Позовна заява про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та про зняття з реєстраційного обліку в квартирі

Зняття особи з реєстрації – поширена проблема житлових правовідносин

Позовна заява про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та про зняття з реєстраційного обліку в квартиріУ багатьох людей часто виникають питання пов’язані з постійним місцем проживання та місцем реєстрації конкретної особи. Хотілось би наголосити на тому, що необхідно розмежовувати поняття постійного місця проживання особи та реєстрації місця проживання. Зокрема, постійним місцем проживання являється місце, де людина постійно перебуває протягом 6 місяців поспіль, а реєстрація місця проживання являє собою відомості, внесені до реєстраційних документів, які знаходяться в органах державної влади, а також до паспорту конкретної особи про місце її проживання. Вказані поняття не є тотожними, що дуже часто викликає непорозуміння людей з органами державної влади.

Враховуючи положення чинного цивільного законодавства України реєстрація місця проживання вказує на право людини користуватись конкретним житлом.

Переважна більшість людей вважає, що відмітка про реєстрацію місця проживання встановлює право її власності на житло в якому особа зареєстрована. Вказане твердження є найпоширенішою помилкою середньостатистичного громадянина України, пов’язаною з правом власності на житло.

Тема пов’язана з житловими правами громадян актуальна та така, що потребує вивчення та розуміння кожним громадянином України.

Таких проблем, пов’язаних з житловими правами людини є доволі багато, але я хотів би звернути увагу на питанні порядку зняття з реєстрації місця проживання особи.

 Це зумовлено тим, що доволі часто виникають проблеми при знятті з реєстрації особи під час здійснення різних операцій пов’язаних з житлом, зокрема пов’язаних з продажем, даруванням, спадкуванням, вилученням чи накладенням стягнення на житло.

При виникненні необхідності в знятті з реєстрації місця проживання необхідно врахувати деякі аспекти, зокрема:

  1. В чиїй власності перебуває жило, в якому зареєстрована особа, яку необхідно зняти з реєстрації.
  2. Які правовідносини виникли між власником житла та особою, яку необхідно зняти з реєстрації.
  • Якщо врахувати вказані аспекти, можуть виникнути дві різні правові ситуації, зокрема:
  • – якщо житло знаходиться у приватній власності особи то реєстрація місця проживання іншої особи (не власника) може бути проведена виключно за письмовою згодою власника житла.
  • Також на нашому сайті можна ознайомитись із відео-консультаціями
  • –  якщо житло знаходиться в державній чи комунальній власності то реєстрація місця проживання особи, якій надано в користування житло, та членів її сім’ї здійснюється на підставі ордеру про вселення в житло чи на підставі договору найму житла, в даному випадку особа, яка отримала право на проживання отримує статус наймача.

Згідно п. 2 ч. 1 ст.

7 Закону України  «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового  рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, тобто таку особу можна зняти з реєстрації без її згоди виключно на підставі рішення суду.

Яким же чином можна отримати таке рішення?

Необхідно подати позов про позбавлення користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою до суду загальної юрисдикції за місцем реєстрації відповідача. Обов’язковим учасником даної цивільної справи має бути відділ Державної Міграційної Служби України у районі де знаходиться житло.

  1. Для підготовки такої позовної заяви та подальшого ведення судового процесу можна звернутись до ЮК «Перітус консалтинг», адвокати якої нададуть кваліфіковану правову допомогу кожному у вказаних випадках.
  2. Яким чином необхідно обґрунтовувати свої позовні вимоги?
  3. Коли житло знаходиться у приватній власності необхідно звернути увагу на:
  4. –  Відповідно до ст. 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є:
  5. 1) право володіння;
  6. 2) право користування (сервітут);
  7. 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
  8. 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
  9. Так як право проживання в даному житлі, являється правом користуватись чужим нерухомим майном.

–         Згідно ст. 405 Цивільного кодексу України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Але коли члени сім’ї власника можуть втратити право користування вказаним житлом?

Згідно ч. 2 ст.

405 Цивільного кодексу України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. У разі обґрунтування позовних вимог саме даною нормою необхідно отримати акт комісії житлового управління, яке обслуговує житло, про те, що особа не проживає протягом одного року без поважних причин.

Згідно ч. 2 ст.

