Поняття усиновлення

Поняття усиновлення


  • Обратная связь
  • ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
  • Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение
  • Как определить диапазон голоса — ваш вокал
  • Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими
  • Целительная привычка
  • Как самому избавиться от обидчивости
  • Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам
  • Тренинг уверенности в себе
  • Вкуснейший «Салат из свеклы с чесноком»
  • Натюрморт и его изобразительные возможности

Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.

  1. Как научиться брать на себя ответственность
  2. Зачем нужны границы в отношениях с детьми?
  3. Световозвращающие элементы на детской одежде
  4. Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия
  5. Как слышать голос Бога
  6. Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)
  7. Глава 3. Завет мужчины с женщиной
  8. Поняття усиновлення

Оси и плоскости тела человека — Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

  • Поняття усиновлення
    Отёска стен и прирубка косяков — Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.
  • Поняття усиновлення
    Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) — В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.
  • РОЗДІЛ I. ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ УСИНОВЛЕННЯ

Сімейний кодекс України (СКУ) у ст. 207 наголошує, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки та сина. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя (ч. 2. ст. 207 СК України)

Практично усиновлення є формою влаштування особи шляхом юридичного «заміщення» її сім'ї іншою. Основним завданням цього «заміщення» є подолання процесу «соціального відторгнення» особи з боку суспільства, залучення її до нормального процесу природного буття, але у складі іншої сім'ї та іноді навіть і під іншим іменем.

Усиновлення є однією з форм сімейного виховання дітей, яке можливе тоді, коли їх батьки або один з них померли, невідомі чи позбавлені батьківських прав, визнані у судовому порядку недієздатними, безвісно відсутніми або оголошені померлими чи з інших поважних причин не можуть виховувати своїх дітей.

Під усиновленням у юридичній науці розуміють юридичний акт, в силу якого між усиновленим (і його нащадками) та усиновителем (і його родичами) виникають ті самі права й обов'язки, що й між родичами за походженням.

Одночасно за цим актом усиновлена особа втрачає особисті та майнові права і звільняється від обов'язків щодо своїх батьків та їх родичів. Тобто усиновлення є прийняттям у сім'ю чужих дітей, які втратили своїх батьків (сиріт), або які не можуть виховуватись ними внаслідок певних причин.

Не в останню чергу усиновлення задовольняє і особисту мету усиновителів, особливо тих, хто не має власних дітей, — зробити своє сімейне життя більш змістовним. [2; с. 25]

Згідно з ч. 1 ст. 207 СКУ усиновленням є здійснюване на підставі рішення суду прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина. Це юридичний акт, в результаті вчинення якого між усиновлювачем і його родичами, з одного боку, та усиновленою особою — з другого виникають такі самі права й обов'язки, як й між батьками та дітьми, іншими родичами за походженням.

З наведеного визначення випливає, що усиновлення треба розуміти як юридичний факт, який породжує встановлення нового правового зв'язку, насамперед між усиновлювачем і усиновленим, а також між усиновленим і родичами усиновлювача.

Оскільки в результаті усиновлення дитина з юридичної точки зору набуває нових батьків і родичів, то за загальним правилом акт усиновлення припиняє правовий зв'язок дитини з її батьками та іншими родичами.

Таким чином, усиновлення — це одночасно і правоутворюючий і правоприпиняючий факт.

Треба звернути увагу на те, що у законодавстві ( наприклад, ч. 1 ст. 226 і частини 3-5 ст. 232 СКУ) і в літературі з питань теорії сімейного права під усиновленням іноді розуміють правовідношення, яке виникає між усиновлювачем і усиновленим на підставі рішення суду про усиновлення, що набрало чинності.

Крім того, термін «усиновлення» вживається для позначення інституту сімейного права, що являє собою сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з усиновленням, і визначає порядок його здійснення і скасування, а також права й обов'язки учасників зазначеного правовідношення [15 ; с.

33].

Норми, які регулюють відносини, пов'язані з усиновленням, містяться у гл. 18 СКУ, у гл. 35-А ЦПКУ, в Законі України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, у Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року , у Конвенції про захист дітей і співробітництво в галузі міждержавного усиновлення від 29 травня 1993 р.

, у міжнародних договорах України про надання правової допомоги у цивільних, сімейних і кримінальних справах, у порядку ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 р.

№ 1377 (далі — Порядок ведення обліку дітей), у Положенні про Центр по усиновленню дітей при Міністерстві освіти і науки України, затвердженому наказом цього міністерства від 30 березня 1996 р.

