Позовна заява про захист порушених прав на житло

arrowLeftСудові спори при захисті правsearchПошукових запитів:170price-labelСередня ціна: ~ 2950 грн

При порушенні прав громадянина чи юридичної особи у сфері цивільного права і бажанні відстояти свої права потрібно правильно скласти позовну заяву, яка і дасть старт судовому розгляду. У цьому вам допоможуть профільні фахівці, які надають дану послуг.

Судові органи створювалися, щоб нести правосуддя і допомогу людям шляхами і методами, які цивілізоване суспільство вибудовувало роками.

Позовна заява – це той важіль, який допомагає запустити процес правосуддя, але за умови, якщо людина розуміє, на що йде і знає, як влаштована процедура судових тяжб.

Дану заяву необхідно скласти грамотно, виконуючи всі норми, які регулюють її структуру, щоб судові органи почали розглядати проблему, яка виникла у людини.

Але на жаль, не всі мають глибинні пізнання в правовій сфері, а ті хто хоч трохи розбираються, не завжди можуть устежити за всіма нововведеннями, які відбуваються кожен день, щоб правильно написати заяву і почати процес. Саме для таких ситуацій і існують юристи, які допоможуть правильно скласти заяву, щоб захистити свої права і проконсультують, як і з чого почати.

Що таке позовна заява

Позовна заява – це спосіб відшкодування збитків, відновлення несправедливості і регулятор виконання тих претензій (звичайно ж обґрунтованих), на які претендує позивач.

Дана заява висувається в бік відповідача, який, як думає позивач, зробив певні дії, що завдали збитки або обмежили права позивача.

Дана форма заяви – це прохання, вимога до суду для відновлення справедливості, яке подається в письмовій формі і надсилається до суду.

Навіщо потрібно складати позовну заяву

Причин і ситуацій може бути дуже величезна кількість. Під вимоги до суду потрапляють порушення всіляких договорів, неправомірне поводження державних службовців, незаконне поводження роботодавців з підлеглими, виписка штрафу, який не був призначений людині, абсолютно будь-яка дія, якя на думку людини і закону є не правомірним на її адресу.

Як відбувається процедура подання позовної заяви

Щоб подати заяву, необхідно зробити наступні дії:

  1. Заява складається коротко і по суті вимоги і підкріплюється фактами і нормами законів.
  2. Відправка позову здійснюється в суд, який знаходиться за місцем проживання заявника або відповідача.
  3. У випадках коли відповідач юридична особа, необхідно звертатися до суду, який розташований за місцем її реєстрації.
  4. Заяву необхідно відправити особисто, через довірену особу або поштою.
  5. Важливо зберегти квитанцію відправлення листа до тих пір, поки заявник не отримає зворотний зв'язок.
  6. Подача здійснюється в двох примірниках позовної заяви.
  7. Якщо заява складена вірно, суд приймає його, а заявнику повідомляють про рішення суду, після чого судові органи починають займатися справою, описаною в заяві. Якщо все вірно складено, суд прийме цю заяву, повідомить про це відправника і почне розгляд справи.

Які документи потрібні для подачі позовної заяви

  • копія документа, що посвідчує особу відповідно до чинного законодавства;
  • у випадках коли не сам позивач буде вести справу або не може з якихось причин подати заяву, виписується довіреність і відправляється копія;
  • докази того, що позивач відправив відповідачу одну з копій заяви;
  • документ, що підтверджує оплату судового збору і т.д.

search   Обрати спеціаліста У каталозі послуги розділені по категоріям – це дозволить зберегти ваш час при пошукуПісля переходу в потрібну категорію, вам буде не важко знайти потрібну послугуНа сторінці знайденої послуги ви зможете обрати юриста, який допоможе вирішити вашу проблемуЗаключним етапом буде відправка заявки обраному юристові на розглядСхожі послуги Можливо, ви шукали саме ці послуги search   Показати всі

Позовна заява про захист прав споживача

Придбаний товар виявився неякісним? Роботу підрядник виконав, але не вклався в термін? Оплачена послуга не виправдала очікування? Знання основ прав споживачів допоможе впевнено почувати себе в суді, захищаючи порушені права. А також вести конструктивний діалог з продавцем на досудовій стадії. претензію споживача ви знайдете на нашому сайті.

