Позовна заява: земельні спори

Позовна заява: земельні спори

Версія на російській мові

Досить часто права громадян на землю порушуються різноманітними способами. Це можуть зробити родичі, які претендують на  частину, якщо земля дісталась Вам у спадок, чи сусіди, які мимоволі встановили огорожу та захопили частину Вашої території  або фермер, який не хоче сплачувати Вам орендну плату за землю тощо.

Працюючи адвокатом у земельних справах Київ я допомагаю у вирішенні спорів:

    • про межі земельної ділянки;
    • про визнання права власності на землю, визнання права постійного користування земельною ділянкою;
    • про оскарження відмови у безоплатній приватизації земельної ділянки;
    • про визнання недійсними угод, предметом яких є земельна ділянка;
    • про оскарження дій (бездіяльності) державних органів;
    • про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою;
    • про вилучення земельної ділянки з чужого незаконного володіння;
    • інші земельні спори.

“Підводні камені” земельних спорів:

  • помилки, порушення при здійсненні операцій з землею;
  • користувача ділянки ввели в оману з приводу дозволеного виду використання;
  • фізичні межі ділянки не відповідають зазначеним в документах та ін.;
  • застосування спеціалізованих законів, якщо земельна суперечка зачіпає також відносини щодо використання та охорони надр, культурної спадщини, тваринного світу тощо.
  • неправильна тактика, недостатня кількість доказів, невірно складена заява .

Адвокат по земельним питанням допоможе:

  • оформити земельну ділянку у власність відповідно до чинного законодавства; 
  • скласти договір щодо користування та розпорядження земельної ділянки;
  • підтвердити право власності на земельну ділянку і нерухомість, присутню на ділянці;
  • вирішити будь-які суперечки з сусідами.

У перелік послуг адвоката у земельних справах Київ входить:

    •  юридичний аналіз земельного питання;
    • визначення можливих варіантів вирішення земельного спору;
    • представництво інтересів клієнта на досудовій стадії вирішення земельного спору;
    • підготовка скарг, заяв, адвокатських запитів;
    • підготовка позовної заяви та інших процесуальних документів для звернення до суду;
    • представництво інтересів клієнта у суді при вирішенні земельних спорів;
    • оскарження рішення суду в апеляційній та касаційній інстанціях;
    • допомога адвоката на стадії виконавчого провадження.

Що отримає клієнт?

  • підготовлений пакет документів з урахуванням саме Ваших інтересів ;
  • допомогу в примиренні сторін, адже, поганий мир кращий за хорошу війну;
  • мінімум нервів та затрат часу: юрист візьме на себе відвідування суду, позбавить від неприємних зустрічей;
  • комплексне ведення справи: від складання позову до виконання рішення суду,без занурення Клієнта в юридичні тонкощі процесу і в судову тяганину ;
  • регулярне інформування про хід справи;
  • вирішення земельного спору;
  • доступні ціни та гнучку цінову політику.

Ціни на послуги адвоката у земельних справах Київ

Консультація ((входить у вартість подальших послуг) 1000 грн. 
Вартість складання позовної заяви немайнового характеру  від 5000 грн.
Вартість складання позовної заяви майнового характеру від 6000 грн.
Складання відзиву на позовну заяву від 5000 грн.
Вартість 1 судодня (підготовка документів і участь в одному судовому засіданні) 2 500 грн.
Комплексне представництво в суді  “під ключ” від 14 000 грн.
Складання апеляційної скарги від 7000 грн.
Складання касаційної скарги  від 8000 грн.
  • Не затягуйте з вирішенням проблем – записуйтесь на консультацію за тел. 096-203-18-51
  •  Сумніваєтесь?
  •  На даному сайті в розділі “Поради земельного адвоката” розміщені консультаційні статті в сфері земельного права, написані адвокатом, які зможуть зорієнтувати Вас в певній життєвій ситуації та допомогти визначитись з приводу потреби у правовій допомозі

Спори за участі земельних комісій — LDN

Що таке земельні спори, якими є процедура їх розгляду, якими законами слід керуватися у їх вирішенні.

