Поновлення шлюбу у разі зьявлення особи, яка була оголошена померлою або визнана безвісно відсутньою

Пропажа особи безвісти у багатьох випадках створює багато проблем для її родичів та осіб, які мають з цією особою правові зв’язки, оскільки за її відсутності неможливо реалізувати певні можливості, що пов’язані з цією особою. За таких обставин необхідним є звернення до суду із заявою про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Дана категорія справ розглядається судом у порядку особливого провадження.

Метою судового розгляду за заявою про визнання громадянина безвісно відсутнім або про оголошення його померлим є встановлення фактів, що мають юридичне значення, а не вирішення суперечки про право.

Тому в справах цієї категорії заявник не пред’являє якої-небудь матеріально-правової вимоги, внаслідок чого відсутній і відповідач.

Порядок та мета подання заяви

Відповідно до ст.

246 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна. Тобто встановлена альтернативна підсудність цієї категорії справ окремого провадження, залежно від того, що відомо заявнику із наведеного у даній статті.

Заява у справі про визнання громадянина безвісно відсутнім або про оголошення громадянина померлим крім вимог ст. 247 ЦПК повинна відповідати і загальним вимогам, що пред’являються для подання позовних заяв.

Для характеристики процесуального становища осіб, що беруть участь у справах про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим, значення має наявність суб’єктивного юридичного інтересу.

За цією ознакою всіх осіб, що беруть участь у справах даної категорії, можна розділити на дві групи: особи, що мають особистий інтерес (заявники і зацікавлені особи), і особи, що не мають особистого інтересу (прокурор, органи РАГСу, нотаріату, соціального забезпечення тощо).

У ЦПК не вказується, хто саме має право звернутися до суду із заявою про визнання громадянина безвісно відсутнім або про оголошення його померлим.

З такою заявою можуть звертатися будь-які зацікавлені особи: громадяни, організації, прокурор, органи державного управління та інші особи, в тому числі й юридичні (наприклад, банк або інша кредитна установа має право подати заяву про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим у разі тривалої відсутності позичальника).

Особа, в чиїх інтересах порушено процес, бере участь у справі як заявник.

Правове становище заявників у справах особливого провадження характеризується тим, що вони порушують справу для захисту своїх прав та інтересів, які охороняються законом; мають юридичну зацікавленість у справі, що виявляється як у поширенні на заявників усіх матеріально- і процесуально-правових наслідків вступу рішення суду в законну силу, так і в обов’язковому правовому зв’язку встановленої судом обставини у їх правовими або охоронюваними законом інтересами.

Зацікавлені особи вступають або притягуються у вже початий процес. На відміну від заявника, вони не заявляють суду своїх самостійних вимог і не несуть судових витрат. Ними можуть бути громадяни, підприємства, установи, громадські організації.

Їх слід відрізняти від інших суб’єктів процесу: третіх осіб, свідків тощо. Необхідно враховувати, що інститут третіх осіб застосовний у позовному провадженні.

Справи про визнання громадян безвісно відсутніми або оголошення їх померлими характеризуються відсутністю спору про право між сторонами, отже, третіх осіб тут бути не може.

У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Як правило, в заяві з даної категорії справ зазначається як мета розірвання шлюбу шляхом розлучення, отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника, вимоги сплати боргу, визнання за безвісно відсутнім втрати права на житлову площу тощо.

У разі визнання громадянина безвісно відсутнім його чоловік або дружина має право на розірвання шлюбу через орган РАГСу, дитина безвісно відсутнього батька може бути усиновлена без його згоди, припиняється дія довіреності, виданої на ім’я безвісно відсутнього, а також виданої ним самим.

У разі оголошення громадянина померлим наступають такі ж наслідки, як ті, що спричиняє смерть людини: припинення або перехід до спадкоємців усіх прав і обов’язків, які належали громадянинові, оголошеному померлим, у непрацездатних членів сім’ї, що перебувають на його утриманні, виникає право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

Якщо заявником у заяві не вказана мета, з якої порушується провадження у справі, то відповідно до ст. 121 ЦПК заява залишається без руху, а заявникові надається термін для усунення вказаних суддею недоліків.

Підстави визнання

ЦПК не визначає строків та загальних умов, що є підставами для визнання особи відсутньою безвісти чи померлою, дані положення визначаються Цивільним кодексом України (далі – ЦК). Відповідно до ст. 43 ЦК фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць – перше січня наступного року.

Відповідно до ст.

