Позовна заява про виключення з акту опису майна та звільнення з-під арешту

Нерідко виникають випадки, коли при здійсненні операцій, пов’язаних з майном (приватизація, продаж рухомого чи нерухомого майна, дарування або ж прийняття спадщини), рахунками, громадяни дізнаються про те, що на їхнє майно (кошти) було накладено арешт.

Забезпечення виконання судових рішень та випередження дій боржника щодо уникнення звернення стягнення на належне йому майно потребує вжиття дієвих заходів, до яких належить арешт майна боржника.

  • Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
  • Арешт на майно боржника може бути накладений як під час відкриття виконавчого провадження, так і в процесі здійснення інших виконавчих дій шляхом:
  • винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або в інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника та накладення на нього арешту.

У разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження.

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно з цим Законом.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.

Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

За умови наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності, суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку зі значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані зі зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою виконавця.

Копії постанови виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

В усіх інших випадках арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами у порядку, встановленому Законом.Позовна заява про виключення з акту опису майна та звільнення з-під арешту

Зняття арешту з майна у виконавчому провадженні

Арешт майна боржника –  це вид запобіжного заходу, метою якого є забезпечення реального виконання рішення. Наслідками застосування такого заходу є неможливість розпоряджатися своїм майном.

  • Арешт на майно накладається судом як забезпечення позовної заяви особи, яка звернулася до суду або Державною виконавчою службою як забезпечення примусового виконання рішення суду або відповідного органу, шляхом винесення відповідної постанови  про арешт майна (коштів) або про опис та арешт майна (коштів).
  • Як зняти арешт з майна?
  • Зняти арешт з майна можливо або виконавцем, або в судовому провадженні.
  • 1) Виконавець знімає арешт з майна шляхом винесення відповідної постанови не пізніше наступного дня з моменту коли стало відомо про такі обставини:
  • завершення виконавчого провадження;
  • виявлені порушення в процедурі накладення арешту;
  • наявність письмового висновку про недоцільність або неможливість реалізувати арештоване майно (надмірне зношування, нерентабельність реалізації).

Підставами для прийняття такого  рішення є :

  1.  отримання документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову
  2. отримання документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
  3. наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
  4.  відсутність у строк до 10 робочих днів письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
  5. отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
  6.  погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
  7.  отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

За цих підстав державний виконавець виносить постанову, яку затверджує керівник державної виконавчої служби щодо зняття арешту. У випадку, якщо державний виконавець відмовляє у прийнятті рішення про зняття арешту і  якщо ж ви не згодні з його рішенням, маєте право оскаржити його рішення, звернувшись до безпосереднього начальника відділу, або до керівника вищого органу ДВС або до суду.

2) Зняття арешту з майна в судовому порядку

Для того, щоб були всі підстави звернутися до суду, спочатку необхідно звернутися письмово до державної виконавчої служби, де перебуває виконавче провадження з заявою про зняття арешту з майна (коштів) боржника.

У свою чергу, державний виконавець підготує мотивовану письмову відповідь з роз’ясненням про можливість чи відмову у вчиненні такої дії. Строк розгляду такого звернення 1 місяць.

З моменту отримання письмової відповіді від державного виконавця відділу державної виконавчої служби про неможливість здійснити зняття арешту з майна (коштів) боржника, громадянин має право звернутися за вирішенням зазначеного питання до суду шляхом подачі позовної заяви про зняття арешту з майна боржника або подачею скарги на дії, бездіяльність державного виконавця відповідного відділу.

Орієнтовний перелік документів, які необхідні для складання позову та пред’явлення до суду:

  1. супровідний лист відділу державної виконавчої служби та постанова державного виконавця про накладення арешту на майно (кошти) боржника;
  2. лист відділу державної виконавчої служби щодо неможливості зняти арешт з майна (коштів);
  3. довідка АТ КБ «Приватбанк» про відкритий рахунок, призначення рахунку (для зарахування заробітної плати, пенсії, тощо);
  4. довідка з місця роботи/ пенсійне посвідчення/ довідка МСЕК про інвалідність;
  5. копія паспорту особи, яка звертається до суду;
  6. копія витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, яка звертається до суду;
  7. копія картки фізичної особи-платника податків, яка звертається до суду.

За подання позову в порядку позовного провадження сплачується  судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн у 2020) крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору (прирівнюється до позовної заяви).

!!! Варто зауважити, що ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено за подачу яких документів в обов’язковому порядку звільняються від оплати судового збору та ст. 5 Закону України «Про судовий збір» закріплено, осіб, які мають обов’язкове право на звільнення від сплати судового збору.

Про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту

Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД» (далі — ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД») на постанову Вищого господарського суду України від 22 жовтня 2003 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвекс» (далі — ТОВ «Інвекс») до ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко.