Яких типових помилок, що порушують права та законні інтереси громадян, припускаються органи місцевого самоврядування в особі земельних комісій при вирішенні земельних спорів.

Про все це – у консультації юристки Першого громадського центру правосуддя на Харківщині* Маргарити Лихачової (на фото). Матеріал** цінний зокрема тим, що містить реальні приклади з правової практики та коментарі до наведених справ.

Позовна заява: земельні спори

Відповідно до статті 158 Земельного кодексу України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо:

  • меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян;
  • додержання громадянами правил добросусідства;
  • спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Чинним Земельним кодексом України процедура розгляду земельних спорів регламентована недостатньо. Зокрема, таку процедуру визначають декілька положень ст. 159 Земельного кодексу України.

Зазначена стаття встановлює такий порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви.

Земельні спори розглядаються за участі зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору.

У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання, розгляд спору переноситься.Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.

  • У рішенні органу місцевого самоврядування визначається порядок його виконання.
  • Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.
  • Але ці положення в сукупності не дають змоги уявити порядок розгляду земельного спору навіть в загальних рисах. Проте, незважаючи на відсутність чіткої регламентації розгляду земельних спорів, на практиці, зазвичай земельні спори розглядаються за процедурою, яка складається з п’яти стадій:
  1. Порушення земельного спору;
  2. Підготовка до його розгляду;
  3. Розгляд та розв’язання земельного спору;
  4. Виконання рішення;
  5. Оскарження рішення щодо земельного спору.

У статті 160 Земельного кодексу України зазначені права і обов’язки сторін при розгляді земельних спорів.

Так сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і в разі незгоди з цим рішенням оскаржувати його.

Щодо виконання рішень органів місцевого самоврядування, у статті 161 Земельного кодексу України зазначається, що  виконання рішення щодо земельних спорів здійснюється органом, який прийняв це рішення. Рішення вступає в силу з моменту його прийняття. Оскарження рішень у суді призупиняє їх виконання.

При виконанні своїх повноважень органи місцевого самоврядування в особі земельних комісій допускають багато помилок, що порушують права та законні інтереси громадян. Зазначмо  деякі типові порушення.

Розгляд земельного спору без присутності осіб

З огляду на судову практику, розгляд земельного спору земельними комісіями без присутності осіб є дуже поширеним порушенням. Хоча земельним законодавством чітко визначено, що земельні спори розглядаються за участі зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору.

У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься.

Земельні комісії дуже часто нехтують своїм обов’язком щодо повідомлення зацікавлених сторін про розгляд земельного спору, що унеможливлює здійснення сторонами спору своїх прав та обов’язків, що надані їм статтею 160 Земельного кодексу України.

При оскарженні рішення комісії до суду, суд зазвичай становлю порушення статей  159 та 160 Земельного кодексу України та визнає рішення протиправним та скасовує його.

Як приклад можна розглянути рішення Луганського окружного адміністративного суду за справою № 1240/2050/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76267048).

Позивачка звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Кремінської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням виконавчого комітету Кремінської міської ради № 169 «Про встановлення межі між присадибними ділянками громадянки», затверджено межу між присадибними ділянками «за фактичним користуванням присадибних ділянок існуючої огорожі» для проведення робіт із землеустрою та оформлення права власності на земельні ділянки. Позивачка не згодна з прийнятим рішенням відповідача з огляду на те, що в порушення вимог ст. 159 Земельного кодексу України її як заінтересовану особу не було проінформовано про дату та час розгляду питання щодо встановлення межі між її присадибною ділянкою та суміжною присадибною ділянкою, що призвело до порушення її права на участь у прийнятті рішення.

Читайте также:  Підстави припинення шлюбу

При розгляді цієї справи судом було встановлено, що доказів того, що про дату та час розгляду її заяви щодо вирішення земельного спору повідомлялося, відповідачем не надано. Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що такі докази у виконавчого комітету Кремінської міської ради відсутні.

