Право на укладення шлюбного договору

Право на укладення шлюбного договору

Значення шлюбного договору в подружньому житті складно переоцінити. На жаль, більша частина (63%) молодих сімей в кінцевому підсумку не витримують побуту і розлучаються. Як і будь-який правовий інститут, шлюбний договір не виникає без належних підстав. Попри те, що словосполучення «шлюбний контракт» знайоме багатьом, специфіку та умови даного документа в Україні розуміють лише одиниці. У громадян України лише починає зароджуватися правова і фінансова грамотність, що пояснює малу кількість висновків подружніх угод.

Що являє собою шлюбний договір в Україні

Згідно зі статистичними даними, щорічна кількість шлюбів, укладених на території України, не перевищує 300 тисяч. Так, у 2016 році було зареєстровано 229,5 тис. шлюбів.

Питання щодо укладення, змісту, поправок і визнання шлюбного договору недійсним вперше були висвітлені в українському законодавстві ще в 1992 році. Однак в чинному на той момент «Кодексі про шлюб та сім’ю України» питання про шлюбний договір було приділено лише кілька рядків.

У статті 27-1 було сказано, що при бажанні подружжя має право підписати угоду про характер вирішення сімейних і побутових питань, заздалегідь обумовити матеріальну частину питання, розподілити майнові права та обов’язки.

На сьогоднішній момент Сімейний кодекс України містить близько 12-ти статей, що включають подробиці такого документа, як шлюбний договір. Офіційний початок висновків шлюбних договорів в Україні припадає на 2004 рік.

Укладений подружжям шлюбний договір є офіційною угодою між сторонами, в якому визначені права та обов’язки майнового характеру подружжя.

В мережі й у пресі описано безліч життєвих прикладів світових зірок і відомих особистостей, які потрапили в неприємну історію з розділом майна при розірванні шлюбу.

В ході судових засідань колишнє подружжя активно відстоюють права на майно, погіршуючи тим самим і без того не дружні відносини. Запобігти паперову тяганину і витрати на суди та адвокатів можливо шляхом укладення шлюбного договору.

Таким чином, шлюбний договір – це письмова угода, укладена між чоловіком і дружиною, з метою регулювання майнових відносин, чіткого поділу прав і обов’язків. Визначення дається в Главі 10 Сімейного кодексу України.

Іншими словами під час шлюбу партнерам буде простіше розв’язувати сімейні питання матеріального характеру. Документ чітко визначає, хто з подружжя і за що платить, хто володіє кожним конкретним майном і кому дістанеться власність або інші речі при настанні розлучення.

Також в договір дозволяється включати деякі обмеження дій для подружжя. Зразок оформлення шлюбного договору можна завантажити в нас на сайті.

Хто має право укладати шлюбний договір

Дослідження, проведені психологами показують, що люди не прагнуть укладати шлюбні контракти через низький ступінь обізнаності. У розумінні українців, підписання договору означає натяк на розлучення, що може образити чоловіка або дружину. Ця думка помилкова. Перш ніж робити поспішні судження рекомендується детальніше ознайомитися з правовим аспектом питання.

Не варто думати, що укласти шлюбний договір дозволено кожному бажаючому. Категорії громадян, які мають право на укладення шлюбного договору, строго обмежені. Отже, підписати контракт мають право:

  • Особи, що володіють наміром вступити в законний шлюб і подали заяву на реєстрацію шлюбу за встановленою формою.
  • Особи, що знаходяться в законному шлюбі.

Найбільш поширений випадок в Європі, це оформлення шлюбного договору після вступу в шлюб. Поживши деякий час в шлюбі, люди набувають здатність мислити раціонально і з перспективою на майбутнє.

Коли закохані планують укласти шлюб, їх думками, як правило, керує пристрасть. Варто відзначити, що дозвіл на оформлення угоди дається виключно при вступі в шлюб.

Якщо партнери мають статус, так званого «цивільного подружжя», в оформленні буде відмовлено.

У випадках з неповнолітніми громадянами (які не досягли 18-ти років), закон також дозволяє оформити шлюбний договір. Якщо один з подружжя (або обидва) не досягнули повноліття, для оформлення потрібно письмовий дозвіл від батьків або офіційних опікунів. Крім того згоду відповідальної особи завіряється у нотаріуса.

Порядок написання (укладення) шлюбного договору

Як показує практика, можливістю укласти шлюбний договір більшою мірою користуються заможні люди, яким є що ділити. В Україні шлюбний договір виступає як набираючий популярність різновид договірних відносин.

Далекі від правової сфери громадяни активно твердять, що саме по собі бажання одного з подружжя укласти договір є ознакою недовіри, а сам договір підтверджує фальшивість почуттів подружжя.

Але як вже було сказано контракт допомагає запобігти виникненню скандальних ситуацій, тому саме з цієї причини необхідно підійти з усією відповідальністю.

Завантажити безкоштовно зразок Шлюбного договору 2021 р.

Якщо взяти в приклад про поділ майна при розлученні (зразок) з інтернет-ресурсу, то є ризик втратити важливі нюанси.

Проте мало просто написати документ, важливо завірити його нотаріально, інакше він не набере чинності. Договір складається в 3-х примірниках.

Що дозволено включити до шлюбного договору

Сфера регулювання шлюбного контракту досить широка і включає:

  • Порядок користування і розпорядження майном, що належить кожному з подружжя;
  • Поділ майна (актуально при розлученні);
  • Встановлюється порядок користування нерухомим майном;
  • Поділ прав у різних сфери діяльності;
  • Поділ і реалізація майнових прав і обов’язків по відношенню до дітей.

На особливу увагу заслуговує шлюбний договір для іпотеки. Майно, придбане в шлюбі вважається спільним, в тому числі квартира в іпотеку. Залежно від обставин може знадобитися укладення договору. Прикладом такого роду обставин є відсутність в одного з подружжя офіційного працевлаштування або категоричне заперечення одного з подружжя проти іпотеки.

Список необхідних документів

Для оформлення буде потрібно:

  • Паспорт кожного з подружжя;
  • Ідентифікаційні коди;
  • Свідоцтво про шлюб або довідка про подачу заяви в РАЦС;
  • При наявності пунктів договору, що стосуються дитини, свідоцтво про народження.

Крім того, якщо буде потрібно закріплення прав власності на наявне майно, яке підлягало державної реєстрації, буде потрібно відповідні підтверджуючі документи. Це може бути свідоцтво, яке підтверджує факт знаходження майна у власності у конкретної особи, оригінал договору.

