Поняття шлюбу

Визнання шлюбу фіктивним та застосування наслідків його фіктивності не можна назвати надзвичайно поширеним явищем у юридичній практиці.

Засоби масової інформації, прес-служби державних органів і пересічні громадяни регулярно послуговуються цим терміном для позначення різноманітних, на їх погляд, порушень і зловживань у шлюбних відносинах, що найчастіше не є фіктивним шлюбом у розумінні законодавця.

Коли ж насправді шлюб підпадає під ознаки фіктивного і які юридичні наслідки можуть настати, розглянемо у цій статті.

Кому і навіщо потрібні фіктивні шлюби

«Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило, вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо» (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц).

Так, укладення фіктивних шлюбів з метою отримання права на пільги, одержання пенсій, допомог та інших платежів, виїзду за кордон як члена сім'ї певної особи, забезпечення права на спадок, можливості «прописатися» у квартирі чи будинку другого з подружжя — притаманно в більшості громадянам України.

Зазвичай у таких шлюбах критерій фіктивності має місце лише зі сторони одного з подружжя, інший же вступає в шлюб з наміром створити сім'ю.

Однак, такий «інструмент» як фіктивний шлюб з громадянами України користується популярністю і у іноземців.

Вони переслідують мету отримання посвідки на тимчасове/постійне проживання в Україні, набуття громадянства України у спрощеному порядку, використання України як транзитної країни, через яку завдяки безвізовому режиму можна потрапити до країн Європейського Союзу (чим користуються переважно жителі країн Близького Сходу та Африки).

Наразі набули «популярності» фіктивні шлюби іноземців з громадянами України задля дотримання формальних вимог для участі в програмах допоміжних репродуктивних технологій та усиновлення дитини-громадянина України, де обов'язковою умовою участі є перебування у зареєстрованому шлюбі.

Цим користуються в основному одинокі потенційні батьки чи одностатеві подружжя, шлюб яких не визнається на території України. У вищевказаних випадках зазвичай обидва з подружжя наперед домовляються і усвідомлюють мету такого шлюбу, часто громадянин України за свої «послуги» з надання подружнього статусу іноземцю отримує певну винагороду.

Реальний vs фіктивний шлюб

Сімейний кодекс визначає шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України).

Під ознаку «сімейний» підпадають союзи жінки і чоловіка, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Спільність проживання у виняткових випадках може бути відсутня, зокрема, у разі навчання, роботи, лікування, необхідністю догляду за батьками, дітьми та інших поважних причин (ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України).

Таким чином, обов'язковими ознаками шлюбу є: 1) визнання такого союзу державою, що здійснюється шляхом проведення державної реєстрації; 2) виникнення у подружжя внаслідок шлюбу взаємних прав та обов'язків; 3) добровільність шлюбу, тобто наявність взаємної вільної згоди жінки та чоловіка на укладення шлюбу; 4) досягнення чоловіком та жінкою, які вступають у шлюб, шлюбного віку; 5) різностатевість подружжя (одностатеві шлюби в Україні не визнаються).

Фіктивність шлюбу виникає у разі, якщо з переліку обов'язкових ознак шлюбу «випадає» намір створення сім'ї і набуття прав та обов'язків подружжя (ч. 2 ст. 40 Сімейного кодексу України).

Тобто обидва з подружжя (за їх взаємною згодою та обізнаністю) або один з подружжя (у той час, коли інший з подружжя націлений на створення сім'ї) має намір на реєстрацію шлюбу, однак без мети створити повноцінну сім'ю в розумінні сімейного законодавства.

«Намір створення сім'ї» — оціночне поняття і у кожній конкретній справі суд на підставі оцінки обставин справи та поданих доказів визначає його наявність чи відсутність.

Своєрідними маркерами фіктивного шлюбу можуть бути окремо або у сукупності, зокрема: 1) наявність корисливої мети (реєстрація шлюбу задля чогось) чи майнової вигоди від такого шлюбу; 2) окреме проживання подружжя; 3) відсутність спільно набутого майна; 4) відсутність турботи один про одного та взаємної матеріальної підтримки; 5) невизнання подружніх стосунків перед іншими людьми; 6) небажання народжувати спільних дітей чи їх відсутність; 7) фактичні сімейні стосунки з третіми особами; 8) демонстрування перед третіми особами відсутності фактичних шлюбних відносин і наголошення на фіктивності реєстрації шлюбу.

Доказування фіктивності шлюбу

Особливістю доказування у справах про визнання шлюбу недійсним у зв'язку з фіктивністю є те, що «намір створення сім'ї визначається стосовно речей неправового характеру — бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім'ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу» (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц).

До прикладу, у справі № 760/15645/15-ц, за результатами розгляду якої шлюб було визнано недійсним (постанова Верховного Суду від 24 червня 2019 року), суд встановив, що подружжя з часу укладення шлюбу і до дня смерті чоловіка спільно не проживали, спільним побутом пов'язані не були, взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю, не мали, а отже не мали наміру створити сім'ю. Дружина не брала участі у лікуванні чоловіка та не була присутньою під час його поховання, оскільки їй взагалі не було відомо про його смерть. Дружина укладала шлюб з тих причин, що їй було потрібно житло і реєстрація місця проживання з метою заволодіння житлом. Доказами відсутності реальних шлюбних відносин були: 1) акти, складені мешканцями будинку, у якому проживав другий з подружжя, та дільничним інспектором про те, що дружина не проживала у квартирі чоловіка; 2) квитанції оплати житлово-комунальних послуг та платіжні документи щодо оплати лікування і поховання чоловіка його родичами, а не дружиною; 3) свідчення свідків.

