Позовна заява про визнання права власності на майно, виключення з акту опису майна та звільнення з-під арешту

В кінці цієї статті ви зможете ознайомитись з позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування та рішенням суду (приклад з нашої судової практики).

Що робити, якщо документи на квартиру або на нерухомість втрачені? Як отримати спадщину? Як правильно написати та подати позовну заяву?

Саме з такими питаннями до нас звертаються клієнти. Відновлювати документи неможливо, оскільки померлий не може видати довіреність, а державні органи відмовляються взагалі спілкуватись з спадкоємцями.

В таких випадках необхідно подати позовну заяву про визнання права власності на спадкове майно при відсутності правовстановлюючих документів.

При визнанні права власності, судова практика виходить з того, що суд – це єдиний спосіб визнати право власність в порядку спадкування, оскільки в цьому випадку реалізується процедура доказування належності спірного майна померлому.

Визнання права власності в зв’язку з втратою документів також відбувається через подання відповідної позовної заяви. Наприклад, якщо померлий був членом будівельного кооперативу, виплатив всі кошти, але не оформив право власності, в цьому випадку, суд, при наявності доказів виплати коштів, визнає право власності на квартиру у будівельному кооперативі в порядку спадкування.

В яких випадках питання спадщини вирішують в судовому порядку?

Спадкоємцю, який прийняв спадщину, необхідно звертатися до суду:

  1. Якщо право на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.
  2. У разі відсутності оригіналів документів, що підтверджують право власності на спадкове майно.
  3. Якщо за життя спадкодавець не зареєстрував своє право власності в установленому законом порядку.

Наприклад, після смерті людини відкрилася спадщина у вигляді квартири в житловому кооперативі, яка належала померлому на підставі довідки про виплату пайового внеску в повному обсязі, але за життя він не зареєстрував своє право власності на цю квартиру в органах БТІ або Реєстраційної служби. У такій ситуації нотаріус відмовить спадкоємцям у видачі свідоцтва про право на спадщину і порадить звернутися в суд.Позовна заява про визнання право власності в порядку спадкування подається за місцезнаходження майна.

Позови подають також, якщо з якої-небудь причини необхідні для прийняття спадщини документи втрачено або неможливо отримати їх без рішення суду.

Можуть бути відсутніми документи на квартиру, будинок, земельну ділянку, при цьому зробити дублікати немає можливості через смерть спадкодавця. В останньому випадку спадкоємець фактично вступив у володіння майном, але не може його оформити належним чином.

  • Частою причиною звернення до суду стають суперечки між спадкоємцями: зміна черги спадкування, скасування заповіту, усунення від права спадкування тощо
  • Поширена ситуація: спадкоємець подає позов, мотивуючи його тим, що спадкодавець підписав заповіт, не розуміючи своїх дій; заявляє про права на майно на підставі того, що дбав про нього, проживав разом або витрачав свої кошти на догляд за померлим.
  • Якщо в документах сталася плутанина і на майно помилково накладено арешт або інші обмеження, питання також вирішується в судовому порядку.

Особливості процедури визнання права власності на спадкове майно!

До суду звертаються лише після відмови нотаріуса в оформленні свідоцтва на підставі однієї з причин (пропущення строку, відсутність всіх документів, інше). Справи розглядає районний, районний у місті, міськрайонний або міський суд за місцем проживання відповідача або знаходження нерухомого майна.

Відповідачами в таких справах виступають інші спадкоємці, які прийняли спадщину, в разі відсутності таких — сільські, селищні чи міські ради.

Слід скласти правильну позовну заяву і прикласти до неї всі необхідні документи. Їх список залежить від обставин справи. Юрист зі спадкового права визначить їх перелік конкретно для вашого випадку.

Зразок документу: Позовна заява про визнання права власності на спадкове майно 2018-2020

До Оболонського районного суду м. Києва

Позивач: ______ 04214, м. Київ, пр-т Оболонський ____, кв. __ РНОКПП: ___

  1. паспорт серії _______
  2. Відповідач: Київська міська рада 01044, м. Київ, ___________
  3. __________

Третя особа-1: Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів “_________” 04214, м. Київ, ________ Електронна пошта: ____________ Ціна позову:700000 грн.

Судовий збір: ___ грн.