46 ЦК фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, – протягом шести місяців.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

У заяві необхідно викласти обставини, які підтверджували би безвісну відсутність громадянина чи його смерть.

Такими обставинами можуть бути будь-які дані, що свідчать про відсутність у місці постійного проживання громадянина відомостей про нього протягом одного року (негативні відповіді щодо останнього відомого місця перебування громадянина, місця роботи, місця народження, передбачуваного місцезнаходження тощо).

Підставою для звернення до суду та вирішення питання про визнання фізичної особи безвісно відсутньою є строк, протягом якого відсутні відомості про таку особу. Цей строк повинен бути не менше передбаченого строку, тому у разі звернення до суду до закінчення даного строку суд має відмовити у задоволенні заяви.

Особа повинна бути відсутньою у місці її постійного місця проживання. Якщо особа не має постійного місця проживання взагалі чи в Україні, не може вирішуватися питання про визнання безвісно відсутньою.

Ще однією особливістю є не просто фактична відсутність особи у місці її постійного проживання. Обов’язковою підставою є відсутність відомостей про її місце перебування. Не може вирішуватися питання про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, якщо особа хоча і відсутня, однак наявна інформація про місце її перебування.

Процедура розгляду справи

Прийнявши справу до провадження, суддя починає підготовку справи до судового розгляду, керуючись як вимогами ст. 248 ЦПК, так і загальними нормами, що застосовні до випадків позовного провадження, тією мірою, якою вони застосовні в особливому провадженні.

Відповідно до ст.

248 ЦПК суддя в ході підготовки справи до судового розгляду з’ясовує, які особи (родичі, співробітники тощо) можуть дати відомості про відсутнього. Також він витребовує від відповідних організацій (зокрема житлово-експлуатаційних організацій) за останнім відомим місцем проживання чи місцем роботи відсутнього громадянина, а також від органів внутрішніх справ, військових частин відомості про відсутню особу.

Найбільш доцільним є витребування відомостей від податкових органів про сплату даною особою податків, оскільки з цим органом опосередковано всі мають найбільше контактів порівняно з іншими органами, навіть із тими, що зазначаються у ЦПК.

У разі подачі заяви про оголошення громадянина померлим, якщо він пропав без вісті за обставин, що загрожували смертю або що дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку, суддя в ході підготовки справи повинен витребувати документи, які підтверджували б указані обставини.

Необхідно також з’ясувати, чи не є відсутність громадянина умисною, тобто чи не переховується він з метою уникнути покарання, чи не ухиляється від сплати аліментів або від виконання якого-небудь іншого обов’язку. У зв’язку з цим суддя повинен направити запити в органи міліції, опитати близьких осіб відсутнього.

  • До тих пір, поки суддею не будуть отримані відповіді на всі його запити у відповідні органи, справа не повинна призначатися до слухання в судовому засіданні.
  • Одночасно суд вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено.
  • Розгляд справи про визнання громадянина безвісно відсутнім або про оголошення громадянина померлим закінчується винесенням рішення.
  • У рішенні (у резолютивній частині) суд має вказати прізвище, ім’я, по батькові громадянина; рік і місце його народження; останнє відоме місце проживання; початок безвісної відсутності або дату смерті громадянина, якщо вона відома.
  • У випадках встановлення місцеперебування особи, щодо якої порушена справа про визнання її безвісно відсутньою або про оголошення померлою, або невідповідності терміну невідомості перебування, встановленому в законі, суд відмовляє в задоволенні заяви.
Читайте также:  Surrogacy. legal aspects in ukraine

Після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, – відповідному органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. У разі наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

У разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може подати особа, яку було визнано безвісно відсутньою або померлою, або інша заінтересована особа.

Копію рішення суд надсилає відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для анулювання актового запису про смерть.

Юридичний вісник України № 1 за 2007 рік

§ 5. Поновлення шлюбу у разі явки чоловіка, оголошеного померлим або визнаного безвісно відсутнім

Юриспруденція
Розділ: Економіка

Як вже зазначалося раніше, однією з підстав припинення шлюбу є оголошення в судовому порядку одного з подружжя померлим (ст. 16 СК). Причому припинення шлюбу не вимагає якогось спеціального оформлення.

Визнання у судовому порядку одного з подружжя безвісно відсутньою відміну від оголошення його померлим не тягне за собою припинення шлюбу.

Визнання судом подружжя безвісно відсутнім може служити лише підставою для розірвання шлюбу в спрощеному порядку, тобто за заявою іншого дружина в органі загсу (ст. 19 СК).