Викликає інтерес і постанова Верховного Суду від 25 серпня 2020 року по справі № 553/1268/15-ц. Так, суд визнав шлюб недійсним на підставі аудіозапису розмови родичів покійного чоловіка з дружиною, що фіксував цинічні вислови останньої щодо корисливих підстав для укладення шлюбу.

Крім того, у справі було встановлено, що чоловік страждав на хронічний психічний розлад у вигляді судинного недоумства та за своїм психічним станом на момент подачі заяви про реєстрацію шлюбу і на момент реєстрації шлюбу не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, що було підтверджено висновком судово-психіатричної експертизи.

Доказування реальності шлюбу

Бувають випадки, коли позивачі, зловживаючи своїм правом на захист, подають позов про визнання шлюбу недійсним на підставі фіктивності для уникнення наслідків розірвання реального шлюбу, наприклад, поділу спільного сумісного майна подружжя.

До прикладу, позивач звернувся з позовом про визнання шлюбу недійсним, посилаючись на те, що відповідач «укладаючи з ним шлюб, переслідувала мету отримання реєстрації у м.

Івано-Франківську, продаж його житла, отримання відповідної частки коштів для придбання власної квартири, проведення релігійної та цивільної церемонії реєстрації шлюбу та отримання статусу заміжньої жінки для покращення своєї репутації у суспільстві, погашення боргів, заощадження коштів та покращення свого здоров'я».

Суд дійшов висновку про безпідставність і надуманість позовних вимог, оскільки: 1) позов було подано через чотири роки після розірвання шлюбу; 2) реальність шлюбу підтверджувалася: копіями любовних листів з наміром одруження; фактом укладення церковного шлюбу; спільними фотографіями з подорожей; копією медичної карти з місцевого центру репродукції людини щодо намірів завагітніти в період шлюбу; розпискою про повернення речей, побутової техніки як доказ спільного господарства (постанова Верховного Суду від 04 березня 2019 року по справі № 522/11172/16-ц).

Значна частина справ про визнання шлюбів недійсними у зв'язку з фіктивністю ініціюються родичами спадкодавця з метою усунення від спадкування того з подружжя, який пережив спадкодавця.

Так, двоюрідний брат оскаржував дійсність шлюбу свого померлого родича на тій підставі, що дружина працювала за кордоном, чоловік зловживав алкоголем та вів аморальний спосіб життя.

Суд відмовив у задоволенні позову, врахувавши, що дружина і чоловік були знайомі задовго до шлюбу, останній був ініціатором укладення шлюбу, що до того ж проводився урочисто зі святкуванням.

Оскільки дружина працювала за кордоном, вона не проживала спільно з чоловіком постійно, проте під час перебування її в Україні вони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, облаштовували будинок, вона надавала йому кошти для лікування та допомоги його матері, що підтверджувалось відповідними квитанціями. Шлюб тривав більш ніж 10 років, протягом яких чоловік мав можливість оскаржити дійсність шлюбу, однак таких дій не вчинив (постанова Верховного Суду від 01 липня 2021 року по справі № 295/472/18).

  • Загалом у справах про визнання шлюбів недійсними у зв'язку з фіктивністю найчастіше суд обґрунтовує свої рішення наявністю або відсутністю наступних обставин: 1) піклування дружини, чоловіка за іншим з подружжя, коли він/вона потребує догляду та лікування, навідування його/її у лікарні (постанови Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 189/1003/18, від 24 червня 2019 року у справі № 760/15645/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц); 2) участь та організація в похованні померлого з подружжя (постанова Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 760/16498/15-ц); 3) тривалістю шлюбу і моментом звернення або ж незвернення одного з подружжя з вимогою про визнання шлюбу фіктивним (постанови Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі № 569/23252/18 та від 01 липня 2021 року у справі № 295/472/18, від 04 березня 2019 року у справі № 522/11172/16-ц); 4) спільністю проживання (періодичною, постійною) та причинами такого проживання, наданням матеріальної підтримки один одному (постанова Верховного Суду від 01 липня 2021 року у справі № 295/472/18).
  • Наслідки фіктивного шлюбу
  • Фіктивний шлюб може бути визнаний судом недійсним або згодом перетворитись у повноцінний шлюб, так звана санація шлюбу.

У разі визнання судом фіктивного шлюбу недійснимдо такого шлюбу застосовуються правові наслідки недійсного шлюбу (ст.

45 Сімейного кодексу України): подружжя вважається таким, що не існувало; на спільно набуте майно поширюється режим часткової власності (розмір частки дорівнює розміру участі в придбанні такого майна); якщо один з подружжя отримував на себе від іншого аліменти — вони підлягають поверненню (але не більш як за останні три роки); втрачається право проживати в будинку/квартирі другого з подружжя (така особа може бути виселена); повертається «дівоче» прізвище; анулюється шлюбний договір та інші документи, підставною укладення або видачі яких був шлюб.