№ 98, у Переліку захворювань, які дають право на усиновлення хворих дітей без дотримання строків їх перебування на обліку в Центрі з усиновлення дітей при Міністерстві освіти і науки України, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21 січня 2002 р. № 16, та в інших нормативно-правових актах.

На виховний елемент усиновлення звертали увагу і правотворці інших країн. Наприклад, у § 46 Закону про шлюб, сім'ю та опіку Угорської Народної Республіки від 06.06.1952 р.

зазначено: «Усиновлення має на меті створення сімейного зв'язку між усиновленим та усиновителем і в першу чергу для забезпечення виховання у сім'ї таких неповнолітніх, батьки яких померли або не здатні надати відповідне виховання)». [14; с. 397]

Усиновлення — це юридичний акт, в результаті якого усиновлений отримує щодо усиновителя і його родичів права й обов'язки, встановлені законом для батьків і дітей, і втрачає їх щодо своїх родичів за походженням.

Усиновлення є важливою формою виховання усиновлених (сиріт або дітей, батьки яких з певних причин про них не піклуються).

Усиновлення відповідає як інтересам дітей, оскільки вони отримують сім'ю замість втраченої, так і інтересам «усиновителів, задовольняючи їх почуття материнства і батьківства. [2; с. 34]

Усиновлення — це акт великої соціальної ваги, прояв гуманізму та жертовності, а також реалізація природної потреби материнства і батьківства та водночас захист від самотності [5; с. 8].

Закон надає дуже важливого значення юридичному оформленню усиновлення, закріплюючи правило, відповідно до якого воно має здійснюватись не тільки за заявою особи, яка бажає усиновити дитину, а й на підставі рішення суду.

Отже, сьогодні відбулось ускладнення акцентів усиновлення — задоволення інтересів не тільки усиновленого, під якими необхідно розуміти передусім нормальні умови його виховання, а й інтереси усиновителів, які прагнуть, щоб їх сім'я була повною. В результаті усиновлення відбувається певний обмін усіх особистих і майнових прав, бо, з одного боку, припиняються правовідносини дитини з кровними батьками, а з іншого — виникає правовий зв'язок з особами, що їх заміняють [6; с. 4].

Читайте также:  Что делать, если затопили соседи ≡ Куда обращаться

Таким чином, нині адміністративний порядок усиновлення замінений судовим. Безумовно, цей порядок кращий. Адже рішення про усиновлення мають настільки важливе значення для дітей, їх усиновлювачів і батьків, що вони повинні прийматися з додержанням усіх процесуальних гарантій. А це може забезпечити лише судовий процес.

Запровадження судового порядку усиновлення пояснюється й тим, що оскільки метою цього юридичного акту є охорона інтересів дітей, він повинен контролюватись державою.

У зв'язку з необхідністю вирішення під час усиновлення складних питань цивільне процесуальне законодавство регламентує судовий розгляд і вирішення пов'язаних з ним справ у порядку окремого провадження за заявою особи, яка бажає усиновити дитину (гл. 35-А ЦПКУ).

  1. Усиновлення на підставі рішення суду охоплює такі випадки:
  2. 1) усиновлення в Україні її громадянами дитини, яка також є громадянином України;
  3. 2) усиновлення в Україні її громадянами повнолітньої особи, яка також є громадянином України;
  4. 3) усиновлення в Україні іноземцями та особами без громадянства дитини, яка є громадянином України;
  5. 4) усиновлення в Україні дитини, яка є іноземкою і проживає на території нашої держави, громадянами України або Іноземцями та особами без громадянства.

Усиновлення громадянином України дитини, яка є її громадянином, але проживає за межами нашої держави, здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України.

Якщо усиновлювач не є громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадянином України, потрібен дозвіл Центру з усиновлення дітей.

Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України, здійснене у відповідних органах держави, на території якої проживає дитина, є дійсним за умови попереднього одержання дозволу Центру з усиновлення дітей (ст. 282 СКУ).

Інститут усиновлення покликаний забезпечити нормальне сімейне життя і виховання дітям, які не мають батьків або позбавлені батьківського піклування з інших причин. Згідно з ч. 2 ст.

207 СКУ воно провадиться у найвищих інтересах дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Причому законодавство не встановлює обмежень щодо усиновлення дітей за ознаками раси, національності, ставлення до релігії.

Норми сімейного законодавства, які визначають умови і судовий порядок усиновлення, спрямовані на те, щоб у результаті його здійснення дитина опинилася в сім'ї, де мають бути створені усі необхідні для її повноцінного розвитку умови. Водночас усиновлення відповідає й інтересам усиновлювачів. Адже воно дає можливість людям, які не мають своїх дітей, задовольнити природне почуття батьківської любові й створити повноцінну сім'ю.