, ЛТД», Відкритого акціонерного товариства «Кононівське хлібоприймальне підприємство» (далі — Підприємство), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділу державної виконавчої служби Драбівського районного управління юстиції (далі — ВДВС) про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під

арешту, В С Т А Н О В И Л А:

З позовом до господарського суду Черкаської області ТОВ «Інвекс» звернулося 19 лютого 2002 року.
Заявлені позовні вимоги мотивувалися тим, що на виконання рішення господарського суду Черкаської області у справі N 10/2521 (про стягнення з Підприємства на користь ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД» заборгованості) 9 грудня 2002 року державним виконавцем ВДВС проведено опис та арешт майна зі складенням відповідного акта (далі — Акт опису). Як стверджує позивач до Акта опису ВДВС включив майно, яке він придбав у Підприємства за договорами купівлі-продажу від 17 жовтня 2002 року та від 1 листопада 2002 року N 5, і став його власником, у зв'язку з чим воно безпідставно описане і арештоване з метою виконання судового рішення у зазначеній справі за N 10/2521.
Підприємство позов визнало з тих мотивів, що описане майно дійсно було продане позивачу на підставі зазначених договорів і на дату складання Акта опису вже не належало Підприємству. При цьому воно стверджувало, що майно, яке було предметом цих договорів, на момент їх укладання під арештом не перебувало і не існувало будь-яких заборон на його відчуження.
ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД» позов не визнало, мотивуючи свої заперечення тим, що, на його думку, договори купівлі-продажу спірного майна недійсні, оскільки на момент їх укладання це майно перебувало під арештом, накладеним ВДВС.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 7 квітня 2003 року позов задоволено, визнано право ТОВ «Інвекс» на майно згідно з додатками N 1 до договорів купівлі-продажу від 17 жовтня 2002 року та від 1 листопада 2002 року N 5, на яке накладено арешт відповідно до Акта опису та звільнено його з-під арешту. Судове рішення обґрунтовано тим, що до Акта опису внесено 15 позицій майна, що ввійшло в перелік проданих позивачу Підприємством об'єктів нерухомості за зазначеними договорами купівлі-продажу.
Постановою від 17 червня 2003 року Київський апеляційний господарський суд зазначене судове рішення частково змінив, задовольнивши позов в частині визнання права ТОВ «Інвекс» на майно згідно з додатком N 1 до договору купівлі-продажу від 17 жовтня 2002 року, а в частині позову про визнання права ТОВ «Інвекс» на майно згідно з додатком N 1 до договору купівлі-продажу від 1 листопада 2002 року N 5 та звільнення його з-під арешту — відмовив. При цьому апеляційний суд згідно з пунктом першим статті

83 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі

— ГПК України) визнав договір купівлі-продажу від 1 листопада

2002 року N 5 недійсним на підставі статті 48 ЦК УРСР ( 1540-06 )

і зобов'язав ТОВ «Інвекс» повернути придбане майно Підприємству.
Постанова обґрунтована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що до Акта опису не включено майно, продане за договором купівлі-продажу від 1 листопада 2002 року N 5, і тому дійшов помилкового висновку щодо порушення права позивача на зазначене майно. Окрім того, апеляційний суд виходив з того, що арешт, накладений ВДВС на спірне майно згідно з актом опису і арешту майна від 30 листопада 2001 року, що в подальшому було продане ТОВ «Інвекс», на дату укладання договору купівлі-продажу N 5 у встановленому законом порядку не був скасований.
Постановою від 22 жовтня 2003 року Вищий господарський суд України постанову Київського апеляційного господарського суду скасував, а рішення господарського суду Черкаської області залишив без змін. Постанова обґрунтована тим, що: суд першої інстанції правильно встановив, що майно, яке описано за Актом опису, під забороною та арештом не знаходилося; суд апеляційної інстанції

  • всупереч пункту другому статті 83 ГПК України ( 1798-12 ) за
  • на підставі статті 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ), апеляційний суд не
  • Міністерства юстиції України N 74/5 ( z0865-99 ) від 15 грудня
Читайте также:  Позовна заява про скасування усиновлення

відсутності відповідних заяв заінтересованої сторони вийшов за межі позовних вимог і визнав договір купівлі-продажу від 1 листопада 2002 року N 5 недійсним; визнаючи договір недійсним, вказав вимогам якого саме закону чи іншого нормативно-правового акта суперечить укладений договір; постанова ВДВС про закінчення виконавчого провадження від 30 листопада 2001 року у встановленому законом порядку не була скасована; відповідно до пункту 4.10 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом 1999 року у разі закінчення виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника.
ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД» просить постанову Вищого господарського суду України від 22 жовтня 2003 року скасувати, мотивуючи касаційну скаргу її невідповідністю Конституції України

( 254к/96-ВР ) та неправильним застосуванням судом касаційної

інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції при порушенні провадження у справі і під час її розгляду порушив норми процесуального права.
Ухвалою про порушення провадження у справі від 18 березня 2003 року з ініціативи суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ВДВС, але без вказівки про те, на чиїй саме стороні — позивача чи відповідача.
Окрім того, з суті спору вбачається, що позивач фактично оскаржив у суді дії, вчинені ВДВС на виконання ухвали господарського суду щодо опису і арешту майна, яке він вважає своєю власністю. Відповідно до статті 121-2 ГПК України

