расписываем, почему вам нужно убежище, ваши основания. Можно ли заполнить форму i-589 самостоятельно? Да, если вы обладаете хорошим уровнем английского языка и имеете реальное понимание, что нужно писать в Part B.

Мы предоставляем свою профессиональную помощь в заполнении формы i-589, избавляя вас от рисков и сложностей. 

История или легенда преследований

Політичні переслідування з використанням Інтерполу: реальні кейси від Дмитра Коноваленко

История на убежище — это каркас вашего дела, в легенде нужно грамотно и четко описать свою личную историю преследований.

Советуем сразу обращаться к нам за написанием истории, доверив этот важный этап в деле профессионалам. Чужой пример истории для убежища использовать нельзя, иначе получится плагиат.

Мы составляем реальные истории убежища, которые получаются уникальными, и каждая пишется «с нуля» по вашим личным данным. 

Можно ли самостоятельно написать историю? Законом США это не запрещено, но, как показывает опыт и статистика, такие дела чаще всего не выигрывают. Самостоятельное написание истории подразумевает очень большой риск, это почти что сродни, как самому себе делать операцию, вместо хирурга. Также не советуем подавать на политическое убежище в США без истории или скопировав чужой пример истории. 

Пример для написания истории на политическое убежище в США 

Есть ли примеры, согласно которым можно писать? Примеров написания историй существуют множество, но никто не гарантирует успех с такой историей. 

Существует особая схема, по которой мы удачно работаем и составляем уникальные истории. Согласно данной схеме, учитываются все необходимые нюансы, которые нужно раскрыть в истории. Есть определенный список правил написания истории, который знают наши профессионалы. По этим же правилам работают в иммиграционной службе США.  

Настоятельно рекомендуем не терять свой единственный шанс правильной подготовки кейса на политическое убежище! 

Стоимость написания профессиональной и уникальной истории, которая приведет вас к успеху, подробно расписана здесь.

Справки и доказательства для политического убежища

Політичні переслідування з використанням Інтерполу: реальні кейси від Дмитра Коноваленко

Доказательства — очень важная часть дела. Справки нужны обязательно, для того чтобы доказать вашу историю. Прикрепив справки, вы убедите офицера в реальности вашей истории и покажете, почему именно вам нужно убежище.

Где получить справки для политического убежища? Отбором доказательств мы занимаемся индивидуально для своих клиентов согласно написанной истории. Все справки должны быть согласованы и предоставлены из соответствующих органов, иметь печати, штампы, номера, подписи. 

Какие доказательства нужны для кейса?

Мы работаем с каждым кейсом индивидуально, какого-то шаблонного набора для всех нет. Справки и документы для убежища отбираются конкретно для определенного города, страны, учреждения.

Какими могут быть справки и доказательства для политического убежища:

  • медицинские справки разного рода
  • справки из полиции с мокрой печатью
  • протоколы 
  • партийные билеты
  • статьи и выписки из газетных изданий
  • показания свидетелей

Важный момент — мы отбираем справки относительно вашего конкретного дела и преследований!

Вам нужно получить индивидуальные документы, нужные для успеха вашего кейса для политубежища в США. Отправляйте свои запросы по этой ссылке.

Country conditions — сведения по родной стране

Політичні переслідування з використанням Інтерполу: реальні кейси від Дмитра Коноваленко

Анализ состояния дел в вашей стране прикладывается к делу. Чтобы убедить офицера США одобрить вам прошение об убежище, нужно предоставить сведения о своей стране. В эту подборку входят только официальные источники, вызывающие доверие.

Информация с каких-то блогов, от неофициальных лиц не является подходящей. Нужно четко знать, где брать такую подборку и как разместить сведения. Наша компания помогает собрать официальные сведения по стране для своих клиентов. Подборка производится на английском языке.

Для заказа услуги, пожалуйста, напишите нашему менеджеру.

Політичні переслідування з використанням Інтерполу: реальні кейси від Дмитра Коноваленко

Подобный состав кейса может вызывать затруднения и много вопросов. Не пугайтесь! Все реально, если подойти к делу заранее и с умом.

 Подать на политическое убежище можно только 1 раз, не упустите свой шанс выиграть дело — обращайтесь к профессионалам за помощью.

Последнее время у нас участились запросы от людей, которые не обратились сразу к нам, а отправили кейс, как получилось, упустив много моментов. Сейчас жалеют о том, что сразу не уделили должного внимания своему иммиграционному процессу.

Давайте начнем профессионально готовить ваш кейс для политубежища в США уже сейчас, и вы станете на шаг ближе к заветной Грин-кард и американскому гражданству!

Наша компания специализируется в полной подготовке кейса на политическое убежище в США. Мы предоставляем уникальные услуги по индивидуальной работе с клиентом.

Політичні переслідування з використанням Інтерполу: реальні кейси від Дмитра Коноваленко

Обращайтесь к нам за квалифицированной помощью в «Обратная связь».

Не забудьте поделиться информацией в соц.сетях с друзьями.