Тому усиновлення провадиться лише у тих випадках, коли суд переконається в тому, що громадяни України та іноземці, які бажають бути усиновлювачами, виявляють свідоме прагнення виховувати дітей і піклуватися про них. Усиновлення, яке не відповідає інтересам дитини, може бути визнане недійсним або скасоване за рішенням суду (статті 236-239 СКУ; п. 27 Порядку ведення обліку дітей) [4; с. 33].

Отже, сьогодні відбулось ускладнення акцентів усиновлення — задоволення інтересів не тільки усиновленого, під якими необхідно розуміти передусім нормальні умови його виховання, а й інтереси усиновителів, які прагнуть, щоб їх сім'я була повною. В результаті усиновлення відбувається певний обмін усіх особистих і майнових прав, бо, з одного боку, припиняються правовідносини дитини з кровними батьками, а з іншого — виникає правовий зв'язок з особами, що їх заміняють.

Поняття, значення та умови усиновлення

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 8Следующая ⇒

Усиновлення— це юридичний факт, в результаті якого між усиновлювачем та його родичами, з одного боку, та усиновле­ним,- з другого, виникають такі ж права та обов'язки, як між батьками і дітьми, іншими родичами за походженням.

усиновленням визнається (ст. 207 Сімейного кодексу України) прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійс­нене на підставі рішення суду
Усиновлення громадянином Ук­раїни дитини, яка є громадяни­ном України, але проживає за межами України, здійснюється в консульській установі або дип­ломатичному представництві України (ст. 282 СКУ)
Мета усиновлення забезпечити належні умови виховання дитині, яка внаслідок тих чи інших обста­вин залишилась без батьківського піклу­вання
Усиновлення дитини провадить­ся у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гар­монійних умов її життя (ст. 207 СКУ)

106

Діти, які підлягають усиновленню Підстави для усиновлення дитини
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам (пост. КМУ№ 775від20.07.96), уси­новлення дитини здійснюється, якщо єдиний або обидва батьки: Ø померли; Ø невідомі; Ø позбавлені батьківських прав; Ø визнані в судовому порядку не­ дієздатними, безвісно відсутніми чи оголошені померлими; Ø дали згоду на усиновлення дитини в письмовій формі; Ø понад шість місяців не прожива­ ють разом з дитиною та без по­ важних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не вияв­ ляють щодо дитини батьківської уваги і турботи. В окрему категорію винесені: Ø підкинуті (залишені) діти; Ø хворі діти Ø свідоцтво про смерть одного або обох батьків; Ø копія рішення суду про позбавлення батьківських прав одного або обох батьків; Ø рішення суду про визнання батьків недієздатними, безвісно відсутні­ ми або оголошення їх померлими; Ø письмова згода батьків на усиновлення дитини; Ø документи, які підтверджують, що батьки ухиляються без поважних причин від участі в їх вихованні та утриманні; Ø якщо дитина хвора — висновок лікувально-профілактичної установи про те, що перебіг хвороби не потребує в подальшому довічного перебування і лікування в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах
Особи, які можуть бути усинов-лювачами (ст. 211 СКУ) Особи, які не можуть бути уси­новлювачами (ст. 212 СКУ)
1. Повнолітня дієздатна особа 2. Різниця у віці між усиновлювачем та усиновленим повинна станови­ ти не менше 15 років, якщо уси- новлюється повнолітня особа — не менше 18 років. 3. Усиновлювачами можуть бути по­ дружжя. 4. Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть уси­ новити одну і ту ж дитину. Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рі­ шення про усиновлення ними ди­ тини 1. Обмежені у дієздатності. 2. Визнані недієздатними. 3. Позбавлені батьківських прав і не поновлені у батьківських правах. 4. Були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини. 5. Перебувають на обліку або на лі­ куванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері. 6. Зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами. 7. Не мають постійного місця проживан­ ня та постійного заробітку (доходу). 8. Страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров'я України
Читайте также:  Визначення імені дитини

107

5. Якщо дитина має лише матір або батька, які у зв'язку з усиновлен­ням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка 9. Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі (ч. 3 ст. 211). 10. Інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини

Поняття усиновлення

Відповідно до вимог чинного законодавства однією з умов усиновлення є необхідність отримання згоди певних осіб на здійснення усиновлення. До таких осіб, в першу чергу, віднесено батьків, дитина яких усиновлюється (ст. 217 СК України). В де­яких випадках необхідна згода самої дитини (ст. 218 СК Украї­ни) та деяких інших осіб.