Читайте также:  5 советов от юриста для безопасных покупок в Instagram

Закон передбачає можливість настання негативних правових наслідків недійсності шлюбу лише для однієї сторони (ч. 6 ст. 45 СК України) і, навпаки, збереження прав подружжя за сумлінною стороною, яка не мала намірів на укладення фіктивного шлюбу.

Так, якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право: на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя; на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом; на аліменти; на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу (ст. 46 Сімейного кодексу України).

Якщо ж обидві сторони реєстрували шлюб без наміру створення сім'ї, то негативні наслідки будуть застосовуватись щодо дружини та чоловіка одночасно.

Проте недійсний шлюб не впливає на права та обов'язки батьків і дітей, що народилися у такому шлюбі. Батьки, незалежно від їх шлюбного статусу, зобов'язані утримувати дитину, виховувати і піклуватися про неї.

Якщо суд відмовляє у задоволенні вимоги про визнання шлюбу фіктивним, такий шлюб вважається законним і дійсним, на нього поширюються усі наслідки звичайного шлюбу. Так, зберігаються черги спадкоємства, зберігається право на утримання іншим з подружжя у законодавчо встановлених випадках, а майно презюмується набутим у спільну сумісну власність.

Якщо ж на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували небажання особи створити сім'ю, шлюб не може бути визнаний недійсним (ч. 3 ст. 40 СК України).

З цього приводу Верховний Суд зазначив, щовідсутність наміру створити сім'ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу,коли за всіма об'єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з'явився намір створити сім'ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо (постанова від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц).

* * *

Таким чином, інститут фіктивного шлюбу запроваджений законодавцем насамперед для захисту інтересів добросовісного подружжя (або його родичів у разі його смерті) та цивільно-правового покарання недобросовісного, тобто настання для нього наслідків недійсності шлюбу. Найчастіше цей механізм захисту використовується у рамках спадкових справ, коли родичі спадкодавця намагаються перерозподілити спадщину, шляхом усунення від спадкування дружини чи чоловіка померлого.

Ольга Лепіхіна,

радниця юридичної фірми «Астерс»

Найзручніша робота із судовими рішеннями — у системі VerdictumPRO. 94 млн судових справ, 20 фільтрів для точного пошуку справ за інстанцією, прізвищем судді, із позицією Верховного Суду. Подробиці за посиланням.

Як отримати більше клієнтів для юридичного бізнесу? Зареєструйте компанію в Liga:BOOK. Цей каталог допомагає клієнтам знайти юристів, адвокатів, нотаріусів. Учасники Liga:BOOK публікують статті й розміщують банери на новинних майданчиках ЛІГА:ЗАКОН, беруть участь у юридичному рейтингу. Дізнайтеся про всі можливості Liga:BOOK прямо зараз.

Поняття шлюбу та сімї

  • ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ШЛЮБУ 
    ТА СІМ’Ї
  • ПЛАН
  • ВСТУП
  1. Поняття, ознаки та значення сім’ї.
  2. Право особи на сім’ю.
  3. Поняття та ознаки шлюбу.
  4. Умови укладення шлюбу.

  5. Особливості шлюбних правовідносин
  1. ВИСНОВКИ
  2. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  3. ВСТУП

З кожним роком все більше і більше уваги державою приділяється людині, зокрема можливості реалізації її основних прав. Це забезпечується за допомогою різноманітних галузей права.

Але провідне місце серед інших галузей права займає сімейне право, адже сім'я необхідна кожній людині. Саме сім'я здійснює істотний вплив на розвиток суспільства, його моральне здоров'я і є одним з факторів підвищення соціальної активності людей.

Саме в сім'ї формуються основні риси характеру особи, її відношення до праці, моральних, ідейних і культурних цінностей. Тому демократичне суспільство зацікавлене в міцній, духовній і морально здоровій сім'ї. Міцна сім'я означає міцне суспільство.

Загальна декларація прав людини називає 
сім'ю природним і основним осередком 
суспільства.

Природним тому, що сім'я 
відповідає сутності людини як біологічної субстанції, котра може бути людиною лише у спілкуванні з собі подібними.

Основним – бо вона посідає головне місце у житті людини порівняно з іншими формами людської спільності. Сім'я впливає на відносини у суспільстві, хоч і сама зазнає його впливу.

Одне з призначень сім'ї полягає 
в тому ж, у чому й призначення 
окремої особистості: виявити в 
кожному з її членів і в самому собі все найкраще, розвинути й 
віддати все на загальне благо. Відтворення 
життя в усіх його іпостасях і його зміна на краще – загальна й кінцева мета спільного життя жінки й чоловіка.

Проте чи задумуємося, що більше всього хвилює кожного з нас? Це проблеми, що нас оточують. Щоб зрозуміти 
щось більш глобальне потрібно подивитися, відкіля усе починається. Наша держава – це проекція наших родин. Дійсно, у сім'ї можна знайти складені елементи великої держави.

У сім'ї є економіка – це зарплата дружини і чоловіка, внутрішня і зовнішня політика – це відносини усередині родини та з сусідами, а також культурна сторона життя. Однак, саме головне в сім'ї – це любов між дружиною і чоловіком. З цього починається створення сім'ї. Хоча з цього ж починається і її руйнування.