Судом встановлено, що на адресу позивачки відповідачем було направлено листа, яким заявницю повідомлено про те, що на черговому засіданні виконавчого комітету міської ради буде розглянуто її звернення та буде затверджена межа між присадибними ділянками з урахуванням пропозицій, наданих комісією. Про прийняте рішення виконавчого комітету міської ради буде додатково повідомлено.

  1. З аналізу змісту вказаного повідомлення суд дійшов висновку, що відповідач взагалі не мав наміру запрошувати позивачку для участі у розгляді її заяви, оскільки, зазначив, що її буде повідомлено лише про прийняте рішення.
  2. З огляду на наведене, суд встановив факт порушення  статей 159 та 160 Земельного кодексу України, та прийняв рішення визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Кремінської міської ради № 169 «Про встановлення межі між присадибними ділянками громадянки».
  3. Необґрунтована відмова у вирішенні спору

Як свідчить судова практика, дуже поширеним порушенням з боку органів місцевого самоврядування є неправомірна відмова у вирішені  земельного спору в порядку, що передбачений статтями 158, 159 Земельного кодексу України.

Така відмова зазвичай є необґрунтованою та такою, що порушує права осіб на вирішення такого спору земельною комісією, а не в судовому порядку.

  Зазвичай при оскарженні такої відмови, суд якщо встановлює що відмова була необґрунтованою та незаконною, приймає рішення про зобов’язання органів місцевого самоврядування в особі земельних комісій вирішити земельний спір.

Для підтвердження цієї позиції можна навести рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області по справі № 130/2823/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/71808791)

Земельні спори: шляхи вирішення та алгоритм дій

20:33, 30 апреля 2021

Земельний спір — це завжди суперечка, яка виникає між суб’єктами земельних правовідносин в процесі реалізації своїх прав на землю.

Джерело фото: olevsk-gromada.gov.ua

  • Міністерство юстиції України зазначає, що у своїй діяльності фермерські господарства, сільськогосподарські товариства, а також прості громадяни (під час приватизації земельних ділянок, відновленні чи встановленні їх меж) не застраховані від виникнення земельних спорів.
  • «Земельний спір – це будь-який спір, що виникає та/або випливає із земельних відносин.
  • Тобто, земельний спір — це завжди суперечка, яка виникає між суб’єктами земельних правовідносин в процесі реалізації своїх прав на землю.
  • Всі земельні спори можна умовно поділити на  чотири види:
  • — спори щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, що власне і становлять земельні спори;
  • — спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей, що становлять адміністративно-територіальні спори;
  • — спори щодо меж земельних ділянок, порушення правил добросусідства, встановлення обмежень у використанні земель та земельних сервітутів;
  • — інші спори, пов’язані з земельними відносинами.
  • ПОЗАСУДОВИЙ порядок вирішення земельних спорів
  • Земельні спори підлягають вирішенню:
  • Органами місцевого самоврядування у межах населених пунктів щодо:
  •  — меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян;
  •  — додержання громадянами правил добросусідства;
  •  — спори щодо  розмежування меж районів у містах.
  • Держгеокадастром та його територіальними органами щодо:
  •  — меж земельних ділянок за межами населених пунктів;
  •  — розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.
  • Для вирішення земельного спору заінтересована особа або її представник може подати заяву в письмовій формі, яка має містити:
  • — найменування органу, до якого вона подається;
  • — імена сторін, які беруть участь у земельному спорі, телефон заявника або ім'я та телефон представника заявника, якщо заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження;
  • — зміст вимог і виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги;
  • — зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину;
  • — перелік документів, що додаються до заяви.

Заява підписується заявником або його представником із зазначенням дати її подання. Якщо заява про вирішення земельного спору подається представником заявника, до заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

  1. Земельний спір має бути розглянутий у тижневий строк з дня надходження заяви.
  2. Ще 3 дні законодавець залишає для передачі сторонам земельного спору рішення органу позасудової юрисдикції (органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин), у якому визначається порядок його виконання.
  3. СУДОВИЙ порядок вирішення земельних спорів
  4. Виключно судами  вирішуються такі  земельні спори:
  5. ▪ з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб;
  6. ▪ спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання – розгляд спору переноситься.

Відсутність однієї зі сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.