С уважением, команда Stay in the USA

У наау відбувся круглий стіл на тему: “міжнародний розшук інтерполу через призму дотримання прав людини”

Політичні переслідування з використанням Інтерполу: реальні кейси від Дмитра Коноваленко

17 травня у НААУ за ініціативою Комітету захисту прав людини відбувся Круглий стіл на тему: “Міжнародний розшук Інтерполу через призму дотримання прав людини”.

Під час заходу учасники обговорили проблеми, пов'язані із недотриманням прав людини у разі транскордонного переслідування за допомогою системи Інтерпол, наслідки зловживання системою Інтерполу, особливості стратегії захисту осіб у екстрадиційних справах, а також способи протидії незаконним політичним переслідуванням з використанням системи Інтерполу.

Зокрема адвокат, член Комітету захисту прав людини Дмитро Коноваленко розповів про проблеми кримінальних переслідувань Російською Федерацією громадян України на території тимчасово окупованого Криму та про необхідність втручання держави у протидію таким процесам на рівні Інтерполу. Крім того, адвокат під час свого виступу здійснив не лише аналіз статистики зловживань системою Інтерпол згідно доповідей ПАРЄ, а й аналіз  національних запобіжників від таких зловживань на прикладі США (Transnational Repression Accountability and Prevention Act).

Також учасники заходу порушили питання захисту біженців та осіб, які шукають притулку на території України. Спікери вважають, що ключовою проблемою є законодавчі прогалини та суперечність законодавства, які допускають затримання таких осіб за розшуком Інтерполу, незважаючи на те, що таке переслідування має політичні мотиви.

Своїм баченням проблематики, яка існує в контексті екстрадиції та запобіжних заходів поділились представники Офісу Генерального прокурора України. Зокрема представники Генпрокуратури зазначили про особливості роботи прокуратури під час проведення екстрадиційної перевірки, випадки відмови в екстрадиції та особливості застосування запобіжних заходів під час екстрадиційної процедури.

До обговорення теми круглого столу долучилися: адвокат, фахівець з міжнародного розшуку та екстрадиції в межах СНД, ЄС, партнер Юридичної компанії “Legal status” (м.

Вільнюс, Литва) Олесь Міхалевіч; адвокат, спеціаліст із захисту біженців та екстрадиції Станіслав Красник, представники Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора України,  заступники начальника відділу, прокурори: Дмитро Вегера та Дарина Шишман.

Текст та фото підготовлено командою координатора комітетів НААУ

У мвс україни заявили, що не дозволять використовувати «інтерпол» для переслідування росією марківа

Міністерство внутрішніх справ України не дозволить використовувати механізми «Інтерполу» для «політично вмотивованого переслідування» українського нацгвардійця Віталія Марківа. Про це заявив директор департаменту комунікації МВС Артем Шевченко.

При цьому він додав, що Марківу все одно не варто виїзджати якийсь час за кордон і «взагалі обережніше поводитися».

«Але це зайве свідчення причетності саме країни-агресора Росії до інформаційно-психологічної операції із кримінально-судового переслідування», – написав Шевченко у фейсбуці.

Слідчий комітет Росії 23 грудян повідомив про висунення звинувачення у вбивстві проти українського нацгвардійця Віталія Марківа, а також оголошення його у міжнародний розшук. Раніше Марків також був заочно арештований і оголошений у розшук у Росії.

2019 року суд першої інстанції в місті Павія засудив його до 24 років позбавлення волі за звинуваченням у співучасті в убивстві італійського репортера і його перекладача, російського правозахисника, а також пораненні французького фотографа, які перебували серед бойовиків на захопленій тоді ними частині території Донбасу біля міста Слов’янська в травні 2014 року й потрапили під перехресний обстріл.

За версією обвинувачення, Марків, який тими днями перебував у складі підрозділу Нацгвардії на сусідній висоті, горі Карачун, за два кілометри від місця подій і мав на озброєнні лише автомат, нібито координував вогонь українських мінометників із метою свідомо вбити цивільних.

За даними пізнішого українського розслідування, здійсненого після визволення Слов’янська, Марків не мав фізичної можливості розрізнити журналістів і бойовиків, які теж вдягали цивільний одяг, а міна, що спричинила ці жертви, була випущена з боку позицій бойовиків. Суд першої інстанції не взяв ці докази до уваги.

Віталій Марків завжди заперечував свою причетність до вбивства і наголошував на невинуватості в інкримінованому йому злочині. Захист військовослужбовця і Україна від дня арешту Марківа влітку 2017 року також завжди обстоювали повну непричетність бійця до інциденту і відсутність доказів його провини.

Апеляційний суд у Мілані в Італії 3 листопада ухвалив рішення виправдати за відсутністю складу злочину і негайно звільнити українського нацгвардійця Віталія Марківа, громадянина України й Італії, якого звинувачували в убивстві двох іноземних журналістів на окупованій частині Донбасу в травні 2014 року. Після цього він був звільнений і повернувся в Україну.

Читайте также:  Child abduction by one of the parents - how to return a child from abroad?