Поняття усиновлення

У разі неповнолітності батька чи матері дитини, крім їхньої згоди на усиновлення, потрібна згода їхніх батьків. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усинов­лення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

  • Усиновлення може бути проведено без згоди батьків, якщо вони:
  • Ø невідомі;
  • Ø визнані недієздатними;
  • Ø визнані безвісно відсутніми;
  • Ø позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється;

Ø якщо судом буде встановлено, що вони не проживаючи з дитиною понад 6 місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її (ст. 219 СКУ).

⇐ Предыдущая12345678Следующая ⇒ 

Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 204.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда…

Усиновлення: поняття, порядок оформлення усиновлення. Особи, які можуть бути усиновлювачами, правові наслідки усиновлення. Усиновлення дітей, що є громадянами України, іноземними громадянами. Участь адвоката у справах такої категорії

       Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини провадиться у її інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

       Усиновленою може бути дитина, яка не досягла повноліття (18 років). У виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування.

        Дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яку відмовилися забрати з них батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку.

        Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз’єднані при їх усиновленні.

        Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

  •        Для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.
  •         Усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони: 1) невідомі; 2) визнані безвісно відсутніми; 3) визнані недієздатними; 4) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється;
  •         На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.

        Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається. Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

  1.         Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: 1) стан здоров’я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; 2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; 3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; 4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; 5) особу дитини та стан її здоров’я; 6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.
  2.       Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
  3.        Орган опіки та піклування здійснює нагляд за дотриманням прав дітей, які  усиновлені і проживають в Україні до досягнення ними повноліття.

2.Особи, які можуть бути усиновлювачами, правові наслідки усиновлення

       Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцять років.

        Усиновлювачами можуть бути подружжя. Якщо дитина має лише матір або лише батька, вона не може бути усиновлена чоловіком або жінкою, з якими її мати або чоловік не перебувають у шлюбі. Якщо такі особи проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.

         За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України: 1) в сім’ї якого виховується дитина; 2) який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється; 3) який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами; 4) який є родичем дитини. Також переважне право на усиновлення дитини має подружжя.

  •         З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.
  •        З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов’язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому – між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.
  •        Усиновлення надає усиновлювачеві та особі, яку усиновлено, права і накладає на них взаємні обов’язки у такому ж обсязі, які мають батьки та діти.

3.Усиновлення дітей, що є громадянами України, іноземними громадянами

  1.        Усиновлення іноземцем в Україні дитини, яка є громадянином України, здійснюється на загальних підставах.
  2.        Дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває не менш як один рік на обліку і досягла п’яти років.

  3.         Усиновлення може бути здійснено до закінчення зазначеного строку, а також до досягнення дитиною п’яти років, якщо:
  4. 1) усиновлювач є родичем дитини;
  5. 2) дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку хвороб, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;
  6. 3) здійснюється усиновлення усіх рідних братів і сестер в одну сім’ю, якщо один з них досяг п’яти років і перебуває на обліку в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, не менш як один рік;
  7. 4) іноземці виявили бажання усиновити дитину, яка є братом або сестрою раніше усиновленої ними дитини.
  8.        Дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти на виховання до себе в сім’ю.
  9.       Переважне право на усиновлення дитини – громадянина України мають іноземці, які є: 1) родичами дитини; 2) громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги.
  10.       На усиновлення дитини іноземцем потрібна згода центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей.
  11.       Усиновлення іноземцями провадиться за умови забезпечення дитині прав в обсязі не меншому, ніж це встановлено законами України.
  12.        За усиновленою дитиною зберігається громадянство України до досягнення нею вісімнадцяти років.
  13.        Усиновлена дитина має право на збереження своєї національної ідентичності.
  14.        Усиновлення громадянином України дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України.
  15.        Якщо усиновлювач не є громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадянином України, потрібен дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей.
  16.        Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, не є таємним, якщо у державі, в якій усиновлювач постійно проживає і в яку має переїхати дитина, усиновлення не є таємним.
  17.         Якщо діти усиновлені іноземцями і проживають за межами України, відповідна консульська установа веде облік цих дітей і здійснює нагляд за дотриманням їхніх прав до досягнення ними вісімнадцяти років.
Читайте также:  Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду

4.Участь адвоката у справах такої категорії

Прийнявши доручення на ведення справи про усиновлення, адвокат має уважно вивчити умови життя і виховання дитини, взаємовідносини між нею та потенційними усиновлювачами.

На стадії підготовки справи про усиновлення до розгляду в суді адвокат має допомогти своєму клієнтові-заявникові зібрати передбачені законодавством України документи, перевірити, чи було запитано думку дитини.