( 1798-12 ) оскарження дій чи бездіяльності органів Державної

виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів здійснюється у формі скарги, яка може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Проте, зазначене положення названого Кодексу ( 1798-12 ) суд до уваги не прийняв і розглянув по суті позовну заяву ТОВ «Інвекс» не до ВДВС, а до ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД» і Підприємства. При цьому, зі змісту рішення суду першої інстанції та оскарженої постанови Вищого господарського суду України, якою зазначене рішення залишено в силі, а також — постанови апеляційного суду видно, що суди не встановлювали склад цивільно-правової відповідальності відповідачів, а саме — наявності збитків (шкоди) для позивача, протиправності їх дій і вини, безпосереднього причинного зв'язку між збитками (шкодою) та протиправними діями.
За таких обставин ухвалені у справі рішення і постанови судів усіх інстанцій є незаконними і необґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа — передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При цьому суду необхідно встановити дійсні права та обов'язки сторін і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 — 111-20 ГПК України ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД» задовольнити, постанову Вищого господарського суду України від 22 жовтня 2003 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 червня 2003 року та рішення господарського суду Черкаської області від 7 квітня 2003 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

5. Позов про виключення майна з опису та зняття арешту

Цей позов є
своєрідним поєднанням віндикації як
справжньої мети повернення виключеного
з опису майна та негаторного позову –
виключення з опису та зняття арешту з
майна.

Підходи до
природи цього позову розділились: одні
його вважають різновидом віндикаційного,
інші негаторним1
чи позовом про визнання права власності2
що цей позов має ознаки віндикаційного
позову, негаторного чи позову про
визнання права власності, але є самостійним
стосовно них3.

Позовом про
виключення майна з опису є вимога про
виключення спірного майна з опису, в
наслідок фактичного чи юридичного
вилучення майна і позбавлення власника
права володіння, користування і
розпорядження цим майном, чи тільки
права розпорядження.

Такий опис
провадиться у прямо передбачених законом
випадках і, спрямований на забезпечення
виконання судового рішення про
відшкодування шкоди, чи вироку про
конфіскацію майна, на задоволення інших
майнових прав кредиторів (погашення
заборгованості по аліментам, охорону
спадкових прав при відкритті спадщини
тощо). В нього помилково включаються
цінності (майно), яке належить іншим
особам: іншому із подружжя щодо його
частки у спільному подружньому майні,
інших осіб щодо частки у спільному майні
чи майна яке знаходилося у особи щодо
якої застосовано таку процесуальну
міру.

Він започаткований
на положеннях КПК України, ГПК України
та Закону України «Про виконавче
провадження».

Його специфіка
полягає у меті– скасування повністю
чи у певній частині рішення про накладення
арешту на майно і виключення його із
опису.

Об’єктом позову
про виключення майна з опис
у є спірне
майно в натурі, що було помилково включене
до опису. Йдеться про індивідуально
визначене рішенням про накладення
арешту майно, яке після його скасування
підлягає поверненню власника чи
добросовісному володільцю.

Предметом позову
про виключення майна з опису
є вимога
позивача про виключення його майна,
помилково внесеного в опис та зняття
із арешту, такожусунення наслідків
зазначеної процесуальної дія, яка
перешкоджає власнику здійснювати його
повноваження.

Сторони за позовом
про виключення майна з опису
.
Позивачем за
даним позовом є
особа, відносно якої на момент порушення
справи є припущення, що порушено її
право власності і вона є носієм
суб’єктивного права. Ним може бути
власник (або інший титульний
володілець), майно якого помилково
включене в опис.

Відповідачами за цим позовом є: 1) орган, який провів опис
та наклав арешт на майно; 2) органи чи
особи, в інтересах яких накладено арешт
на майно (стягувачі, кредитори, держава,
органи місцевого самоврядування).

Так
якщо арешт на майно накладено для
забезпечення його конфіскації,
відповідачами є особа яка перебуває
під слідством і, як вважають відповідний
фінансовий орган, який представляє
інтереси держави, оскільки майно
стягується у власника саме в доход
держави.

Проте більш правильно говорити
про державну виконавчу службу України,
яка забезпечує реалізацію конфіскованого
майна та поступлення виручених коштів
в доход держави. Відповідачами за
позовами про визнання права власності
на майно і про звільнення майна з-під
арешту, що подаються відповідно до ст.

59 Закону України «Про виконавче
провадження» особою, яка вважає, що
майно, на яке накладено арешт, належить
їй, а не боржникові, є стягувач і боржник
(п. 4 роз’яснення Президії Вищого
господарського суду України від 28
березня 2002 р. № 04–5/365 «Про деякі питання
практики виконання рішень, ухвал,
постанов господарських судів України»)1.

Умовами задоволення
позову про виключення майна з опису
є встановлення в суді обставин –
юридичних фактів, що підтверджують
право власності позивача на описане
майно, чи титульні права володіння.

Позивач повинен доказати факти порушення
його права, опису (накладення арешту)
майна.

Якщо ці факти будуть встановлені
в суді наданням правовстановлювальних
документів або інших доказів вимога
позивача підлягає задоволенню.

Зняття арешту з майна — Скасування арешту з автомобіля, квартири, нерухомості в Україні

Арешт майна – міра, що приймається державними виконавцями як метод, який зможе забезпечити виконання рішення про стягнення заборгованості. Зняття арешту з майна, як і з будь-якої іншої нерухомості – це ряд дій, націлених на отримання будь-яких документальних доказів щодо неправомірності або недоцільності накладення арешту, позитивним результатом яких стане:

Зняття арешту з нерухомого майна – це непроста процедура, що має потребу в проведенні повної перевірки кредитної історії, договорів та інших відповідних документів.