Політичні переслідування з використанням Інтерполу: реальні кейси від Дмитра Коноваленко

30-річний старший сержант Національної гвардії України Віталій Марків відбуває покарання у тюрмі біля Мілана після того, як у липні минулого року суд першої інстанції засудив його до 24 років неволі. Він перебуває під вартою від дня арешту в Болоньї 30 червня 2017 року.

Солдата, який, окрім українського, має й італійське громадянство, суд присяжних міста Павії визнав причетним до умисного вбивства двох цивільних іноземців на війні біля Слов’янська Донецької області 24 травня 2014 року.

Тоді загинули італійський фоторепортер Андреа Роккеллі і його перекладач, російський дисидент Андрій Миронов.

Внаслідок того ж інциденту французький репортер Вільям Руґелон зазнав поранень, згодом він став головним свідком обвинувачення.

Суд і прокуратура Павії стверджують, що журналісти загинули внаслідок прицільних мінометних пострілів вояків Збройних сил України, а нацгвардієць Марків відстежував рух цивільних і передавав інформацію побратимам.

Ні суд, ні слідчі не брали до уваги версію про можливість пострілів на ураження з боку російських гібридних сил, біля яких тоді і перебувала група репортерів без розпізнавальних знаків.

Територію, де стався трагічний випадок, контролювали бойовики, якими керував російський полковник Ігор Гіркін («Стрєлков»).

Сторона захисту солдата відсоює версію, що репортери потрапили під перехресний вогонь, тому неможливо встановити, внаслідок яких пострілів (із боку бойовиків чи ЗСУ) загинули італієць і росіянин.

На переконання захисників військового, Віталій Марків зі своєї бойової позиції фізично не міг бачити цивільних на відстані понад півтора кілометри, а єдина зброя в його володінні (автомат Калашникова) не мав оптичного пристрою для розпізнавання об’єктів на великій відстані.

Адвокати захисту оскаржили вирок і подали позов до апеляційного суду присяжних Мілана, суду другої інстанції. Початок розгляду апеляції очікували навесні цього року, але через кризу коронавірусу дату процесу очікують тепер на осінь.

Київ категорично не погоджується з обвинувальним вироком і чекає остаточного виправдання бійця Віталія Марківа й ЗСУ. Офіційний Рим тримає дистанцію і заявляє про незалежність та неупередженість італійського судочинства.

Мвс відреагувало на спробу рф використовувати інтерпол для переслідування яценюка

Політичні переслідування з використанням Інтерполу: реальні кейси від Дмитра Коноваленко

job-sbu.org

Міністерство внутрішніх справ України отримало копію звернення правоохоронних органів РФ до Генерального секретаріату Інтерполу в Ліоні із запитом про оголошення Яценюка А.П. у міжнародний розшук з метою арешту та його подальшої екстрадиції до РФ.

Водночас цей запит не є офіційним оголошенням Інтерполу Арсенія Яценюка у міжнародний розшук і підлягає вивченню на предмет відповідності Статуту та Правилам організації, йдеться у заяві МВС.

«Російські судово-правоохоронні органи буцімто видали ордер на арешт п. Яценюка, і обвинувачують його в, цитуємо, “участі в озброєній банді”, “навмисному вбивстві двох або більше людей, скоєному за попередньою змовою групою осіб” та “замаху на навмисне вбивство двох або більше людей скоєний за попередньою змовою групою осіб”.

Запит РФ до Інтерполу сформовано за ордером на арешт Яценюка, нібито виданим міським судом м. Єсентуки Ставропольського краю Російської Федерації 3 березня 2017 року. Російські слідчі буцімто підозрюють п.

Яценюка в тому, що він, вогнем з автомату Калашнікова, буцімто вбив 30 та поранив 13 російських військовослужбовців під час бойових дій в місті Грозний Чеченської республіки. Це, на думку російського слідства, сталося, коли А.П.

Яценюк нібито був “членом озброєної банди “Мрія” і разом з нею “брав участь в атаках на російських військових на військові підрозділи Росії на території “Президентського палацу”, площі “Мінутка”, та залізничної станції “Грозний” в період з 31 грудня 1994 по 2 січні 1995 року», — наголосили у відомстві.

Як йдеться у заяві, 20 квітня 2017 року Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков звернувся з офіційним листом до Генерального секретаря Інтерполу Юргена Штока.

В листі міністра викладено загальновідомі, більш ніж переконливі факти та аргументи, що свідчать про очевидну безпідставність звинувачень на адресу громадянина України А. П. Яценюка. Зокрема, Арсен Аваков запевнив генсека Інтерполу в тому, що п.

Яценюк ніколи не бував у Чечні, не брав участі у жодних збройних конфліктах, у вказаний російськими слідчими період проживав, навчався й працював за місцем свого народження на території України.

«Водночас  Аваков наводить загальновідомі факти, які свідчать про незаконність і політично вмотивованість дій слідчих органів і органів правосуддя Російської Федерації. Згадується й про те, що правова позиція російського правосуддя, за наявною в МВС інформацією, базується на свідченнях, отриманих під тортурами від незаконно засуджених в РФ громадян України. Така оцінка дій Росії щодо п.