Вартість укладання договору

Розраховувати витрати на укладення шлюбного договору варто комплексно, з урахуванням особистих побажань щодо використання послуг юристів або нотаріуса.

Тому чіткої відповіді на питання про фінансові витрати не існує. В середньому грамотна підготовка договору вийде подружжю у 18500 грн. (Консультація юриста 500 грн., Підготовка тексту адвокатом від 13 тис.

грн., Робота нотаріуса – близько 5 тис. грн.)

Порядок внесення змін до договору

Перше, що доведеться врахувати – це факт, що рішення про внесення змін має прийматися узгоджено. Змінювати вміст документа без відома або згоди партнера не дозволяється.

Однак якщо зміни вносять на благо неповнолітніх дітей або одного з подружжя, є сенс звернутися до суду, у якого є повноваження внести зміни в односторонньому порядку.

Угода про внесені зміни повинно містити підписи обох сторін подружжя, а також нотаріуса.

Порядок розірвання шлюбного договору

Відмовитися від договору дозволяється як за взаємною згодою, так і на вимогу одного з подружжя, але з дозволу суду. Щоб суд визнав шлюбний договір недійсним, необхідно:

  • Навести докази того, що документ порушує права чоловіка або дітей;
  • Виконання умов договору неможливо з об’єктивних причин;
  • Пункти договору суперечать законодавству (майнові права партнера занадто обмежені).

Розірвання шлюбного договору через суд пов’язане з подачею позову, пошуку того, хто зможе відстояти інтереси особи.

Поради та рекомендації

Для того щоб уникнути неприємних наслідків у разі настання непередбачених обставин, рекомендується укладати шлюбний договір, скориставшись послугами нотаріуса і юриста.

Документ складається виключно за встановленою формою, зразок якої є у ​​нотаріуса.

Допомога юриста дозволить уникнути помилок і неточностей у формулюваннях. В середньому консультації юриста обійдеться клієнтові у 200 – 500 грн, але це істотно заощадить час і сили. Залежно від запитів і ступеня складності, вартість послуги буде різнитися.

Так, комплексний аналіз наявного шлюбного договору з внесенням позначок і виправлень обійдеться в суму від 1000 до 3000 гривень. За завірення нотаріусом доведеться віддати близько 1 200 – 6 000 гривень. На вартість послуг впливає обсяг роботи (обсяг майна) і індивідуальні особливості умов договору.

Крім того, ціна у нотаріуса різниться в залежності від міста. Так, в Києві, Харкові розцінки фахівців знаходяться на порядок вище.

Якщо шлюб укладається з представником іншої країни, то місце реєстрації не має значення. Оформляється договір як на території України, так і в іншій державі. Однак якщо пункти шлюбного договору суперечать українському законодавству, документ визнається недійсним.

Таким чином, при відсутності бажання підходити до питання про укладення шлюбного договору з повною серйозністю, краще залишити цю тему до кращих часів.

Недбало складений документ з малою ймовірністю принесе користь, а справжній документ вимагає спільного зусилля. Контракт створюється з перспективою на роки вперед, тому поспіх недоречний.

Вносити зміни в завірений нотаріусом документ складно і дорого.

Стаття 92. Право на укладення шлюбного договору

1. Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.

2. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

Коментар:

1. У коментованій статті розвинуто диспозитивні положення, закріплені у ч. 2 ст. 7 та ст. 9 СК України щодо можливості регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін.

Подружжя наділене свободою вибору варіанта поведінки, має можливість здійснювати свою правосуб'єктність та реалізовувати свої суб'єктивні права на власний розсуд. Дана стаття розкриває питання, хто саме має право на укладення шлюбного договору: особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, та подружжя.

Отже, до цього кола осіб належать лише ті особи, які відповідно до сімейного законодавства можуть бути подружжям (див. коментар до ст. ст. 21, 22, 23, 24, 25, 26).

Законодавство багатьох країн світу містить положення про можливість укладення шлюбного договору (контракту). В різних країнах інститут шлюбного договору (контракту) має свої особливості.

Основною ж метою шлюбного договору є надання подружжю досить широкого кола можливостей для визначення своїх майнових відносин для того, аби воно мало змогу відступити від правового режиму майна, який встановлюється законом і починає діяти автоматично з моменту укладення шлюбу.

На жаль, український законодавець не закріпив у СК України дефініції шлюбного договору. Легальне визначення цього виду договору сприяло би більш чіткому розумінню його сутності та специфіки. Адже цей інститут є відносно новим для українського законодавства.

Вперше його законодавче закріплення відбулося у КпШС 1969 р., який було доповнено у 1992 р. ст. 271 «Право подружжя на укладення шлюбного контракту».

В ній, зокрема, зазначалося, що особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укладати угоду щодо вирішення питань життя сім'ї (шлюбний контракт), в якій передбачити майнові права і обов'язки подружжя.

У новому кодексі дана стаття отримала якісно нового звучання. По-перше, відбулося приведення термінологічного апарату у відповідність до ЦК України, а саме, термін «контракт» було замінено на «договір».

По-друге, змінилися суб'єкти права укладення шлюбного договору. Нині таким правом наділені не лише особи, які вже перебувають у шлюбі, а й особи, які ще не є подружжям, але подали заяву про реєстрацію шлюбу.

Більш вдалою, на нашу думку, є формулювання аналогічної норми у ст. 40 СК РФ, в якій дається визначення шлюбного договору через поняття «домовленість»: «шлюбним договором є домовленість осіб, які вступають до шлюбу, або домовленість подружжя, яка визначає майнові права та обов'язки подружжя під час шлюбу та (або) у випадку його розірвання».

Стаття 626 ЦК України наводить поняття договору, і хоча шлюбний договір є сімейним договором, до нього можуть бути застосовані загальні положення про цивільний договір. Так, ст.

8 СК України передбачена можливість субсидіарного регулювання сімейних майнових відносин ЦК України.

Отже, під шлюбним договором слід розуміти домовленість осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу або подружжя, спрямовану на встановлення, зміну або припинення їх майнових прав та обов'язків під час шлюбу та (або) у випадку розлучення.

2. У ч. 2 коментованої статті передбачений порядок укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа. Відповідно до ст. 32 ЦК України неповнолітньою є особа у віці від 14 до 18 років.