Не варто забувати, що ми є споживачами не тільки при купівлі-продажу. Законодавство в зазначеній сфері поширюється і на страхування, і на банківські послуги, медичні, будівельні (забудовник) і багато інших. Коли людина в особистих, сімейних цілях звертається до професійному учаснику ринку. І отримує якісь послуги, блага.

  • Завантажуйте зразок позовної заяви про захист прав споживачів і читайте рекомендації юриста в області споживчих прав.
  • Завантажити зразок:
  • Позовна заява про захист прав споживача

Приклад позовної заяви

  1. У Білогірський міський суд
  2. Амурської області
  3. позивач
  4. : Петросухов Сергій Васильович,
  5. зареєстрований за адресою:

676850, м Білогірськ, вул. Ясенева, д. 257

Тел. 894754898721

658300, м Білогірськ, вул. Волошкова, д. 37.

Ціна позову 55 500 руб.

21 квітня 2020 року між мною — споживачем, і ТОВ «Покрівля +» — виконавець, укладено договір підряду № 41985 на здійснення до 1 вересня поточного року покрівельних робіт приватного будинку по вул.

Ясенева, д. 257. Робота розпочата 5 червня 2020 р закінчилися 31 серпня 2020 р Я повністю розрахувався з відповідачем 01 вересня шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок організації.

02 вересня я виявив, що дах пропускає воду. Приймаючи роботу про недоліки я не знав і не міг знати. Була сонячна, ясна погода. Роботу приймав (Акт приймання виконаних робіт) 31.08.

2020 р Таким чином, робота виконана з недоліками. Які є істотними, оскільки причина пропуску води в використанні неякісних матеріалів. Відповідно до ст.

29 Закону про захист прав споживачів я вправі відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків.

Для отримання юридичної допомоги я звернувся в ТОВ «Правознавець». За договором надання юридичних послуг юрист склав позовну заяву про захист прав споживача. Вартість послуги становила 3500 руб.

Діями Підрядника мені завдано значної моральної шкоди: з 02 вересня 2020 року по теперішній час я відчуваю значні труднощі з ліквідацією наслідків неякісних робіт. Несу додаткові розтрати в зв'язку з залученням іншої організації.

І все це в поганих погодних умовах.

Керуючись ч. 6 ст. 29 Закону «Про захист прав споживачів» ,

прошу:

  1. Стягнути з ТОВ «Покрівля +» вартість оплачених мною робіт за договором підряду в розмірі 55 500 руб., Компенсацію заподіяної мені неправомірними діями відповідача моральної шкоди в розмірі 19 500 руб.
  2. Стягнути з ТОВ «Покрівля +» витрати по складанню позовної заяви 3 500 руб.

Додаток:

  1. Позовна заява відповідача 1 прим.
  2. Договір підряду № 41985 від 31.05.2020

Заява про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог. Фаховий коментар

“Юридическая практика” № 8 от 22 февраля 2011 года.

Святошинський районний суд м. Києва

Позивач: Василенко Іван Ігорович,
вул. Кайсарова, 7, кв. 53, м. Київ, 03022

Номер засобу зв’язку відсутній

Відповідач-1: Петров Сергій Павлович,
вул. М. Раскової, 14, кв. 21, м. Київ, 02002

Номер засобу зв’язку невідомий

Відповідач-2: Сидорчук Валентина Олегівна,
пр-т Академіка Глушкова, 2, кв. 94, м. Київ, 03187

  • Номер засобу зв’язку невідомий
  • Ціна позову: 5 366 455,34 грн
  • ЗАЯВА
    про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог
    (у порядку статті 31 ЦПК України)

У провадженні Святошинського районного суду м. Києва знаходиться справа за позовом Василенка І.І. до Петрова С.П., Сидорчук В.О. про стягнення заборгованості за договором позики.