Оголошення судом чоловіка померлим чи визнання його безвісно відсутнім засновано відповідно на презумпції (припущення) смерті дружина або констатації факту неможливості вирішення питання про його життя або смерті. Тому не виключена можливість явки чи виявлення місця перебування дружина.

Як відомо, у разі явки чи виявлення місця перебування громадянина, визнаного безвісно відсутнім або оголошеного померлим, суд скасовує рішення про визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим (ст. 44, 46 ЦК). Відповідно рішення суду є підставою для анулювання запису про смерть громадянина, оголошеного померлим, в книзі записів актів громадянського стану (ст.

75 Закону про акти громадянського стану). В таких випадках виникає питання про юридичну долю припиненої шлюбу. Він вирішується по правилами, встановленими ст. 26 СК.

Відповідно до зазначеної статті у разі явки дружина, оголошеної судом померлою або визнана судом безвісно відсутнім, і скасування відповідних судових рішень шлюб може бути поновлений органом загсу тільки за спільною заявою подружжя. Звідси випливає, що шлюб відновлюється не автоматично, а лише за наявності взаємної бажання подружжя відновити сім'ю. Однак виходячи з вимоги п. 2 ст.

26 СК шлюб не може бути поновлений навіть при збігу бажання подружжя про його відновлення, якщо інший чоловік вступив у новий шлюб. По раніше що діяв законодавством (ст. 42 Кпшс), у разі явки чоловіка, оголошеного судом померлою, шлюб вважався поновленим, якщо другий з подружжя не вступив у новий шлюб, тобто по суті автоматично, незалежно від бажання подружжя.

Слід мати на увазі, що відновлення шлюбу з чоловіком, визнаним судом безвісно відсутньою, можливо, якщо він був припинений в установленому законом порядку, що має бути підтверджено відповідними документами.

Тому при скасуванні рішення суду про визнання одного з подружжя безвісно відсутнім орган загсу за заявою цього чоловіка повинен видати йому свідоцтво про розірвання шлюбу, якщо шлюб був припинений за передбаченими п. 2 ст.

19 СК підстав, тобто за заявою другого з подружжя.

  • Для відновлення шлюбу, таким чином, необхідні такі підстави:
  • а) явки чоловіка, оголошеного судом померлим або визнаного безвісно відсутнім;
  • б) скасування відповідних судових рішень (тобто про визнання подружжя безвісно відсутнім або про оголошення його померлим);
  • в) спільна заява подружжя про поновлення шлюбу орган рагсу;
  • г) інший із подружжя не вступив у новий шлюб.

Відновлення шлюбу органом рацсу має зворотну силу. Тому шлюб вважається поновленим з моменту його укладення, а не з моменту відновлення, в результаті чого подружжя визнаються перебувають у шлюбі з моменту державної реєстрації укладення шлюбу.

До змісту книги: Сімейний право Росії

Дивіться також:

Сімейне право. Підручник Сімейне право. Питання і відповіді Сімейне право. Схеми, коментарі

  Основні інститути сімейного права. Сімейне право. Закон 1902 р …

Сімейне право. Основні інститути сімейного права, що склалися ще в XVIII — XIX ст., продовжували діяти і на початку XX ст., але деякі зміни … bibliograph.com.ua/teoria-gosudarstva-i-prava-6/188 .htm

  Сімейний право найбільшою мірою залежало від приналежності …

Сімейне право найбільшою мірою залежало від приналежності людини до тієї чи іншої релігії, церкви. Тим не менш і світська влада вносила певні … bibliograph.com.ua/teoria-gosudarstva-i-prava-6/17 .htm

  Сімейний право. В області сімейних відносин поряд з писаним …

Сімейне право. В області сімейних відносин поряд з писаним правом широко застосовувалися норми звичаєвого права, яке особливо довго утримувалося серед … bibliograph.com.ua/teoria-gosudarstva-i-prava-6/99 .htm

  Сімейний право розвивалося у Давній Русі відповідно з …

Сімейне право розвивалося у Давній Русі згідно з канонічними правилами. Спочатку тут діяли звичаї, пов'язані з язичницьким культом. … bibliograph.com.ua/teoria-gosudarstva-i-prava-6/35 .htm

  Сімейне право. Ця галузь також не отримала детальної раз …

Сімейне право. Ця галузь також не отримала детальної розробки. Були лише окремі норми в Укладенні Василя Лупу. В основному шлюбно-сімейні … bibliograph.com.ua/teoria-gosudarstva-i-prava-6/124 .htm