У такому випадку на укладення шлюбного договору необхідна письмова згода батьків або піклувальника неповнолітньої особи, засвідчена нотаріусом.

Батьки або піклувальник можуть заперечувати проти укладення шлюбного договору в цілому або щодо окремих його положень.

Варто погодитись із думкою деяких науковців і практиків щодо певної непослідовності законодавця у даній статті. Так, ч. 2 ст.

23 СК України передбачена можливість надання права на шлюб з 14 років за рішенням суду, а не за згодою батьків. Тому логічним було би у випадку ч. 2 ст.

Читайте также:  Розписка за договором позики

92 СК України не батькам чи опікуну надавати письмову, нотаріально засвідчену згоду на укладення шлюбного договору, а суду одночасно надати право на шлюб і на посвідчення цього договору.

Стаття 92. Право на укладення шлюбного договору

1. Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.

2. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною і неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

В СК України не надається визначення шлюбного договору. Виходячи з аналізу норм СК України та його загальної характеристики, можна дійти висновку, що шлюбний договір — це домовленість наречених або подружжя щодо встановлення майнових прав та обов'язків подружжя, пов'язаних з укладенням шлюбу, його існуванням та припиненням.

За останні роки правова природа шлюбного договору була досить детально досліджена в юридичній літературі пострадянських держав. Більшість вчених сходяться на тій думці, що шлюбний договір, хоча й має низку специфічних особливостей, належить до числа цивільно-правових правочинів і на нього поширюються загальні правила щодо правочинів.

Форма цього договору, умови його дійсності, підстави визнання недійсним, процедура укладення та примусового виконання, багато інших моментів наочно показують, що в цьому випадку використовуються загальні цивільно-правові конструкції договірного права.

З урахуванням того, що сімейне право є підгалуззю цивільного права, можна вважати, що шлюбний договір входить до системи сімейно-правових договорів, які у свою чергу складають окрему групу в загальній системі договорів цивільно-правових.

У сучасній літературі висловлювалася й інша точка зору щодо природи шлюбного договору. Так, Ю.С. Червоний вважає, що шлюбний договір є різновидом сімейно-правових договорів. Така позиція є послідовною для вчених, які розглядають сімейне право як самостійну галузь права. Проте така позиція, особливо у сучасних умовах, не викликає підтримки.

Предмет та метод сімейного права не мають того ступеня своєрідності, який необхідний для визнання певної сукупності правових норм в якості самостійної галузі права. Не викликає сумніву той факт, що сімейно-правові норми регулюють своєрідний вид суспільних відносин — сімейні відносини, і це накладає певний відбиток на процес такого регулювання.

Однак така своєрідність норм є достатньою лише для того, щоб визнати сімейне право як підгалузь цивільного права і не більше того. Для вчених, які розглядають сімейне право з таких позицій, немає нічого дивного у визнанні шлюбного договору як різновиду цивільно-правових договорів. Ніяких суперечностей в їх міркуваннях з цього приводу немає.

На жаль, розпочата у свій час спроба включення норм, що регулюють сімейні відносини, до Цивільного кодексу України так і залишилася нереалізованою.

Система сімейно-правових договорів у цьому випадку одержала б своє логічне закріплення в загальній системі цивільно-правових правочинів.

При цьому не потрібно було б пояснювати, чому до сімейно-правових договорів та, зокрема до шлюбного договору, так природно застосовуються загальні норми договірного права, а тим більше говорити про субсидіарне застосування норм цивільного законодавства.

2. Донедавна коло сімейних і, в першу чергу, подружніх договорів було недостатньо широким. Натомість новий СК України закріплює цілу низку таких договорів (поіменовані договори).

Крім того, закон надає можливості подружжю укладати договори, які безпосередньо законодавством не передбачені (непоіменовані договори).

Такий підхід представляється абсолютно правильним і таким, що сприятиме розвитку безконфліктного, договірного регулювання подружніх відносин.

  • До майнових договорів подружжя, які знайшли своє безпосереднє закріплення в СК України можна віднести:
  • 1. договори подружжя щодо їхнього майна;
  • 2. договори подружжя про надання взаємного утримання;

3. договори щодо утримання дітей.

Критерієм наведеної вище класифікації є спосіб задоволення інтересів у правомочної особи. Якщо інтерес подружжя задовольняється за рахунок корисних властивостей тієї або іншої речі, можна говорити про договори подружжя щодо належного їм майна.

До цієї групи можуть бути віднесені: договір про визначення порядку користування майном (ст. 66 СК); договір про поділ майна подружжя (ст. ст. 69, 7 °CК); договір про виділ частки одного із подружжя зі складу всього подружнього майна (ч. 2 ст.

69 СК).

Якщо інтерес одного з подружжя задовольняється за рахунок дій другого з подружжя як зобов'язаної сторони — можна говорити про договори, що виникають з приводу утримання (аліментування).

До числа договорів про надання утримання належать: договір подружжя про надання утримання (ст.

78 СК); договір про припинення права на утримання замість придбання права власності на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати (ст. 89 СК).

Окрему групу складають договори дружини та чоловіка, у яких визначаються питання, пов'язані із задоволенням інтересів їхніх дітей. Такі договори мають певну специфіку, тому що в них встановлюються обов'язки подружжя як батьків.

Такі договори можуть задовольняти інтереси уповноваженої особи (дитини) різними способами — як шляхом надання їй певного майна, так і шляхом здійснення зобов'язаною особою (батьками) дій щодо її утримання або виховання.

Виходячи з норм СК, до договорів цієї групи можна віднести: договір про забезпечення умов проживання дитини тим з батьків, хто буде проживати окремо від дитини після розірвання шлюбу з іншим з батьків (ч. 1 ст. 109 СК); договір подружжя про розмір аліментів на дітей після розірвання шлюбу (ч. 2 ст.

109 СК); договір про сплату аліментів на дитину (ст. 189 СК); договір про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку із придбанням права власності на нерухоме майно (ст. 19 °CК).

На відміну від інших договорів подружжя, шлюбний договір має суттєві особливості. З одного боку він, без сумніву, входить до системи майнових договорів подружжя, з іншого — займає в цій системі особливе місце і не може бути віднесений до однієї з названих груп договорів подружжя.

Це пояснюється наступними моментами. По-перше, шлюбний договір має комплексний характер і може одночасно включати умови, які складають зміст окремих видів договорів.