Відповідно до частини 2 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України), крім прав та обов’язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач — пред’явити зустрічний позов.

Користуючись наданим частиною 2 статті 31 ЦПК України правом, даною заявою позивач змінює підстави заявленого позову та зменшує розмір позовних вимог, що обґрунтовується такими обставинами.

7 серпня 2006 року між Василенком І.І. та Сидорчук В.О. було досягнуто домовленості про укладення договору купівлі-продажу об’єктів нерухомості в будинку № 7 по вулиці Леваневського в м. Одесі, в силу якої Сидорчук В.О. мала придбати зазначені об’єкти та, в подальшому, здійснити їх відчуження особисто Василенку І.І.

Того ж дня Василенко І.І. передав Сидорчук В.О. грошову суму в розмірі 450 000,00 (чотириста п’ятдесят тисяч доларів) доларів США як завдаток за вищезазначеним договором, про що з боку Сидорчук В.О.

Читайте также:  Боротьба з тінню

власноруч була складена відповідна розписка. При цьому за виконання Сидорчук В.О. вищевказаних зобов’язань взяв на себе відповідальність знайомий Василенка І.І. — громадянин Петров С.П.

, що підтверджується змістом договору поруки від 7 серпня 2006 року.

Наведені обставини підтверджуються, зокрема, змістом розписки від 7 серпня 2006 року, випискою ЗАТ «ОТП БАНК» про рух грошових коштів на рахунку Василенка І.І. станом на 7 серпня 2006 року, а також договором поруки від 7 серпня 2006 року, що знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації — з моменту державної реєстрації.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Проте своїх зобов’язань Сидорчук В.О., згідно з досягнутою з Василенком І.І. домовленістю, не виконала, оскільки договору купівлі-продажу об’єктів нерухомості в будинку № 7 по вулиці Леваневського в м.

Одесі в подальшому з ним не уклала, і отримані нею кошти не повернула, що підтверджується відсутністю відповідних відомостей у витягу з Державного реєстру правочинів на запит органу державної влади № 7344956 від 1 червня 2009 року та наявністю у Василенка І.І. оригіналу розписки від 7 серпня 2006 року.

Відповідно до змісту розписки від 7 серпня 2006 року, грошова сума в розмірі 450 000,00 (чотириста п’ятдесят тисяч доларів) доларів США була передана Сидорчук В.О. як завдаток для укладення в подальшому договору купівлі-продажу нерухомості.

Згідно зі статтею 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За змістом статті 570 ЦК України внесення завдатку як спосіб забезпечення зобов’язання може мати місце лише у випадку наявності самого зобов’язання, яке випливає з договору, укладеного сторонами. Оскільки договір купівлі-продажу нерухомості між Василенком І.І. та Сидорчук В.О. укладений не був, суму, передану Сидорчук В.О., необхідно вважати авансом.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому матеріали справи вказують на те, що розпискою Сидорчук В.О. від 7 серпня 2006 року строк виконання відповідачем обов’язку щодо повернення коштів не встановлений, що дає підстави стверджувати про наявність у позивача права вимоги щодо виконання Сидорчук В.О. даних обов’язку в будь-який час відповідно до вказівок вищенаведеної норми.

Зазначена правова позиція також міститься в ухвалі Верховного Суду України від 10 грудня 2008 року та рішенні Верховного Суду України від 14 квітня 2010 року, якими Верховний Суд України, посилаючись на частину 2 статті 530 ЦК України, зазначає про правомірність пред’явлення вимоги, щодо виконання зобов’язання строк (термін) виконання якого не встановлений, у будь-який час.

Разом із тим, на вимогу Василенка І.І. взимку 2008 року під час телефонної розмови стосовно виконання відповідачем зобов’язання щодо укладення договору купівлі-продажу об’єктів нерухомості в будинку № 7 по вулиці Леваневського в м. Одесі Сидорчук В.О. в односторонньому порядку відмовилась від укладання зазначеного договору, а на вимогу Василенка І.І.