Для звернення до суду особа повинна скласти позовну заяву з доданими до неї документами, з урахуванням вимог законодавства в залежності від виду судочинства (цивільне, господарське, адміністративне)», — йдеться у повідомленні.

Позовна заява: земельні спори

Також «Судово-юридична газета» писала, що судді КЦС ВС розповіли адвокатам про актуальні проблеми правозастосування у земельних спорах.

Спадщина через суд (зразок позовної заяви)

Якщо нотаріус відмовив у відкритті спадкової справи, правонаступнику слід звертатися до суду. Найчастіше така відмова правомірна та обґрунтована, а факти, що стали підставою для відмови – підтверджуються документально. Але якщо спадкоємець вважає дії нотаріуса незаконними, він може оскаржити їх у судовому порядку.

Звернулися до нотаріуса і отримали відмову у вчиненні нотаріальної дії? Вимагайте письмову довідку або постанову. Усна відмова – неприпустима.

В якому випадку спадщина оформляється через суд?

Нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про права на спадщину в наступних ситуаціях:

  • є кілька претендентів на спадкове майно, і між ними існує спір з питань поділу спадкової маси;
  • виникають труднощі з визначенням часток спадкоємців;
  • порушений 6-ти місячний термін на оформлення спадщини;
  • у разі визнання заповіту або свідоцтва недйстними;
  • у разі визнання спадкоємця недостойним;
  • відсутні документи, що підтверджують родинний зв’язок спадкодавця та спадкоємця;
  • відсутні документи на право власності на майно;
  • якщо інші спадкоємці вже отримали свідоцтво про прийняття спадщини.

Крім цього, з позовом звертаються правонаступники, які фактично прийняли спадщину і бажають оформити таке прийняття юридично. Все про фактичне отримання спадку – в нашій статті “Встановлення факту прийняття спадщини“. До речі, в статті “Заява про встановлення факту прийняття спадщини” ми розповіли, як скласти позов та представили типовий його зразок.

Причини звернення до суду – різноманітні.

Суперечка між правонаступниками

Левова частка спорів виникає з причин невдоволення розподілом часток, в основному при спадкуванні за законом. Кожен правонаступник може визначити належну йому частку в судовому порядку.

Нотаріус у такому разі призупиняє оформлення свідоцтва до прийняття рішення судом. У разі прийняття рішення про збільшення частки спадкоємця, відбувається натуральний виділ, якщо це неможливо – виплачується вартість частки.

При цьому згода правонаступника на виплату компенсації не потрібна.

Порушення строків приняття спадщини

З моменту відкриття процедури у правонаступників є 6 місяців для подання документів про видачу свідоцтва. У випадку недотримання терміну, його відновлення можливе тільки в суді. Підстави для порушення повинні бути вагомими, інакше суд відмовить у задоволенні позову.

Якщо у особи виникає право на спадщину в результаті відмови іншого спадкоємця або визнання його недостойним, строк прийняття спадкового майна новим правонаступником – 6 місяців з дня виникнення такого права.

Оспорювання заповіту

Читайте також:  Оформлення спадщини неповнолітнім

Волевиявлення спадкодавця можна оскаржити повністю або в певній частині, з дотриманням строків позовної давності. Якщо суд визнає недійсною будь-яку частину заповіту, решта тексту не втрачає юридичної сили. Підстави для визнання документа недійсним можуть бути як загальні (прямо вказані у ЦК), так і спеціальні (наприклад, некоректне оформлення заповіту).

Якщо вас цікавить питання, як скласти заповіт, прочитайте нашу статтю “Спадщина за заповітом: порядок оформлення, форма і зміст“.

Читайте также:  Recovering a marriage certificate

Визнання спадкоємця недостойним

Закон встановлює коло осіб, які здійснили навмисні протиправні дії та позбавляються права на прийняття спадщини. Протиправність діяння має бути підтверджено судовим рішенням. Суд визнає спадкоємця недостойним, якщо його дії були спрямовані на отримання вигоди щодо спадкової маси. Наприклад, правонаступник намагався прискорити відкриття спадщини або збільшити власну частку.