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання права власності в порядку спадкування 2019

Позивач, _________, звернулася до Сьомої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після її батька, _____, який помер 17 травня 2017 року, внаслідок чого була відкрита спадкова справа № ____.Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із:- квартири, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. _________ та

— гаражного боксу № ___, що розташований в ГБК “___” за адресою: м. Київ, вул. _____, 1-2 поверх.

  • Держнотаріусом Сьомої Київської держнотконтори було відкрито спадкову справу № _ в рамках якої Позивачу було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану квартиру (копія свідоцтва про право на спадщину додається).
  • Окрім Позивача інших спадкоємців немає, що підтверджується довідкою Сьомої київської державної нотаріальної контори № ____ (оригінал довідки та підтвердження родинних зв’язків додаються).
  • Також слід зазначити, що відповідно до пункту 5 акту № 16 про приймання в експлуатацію закінченого будівництва об’єкта від 28 лютого 1996 року архітектурно-планування та конструктивна характеристика об’єкта: п’ятиповерхова гараж-стоянка призначена для збереження легкових автомобілів для індивідуального використання в боксах, розміром ___ з незалежним заїздом та виїздом по кожному з поверхів.

Відповідно до технічного паспорту на гараж (машиномісце) № 130 загальна площа гаражного боксу з підвалом становить 58 кв.м.

  1. Відповідно до свідоцтва про народження прізвище Позивача – “____” (копія свідоцтва додається).
  2. Щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору:
  3. Позивач звернулася до Сьомої Київської держнотконтори із проханням видати свідоцтво про право на спадщину на гаражний бокс № __, проте їй було відмовлено, оскільки правовстановлюючі документи на гаражний бокс відсутні (копія постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії додається).

Відповідно до довідки ГБК “____” № ____ від 23 листопада 2017 року, батько Позивача був власником гаражного боксу № __, поверх 1, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північна, 5 у Оболонському районі м. Києва (копія довідки додається).

Відповідно до ст. 1216 _________Відповідно до частини 1 ст. 1222 ЦКУ __________. Відповідно до ст. 1261 ЦКУ _________

Відповідно до частини 1 ст. 1296 ЦКУ __________

Щодо сплати судового збору:

Відповідно до Звіту про оцінку, вартість майна становить 700 000 (сімсот тисяч) грн. (копія витягу додається).

Отже 1 відсоток від 700 000 (сімсот тисяч) становить 7000 (сім тисяч) грн.

В порядку досудової підготовки до справи нами було вжито певних заходів, а саме подано два адвокатських запити до Головного територіального управління юстиції у м. Києві та до Сьомої Київської державної нотаріальної контори з проханням надати копію спадкової справи № ___ після померлого ____, однак в їх задоволенні було відмовлено.

  • Оригінали документів, що додані до позовної заяви, знаходяться у Позивача.
  • Докази, які сторона Позивача не може подати разом із позовною заявою:- копія спадкової справи № ____.
  • Вказаний доказ не може бути поданий у встановлений ЦПК строк з причини того, що Сьома держнотконтора своїм листом від _______ відмовила у наданні копії спадкової справи (копія листа додається).
  • Окремо повідомляємо, що Позивачем до вказаного Відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав іншого позову не подано.На підставі наведеного, а також керуючись статтям 4, 175, 177 ЦПКУ, статтями 126,127,1218,1222 ЦКУ, —
  • ПРОШУ:

1.Витребувати від ____________копію спадкової справи № __ після померлого ___.

2. Визнати за ______ (ідентифікаційний код _____) право власності на ________________________________________________________.

Додатки: — відсутність інших спадкоємців;- копія свідоцтва про народження Позивача;- копія свідоцтва про одруження Позивача від 01.09.2001 р.;- копія витягу із звіту про незалежну оцінку майна;- копія паспорту Позивача;- копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду Позивача ;- клопотання про витребування доказів;- ордер;

— копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Представник Позивача____________ “____” ______________ 2019 р.

Зразок рішення суду про визнання права власності в порядку спадкування

Позов про визнання права власності. Позовна заява про визнання права власності на нерухоме майно

Забезпечення цивільно-правовий захист речових прав здійснюється за допомогою комплексу юридичних засобів. Вони передбачені в законодавстві. Всі існуючі засоби формують цілісну систему захисту речового права.