Яценюка, наголошено в листі міністра, є офіційною публічною позицією держави України, зокрема, — позицією Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України. Так, Мінюст України офіційно звернувся до всіх демократичних країн та Європейського суду з прав людини з вимогою утриматися від визнання рішень, прийнятих російською владою і судами стосовно А.П.

Яценюка», — йдеться у заяві.

В зв’язку з вищевикладеним, Міністерство внутрішніх справ України офіційно нагадує про основоположні норми українського й міжнародного права, що діють в даній ситуації:

1.Захист правопорядку й кримінальне судочинство в будь-якій країні мають базуватися на фактах і доказах, — отриманих в законному порядку, без застосування примусу й тортур. Вочевидь абсурдні й завідомо бездоказові звинувачення громадян у злочинах не повинні братися до уваги судочинством.

2.Політично вмотивовані та необґрунтовані рішення органів правосуддя не можуть бути підставою для затримання, арешту та екстрадиції будь-якого громадянина.

«Описані норми, зокрема, чітко викладені в конституціях України та Російської Федерації, кримінально-процесуальному законодавстві цих (та більшості інших) країн.

Ураховуючи викладене Міністерство сподівається, що з урахуванням положень статей 2 і 3 Статуту МОКП-Інтерпол, які суворо забороняють Організації вживати будь-яких заходів політичного, військового, релігійного або расового характеру з метою забезпечення політичного нейтралітету Міжнародної організації кримінальної поліції, Генеральний секретаріат та Комісія з контролю за файлами Інтерполу прийме до уваги позицію України і заборонить використання можливостей та механізмів Інтерполу для інспірованого російською стороною політичного переслідування Яценюка А.П.», — йдеться у заяві.

Політичні переслідування з використанням Інтерполу: як захистити клієнта

19.07.2021 12:53

Інтерпол позиціонує себе незалежною структурою, що не втручається у політичні справи країн-учасниць. Проте інколи він стає інструментом незаконних переслідувань. Деякі держави успішно використовують можливості Інтерполу не для розшуку правопорушників, а з метою «помсти» політично небажаним особам.

З цієї статті ви дізнаєтесь, як захистити клієнта від політичних переслідувань та ризику екстрадиції.

Чому Інтерпол може «закрити очі» на політичні мотиви переслідування

Міжнародна поліція створена, щоб сприяти взаємодопомозі між всіма органами кримінальної поліції для попередження та припинення злочинності. Ця діяльність має проходити виключно в рамках законів та Загальної декларації прав людини. Більше того, Інтерполу прямо заборонено втручатися у справи політичного, військового, релігійного або расового характеру.

Звучить гарно і справедливо, але це теорія. Чому ж на практиці Інтерпол мимоволі допомагає переслідувати осіб з політичних мотивів?

На нашу думку, причина має декілька складових:

  • Інтерпол не має слідчих та оперативних працівників. Коли надходить запит на розшук людини, організація не проводить власного повноцінного розслідування;
  • перед включенням особи до міжнародної розшукової бази Інтерпол оцінює лише «достатність» інформації щодо участі людини у конкретному злочині;
  • Інтерпол не перевіряє достовірність і якість доказів або наявність політичних мотивів з боку держави, що надіслала запит на розшук.

З одного боку, включення клієнта в розшукову базу не є автоматичним. Це питання розглядає і вирішує Комісія з контролю за файлами (далі — Комісія).

З іншого боку, ця структура не проводить повноцінне розслідування. Вона лише формально перевіряє запит на відповідність Конституції Інтерполу (далі — Конституція).

Не варто сподіватись, що Інтерпол дослідить і правильно оцінить абсолютно всі нюанси у справі вашого клієнта.

Згадаємо кейс, коли українського активіста і добровольця АТО Ігоря Мазура включили до розшукової бази Інтерполу за запитом РФ. Через це його затримали у Польщі для вирішення питання про екстрадицію. Російська сторона інкримінувала йому участь у бойових діях на території Чечні у 90-х роках.

Всі розуміли, що справа має саме політичний характер. Інакше чому східний сусід тільки зараз раптово «згадав» про нібито участь Мазура у чеченській війні?  Проте це не завадило Інтерполу виконати запит РФ і включити українця до списку осіб, що розшукуються.

В яких випадках інтерпол відмовляє в розшуку з політичних мотивів

В ідеалі рішення про включення клієнта до розшукової бази має узгоджуватися зі статтею 3 Конституції. Тобто воно не повинно мати політичних, релігійних, військових чи расових мотивів. Саме це має перевіряти Комісія.

В статті 34 Статуту Інтерполу закріплені критерії, які допомагають визначити, наскільки рішення про розшук відповідає Конституції, чи є в ньому політичний або інший підтекст.

Читайте также:  Дебиторская задолженность: взыскание, урегулирование, списание

Для цього Інтерпол має встановити:

  • характер правопорушення — в чому звинувачують клієнта та чим це доведено;
  • статус людини — чи є вона біженцем і т.д.;
  • ідентифікацію джерела даних щодо цієї справи;
  • позицію інших національних центральних бюро або міжнародних органів;
  • зобов’язання з міжнародного права;
  • наслідки, які це рішення матиме для нейтральності Інтерполу;
  • загальний контекст справи.

