Позовна заява про визнання договору купівлі продажу квартири недійсним

Головна » Зразки документів » Позовна заява » Позовна заява про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири зразок

Дата публікації: Понеділок, 27.07.2009, 23:06; рубрика: Позовна заява  До ______________ районного суду                                       М. Дніпропетровська           Позивач:                                                                              (ПІБ)                                                           який проживає за адресою: ________________________,                    м.  ______________ ______________ обл.,поштовий індекс _____                                Відповідач:                                                                                        (ПІБ)                                                           яка проживає за адресою: ________________________,                    м.  ______________ ______________ обл.,поштовий індекс _____Ціна позову: ____________ гр.

Позовна заява про визнання  недійсним договору купівлі-продажу квартири

_________________ року я купила у ________________________ за ____________ гр.                 (ПІБ продавця)_______кімнатну квартиру за адресою: __________________________ у м.  ______________ ______________ області, яка розташована на ____________________________________                                                                                     (вказати етаж квартири та етажність будинку)Перш ніж укласти договір купівлі-продажу я оглянула квартиру, але ніяких недоліків в ній не помітила.Але____________________________________________________________________(у цій графі вказати дату чи період виявлення недоліків, їх характер, детально їх описати)________________________________________________________________________Внаслідок зазначених недоліків цінність купленої мною  квартири і можливість використання її за призначенням значно знижується.У зв’язку з цим я запропонувала ______________________________за взаємною              (ПІБ продавця)згодою відмовитися від укладеного договору купівлі-продажу і повернути мені сплачені гроші. Однак вона відмовилася.Згідно з ч. 1 ст. 230, ч. 1 ст. 229, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням, такий правочин визнається судом недійсним і кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона отримала на його виконання.Крім доданих до заяви документів, зазначені мною обставини зможуть підтвердити ____________________________________та інші свідки.         (вказати ПІБ осіб)На підставі викладеного й у відповідності із ст. 16, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 229, ст. 230 ЦК України, керуючись ч. 1 ст. 88, п. 5  ч. 6 ст. 130 ЦПК Українипрошу:    1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: ________________________ м.  ______________ ______________ області, укладений ________________року між мною і відповідачем  ________________________.    2. Стягнути з відповідача на мою користь отримані від мене гроші в сумі _______ гр.    3. Стягнути з відповідача на мою користь судові витрати.4. Під час попереднього судового засідання вирішити питання про виклик до суду свідків:- ______________________________, яка проживає за адресою: __________________ м.  ______________ ______________ обл.,- ______________________________, який проживає за адресою: ________________________, м.  ______________ ______________ обл.,Додатки:1.    Дві копії договору купівлі-продажу квартири.2.    Акт обстеження.3.    Копія акту обстеження.4.    Довідка БТІ.5.    Копія довідки БТІ.6.    Довідка з місця проживання.7.    Копія довідки з місця проживання.8.    Квитанція про сплату судового збору.9.    Копія квитанції про сплату судового збору.10.    Квитанція про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  11.    Копія квитанції про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.12.    Копія позовної заяви.»____» ___________200__р.                          ___________    ____________                                                                           (підпис)    (ПІБ)

Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів: За замовчуванням Спочатку новi Спочатку старі Позовна заява  про визнання договору купівлі продажу квартири недійсним

0 1 Володимир   (27.01.2010 09:18) [Матеріал] Позовна заява про визнання недійсним договору купівлі-продажу…. Такий договір складений не правльно і не розумно. По перше потрібно нотаріально посвідчити його, а після визнати його недійсним це як показує практика НЕ РЕАЛЬНО…

Помилка — підстава визнання договору недійсним

  • Позовна заява  про визнання договору купівлі продажу квартири недійсним
  • П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
  • 13 квітня 2016 року                                                                                                                                        м. Київ
  • Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Головуючого: Гуменюка В.І., Суддів: Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М., Романюка Я.М., Яреми А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов’язання вчинити певні дії за заявою ОСОБА_2 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зазначеним позовом про визнання недійсними договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 7 березня 2014 року між ними та відповідачем ОСОБА_1.

Позивачі зазначали, що договір купівлі-продажу вчинили внаслідок помилки про юридичні наслідки договору, оскільки вони не мають близьких родичів, а в силу похилого віку (81 та 85 років) та за станом здоров’я потребують стороннього догляду, тому, укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу, мали на меті договір довічного утримання; кошти за цим договором не отримували. Про те, що укладено було саме договір купівлі-продажу, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дізнались від соціального працівника, який повідомив, що особові рахунки щодо сплати комунальних послуг відкрито на ім’я відповідача. З метою розірвання укладеного договору вони звертались до приватного нотаріуса, однак ОСОБА_1 повідомив, що втратив паспорт, згодом стало відомо, що це не відповідало дійсності.