У перелік таких документів, крім усього іншого, можуть входити висновки різних судових інстанцій, а також папери, які характеризують діяльність виконавчих служб. Підсумком подібної перевірки буде знаходження оптимального шляху рішення питання про зняття арешту.

Саме тому, особливо в такій процедурі, як зняття арешту з квартири, потрібно із розумом вибрати професійного юриста й адвоката, які дійсно зможуть допомогти вам у подібній справі.

Арешт майна може бути застосований для перестраховки беззаперечного виконання вироку суду в майбутньому і проявляється не тільки в неможливості розпоряджатися особистим майном, але й має інші неприємні наслідки, як установлення заборони відчуження, передачі його на збереження уповноваженим особам.

Скасування арешту майна, накладеного судом

Порядок зняття арешту з майна, що був накладений судом, повністю викладений у ст. 154 ГПКУ. У такому випадку потрібно буде пред'явити у суді будь-які підстави, які підтвердять те, що у зв'язку зі змінами у справі, в арешті немає ніякої необхідності.

Також накладення арешту на квартиру та інше майно може бути виконане й згідно з Кримінально-Процесуальним Кодексом України на прохання слідчого та прокурора, або одного прокурора, а також цивільного позивача. Клопотання про скасування арешту майна в такому випадку подається слідчому судді (у досудовому порядку) або в суд (у судовому порядку). Порядок подачі клопотання повністю викладений у ст. 174 УПК України.

Справи, які підпорядковані КПК України – це не зовсім прості судові розгляди. Виграти одну з таких справ без кваліфікованої юридичної допомоги – практично неможливо.

Тому, якщо ви зіткнулися з подібною проблемою, наші юристи та адвокати завжди зможуть допомогти вам.

Ми зможемо не тільки правильно скласти позов про зняття арешту з майна, але й надати допомогу по вашому захисту під час судового засідання.

Як зняти арешт з автомобіля

Зняття арешту з автомобіля здійснюється тільки після винесеного судом рішення.

Якщо ви зіткнулися з карним розслідуванням, у ході якого наклали арешт на автомобіль, тоді в суд вам обов'язково потрібно буде подати відповідну заяву із проханням про зняття арешту.

Подібна заява про зняття арешту з автомобіля подається для того, щоб вирішити питання про його можливе вилучення в майбутньому. Разом із заявою також подаються й інші документи, які послужать доказом того, що немає необхідності в накладенні арешту.

У випадку якщо справа підсудна цивільному праву, документи будуть містити в собі заяву із проханням відкликання попереднього вилучення й докази про відшкодування збитку власникові машини.

Все це буде головним свідченням того, що в попередньому судовому рішенні немає необхідності.

Якщо ви зіткнулися із такою проблемою й не знаєте, як зняти арешт з автомобіля, наші юристи завжди готові допомогти у цій справі.

Зняття арешту з майна накладеного державним виконавцем

Зняття арешту з майна, який був накладений державним виконавцем, можливо двома способами:

1. За допомогою рішення органів ДВС.

Ситуації, коли державний виконавець приймає рішення самостійно:

Читайте также:  Все, что вы хотели знать о беловоротничковой преступности и международном розыске, расскажет Дмитрий Коноваленко

2. За допомогою судового рішення.

Якщо рішення співробітників ДВС вас не влаштовують, і ви хочете їх оскаржити, тоді необхідно звернутися прямо до начальника відділу або в суд. Зняття арешту з майна боржника відбувається тільки згідно винесеного рішення суду.

Зняття арешту з майна власника, який не є боржником

Досить часто власники арештованого майна потрапляють у такі ситуації, коли не можуть виконати будь-яку операцію зі своїм майном через те, що воно перебуває під арештом. Причому в більшості подібних ситуацій власник навіть не знає, через які причини здійснена подібна неправомірна дія стосовно його власності. У такій складній ситуації вам необхідно зробити наступне:

  1. З'ясуйте, з яких причин був накладений арешт на автомобіль, квартиру або інше нерухоме майно. Для цього ви можете відвідати нотаріуса та попросити у нього показати вам виписку з ЄДР про заборону відчуження майна.
  2. Далі зверніться у той відділ ДВС, який виніс рішення про накладення арешту й отримайте необхідні документи або незгоду на їхню видачу (досить нерідко бувають випадки, коли від матеріалів у відділі, після трьох років зберігання, позбуваються).
  3. Подається до суду позовна заява про зняття арешту з майна. Детальніше про те, як подати позов, ви можете довідатися тут.
  4. Отримавши нові документи, можна в черговий раз звернутися до відповідного відділення ДВС.

Зняття арешту при виконавчому провадженні

Потреба у звільненні майна від арешту в такому випадку може виникнути тоді, коли, наприклад, ви мали борги по аліментам. Бувають ситуації, коли власник арештованого майна сплачує борг повністю, але виконавчі органи не квапляться звільнити його майно від арешту. У подібній ситуації теж доведеться піти до суду з відповідною заявою.

Зняття арешту, накладеного нотаріусом

Існує декілька випадків, коли нотаріус може накласти заборону відчуження на майно й зареєструвати його в тих або інших реєстрах. Найпоширеніші з подібних випадків – це підтвердження нотаріусом угоди про спадщину, договору довічного утримування або угоди про іпотеку.