Як бачите, деякі критерії досить суб’єктивні, їх можна тлумачити по-різному. Тому Комісія має оцінити всі факти в сукупності і застосувати predominance test — «тест на переважання». В результаті їй необхідно визначити, що переважає у справі: політика чи правосуддя. І з якою метою держава розшукує особу: поновити справедливість чи помститися політично небажаній людині.

Якщо політична складова переважить, особу не включають до бази розшуку. Наприклад, саме з цієї причини Інтерпол відхилив запит Росії на міжнародний розшук Ігоря Коломойського.

Як юристу захистити клієнта від політичних переслідувань за участю Інтерполу

Завдання адвоката в таких справах — «підсвітити» для органів Інтерполу політичний характер справи. Пам’ятайте, що держава-ініціатор розшуку передасть в Інтерпол обмежену інформацію. Скоріш за все, це будуть виключно відомості, що доводять правопорушення вашого клієнта.

Тож ви маєте розширити фабулу справи. Потрібно звернути увагу на факти, які свідчать про політичні мотиви переслідування:

  • якщо ваш клієнт – активіст чи політичний діяч, надайте докази його діяльності. Наприклад, документи про перебування у партії, фото і відео з мітингів, статті у пресі тощо;
  • якщо ж людина сама не є політиком або чиновником, надайте докази її зв’язку з «політичними» особами: опозиціонерами, громадськими діячами, активістами. Це можуть бути спільні проєкти, інтерв’ю, публічні виступи та інше.

В нашій практиці був показовий випадок. Клієнт-власник медіахолдингу «необачно» підтримав опального опозиціонера. Після цього податкові органи влаштували масовану атаку на його бізнес. Клієнта неправомірно звинуватили в ухиленні від сплати податків та даванні хабара за закриття справи.

Людині довелося буквально тікати з країни. Та «батьківщина не відпускала». Адже правоохоронці вимагали включити клієнта до розшукової бази Інтерполу з метою подальшої екстрадиції. На щастя, нам вдалося довести політичні мотиви та звільнити клієнта від переслідувань.

Інколи політика прихована там, де її важко помітити з першого погляду. Особливо, якщо ваш клієнт безпосередньо не пов’язаний з громадським і політичним життям. Проте це не виключає загальний політичний контекст справи. І його також треба довести.

Одна з країн СНД переслідувала звичайного забудовника через обвинувачення в шахрайстві. Він збудував житловий будинок, який надалі легалізував у судовому порядку. Керівництву адміністрації округу це не сподобалось.

Вони розгорнули цілу медіакомпанію і чинили неабиякий публічний тиск на суд, що приймав рішення про легалізацію самочинних будівництв. Клієнт мусив виїхати з країни через небезпеку кримінальних проваджень.

Наступні місяці ми «відбивали» його від включення до бази даних Інтерполу.

Хоча Інтерпол прагне дотримуватись нейтралітету, йому це не завжди вдається. Тож не варто сподіватися, що у вашому випадку Комісія сама помітить політичну складову і прийме справедливе рішення. Навіть якщо зв’язок з політикою здається очевидним, збирайте та надавайте всі можливі докази політичного контексту.

PROMOTED

В україні знову хочуть попросити інтерпол допомогти знайти януковича

Екс-президента України Віктора Януковича хочуть оголосити в міжнародний розшук через базу Інтерполу. Про це заявив директор НАБУ Артем Ситник, Передає «УНН».

Так, за словами глави Національного антикорупційного бюро, в даний момент український суд вже вкотре заочно заарештував побіжного президента. Тепер, впевнений Ситник, є всі підстави клопотати про оголошення Януковича вже в міжнародний розшук по лінії Інтерполу. При цьому він тут же самокритично заявляє, що ще «велике питання», чи матиме це якийсь успіх.

«Заочний арешт Януковича був ініційований … Далі будемо пробувати оголосити в розшук Інтерполу, наскільки це буде успішно — велике питання», – зазначив Ситник.

Нагадаємо, що черговий заочний суд над екс-главою держави відбувся в Києві 2 серпня. Ми про нього детально писали. Януковича звинувачують у цілому «букеті» серйозних кримінальних злочинів, серед яких є і державна зрада.

Крім того, обвинувачення вважає його винним в корупції, незаконному заволодінні Межигір'ям, організації злочинного угруповання, розстріли в Києві в 2014 році, etc.

Крім того, в міжнародний розшук хочуть оголосити і його старшого сина Олександра Януковича.

Відзначимо, що четвертий президент України вже перебував в розшуку Інтерполу протягом декількох років.

У 2015 році він був внесений до бази розшуку міжнародної поліції за звинуваченням в незаконному привласненні і розтраті майна, скоєному в особливо великому розмірі або в складі організованого угруповання.