Основні методи

У системі розрізняють наступні засоби:

  • Речове-правові способи (негаторные і виндикационные позови).
  • Юридичні зобов’язальні інструменти. До них відносять засоби:
  • грунтуються на охороні інтересів і прав сторін цивільної угоди;
  • використовуються для відшкодування шкоди та повернення безпідставно сбереженного або отриманого майна.
    • Прийоми захисту, виходять із загальних юридичних норм. До них відносять позови:
    Читайте также:  Неофіційна сплата аліментів: як підтвердити, що батько утримує дитину?
  • про визнання прав власності, в тому числі про звільнення об’єкта від арешту (виключення з опису);
  • про визнання недійсним акта, що ущемляє інтереси органів управління і державної влади;
  • про неправомірність припинення прав власності;
  • про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вилучення майна та ін.
  • Основні поняття

    Віндикаційним називають звернення про витребування майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов являє собою вимогу про усунення перешкод при реалізації прав власності.

    Виниклі труднощі не мають зв’язку з позбавленням господаря можливості володіння. Крім негаторного і виндикационного інструментів, закон надає ще один засіб – позов про визнання права власності.

    Такі звернення досить часто потрапляють на розгляд в арбітражні суди. Далі розглянемо, що собою являє позов про визнання права власності.

    Загальні відомості

    Більшість позовів про визнання прав власності відрізняється зобов’язуючим характером, у зв’язку з тим, що виходять з відносних правовідносин. Вирішення даних спорів здійснюється на підставі відповідних норм про спадкування, договірних взаємодій, спільного майна подружжя та інших.

    На практиці, проте, зустрічаються і вимоги, які звернені до третім особам. Вони, як правило, не мають з позивачем будь-яких відносних зв’язків.

    Наприклад, власник може вимагати визнання права власності від органів місцевого самоврядування, що відмовляє у видачі правовстановлюючих документів з причини того, що вони не були оформлені вчасно або не збереглися.

    Погасительная давність

    Незважаючи на те, що позов про визнання права власності використовується в судовій практиці з 19-го століття, його юридична природа та особливості залишаються на сьогодні дискусійним питанням. Зокрема, спірним залишається момент про застосування до нього погасительной давності.

    Думки фахівців у цьому питанні розділилися. Одні вчені виступають за застосування до таких вимог позовної давності в існуючих загальних рамках терміну. На думку інших юристів, її дія на такі звернення не поширюється через їх специфіки.

    На користь неприпустимість погасительной давності фахівці наводять такі аргументи:

    • Такі звернення захищають тільки оскаржене, а не порушене право.
    • У них немає матеріальних претензій до відповідача, які погашаються закінченням давності.
    • Такі позови пов’язані з тривалими правовідносинами. У зв’язку з цим, на них погасительная давність поширюватися не може.

    На користь допустимості наводяться такі аргументи:

    • Законом встановлені певні строки, протягом яких можна звертатися за захистом.
    • Особа, чиє право порушене, при тривалому не зверненні, ймовірно, не має інтересу до майна.
    • Цивільні взаємодії повинні мати стабільний та визначений характер.

    Також слід сказати, що в законодавстві РРФСР не було ніколи вказівки на те, що позови про визнання прав знаходяться в числі тих, на які погасительная давність не поширюється. Дана трактування норм актуальна і сьогодні. Власне, цим шляхом і йде існуюча в даний час судова практика.

    Характеристика

    Позов про визнання права власності може існувати в негативному або позитивному вигляді. Останній спрямований на підтвердження наявності у господаря майна юридичних можливостей розпоряджатися, користуватися і володіти річчю.

    Негативний позов передбачає встановлення відсутності у відповідача права на спірний об’єкт. Використовуючи цей засіб, суб’єкт отримує можливість підтвердити, що між ним і порушником є або не є юридичні зв’язки з приводу спірної речі.

    Слід зазначити, що предмет позову не спрямований виключно на констатацію правового відношення, яке склалося або не склалося між учасниками.

    Специфіка

    Для майнових відносин позов про визнання права власності має особливе значення. Це обумовлюється тим, що сама можливість володіння, розпорядження і користування може виступати в якості предмета спору (між фактичними і титульними господарями в тому числі).