Таким чином, у суспільстві головні проблеми – не економіка, не політика, а проблема взаємин між жінкою і чоловіком, проблема взаємин у сім'ї. Ці питання регулюються Сімейним кодексом, чинним з 10 січня 2002.

До речі, варто відмітити, що в результаті проведення засобів масової інформації моніторингу сучасного законодавства було відмічено, що документ містить масу цікавих статей, цілком природних для європейського або американського шлюбного законодавства і менталітету. Деякі навіть називають його найкращим в Європі.

У новому Сімейному кодексі безліч інновацій, але основним його достоїнством є те, що він закріплює рівноправність між жінкою і чоловіком, ставить акценти на захисті прав незалежно від статі і реально захищає права дітей у родині.

Шлюб – основна передумова сім'ї. Він ґрунтується на почутті любові, справжній дружбі і повазі – моральних 
принципах побудови родини в нашому суспільстві. В переважній більшості випадків саме це є основним аргументом жінки та чоловіка укласти шлюб.

І, звичайно те, що нормальна, повноцінна сім'я виникає і розвивається лише на основі шлюбу. Саме в сім'ї узгоджуються життєво важливі біологічні інтереси людини та інтереси держави як суто соціального явища.

Можна погодитись із тим, що в характері правового регулювання сімейних правовідносин відображається стан суспільної свідомості у сфері шлюбу та сім'ї.1

Практика, яка вже склалася за останні роки, потребує докладнішого вирішення питань, оскільки каменем спотикання, через який виникають основні спори при визначенні сім'ї, є питання про її суб'єктний склад. Проблема полягає у тому, що «член сім'ї» — це «наскрізний» суб'єкт декількох галузей права.

При цьому в різних галузях права, а нерідко й в окремих нормативних актах у межах однієї галузі коло членів сім'ї визначається по-різному.

У свою чергу, залежно від вирішення питання про суб'єктний склад сім'ї визначається коло учасників сімейних відносин, носіїв комплексу сімейних особистих та майнових прав і обов'язків.

Незважаючи на існуючі 
проблеми щодо розуміння сім'ї в 
Сімейному кодексі вперше зроблена спроба надати легальне визначення цього поняття. На жаль, її важко визнати вдалою. Закріплене в ч. 1 ст.3 СК визначення сім'ї як первинного та основного осередку суспільства не є правовим, воно вирішує лише питання щодо місця та значення сім'ї в суспільстві.

Дослідження зазначених питань має 
важливе значення для вдосконалення 
сімейного законодавства України та відповідає потребам сьогодення. Все це обумовлює актуальність теми, за якою виконана дана робота.

Актуальність теми, що розглядатиметься, не викликає сумніву, адже шлюб являється 
основою майбутньої сім'ї. Створення 
її починається саме з укладення шлюбу між жінкою і чоловіком. Особливо важливим дане питання є для осіб, в намірах яких на найближчий час є укладення шлюбу та створення власної сім'ї.

Метою дослідження є правова 
характеристика шлюбно-сімейних правовідносин, а також визначення юридичної природи поняття шлюбу та сім'ї, змісту та правового статусу суб’єктів шлюбно-сімейних відносин, підстав виникнення та припинення шлюбу, особливостей правового регулювання фактичних та юридичних відносин, які виникають між подружжям.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:

  • визначити поняття та ознаки сім'ї;
  • дослідити сутність та значення сім'ї та шлюбу;
  • уточнити умови укладення шлюбу, та проаналізувати положення сімейного законодавства щодо особливостей укладення шлюбу між подружжям;
  • визначити зміст та особливості шлюбних правовідносин;
  • розкрити порядок укладення шлюбу;
  • дослідити підстави припинення шлюбу.

Об’єктом дослідження даної 
курсової роботи виступають сімейні 
та шлюбні правовідносини.

Предметом дослідження є сім’я як об’єднання осіб, пов’язаних між собою спільністю проживання, побуту та взаємними правами та обов’язками та шлюб як Підстава виникнення сім’ї.

  1. Поняття, ознаки сім’ї та її значення.

В СК України вперше міститься 
окрема стаття, яка має назву «Сім'я». Етимологічно слово «сім'я» походить від слова «сьемь», що означає «робітник, слуга, домочадець».

Таким чином в первісному розумінні сім'я — це коло осіб, які визначаються як робітники, слуги та домочадці, тобто особи, які об'єднані певними економічними зв'язками. Сучасне розуміння поняття сім'ї є більш складним і неоднозначним.

Це пояснюється тим, що сім'я як соціальне явище має різноманітні прояви свого існування. У зв'язку з цим категорія сім'ї використовується різними науками — соціологією, демографією, психологією тощо. У праві існують свої підходи щодо розуміння сім'ї та сімейних відносин.

Це пояснюється тим, що сімейні відносини потребують певного правового опосередкування, відповідної юридичної «оболонки». Саме в цьому сенсі категорія «сім'я» набуває юридичного значення і використовується в праві.

У зв'язку з конкретними питаннями, які поставали в практиці, Конституційний Суд України 3.06.1999 р. прийняв рішення про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї». В ньому, зокрема, було сказано, що стосовно поняття «член сім'ї» Конституційний Суд України виходить з об'єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства (п. 6).