Так, сторони можуть включити в шлюбний договір умови щодо правового режиму їхнього майна, умови про надання взаємного утримання та умови, що стосуються утримання дитини.

По-друге, шлюбний договір — це єдиний вид договорів, предметом якого може бути не наявне, а так зване майбутнє майно, тобто майно, що буде придбане сторонами в майбутньому, коли ймовірність його придбання не є абсолютною.

По-третє, шлюбний договір має особливий суб'єктний склад. Його учасниками можуть бути не лише дружина та чоловік, а й особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу (наречені). Усі інші договори, що аналізувалися, можуть укладатися лише подружжям.

3. Коментована стаття присвячена визначенню суб'єктного складу шлюбного договору. Так, його сторонами можуть бути:

а) особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу (наречені);

б) подружжя (дружина та чоловік).

В цьому питанні в СК України 2002 р. закріплено новий підхід. Згідно із ст. 27-1 КпШС України 1969 р. шлюбний контракт могли укласти лише особи, які бажали зареєструвати шлюб. Тому шлюбний договір мав по суті виключно характер договору дошлюбного.

Надання права укласти шлюбний договір особам, які вже перебувають у шлюбі (подружжю), стало необхідним кроком. Більш чітко новий СК України визначає і категорію осіб, які вирішили зареєструвати шлюб. Якщо раніше КпШС України містив формулу — «особи, які вступають у шлюб» (ч. 1 ст.

27-1), то в СК України сказано більш конкретно — «особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу» (ч. 1 ст. 92 СК України).

За новим законодавством при укладенні шлюбного договору нареченими необхідно надати нотаріусу доказ того, що особи подали заяву про реєстрацію шлюбу до органу РАЦС (ст. 28 СК України). Якщо сторонами шлюбного договору є особи, які перебувають у шлюбі (подружжя), то вони повинні надати нотаріусові свідоцтво про реєстрацію шлюбу.

4. Сторонами шлюбного договору можуть бути не лише повнолітні, а й неповнолітні особи (віком від 14 до 18 років). Порядок укладення шлюбного договору такими особами залежить від обсягу їхньої дієздатності. У передбачених законом випадках особа, навіть будучи неповнолітньою, може набути повний обсяг дієздатності.

Виходячи з норм чинного законодавства, крім повнолітніх осіб повну дієздатність мають:

а) особи, що зареєстрували до повноліття шлюб (ч. 2 ст. 34 ЦК України);

б) емансиповані особи, тобто особи, які набули дієздатності у повному обсязі до досягнення повноліття в спеціальному порядку, передбаченому законом (ст. 35 ЦК України).

Шлюбний договір, як і всі інші правочини, повністю дієздатні неповнолітні особи укладають самостійно (ч. 2 ст. 203 ЦК).

Передбачається, що такі особи здатні самостійно визначити свої майнові інтереси та зважити усі «за» та «проти» укладення шлюбного договору.

Якщо особа взяла шлюб до досягнення повноліття, вона після реєстрації шлюбу вправі укласти шлюбний договір самостійно, тому що реєстрація шлюбу є підставою для придбання особою повної дієздатності.

Укладення шлюбного договору неповнолітніми особами, які не мають повний обсяг дієздатності, здійснюється в іншому порядку. Відповідно до ч. 2 ст. 92 СК України такі особи укладають шлюбний договір лише з письмової згоди їхніх батьків (піклувальника).

Справжність підпису батьків (піклувальника) на заяві про їхню згоду на здійснення правочину від імені неповнолітніх у віці від 14 до 18 років повинна бути засвідчена нотаріально. Засвідчення дійсності підпису батьків (піклувальника) не потрібно, якщо вони особисто подадуть нотаріусу заяву про згоду на укладення правочину.

У цьому випадку нотаріус установлює особу заявника, перевіряє дійсність його підпису, про що робить відмітку на заяві, і вказує назву документа, його номер, дату видачі та назву установи, що видала документ, який стверджує особу.

Заява про згоду на посвідчення правочину може бути викладена на звороті примірника правочину, що залишається в справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса, або на окремому аркуші (абз. 12 п. 40 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства юстиції України 3.03.2004 р. № 20/5).

4. Шлюбний договір, на відміну від більшості інших правочинів майнового характеру, нерозривно пов'язаний з особою його учасника. Як наслідок, він не може бути укладений за участю законного представника або за дорученням.

З цих міркувань відносно шлюбного договору не допускається також заміна сторони в договорі (уступлення вимоги або переведення боргу). Дружина або чоловік не можуть передати свої права й обов'язки за договором третім особам.

5. Чинне законодавство України не називає суб'єктами шлюбного договору осіб, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах {жінку та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі).

Такий підхід є послідовним, тому що шлюбний договір нерозривно пов'язаний з реєстрацією шлюбу. Відсутність шлюбу або наміру сторін на його укладення виключає можливість укладення ними шлюбного договору. Проте це не є перешкодою для укладення такими особами інших видів майнових договорів.

До поіменованих договорів осіб, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, належать:

— договір про визначення правового режиму майна (ст. 74 СК України);

— договір про припинення права на утримання (ст. 89, ч. 3 ст. 91 СК України).

Шлюбний договір (контракт) між подружжям

Шлюбний договір — це юридична угода, оформлена між подружжям або особами, що вступають в законний шлюб, яка регулює виключно майнові відносини між подружжям, визначає їх матеріальні права і обов’язки у шлюбі та/або при розлученні. Крім того, в шлюбному контракті можна встановити майнові права і обов’язки подружжя як батьків (ст. 93 Сімейного кодексу України).

Основною метою шлюбного договору в Україні є врегулювання саме майнових (матеріальних) питань сім’ї, наприклад: право особистої власності дружини або чоловіка на нерухомість (будинок, квартиру тощо), порядок користування майном, виплата боргів, погашення кредитів. При цьому українським законодавством заборонено регулювання шлюбною угодою особистих відносин між подружжям, а також особистих відносин між батьками і дітьми.

Хто має право укладати шлюбний договір?

Виходячи з норм ст. 92 Сімейного кодексу шлюбний контракт може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. Таким чином, перелік осіб, які мають право на укладання даного виду договорів строго обмежений. Зокрема, особи, які проживають, в так званому «цивільному шлюбі», не мають змоги підписати шлюбну угоду.