Відсутність документів, що підтверджують родинні зв’язки із спадкодавцем

Бувають випадки, коли правонаступник загубив свідоцтво про народження або про шлюб, а органи РАГСу не мають копій. Дана категорія справ досить поширена і непроста. Суддя не повірить на слово, обов’язок доказування лежить на позивачеві. Заявнику потрібно надати докази спорідненості – показання свідків, фотографії, відеозаписи, листування та інше.

Відсутність документів про власність

До складу спадкової маси включаються речі, що належали спадкодавцеві. Часто буває, що останній не встиг за життя приватизувати квартиру і вона не увійде в спадкову масу.

Разом з тим, правонаступники приймають у спадок не тільки майно, а також права.

І якщо при житті спадкодавець виразив волю на приватизацію об’єкта нерухомості, спадкоємці мають право через суд визнати право власності на такий об’єкт.

Визнання свідоцтва недійсним

Деякі спадкоємці вважають, що прийняття майна або його частини іншими правонаступниками порушують їх власні права. Якщо суд визнає раніше видане свідоцтво недійсним, право на власність і всі договори, пов’язані з переходом майна на підставі такого свідоцтва, також визнаються недійсними. Запис про перереєстрацію спадкового об’єкта нерухомості також анулюється.

Який суд розглядає спадкові справи?

Правонаступник, отримавши відмову нотаріуса в оформленні свідоцтва, перш за все повинен визначити, який суд буде розглядати його заяву. При розгляді справ даної категорії діють наступні правила підсудності:

  • Розглядом позовів про задоволення вимог, які випливають із спадкових правових відносин, займається суд за місцем проживання відповідача – фізичної особи, або за місцем знаходження юридичної особи.
  • Заяви про встановлення юридичного факту розглядаються суди за місцем проживання позивача.
  • В суд за місцем розташування об’єкта нерухомості слід звернутися позивачу, що бажає підтвердити факт володіння і користування майном.
  • Якщо виник спір, предметом якого є декілька об’єктів нерухомості, позов направляють за місцем розташування одного з об’єктів.
  • Якщо місце відкриття спадщини і місця розташування об’єкта нерухомості не збігаються, позов розглядається судом за місцем розташування об’єкта. Такий же принцип вирішення спору і в разі розділу нерухомості.

Як правильно скласти позовну заяву?

Від того, наскільки грамотно складений позов, залежить успіх справи. Форма позову повинна відповідати вимогам ЦПК, в ньому повинна відображатися наступна інформація:

  • найменування та адреса суду;
  • П.І.Б. позивача, дата народження, адреса;
  • П.І.Б. відповідача, дата народження, адреса;
  • П.І.Б. спадкодавця, дата народження і смерті, адреса останнього місця проживання та реєстрації;
  • вартість усього спадкового майна або його частини;
  • данні, що підтверджують право особи бути претендентом на майно (наводяться документи про ступень спорідненості, інформація про черговість спадкування, про наявність або відсутність заповіту і таке інше);
  • данні про інших правонаступників;
  • інформація про спадкову масу;
  • причини звернення;
  • позовні вимоги;
  • посилання на нормативно-правові акти;
  • список документів, що додаються;
  • підпис, дата.

Заява подається в оригіналі (для суду) з додатком копій – для кожного з відповідачів і третіх осіб.

Зразок позову про визначення додаткового строку для надання заяви про прийняття спадщини
Зразок позовної заяви про визначення права власності на спадкове майно
Зразок позовної заяви про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом

Які документи подаються в суд?

Судове рішення ґрунтується тільки на документально підтверджених фактах. Потрібно заздалегідь підготувати, і з позовною заявою направити в суд документи, передбачені ЦПК. Це значно прискорить процес слухання.