    Що стосується природи даного засобу, то з цього питання єдності думок немає. Деякі фахівці визнають його як різновид віндикації, інші – як негаторний позов, треті – як самостійний інструмент захисту.

    Якщо ігнорувати самостійність даного інструменту, то в ряді випадків юридична кваліфікація домагань стає неможливою.

    Ситуація складеться таким чином, що віндикація стане непридатною через те, що майно в більшості випадків знаходиться у розпорядженні власника. Не можна вважати звернення негаторным.

    Це пов’язано з тим, що в даному випадку мають місце не просто перешкоди для реалізації правомочностей, а, по суті, відбувається юридичне, а в ряді випадків і фактичне вилучення майна з позбавленням власника всіх прав на нього. В той же час не можна віднести вимогу до зобов’язальних, оскільки воно зберігає вещный характер.

    Звернення на таке придбання права власності може бути спрямоване проти будь-якого стягувача, з чиєї волі майно включено в опис. Все це дозволяє вважати даний засіб самостійним інструментом захисту.

    Учасники спору

    В якості позивача з вимогою визнати право власності виступає господар індивідуально-визначеного майна. Він може як мати, так і не володіти ним. Його права заперечуються, заперечуються або не визнаються третьою особою, яка не має з власником відносних або зобов’язальних правовідносин щодо даної речі.

    Можливість звернутися з вимогою має і титульний власник. В якості нього, зокрема, може виступати суб’єкт права оперативного управління або господарського відання. Відповідачем вважається третя особа.

    Воно може як заявляти претензії на майно, так і не пред’являти вимог, але в жодному разі не визнавати за власником його прав на річ.

    Елементи спору

    В якості предмета позову виступає, як вище було сказано, виключно констатація факту того, що позивачу належить право власності. В даному випадку не передбачається вчинення відповідачем будь-яких дій.

    Прийняте за цим позовом рішення має усувати сумніви в приналежності права, забезпечити необхідну впевненість в його наявності, надати визначеність взаємодії між сторонами. Ухвала суду виступає також як база для реалізації певних можливостей, пов’язаних з володінням, розпорядженням і користуванням майном.

    Підстави права власності – це обставини, які є юридичним підтвердженням можливостей господаря речі. Вони можуть виходити із свідчень, наданих документів та інших доказів, які вказують на приналежність майна.

    Презумпція законності

    Цей інструмент забезпечує захист інтересів власників майна, якщо об’єкти права власності перебувають у їх володінні. Вона не відображена в нормативних актах, але фактично діє.

    Іншими словами, суд при розгляді в певних випадках, коли можливість вирішити спір по наданим доказам відсутня, може поставити крапку допомогою презумпції.

    Оскільки вона відображає незаперечний факт, що в більшості випадків фактичний власник майна має необхідні повноваження, не викликає сумнівів доцільність використання даного інструменту в арбітражній судовій практиці.

    Опис

    Об’єкти права власності можуть перебувати під арештом. Він передбачає заборону на користування, розпорядження та володіння майном. Арешт (опис) використовується як міра забезпечення виконання постанови про відшкодування шкоди або рішення про конфіскацію.

    В останньому випадку дії спрямовані на реалізацію інших юридичних можливостей осіб. Конфіскація, як правило, проводиться судовим виконавцем. Опис і заборона на розпорядження, користування, володіння може виступати як охоронна міра при відкритті спадщини.

    У цьому випадку її реалізує нотаріус.

    Спірні моменти

    В опис у ряді випадків помилково включають цінності, які належать іншій особі. Як правило, мова йде про вимогу одного з подружжя виключити його частку від загального майна або конкретних речей, які належать йому.

    Про це складається відповідну заяву на право власності. Спір з приводу звільнення майна з-під арешту розглядається в загальному порядку, встановленому законом для даних звернень. При цьому не буде мати значення причина, по якій забороняється право власності.

    На будинок, наприклад, арешт може накладатися:

    • У порядку реалізації заходів щодо забезпечення позову.
    • Як звернення стягнення на майно, що належить боржнику, з метою виконання вироку або рішення суду.
    • Як нотаріальна охоронна міра успадкованих цінностей.
    • В інших передбачених нормами випадках.