При веденні справи про усиновлення адвокат надає суду докази того, що саме його довіритель може створити дитині кращі умови для життя та виховання. У разі відмови суду в усиновленні дитини заявником адвокат може написати апеляційну скаргу.

3. Поняття усиновлення

Усиновлення — правовий інститут, що здійснюється в інтересах дитини, єдиний або обидва батьки якої: померли, невідомі, позбавлені батьківських прав, визнані в судовому порядку недієздатними, безвісно відсутніми чи оголошені померлими; дали згоду на усиновлення; понад шість місяців не проживають разом із дитиною та без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги і турботи.

Облік осіб, які бажають усиновити дитину, ведеться системою державних органів: відділами та управліннями районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, відповідними управліннями освіти обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також Центром з усиновлення дітей при спеціально уповноваженому центральному органові виконавчої влади в галузі освіти (далі — Центр з усиновлення дітей) у порядку, встановленому Кабміном України (ст. 215 СК). Облік іноземців та осіб без громадянства, які бажають усиновити дітей, ведеться виключно вказаним Центром з усиновлення дітей. Облік дітей, які залишилися без батьківського піклування і можуть бути усиновлені, здійснюється Центром з усиновлення дітей, основними завданнями якого є формування банку даних про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, надання громадянам України та іноземцям необхідної інформації про дітей, стосовно яких виникли підстави для усиновлення. Усиновлення — це юридичний акт, який є складним за своїм фактичним складом і включає волевиявлення усиновлювача (ст. 223 СК) та рішення суду (ст. 224 СК). Що стосується згоди інших осіб та органів на усиновлення: дитини (ст. 218 СК), батьків (ст. 217 СК), опікуна, піклувальника (ст. 221 СК), закладу охорони здоров’я або навчального закладу (ст. 222 СК), то вони не входять до складу юридичних фактів, які тягнуть виникнення усиновлення, бо у певних випадках усиновлення провадиться і без їх згоди. Усиновлення одночасно встановлює і припиняє певні відносини. У день набрання чинності рішенням суду про усиновлення між усиновлювачем і усиновленим виникають правовідносини, аналогічні батьківським, і одночасно втрачається правовий зв’язок між усиновленим та його батьками і родичами. Хоча з цього правила можуть бути і винятки. Наприклад, при усиновленні дитини однією особою особисті та майнові права і обов’язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка

Білет 4

1. Порядок встановлення батьківства

Позов про встановлення батьківства може пред'явити й особа. яка вважає себе батьком дитини у випадках, коли мати дитини не бажає подати з фактичним батьком спільну заяву до органу ЗАГСу про визнання ним батьківства; коли фактичний батько встановлює, що інший чоловік записаний батьком.

Не бажаючи цього, дійсний батько пред'являє до суду позов про заперечення цього батьківства та встановлення свого.Одночасно з позовом про встановлення батьківства може бути поданий позов про стягнення аліментів на дитину. З цим позовом позивач має право звернутися до суду як за місцем проживання відповідача, так і за своїм місцем проживання.

Позивач може відмовитися від позову про встановлення батьківства за наявності згоди відповідача добровільно визнати дитини.

Якщо відповідач у судовому засіданні висловив згоду подати заяву про встановлення ним батьківства до органів ЗАГСу, суд має право відкласти справу на визначений строкВідповідно до закону можлива реєстрація батьківства щодо Дітей, які досягли на день подання заяви повноліття. Ця реєстрація допускається лише за згодою дітей.

У цих випадках до заяви батьків обов'язково додається письмова згода повнолітнього на встановлення батьківства. Така згода може бути виражена в окремій заяві цієї особи або в її підписі під спільною заявою батьків (заявою батька). Одночасно по внолітній зазначає, чи бажає він прийняти прізвище батька, чи хоче залишитися на прізвищі матері.

До заяви додається копія рішення суду, що вступило в законну силу, та свідоцтво про народження дитини. Така заява по вибору заявників подається до органу ЗАГСу за місцем проживання одного з них або за місцем винесення судового рішення.

При реєстрації батьківства за спільною згодою батьків прізвище дитини визначається за згодою батьків, а в разі її відсутності спір вирішується органами опіки та піклування.При реєстрації батьківства за заявою батька прізвище дитини визначається за його вказівкою.При реєстрації батьківства на підставі рішення суду дитині присвоюється прізвище, зазначене в рішенні, у разі відсутності такого запису — за вказівкою заявника, а у випадку спору з цього питання — за рішенням органів опіки та піклування.

Ссылка на основную публикацию