Наприклад, коли в договорі застави (іпотеки) закінчується термін дії, нотаріус може зняти заборону, але тільки тоді, коли одна сторона договору (кредитор) або обидві сторони (кредитор і позичальник) нададуть йому відповідні заяви із проханням про зняття заборони відчуження майна.

Причому у випадку, якщо кредитор подає заяву сам, він повинен надати нотаріусові відповідні докази того, що позичальником були виконані всі зобов'язання, зазначені у договорі.

У випадку, наприклад, з угодами про спадщину – коли наступає смерть того, хто передає права на своє майно, то нотаріус може зняти заборону тільки після того, як приймаюча сторона, зазначена в документі, пред'явить йому заяву з відповідним проханням. Коли спадкоємна угода втрачає свою чинність винесеним рішенням суду або з інших причин визнається недійсною, то до нотаріуса, у такому випадку, може звернутися будь-яка особа, зазначена в документі.

Крім вищесказаного, відповідно до іпотечного договору в позичальника існує ще один спосіб, як зняти заборону відчуження у нотаріуса. За ст.

537 Цивільного Кодексу України позичальник може перевести необхідні кошти по своїм борговим зобов'язанням на рахунок нотаріуса, надавши йому докази того, що він не може виконати свої обов'язки перед кредитором безпосередньо, тому що той ухиляється або відсутній.

Допомога у знятті арешту від юриста

Накладення арешту на майно найбільш часто використовується не тільки для того, щоб добавити його власникові додаткових турбот, але й для того щоб той виконав будь-які умови, приміром, виплатив кредит.

Також відзначимо, що деякі пункти ЗУ «Про виконавче провадження» у ст. 60, а саме 3-ій та 4-ій, досить рідко використовуються на практиці.

У зв'язку із цим, єдиною можливістю для зняття арешту з особистого майна є тільки подача позову й подальше з'ясування тих або інших рішень у суді.

У такому випадку отримати всі шанси на виграшну справу без участі професійних фахівців в області юриспруденції – практично неможливо. Саме юристи й адвокати, що мають досвід, зможуть найбільш грамотно скласти необхідну заяву для подачі в суд та зібрати доказову базу, щоб ефективно виконати звільнення майна від арешту.

Також варто відзначити, що якщо арешт був виконаний через забезпечення позову, то особа, у відношенні до якої суд застосував арешт на майно, має лише 5 діб для оскарження, від дня ознайомлення із судовим рішенням. За такий короткий строк власник майна повинен:

На жаль, навіть необізнана людина може помітити, що 5-ти днів на все це буде дуже мало. Але нашим юристам цього часу – більш, ніж достатньо. Ми швидко й грамотно зможемо:

Від арешту майна застрахуватися неможна, адже, як ви вже зрозуміли, накласти арешт можуть практично на будь-яке ваше нерухоме майно, починаючи від житла й закінчуючи автомобілем.

Причому в сформованій неприємній ситуації ваш борг не буде вирішальним фактором (нерідко судові арешти відбуваються взагалі без попередження власника, навіть якщо він не має ніяких заборгованостей).

Допомогти у такій непростій ситуації й спробувати вийти з неї переможцем зможуть юристи і адвокати з нашої компанії, які не тільки доб’ються позитивного рішення суду у вашу користь, але й позбавлять вас від непотрібної трати часу та сил.

Зразок заяви про арешт майна (забезпечення позову)

До Сихівського районного суду м. Львова

79018, м.Львів, вул.Чоловського, 2

Справа: № 2/1234/52/13

Суддя: Федорч А.В.

Позивач:       Нечипоренко Никифір Калістратович

79049, м. Львів, вул. Б.І.Антонича,00

Відповідач:   Нечипоренко Палагія Несторівна

79049, м. Львів, вул. Б.І.Антонича,00

ЗАЯВА

про забезпечення позову

 В провадженні Сихівського районного суду м. Львова знаходиться справа №2/1234/52/13 за моїм позовом до Нечипоренко Палагії  Несторівни про визнання недійсним договору дарування.

В порядку, передбаченому ст. 151 Цивільного-процесуального кодексу України, прошу суд вжити заходів для забезпечення позову з наступних підстав.

Як я вказував в позовній заяві, за оспорюваним правочином на вкрай невигідних для мене умовах, та під впливом психологічного насилля я подарував братовій єдину наявну в мене комерційну нерухомість, прибуток від здачу в оренду якої я передавав доброчинній організації «Песик за порогом» (докази надходження коштів та їх передачу ДО додаю), та частково використовував дані приміщення для здійснення доброчинної діяльності.

Сьогодні Нечипоренко П.Н. постійно наголошує на тому, що має намір здійснити продаж приміщень та шукає покупця, оскільки їй терміново потрібні гроші.

Визнання договору дарування недійсним призведе до повернення його сторін у первинне становище, тобто поновлення за мною права власності на приміщення. Оскільки відчуження приміщення з боку братової на користь третьої особи, унеможливить виконання рішення суду, тобто повернення мені приміщення, прошу суд накласти арешт на приміщення до розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Позов, зокрема, забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб ( ч. 1 ст. 152 ЦПК України).

  • Вважаю, що такий вид забезпечення позову є абсолютно співрозмірним та адекватним позовним вимогам, та унеможливить намагання братової відчуження приміщення до розгляду справи по суті.
  • На підставі наведеного,
  • ПРОШУ:

Вжити заходів по забезпеченню позову, та до розгляду справи по суті накласти арешт на нежитлові приміщення №2 в будинку №1201 по вул. Повітряній в місті Білогорщі загальною площею 50,00м.кв., що належить на праві приватної власності Нечипоренко Пелагії Несторівні.