Читайте также:  Интеллектуальная собственность - услуги юриста

Неповнолітні громадяни також мають право на укладення шлюбного контракту. Однак, особи, які не досягли 18 років, не володіють повною дієздатністю, а значить, для оформлення договору потрібна письмова згода батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

Якщо угода укладається неповнолітнім подружжям, згода батьків не потрібна, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 34 Цивільного кодексу особи, які не досягли повноліття, набувають повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

Тобто мають всі права і обов’язки повнолітніх громадян, в тому числі і право укладати шлюбний договір.

Як укласти шлюбний контракт (the marriage contract)?

Шлюбна угода укладається у письмовій формі в трьох примірниках і нотаріально посвідчується державним або приватним нотаріусом.

До оформлення договору нотаріус повинен роз’яснити сторонам угоди їх права і обов’язки, а також основні положення даного контракту.

Недотримання форми укладання шлюбного договору, а саме порушення вимоги закону про нотаріальне посвідчення, є достатньою підставою для визнання угоди недійсною (ст. 220 ЦКУ).

Зверніть увагу, що оформити шлюбний контракт між іноземцем та громадянином України можна як за кордоном, так і у чинного українського нотаріуса. Іноземні громадяни частіше обирають спосіб укладання майнової угоди між подружжям у своїй рідній країні.

При цьому, якщо складений документ буде частково суперечити українському законодавству (наприклад, права дружини на майно чоловіка занадто обмежені і це призводить до надзвичайно невигідного матеріального становища), використовувати «marriage contract» можна тільки в країні громадянства чоловіка.

З огляду на ризики, перед підписанням шлюбного контракту рекомендується отримати в нотаріальній конторі зразок договору і прочитати його текст (умови) разом з сімейним юристом.

Які документи необхідні для оформлення шлюбного договору?

Для укладення шлюбної угоди необхідно надати нотаріусу такі документи:

  • паспорт
  • ідентифікаційний код (ІПН)
  • свідоцтво про шлюб (для подружжя)
  • довідку про подачу заяви в РАГС (при одруженні)

Якщо чоловік і дружина хочуть закріпити за собою право на вже куплене цінне майно, яке підлягає державній реєстрації (автомобіль, квартира чи будинок із земельною ділянкою) додатково потрібно надати оригінали правовстановлюючих документів.

Який термін дії шлюбного контракту?

Виходячи з норм статті 95 Сімейного кодексу, момент укладення шлюбного договору і початок строку його дії можуть не збігатися. Так, контракт, оформлений до заміжжя, вступає в силу в день реєстрації шлюбу, а шлюбна угода між подружжям — в день нотаріального посвідчення.

Термін дії шлюбного договору індивідуальний і може визначатися безпосередньо сторонами угоди або правилами, встановленими цивільним законодавством. Так, згідно до ст.

96 СК, подружжя може встановити строк дії договору в цілому або тільки окремих прав і обов’язків.

В основному, дана угода діє протягом шлюбу, проте сторони можуть домовитися і про інше, наприклад, встановити дію контракту або окремих його умов після розлучення.

Зміст шлюбного договору: що можна прописати?

Змісту шлюбного контракту необхідно приділити особливу увагу, так як, виходячи з судової практики, переважна більшість позовних заяв пов’язана з неналежними умовами договору, які суперечать законодавству України. Щоб уникнути проблем із законністю слід пам’ятати, що шлюбний контракт (the marriage contract) може в себе включати:

  • правовий режим майна. Головною особливістю даного пункту шлюбного договору є те, що майнові права і обов’язки подружжя можна визначати інакше, ніж це передбачено сімейним законодавством. Тобто, домовитися про непоширення на майно, набуте в шлюбі, положень ст. 60 СК і вважати його загальною дольовою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Крім того, подружжя може включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, що не суперечать моральним засадам суспільства
  • порядок користування житлом. Подружжя може оформити угоду: про порядок користування житлом, яке належить одному з них на праві особистої власності; про порядок звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього (в разі розлучення), з виплатою грошової компенсації або без неї, а також домовитися про проживання у житловому приміщенні родичів чоловіка або дружини
  • право на утримання. Йдеться про можливість сторін домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі, а також прописати умови, терміни і розмір виплат. При недотриманні даних умов, аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Крім того, шлюбний контракт може передбачати можливість припинення утримання в зв’язку з отриманням майнової компенсації

Згідно положень Сімейного кодексу, умови шлюбного договору не можуть ставити дружину або чоловіка в надзвичайно невигідне матеріальне становище (в порівнянні з тими умовами, які гарантуються законодавством).

Додатково слід звернути увагу на зміст шлюбного контракту в частині нерухомості і автомобілів: наприклад, право власності на квартиру, будинок і машину не може переходити чоловікові або дружині, оскільки таке майно підлягає обов’язковій державній реєстрації (прописати можна тільки умови поділу майна при розлученні).

На жаль, більшість зразків шлюбних договорів містять такі помилки як мінімум в одному з пунктів про майнові права, внаслідок чого ці документи можуть бути визнані судом недійсними.

Чи можливо змінити умови шлюбної угоди?

Внести зміни в контракт можна за взаємною згодою подружжя, проте таку угоду потрібно нотаріально засвідчити.

Стаття 100 СК передбачає можливість внесення змін до шлюбного договору на підставі рішення суду на вимогу одного з подружжя.

Підставою для пред’явлення позовної заяви можуть послужити інтереси чоловіка, дружини або дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.

Чи можна відмовитися від шлюбного договору?

Відмова від шлюбного контракту можлива лише за сумісною згодою подружжя. Для цього необхідно звернутися до нотаріуса і написати заяву про відмову від шлюбного контракту. За вибором подружжя, права та обов’язки, встановлені угодою, припиняються з моменту укладення контракту або з дня подачі нотаріусу заяви про відмову. Інакше документ визнається недійсним.

Як розірвати шлюбний контракт (marriage contract)?

Процедура розірвання шлюбного договору здійснюється в судовому порядку на вимогу одного з подружжя. Однією з основних причин для припинення зобов’язань за контрактом є неможливість їх виконання (ст. 607 ЦК України). При цьому, позивач повинен довести, що підстави, які викликали необхідність розірвання шлюбного договору, мають істотне значення.

Чи можна визнати шлюбний контракт недійсним?

Відповідно до ст. 103 Сімейного кодексу України суд може визнати недійсним шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цією угодою порушені.

Підстави для подібної вимоги відображені в Цивільному кодексі.