406 Цивільного кодексу України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

  • У разі обґрунтування позовних вимог даною нормою необхідно подати до суду докази припинення сімейних правовідносин (рішення суду про розірвання шлюбу, рішення про виключення актового запису як батька).
  • Коли житло знаходиться в державній чи комунальній власності необхідно звернути увагу на:
  • В даному випадку ці правовідносини підпадають під дію Житлового кодексу України.

–            Згідно ч.1 ст. 71 ЖК України  при тимчасовій відсутності наймача або членів його  сім’ї  за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Таким чином процедуру визнання людини такою, що втратила право користування житлом можна починати виключно через шість місяців від моменту коли людина покинула житло.

–            Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою,  що втратила право  користування  жилим приміщенням  внаслідок  відсутності  цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Процедура підготовки до судового процесу по зняттю з реєстрації аналогічні як і тоді, коли житло знаходиться в приватній власності, тобто необхідно підготувати акт, в якому буде встановлено термін відсутності особи за зареєстрованим місцем проживання.

Коло житлових проблем, які виникають в людей, є доволі широким і тому огляд наступних ситуацій буде проводитись в подальших статтях. В разі якщо хтось має бажання отримати розширену консультацію, ви можете звернутись до ЮК «Перітус Консалтинг», де вам буде надано фахову кваліфіковану правову допомогу адвокатами та юристами нашої компанії.

Юристконсульт ЮК “Перітус Консалтинг”

Артем Буряк

Визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації у Києві та по Україні

Обґрунтувань для зняття з реєстрації згідно із законодавством нашої країни тільки три:

  1. заява від відповідної особи;
  2. судове рішення, яке набуло чинності;
  3. свідоцтво про смерть.

Підтримка адвоката потрібна за необхідності зняття з реєстрації в судовому порядку. Фахівці адвокатської компанії «Altexa» готові прийти на допомогу до вас у складній життєвій ситуації. Серед причин судових позовів про зняття з реєстрації:

  • Припинення сімейних відносин між власником житла та зареєстрованою особою
  • Потреба в зменшенні комунальних платежів
  • Перешкоди в процесі приватизації квартири (зареєстрована в ній особа може претендувати на частку в даному житловому приміщенні)
  • Плани продати житло
  • Проживання в житловому приміщенні особи, яка не має на це законного права
  • Купівля квартири з раніше зареєстрованими там особами
  • Тривала відсутність у квартирі (будинку) зареєстрованої там особи

Яку допомогу може надати юрист, що займається примусовою випискою з житлового приміщення?

В юридичній практиці використовується дві процедури примусового зняття з реєстрації:

  1. визначення особи такою, що втратила права користуватися приміщенням;
  2. виселення з житла (припинення користування житлом на підставі рішення суду).

Залежно від ситуації адвокати компанії «Altexa» застосовують один з цих правових механізмів. Юристи, що займаються питанням виписки, готують необхідний пакет документів, письмові свідчення сусідів, довідки, акти комісії ЖЕКу (ОСББ), та представляють інтереси клієнта під час судового розгляду.

Допомога юриста щодо зняття з реєстрації передбачає обґрунтування наступних причин для винесення судом необхідного рішення:

  • Вселення в житло без згоди власника
  • Неадекватна поведінка, порушення мешканцем правил спільного проживання, псування майна
  • Тривала відсутність (один рік для житла в приватній власності та 6 місяців для неприватизованих житлових приміщень)
  • Оголошення особи померлою або визнання зниклою безвісти

На питання, як виписати людину з житла, якщо вона не власник, можуть бути дані дуже різні відповіді. Йдеться про складну юридичну процедуру, в кожну ситуацію адвокат заглиблюється індивідуально.

Які послуги стосовно виселення з житлового приміщення надаються юристами АК «Altexa»?

При виникненні житлового спору, що викликаний потребою зняття з реєстрації, фахівці компанії готові надати клієнтам такі види правової підтримки:

  1. Проконсультувати у сфері житлових правовідносин.
  2. Скласти позовну заяву для подання в суді.
  3. Підготувати додаткові документи до позовної заяви.
  4. Виробити вигідну позицію в судовому розгляді.
  5. Зібрати доказову базу для суду.
  6. Представляти інтереси клієнта в суді.
  7. Взяти участь в оскарженні рішення суду першої інстанції.

Навіть складні проблеми мають комфортне рішення за підтримки компетентних юристів!