  Сімейне право

Сімейне право. Підпорядкування церкви державі позначилося і на сімейному праві, традиційно соответствовавшем канонічним нормам. … bibliograph.com.ua/teoria-gosudarstva-i-prava-6/160 .htm

  Історія вітчизняного держави і права

Сімейне право · Глава 5. Держава і право Русі в період феодальної роздробленості (ХІІ — XIV ст.) § 1. Володимиро-Суздальське князівство … www.bibliograph.com.ua/teoria-gosudarstva-i-prava-6/

  Зміни у сімейному праві.

Зміни у сімейному праві. Поступово, але неухильно проникали демократичні нововведення і в англійське сімейне право: у 1836 р. отримав визнання … www.bibliograph.com.ua/teoria-gosudarstva-i-prava-5/154 .htm

  Сімейне і спадкове право.

Сімейне і спадкове право. Сім'я являла собою осередок аулу, складався з декількох споріднених сімей і залежних пастухів, … bibliograph.com.ua/teoria-gosudarstva-i-prava-6/150 .htm

Останні додано:

Римське приватне право Римське право Міжнародне публічне економічне право

15. Надання права на шлюб, розірвання шлюбу і поновлення шлюбу

Відповідно до ч. З ст. 234 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються також справи:

а) про надання права на шлюб. Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку — жінки сімнадцяти років, чоловіки — вісімнадцяти років.

За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам (статті 22, 23 СК України).

За рішенням суду може бути надано право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним (ч. 4 ст. 26 СК України);

б) про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, яке має дітей. Подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу.

Суд, встановивши, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей, ухвалює рішення про розірвання шлюбу (ст. 109 СК України);

в)         про поновлення шлюбу після його розірвання. Чоловік іжінка, між якими було розірвано шлюб, мають право податидо суду заяву про поновлення їхнього шлюбу за умови, що жоден із них не перебував після цього у повторному шлюбі(ст. 117 СК України);

г)         про встановлення режиму окремого проживання подружжя. За заявою подружжя суд може ухвалити рішенняпро встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. Встановлений режим окремого проживання може бути припинений за рішенням суду на заяву одного з подружжя (ст. 119 СК України);

ґ) інші справи у випадках, встановлених законом. Запитання для самоконтролю

1. Визначте правову природу і значення справ окремого провадження.

У чому полягає система справ окремого провадження?

Особи, які беруть участь у справах окремого провадження. їхпроцесуально-правове становище.

  • 4.         Охарактеризуйте процесуальний порядок розгляду судомсправ окремого провадження:
  • а)         про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання її недієздатною і поновлення цивільної дієздатності;
  • б)         про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
  • в)         про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
  • г)         про усиновлення дітей або повнолітньої особи;
  • ґ) про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
  • д)         про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку;
  • є) про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;
  • є) про відновлення права на втрачені цінні папери на пред'явника;
  • ж)        про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;
  • з)         про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;и) про надання права на шлюб, розірвання шлюбу і поновлення
  • шлюбу.
  • Рекомендована література
Читайте также:  Авторские права на материалы, размещенные на сайте

Борсукова В. М., Гриненко А. Д. Справи про усиновленнядітей — нова категорія справ, що розглядаються судами // ВісникВерховного Суду України. — 1997. — № 2.

Жеруолис И. Сущность советского гражданского процесса. —Вильнюс, 1969.

Заворотько П. П., Штефан М. Й. Непозовне провадження врадянському цивільному процесі. — К., 1969.

Удальцова И. М. Проблемьі судебного признання гражданинаограниченно дееспособньїм и недееспособньїм. — X., 1999.

Фурса С. Я. Окреме провадження в цивільному процесі України. — К., 1999.

Фурса С. Я. Провадження у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення у порядку цивільного судочинства. — К., 1997.

Штефан М. Й., Дріжчана О. Г. Процесуально-правова природаокремого провадження // Вісник КДУ «Юр. науки». — 1985. — № 25.

Поновлення шлюбу у разі з’явлення особи, яка була оголошена померлою або визнана безвісно відсутньою

Поновлення шлюбу у разі з’явлення особи, яка була оголошена

померлою або визнана безвісно відсутньою.

Відповідно до ч.1 ст.118 СК України, особа яка була оголошена померлою, з’явилася, і відповідне рішення суду скасовано та актовий запис про смерть анульовано, її шлюб з іншою особою поновлюється за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі.