Головна причина для визнання шлюбного контракту недійсним — надмірне обмеження майнових прав дружини або чоловіка, коли один із подружжя при розлученні не може отримати абсолютно ніякого майна.

Шлюбний договір: теорія та судова практика

Шлюбний договір — засіб захисту майнових прав подружжя. Тож розглянемо його особливості.

І. УКЛАДЕННЯ, ПОЧАТОК ДІЇ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ.

  • Шлюбний договір може укладатися між:
  • 1) Подружжям — набуває чинності в день нотаріального посвідчення договору;
  • 2) Особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу — набуває чинності в день реєстрації шлюбу.
  • З неповнолітньою особою шлюбний договір укладається за письмової згоди батьків чи піклувальника, яка засвідчується нотаріусом.

Не допускається укладення шлюбного договору через представників, оскільки у такому разі відсутня воля подружжя (постанова Верховного Суду від 25.09.2019, справа №757/10715/17-ц).

До моменту реєстрації шлюбу договір не набуває юридичного значення. Якщо ж сторони не одружаться, то шлюбний договір так і не набуває чинності.

Договором може відстрочуватись набуття чинності після реєстрації шлюбу, тоді договір набуває чинності у вказаний у ньому строк. Якщо за цей час сторони розірвали шлюб, то договір не набуває чинності.

Особи, що проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, замість шлюбного договору можуть укласти договір про визначення правового режиму майна та договір про припинення права на утримання.

ІІ. ФОРМА ТА ЗМІСТ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ.

  1. Шлюбний договір укладається у письмовій нотаріально посвідченій формі, оскільки ним можуть змінюватись майнові права та обов'язки подружжя.
  2. Шлюбним договором можуть регулюватися:
  3. 1) Майнові відносини між подружжям, визначатися їхні майнові права та обов'язки, наприклад:
  4. — правовий режим подарованого подружжю майна у зв'язку з реєстрацією шлюбу (подарунок на весілля);
  5. — віднесення до спільної власності подружжя певного майна, яке належало одному з подружжя до шлюбу або одержано під час шлюбу як дарунок (передання для спільних потреб сім'ї);
  6. — віднесення набутого під час шлюбу майна до приватної або спільної часткової власності, а не спільної сумісної власності подружжя;
  7. — зміна розміру часток у праві власності на майно, що набуте за час шлюбу;
  8. — порядок поділу майна після припинення шлюбу;
  9. — порядок користування житлом, яке є власністю одного з подружжя, при вселенні у нього другого з подружжя;
  10. — домовленість про звільнення житла тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без;
  11. — проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з подружжя чи є спільною власністю подружжя, їхніх родичів.
  12. — використання належного подружжю або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, інших осіб;
  13. — утримання одного з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі; умови, розмір та строки виплати аліментів; можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової чи грошової компенсації;
  14. — порядок користування грошовими коштами;
  15. — порядок виконання кредитних чи інших майнових зобов’язань;
  16. — порядок здійснення оплати за лікування чи навчання іншого з подружжя.
  17. 2) Майнові права та обов'язки подружжя як батьків, наприклад:
  18. — підстави, порядок та розмір аліментів на утримання дітей після припинення сімейних відносин, проживання дитини з одним з подружжя (примусове стягнення допускається на підставі виконавчого напису нотаріуса);
  19. — порядок здійснення оплати за лікування чи навчання дитини.
  20. Суд не може стягнути аліменти в загальному порядку, якщо шлюбним договором погоджено підстави, порядок та розмір аліментів, оскільки це призводить до подвійного їх стягнення.
  21. При несплаті аліментів, визначених шлюбним договором, можливе стягнення заборгованості судом та примусове стягнення аліментів виконавчою службою після проставлення виконавчого напису нотаріусом.
  22. У разі припинення шлюбного договору в цілому чи в частині наявного права на утримання на дітей, суд може стягнути аліменти на загальних підставах.

Шлюбний договір: практичні поради юристів

Джерело: Фокус

В українських реаліях укладення шлюбних договорів досі символізує холодний розрахунок, відсутність довіри та невпевненість у своєму партнері. За офіційною статистикою Міністерства юстиції за 2019 рік в Україні зареєстровано 38472 тисяч розлучень.

Середньорічний показник розлучень сягає 50% від усіх укладених шлюбів. Поділ майна стає головним «жахом наяву» усього процесу розлучення. Частіше за все про взаємне порозуміння і мова не йде.

Попереду кожного з подружжя чекають довгі роки війни в суді та непередбачуваний результат у підсумку. При цьому кількість пар, які вирішують укласти шлюбний договір аби убезпечити себе від взаємних «проклять» не добігає і 2%.

Люди не розуміють практичну корисність тих можливостей, що надає шлюбний договір та того, як він може врятувати від краху життя «якщо щось піде не так».

Питання, вирішення яких «бере на себе» шлюбний договір

Сімейний кодекс України (далі – СКУ) надає максимально широкий простір для самостійного врегулювання сімейних відносин. Шлюбний договір, як домовленість, може передбачати будь-які умови, але вони не повинні суперечити законодавству та моральним засадам суспільства.

Шлюбний договір регулює виключно майнові відносини між подружжям, а також майнові права та обов’язки подружжя як батьків (щодо дітей).

Концепція регулювання майнових питань за СКУ наступна: встановлюється спільна сумісна власність подружжя на все майно (крім речей індивідуального користування), яке набуте в шлюбі. Йдеться про спільність майна без визначення конкретних часток.

Тобто, якщо не має підписаного шлюбного договору, в більшості випадків при розлученні активи сім’ї будуть ділитися судом у звичному співвідношенні 50/50, при відсутності додаткових обставин, за яких суд може змінити цю пропорцію.

І не має значення, що один з подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Права на таке спільне майно у шлюбі будуть рівними.

Виняток становить перелік майна, яке належить лише одному з подружжя і не входить до спільного майна за будь-яких обставин. Це зокрема майно, отримане в порядку спадкування або дарування. Це майно отримано у шлюбі, але «автоматично» належить лише одному з подружжя і не підпадає під ознаку «спільності».

Читайте также:  В каких случаях можно оспорить дарственную?

Шлюбний договір дає право суттєво змінити «правила гри» на арені сімейних відносин. Чоловік та дружина можуть встановити перелік майна, набутого в шлюбі, на яке взагалі не буде поширюватись режим спільної сумісної власності подружжя.