Однак уже в тому ж році Інтерпол припинив розслідування, тому що знайшов в ньому ознаки політичного переслідування. А в 2017 році побіжний президент був офіційно знято з розшуку.

Проте, українське правосуддя, вже отримавши одного разу «клацання по носу» від своїх іноземних колег, для чогось знову ініціює розшук який втік до Росії глави держави. Швидше за все, Інтерпол не захоче знову розслідувати вже розслідувана раніше справа, або за підсумком відмовиться оголошувати Януковича в розшук. Це визнає і сам Ситник.

Навіть якщо раптом якимось дивом кон'юнктура зміниться і міжнародна поліція офіційно вимагатиме у Росії видачі втікача президента, то Москва цього не зробить, адже в російській конституції прописаний примат національного законодавства над міжнародним — а з точки зору правосуддя РФ, Янукович ні в чому не винен .

Тобто, це свідомо провальне справу.

Для чого ж це робиться? Очевидно, що це імітація бурхливої ​​діяльності, а також відволікання уваги країни і народу від реальних проблем, що існують в державі.

раніше ми писали, що Порошенко назвав Зеленського «дрімучим Януковичем».

Сподобався матеріал? Поставте йому 5 зірок. Це важливо для автора.

Знайдуться всі: Інтерпол, як інструмент боротьби з інакомисленням | Громадське телебачення

В Україні регулярно затримуються іноземні громадяни, які фігурують у списках Інтерполу. Здавалося б, такі дії правоохоронних органів відповідають міжнародним зобов’язанням держави. Однак затриманими нерідко виявляються втікачами від політичного переслідування в себе на батьківщині — у країнах пострадянського простору.

22 жовтня в Києві затримали журналістку Жанару Ахмет, яка втекла з Казахстану через політичні переслідування. Влада країни занесла її в базу даних Інтерполу з «червоним повідомленням» — позначкою про розшук. Зараз Жанарі загрожує екстракція в Казахстан. У схожій ситуації перебуває й азербайджанський журналіст Фікрат Гусейнов, якого затримали 14 жовтня в Києві.

Громадське розбиралося, чому міжнародна система обміну інформацією про злочинців стала репресивним механізмом.

Як працює Інтерпол?

Міжнародну організацію кримінальної поліції Інтерпол створили в 1923 році для боротьби з кримінальною злочинністю. Нині до неї долучилися 192 країни.

Вони мусять обмінюватися даними про можливі переміщення злочинців через їхні кордони.

Згідно з третьою статтею Конституції Інтерполу, організації суворо заборонено провадити діяльність політичного, військового, релігійного або расового характеру. На практиці ж ситуація дещо інша.

За останні п’ять років авторитарні режими збільшили кількість запитів до Інтерполу. Про це Громадському розповіла Людмила Козловська, президент правозахисного фонду «Відкритий діалог», що займається моніторингом дотримання прав людини на пострадянському просторі, головно в Росії, Україні й Казахстані.

«Якщо поглянути на спільне використання механізмів Інтерполу, то у 2005 — 2006 роках було приблизно 1000 запитів. А у 2016 році кількість запитів сягає 13 тисяч», — каже вона.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Утікла від переслідувань у Казахстані: Що відомо про затриману в Україні журналістку

Штаб-квартира Інтерполу в Ліоні, Франція  Eugene Kaspersky

Існують два види запитів в Інтерпол: red notice («червоні повідомлення») і diffusion notices (прямі запити). Перші отримують усі країни-учасниці, другі відправляються безпосередньо від однієї країни до іншої. Хоча односторонні запити менш формальні, відповідати Конституції Інтерполу повинні і «червоні повідомлення», і прямі запити.

Процедура внесення в бази даних Інтерполу залежить від законодавства країни. Насамперед для цього потрібна санкція прокурора й рішення про оголошення особи в карний розшук. У деяких країнах додатково знадобиться рішення суду.

«Інтерпол — це таке собі велике агентство з переробки інформації. Інформацію надають ініціатори розшуку. В Україні це може бути хто завгодно — митниця, національна поліція, СБУ тощо. Вони порушують справу, далі діють у рамках національного законодавства.

Відтак пакет документів передається в Інтерпол, національне центральне бюро передає матеріали в генеральний секретаріат Інтерполу з одночасним розміщенням у базі даних міжнародної організації кримінальної поліції», — розповідає екс-керівник національного бюро Інтерполу в Україні Кирило Куликов.

Ці заходи не захищають від свавілля правоохоронних органів окремих країн, підкреслює Людмила Козловська:

«Проблема в тому, що в авторитарних країнах, або в тих державах, де не діє право й дуже сильна корупція, оголосити людину в розшук Інтерполу не становить труднощів, — стверджує вона. — Це може зробити будь-який співробітник МВС або слідчий, вони мають доступ до системи, а процедура займає 5 хвилин».

За словами Козловської, у Росії до бази Інтерполу «на замовлення» можуть занести небажану для когось людину.

«Нижня планка — від трьох тисяч доларів. І далі до нескінченності, залежно від можливостей бізнесмена. Ми чули що (за таку послугу) вимагали й 100 тисяч», — каже вона.