Читайте также:  Позовна заява про зміну умов приватизації квартири

Як примусово виписати з квартири особу яка в ній не проживає ?

  • Питання примусового зняття з реєстрації досить часто виникає на практиці.
  • Причини для примусової виписки можуть бути різноманітними, зокрема, якщо після розлучення одне із подружжя добровільно не знялось із реєстрації, при цьому проживає в іншому місці; також може бути покупка квартири в якій приписані незнайомі особи; зустрічаються також випадки, коли власник квартири приписує до себе свого знайомого, з метою допомогти, а потім з тих чи інших причин виникає необхідність примусово виписати цю особу та ін.
  • Часто власники квартири бояться, що зареєстровані особи можуть заявляти про  якісь права на квартиру, зокрема перешкодити у її продажі.

В такому випадку слід розуміти, що тільки власник має  право володіти, користуватися, та  розпоряджатися квартирою. В той же час,  інші зареєстровані особи мають лише право проживати у квартирі. Але слід врахувати, що хоча власник і може продати свою квартиру, важко знайти покупця, який погодиться купити квартиру де зареєстровані “посторонні” для нього особи.

Ну що ж, якщо у вас виникла необхідність виписати “посторонню” особу з квартири, то слід пам’ятати, що це можливо зробити виключно через суд. Якщо ж сталось так, що особу виписали без рішення суду, то така особа може звернутись  до суду про скасування  рішення про зняття з реєстраційного обліку місця проживання, та поновлення реєстрації місця проживання.

Отже,  навіть  не намагайтесь   виписати особу примусово поза судовим порядком, адже такі дії є незаконними та легко оспорюються.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

  1. Відповідно до статті 72 Житлового Кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
  2. Стаття 71 Житлового кодексу передбачає збереження права користування житловим приміщенням у разі відсутності зареєстрованої в ньому особи строком, який не перевищує 6 місяців у наступних випадках тимчасової відсутності наймача або членів його сім’ї:
  3. 1)        призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років – протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби протягом перших п’яти років перебування на дійсній військовій службі;
  4. 2)        тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв’язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, – протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;
  5. 3)        влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, – протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
  6. 4)        якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім’ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках – до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;
  7. 5)        виїзду у зв’язку з виконанням обов’язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу – протягом усього часу виконання таких обов’язків;
  8. 6)        влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги – протягом усього часу перебування в них;
  9. 7)        виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі – протягом усього часу перебування в ньому;
  10. 8)        взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі – протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім’ї.

У випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.

Отже, для звернення до суду Вам необхідна професійно складена позовна заява, а також докази про відсутність особи за місцем реєстрації більше встановленого строку. Таким доказами можуть бути:

а) пояснення свідків ;
б) акти про відсутність члена сім’ї (для багатоквартирних будинків – складаються працівниками ЖЕКу чи ОСББ, для приватного сектору в містах – квартальними комітетами, для сільської місцевості – працівниками сільських чи селищних рад).

в) особисте листування (із якого вбачається, що особа дійсно мала намір змінити місце проживання);
г) інші письмові документи, зокрема:
– матеріали перевірок органів державної влади та місцевого самоврядування ( із яких вбачається, що особа відсутня за місцем проживання);
– довідки відділення поштового зв’язку (про те, що особа не отримувала поштові відправлення, які надходили на її ім’я).

Бурштинське Бюро правової  допомоги
Опубліковано 15.08.2017 року

Позовна заява про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням з підстав непроживання в квартирі, що знаходиться в праватній власності більше року

  • БЕЗКОШТОВНА ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ ПО ЖИТЛОВИХ ПИТАННЯХ
  • Дарницький районний суд м. Києва
  • ПОЗИВАЧ:
  • Юрист Адвокат Іванович

02121, м. Київ, вул. Вербицького, 4424 кв. 15538

  1. тел. (098) 446-55-364
  2.  АДВОКАТ У ЖИТЛОВИХ ПИТАННЯХ У МІСТІ КИЄВІ.
  3. ВІДПОВІДАЧ:
  4. Правознавець Юрист Київський
  5. Місце реєстрації:

02121, м. Київ, вул. Вербицького, 2534 кв. 13348

  • місце проживання та засоби зв’язку невідомі
  • ТРЕТІ ОСОБИ:
  • 1). Судовий Юрист Дарницький