Якщо смерть особи, оголошеної судом померлою, була зареєстрована в органах ДРАЦС, а другий з подружжя не уклав новий шлюб, то шлюб вважатиметься поновленим тільки після анулювання актового запису про смерть на підставі рішень суду.

Про анулювання актового запису про смерть надсилаються повідомлення до відділів ДРАЦС за місцем зберігання першого та другого примірників цього актового запису, крім випадку його зберігання на тимчасово окупованій території України. Якщо смерть особи, оголошеної судом померлою, не була зареєстрована в органах ДРАЦС, то шлюб не вважається припиненим.

Якщо ж другий із подружжя зареєстрував повторний шлюб, той із подружжя, щодо якого було скасовано рішення суду про оголошення його померлим та анульовано актовий запис про смерть, може оформити розірвання шлюбу на загальних підставах.

Якщо один із подружжя був визнаний у судовому порядку безвісно відсутнім і за цієї підстави шлюб з ним було розірвано, то в разі його з’явлення і скасування рішення суду про визнання цієї особи безвісно відсутньою шлюб може бути поновлений відділом ДРАЦС тільки за спільною заявою подружжя.

Анулювання актового запису про розірвання шлюбу проводиться відділом ДРАЦС, у якому зберігається актовий запис, тільки за наявності рішення суду про скасування попереднього рішення суду про визнання цієї особи безвісно відсутньою.

Шлюб не може бути поновлений, якщо другий із подружжя особи, визнаної безвісно відсутньою, зареєстрував новий шлюб. У цьому разі той із подружжя, який з’явився, вправі одержати або витребувати свідоцтво про розірвання шлюбу від відділу ДРАЦС, у якому було зареєстровано розірвання шлюбу. При цьому актовий запис про розірвання шлюбу доповнюється тими відомостями, яких бракує.

Провідний спеціаліст відділу ДРАЦС Ю.М.Баранова

Достарыңызбен бөлісу:

Рішення про визнання особи безвісно відсут­ньою приймає лише суд. До того ж, ст. 43 максимально точно встановлює умови, за яких фізична особа може бути визнана без­вісно відсутньою, передбачаючи, що для цього необхідно, аби

Рішення про визнання особи безвісно відсут­ньою приймає лише суд. До того ж, ст. — сторінка №1/1

  • Визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою
  • Визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою
  • Визнання фізичної особи безвісно відсутньою слугує насампе­ред захисту майнових інтересів відсутньої особи та інтересів осіб, з якими вона перебуває у цивільних відносинах.

Гарантією від необгрунтованого визнання особи безвісно від­сутньою є те, що рішення про визнання особи безвісно відсут­ньою приймає лише суд. До того ж, ст.43 максимально точно встановлює умови, за яких фізична особа може бути визнана без­вісно відсутньою, передбачаючи, що для цього необхідно, аби

протягом одного року в місці її постійного проживання (ст.29 ЦК) немає відомостей про місце її перебування.

У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце пере­бування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомос­ті, а в разі неможливості встановити цей місяць — перше січня наступного року.

Порядок визнання особи безвісно відсутньою визначений ЦПК. Заява подається заінтересованою особою до суду за місцем її про­живання (чи є заявник заінтересованою особою, встановлює суд) Суд розглядає справу в порядку особливого провадження з обов'яз­ковою участю прокурора.

Слід звернути увагу на те, що закон розрізняє поняття «фізична особа, місце перебування якої невідоме» та «фізична особа, визна­на безвісно відсутньою» (ст.44 ЦК).

Відмінність полягає в тому, що безвісно відсутньою фізична особа вважається лише з моменту набрання чинності рішенням су­ду про визнання її такою. До цього (але з моменту звернення заяв­ника або органу опіки та піклування до нотаріуса з відповідною за­явою) особа вважається такою, місце перебування якої невідоме.

На перший погляд, може видатися, що фізична особа повинна вважатися такою, місце перебування якої невідоме, вже з моменту отримання останніх відомостей від(про) неї. Проте такий висновок суперечить ч.2 ст.44 ЦК, яка пов'язує правові наслідки із заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування до нотаріуса

  1. Над майном фізичної особи, визнаної судом безвісно відсут­ньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме, після того, як нотаріус за останнім місцем проживання такої осо­би опише належне їй майно, встановлюється опіка.
  2. Опікун над майном фізичної особи, визнаної безвісно відсут­ньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, прий­має виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за ра­хунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.
  3. За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, визнаної безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце пе­ребування якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати, погашає зо­бов'язання, термін виконання яких настав, тощо.