  1. Посилаючись на зазначені обставини, а також те, що укладений договір не відповідає їх внутрішній волі щодо правової природи й змісту правочину, позивачі, уточнивши позовні вимоги, просили на підставі статей 203, 215, частини першої статті 229 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визнати його недійсним, скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем та зобов’язати приватного нотаріуса повернути їм оригінал свідоцтва про право власності на житло.
  2. Полтавський районний суд Полтавської області рішенням від 19 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнив частково: визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 7 березня 2014 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1; у задоволенні решти позовних вимог відмовив, вирішив питання розподілу судових витрат.
  3. Апеляційний суд Полтавської області рішенням від 29 квітня 2015 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 березня 2015 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу скасував та ухвалив у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовив.
  4. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 16 липня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилила, рішення Апеляційного суду Полтавської області від 29 квітня 2015 року залишила без змін.
  5. У листопаді 2015 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_2 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, а саме статей 229 і 655 ЦК України та статті 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).
  6. На підтвердження своїх доводів заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня й 25 вересня 2013 року та 11 березня 2015 року.
  7. У зв’язку із цим ОСОБА_2 просить ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2015 року скасувати та залишити в силі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 березня 2015 року.
  8. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.
  9. Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
  10. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також із підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
  11. За змістом пункту 1 частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.
  12. Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого 5 січня 1997 року відділом приватизації житла Полтавської нафтогазорозвідувальної експедиції по випробуванню свердловин.

7 березня 2014 року між ними та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу зазначеної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_4, зареєстрований у реєстрі за НОМЕР_1 (т.1, а.с. 10–11).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, послався на те, що правочин може бути визнано недійсним лише з підстав з наслідками, передбаченими законом; договір підписано сторонами в присутності нотаріуса, який перевірив їх дієздатність та волевиявлення; позивачі не довели наявність помилки щодо правової природи укладеного з відповідачем договору.

Наданою для порівняння ухвалою від 25 вересня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій і направив справи на новий розгляд з підстави, передбаченої частиною другою статті 338 ЦПК України, у зв’язку з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 11 березня 2015 року зазначив, що підстави позову про вчинення договору внаслідок помилки, а також водночас під впливом обману та у зв’язку з тяжкими обставинами, передбачені статтями 229, 230 та 233 ЦК України, є взаємовиключними, оскільки предмет доказування кожної з обставин, на яку посилається на підтвердження своїх доводів позивач, передбачає встановлення відмінних за правовою природою юридичних фактів. Суд касаційної інстанції скасував ухвалені у справі рішення з передачею справи на новий розгляд відповідно до вимог частини третьої статті 335 та статті 338 ЦПК України посилаючись на те, що суд першої інстанції не з’ясував якою була дійсна воля позивача як власника будинку у момент його відчуження відповідачу, та які саме обставини: власна помилка щодо правової природи й змісту правочину, умисел обдарованої у введенні її в оману щодо істотних умов вчиненого договору чи тяжкі обставини, якими скористався відповідач, зумовили укладення позивачем оспорюваного договору та призвели до безоплатного позбавлення єдиного житла.

Ухвалою від 3 липня 2013 року суд касаційної інстанції скасовуючи ухвалені у справі рішення та направляючи справу на новий розгляд зазначив, що судам необхідно перевірити доводи позивача про помилку щодо природи укладеного договору.

При цьому Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку, що позивач наміру продавати належну йому квартиру не мав; позивач разом із сім’єю проживає в квартирі й іншого житла не має, отже після укладення договору купівлі-продажу квартира не була передана покупцю.

Згідно з частинами першою – третьою, п’ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

  • Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
  • Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною суд з’ясовує наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
  • За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

У справі, яка є предметом перегляду, суди встановили, що за умовами договору продавці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передають у власність, а ОСОБА_1 приймає у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, і такий продаж за домовленістю сторін вчинено за 142 тис грн., які продавці одержали для себе повністю під час підписання цього договору (пункти 1, 2 договору).

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним.