02121, м. Київ, вул. Вербицького, 26654 кв. 16538

  1. тел.: (067) 845491-2543-5543
  2. 2) Головне управління державної міграційної служби в м. Києві
  3. 02152, вул. Березняківська, 4-а
  4. тел.: (044) 271-93-96

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

Я, Юрист Адвокат Іванович, є власником квартири № 13458 в буд. № 2544 по вул. Вербицького в м. Києві. На даний час в цій квартирі разом зі мною зареєстровані: Правознавець Юрист Київський (син, третя особа-1) та Судовий Юрист Дарницький (мати чоловіка, Відповідачка).

  • ВСІ ЮРИДИЧНІ ПИТАННЯ УСУНЕННЯ ПРАВА КОРИСТУВАННЯ НЕРУХОМІСТЮ…
  • Відповідачка, Правознавець Юрист Київський, не проживає в спірній квартирі з 1991 року, не сплачує комунальні платежі, не отримує кореспонденцію за даною адресою, особистих речей її в квартирі немає і, взагалі квартирою вона не цікавиться.
  • ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ — ЖИТЛОВІ ТА ІНШІ ПИТАННЯ НЕРУХОМОСТІ.

Комунальні платежі нараховуються згідно численності зареєстрованих осіб. Так як Відповідачка не сплачує зазначені платежі, то я та інші зареєстровані члени моєї сім’ї змушені сплачувати за все самі.

Перешкод в користуванні жилим приміщенням ані я, ані інші члени сім’ї, Відповідачці не чинили. Вона добровільно визначила собі інше місце проживання і спірним жилим приміщенням не користується понад 1 рік без поважних причин.

СУДОВА ПРАКТИКА — ЖИТЛОВІ ПИТАННЯ.

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України, Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України; ст. ст. 3, 15, 118 і 119 Цивільного процесуального кодексу України, –

Прошу:

  1. Визнати Правознавця Юриста Дарницького, 66.16.1640 р. н., такою, що втратила право користування квартирою № 13438 у буд. № 2344 по вул. Вербицького у м. Києві.

Додатки:

ПОЗОВНІ ЗАЯВИ — СПОРИ ПО ЖИТЛУ

  1. Копія Свідоцтва про право власності на квартиру.
  2. Копія паспорта Позивачки.
  3. Копія довідки Ф-№3.
  4. Копії Довідок про не проживання Відповідачки (2 прим.).
  5. Копія Довідки з Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві.
  6. Копія свідоцтва про укладення шлюбу.
  7. Квитанція про сплату судового збору.
  8. Копії позовних заяв на 2-х аркушах у 3-х примірниках з додатками.

16 квітня 2013 р.

Позивач:                                                              ____________(Ю. А. Іанович)

Читайте также:  Нотариус - соучастник или жертва? Как восстановить аннулированное нотариальное свидетельство

З ПОВАГОЮ АДВОКАТ У СПРАВАХ ПРО ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА КОРИСТУВАННЯ НЕРУХОМІСТЮ.

Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом та виселення

Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом та виселення.

Здійснення людиною свого природного права на життя пов’язано з багатьма факторами, серед яких одне із чільних місць посідає наявність у неї житла. Втрата людиною житла створює реальну загрозу для її фізичного та соціального буття. Саме тому Конституція України у ст. 30 проголошує недоторканність житла.

Але юридичний зміст недоторканності житла не зводиться лише до неможливості незаконного проникнення у житло особи, його основний сенс – забезпечення стабільності відносин власності чи оренди, об’єктом яких є житло – будинок, квартира, кімната у гуртожитку тощо.

Стабільність цих відносин забезпечується різноманітними цивільно-правовими засобами, зокрема чітким законодавчим закріпленням підстав примусового припинення права на житло.

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Глава 23 Цивільного кодексу України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд. Однак, як зазначено в ст. 13 ч.

3 Конституції України, власність зобов ’ язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству.

Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.

Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.

1985 року № 2 підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах.

Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст.

71 ЖК УРСР), членів сім’ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст. 72 ЖК УРСР, ст.

405 ЦК України).

Вищевказана категорії справ є досить поширеною у судової практиці.

У 2012 році в провадження Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшло 64 цивільні справи, спори яких стосувались визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, залишок на 01.01.2012 року становив – 9 справ.