За необхідності постійного управління майном воно переда­ється за рішенням суду в довірче управління (ст.1032 ЦК). Упра­витель вправі, відповідно до цього договору, вчиняти будь-які дії в інтересах відсутнього власника.

При цьому правочини управи­тель укладає від свого імені, вказуючи, що діє як управитель май­ном.

Управитель має право на винагороду, передбачену догово­ром, і право на відшкодування необхідних витрат за рахунок до­ходів від використання майна, але, у свою чергу, несе відповідаль­ність за неналежну дбайливість у ставленні до майна (ст.ст.1042, 1043 ЦК).

Закон передбачає також інші наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім: припиняється дія виданої ним довіреності (ст. 248 ЦК); шлюб з особою, визнаною безвісно відсутньою, розрива­ється в органах РАЦС (ст. 107 СК) та інші

Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення су­ду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у випадку появи фізичної особи, місце перебування якої було неві­домим.

Для цього необхідним є дотримання таких умов: 1) фізична осо­ба, визнана безвісно відсутньою, з'явилася або одержано відомості про місце її перебування; 2) є заява цієї особи або іншої заінтере­сованої особи; 3) скасування судом рішення про визнання фізич­ної особи безвісно відсутньою (ст.ст.44, 45 ЦК). Аналогічні умови мають бути дотримані у разі появи фізичної особи, місце перебу­вання якої було невідомим (крім скасування судом рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, оскільки такого рі­шення у цьому випадку не було).

Скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвіс­но відсутньою, а також поява фізичної особи, місце перебування якої було невідомим, є також підставою для припинення договору про довірче управління. Якщо шлюб був розірваний, він може бу­ти поновлений органом РАЦС за спільною заявою подружжя за умови, що жоден з них не уклав новий шлюб (ст.118 СК).

Якщо особа, визнана безвісно відсутньою, або місце знаходжен­ня якої невідоме, не з'явилася і не подає про себе відомостей, нас­тупним кроком є оголошення фізичної особи такою, що померла.

Згідно зі ст.

46 ЦК фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці постійного проживання останньої немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного ви­падку, — протягом шести місяців. Особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення цих дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу по­мерлою І до закінчення цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

  • Отже, ЦК передбачає кілька строків, що мають правове значен­ня для визнання особи такою, що померла:
  • три роки — загальний строк;
  • два роки від дня закінчення воєнних дій — у разі, якщо особа пропала безвісти у зв'язку з цими діями;
  • шість місяців — якщо особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку (при катастрофах, стихійному лиху тощо);
  • строк, визначений судом, але не менший шести місяців — за­лежно від конкретних обставин.

Фізична особа оголошується померлою з дня набрання закон­ної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвіс­ти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави при­пустити загибель останньої від певного нещасного випадку чи у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Оголошення особи такою, що померла, провадиться судом у по­рядку, аналогічному порядку визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

При цьому слід враховувати, що підставою для оголошення осо­би померлою є не факти, які напевне підтверджують її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Тому оголошення особи судом померлою необхідно відрізняти від вста­новлення судом факту смерті особи у певний час І за певних обста­вин у разі відмови органів РАЦС зареєструвати смерть, якщо від цього факту залежить виникнення, зміна або припинення особис­тих немайнових чи майнових прав фізичних або юридичних осіб.

Оскільки оголошення фізичної особи такою, що померла, ґрун­тується на презумпції смерті цієї особи, правові наслідки оголо­шення фізичної особи померлою прирівнюються до правових нас­лідків, які настають у разі смерті (ст.47 ЦК). Це означає, що після оголошення фізичної особи такою, що померла, відкривається спадщина (ст. 1220 ЦК), утриманцям призначається пенсія, шлюб припиняється (ст 104 СК).

Читайте также:  Розірвання шлюбу в суді

Проте, оскільки оголошення фізичної особи померлою грунту­ється на презумпції, а не на факті смерті, ЦК передбачає заходи, спрямовані на забезпечення інтересів фізичної особи, оголошеної померлою, якщо вона виявиться живою.

Зокрема, спадкоємці такої особи не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.

Для забезпечення виконання цієї вимоги нотаріус, який видав спадко­ємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, нак­ладає на нього заборону відчуження (ст.47 ЦК).