За змістом статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Правочин, вчинений під впливом помилки є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

  1. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
  2. Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним з підстав, визначених статтею 229 ЦК України, повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, наявність помилки щодо обставин, які мають істотне значення.
  3. У справі, яка є предметом перегляду, укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу сторони стверджували, що вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, цей договір не носить характеру мнимої та удаваної угоди, не приховує іншу угоду і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки (пункт 9 договору купівлі-продажу).
  4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачі не довели належними та допустимими доказами наявність обставин, які вказують на помилку – неправильне сприйняття ними фактичних обставин правочину, що вплинуло на їх волевиявлення.
  5. При цьому апеляційний суд установив, що при посвідченні договору купівлі-продажу текст правочину сторонам було прочитано вголос нотаріусом, яка неодноразово запитувала продавців чи вони розуміють зміст угоди та роз'яснювала правові наслідки укладення саме договору купівлі-продажу, а не будь-якого іншого; а також врахував, що позивачі не заперечували, що самостійно підписали оспорюваний договір.
  6. Ураховуючи викладене, Верховним Судом України встановлено, що у справі, яка переглядається, стаття 229 ЦК України застосована правильно.
  7. Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня й 25 вересня 2013 року та 11 березня 2015 року не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
  8. За таких обставин підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 та скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2015 року відсутні.
  9. Керуючись статтями 355, 3603 та 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
  10. п о с т а н о в и л а:
  11. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2015 року відмовити.
  12. Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.
  13. ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК у справі за № 6-2953цс15

Згідно з частинами першою – третьої, п’ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

  • Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
  • Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
  • За змістом статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним з підстав, визначених статтею 229 ЦК України, повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Зразок позовної заяви про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним

  • 25 березня 2010
  • До ________ районного суду м. _______ 
  • Позивач:
  • Особа_1,
  • адреса проживання: ________________, 
  • Відповідач:
  • Особа_2,
  • адреса проживання: ________________,
  • Третя особа:
  • Приватний нотаріус __________ міського нотаріального округу – Особа_3,
  • адреса: ___________________________
  • Ціна позову: _________ грн.
  •   ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання договору купівлі — продажу недійсним

Мені, Особі_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого «__».07.2003 року державним нотаріусом Першої _________ державної нотаріальної контори за реєстром № ______ та зареєстрованого в _________ бюро технічної інвентаризації за реєстровим № ______ в книзі № ____ «__».07.2003 року належала квартира № __ в будинку № __ по вул. _________ в м.__________.

На час отримання у спадок вказаної квартири я являвся офіцером Збройних Сил України, проходив службу за межами м. _______, а тому поселився у спірне жиле приміщення в травні 2004 року, коли був звільнений зі служби за скороченням штатів.

Звільненню зі служби передувала ланка негативних обставин, які послужили приводом для того, що я почав зловживати спиртними напоями.

Приїхавши до м. _________ я не зміг відразу поселитись у належну мені квартиру через її занедбаний стан. Вказані обставини також послужили деяким поштовхом до посиленого вживання спиртних напоїв оскільки на той час я вже мав сім'ю, моя дружина була вагітна і проживала у своїх батьків, а я не міг забезпечити її та майбутню дитину належними умовами для проживання.

«__».06.2004 року у нас народилася донька Особа_4. Через декілька місяців я навів лад у належній мені квартирі і дружна з донькою разом зі мною поселились в квартиру № ___, будинку № __ по вул. ________ у м. _________. Зареєстрованим у вказаному помешканні був лише я, але донька наглядалась лікарем — педіатром за місцем нашого постійного проживання.

Незважаючи на наявність вищої освіти я не міг знайти роботу і відсутність грошей негативно відбивалась на взаємовідносинах у сім'ї, що, у свою чергу, посилювало мою пристрасть до алкогольних напоїв. Свою неспроможність знайти роботу та матеріально забезпечувати сім'ю я компенсував спиртними напоями.

В такий надзвичайно складний для мене час я зустрів старого приятеля Особу_5, який запропонував відкрити власну справу і обіцяв допомогу у вирішенні цього питання. Для позитивного вирішення вказаного питання останній познайомив мене зі своїм батьком і той взяв у мене усі особисті документи — паспорт, військовий квиток, диплом про закінчення військового училища.

На той час я майже кожного дня перебував у стані алкогольного сп'яніння, що не давало мені можливості усвідомити ті обставини, що лише я особисто можу пред'являти вказані документи для вирішення питання працевлаштування, але на той час я навіть не намагався це зрозуміти, а лише чекав зустрічі з вказаними людьми бо саме вони пригощали мене спиртними напоями.

{smscoin_key}Через деякий час мені було сказано, що ніякої роботи для мене в не має, а для відкриття особистої справи потрібні значні кошти. Оскільки в мене взагалі не було будь яких коштів, то батько та син наполягали на продажі належної мені квартири.