Отже, заявник з позовом надає в суд наступні документи:

  • копію свідоцтва про смерть спадкодавця;
  • копії документів правонаступників (паспорта, свідоцтва про народження, шлюб, зміну прізвищ та інші);
  • довіреності (якщо у справі беруть участь представники);
  • правовстановлюючі документи на спадщину (договори, свідоцтва, заповіт);
  • документи, що підтверджують факти (квитанції, договора, медичні висновки, закордонні паспорти і так далі);
  • про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій – копію довідки-відмови, постанови;
  • у справах про поновлення строку оформлення спадщини – документи, що підтверджують поважність причини пропуску строків (довідка з медустанов, про звільнення особи з місць позбавлення волі, про перебування у тривалому відрядженні, експедиції і таке інше);
  • рішення судів, що мають значення при розгляді позову;
  • довідки, фотографії, аудіо – та відеозаписи, пояснення свідків та інше.

Цивільний кодекс не встановлює чіткий перелік причин, значимість яких є підставою для відновлення терміну оформлення спадщини. Однак якщо цей строк пропущено, до збору доказів потрібно підійти з усією відповідальністю.

Суд без проблем відновлює терміни пропуску неповнолітнім, недієздатним або особам з обмеженою дієздатністю.

Судовий збір

Розмір оплати за розгляд позову(в тому числі зустрічного), залежить від характеру вимог і визначений в ЗУ «Про судовий збір».

Немайнові спори не підлягають оцінці та оподатковуються фіксованим розміром державного мита. У справах про:

  • поновлення строків;
  • факту прийняття;
  • оскарження заповіту – держмито для фізичних працездатних осіб становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму.

Закон дозволяє спадкодавцеві заповідати майно юридичним особам, хоча на практиці таке зустрічається нечасто.

При розгляді заяв майнового характеру (наприклад, про визнання права власності, розрахунок державного мита), судовий збір залежить від ціни позовних вимог та становить 1% від уіни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімум та не більше 5 розмірів.

Держмито, сплачене в суді по спадкових справах, так само як і інші судові витрати, при позитивному рішенні може бути стягнуто з відповідача. Це прохання потрібно викласти в позовній заяві.

Більше про те, як оформити заяву про прийняття спадщини, ми розповіли в цій статті.

Зверніть увагу!

  • У зв’язку з частими змінами в законодавстві інформація може стати неактуальною швидше, ніж ми встигаємо її оновлювати на сайті.
  • Всі випадки індивідуальні і залежать від багатьох факторів.
  • Тому для вас працюють безкоштовно експерти-консультанти! Розкажіть про вашу проблему – ми допоможемо її вирішити! Запитайте прямо зараз!

Цю статтю шукають за тегами: спадщина оформлення,  оформлення спадщини,  оформлення прав на спадщину,  документи для оформлення спадщини,  оформлення спадщини 2018,  позов про визнання права власності на спадкове майно

Позовна заява про усунення порушень права власності на землю

До __________________________________ (найменування суду) Позивач ____________________________, (П. І. Б.) що проживає за адресою: ______________Номер засобу зв'язку _________________ Відповідач __________________________, (П. І. Б.) що проживає за адресою: ______________Номер засобу зв'язку _________________

ПОЗОВНА ЗАЯВА про усунення порушень права власності на землю

«___» ____________ 20__ р. мені було видано _________________________ (ким видано) Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею _________________________ га в населеному пункті _________________________  _________________ району _____________ області.

Власником суміжної земельної ділянки є громадянин __________________. (П. І. Б.) Останній вчинив дії, які порушують закріплені у Земельному кодексі України правила добросусідства (ст. ст.

103 та 106) та створюють загрозу порушення мого права власності на земельну ділянку, а саме: _________________ ______________________________________________________________________.

(докладно зазначити про допущені порушення) Земельний спір між мною та громадянином __________________________ розглядався ______________ селищною радою, яка прийняла рішення, що природна межа між нашими земельними ділянками зазнала несуттєвих змін і не порушує мої права власника.