Розглянуто у 2012 році 64 цивільних справ даної категорії, з ухваленням рішення 56, з яких задоволено позовні вимоги в 56 справах, у 26 справах шляхом винесення заочного рішення. У 8 справах позов залишено без розгляду.

  • Метою проведення узагальнення практики розгляду справ даної категорії є виявлення упущень і типових помилок у вирішенні справ про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщення, визначення шляхів усунення виявлених порушень, формуванням правильної й однакової практики вирішення зазначеної категорії спорів.
  • Нормативно-правова база, що регулює даний вид правовідносин.
  • Правова регламентація житлових правовідносин здійснюється Конституцією України; Житловим кодексом УРСР, Цивільним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», та іншими нормативно-правовими актами України з житлових питань.
  • Роз’яснення окремих питань, що можуть виникати під час розгляду цієї категорії справ містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” від 12 квітня 1985 року №2; Листі Верховного Суду України від 26 травня 2001 року про викладення правових позицій щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право).
  • Необхідно також враховувати тлумачення категоріального апарату, які були надані в рішенні Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї»).
  • Застосування різних нормативних документів створює складнощі в правовому регулюванні питань, які виникають у житлових відносинах.

Окрім того, слід звернути увагу на норми міжнародного законодавства, які регулюють дану сферу правовідносин. Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст.

8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі – Конвенція), яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла.

Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням: підстави і порядок

Втрата окремими громадянами свого житла – реальна і в повній мірі законна процедура, поширена на території російської держави.

Суд приймає рішення про визнання втрати права користування житловим приміщенням, внаслідок чого відповідач змушений віддати документ про місце прописки і звільнити будинок або квартиру.

В яких випадках виноситься таке рішення? Які наслідки має представлена процедура? На всі ці та багато інших питань будуть надані відповіді в статті.

Користування житлом: в чому суть?

Перед тим як розповідати про порядок визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, потрібно звернути увагу на саме право користування.

Що воно собою являє, тим більше, коли мова йде про нерухомості? Виходячи з найменування юридичного факту, стає зрозуміло, що мова йде про можливості користуватися житловою площею – проживати на ній і законно розпоряджатися її елементами.

Існує поняття власника. Це особа, що володіє найбільшим обсягом прав щодо житла. Власник здатний володіти, розпоряджатися і користуватися житлом – але тільки в тій мірі, що не порушує права інших громадян.

В Радянській Росії житлоплоща була прив’язана до прописку. У нинішній час все трохи інакше. Наймач не здатний позбутися документа про місце реєстрації, навіть якщо він покинув своє житло добровільно. З-за цього виникає цілий ряд труднощів.

Наприклад, важко буде впустити нових мешканців, відсутня можливість приватизувати будинок, підвищуються платежі за комунальні послуги і т. д.

Єдиний можливий вихід – звернутися в судову інстанцію, яка винесе рішення про визнання громадянина таким, що втратив право користування приміщенням житлового типу.

Можливо втратити право на житло?

Людина може мати власний будинок або квартиру, володіти документом про місце прописки і справно платити податки. Однак незабаром він отримує повістку до суду, де визнається такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Чи можливий подібний сценарій в реальному житті? На жаль чи на щастя, це дуже дієвий і поширений випадок. Однак не все так просто. Найчастіше мешканці того чи іншого приміщення мають на нього набагато більше прав, ніж законний власник.

Йдеться про дуже серйозну і складну проблему, вирішити яку без допомоги юристів практично неможливо. У випадку з позовом про втрату права на житло, мова йде про двох сторонах процесу: людині, що проживають у приміщенні, а також про особу, що вселив людини. Такою особою може виступати наймач або власник.

Наймачем є громадянин, який має право користування житлом. Воно укладає договір найму соціального характеру. Власник – це громадянин, повністю володіє житлом і володіє правом розпорядження.

У випадку з подачею позову про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, як наймачі, так і власники будуть володіти однаковими правами.

Таким чином, існує велика кількість обставин, за яких суд виносить рішення про людину, визнаного таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Верховний суд РФ навіть склав цілий список поширених випадків, коли виїзд з приміщення має насильницький, добровільна, примусова або будь-який інший характер.

Поняття безстрокового користування

Питання про судове визнання втрати права користування житловим приміщенням майже завжди пов’язаний з конфліктами і суперечностями. Нерідко виселяють мешканці починають активно боротися за свої права.