Читайте также:  Як мутує український вірус "рейдерство 2022"

Натомість Кирило Куликов сказав Громадському, що про подібні факти не чув: «Розповідати можна все, що завгодно. Це досить жорстка система, яку складно обійти».

Як переслідуються політичні активісти?

Перевіркою даних у системі Інтерполу займається Комісія контролю за файлами. До неї входять лише семеро людей: п’ятеро юристів з різних країн і двоє спеціалістів із захисту даних.

Вони перевіряють формальні ознаки відповідності запиту Конституції Інтерполу, однак не займаються повноцінними розслідуваннями правомірності дій тих, хто подає імена в розшук.

За словами Людмили Козловської, діє принцип довіри правоохоронцям: людина автоматично заноситься в базу, а вже потім починається перевірка.

«Вас можуть заарештувати в будь-який момент. Людина може сісти на літак, необережно поділитися інформацією в соцмережах, а по прильоті на неї вже чекатимуть і заарештують. А процедура виключення зі списків Інтерполу може займати роки», — розповідає Людмила Козловська.

Як зняти із себе підозру?

Ті, хто може довести, що потрапив до бази через політичне переслідування, можуть зібрати пакет документів: копію посвідчення біженця й обґрунтування того, чому переслідування політично вмотивоване. Це можна зробити на сайті Інтерполу, де є спеціальний формуляр. У такому разі справу розглянуть на засіданні Комісії з контролю за файлами, яка збирається що три місяці.

«Раніше це відбувалося раз на рік, можете уявити, скільки часу підзахисні чекали на виключення зі списку», — пояснює Людмила Козловська.

Приміром, голові асоціації «Права людини в Центральній Азії» Надії Атаєвій для цього знадобилося 15 років.

Правозахисниця довелося втекти з Узбекистану після того, як проти неї та членів її родини порушили кримінальні справи про розкрадання в особливо великому розмірі.

Батько Надії Атаєвої очолював корпорацію «Узхлебопродукт», та, за словами правозахисниці, відмовився співпрацювати з правлячим режимом — фальсифікувати статистичні дані.

Надія Атаєва отримала політичний притулок у Франції, й за допомогою британських юристів домоглася виключення з бази Інтерполу.

Нині для зі списків потрібно в середньому дев’ять місяців. Зазвичай це дорогий процес — знадобиться допомога кваліфікованого адвоката. Поза тим потрібно буде зібрати всі докази невинуватості людини.

«Не забувайте, що вам протистоїть держава, — уточнює Людмила Козловська. — Вона також має право голосу й можливості виготовити, ба навіть підробити будь-який документ. Це також подовжує процедуру та унеможливлює пересування, отримання страховки за кордоном, оренду квартири, роботу. По суті людина стає заручником».

Людину, що потрапила до бази розшуку Інтерполу, можуть заарештувати в будь-який момент і будь-де, приміром, в аеропорту  INTERPOL HQ

  • Як удосконалити систему Інтерполу?
  • Міжнародні організації — Amnesty International, Human Rights Watch, «Міжнародне партнерство з прав людини», багато років твердять, що систему Інтерполу потрібно змінювати.
  • У Конституції організації вже прописано, що не може стати підставою для переслідування: належність до тієї чи іншої політичної групи, раси, громадянства, політичних поглядів тощо.
  • «Тобто декларації є, немає механізмів їх фактичного втілення», — пояснює правозахисник Максим Буткевич.

У системі Інтерполу практично неможливо визначити тих, хто переслідується саме з політичних мотивів. Правозахисники вважають, що необхідно чітко виділити рекомендацію для Інтерполу — автоматично знімати з розшуку тих, кому надали політичний притулок, а також тих, кого розшукують країни, від яких вони, власне, цей притулок попросили.

Крім того, необхідно забезпечити юридичну допомогу особам, яких затримують в третіх країнах.

«Проблема в тому, що надто мало інформації для жертв зловживань механізмами Інтерполу, вони повинні знати свої права», — каже Надія Атаєва.

Те, що механізми організації застаріли, визнають і в самому відомстві. Торік в Індонезії відбулася 85-а Генеральна асамблея організації, на якій анонсували майбутні реформи.

Зокрема Інтерпол почав видаляти зі списку розшуку осіб, які мають статус біженця по відношенню до держави, що їх розшукує.

Однак ця політика не закріплена в законодавстві й застосовується непослідовно, відзначають у «Відкритому діалозі».

У системі Інтерполу практично неможливо визначити тих, кого переслідують саме з політичних мотивів (на фото — робота бюро, архівні фото)  INTERPOL

  1. Хто зловживає найбільше?
  2. На думку правозахисників, системою Інтерполу найчастіше зловживають Російська Федерація, Китайська Народна Республіка, Узбекистан, Таджикистан, Казахстан й Азербайджан.
  3. «Це держави, які намагаються дістати своїх політичних опонентів за допомогою цієї міжнародної організації», — розповідає Максим Буткевич.
  4. Помітивши «червону мітку», прикордонники деяких країн не стануть затримувати людину, пояснює Людмила Козловська.