    Реалізація стягнення за рішенням суду не виступає як причина для відмови у прийнятті позовної вимоги. Уповноважений орган зобов’язаний розглянути звернення, якщо справа, у рамках якого накладено арешт, не дозволено. При визнанні неможливості розгляду суд зупиняє провадження про звільнення майна з опису.

    Позов “про Визнання права власності”: держмито

    Вона встановлюється у залежності від того, якими нормами керується той чи інший суд. Зокрема, в арбітражній практиці держмито за право власності аналогічна тій, що виплачується за зверненнями немайнового характеру. Це регламентує ст. 103 п. 2 АПК і ст. 333.21 п. 4 і 1 ПК.

    У них зазначено, що “ціна позову” – 4000 р. В судах загальної юрисдикції розрахунок здійснюється у відповідності з вартістю майна. В даному випадку посилаються на ст. 91 п. 1 і 9 ЦПК. Якщо вартість майна – від 1 млн р., то “ціна позову” – 13.2 т. р., далі – по 0.5 %.

    Читайте также:  Подать заявление на развод

    В середньому за кожен наступний мільйон доведеться заплатити 5 т. р.

    Земельне право

    Право власності при виникненні спірної ситуації слід підтверджувати, крім іншого, додатковими обставинами (при необхідності).

    Вони пов’язані з наявністю юридичних обґрунтувань користування, володіння і розпорядження житловим будовою, поученных господарем до 1-го липня 1990-го року. Від цього факту залежить набуття права власності на наділ.

    Також в якості додаткового обставини може виступати юридично обґрунтоване безстрокове (постійне) користування або довічне успадкування володінням, яке підлягає безкоштовному переоформленню.

    Причини звернень громадян

    Необхідність підтвердити право власності на ділянку може бути обумовлена невизначеністю статусу наділу. Формально, з одного боку, він знаходиться в муніципальному розпорядженні, володінні та користуванні.

    З іншого ж боку, надів являє собою в перспективі об’єкт права власності громадянина, у зв’язку з тим, що останній має можливість безкоштовно його переоформити на себе. Особливе значення має зацікавленість самого суб’єкта в отриманні юридичної обґрунтування своїх можливостей.

    В якості приводу на подання позову про визнання права власності на землю може також виступати відмова органів муніципального самоврядування в переоформленні документів. Такий відповідь на своє звернення громадянин може оскаржити.

    Однак у цьому випадку буде мати місце не спір про визнання прав власності, а порушення муніципальним органом повноважень у вигляді недотримання приписів, що регламентують порядок безкоштовного надання ділянки в користування, розпорядження і володіння.

    Висновок

    Необхідно зазначити, що без забезпечення суб’єктам реальної юридичного захисту неможливе встановлення повноцінних цивільно-правових відносин. Пред’являючи вимоги, людина не вимагає повернення володіння річчю, яка йому належить, чи припинення здійснення діяльності, яка заважає йому розпоряджатися, користуватися майном.

    Наприклад, заявляючи своє право інтелектуальної власності, громадянин домагається формального встановлення свого статусу. Такі ситуації виникають при оскарженні або ігнорування відповідачем юридичних інтересів особи.

    У сучасному світі право інтелектуальної власності має таке ж важливе значення, як обґрунтування володіння, розпорядження і користування нерухомим майном.

    Позовна заява про визнання права власності на спадкове майно

                                                               Луцькому міськрайонному суду

                                               Позивач:    П.І.Б

                                                               с. __________, вул. __________

                                               Відповідач: _____________ сільська рада

                                                               с. ________, вул. __________.

                                                                Ціна позову: 10 000 гривень.

    Позовна заява про визнання права власності на спадкове майно.

         Ми, з моїм чоловіком П.І.Б, з яким одружилися 1950 року під час перебування у шлюбі побудували будинок в с. _________, Луцького району, по вул. ________, ___, в якому проживали разом як чоловік і дружина, та вели спільне господарство, що підтверджується довідкою виданою ____________ сільською радою. Відповідно до ст.

    60 Сімейного кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності. Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна, дружини і чоловіка є рівними.

    Отже половина будинку за діючим законодавством повинна належати мені.

         16.10.2006 року мій чоловік П.І.Б. помер, про що видано свідоцтво про смерть. Після смерті чоловіка я прийняла спадщину шляхом постійного проживання з спадкодавцем. Крім мене з чоловіком у даному будинку більше ніхто не проживав.