Таким чином, на думку Конституційного Суду, визначити єдине поняття «член сім'ї», яке б мало застосовуватися в праві, неможливо, бо кожна галузь права тлумачить це поняття по-своєму, підкреслюючи ті чи інші ознаки сім'ї, які набувають певного значення для тих чи Інших відносин2.

Читайте также:  Подарувати чи заповісти нерухомість?

Зрозуміло, що різне тлумачення поняття «член сім'ї» не дає підстав для розробки єдиного поняття сім'ї в праві.

Законодавець уникає надати власне юридичне визначення сім'ї і 
це не випадково. В літературі це питання хоча і дуже широко обговорювалося, але так і не знайшло свого остаточного вирішення.

Перш за все для визначення сім'ї в науковій літературі застосовувалися різні терміни — «союз», «об'єднання», «спільність», «мала соціальна група» тощо. Деякі автори наполягали на принциповості цього моменту у визначенні сім'ї. Особливі спори, мабуть, викликало включення в поняття сім'ї терміна «союз».

Один із найбільш послідовних прибічників цієї позиції, В.О. Рясенцев, вважав термін «союз» найбільш прийнятним3. Така позиція викликала критику з боку інших учених. Зокрема, Е.М. Ворожейкін відзначав, що поняття сім'ї не може визначатися через термін «союз», бо союзом є шлюб.

У свою чергу шлюб входить до поняття сім'ї. В результаті шлюб як «союз» визначається через поняття сім'ї, яке також називається «союзом», що приводить до невиправданого повторення термінів.

Крім того, «союз» передбачає згоду сторін на його укладення (що, по суті, стосується лише шлюбу як основи сім'ї), а сім'я (окрім шлюбу) може виникати і з інших підстав, коли про згоду осіб мова не йде (народження дитини у жінки, яка не перебуває у шлюбі, усиновлення малолітньої дитини тощо).

Сім'я в силу своїх 
складових частин, наділення моральними та духовними ознаками є складним соціальним явищем.

Багатогранність 
сім'ї виявляється в різному 
суб'єктному складі кожної сім'ї, в 
наявності в її членів персоніфікованих з огляду на їх становище в сім'ї прав та обов'язків.

Складність цього явища також виявляється в тому, що суб'єктом сімейних правовідносин виступає не сама сім'я як колективне утворення, а кожен член сім'ї окремо.

Найбільш прийнятним серед 
наведених в літературі можна вважати визначення сім'ї як об'єднання осіб. Це дає змогу підкреслити спільність сімейного життя та майнових інтересів її членів, їх взаємну моральну та матеріальну допомогу і підтримку. Таке визначення пропонувалося багатьма вченими.

Сім'я, як і будь-яке інше явище, може бути охарактеризована через низку властивих їй ознак, які у сукупності можуть дати загальне уявлення про її сутність.

Деякі із цих ознак становлять невід'ємний атрибут поняття сім'ї, інші носять допоміжний, додатковий характер і можуть включатися у визначення сім'ї у разі необхідності. Першою і, мабуть, найбільш наочною із вказаних в законі ознак сім'ї є спільність проживання. Згідно із ч. 2 ст.

3 СК сім'ю складають особи, які спільно проживають. Однак це правило має стільки виключень, що його навіть важко вважати за правило.

По-перше, спільність проживання не є обов'язковою для подружжя. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

В статті 3 СК наголос робиться на тому, що роздільне проживання подружжя можливе лише з поважних причин. Однак ця норма не співпадає із ст. 56 СК України. Цікаво відзначити, що в своєму первісному вигляді в ч. 1 ст. 56 СК було просто вказано, що дружина та чоловік мають право на вибір місця свого проживання. Однак Законом від 22.12 2006 р.

в цю статтю були внесені зміни. В оновленій редакції ч. 1 ст. 56 закріплено, що подружжя має право не просто на вибір, а на вільний вибір місця свого проживання. Не викликає сумнівів, що зміна ч. 1 ст. 56 СК мала б поєднуватися із одночасним внесенням змін до абз. 2 ч. 2 ст. З СК. Натомість ми маємо два по суті протилежні правила.

Згідно з першим, кожен з подружжя може вільно обирати місце проживання, згідно з другим — подружжя може залишити сім'ю лише при наявності поважних причин, в іншому випадку подружжя не буде вважатися сім'єю. Не викликає сумнівів, що норма, яка закріплена в абз. 2 ч. 2 ст.

З СК, не відповідає сучасним уявленням про право людини на вибір місця проживання. В ст. 33 Конституції України закріплено, що кожній особі на території України гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання. В ч. 2 ст. 310 ЦК України також закріплено, що фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну.

Зрозуміло, що будь-яких виключень для осіб, які перебувають у шлюбі, бути не може. Як вже зазначалося, в оновленій редакції ч. 1 ст. 56 СК міститься аналогічне правило. Це свідчить про те, що стаття 3 СК має бути змінена.

По-друге, дитина також може не проживати 
разом із своїми батьками і це не буде впливати на її сімейний стан. В абз. З ч. 2 ст. З СК сказано, що дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Однак цей момент також викликає питання.