Із зазначеним рішенням я не погоджуюсь, оскільки ____________________. Слід зазначити, що ст. 106 Земельного кодексу України прямо встановлює, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 103, 106, п. «б» ч. 3 ст. 152, ст. 158 Земельного кодексу України, ст. ст. 15, 16, 391 Цивільного кодексу України та ст. ст. 118 — 119 Цивільного процесуального кодексу України,

  • ПРОШУ:
  • Зобов'язати громадянина _______________________ усунути порушення мого права власності на земельну ділянку __________________ шляхом вчинення наступних  дій ________________________________________________________
  • _____________________________________________________________________.
  • Додатки:

1) Копія Державного акта про право власності на земельну ділянку ______________________________________________________________. 2) Копія Рішення селищної ради по земельному спору N ___ від «___» _____________ 20__ р. 3) Докази, що підтверджують позовні вимоги. 4) Докази сплати державного мита. 5) Докази сплати витрат на інформаційне забезпечення розгляду справи.

Читайте также:  Финразведка или как выбрать правильного контрагента

6) Копія позовної заяви та доданих до неї документів.

«___» ________________ 20__ р. __________________/___________________/ (підпис)

Цивільний процес України — Харитонов Є.О. — 1. Поняття позову

Позов — це вимога позивача до відповідача, звернена через суд про захист порушеного чи оспорюваного суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

Зважаючи на те, що поняття «позов» та похідні від нього поняття застосовуються цивільним процесуальним та матеріальними галузями права, у процесуальній літературі сформувалося З основні точки зору з приводу поняття та суті позову.

Характерно, що з самого початку була лише одна точка зору, яка проіснувала довгий час. Так, деякі автори (К. Юдельсон, К. Комісаров, В. Семенов, Ю. Осіпов, М. Треушніков та інші) зазначають, що позовом у цивільному процесуальному праві називається звернення до суду першої,інстанції з вимогою про захист спірного цивільного суб'єктивного права або інтересу, що охороняється законом.

Разом з цим з'явилася теорія 2 понять позову — процесуального та матеріального. Відповідно до цієї точки зору група авторів (С. Абрамов, П. Єлісейкін, Д. Чечот, Н. Чечіна, М.

Гурвіч та інші) визначають позов у матеріально-правовому розумінні (така, що ґрунтується на цивільному праві та звернена через суд матеріально-правова претензія позивача до відповідача) та у процесуальному розумінні (звернена до суду вимога про захист суб'єктивного цивільного права або про визнання наявності чи відсутності певного цивільного правовідношення).

Третю точку зору представляють, наприклад, А. Клейман, А. Добровольський, С. Іванова, О. Мельников, Є. Пушкар, М. Штефан, В. Комаров, В. Тертишніков, Ю. Червоний та інші.

Вони вважають, що позов становить собою єдине поняття, але воно одночасно має 2 аспекти — матеріально-правовий та процесуально-правовий.

При цьому матеріально-правовий аспект позову — претензія позивача до відповідача, а процесуально-правовий аспект позову — вимога до суду про захист права.

Аналіз викладених вище точок в поєднанні з аналізом чинного законодавства та судової практики дає підстави для висновку, що третій напрям — єдине поняття позову — є найбільш обґрунтованим.

Так, аналіз процесуальних норм дає підстави вважати, що законодавцем позов розглядається як належним чином оформлена вимога (ст.ст.

118—120 ЦПК) про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ч. 1 ст. 15 ЦПК).

Водночас вказані вище вимоги щодо наявності судової форми захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів додатково знаходять своє відображення в законах та інших нормативно-правових актах матеріально-правового характеру:

— кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК);

— кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу (ч. 1 ст. 18 СК);

— виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, міст, районів та областей (ч. 2 ст. 158 ЗК);

— захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом (ч. 1 ст. 22 Закону України від 12 травня 1991 р. «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону від 1 грудня 2005 p.).

На завершення доречно звернути увагу, що в чинному процесуальному законодавстві для розкриття одного й того самого поняття досить часто використовуються неоднозначні терміни «позов» та «позовна заява».

Наприклад, в одних випадках зазначається, що «позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів» (ч. 1 ст. 32 ЦПК), «ціна позову визначається… » (ч. 1 ст. 80 ЦПК), «відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті» (ч. 1 ст.

123 ЦПК), а правила глави І «Підсудність» у всіх статтях розкриваються через поняття «позов» (розділ III «Позовне провадження» ЦПК).