щодо повернення грошових коштів Сидорчук В.О. прямо заявила про своє небажання повертати передану їй суму. Факт пред’явлення зазначених вимог визнається відповідачем Петровим С.П. в письмових запереченнях проти позовних вимог, а тому не підлягає доказуванню згідно з частиною 1 статті 61 ЦПК України.

Крім того, даний факт підтверджується актом приймання-передачі грошових коштів від 28 лютого 2008 року.

Надалі своїх зобов’язань Сидорчук В.О. згідно з досягнутою із Василенком І.І. домовленістю також не виконувала, договору купівлі-продажу об’єктів нерухомості в будинку № 7 по вулиці Леваневського в м.

Одесі з ним не уклала і отримані нею кошти не повернула, що підтверджується відсутністю відповідних відомостей у витягу з Державного реєстру правочинів на запит органу державної влади № 7344956 від 1 червня 2009 року та наявністю у Василенка І.І.

оригіналу розписки від 7 серпня 2006 року.

У подальшому Василенко І.І. пред’явив письмові вимоги про повернення йому грошових коштів, що підтверджується вимогою від 22 травня 2009 року, описом поштового відправлення від 25 травня 2009 року, фіскальним чеком від 25 травня 2009 року, описом поштового відправлення від 4 серпня 2009 року, фіскальним чеком від 4 серпня 2009 року, що знаходяться в матеріалах справи.

Проте й після цього Сидорчук В.О. грошей не повернула та під будь-яким приводом ухиляється від виконання своїх зобов’язань. Крім того, передана Сидорчук В.О. сума не була повернена й поручителем — Петровим С.П., що змусило Василенка І.І. звернутися до Святошинського районного суду із позовом про стягнення грошових коштів.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За таких обставин заборгованість Сидорчук В.О. станом на 28 січня 2011 року складає 5 366 455,34 грн (обґрунтований розрахунок заборгованості додається).

Відповідно до статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

  1. Відповідно до частини 1 статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
  2. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту інших вимог, що зазвичай ставляться.
  3. Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
  4. Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
  5. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України, примусове виконання обов’язку в натурі є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
  6. Відповідно до статті 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
  7. На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 3, 118, 119, 120 ЦПК України,
    ПРОШУ:
Читайте также:  Право на таємницю усиновлення

Стягнути солідарно з Сидорчук Валентини Олегівни та Петрова Сергія Павловича на користь Василенка Івана Ігоровича 5 366 455,34 (п’ять мільйонів триста шістдесят шість тисяч чотириста п’ятдесят п’ять) грн 43 коп., з яких: сума авансу — 3 652 957 грн 81 коп., сума інфляційного збільшення — 1 414 152 грн 23 коп., сума трьох відсотків річних — 299 345 грн 30 коп.

  • Додаток:
  • Розрахунок заборгованості.
  • Копії заяви в порядку статті 31 ЦПК України з доданими документами.

28.01.2011 р.

Василенко І.І. ___________________

Комментарий предоставляется языком оригинала

Комментарий эксперта: Андрей БАЛИЦКИЙ, юрист ЮФ «Центр правового консалтинга»

В соответствии с частью 2 статьи 31 Гражданского процессуального кодекса (ГПК) Украины, кроме прав и обязанностей, определенных в статье 27 настоящего Кодекса, истец имеет право в течение всего времени рассмотрения дела увеличить или уменьшить размер исковых требований, отказаться от иска, а ответчик вправе признать иск полностью или частично. До начала рассмотрения судом дела по сути истец имеет право путем подачи письменного заявления изменить предмет или основание иска, а ответчик — предъявить встречный иск.

Предоставленное для заявление направлено на реализацию вышеуказанных процессуальных прав истца, а именно: права на уменьшение размера исковых требований и права на изменение оснований поданного иска.

Основания иска — это фактические обстоятельства, на которые ссылается истец в подтверждение заявленных исковых требований.

Таким образом, изменение оснований иска обусловлено стремлением истца привести упомянутые обстоятельства в соответствие с нормами материального закона, регулирующими спорные правоотношения и предметом иска, то есть фактическими требованиями истца к ответчику. Естественно, чем выше такое соответствие, тем выше вероятность удовлетворения заявленных исковых требований.