    Додатки:

  • Копія заяви для відповідачки.

01.02.2014 р.                         підпис                        Н.К.Нечипоренко

Юридичний помічник » Фізичним особам » Власність » 24,613 переглядів

Проблема: Звільнення за статтею

Дар’я ЧЕРНЯХОВСЬКА,юрист МЮФ Integrites

  • Практичні труднощі звільнення майна з-під арешту, накладеного в рамках кримінальної справи
  • Доволі часто на практиці трапляються ситуації, коли перед особою постають труднощі звільнення з-під арешту та виключення з актів опису майна, право власності на яке або володіння яким належить цій особі, якщо вона не є учасником кримінального процесу, в рамках якого накладено такий арешт.
  • Поширеною є ситуація, коли заставодержатель певного майна, скажімо банк, не може в порядку виконавчого провадження задовольнити свої вимоги зі звернення стягнення на заставлене майно боржника, оскільки проти останнього порушено кримінальну справу, в рамках якої накладено арешт на заставлене майно.
  • У таких випадках труднощі звільнення заставленого майна з-під арешту зумовлені, перш за все, тим, що чинний Кримінально-процесуальний кодекс (КПК) України не врегульовує питання зняття арешту з майна особами, які не є учасниками кримінального процесу.

Способи та методи

Як свідчить практика, через неврегульованість на законодавчому рівні процедури звільнення майна з-під арешту особи, чиї права порушують постанови слідчих про накладення арешту на майно, зок­рема заставодержателі, вдаються до всіх можливих, хоча і не завжди правильних, способів звільнення майна з-під арешту. З цією метою найчастіше особи, чиї права на майно порушені, використовують такий алгоритм зняття арешту з майна:

1)?подають заяви до слідчого в порядку статті 126 КПК України про скасування заходів забезпечення цивільного позову. Проте, оскільки заявник не є стороною в справі, слідчий у задоволенні такої заяви відмовляє;

2)?наступним кроком є звернення до прокуратури зі скаргою на дії слідчого.

Прокуратура, в свою чергу, відповідає, що згідно з частиною 5 статті 234 КПК України скарги на дії слідчого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті.

При цьому прокуратура радить звернутись зі скаргою на дії слідчого саме до місцевого загального суду, який розглядає кримінальну справу, в рамках якої накладено арешт на майно;

3)?при зверненні до місцевого загального суду з відповідною скаргою на дії слідчого суд виносить постанову, якою залишає скаргу без розгляду, посилаючись на статтю 234 КПК України, відповідно до якої дії слідчого можуть бути оскаржені прокуророві як безпосередньо, так і через слідчого. Також суд роз’яснює, що оскільки скаржник не є учасником кримінального процесу, то відповідно і скарга розгляду не підлягає.

Отже, такий алгоритм є простим марнуванням часу, оскільки особи, чиї майнові права порушені, мають право оскаржувати дії слідчого, яким накладено арешт на майно, в порядку статті 234 КПК України, лише якщо вони є учасниками кримінального процесу. В інших випадках, єдиним правильним шляхом є звернення до місцевого загального суду із заявою про зняття арешту з майна та виключення його з акта опису.

Часто трапляються ситуації, коли особа, майнові права якої порушено, звертається з позовною заявою до слідчого управління, яким винесено постанову про накладення арешту на майно в порядку господарського судочинства (якщо позивач — юридична особа), або ж у порядку адміністративного судочинства.

Господарські та адміністративні суди повертають такі позовні заяви, посилаючись на те, що справи не підвідомчі даним судам.

І це є справді так, адже, як свідчать норми чинного законодавства і судова практика, звільнити майно з-під арешту, який було накладено в рамках кримінальної справи, особами, які не є сторонами в справі, можливо шляхом подання до місцевого загального суду з додержанням правил територіальної підсудності позовної заяви про звільнення майна з-під арешту.

Як підтверджує судова практика, такі спори є цивільно-правовими і відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України підлягають розгляду саме в порядку цивільного судочинства.

Не зовсім коректним є твердження, що питання про звільнення майна з-під арешту має вирішуватися в порядку статті 324 КПК України, тобто саме у вироку має бути зазначено, що робити з майном описаним для забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна. Адже спір виникає на підставі права власності або права володіння майном і по суті відношення до кримінальної справи не має.

Якщо ж не аналізувати законодавство та керуватися винятково статтею 324 КПК України, особа, чиї права на майно порушуються, може роками чекати на вирок, в якому буде вирішено питання про належне їй майно.

Читайте также:  Визначення у шлюбному договорі правового режиму майна

Практичний бік

Відповідно до підпункту 4.

1 пос­танови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (Постанова № 6), суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви про виключення майна з опису, якщо справу, у зв’язку з якою накладено арешт на майно, не вирішено. Якщо ж такий позов неможливо розглянути, до тих пір, поки не буде вирішено іншу справу, суд відповідно до пункту 4 частини 1 статті 201 ЦПК України зупиняє провадження у справі про виключення майна з опису.