Якщо фізична особа, оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем пере­бування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошен­ня її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої осо­би скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи помер­лою (ст.48 ЦК). Скасування раніше винесеного рішення про ого­лошення особи померлою є підставою для анулювання запису про її смерть у книзі запису актів цивільного стану.

На підставі такого рішення фізична особа, оголошена помер­лою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повер­нення цього майна або відшкодування його вартості.

Але задово­лення цих вимог залежить від того, чи збереглося майно в натурі, а також від підстав переходу його до інших осіб.

Зокрема, якщо майно збереглося та безоплатно перейшло до когось після оголо­шення фізичної особи померлою, воно підлягає поверненню, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника.

Особа, до якої майно пе­рейшло за відплатним договором, зобов'язана повернути його, як­що буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона зна­ла, що фізична особа, оголошена померлою, жива. У разі немож­ливості повернути майно в натурі особі, оголошеній померлою, відшкодовується вартість цього майна.

Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з'явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було ними реалізоване, зазначе­ній особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.

В інших випадках майно чи його вартість поверненню не підля­гають

При поверненні майна фізичній особі, оголошеній померлою, вона має право вимагати від того, хто володів майном, повернення чи відшкодування отриманих ним доходів з вирахуванням зробле­них необхідних витрат на майно.

Питання про долю поліпшень майна, зроблених тим, хто ним володів, вирішується залежно від того, чи можна відділити ці поліпшення без пошкодження майна. Якщо поліпшення можна відділити, той, хто володів майном, впра­ві залишити їх за собою.

Якщо відділення їх неможливе, володілець майна має право вимагати компенсації витрат на поліпшення май­на. При цьому вказані витрати оцінюються як такі, що не переви­щують розміру збільшення вартості майна.

Шлюб громадянина, оголошеного померлим, може бути понов­лений органами РАЦС за спільною заявою подружжя, якщо жоден з них не уклав новий шлюб (ст.118 СК).

Для задоволення вказаних вимог і повернення майна чи випла­ти зазначених сум час появи фізичної особи, оголошеної помер­лою, значення не має.

4.4. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою % Інформація

Визнання фізичної
особи безвісно відсутньою
. Суд може
визнати фізичну особу безвісно відсутньою,
якщо протягом одного року в місці її
постійного проживання немає відомостей
про її місце перебування (ч.1 ст.43). Для
визнання фізичної особи безвісно
відсутньою потрібна наявність таких
умов:

1) відсутність
особи у місці її постійного проживання;

2) неотримання
протягом одного року відомостей про
місце його перебування.

Рішення суду про
визнання громадянина безвісно відсутнім
є підставою для встановлення опіки над
його майном. У ст.

44 ЦК України
передбачається, що опіку над майном
фізичної особи, яка визнана безвісно
від­сутньою, встановлює не орган опіки
та піклування, а нотаріус, який за
останнім місцем проживання особи описує
належне їй майно.

При цьому за заявою
заін­тересованої особи або органу
опіки та піклування над майном фізичної
особи, місце перебування якої невідоме,
опіка може бути встановлена нотаріусом
до ух­валення судом рішення про
визнання її безвісно відсутньою.

У ст.

44 ЦК
встановлюється, що опікун над майном
фізичної особи, яка визнана без­вісно
відсутньою, або фізичної особи, місце
перебування якої невідоме, приймає
виконання цивільних обов'язків на її
користь, погашає за рахунок її майна
борги, управляє цим майном в її інтересах.
За заявою заінтересованої особи опікун
над майном фізичної особи, яка визнана
безвісно відсутньою, надає за рахунок
цього майна утримання особам, яких вона
за законом зобов'язана утримувати.

Чоловік або дружина
безвісно відсутнього набувають права
розірвати шлюб у спрощеному порядку
через органи реєстрації актів цивільного
стану (ст. 107 Сімей­ного кодексу
України).

Якщо фізична особа,
визнана безвісно відсутньою, з'явилася
або виявлено її місце перебування, суд,
одержавши відповідну заяву, при­значає
справу до слухання і скасовує попереднє
рішення (ст. 265 ЦПК України, ст. 45 ЦК).

  • На підставі рішення
    суду відміняється опіка, встановлена
    над майном безвіс­но відсутнього.
  • Судове рішення
    про скасування визнання безвісно
    відсутнім є юридичною підставою для
    припинення виплати пенсій відповідним
    громадянам.
  • Можливе поновлення
    шлюбних відносин між громадянином, який
    повернув­ся, та його дружиною шляхом
    нової реєстрації шлюбу, якщо шлюб було
    розірвано.
  • Але ті правовідносини,
    які були припинені на підставі раніше
    винесеного рі­шення, не відновлюються.