Я не мав наміру цього робити оскільки в такому випадку моя сім'я залишилась би не лише без коштів для існування, а й без житла.

Моя відмова від продажу квартири призводила до того, що мені не давали коштів на придбання спиртних напоїв без яких я вже не міг існувати. Окрім того мені пояснювали, що я заборгував значну суму грошей, які давались нібито для вирішення питання відкриття особистої справи, а я витрачав їх на придбання спиртних напоїв.

Пристрасть до спиртного була сильнішою від думок про відповідальність за сім’ю, а відсутність особистих документів позбавляла мене можливості вирішувати будь які питання особисто без участі сина та батька.

З часу отримання мною свідоцтва про право на спадщину за законом усі документи на квартиру № __ в будинку № __ по вул. _____ зберігались у моєї тітки Особи_6, вона ж мала нотаріально посвідчену довіреність від мого імені на розпорядження належним мені майном.

Я не міг взяти у неї правовстановлюючі документи на квартиру і це надавало мені впевненості, що ідея з продажем квартири ніколи не вирішиться.

Так я думав у ті рідкі моменти, коли міг тверезо мислити, але це бувало досить рідко, а потреба у вживанні алкоголю ставала дедалі сильнішою. Фактично я був повністю безпорадним у своїй залежності від алкоголю, а значить і від Особи_5, бо саме вони позитивно вирішували цю проблему.

Дізнавшись про відсутність у мене документів на квартиру вони, в черговий раз, давши мені вдосталь вгамувати мою алкогольну спрагу, привели до приватного нотаріуса Особи_3, де я, не розуміючи значення своїх дій, підписав довіреність на ім'я Особи_2 на право розпоряджатися своїм майном.

Вказана довіреність датована «__».05.2006 року.

  1. На вказаний період часу я був повністю залежний від алкоголю і не міг контролювати своїх дій та відповідати за них.
  2. Моя сім'я активно боролась за мій вихід з такого стану, але я уникав з ними не лише розмов про свій стан та свої вчинки, а й просто зустрічей з ними.
  3. Коли і яким чином Особа_2 отримав дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом на належну мені квартиру — мені не відомо.

Мій фізичний і психічний стан дедалі погіршувався і вранці «__».06.2006 року я бригадою швидкої допомоги був доставлений в кризове наркологічне відділення __________ обласного клінічного наркологічного диспансеру з діагнозом — гостра алкогольна інтоксикація середнього ступеню. Знаходився у відділення з 7 години 20 хвилин до 11 години 30 хвилин.

Незважаючи на невідкладне медичне втручання я почував себе надзвичайно погано, але мене знайшли мої так звані «благодійники» знайшли мене і повели до приватного нотаріуса Особи_3, яка тричі відмовлялась вчинити нотаріальні дії з моєю участю, але врешті решт оформила договір дарування згідно з яким я нібито продав належну мені квартиру № __ в будинку № __ по вул. ___________ Особі_2, відповідачу по справі.

Ч. 3 ст. 203 ЦК України передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як я вже зазначив, я не мав наміру продавати своє житло і на це не було моєї волі. Вказану угоду я вчинив знаходячись під впливом алкоголю.

Ч. 5 ст. 203 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності з договором купівлі — продажу я повинен був передати у власність Особі_2 належну мені квартиру № __ в будинку № __ по вул. ________ у м. _________, а Особа_2 мені — обумовлену договором суму грошей.

Зі свого боку я не мав наміру реально передавати відповідачу вказане житло і не міг цього зробити оскільки в ньому проживала моя сім'я, в тому числі і малолітня донька. Але і сам Особа_2 не мав наміру передавати обумовлену договором купівлі — продажу суму грошей і в дійсності цього не зробив.

Підставою для такого твердження служить не лише той факт, що відповідач не передав мені вказану в договорі суму грошей, а й тому, що ця сума не відповідає реальній вартості квартири і є значно завищеною навіть до її ринкової вартості.

Ч. 6 ст. 203 ЦК України передбачає, що правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В квартирі № __ будинку № __ по вул. _________ у м. ______ проживала і проживає зараз разом зі мною та дружиною малолітня Особа_4, «__»_____ 2004 року народження.

Отже, при укладенні договору купівлі — продажу спірного жилого приміщення порушені вимоги ч. ч. З, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а дотримання вимог наведеної статті є необхідними для чинності правочину.

Ч.1 ст. 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Ч.1 ст. 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його виконанням.

Перебуваючи в стані алкогольної залежності я «__».06.2006 року знявся з реєстраційного обліку за місцем проживання, але й після цього залишився проживати разом з сім'єю за адресою спірного жилого приміщення.