  1. До того ж пунктом 6 Постанови № 6 чітко передбачено, що в силу статті 31 ЦПК України сама по собі вказівка у вироку про звернення стягнення на конкретне майно або про його конфіскацію, незалежно від підстав її застосування, не позбавляє зацікавлених осіб можливості доказування свого права власності на це майно шляхом пред’явлення позову в порядку цивільного судочинства.
  2. Таким чином, незалежно від того, було розглянуто кримінальну справу, в рамках якої накладено арешт на майно, чи ні, особа, чиї майнові права порушено, має право звернутися до місцевого загального суду з позов­ною заявою про звільнення майна з-під арешту.
  3. Наступним аспектом, який має бути врахований при поданні позов­ної заяви, є визначення кола відповідачів.

Доволі часто на практиці особа, подаючи позов про звільнення майна з-під арешту з дотриманням усіх вимог щодо підсудності та підвідомчості, в першій інстанції отримує рішення на свою користь, яким позовні вимоги задовольняються, а арешт на майно скасовується. Проте суд апеляційної інстанції скасовує таке рішення й ухвалює нове, яким у задоволенні позову відмовляє. Найчастіше це пов’язано з тим, що особа, яка подає позов, неправильно визначає перелік відповідачів у справі.

Пункт 4 Постанови № 6 чітко визначає, що відповідачами у справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках — особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване, а в тих випадках, коли опис проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач притягується відповідна державна податкова інспекція.

Якщо позивач у позовній заяві неправильно визначив відповідачів або залучив як співвідповідачів не всіх осіб, а суд першої інстанції не звернув на це уваги, то для суду апеляційної інстанції це буде безспірною підставою для скасування рішення за умови його апеляційного оскарження.

Апеляційні суди не мають права залучати відповідачів, так само як і не можуть приймати рішення з порушенням вимог Постанови № 6 в частині визначення осіб, які залучаються як відповідачі.

Тож, подаючи позови про звільнення майна з-під арешту, варто дуже уважно і відповідально ставитися до визначення відповідачів у справі.

Хоча доволі часто це складно зробити у зв’язку з тим, що в окремих категоріях злочинів, осіб, в інтересах яких накладено арешт на майно, може бути десятки, наприклад вкладники кредитної спілки.

Якщо ж позивач не є учасником кримінального процесу, йому не відомі особи потерпілих, на чию користь накладено арешт на майно. Звісно, визначити всіх таких осіб та залучити їх як відповідачів фактично неможливо, що є суттєвою прогалиною українського законодавства при вирішенні подібних спорів, яка потребує додаткового врегулювання.

Нові норми

Новий Кримінальний процесуальний кодекс України, який ще не набув чинності, приділяє значно більше уваги питанням, пов’язаним зі зняттям арешту з майна. Зокрема, глава 17 нового КПК України повністю присвячена такому заходу забезпечення кримінального ­провадження, як арешт майна.

У першу чергу позитивним аспектом нового процесуального закону є те, що накладення арешту на майно належить до повноважень слідчого судді (під час досудового розслідування) або суду (на стадії судового провадження), який вирішує питання про накладення арешту на майно на підставі клопотання слідчого чи прокурора або ж на підставі клопотання цивільного позивача для забезпечення цивільного позову.

Найголовніше, що новий КПК України визначає коло собі, які мають право заявляти клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

До таких осіб належать не лише підозрюваний, обвинувачений, їхній захисник чи законний представник, але й інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна.

Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження — судом.

Відповідно до нового КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їхнього захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, варто сподіватися, що з прийняттям нового КПК України процедура звільнення майна з-під арешту, накладеного в рамках кримінальної справи, буде значно спрощена. Перш за все, відпаде необхідність звертатися з позовними заявами до власників майна та осіб, в інтересах яких накладено арешт про звільнення майна з-під арешту, та чекати, поки судова справа не буде розглянута.

  • Ігор ФЕДОРЕНКО, керівник сектору АО «АФ «АКТІО»
  • Чинний КПК України передбачає дві підстави для арешту майна — забезпечення цивільного позову та забезпечення вироку суду в частині конфіскації майна (статті 28, 29, 125, 126 чинного КПК України).
  • У реальній практиці слідчі часто з посиланням на статтю 130 виносять постанови про арешт за відсутності підстав, прямо передбачених Законом.
  • Основними способами захисту прав за чинним КПК України є такі:

1)?оскарження рішення слідчого (прокурора) про арешт майна до суду в порядку статей 234, 236 КПК України. Главою 22 чинного КПК України передбачено, що у судовому порядку скарга на накладення арешту на майно може бути розглянута судом лише під час попереднього судового розгляду або розгляду справи по суті, що значно знижує ефективність та актуальність судового захисту прав особи;

2)?оскарження арешту прокурору — в порядку статті 235 КПК України. Прокуратура в порядку нагляду має обов’язок та повноваження скасовувати незаконні рішення слідчого. У багатьох випадках належним чином підготовлена та аргументована скарга прокурору призводить до отримання позитивного результату. У випадках відмови у задоволенні скарги необхідно подавати скарги до вищестоящих прокурорів;

3)?за наявності передбачених чинним законодавством підстав необхідно користуватися правом на судове оскарження постанови про порушення кримінальної справи (стаття 2367 чинного КПК України).