Вони можуть встановити на таке майно або режим спільної часткової власності (наприклад, встановити співвідношення часток 30/70), або режим приватної власності, коли таке майно буде належати тільки одному з подружжя.

І вже в цій ситуації, не дивлячись на наявність шлюбу, кожен зможе вільно користуватися та розпоряджатися майном без згоди іншого з подружжя.

Фактично, можна виокремити 3 види майна, на яке може розповсюджувати свою дію шлюбний договір:

  • майно набуте до шлюбу;
  • майбутнє майно та обов’язки;
  • майно, набуте з моменту реєстрації шлюбу до укладення шлюбного договору.

Інші питання, на які додатково слід звернути увагу:

  • правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу;
  • використання належного подружжю майна для забезпечення потреб дітей;
  • порядок користування житлом;
  • визначення права на утримання.

Багато хто, на жаль, недооцінює всі «підводні камені» ситуації, коли майно подружжя, не поділене шлюбним договором і знаходиться за замовчуванням в спільній сумісній власності. Результати такої недбалості можуть мати непередбачуваний результат.

Так, істинно революційну позицію висловила Велика Палата Верховного Суду України (ВП ВСУ) у постанові від 21 листопада 2018 року. Перебуваючи у шлюбі подружжя придбало квартиру, яку оформили на чоловіка. Вже після розлучення, почався болючий та довгий процес поділу спільного майна.

В процесі поділу майна чоловік уклав договір позики і, аби забезпечити виконання зобов’язання по позиці, передав цю квартиру в іпотеку. Жінка звернулась до суду де вказала про відсутність згоди з її сторони на передачу квартири в іпотеку, оскільки це спільне майно.

У результаті ВП ВСУ визнала недійсним договір іпотеки. Основний аргумент – відсутність згоди дружини.

При цьому Велика Палата відступила від багатьох висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Це викликало великий резонанс в правничій спільноті.

Раніше така справа вирішилась би на користь чоловіка, але не зараз.

А враховуючи те що у нас суди намагаються не відступати від практики ВСУ, ця справа є свого роду «прецедентом» і далі буде використовуватись як взірець.

Тобто, навіть якщо розірвання шлюбу відбулось і частина майна оформлена на одного з подружжя, а у вказаному випадку чоловік був титульним власником майна, це майно продовжує бути спільним до його поділу, і у кожного фактично «зв’язані руки» щодо самостійного розпорядження ним. За відсутності шлюбного договору, де буде чітко прописано поділ майна між подружжям, розпоряджатись майном будучи навіть формальним законним власником людина не зможе.

Питання, які «непідвладні» шлюбному договору

Не дивлячись на свою «масштабність» у врегулюванні відносин, є ряд обмежень для шлюбного договору. Він не може:

  • передавати у власність одному з подружжя нерухоме майно або інше майно, яке підлягає державній реєстрації (наприклад, у шлюбному договорі не може бути зазначено, що чоловік дарує дружині квартиру, такий договір дарування має бути окремо укладений і посвідчений нотаріально);
  • ставити одного з подружжя в надзвичайно невигідне матеріальне становище;
  • зменшувати обсяг прав дитини;
  • на відміну від договору про поділ майна подружжя, шлюбний договір не може змінювати власника, тобто шлюбний договір не є документом, що посвідчує право власності на майно (державна реєстрація права власності за шлюбним договором не може проводитись);
  • регулювати особисті відносини чоловіка та дружини (не вийде заборонити один одному будь-які поведінку) на відміну від закордону. В іноземних країнах шлюбний договір може регулювати питання вірності, любові, моральної підтримки. Яскравим прикладом є шлюбний договір Ж. Кеннеді та А. Онассіса, де була передбачена компенсація у розмірі 10 млн. доларів на користь дружини, якщо чоловік її покине, і в розмірі 18,7 млн. доларів, якщо покинутим залишиться він, але за умови якщо шлюб тривав не менше 5 років.
  • особисті відносини між подружжям та дітьми також залишаються за межами впливу.

Особливу увагу необхідно звернути на поняття «надзвичайно невигідне матеріальне становище», оскільки воно може відіграти доленосну роль. Це поняття оціночне, невизначене і підлягає доведенню стороною.

Суди, до недавнього часу, у крайніх випадках визнавали таке становище доведеним та обґрунтованим і частіше за все не задовольняли позов.

При цьому суд аргументував  свою позицію добровільною згодою сторони на виконання умов шлюбного договору, розумінням своїх дій та їх правових наслідків і попереднім ознайомленням нотаріусом з положеннями цивільного та сімейного законодавства. Все це покладає на таку сторону обов’язок виконувати підписаний шлюбний договір.

Останнім часом практика змінилась корінним чином. Одне з головних прецедентних рішень – постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 26.02.2020 року у справі № 755/19197/18. За фабулою справи, майже через 10 років подружнього життя чоловік та дружина уклали шлюбний договір.

Положеннями договору передбачалось, що на нерухоме майно, набуте у шлюбі, не розповсюджується режим спільної сумісної власності. Таке майно за договором визнавалось особистою приватною власністю того з подружжя, на чиє ім`я воно придбане та зареєстроване.

Таким чином, у власності чоловіка опинились квартира, житловий будинок, декілька земельних ділянок, а також все рухоме майно, що знаходилось за місцезнаходженням вказаного нерухомого майна.

Окрім цього, сторони домовились, що на все нерухоме майно та транспортні засоби, які будуть придбані вже після укладення шлюбного договору розповсюджуються аналогічні умови – тільки особиста приватна власність одного з подружжя.

Дружина подала позов про визнання вказаних положень шлюбного договору недійсними. У позові дружина посилалась на те, що вказані положення порушують її права та ставлять у вкрай невигідне матеріальне становище. В результаті позовні вимоги задоволені.

Ця судова справа руйнує попередню судову тактику щодо подібних справ. У спірному шлюбному договорі чітко прописано, що «сторони зазначили, що цей шлюбний договір сторонами прочитаний, суть його зрозуміла сторонам, зміст прав та обов`язків, правові наслідки роз`яснено нотаріусом».

Це і є основний сенс укладення договору і раніше суди на це і вказували, але практика швидко змінюється. Тому наразі, при укладенні шлюбного договору, сторонам потрібно враховувати такі справи і бути максимально «обережними».