Мій стан здоров'я у наведений період часу був настільки серйозним, що я неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні як в _________ обласній клінічній психіатричній лікарні ім. _______ так і в ________ обласному наркологічному диспансері де лікуюсь і в даний час.

Вважав, що в діях Особи_2 і Особи_5 мається, склад злочину, а тому звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів, які провели перевірку моєї заяви та відмовили в порушенні кримінальної справи.

В ході перевірки моєї заяви Особа_2 визнавав той факт, що не сплачував грошей обумовлених договором купівлі — продажу та зобов'язувався зустрітися зі мною для розірвання договору, але цього не зробив. Більше того, він звернувся з позовом до суду про усунення перешкод у користуванні власністю та моєму виселенні (справа знаходиться у провадженні судді __________).

На підставі викладеного та керуючись ст. 203, 215, 216 ЦК України, —

ПРОШУ:

1. Визнати договір купівлі — продажу квартири № __ в будинку № __ по вул. __________ в м. _________, укладеного поміж мною, Особою_1 та Особою_2, «__».06.

2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ___________ міського нотаріального округу Особою_3 за реєстром № _____, зареєстрованого в КП ________ бюро технічної інвентаризації «________» «__».06.

2006 року в книзі № ___ за № ______ — недійсним.

У відповідності з вимогами ст.ст.84, 88 ЦПК України стягнути з відповідача на мою користь судові витрати та витрати, пов'язані з правовою допомогою.

В порядку ст. 137 ЦПК України витребувати докази по справі — з управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в __________ області матеріали перевірки за моєю заявою; з __________ клінічної психіатричної лікарні ім.

________ — відомості про моє лікування та стан здоров'я в період з травня 2006 року по даний час; з ________ обласного наркологічного диспансеру — відомості про моє лікування та стан здоров'я з травня 2006 року по даний час.

В порядку ст. 136 ЦПК України викликати та допитати свідків за окремим списком.

 Додаток: 4 копії договору купівлі — продажу від «__».06.2006 року, 4 копії довідки за № _____ від «__».08.2006 року _______ обласного клінічного наркологічного диспансеру, 4 копії листа за № ______ від «__».08.2006 року управління боротьби з організованою злочинністю, 4 копії розписки Особи_2 від «__».07.2006 року, 4 копії довідки за № _______ від «__».07.

2006 року ________ обласної клінічної лікарні ім. _________, 4 копії направлення на планове лікування у стаціонарне відділення _ОНД № __, акт та 3 його копії від __.08.2006 року мешканців будинку № __ по вул. _____  у м.

_______, 4 копії свідоцтва про справо на спадщину за законом, 4 копії військового квитка, 3 копії позовної заяви, квитанції про сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

 Дата                         Підпис {/smscoin_key}

О признании недействительным пункта договора купли-продажи квартиры, расторжении договора купли-продажи квартиры, прекращении права собственности на квартиру и признании права собственности на квартиру

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

від 22 червня 2016 року

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого, судді — ОСОБА_1, суддів: Максимчук З. М., Григоренка М. П., секретар судового засідання — Пиляй І. С.

, з участю правонаступника позивача — ОСОБА_2, представника позивачки — ОСОБА_3, відповідача — ОСОБА_4, представника відповідача — ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішенням Рівненського міського суду від 6 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_7) до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання недійсним пункту договору купівлі-продажу квартири, розірвання договору купівлі-продажу квартири, припинення права власності на квартиру та визнання права власності на квартиру, встановила:

Рішенням Рівненського міського суду від 6 жовтня 2015 року задоволено вказаний позов. Визнано частково недійсним п.

4 договору купівлі-продажу квартири, укладеного 01 серпня 2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за N 1738 (далі Договір), в наступній частині: «Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру».

Розірвано договір купівлі-продажу квартири від 01 серпня 2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Припинено право власності ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_7 право особистої приватної власності на цю квартиру.

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі доводить, що суд незаконно визнав недійсним частину пункту 4 Договору, пославшись на ч. 1 ст. 203, ст.

215, ч. 3 ст. 1087, ст. 229, ст. 230 ЦК України, постанову Правління національного банку України від 6 червня 2013 року N 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 липня 2013 року за N 1109/23641.

Обгрунтовуючи свій висновок суд першої інстанції послався тільки на показання свідків, які не були присутні при укладенні договору, але в своїх показаннях зробили припущення, що ОСОБА_10 (мати покупця) ввела в оману ОСОБА_7 окрім цього, суд послався на показання самої позивачки про те, що вона коштів за квартиру не отримувала.