У разі скасування судом постанови про порушення кримінальної справи та набуття відповідною постановою суду законної сили, всі постанови слідчого про арешт майна втрачають силу, а вилучене майно підлягає поверненню законним володільцям (стаття 3268 чинного КПК України).

Ефективне використання інструмента накладення арешту на майно для забезпечення інтересів слідства, з одного боку, та недопущення незаконного втручання у права власності — з іншого, можливе за умови встановлення чинним законодавством вичерпного переліку підстав, за яких у кримінальній справі може бути накладено арешт на майно особи, процедури накладення та зняття арешту та строки тривалості такого арешту залежно від мети та підстав його накладення, а також ефективний порядок оскарження особою арешту та вилучення у неї майна.

Частково зазначені питання вирішені у новому КПК України, який має набути чинності у листопаді поточного року. Так, за новим КПК України арешт та вилучення майна є заходами забезпечення кримінального провадження (пункт 6, пункт 7 статті 131 КПК України). Застосовується на підставі ухвали слідчого судді, за клопотанням слідчого та прокурора (стаття 132 КПК України).

Новим КПК України встановлені підстави для арешту чи тимчасового вилучення майна (статті 167, 170 нового КПК України), за якими вилученню підлягають об’єкти, що мають відношення до події злочину чи несуть на собі його сліди, та для забезпечення цивільного позову.

Для припинення арешту та тимчасового вилучення майна вбачається за доцільне проведення таких заходів:

  • збір відомостей щодо відсутності підстав для його вилучення, передбачених частиною 2 статті 167 КПК України;
  • подання клопотання прокурору про визнання вилучення безпідставним у порядку пункту 1 статті 169 КПК України;
  • подання клопотання до слідчого судді в порядку статті 174 про зняття арешту;
  • подання апеляції на ухвалу про вилучення чи арешт майна згідно з пунктом 9 частини 1 статті 309 КПК України (щодо арешту);
  • подання відповідної скарги до суду через слідчого для розгляду в підготовчому засіданні згідно з частиною 3 статті 309 КПК України.

Проте дієвість та ефективність норм нового КПК України може бути перевірена під час їхнього практичного застосування.

  1. Сергій РИМАР, адвокат АК «Правочин»
  2. Чинним КПК України (статті 125, 126) передбачено, що арешт на майно обвинуваченого, підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, за винятком вкладів, проводиться за пос­тановою слідчого.
  3. На практиці нерідко трапляються випадки, коли слідчий з метою забезпечення цивільного позову та (або) ймовірної конфіскації майна накладає арешт на майно, яке або не належить на праві власності особі, що притягається до кримінальної відповідальності (іншим особам, відповідальним за її дії), або апріорі на зазначене майно не може бути накладено арешт (наприклад, у межах кримінальної справи стосовно директора підприємства, який одночасно є одним із учасників цієї юридичної особи, накладається арешт на майно (частину майна) цього підприємства без виділення в натурі частки учасника).

Оскарження таких постанов слідчого згідно з чинним КПК України можливе прокурору, який здійснює нагляд за правильністю проведення досудового слідства.

Також на сьогодні можна ініціювати скасування такої постанови слідчого в судовому порядку шляхом звернення зацікавленої особи з позовом про вилучення майна з опису та скасування арешту майна.

Водночас, незважаючи на те, що скасування арешту в судовому порядку має більше шансів на позитивне вирішення, відсутність у чинних нормах законодавства прямо передбаченого права звернення осіб до суду з таким позовом інколи має наслідком відмову у відкритті провадження у справі у зв’язку з непідсудністю у порядку цивільного судочинства.

Відтак, на мій погляд, найбільш дієвим на сьогодні способом звільнення майна з-під арешту все ж залишається оскарження постанови слідчого прокурору, який у випадку підтвердження незаконності постанови слідчого зобов’язаний її скасувати.

Після отримання негативної відповіді прокурора за наслідками розгляду скарги можливо подати вищезазначений позов до суду.

Крім того, доцільно оскаржити бездіяльність або незаконність дій органів прокуратури з розгляду скарги на постанову слідчого в рамках розслідуваної кримінальної справи.

Зазначена скарга повинна бути розглянута судом у ході попереднього засідання у справі та, у випадку підтвердження фактів незаконних дій слідчого та (або) прокурора, може мати наслідком надання таким діям судом відповідної правової оцінки, в тому числі шляхом винесення окремої ухвали.

Натомість новим КПК України питання накладення арешту на майно висвітлено значно ширше, насамперед, регламентовано підстави, за яких може бути накладено арешт, види майна, а також процедура розгляду та вирішення питання про накладення арешту слідчим суддею.

Зазначені нововведення є, безумовно, позитивними.

Більше того, можливість подання клопотання про скасування арешту майна протягом усього періоду досудового розслідування, а також апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна, принаймні, декларують можливість судового контролю над дотриманням законності у цій сфері.

А відтак, можливо припустити, що вирішення питання про звільнення майна з-під незаконно та неправомірно накладеного арешту після набуття чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України буде більш прозорим, однак на практиці це залежатиме від того, наскільки слідчий суддя буде виконувати свої безпосередні контрольні функції за дотриманням законності, верховенства права, змагальності та інших важливих принципів кримінального судочинства, а не стане фактично ще однією посадовою особою, завданням якої буде «легалізація» незаконних дій органів досудового слідства.

Ссылка на основную публикацию