Права та обовьязки неповнолітніх батьків

Відповідно до статті 156 Сімейного кодексу України неповнолітні батьки мають такі ж права та обов’язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, та можуть їх здійснювати самостійно.

Відповідно до частини першої статті 18 Сімейного кодексу України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Неповнолітні батьки мають право й зареєструвати народження дитини.

Якщо неповнолітні батьки не перебувають у шлюбі між собою, то походження дитини від матері визначається на підставі відповідних документів, визначених пунктом 2 глави ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, а походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства.

Частиною другою статті 126 Сімейного кодексу України передбачено, якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

  • Згідно зі статтею 16 Сімейного кодексу України якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов’язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та виконанні батьківських обов’язків.
  • Сімейним кодексом України (стаття 265) також визначено, що баба, дід зобов’язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.
  • Частина четверта статті 217 Сімейного кодексу України передбачає, якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків.
  • Крім того, якщо мати, батько ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини, або є хронічними алкоголіками або наркоманами, або вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва, вони можуть бути позбавлені батьківських прав лише у разі досягнення ними повноліття (частина друга статті 164 Сімейного кодексу України).

Отже неповнолітні батьки володіють особливим правовим статусом. Закон, прирівнюючи їх у правах та обов’язках до повнолітніх батьків, наділяє їх додатковими правовими гарантіями.

Своєрідність правового положення неповнолітніх батьків полягає в тому, що вони, з одного боку, є батьками, що володіють певним обсягом прав і обов’язків стосовно своїх дітей, і, з іншого боку, продовжують залишатися дітьми, наділеними власним колом прав.

Якщо у Вас виникли додаткові питання, або труднощі, Ви завжди можете звернутись до найближчого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або бюро правової допомоги та отримати кваліфіковану і вичерпну консультацію з цього, та інших питань.

Дізнатись адреси та номери телефонів найближчого центру або бюро, можна на сайті системи надання безоплатної правової допомоги за адресою: https://legalaid.gov.ua/, або за безкоштовним номером системи надання безоплатної правової допомоги – 0 800 213103.

Також за вказаним номером, Ви можете отримати попередню правову консультацію, або знайти правову інформацію, що Вас цікавить на довідково-інформаційній платформі правових консультацій «WikiLegalAid» в мережі Інтернет, за адресою: https://wiki.legalaid.gov.ua.

Читайте также:  Как составить заявление на развод

Права та обовьязки неповнолітніх батьків

Взаємні права та обов’язки батьків та дітей

Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Це визначається на підставі Свідоцтва про шлюб і документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

Дружина і чоловік мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка батьком дитини.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини, а від батька — 1) за заявою матері та батька дитини, або 2) за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини, або 3) за рішенням суду.

Мати та батько мають рівні права і обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чиперебували вониу шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини. Аналогічно цьому і діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Якщо мати й батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Вони також можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з'єднання їхніх прізвищ.

Ім'я дитини визначається за згодою батьків, а ім'я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається матір'ю дитини.

По батькові дитини визначається за іменем батька, а по батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.

Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Вони також повинні піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки мають право: на особисте виховання дитини; залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним і юридичним особам; обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства; на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина; на звернення до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники. Неповнолітні батьки мають такі самі права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно.

Дитина має право: звертатися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій; звертатися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, зокрема, якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо). Здійснення батьками своїх прав і виконання обов'язків мають ґрунтувалися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а яка досягла десяти років, визначається: за спільною згодою батьків і самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Читайте также:  Онлайн-консультація

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо всіх своїх дітей або когось із них. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право звертатися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Повнолітні дочка, син мають право звертатися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їхні законні представники.

Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.

Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальний стан дитини; стан здоров'я та матеріальний стан платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка стягуватиметься до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.

Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.

Читайте также:  Признание кредитного договора недействительным в Украине: есть ли шансы победить банк в суде

Дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

У новому сімейному кодексі, який вступив в дію 1 січня 2004 року:

— змінено підстави для встановлення батьківства судом. Суд братиме до уваги будь-які докази, які дають змогу визначити походження дитини, в тому числі висновок генетичної експертизи. Останній має стати основним доказом батьківства;

  • — передбачено право особи, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, на пред’явлення позову до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, про визнання свого батьківства;
  • — уперше матері дитини надано право на оспорення батьківства свого чоловіка при умови, якщо інший чоловік подасть заяву про своє батьківство;
  • — встановлено обов’язок батьків забрати дитину з пологового будинку, крім випадків, коли дитина має серйозні вади психічного чи фізичного розвитку. Відмова батьків від дитини названа актом протизаконним, аморальним;
  • — на реєстрацію новонародженої дитини батькам дається 1 місць, а не 3;
  • — уперше на законодавчому рівні батькам надано право присвоювати дитині кілька імен;
  • — неповнолітнім батькам у суді надається право на безоплатну правову допомогу;
  • — додатковою підставою для позбавлення батьківських прав стало засудження батьків або одного з них за вчинення умисного злочину щодо дитини. Уперше допускається позбавлення батьківських прав не щодо всіх дітей, а тільки щодо деяких;
  • — неповнолітні діти включені до складу осіб, які можуть завертатися з позовом до суду про позбавлення їхніх батьків батьківських прав;
  • — обов’язок піклуватися про батьків, виявляти до них турботу та надавати їм допомогу вперше покладається на дітей. Раніше такий обов’язок покладався тільки на повнолітніх сина і дочку;

— уперше законодавчо врегульовано питання права власності на аліменти, одержані на дитину. Повнолітній дитині надано право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання. Визначено, що в разі смерті того з батьків, з ким проживала дитина, аліменти є власністю дитини;

  1. — вводиться можливість замінити право на аліменти на право власності на квартиру, іншу нерухомість;
  2. — якщо дитина перебуває на утриманні держави, чи територіальної громади або юридичної особи, то це може бути підставою для зменшення розміру аліментів, а не для звільнення від сплати аліментів, як це раніше передбачалося нормами КПРС;
  3. — надається право на утримання повнолітніх сина чи дочки, які навчаються (до 23-х років);
  4. — уперше на дитину покладається юридичний обов’язок майнового характеру щодо своїх батька, матері.
Ссылка на основную публикацию