Зокрема, якщо батьки між собою проживають окремо, то дитина може проживати з одним з них. Зрозуміло, що за таких обставин дитина вважатиметься членом сім'ї саме того з батьків, з ким вона проживає.

Таким чином стаття 3 СК має бути доповнена ще одним правилом, що у разі роздільного проживання батьків дитина належить до сім'ї того з них, з яким вона проживає, і не належить до сім'ї другого з батьків.

По-третє, права члена сім'ї має одинока особа (ч. 3 ст.3 СК). Зрозуміло, що така особа тому і вважається одинокою, що проживає окремо від інших осіб. У зв'язку з цим спільність проживання як характерна ознака сім'ї не може застосовуватися до одиноких осіб. Однак авторка СК України — професор З.В.

Ромовська в своєму коментарі до цього нормативного акта пояснила причину, яка стала поштовхом до включення нею визначення сім'ї одинокої особи. Справа в тому, що згідно із ст.

З Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» одинокий наймач так само, як і сім'я, набуває право на отримання додаткових 10 м2 житлової площі під час приватизації. Таке пояснення викликає подив.

Як можна проводити аналогії між житловими та сімейними правовідносинами? Перші виникають між державою та громадянином України, їхній зміст складає звернене до держави право громадянина на одержання додаткових метрів житла і відповідний обов'язок держави надати таке житло.

Для одержання додаткового житла зовсім не обов'язково бути членом сім'ї, тому в житловому законодавстві застосовується спеціальний прийом юридичної техніки, коли одинокій фізичній особі держава надає додаткових житлових прав так само, як і сім'ї.

Другі відносини — власне сімейні — виникають 
між фізичними особами, які є 
членами однієї сім'ї. Відсутність членів сім'ї у одинокої особи унеможливлює виникнення сім'ї в сімейно-правовому розумінні.

З ким у одинокої особи виникає спільність проживання, які ж саме сімейні права та обов'язки має одинока особа, до кого взагалі вони звернені, хто є другою стороною цих відносин? Всі ці питання не мають відповіді.

Згадується рішення Конституційного суду України, в якому правильно визначено, що кожна галузь законодавства тлумачить поняття «член сім'ї» по-своєму, підкреслюючи ті чи інші ознаки сім'ї, які набувають певного значення для тих чи інших відносин.

Тому перенесення поняття сім'ї з житлового законодавства до законодавства сімейного вбачається штучним, воно перекручує сімейно-правове розуміння сім'ї, розмиває і так не дуже чіткі риси цього явища.

Таинство Любви: Брак или шлюб? | Центр православной культуры Лествица

В советские времена была распространена своеобразная народная поговорка – «хорошее дело браком не назовут!» Это вызывало ироническую улыбку и неоднозначные саркастические взгляды. Каждый трактовал это выражение по-своему. Действительно, можно было списать все семейные промахи и погрешности на название союза – брак.

Ведь как назовешь свой корабль, так он и поплывет. Преподаватель Киевской духовной академии архимандрит Ярослав (русскоговорящий) всегда в своих лекциях употреблял слово «шлюб» вместо «брак». Это вызвало у нас, студентов, удивление. Позже, когда сам стал священником, то понял, что этимология украинского слова «шлюб» очень глубокая и богословско-символическая.

Это слово происходит от слова «шлюпка»; в ней два весла – это молодожены. И от них зависит, вырастет ли их лодка в большой семейный корабль, или так и останется маленьким пилигримом, который одиноко путешествует по бурному житейскому морю.

Если одно весло будет грести, а другое просто медленно двигаться, то шлюпка пристанет к берегу; и наоборот, если весла будут интенсивно грести в разных направлениях, то судно будет вертеться на месте.

Здесь главное слаженность и синхронность! Молодожены сами строят свои взаимоотношения и сами должны ответственно назвать корабль совместного счастья: если будет «Титаник», то ему не долго плавать, а если назовут «Любовь», то несмотря на все штормы и штили, бури и бунты достигнут своей цели – берега Небесного Иерусалима.

Отношения людей очень сложны… А особенно отношения мужа и жены. Установочные слова Библии, учения святых отцов, советы психологов, опыт старших и родителей, множество написанных книг, сотни проведенных семинаров – все это направлено для облегчения совместной супружеской жизни.

Но каждый воспринимает брак по-разному. Супруги постарше всегда очень осторожно относятся к сказанным друг другу словам. Взвешивают каждое ударение, чтобы не обидеть. Молодые же наоборот, могут наговорить столько, что через полчаса нужно будет становиться на колени, сожалеть и каяться.

Священное Писание подчеркивает, что брак – это святое! Таинство Любви является Таинством сочетания.

Бог роднит чужих людей, он делает их одной плотью: «Посему оставит человек отца и мать и прилепится к жене своей, и будут два одною плотью, так что они уже не двое, но одна плоть. Итак, что Бог сочетал, того человек да не разлучает!» (Мф 19, 5-6).

Возможно ли счастливо прожить жизнь с мужчиной/женщиной? Если можно, то как? Предлагаю некоторые рефлексии по поводу Таинства любви и верности – Венчания.