Тоді як в інших випадках наголошується, що «позов пред'являється шляхом подання позовної заяви…» (ч. 1 ст. 118 ЦПК), «позовна заява подається в письмовій формі» (ч. 1 ст. 119 ЦПК), «позивач повинен додати до позовної заяви…

» (ч. І ст. 120 ЦПК), «суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог…» (ч. І ст. 121 ЦПК), «зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову…» (ч. 1 ст. 124 ЦПК).

Між тим «позов» та «позовна заява» — не однозначні поняття, оскільки співвідносяться через «зміст» і «форму». Так, позов як вимога про захист прав та інтересів має свою форму (позовну заяву) і свій зміст (сукупність елементів позову).

2. Елементи позову3. Види позовів4. Право на позов5. Об'єднання і роз'єднання позовів6. Захист інтересів відповідача7. Відмова від позову і визнання позову. Мирова угода сторін8. Забезпечення позовуВиди забезпечення позову Розгляд заяви про забезпечення позовуГлава 17. Відкриття провадження у справі

Фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, ще НЕ є достатньою підставою для застосування відповідальності за самовільне зайняття цієї ділянки (ВС/КГС від 15 лютого 2018р. у справі №910/5702/17)

Фабула судового акту: Справа про те, як Київська міська рада намагалася повернути у власність громади земельну ділянку площею 0,1 га, на якій начебто самочинно був вже збудований торгівельний комплекс площею 587 кв. м.

І дійсно міська рада не виділяла будь-кому своїм рішенням спірну з/д під будівництво торгівельного комплексу (цільове призначення), а сама з/д входить у прибережну захисну смугу водойми Срібних Кіл, тому вважала торгівельний комплекс самочинно побудованим і просила суд застосувати до власника нерухомості відповідальність передбачену ст. 212 ЗК України – «повернення самовільно зайнятих земельних ділянок» та ст. 376 ЦК України –«самочинне будівництво». Зокрема, така відповідальність полягає у поверненні з/д у власність громади міста та знесення торгівельного центру.

Проте Верховний Суд вирішив інакше та залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою відмовлено міській раді у задоволенні позову.

ВС підкреслив, що для застосування чи незастосування відповідальності у виді повернення з/д власнику та знесення самочинного будівництва слід встановити наступне. Чи має право особа, яка фактично використовує з/д на оформлення правовстановлюючих документів на цю з/д? Чи здійснила така особа юридично значимі дії для оформлення цих документів?

Відмовляючи міській раді у задоволенні позову суди взяли за основу той факт, що право власності на торгівельний комплекс було визнане рішенням місцевого суду в іншій справі, яке є чинним на момент розгляду спору.

На підставі цього рішення суду право власності було зареєстровано за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Законність цього рішення суду звичайно сумнівна, проте не оцінюється судами в нашій справі, а приймається як преюдиція.

Отже, особа – фактичний землекористовувач, є законним власником будівлі торгівельного комплексу, яка розташована на спірній з/д, тому має право оформити цю з/д в оренду відповідно до ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.

У справі було також встановлено, що відповідач звертався із рядом заяв до місцевої ради та інших органів місцевого самоврядування з метою оформити права на спірну земельну ділянку, проте остаточних документів, в тому числі відмовних, з боку органів місцевого самоврядування йому надано не було. Більш того, між сторонами спору був укладений договір пайової участі, згідно умов якого відповідач сплатив, а позивач прийняв пайовий внесок, що свідчить про наміри обох сторін оформити оренду з/д за власником торгівельного центру.

За таких обставин відсутність у відповідача – власника торгівельного центру правовстановлючих документів на з/д, на якій торгівельний центр розташований не може розцінюватися як правопорушення, за яке настає відповідальність передбачена ст. 212 ЗК України: знесення будівлі та повернення з/д у власність міста.

Аналізуйте судовий акт: Позовної вимоги, спрямовані не на статусні чи процедурні повноваження органу влади, а на правильність визначення збитків цим органом як власником земі, стосуються цивільних відносин власності і не підвідомчі адмінсудам (спр. № 21-3559а16, 10.11.17)

Ссылка на основную публикацию