Читайте также:  Зміни до конституції україни в частині правосуддя - судова реформа.

Більш того, російське законодавство передбачає ряд випадків, за яких власник не має можливості позбавити людей права жити в приміщенні. Мешканці в такому випадку мають право переважного, а часом і зовсім безстрокового користування будинком або квартирою.

Оскаржити таке право не можна ніякими способами. Ось про яких громадян йде мова:

  • подружжя, що в офіційному шлюбі спільно нажили собі майно;
  • учасники договору ренти зі статусом довічного забезпечення;
  • родичі чи члени сім’ї власника, що колись проживали в будинку, а саме до приватизації;
  • особи, що отримали відмову заповідального характеру;
  • минулі власники приміщення, що відмовилися від участі в приватизації для нових мешканців.

Мають представлені громадяни можливість розпоряджатися своїм майном, наприклад продавати його? За законом, немає. У той же час немає ніяких підстав для визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Втрата прав на житло

Розібравшись з громадянами, які не можуть втратити свої права на житло, варто перейти до іншої, менш захищеної категорії осіб. тепер варто Поговорити про людей, яких можна визнати такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Власники або наймачі повинні звернути увагу на наступних громадян:

  • Подружжя, які розривають офіційний шлюб, при цьому житлова площа не відноситься до спільно нажитого майна. Вона може бути подарованої або придбаної кимось одним з подружжя.
  • Особи, які уклали угоду про відчуження нерухомого майна, але лише у випадках, коли власник продав свій будинок або квартиру.
  • Особи, які постійно порушують правила користування будинком або квартирою. В даному випадку доведеться довести порушення гігієнічних і санітарних вимог, заподіяння шкоди майну, аморальну поведінку і т. д.
  • Громадяни, які упустили закінчення строку договору найму, в тому числі якщо мова йде про муніципальній квартирі.
  • Мешканець, тривалий час відсутній або не оплачує комунальні рахунки без поважної причини.

У випадку з останнім пунктом все дуже просто. Суд запросто позбавить прав людини на житло, навіть не взявши до уваги наявність документа про постійну реєстрацію. Часом борги виростають до таких величезних сум, що вилучення будинку і зняття з житлового обліку не складе для держави ніякої праці.

Визнання власника такою, що втратила право користування житловим приміщенням

Необхідно, нарешті, звернути увагу на випадки втрати будинку або квартири її власником. Практика визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням завжди передбачає низку обставин.

Так, варто звернути увагу на статтю 29 російського Житлового кодексу, в якій йдеться про самовільне перепланування або перевлаштування квартири. Результатом таких дій буде примусова постановка житла на торги, де воно буде продано.

Залишилися після відрахування витрат фінанси будуть передані власнику.

Таким чином, суд законно позбавляє громадянина можливості проживати в приміщенні. Причиною тому є небезпечні для дії власності, тим більше коли йдеться про приміщення у багатоквартирному будинку.

Самовільна перебудова набагато небезпечніше, ніж здається. Нерідко власник починає трощити стіни, рубати підлогу і реалізовувати інші роботи по зміні встановленої конфігурації.

Подібного роду дії можуть призвести до привласнення будинку аварійного статусу.

Безгосподарне поводження як причина виселення

Другою підставою для позбавлення власника будинку є невідповідне законом поводження з житловим приміщенням.

У такому випадку слід звернути увагу на статтю 293 російського Цивільного кодексу, в якій йдеться про безгосподарність власників.

Якщо власник квартири постійно порушує інтереси чи права своїх сусідів, використовуючи житло не за призначенням, або ж звертається з будинком безхазяйним чином, то квартира чи будинок можуть бути законно продані на публічних торгах.

Що розуміється під безгосподарним поводженням? Як правило, це небажання робити ремонт в квартирі або, що ще гірше, поводження з житлом таким чином, що в ньому жити стає неможливо. В даній ситуації громадянин отримує позов про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Ще однією причиною для легальної втрати житла буде незаконне його придбання.

Відповідно до статті 302 російського Цивільного кодексу, суд може встановити, що квартира вибула з володіння минулого власника незаконним чином: проти його волі, з підробленої документацією і т. д.