  1. Также необходимо обратить внимание на то, что до внесения изменений в ГПК Украины в соответствии с Законом Украины «О судоустройстве и статусе судей» № 2453-VI от 7 июля 2010 года процессуальный закон предоставлял истцу право осуществлять изменение оснований иска на протяжении всего времени рассмотрения дела, в то время как предписания новой редакции ГПК Украины дают возможность изменять основания иска исключительно до начала рассмотрения судом дела по сути, что способствует скорейшему рассмотрению дела и дисциплинирует участников процесса.
  2. Право истца на уменьшение размера исковых требований подразумевает изменение цены первичного иска, что может быть следствием уточнения расчета цены иска, частичного исполнения ответчиком спорного обязательства, изменения оснований или предмета иска и других обстоятельств, возникающих в процессе рассмотрения дела.
  3. Таким образом, рассматривая предоставленный документ в контексте вышеизложенного, можно отметить, что после подачи искового заявления истец счел необходимым изменить первичные исковые требования с взыскания долга по договору займа на взыскание суммы аванса.
  4. По нашему мнению, такое изменение является целесообразным, поскольку из содержания заявления действительно усматривается факт получения ответчиком денежных средств с целью дальнейшего заключения договора купли-продажи недвижимости и невыполнение им указанного обязательства.
  5. При этом уменьшение размера исковых требований в данном случае является следствием уточнения расчета цены иска, а именно: расчета штрафных санкций не с момента выдачи истцу указанной в заявлении расписки, а с момента возникновения права требования в соответствии со статьей 530 Гражданского кодекса Украины, что, на наш взгляд, соответствует требованиям действующего законодательства.

Особливості охорони та захисту права на житло

Держава забезпечує
стабільність правовідносин власності.
При­ватна власність громадян як одна
з рівноправних форм власності охороняється
законом, її захист здійснюється судом.
Це право охороняється Конституцією як
актом найвищої юридичної сили та
від­повідними законами України.

Тільки
у невідкладних випадках, пов'язаних з
врятуванням життя людей і майна чи з
безпосереднім переслідуванням осіб,
які підозрюються у вчиненні злочину,
можли­вий інший, встановлений законом,
порядок проникнення до житла чи до
іншого володіння особи, проведення в
них огляду і обшуку (ст. 30). Ніхто не може
бути протиправно позбавлений права
влас­ності.

Конституція закріплює
принцип, за яким право приватної власності
на житло є непорушним.

Основоположні
конституційні правові засади охорони
та захисту прав на житло знайшли своє
закріплення також в інших законодав­чих
актах України. Так, відповідно до Закону
України «Про влас­ність», кожний
громадянин особисто або разом з іншими
має право на захист права власності.

Громадяни можуть
мати житло у приватній власності,
користу­ватися жилими приміщеннями
та іншим майном, успадковувати й
заповідати його, а також мати інші
майнові права.

Усім власникам
житла забезпечуються однакові умови
здійснен­ня своїх прав. Приватна
власність на житло є рівноправна з
іншими формами власності на житло.
Держава створює однакові умови для її
охорони й захисту. При цьому законодавством
також передбача­ється захист прав
громадян України як споживачів комунальних
по­слуг.

При порушенні наймодавцем,
орендодавцем або підприєм­ством, що
надає комунальні послуги, умов їх
надання, передбачених   договором,
наймач (орендар), власник приватного
житла має право на
зменшення розміру плати за відповідні
послуги відповідно до За- кону України
«Про захист прав споживачів».

Боротьба із зловжи­ванням монопольним
становищем здійснюється відповідно до
Зако­ну України «Про захист від
недобросовісної конкуренції».

Поняття: охорона
та захист прав на житло

Одним із важливих
показників охорони прав та законних
інтере­сів громадян на житло є
гарантованість захисту прав і законних
ін­тересів наймачів і власників житла.
У законодавстві немає визна­чення
поняття «охорона» та «захист»
житлових прав.