Часто люди обращаются к священнику с проблемами и конфликтами в семье. Они утверждают, что раньше любили, но потом разлюбили своих половинок. Фактически люди поддаются на провокации дьявола и позволяют своим эмоциям затуманивать свои рассуждения и выводы.

Отношения мужчины и женщины начинаются не с половых отношений, они начинаются с эмоциональной привязанности – духовного родства. А половые отношения являются бонусом, а не самоцелью отношений. Но эмоциями можно и нужно управлять.

Признаками зрелости личности является установление духовных границ сердца. Не нужно делиться интимными мыслями и чувствами с теми, кто не является нашей половинкой. Тем более оставаться с другими женщинами или мужчинами наедине.

Читайте также:  Оформление развода: пошаговая инструкция от опытного юриста

И наоборот, нужно рассказывать обо всех эмоциях, размышлениях и переживаниях нашим женам/мужьям. Стоит быть открытым душевно и духовно перед своей второй половинкой.

«Во избежание блуда, каждый имей свою жену, и каждая имей своего мужа. Муж оказывай жене должное благорасположение; подобно и жена – мужу.Жена не властна над своим телом, но муж; равно и муж не властен над своим телом, но жена» (1 Кор. 7, 2-4).

Человеческий разум является центром наших мыслей. Господь Иисус Христос показал нам важность рассуждений и намерений, когда говорил о том, что гнев может быть убийцей, а похоть – прелюбодеянием. Грех зарождается в наших мыслях, а наши мысли часто являются отражением того, что мы видим.

На чем мы сосредоточены? Статистика говорит, что 98% парней в 11 лет уже смотрели порнографию. Этот продукт блуда называется «фильмы для взрослых», хотя смотреть их есть грех для всех категорий людей и всех возрастных групп.

Господь сказал, что кто посмотрит с вожделением на чужую жену, то в сердце своем уже согрешил с ней.

Порнография может непоправимо испортить семейные отношения. Люди, которые увлекаются этими фильмами, часто бывают раздражительными и несдержанными по отношению к своей половинке. Они живут фантазиями, вместо того чтобы наслаждаться действительностью.

Увы, но сейчас такое время, что порнографию мы можем свободно увидеть на улице. Художественный фильм «Изменяющий время» хорошо подчеркивает эту проблему. Главный герой говорит, что человечество само виновно в своем разврате. Ведь дьявол не может сделать ад привлекательным, поэтому сделал дорогу к нему легкой и манящей.

Однако для нас важно не просто попытаться сдерживаться во взглядах и мнениях, а тренировать их в правильном направлении. Нужно научиться развивать увлеченность и любовь к своим мужу и жене.

Это возможно тогда, когда супруги будут вспоминать хорошие и приятные моменты совместной жизни, а конфликты и дилеммы сотрут из памяти. Нужно думать позитивно, и семейные отношения станут более надежными.

Очень подробно и актуально наставляет по поводу семьи святитель Иоанн Златоуст. Он считает союз между мужчиной и женщиной глубоким и таинственным, его можно сравнить только с величайшим из таинств – единением Христа с Его Церковью. И в этом случае святой идет за мнением святого апостола Павла.

Общность и единство, царящие в паре влюбленных, правдиво представляют таинственный союз Христа и Церкви. В Таинстве брака двое сливаются в одно, в нераздельное целое, так же, как это есть в единении Жениха-Христа с Невестой-Церковью.

Связь между союзом человеческого брака и союзом Христа с Церковью имеет решающее значение для супружеской жизни.

История отношений Христа с Его Церковью служит образцом христианского супружества на каждом этапе его жизненного пути. Кроме того связь, базирующаяся на любви между Христом и Церковью, предполагает полное самоотречение, что достигает наивысшего проявления, когда Жених принимает смерть ради Возлюбленной.

Точно так же и супружеские отношения связаны с полной самоотдачей, которая является знаком искренней любви.

В том, что касалось супружеской жизни, святитель Иоанн Златоуст придерживался традиционной модели подчинения женщины мужчине и считал, что распределение ролей в семье должно основываться на евангельском принципе: мужчина – голова, женщина – тело (Еф. 5, 23 и 5, 28).

Несмотря на это, взаимозависимость, которая существует между головой и телом, отражает равное достоинство мужчины и женщины: «Но когда женщина боится тебя, всегда старайся проверять, чтобы это был страх, исходящий от свободной женщины. Не как от рабыни! Она же является твоим телом.

Если ты был причастен к этому, самого себя унизишь, обесчестив собственное тело». Впрочем, праведный страх не исключает любви: «Женщина, которая боится мужа, также его любит. А если любит, боится его, как главу».

Отношения голова-тело отчетливо показывает роль мужа в семье: «Чтобы (женщина) не противилась, не выступала против мужа, не стремилась к первенству». То есть учитель Церкви предлагает молодоженам конкретную модель взаимоотношений.

Святитель оговаривает права и обязанности каждого из супругов. Ведь если жить «как заблагорассудится» – отношения треснут и их потом не склеить.

Лучший способ спасти и сохранить брак – это развивать духовное единство и взаимопонимание. Священное Писание учит: «И если станет преодолевать кто‐либо одного, то двое устоят против него: и нитка, втрое скрученная, не скоро порвется» (Еккл. 4, 12).