    Інші спадкоємці за законом, які б могли претендувати на частку чоловіка після його смерті (наші діти) в період відведений для прийняття спадщини не виявили наміру її прийняти, заяв до нотаріуса про прийняття спадщини не пред’явили.

    Всі вони жили і живуть окремо від батьків і мають своє житло.

         У зв’язку з тим, що будинок не зареєстрований у органах БТІ, документів на будинковолодіння не збереглося, тому я в даний час не можу оформити на себе право власності на нього через нотаріуса.

    Належність даного будинку моєму чоловікові підтверджується Витягом з по господарської книги №20 за 2008 рік згідно особового рахунку № 1495 будинок з надвірними будівлями і спорудами належить П.І.Б (чоловіку) і знаходиться в с.

    ____________, по вулиці __________.

         Враховуючи ч.3. ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Про відмову від спадщини я не заявляла. Відповідно до ст. 1261 я є спадкоємцем першої черги, інші спадкоємці даної черги, наші діти не виявили наміру прийняти спадщину під час строку відведеного законом.

         Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 1223, 1261, 1268 Цивільного кодексу України, ст.60, 70 Сімейного кодексу України, 3,15,118 і 119 Цивільного процесуального кодексу України,-

    ПРОШУ:

    1. Визнати за мною, П.І.Б (позивачем) право власності на ½ будинку в с. _________ по вул. __________, як мою частку в спільній сумісній власності подружжя.

    2. Визнати за мною, П.І.Б. (позивачем) право власності на спадкове майно після смерті чоловіка в с. __________ по вул. ________ в розмірі ½ будинку.

    ДОДАТКИ:

    1. Копія позовної заяви на 2-х аркушах.

    2. Квитанція про сплату державного мита і витрат на ІТЗ.

    3. Копія Свідоцтва про одруження в 2-х екземплярах.

    4. Копія Свідоцтво про смерть в 2-х екземплярах.

    5. Копія довідки з БТІ в 2-х екземплярах.

    6. Копія довідки ____________ сільської ради від 23.05.2008 в 2-х екземплярах.

    7. Копія Витягу з по господарської книги ___________ сільської ради в 2-х екземплярах.

    8. Копія довідки з Волинського агентства нерухомості про вартість будинку і споруд в 2-х екземплярах.

         П.І.Б _________

    Виключення майна з опису

    У зв'язку з виконанням рішення суду, для забезпечення позову, в кримінальному провадженні та в інших закріплених законодавством випадках застосовується процедура накладення арешту на майно. В ході реалізації даної процедури виконавцями проводиться опис майна. Однак до опису іноді включаються речі, які не належать по праву власності особі, яка фігурує в справі з накладенням арешту.

    За таких обставин зацікавлені особи мають у своєму розпорядженні право оскаржити включення конкретного майна в опис.

    Правову підтримку для ефективного розв’язання даного питання готові надати фахівці адвокатського об'єднання АЛТЕКСА.

    Якщо вас цікавить виключення майна з опису, послуги адвоката нашої компанії в Києві дозволять знайти необхідні аргументи для суду, щоб відстояти ваші інтереси.

    Чим обґрунтовується виключення майна з акту опису й зняття арешту?

    Поширеними є випадки накладення арешту на майно боржника, який перебуває в сімейних відносинах. Однак дане майно на праві спільної сумісної власності належить також чоловікові/ дружині боржника. Поряд з цим, включення майна в опис може спричинити такі наслідки:

    • Передачу речей на зберігання
    • Заборону на здійснення всіх або деяких правочинів, пов'язаних з правом власності (володіння/ користування/ розпорядження)

    В подібній ситуації чоловік/ дружина боржника, інший член сім'ї чи інший зацікавлений суб’єкт вправі оскаржити легальність опису.

    Коли йдеться про спільну власність, мета судового розгляду – це визначення частки позивача у сімейному майні та вилучення даної частки з опису.

    Згідно із нормативно-правовими актами, зверненню стягнення або конфіскації потенційно підлягає тільки майно, котре є власністю боржника/ звинуваченого/ засудженого.