Відповідно до цивільного законодавства договір купівлі-продажу є правочином і підстави його недійсності визначено в ст. 215 ЦК України. Згідно із ч. 1 ст.

230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, визнання договору вчиненого під впливом обману недійсним може мати місце лише тоді, коли одну сторону правочину умисно ввела в оману інша сторона правочину, а не будь-яка інша особа, яка не була його стороною по відношенню до особи, яка вважає, що діяла під впливом обману, та при наявності обставин передбачених 230 ЦК України. Обов'язок доказування щодо наявності факту обману та умислу в діях відповідача покладається на позивача.

Позивачка в своїх пояснення послалась на те, що під час укладення договору її було введено в оману ОСОБА_10 та ОСОБА_6, так як останній повідомив її, що кошти за квартиру переведені на рахунок в США і після підписання договору цей рахунок активізується.

Крім цих показань позивачка зазначила, що частину пенсії віддавала для матері відповідача. Разом з тим, позивачка не покликається на будь-які докази, які обґрунтовують ці доводи, також не вказує на осіб, які підтвердили б даний факт.

Суд не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_7 давно мала намір виїхати до дочки в Росію і у зв'язку з цим продала квартиру.

Суд не взяв до уваги законодавство, що регулює порядок вчинення нотаріальних дій та пояснення нотаріуса ОСОБА_12, яка вчиняла спірний договір купівлі-продажу і пояснила в суді про те, що ОСОБА_7 при посвідченні договору купівлі-продажу неодноразово ствердила, що отримала від ОСОБА_6 357035 грн.

до підписання договору. Тому жодних обставин, які свідчили б про обман в момент укладення договору не встановлено. Під час розгляду справи суд надав перевагу обставинам, що не мають взагалі відношення до спору. Суд першої інстанції в рішенні суду вказав показання свідка ОСОБА_13, яких ця особа в суді не давала.

Рішення про визнання пункту Договору недійсним та про розірвання договору прийняте на поясненнях позивачки ОСОБА_7 та її дочки ОСОБА_2 і не підтверджені жодним доказом.

Для задоволення позову суд взяв до уваги пояснення ОСОБА_7 та ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_7 була знайома з його матір'ю і переписувалась по електронній пошті. Відсутні будь-які докази, що у ОСОБА_7 та ОСОБА_10 мали місце грошові розрахунки.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердила факт отримання позивачкою коштів за квартиру і повністю спростувала показання позивачки, однак суд до уваги свідчення ОСОБА_10 не взяв.

Покликаючись на неповне дослідження обставин справи, невідповідність їм висновків суду, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Під час апеляційного провадження справи позивачка ОСОБА_7 померла. За ухвалою колегії суддів апеляційного суду від 8 червня 2016 року до участі у справі притягнуто правонаступника позивачки ОСОБА_2.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до матеріалів справи у жовтні 2014 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом в якому просила визнати частково недійсним п.

4 Договору купівлі-продажу квартири, укладеного 01 серпня 2014 року між нею та ОСОБА_6, в наступній частині: «Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру».

Окрім цього, ОСОБА_7 у своїх вимогах просила розірвати цей Договір купівлі-продажу, припинити право власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_2 та визнати за нею право особистої приватної власності на вказану квартиру.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачка у своїй заяві зазначила, що з 2011 року знайома з матір'ю відповідача ОСОБА_10, оскільки купувала в останньої біологічно активні добавки.

Пізніше позивачка віддавала частину своєї пенсії ОСОБА_10, яка запропонувала вкладати гроші в бізнес США і отримувати прибутки, а згодом погодилась на пропозицію ОСОБА_10 продати квартиру її сину ОСОБА_6 і в день підписання договору купівлі-продажу ОСОБА_10 та ОСОБА_6 запевнили її, що кошти знаходяться на її рахунку у США. У вересні 2014 року до неї приїхала дочка з Росії і після спілкування з відповідачем та його матір'ю вона зрозуміла, що коштів за квартиру їй ОСОБА_6 не оплатив. Під час провадження справи в суді ОСОБА_7 зазначила, що при укладенні спірного Договору нотаріус ОСОБА_8 не перевірила факту проведення розрахунків за договором купівлі-продажу у готівковій чи безготівковій, оскільки на час укладення Договору розрахунки між фізичними особами на суму більше 150000 грн. мали вчинятись у безготівковій формі. Оскільки за договором купівлі-продажу їй гроші не оплачені, просила визнати п. 4 Договору недійсним з підстав обману в частині «Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру».