Необхідно зазначити,
що дослідження цього поняття завжди
по­сідало важливе місце в юридичній
науці. При цьому погляди вчених на це
поняття виявилися різними через наявність
розбіжностей у тлумаченні понять
«правова охорона» та «правовий
захист».

При-   хильники однієї
позиції пропонують розглядати правовий
захист як    систему юридичних
норм, спрямованих на попередження
правопо-   рушень та усунення їх
наслідків. Інші обмежують правовий
захист діяльністю
суду щодо попередження правопорушення
та відновлен­ня порушеного права.

Правову охорону прав і законних інтересів
громадян на житло в широкому значенні
можна визначити, як взяту в єдності всю
сукупність державно-правових (юридичних)
заходів, з допомогою яких забезпечується
правовий вплив на суспільні відно­сини,
що склалися, направлений на забезпечення
необхідних умов для захисту прав на
житло.

Процес охорони
реалізується через конкретні засоби
державно­го впливу, реакції державних
органів на прояви порушень прав гро­мадян,
що реалізуються у правовій формі.

Охорона без
захисту не може існувати самостійно
,
тому що за­хист проявляється тільки
в моменти порушення встановленого
ре­жиму охорони прав і законних
інтересів громадян на житло.

Право­ва
охорона житлових прав громадян, не
забезпечена реальним пра­вовим
захистом, не може досягти основної мети
— забезпечення прав і законних інтересів,
які вона встановлює.

А правовий захист
як форма реалізації прав і законних
інтересів громадян, спрямова­ний на
поновлення порушених їхніх прав і
законних інтересів.

Захист у сфері
житла необхідно розглядати як передбачені
зако­нодавством заходи, що здійснюються
державними органами, з ви­знання
порушення та поновлення цих прав і
законних інтересів як наймачів державного
житлового фонду, так і власників житла.

За­хист також включає заходи, спрямовані
на припинення правопору­шень і
застосування до правопорушників
передбачених законом за­ходів
відповідальності. У ст.

6 Цивільного
кодексу визначено, що за­хист цивільних
прав здійснюється шляхом визнання цих
прав; від­новлення становища, яке
існувало до порушення права, і припинення
дій, які порушують право; присудження
до виконання обов'язку в натурі;
компенсації моральної шкоди; припинення
або зміни правовідношення; стягнення
з особи, яка порушила право, завданих
збитків, а у випадках, передбачених
законом чи догово­ром, неустойки
(штрафу, пені), а також іншими засобами,
передба­ченими законом.

Тому правовий
захист являє собою передбачені законом
заходи відносно правопорушників,
спрямовані на встановлення державни­ми
органами юридичних фактів, що порушують
законні права та ін­тереси громадян.

Захистом в
суб'єктивному значенні слід розуміти
правові (юри­дичні) можливості, надані
окремому громадянинові для поновлення
порушених прав або прав, які оспорюються.

Право на захист з'явля­ється у суб'єкта
тільки в момент порушення або оспорювання
його права.

Для захисту завжди притаманне
те, що громадянин звертається до державних
органів за захистом свого порушеного
або оспо­рюваного права.

Захист права
власності на житло здійснюється в
передбаченому законом порядку, тобто
шляхом застосування належної форми,
за­собів і способів захисту.

Для
захисту застосовується юрисдикційна
форма захисту, тобто діяльність
уповноважених державних органів, які
здійснюють комплекс організаційних
заходів для захисту пору­шених прав.

Суть цієї діяльності полягає у тому, що
особа, інтереси якої порушені неправомірними
діями посадових осіб, звертається за
захистом до відповідних державних
органів, уповноважених вжити необхідні
заходи для поновлення порушеного права
й припинити правопорушення.

Читайте также:  Особи, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитиниОблік осіб, які бажають усиновити дитину

Виникнення
права на захист у власників житла

Дуже важливе не
тільки теоретичне, а й практичне значення
має визначення моменту виникнення права
на захист. Цей момент пов'язаний з
моментом виникнення права власності,
оскільки тільки власник у повній мірі
може використати належні йому права на
за­хист.