    Допомога адвоката з питань виключення майна з опису полягає у підготовці необхідних документів для суду й безпосередньому представництві в ході судового розгляду. Слід зауважити: захист майнових прав в подібних ситуаціях здійснюється двома шляхами:

    1. В позовному провадженні (подання позовної заяви).
    2. Через оскарження рішення/ дії/ бездіяльності виконавця (скарга підлягає судовому розгляду).

    Доцільний варіант дій вибирається адвокатом в залежності від особливостей ситуації.

    Якщо перевага віддається першому шляху розв’язання питання, то відповідачем при судовому розгляді виступає боржник чи особа, якій було передане майно після реалізації.

    Сам боржник, на майно котрого накладений арешт, не вправі подати позов про виключення майна з опису. Для цього суб’єкта законодавством встановлений інший порядок захисту інтересів.

    Чим корисна допомога юриста при складанні позовної заяви про виключення майна з акту опису й зняття арешту?

    Позови у даній категорії – це документи, при складанні яких слід враховувати масу нюансів. Ще до подання позовної заяви бажано передбачити ймовірну позицію суду у цій справі. Особливо важливо правильно викласти обставини у справі та сформулювати позовні вимоги, якщо позовна заява про виключення майна з акту опису й зняття арешту стосується спільної власності подружжя.

    Читайте также:  Зразки договорів. у даному розділі ви завжди зможете знайти шаблон договору та форми, які вам потрібні

    Вагомий для судової інстанції фактор – джерело формування спільної власності. Це питання потрібно ретельно опрацювати. Суд може відмовити у виключенні майна з опису, якщо буде доведено, що речі купувалися на кошти, отримані злочинним шляхом.

    Рівень складності справи підвищується, коли йдеться про позов стосовно частки в загальній власності на неподільну річ. Порядок зняття арешту з даної речі врегулюється відповідно до положень ст.321, 358 й 364 Цивільного кодексу України. Зокрема – суд знімає арешт з даної речі за умови стягнення з позивача компенсації за частку, яка належить боржнику.

    Також досить високим рівнем складності відзначаються справи стосовно зняття арешту з майна, котре є предметом іпотеки (застави), або з купленого за кредитні кошти. Як треті особи при розгляді таких справ залучаються кредитори або іпотекотримачі. Кожна ситуація потребує окремої уваги з боку фахівця! Ніж думати та сумніватися, краще телефонуйте нам, щоб разом шукати вихід!

    Цивільне право України — Дзера О.В. — Позов про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту)

    Накладення арешту на майно застосовується як спосіб забезпечення цивільного позову (ст. 152 ЦПК України, ст. 67 ГПК України). Відповідно до ст.

    186 КПК України при обшуку або виїмці можуть бути вилучені предмети і документи, які мають значення для справи, а також цінності і майно обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна, які у встановленому порядку перелічуються у протоколі обшуку або виїмки чи в доданому до нього опису.

    Опис майна здійснюється також у порядку вжиття заходів щодо охорони спадкового майна державним нотаріусом.

    Опис (арешт) майна здійснюється державною виконавчою службою її державними виконавцями в процесі здійснення виконавчого провадження відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

    Позивачами за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що описане майно належить їм, а не боржникові, можуть звернутись до суду з позовом до стягувана і боржника про визнання права на описане майно і про виключення цього майна з опису. Таке правило передбачалося в ст.

    385 ЦПК України, який втратив чинність. Подібне правило нині передбачене в Законі «Про виконавче провадження», в ст.

    59 якого записано, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

    Потреба у поданні такого позову виникає тому, що накладення арешту на майно та включення його до опису супроводжується встановленням обмежень у його правовому режимі і, нарешті, може призвести до звернення стягнення на нього, конфіскації тощо. Ці обмеження можуть полягати у наступному.

    • По-перше, власник може бути позбавлений на певний період можливості здійснювати усі правомочності (володіння, користування і розпорядження), якщо майно вилучене у боржника, обвинувачуваного, підсудного чи інших осіб і передане на зберігання стороннім особам або спеціальним організаціям.
    • По-друге, описане майно, наприклад жилий будинок, може бути залишене у володінні та користуванні боржника, обвинуваченого, підсудного із застосуванням заборони на здійснення розпорядження цим майном.
    • По-третє, може бути накладена заборона на користування і розпорядження описаним майном, без вилучення із володіння боржника чи інших уповноважених осіб.