Обґрунтовуючи вимоги про розірвання договору купівлі-продажу квартири, та визнання права власності на квартиру позивачка зазначила, що договір підлягає розірванню з підстав, передбачених ст.

651, 692 ЦК України, оскільки відповідачем порушені істотні умови договору щодо проведення оплати за договором, а в разі, якщо покупець прострочив оплату товару, то за ч. 2 ст.

697 ЦК України продавець має право вимагати повернення товару.

Судом першої інстанції позов задоволено повністю.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині визнання частково недійсним п. 4 Договору з підстав ст. 229, ст.

230 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до такого висновку, пославшись на те, що позивачку введено в оману, оскільки ОСОБА_10 запропонувала позивачці переоформити спірну квартиру на ОСОБА_6, а отримані кошти передати і інвестиційні фонди для заробітку, однак кошти і ці фонди не перераховані. Окрім цього, суд у своїх висновках зазначив, що при вчиненні договору купівлі-продажу допущено порушення ст. 1087 ЦК України та постанови Правління національного банку України від 6 червня 2013 року N 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 липня 2013 року за N 1109/23641, щодо обмеження розрахунків між фізичними особами у безготівковій формі до 150000 грн.

Ухвалюючи рішення в частині розірвання договору купівлі-продажу, суд першої інстанції погодився з вимогами позовної заяви і прийшов до висновку, що такі вимоги є законні, ґрунтуються на нормах ст. ст.

651, 692 ЦК України, де зазначено, що в разі, якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, покупець має право розірвати такий договір та повернути товар.

  • Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи із слідуючого.
  • Судом встановлено: квартира АДРЕСА_2 належала на праві власності ОСОБА_7 відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 6 січня 1998 року на частину та на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 19 грудня 2013 року на частину.
  • Відповідно до договору купівлі-продажу від 01 серпня 2014 року ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_6 купив квартиру АДРЕСА_2.

Договір підписано сторонами, посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за N 1738 (а. с. 5).

В пункті 4 Договору зазначено: «продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 357035 (триста п'ятдесят сім тисяч тридцять п'ять) гривень 00, які були одержані Продавцем від Покупця до підписання цього Договору.

Сторони вважають дану вартість взаємовигідною, реальною вартістю квартири. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру. На виконання вимог ч. 2 ст.

662 Цивільного кодексу України Продавець передав покупцю всі документи, що стосуються відчужуваної квартири».

Обґрунтовуючи вимоги, ОСОБА_7 зазначила, що в пункті 4 Договору недійсним є тільки умова: «Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру».

Разом з тим, позивачка не оспорює і погоджується з іншими умовами п. 4 Договору, а саме: «Продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 357035 грн., які були одержані Продавцем від Покупця до підписання цього Договору».

Задовольняючи позовну вимогу про визнання недійсною з підстав обману умову Договору «Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру», суд першої інстанції в своєму висновку не зазначив в яких діях Покупця при укладенні договору мав місце обман, якщо позивачка не оспорює того факту, що 357035 грн. вона одержала від Покупця до підписання цього Договору.

  1. Як вбачається з доводів позивачки та висновків суду першої інстанції, умова Договору: «Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру», яку позивачка вважає укладеною під впливом обману і яку суд визнав недійсною, повністю узгоджується з іншою умовою Договору, а саме: «Продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 357035,00 (триста п'ятдесят сім тисяч тридцять п'ять) гривень 00, які були одержані Продавцем від Покупця до підписання цього договору», і яку позивачка та правонаступник не вважають недійсною.
  2. За таких обставин, на думку колегії суддів, позивачка та її правонаступник не довели, якими саме умисними діями відповідача порушені права покупця при укладенні Договору, і в який спосіб порушені права підлягають захисту.
  3. Як на докази про визнання умови «Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру» недійсною, суд першої інстанції послався на висновок спеціаліста ОСОБА_14 від 10 серпня 2015 року та наявність електронної переписки між ОСОБА_7 та ОСОБА_10.

При цьому, суд не взяв до уваги, що такі докази не відповідають вимогам ст. ст. 58, 59 ЦПК України щодо їх належності та допустимості, у вказаних документах дана оцінка поведінки ОСОБА_10, яка не є стороною спірного Договору.

Позивачка у своїй позовній заяві покликалась на те, що в оману при укладенні Договору ввела її ОСОБА_10. Пізніше, під час провадження справи в суді, ОСОБА_7 обґрунтовуючи вимоги, зазначила, що обман мав місце в діях ОСОБА_6, а договір купівлі-продажу квартири вчинений без грошового розрахунку.