«Було багато випадків, коли політичні біженці з’являлися в системі Інтерполу, але в тій же Німеччині, Латвії, Польщі поліцейські, побачивши їхній статус і паспорт, пропускали їх далі. В Україні, на жаль, інакше».  

Були випадки, коли людей викрадали на підставі фальшивих «червоних повідомлень» Інтерполу.

«Так сталося з казахстанським опозиціонером Мухтаром Аблязовим у 2013 році, коли його дружину Алму Шалабаеву разом з шестирічною дочкою викрали на приватному літаку з Італії до Казахстану.

На батьківщині проти них навіть не відкрили кримінальне впровадження, але казахстанська влада через канали зв’язку Інтерполу ввела в оману владу Італії, заявивши, що вони нелегально перебувають на території країни, маючи фальшиві паспорти», — розповідає Людмила Козловська.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Історія невдалої втечі громадського активіста з Росії

Мухтар Аблязов очолював міністерство енергетики, індустрії й торгівлі Казахстану. Його звинуватили в розкраданні в особливо великих розмірах і приховуванні доходів. Він стверджує, що влада намагалася тиснути на нього, зокрема, у бізнесмена забрати банк, який йому належав.

У липні 2013 року Аблязова затримали у Франції на вимогу Росії, України й Казахстану. Справа про екстрадицію розглядалася 3,5 роки, увесь час він перебував у французькій в’язниці. У грудні 2016 року Вищий адміністративний суд Франції визнав, що Аблязова переслідували з політичних мотивів.

Але навіть після цього він залишався в списках Інтерполу:

«Виникла парадоксальна ситуація, — розповів Громадському сам опозиційний політик. — Інтерпол знімав з розшуку всіх моїх соратників з формулюванням «у зв’язку з тим, що Мухтар Аблязов є політичним діячем і переслідується керівництвом Казахстану через політичні обставини». Натомість моє прізвище продовжувало висіти в базі».

Улітку 2017 року Інтерпол ухвалив остаточне рішення, що збігається з рішенням Вищого адміністративного суду Франції.​

  • ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому Росія хоче депортувати журналіста «Новой газеты» в Узбекистан
  • Що робить Україна?
  • Тільки за останні місяці в Україні затримали трьох журналістів, що втекли зі своїх країн (Жанара Ахмет з Казахстану, Нарзулло Охунжонов з Узбекистану, Фікрат Гусейнов з Азербайджану).

«Багато представників громадянського суспільства з пострадянського простору вважали Україну тією державою, де вони можуть розвиватися, функціонувати, не виїжджаючи на захід та не розриваючи зв’язків з тим самим Казахстаном, Узбекистаном чи Азербайджаном, — пояснює Людмила Козловська. — Але зараз перебувати тут їм небезпечно».

Частина авторитарних країн розглядають Україну, як «слабку ланку», уважає правозахисник Максим Буткевич:

«Судячи з того, що за останні півтора місяці в нас почастішали затримання, мабуть, уважається, що українські силові структури можуть як мінімум серйозно попсувати життя біженцям. А якщо пощастить, навіть удасться отримати цих людей назад».

Останні гучні затримання в Україні

 Нарзулло Охунжонов — Узбекистан

Узбецький журналіст Нарзулло Охунжонов разом з родиною втік з Узбекистану у 2013-ці через політичні переслідування. Останні 4 роки жив у Туреччині.

Охунжонова заарештували в київському аеропорту «Жуляни» 28 вересня 2017 року за лінією Інтерполу.

В Узбекистані його звинувачують у шахрайстві — у 2013 році двоє незнайомих Нарзулло людей прийшли до редакції й заявили, що він украв у кожного з них по дві тисячі доларів.

Суд заарештував Охунжонова на 40 днів. У в’язниці в нього почалися проблеми зі здоров’ям і журналіста звільнили з-під варти.

 Жанара Ахмет — Казахстан

Журналістка Жанара Ахмет утекла з Казахстану разом з 9-річним сином. У Києві вона мешкає менше року. На батьківщині проти неї відкрили декілька справ, які Ахмет уважає політично мотивованими. Жанару затримали по лінії Інтерполу. Документи поліція змогла надати лише за кілька годин.

24 жовтня суд заарештував казахстанську журналістку на 18 днів.

 Фікрат Гусейнов — Азербайджан

Азербайджанського журналіста Фікрата Гусейнова затримали 14 жовтня 2017 року в аеропорту «Бориспіль», коли він виїжджав з України. Він утік з батьківщини 10 років тому, після того, як його викрали та жорстоко побили.

Гусейнов отримав політичний притулок і громадянство Нідерландів. В Азербайджані його звинувачують у допомозі підготовки фіктивних документів для отримання статусу біженця в інших країнах. 17 жовтня суд заарештував Гусейнова на 18 діб, але потім журналіста відпустили на поруки депутатів Верховної Ради.

Читайте цей матеріал також російською мовою

Підписуйтесь на наш канал у Telegram

Ссылка на основную публикацию