Головний висновок, який потрібно зробити – умови шлюбного договору про те, що усе нерухоме та рухоме майно, яке придбане у шлюбі належить одній із сторін договору, ставлять іншу сторону у надзвичайно невигідне матеріальне становище та є підставою для визнання недійсними відповідних положень шлюбного договору.

Все ж таки, коли за шлюбним договором все майно дістається лише одному з подружжя – це говорить про відсутність гармонійного балансу, на який такий договір і спрямований у кінцевому підсумку.

Актуальні деталі укладення та нотаріального посвідчення шлюбного договору

  1. Шлюбний договір можуть укласти лише дві категорії осіб:
  • подружжя (шлюб зареєстровано);
  • наречені (повинна бути або подана заява до відділу РАЦС або квитанція київського документ-сервісу «ГОТОВО!»).
  1. Враховуйте питання громадянства. Коли однією зі сторін шлюбного договору є іноземець, тоді підлягають застосуванню статті 59, 61 ЗУ «Про міжнародне приватне право». Ці статті надають право сторонам шлюбного договору обрати право одного з подружжя або право держави, в якій один з них має постійне проживання, а стосовно нерухомого майна – право держави в якій це майно знаходиться. Є випадки, коли шлюбний договір був укладений в Україні, але надалі не визнавався іншою державною, де таке нерухоме майно знаходилось. Так, зокрема білоруські нотаріуси не завжди мають право засвідчувати шлюбні договори щодо нерухомості, яка знаходиться за кордоном, оскільки вже є «сумна» практика.

Нюанси, пов’язані з громадянством, є вкрай важливими, оскільки їх неврахування може звести нанівець дію шлюбного договору в цілому. Тому, перш за все – ознайомлення з законодавством країни резидентства іноземця та з міжнародними договорами, укладеними Україною та країною резидентства сторін.

Для укладення шлюбної угоди необхідно надати нотаріусу мінімум документів: паспорт, ідентифікаційний код (ІПН), свідоцтво про шлюб (для подружжя) або довідка про подачу заяви до РАЦСу, а також письмову згоду батьків — для неповнолітніх дітей.

Шлюбна угода укладається у письмовій формі в трьох примірниках і нотаріально посвідчується державним або приватним нотаріусом. Нотаріус в обов’язковому порядку повинен роз’яснити сторонам угоди їх права і обов’язки, а також основні положення контракту.

Вартість нотаріальних послуг стартує від 7-8 тисяч гривень, і росте в залежності від «масштабності» шлюбного договору (нерухоме майно, грошові кошти і т.д.). Потрібно розуміти, що окрема плата буде за складання тексту шлюбного договору. Плата за такі послуги буде складати від 13 тисяч гривень. Звичайно можна знайти і меншу ціну, але якість таких послуг буде ставитися під сумнів.

  1. Необхідно обов’язково вказати в договорі момент набрання ним чинності, а саме:
  • шлюбний договір укладений до реєстрації шлюбу, набирає чинності у день реєстрації шлюбу;
  • шлюбний договір, укладений подружжям, набирає чинності у день нотаріального посвідчення шлюбного договору.
  1. Треба вказати у шлюбному договорі чіткий перелік майна, набутого до укладення шлюбу, та визначити правовий статус такого майна. В цьому випадку кожен з подружжя може вирішити передати своє майно на потреби сім’ї (у спільну сумісну власність).
  2. Відповідаємо на запитання: чи можна укласти шлюбний договір через представника за довіреністю? Однозначно ні. На це вказує постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 757/10715/17-ц. Так, у вказаній справі подружжя вирішило укласти шлюбний договір, проте чоловік знаходився на території США. Дружина попросила зробити чоловіка «про всяк випадок» довіреність на його укладення і вони домовились, що вона не буде використана і чоловік особисто буде підписувати шлюбний договір. Проте, дружина все ж таки скористалася довіреністю і надалі чоловік дізнався, що шлюбний договір вже укладено його так званим представником без його участі. Чоловік подав позов про визнання шлюбного договору недійсним, який суд задовольнив. Позиція КЦС – шлюбний договір не може укладатись за дорученням, оскільки представнику заборонено вчиняти правочин, який може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє (частина друга статті 238 ЦК України). Тобто, шлюбний договір не може укладатись за дорученням.
  3. Аби уникнути боргових «несподіванок», в договорі необхідно врегулювати відповідальність кожного з подружжя перед кредиторами. Важливо прописати, що кожен з подружжя відповідає перед своїми кредиторами виключно своїм особистим майном. В іншому випадку, за замовчуванням діє норма про те, що після отримання подружжям у власність кредитних коштів, подальший обов’язок щодо їх повернення подружжя виконує як солідарні боржники. Але кредитор зможе солідарно стягнути кошти лише якщо доведе, що вони використані в інтересах сім’ї.
  4. Треба належним чином захистити свою особисту приватну власність. В шлюбному договорі повинно мати місце коректне формулювання положень щодо можливості володіти, користуватись та розпоряджатись особистою приватною власністю на власний розсуд, вчиняти будь-які дії щодо свого майна без узгодження питання з іншим з подружжя та без отримання його/її згоди. Окремо прописати, що вказане положення діє навіть за умови, якщо за час шлюбу таке майно істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок трудових чи грошових затрат одного або обох з подружжя.
  5. Окремої уваги потребують бізнес-активи. Так, розпорядження будь-якими майновими правами, в тому числі набуття або припинення права на частки у статутних капіталах господарських товариств, інших підприємств, права на цінні папери (акції, облігації тощо) або на інше, що належить до майнових прав потребує детального врегулювання.
  6. Спростить життя подружжю вказівка, що при укладанні будь-яких правочинів, в тому числі тих, що потребують нотаріального посвідчення, щодо будь-якого майна одним із подружжя, не потребує отримання згоди від іншого.
  7. Дивіденди від цінних паперів, відсотки за вкладами в установи банків, а також заробітна плата, пенсія, інші доходи, одержані кожним із подружжя також можна звільнити від «майнової спільності» і віднести до особистого майна одного з подружжя.

Укладати шлюбний договір для багатьох ще вкрай незвично. Недавній фільм «Шлюбна історія» американського режисера і сценариста Ноа Баумбаха показує до болі правдоподібну історію, яка стосується кожної сімейної пари в процесі розлучення. Труднощі, які чекають таких людей попереду, важко переоцінити, бо мирно розділити все порівну та піти кожний своїм шляхом майже неможливо.

Ссылка на основную публикацию