Судом не взято до уваги показання нотаріуса ОСОБА_8, яка зазначала, що при посвідченні договору купівлі-продажу ОСОБА_7 неодноразово на запитання нотаріуса стверджувала, що факт отримання нею коштів за квартиру відповідає дійсності. Показання нотаріуса відповідають умовам Договору.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину.

Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

З огляду на обставини справи та вимоги законодавства, колегія суддів вважає, що висновок суду про визнання недійсною частини п. 4 Договору, а саме: «Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру» з підстав введення в оману однієї сторони договору іншою є незаконним.

Не узгоджується висновки суду щодо недійсності зазначеної умови Договору з підстав обману та з підстав порушення ч. 3 ст. 1087 ЦК України, постанови Правління Національного банку України від 06 червня 2013 року N 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою».

За ч. 3 ст. 1087 ЦК України граничні суми розрахунків у готівковій формі для фізичних, юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Посилання суду першої інстанції у своїх висновках на відсутність доказів про розрахунок за квартиру, на думку колегії суддів, є неправильним.

Так, пункт 1 постанови Правління Національного банку України від 06.06.2013 року N 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» закріплює граничну суму розрахунків готівкою фізичних осіб між особою за договором купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150000,00 грн.

Юридична допомога — Позовна заява про визнання договору дійсним та визнання права власності на житловий будинок

До ______________ міськрайонного суду
_________________області

Позивач: Шимачик Любов Василівна,
яка проживає за адресою: вул. К. Лібкнехта, буд. 2,
м. ______________ ______________ обл.,

поштовий індекс _____

Відповідач: Данилов Сергій Євгенович,
який проживає за адресою: вул. Короленка, буд.15, кв. 27,
м. ______________ ______________ обл.,

поштовий індекс _____

  • Ціна позову: 15000 гр.
  • ПОЗОВНА ЗАЯВА
  • про визнання договору дійсним та визнання права власності на житловий будинок

            У с. _____________, ________________ району ___________________ області проживала мати відповідача _____________________________.

_________________ року вона померла.

Після її смерті відкрилася спадщина на належний їй житловий будинок №_____ по вул. ____________ у с. ____________, який вона заповідала своєму синові __________________________________.

            У встановлений законом строк відповідач звернувся до ______________ районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і після цього дав оголошення в газеті про продаж будинку.

Дізнавшись про це, я вирішила його купити.

З цією метою _________________ року я звернулася до відповідача і, домовившись з ним про ціну та всі інші істотні умови договору купівлі-продажу, сплатила йому повну вартість будинку в сумі _____ гр.

На підтвердження правочину ___________________________ видав мені розписку, у якій пообіцяв нотаріально посвідчити укладений між нами договір купівлі-продажу після отримання свідоцтва про право на спадщину.

            ______________ року він отримав зазначено свідоцтво, однак від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу відмовився.

            Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд у відповідності з ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України може визнати такий договір дійсними.

Крім доданої до заяви розписки, зазначені мною обставини зможуть підтвердити _________________, _________________________, ___________________________та інші свідки.

            На підставі викладеного й у відповідності із ст. 16, ч. 2 ст. 220, ст. 392 ЦК України, керуючись ч.1 ст. 88, п. 5 ч. 6 ст. 130, ч. 1 ст. 137 ЦПК України прошусуд:

            1. Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку №____ по вул. ____________ у с._____________, _____________ району ____________ області, укладений ______________ року між мною і відповідачем ___________________________.

            2. Визнати за мною право власності на житловий будинок №_____ по вул. _________________ у с. _____________, _____________ району ____________ області.

            2. Стягнути з відповідача на мою користь судові витрати.

            3. Під час попереднього судового засідання вирішити питання про витребування із _____________ державної районної нотаріальної контори копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого _________________ на житловий будинок №____ по вул. ____________________ у с. _____________, _____________ району ____________ області та виклик до суду свідків:

  1. — __________________________, яка проживає за адресою: ____________________________________,
  2. — __________________________, яка проживає за адресою: ____________________________________,
  3. — __________________________, яка проживає за адресою: ____________________________________.
  4. Додатки:

            1. Розписка.

            2. Копія розписки.

            3. Довідка БТІ.

            4. Копія довідки БТІ.

            5. Квитанція про сплату судового збору.

            6. Копія квитанції про сплату судового збору.

            7. Квитанція про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

            8. Копія квитанції про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

            9. Копія позовної заяви.

________________р.                                    ____________

Ссылка на основную публикацию