Хоча, як було зазначено вище,
положення щодо захисту права власника,
поширюються і на невласників, осіб, які
володіють жит­лом на законних підставах.
Позитивним, на нашу думку, є те, що ст.
80 Проекту ЖК встановлює правило, за яким
угода про відчу­ження (продажу,
дарування) будинку (квартири), їх частини,
підля­гає обов'язковій державній
реєстрації.

І право власності на будинок
(квартиру) виникає саме з моменту
державної реєстрації докумен­тів, що
встановлюють це право.

Особи, яким належить
на праві власності частина квартири
(бу­динку), можуть укладати угоди про
її відчуження тільки тоді, коли ця
частина може бути відокремлена від
інших частин будинку (квартири).

При
цьому, правопосвідчуючими документами
про пра­во власності на житло може
бути документ про право власності на
жилий будинок і розмір часток співвласників
(про надання земель­ної ділянки для
спорудження будинку і про його будівництво,
про купівлю-продаж, міну, дарування,
спадкування, про право на частку у
спільному майні подружжя, рішення суду,
що набрало законної сили, про визнання
права власності на будинок чи його
частину, до­відка з бюро технічної
інвентаризації).

При цьому слід
пам'ятати, що право власності на жилий
буди­нок, зведений громадянином на
відведеній йому в установленому порядку
земельній ділянці і прийнятий в
експлуатацію, виникає з часу його
реєстрації у виконавчому органі місцевої
ради.

Право власності на куплену квартиру
у будинку ЖБК у покупця виникає з моменту
укладення нотаріально посвідченого
договору (Постанова Пленуму Верховного
Суду України «Про практику застосування
су­дами законодавства про
житлово-будівельні кооперативи» від
18 ве­ресня 1987 р. за № 9).

Член житлового та
житлово-будівельного кооперативу може
роз­поряджатися житлом, де він проживає,
тільки після повного внесен­ня внеску
за квартиру, іншу будівлю або приміщення,
надані йому в користування. Наймач стає
власником квартири (будинку) відпо­відно
до ст.

15 Закону України «Про власність»
тільки після викупу (придбання на інших
підставах) жилого приміщення в будинку
дер­жавного чи громадського житлового
фонду.

Тільки після цього він може
укладати на свій розсуд на це майно
договори купівлі-про-дажу, міни, дарування,
оренди або інших угод, що не суперечать
закону.

Відповідно до
правил кредитування індивідуального
житлового будівництва, позичальник до
закінчення виплати одержаної позички
не має права відчужувати збудований
або капітально відремонтова­ний за
рахунок позички будинок без дозволу
банку або підприєм­ства (організації),
що видали позичку.

При вирішенні
спору про право власності на будинок
обов'язок виплатити заборгованість з
позички за згодою позикодавця може бути
покладено на інших співвласників —
учасників будівництва.

У разі відсутності
такої згоди обов'язок виплати позички
лежить на особі, яка її одержала (Постанова
Пленуму Верховного Суду Украї­ни «Про
практику застосування судами законодавства,
що регулює право власності громадян на
жилий будинок» (п. 4) від 4 жовтня 1991 р.
за № 7).

При вирішенні
спорів про право власності на жилий
будинок, на квартиру в житлово-будівельному
кооперативі слід виходити з роз'­яснень,
які надані Пленумом Верховного Суду
України у прийнятих ним постановах з
цих питань.

А саме: а) при вилученні
земельної ді­лянки, на якій розміщений
належний громадянину жилий будинок,
інші будівлі, право приватної власності
на них припиняється, якщо вилучення
землі проведено відповідно до законодавства
і вирішено питання про надання власнику
відповідної компенсації та відшкоду­вання
завданих цим збитків. Спори щодо виду
компенсації суд вирі­шує з урахуванням
інтересів сторін і конкретних обставин
справи; б) при повному внесенні пайових
внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу
будівлю або приміщення, надані члену
житлово-будівельного кооперативу, в
особи, яка має право на частку в пайових
внесках, виникає право власності на
відповідну частку квартири.