Оголошення
фізичної особи померлою
. Відповідно
до п. 1 ст. 46 ЦК фізична особа може бути
оголошена померлою у судовому порядку.
При цьому не вимагається, щоб попередньо
її було визнано безвісно відсутньою.
Підставами оголошення помер­лою є:
відсутність фізичної особи в місці
постійного проживання протягом трьох
ро­ків з дня отримання останніх
відомостей про неї;

  1. Трирічний термін
    скорочується:
  2. а) до шести місяців,
    якщо особа пропала безвісти за обставин,
    які загрожува­ли смертю або давали
    підстави припускати її загибель від
    певного нещасного випадку ( наприклад,
    при зникненні літака, що летів над
    океаном);
  3. б) до двох років,
    якщо особа пропала безвісти у зв’язку
    з воєнними діями.

Особа оголошується
померлою тільки в судовому порядку.

Часом смерті особи, оголошеної померлою,
вважається день набуття законної сили
рішення суду про оголошення особи
померлою, якщо особа пропала безвісти
при обставинах, які загрожували її
смертю або дають підставу припускати
її загибель від певного нещасного
випадку, або у зв’язку з воєнними діями,
суд може оголосити її померлою від дня
її вірогідної смерті (ч.3 ст.46 ЦК).

Юридичним наслідком
оголошення фізичної особи померлою є
припинення або перехід до спадкоємців
усіх прав та обов'язків, які належали
їй, як суб'єкту права, тобто це такі самі
наслідки, які тягне за собою смерть
людини (припиня­ються зобов'язання,
пов'язані з особою, оголошеною померлою;
припиняється шлюб; певні особи набувають
право на одержання пенсій).

За ст. 47 ЦК України
правові наслідки оголошення фізичної
особи померлою прирівнюються до правових
наслідків, які настають у разі смерті.

Спадкоємці фі­зичної особи, яка
оголошена померлою, не мають права
відчужувати протягом 5 років нерухоме
майно, що перейшло до них у зв'язку з
відкриттям спадщини.

Нотаріус, який
видав спадкоємцю свідоцтво про право
на спадщину, накладає на нього заборону
відчуження.

  • Внаслідок
    того, що оголошення особи померлою має
    підставою лише припу­щення його
    смерті, не виключається можливість
    появи або виявлення його місця перебування.
  • Ця обставина
    спричинює ряд правових наслідків, які
    настають після скасу­вання судом
    рішення про оголошення громадянина
    померлим.
  • Першийнаслідок
    — поновлюється особисто-правовий статус
    громадянина.

Другий
з них стосується майна, яке збереглося
на момент появи громадяни­на і яке
перейшло безоплатно до інших осіб після
оголошення відсутнього помер­лим.
Власник, який з'явився, може вимагати
повернення свого майна від цих осіб.

Третій
наслідок полягає у можливості повернути
майно від осіб, до яких во­но перейшло
за відплатними правочинами.

Ці громадяни
зобов'язані повернути майно власнику,
який з'явився, якщо буде доведено, що,
набуваючи майно, вони знали, що фізична
особа , оголошена померлою, перебуває
серед живих, завдані при цьому збитки
компенсуються особами, у яких майно
набувалося за відплатним правочином.

Слід
звернути увагу, що поверненню належить
тільки майно, що його вияв­лено в
натурі. Пункт 3 ст. 48 ЦК уточнює, що у
разі неможливості повер­нути майно
у натурі особі, яка була оголошена
померлою, відшкодовується вар­тість
цього майна.

Закон не дозволяє повернення
вартості речей, які були придбані
безоплатно, а потім відчужені за гроші.

Наприклад, якщо спадкоємці громадянина,
оголошеного померлим, продали отриманий
у спадщину будинок, то від покупця, який
не знав, що оголошений померлим є живий,
не можна ви­магати повернення цього
будинку, але не можна стягнути і його
вартість зі спад­коємців.

Четвертийвид
наслідків стосується майна, яке в порядку
спадкування пе­рейшло до держави.
Якщо майно є в наявності, то воно
повертається власникові; якщо ж воно
було реалізовано, то після скасування
рішення про оголошення осо­би померлою,
їй повертається сума грошей, виручених
від реалізації цього майна.

Ссылка на основную публикацию