    Стаття 126 КПК України визначає порядок забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

    Відповідно до цієї статті майно, на яке слідчий накладає арешт, описується і вилучається у обвинувачуваного чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, або передається на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинувачуваного чи іншим особам.

    З позовом про виключення майна з опису мають право звертатися особи, дії яких не спричинили накладення арешту на майно, але, на думку яких, до опису включено належне їм майно.

    Ними можуть бути члени сім'ї боржника, обвинуваченого, інші особи.

    Що до самого боржника, обвинуваченого, то вони можуть захистити свої інтереси та оспорити законність опису майна в ході розгляду справи, порушеної у зв'язку з їх діями.

    У судовій практиці особливо поширені позови про виключення з опису майна, яке становить спільну власність позивача і відповідача. У таких випадках суду належить визначити частку позивача в спільному майні і вилучити її з опису, оскільки зверненню стягнення чи можливій конфіскації підлягає лише те майно, яке є власністю боржника, обвинуваченого, засудженого.

    Розглядаючи такі справи, важливо враховувати як загальні положення матеріального права про власність і її захист, так і ті положення, які регулюють відносини спільної власності. При цьому, як зазначив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27 серпня 1976 р.

    (з наступними змінами), якщо згідно з вироком підлягає конфіскації конкретне майно, що становить спільну сумісну власність подружжя, членів сім'ї чи фермерського господарства, позови інших учасників спільної власності про виключення майна з опису їх частки цього майна можуть бути задоволені, якщо не залишилось іншого спільного майна або його залишилось менше, ніж припадає на їх частку.

    Однак така позиція Пленуму є певною мірою непослідовною, адже в постанові нічого не сказано в цьому аспекті про спільну часткову власність, яка, до речі, також може виникати між подружжям, членами сім'ї, членами фермерського господарства тощо.

    При розгляді справ про виключення майна з опису має враховуватися також джерело створення спільної власності. Так, відповідно до ст. 73 Сімейного кодексу, ст.

    380 ЦПК України при відшкодуванні шкоди, завданої злочином одного з подружжя, стягнення може бути накладене на майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що його було придбано на кошти, здобуті злочинним шляхом.

    Отже, за таких обставин позивачеві може бути відмовлено у виключенні з опису його частки у спільній власності.

    У справах про виключення майна з опису завжди залучаються два або більше відповідачів: боржник; особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, в необхідних випадках — особа, якій було реалізоване майно.

    Коли ж опис проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, відповідачем притягується відповідний фінансовий орган (п.

    4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 р.).

    У юридичній науці немає єдності щодо правової природи позовів про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту). В одних випадках такий позов розглядають як різновид віндикаційного, в інших — як негаторний позов1. Іноді його відносять до позову про визнання права власності.

    Виходячи з вищенаведеного аналізу можна зазначити, що кожна з наведених точок зору може бути правильною, але лише в певній ситуації, тобто залежно від змісту обмежень, встановлених щодо описаного майна.

    Так, якщо позивач внаслідок опису майна позбавлений усіх трьох правомочностей, то позов може мати ознаки віндикаційного позову (наприклад, у разі вилучення описаного майна і передачі його на зберігання спеціальним охоронцям).

    Якщо ж щодо описаного майна застосовано заборону на його використання чи розпорядження, то позов матиме ознаки негаторного позову.

    Щодо визнання позову про виключення майна з опису самостійним речовим позовом про визнання права власності, то для такого твердження немає достатніх підстав, оскільки звернення ло суду лише з вимогою про визнання права власності на описане майно не може забезпечити виключення його з опису.

    Тому, як правило, в позові мають міститися лві вимоги: про визнання права власності (володіння) на описане майно та виключення його з опису. Власне про це прямо сказано в ст.

    59 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою особи, які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом до стягувача і боржника про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

    Визнання права власностіЗахист права спільної власностіВизнання незаконним правового акта, яким порушується право власностіЗахист права власності за позовами про визнання правочинів недійсними Зобов'язально-правові засоби захисту права власності Глава 37. Загальна характеристика речових прав на чуже майно1. Поняття та види речових прав на чуже майно2. Право володіння чужим майном3. Право користування чужим майном (сервітут)4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)

    Ссылка на основную публикацию