У той самий час
надання коштів для сплати вартості
жилого бу­динку за договором
купівлі-продажу може бути підставою
для ви­знання покупцем за цим договором
кредитора.

Таке рішення
приймається з урахуванням конкретних
обставин справи.

Порушуючи питання
про визнання договору купівлі-продажу
бу­динку недійсним щодо покупця, В.
посилалась на те, що цю угоду вчи­нено
за належні їй гроші.

Проте суд,
установивши, що спірний будинок купувався
не лише за кошти позивачки і не для її
особистого користування, правильно
від­мовив В. у позові про визнання
права власності на весь будинок.

Для захисту житлових
прав необхідно звернення до суду.

Зміст і форма
позовної заяви визначаються статтями
137, 138 Цивільного процесуального кодексу.
Позовна заява подається до су­ду в
письмовій формі.

  • Позовна заява
    повинна містити таке:
  • 1) назву суду,
    до якого подається заява;
  • 2) точну назву
    позивача і відповідача, їх місце
    проживання або знаходження, а також
    назву представника позивача, коли
    позовна заява подається представником;
  • 3) зміст позовних
    вимог;
  • 4) виклад обставин,
    якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
  • 5) зазначення
    доказів, що стверджують позов;
  • 6) зазначення
    ціни позову;
  • 7) підпис позивача
    або його представника із зазначенням
    часу подання заяви.
  • До позовної заяви
    додаються письмові докази, а якщо позовна
    заява подається представником позивача,
    — ще й довіреність чи ін­ший документ,
    який підтверджує повноваження
    представника.
  • Позивач повинен
    подати позовну заяву з копіями відповідно
    до кількості відповідачів.
  • Суддя має право,
    коли він визнає за необхідне, залежно
    від складності та характеру справи,
    затребувати від позивача копії всіх
    доданих до позовної заяви документів
    відповідно до кількості відпо­відачів.
  • Державне мито

При розгляді спору
щодо житла, як майна, сплачується
держав­не мито у визначеному розмірі.
Із заяв і скарг, які подаються до су­ду,
стягується один відсоток ціни позову,
але не менше трьох неопо­датковуваних
мінімумів доходів громадян і не більше
100 неоподат­ковуваних мінімумів
доходів громадян.

У позовах про поділ
будинку в натурі державне мито обчислюється
залежно від вартості відшуку­ваної
частини будинку. У такому самому порядку
обчислюється дер­жавне мито тоді,
коли ідеальні частки сторін у спільній
власності були визначені раніше.

У
позовах про зміну ідеальних часток у
пра­ві власності на будинок державне
мито обчислюється залежно від вартості
ідеальної частки, на яку позивач просить
збільшити її розмір.

На жаль, не всі
власники квартир (будинків) навіть і у
таких ви­падках зможуть звернутися
до суду за захистом своїх порушених чи
оспорюваних прав і законних інтересів
у тому числі у випадку ос­карження
незаконних дій посадових осіб, підприємств,
установ, ор­ганізацій різних форм
власності через неможливість сплатити
дер­жавне мито.

Відповідно до цього,
виходячи з вимог пункту «д» ст.

З
Декрету Кабінету Міністрів України
«Про державне мито», із позов­них
заяв про зміну або розірвання договору
найму житлових примі­щень, про
продовження строку прийняття спадщини,
про скасуван­ня арешту на майно та з
інших позовних заяв немайнового
характе­ру (або таких, що не підлягають
оцінці) — 0,5 неоподатковуваною мінімуму
доходів громадян.

При здійсненні
захисту права на житло захищаються не
тільк майнові права, а й немайнові
житлові права, у тому числі, і прав на
місце проживання, що не мають ринкової
вартості.

При захисті в
судовому порядку майнових та особистих
прав ін­шої особи, відповідно до п. 10
ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України
«Про державне мито», ці особи
звільняються від сплати дер­жавного
мита. Тому при розгляді справ щодо
захисту прав на житло в певних випадках
слід виходити з того, що житло як об'єкт
житло­вого права — це комплекс не
тільки майнових, а й немайнових прав.

Ссылка на основную публикацию