Якщо винуватцем у даному випадку не є покупець, то право на житло просто втрачається. У разі якщо покупець був ще й замішаний в нелегальному придбання будинку, то заводиться кримінальна справа.

Звернення стягнення і державні потреби

Варто звернути увагу на останні дві обставини, які можуть послужити причинами для втрати власником свого житла. Перша причина – так зване звернення стягнення. Мова йде про випадки, коли об’єкти нерухомості мають характер застави.

Тут варто згадати про статтю 78 ФЗ “Про іпотеку”, в якій закріплюється можливість вилучення житлового приміщення при утворенні великої заборгованості.

В даному випадку справу вирішує суд, який і виносить постанову про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Позов виглядає наступним чином:

Друга обставина пов’язана зі статтею 32 російського Житлового кодексу. В ній розповідається про вилучення земельної ділянки для регіональних або загальнодержавних потреб. У цьому випадку власник отримає грошову компенсацію. Простий приклад – будівництво дороги або зведення об’єкта інфраструктури.

Варто також зазначити, що зовсім нещодавно законодавці прийняли норму, згідно з якою, ФСБ має право вилучати будь-які земельні ділянки. Поки не зовсім зрозуміло, які особливості будуть мати подібні процедури, так як випадків на практиці поки ще не було. Проте в експертних колах вже почалися суперечки про те, чи не порушує така норма російську Конституцію.

Втрата наймачем прав

Розібравшись з власниками житлових приміщень, варто перейти до наймачам. Порядок визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням дещо відрізняється. Зокрема, йдеться про договорі соціального найму.

Необхідно звернутися до статті 83 російського Житлового кодексу, в якій розповідається про виселення наймача за небажання або неможливість оплачувати комунальні послуги. Закон закріплює точний період, протягом якого за житло можна не платити. Це півроку. На практиці ж все трохи інакше. Повинен пройти як мінімум рік, щоб хтось порушив справу.

Тільки тоді буде можливим визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Хоча періодично мешканцеві будуть приходити порядку з попередженнями.

Наступні обставини, при яких перспективи втрати права користування будинком стають все ближче і відчутніше, багато в чому схожі на причини позбавлення житлових прав власника. Це руйнування або сильне пошкодження будинку, систематичне порушення інтересів сусідів, використання житла не за призначенням і т. д.

Позов до суду: характеристика та зразок

Визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням майже завжди вирішується через суд. У таких випадках необхідно скласти грамотний судовий позов, який послужив би початком успішного діловодства.

Відразу варто відзначити, що документи бувають різних типів, залежно від сформованої ситуації, статусу позивача і відповідача, характеру порушення і т. д. Тим не менш, так звана “шапка” у заяви завжди однакова.

Вказується ім’я позивача (прізвище та ініціали заявника), а також адреса і найменування суду. Дані про відповідача і третій особі також вносяться в позов про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Зразок титулу виглядає наступним чином:

Далі вказується вартість ціни позову державного мита. Як правило, держмито в районний суд становить 300 рублів. Після описується безпосередньо ситуація. Наприклад, заявник позиціонує себе як позивача, після чого розповідає про відповідача: про те, коли він був вселить у житло, яке допустив порушення і що потрібно з ним зробити.

Позовну заяву бажано складати разом з адвокатом. Фахівець у галузі юриспруденції підкаже, як можна уникнути можливих проблем, попередить про труднощі й допоможе його успішно вирішити справу.

Визнання неповнолітніх такими, що втратили право користування житловим приміщенням

Як йде справа з власниками житлових приміщень, які не досягли 18 років? Чи мають вони будь-якими правами щодо свого майна? Перший і самий важливий вид права, а саме володіння, закріплений за дитиною спочатку. Його не можна ліквідувати, змінити або яким-то чином вилучити.

У випадку з користуванням все не так однозначно. Все залежить від того, що саме ухвалив суд щодо дитини: можливо, до настання повноліття не досягла 18 років особа так і не зможе побачити свого будинку.

Однак, якщо у дитини є опікуни чи піклувальники, то користування житлом дуже навіть можливо.

Нарешті, розпорядження. Чи має право дитина на продаж, передачу, дарування або на будь-яку іншу операцію? Чи можливо визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням? Як правило, немає, така можливість у неповнолітніх відсутня. Виняток становить емансипація – визнання судом неповнолітньої особи дієздатним.

Ссылка на основную публикацию