Эти слова следует понимать так – когда супруги вместе, то это уже сила. А когда Бог является третьей нитью во взаимоотношениях, то это способствует семейному успеху.

Человеческие отношения, чувства, рассуждения прославляют Творца тогда, когда Он находится на первом месте в жизни супругов.

Мужчина и женщина имеют разные мнения, социальный статус, воспитание, культуру, происхождение. Люди, будучи женатыми в течение какого-то времени, осознают, что являются совсем разными. Но если они следуют за Христом, то тогда двигаются в одном и правильном направлении. Верность Богу – это, прежде всего, есть верность друг другу.

В Господе все равны: «Нет уже Иудея, ни язычника; нет раба, ни свободного; нет мужеского пола, ни женского: ибо все вы одно во Христе Иисусе» (Гал. 3, 28). Наша идентичность, наши мечты и намерения будут подвергаться роковым испытаниям, если будут вне Христа.

Таким образом, супруги охраняют свои души, когда решают спрятать их в Господе и позволяют Ему охранять их священный брак.

Христиане с самого начала бытия Церкви всегда отстаивали красоту, ценность и значимость брака в жизни человека.

Раннехристианский апологет Тертуллиан (жил во II веке) в своем «Послании к женам» так говорит о браке: «Как изобразить счастье супружества, которое заключает сама Церковь, которое утверждает молитва, запечатлевает благословение, объявляют Ангелы и окончательно утверждает Отец. Как приятно ярмо двух сердец, соединенных одной надеждой, одним учением, одним законом.

Они как дети одного Отца, как рабы одного Господа: нет между ними никакого раздора ни в душе, ни в теле. Они два в одной плоти. Где плоть одна, там и дух один. Они вместе молятся, вместе преклоняют колена, вместе постятся, взаимно наставляют, призывают друг друга. Они вместе присутствуют в храме и на трапезе Господней, вместе терпят гонения, вместе наслаждаются покоем.

Они ничего не скрывают друг от друга, не бывают в тягость друг другу. Свободно посещают больных, без стеснения раздают милостыню, без развлечения стоят в молитвенных собраниях; вместе поют псалмы и гимны, и взаимно поддерживают друг друга к прославлению Господа».

Эти слова свидетельствуют о том, что мужчина и женщина обязательно должны выделить время на то, чтобы вместе молиться и читать Библию. Необходимо разговаривать о духовном, а не только вести светские беседы и осуждать «всех и вся». Супруги должны понять, что они оба думают и как оценивают разные ситуации в мире, стране и взаимоотношения в семье.

Муж и жена, перед тем как принять важное семейное решение, должны советоваться с Богом и священником. Они должны искать мудрости, прежде всего, в Божьем Слове, проповеди священника, наставлении родителей и старших, а не у нечестивых советчиков или гадалок, ведьмаков и экстрасенсов.

Лучше заручиться молитвенной поддержкой священника и братьев и сестер по приходу, чем колдунов и нечистой силы.

Святитель Иоанн Златоуст в Гомилии на книгу Бытия пишет: «Где муж, жена и дети в согласии и любви соединены связью добродетели, там между нами Христос». И правда в этом! Мужчина и женщина должны больше времени проводить вместе.

В семейной жизни нужно больше романтики – помогать друг другу в домашних обязанностях, говорить красивые слова, часто обниматься, делать приятные сюрпризы и подарки, не осуждать друг друга при других людях (особенно при детях!!!). Нужно служить своей половинке. Муж не должен думать о своей жене – «Вот есть много женщин, но моя лучшая».

Нет, он должен осознать, что на всем белом свете есть только одна женщина – это его жена, а других не существует! Так и женщина не должна думать – «Мой муж лучше других». Нужно сказать так – «Мой муж единственный» и никогда не сравнивать его с другими.

Супруги должны запомнить, что венчаный брак это не просто маленькая шлюпка – это глубоководная подводная лодка, и с нее не убежишь. Необходимо научиться жить и выживать вместе, решать общие и личные проблемы и неурядицы.

Один западный исследователь семейных отношений метко отметил: «Бог дает нам принципы, чтобы охранять наши взаимоотношения с Ним. Отношения в браке являются Его отражением.

Если мы устанавливаем границы в нашей эмоциональной, психической, духовной и физической жизни, то мы охраняем наши отношения ради себя, ради своих детей и ради всех, кто имеет к нам отношение». Нужно осознать, что любовь между мужем и женой подобна очень красивой розе.

И, как любое растение, этот «семейный цветок» нуждается в постоянной подпитке и своевременном поливе. Водой для «цветка Любви» есть терпение, а удобрением – взаимопонимание, уважение и жертвенность.

Если следить за «цветком отношений» и все время быть начеку, тогда это растение будет благоухающим и цветущим. А тот, кто будет пренебрегать элементарными правилами в уходе за «цветком Любви», в результате получит сухую икебану.

В завершение хочу расставить все точки над «і». По моему глубокому убеждению, невенчанное сожительство двух людей я назвал бы браком, ведь брак – нечто неполноценное и временное, а венчанное таинственное соединение двух сердец – шлюбом (вечным и счастливым)! Ведь шлюб – это судьбоносный выбор для вечности, который соединяет души людей навсегда.

Ссылка на основную публикацию