Право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю

Законом посилено відповідальність батьків за невиконання обов'язків з утримання дітей, а також за їх неналежне виховання, врегульовані питання порядку виїзду одного із батьків з дитиною за кордон. Детальніше розповість Prostopravo.

Відповідальність за несплату аліментів

Передбачена адміністративна відповідальність за несплату аліментів.

Несплата аліментів на утримання дитини, одного із подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якого перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на термін від ста двадцяти до двохсот сорока годин. Така ж відповідальність встановлена ​​за несплату аліментів на утримання дитини з інвалідністю або важко хворої дитини, але вже протягом трьох місяців.

За ухилення від виконання суспільно корисних робіт можна отримати адміністративний арешт на строк до 10 діб. А за злісне ухилення від суспільно корисних робіт — «заробити» судимість згідно зі ст.389-2 Кримінального Кодексу України з покаранням у вигляді позбавлення волі на строк до 2 років.

Під злісним ухиленням мається на увазі, що особа, яка вже притягувалася до адміністративної відповідальності за ухилення, продовжує це робити.

А саме: неприбуття до місця виконання суспільно корисних робіт протягом двох днів з дати, визначеної в направленні уповноваженого органу з питань пробації без поважних причин, невихід на суспільно корисні роботи або відмова від виконання роботи, вид якої визначено підприємством, установою, організацією, понад два рази протягом місяця без поважних причин, а також поява на робочому місці у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння.

Право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю

Поважними причинами є хвороба та інші документально підтверджені обставини, які фактично позбавляють можливості порушника прибути для відпрацювання суспільно корисних робіт.

Контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок і періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.

  • Дочка, син звільняються судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що ті не платили аліменти на утримання дитини, і це призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.
  • Розмір заборгованості з аліментів підтверджується довідкою виконавчої служби.
  • Читай також: Все про аліменти: офіційна інфографіка Міністерства юстиції

Примітно і те, що банки зобов'язали повідомляти про відкриття та закриття рахунків боржників. Так, у випадку відкриття або закриття рахунку фізичної особи банк зобов'язаний перевірити наявність інформації про внесення такої особи до Єдиного реєстру боржників.

За умови відкриття рахунку на ім'я фізичної особи, яку внесено до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, або закриття рахунку такою особою банк зобов'язаний у день відкриття або закриття рахунку повідомити про це у зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватному виконавцю.

Відповідальність за ухилення від виконання батьківських обов'язків

  1. Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

  2. За вчинення неповнолітніми у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачена Кодексом України про адміністративні порушення, батькам доведеться відповідати штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

  3. Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, — тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю

  • За невиконання рішення органу опіки та піклування за визначенням способів участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, буде накладено штраф від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
  • Читай також: ФСС України спростив порядок підтвердження непрацездатності
  • Умисне порушення встановленого законом обмеження щодо терміну перебування дитини за межами України за умови самостійного вирішення питання про тимчасовий виїзд дитини за межі України тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
  • Невиконання законних вимог посадових осіб органу опіки та піклування, недопущення посадових осіб органу опіки та піклування до обстеження умов проживання дитини, створення перешкод посадовим (службовим) особам органу опіки та піклування при здійсненні інших покладених на них законом повноважень тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Про порядок виїзду з дитиною за кордон

Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або за висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на термін, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей.

Якщо йому відоме місце проживання другого із батьків, який не ухиляється і належним чином виконує батьківські обов'язки, мама/тато інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, де вказано мету виїзду, державу проходження і відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.

Право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю

Той із батьків, із яким за рішенням суду визначено або за висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на термін до одного місяця і більше з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, художніх, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі і з групою дітей, якщо:

  • наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, підтверджена довідкою про наявність заборгованості по сплаті аліментів;
  • наявна заборгованість зі сплати аліментів, підтверджена довідкою про наявність заборгованості по сплаті аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на важкі захворювання.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, не ухиляється і належним чином виконує батьківські обов'язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертається з рекомендованим листом із повідомленням про вручення тому із батьків, з ким проживає дитина, згоди на виїзд дитини за межі України.

У разі ненадання тим із батьків, з ким проживає дитина, нотаріально завіреної згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, в десятиденний термін з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той із батьків, хто проживає окремо від дитини і у якого відсутня заборгованість по сплаті аліментів, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого із батьків. Такі справи розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження.

джерело: prostopravo, фото: shutterstock

Право чи обов’язок на утримання одного із подружжя

Право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністюЧасто
ми чуємо про аліменти на утримання дітей, однак не всі знаємо, що чинним
законодавством передбачено право одного з подружжя на утримання та визначено способи надання такого утримання. Нерідко бувають і випадки коли один з
подружжя потребує матеріальної допомоги, його заробітна плата, пенсія, або
доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому
прожиткового мінімуму.

Прожитковий мінімум — вартісна
величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму
людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також
мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг,
необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Чільні положення, що визначають порядок формування споживчого кошика і
використання прожиткового мінімуму, встановлено Законом України від 15.07.99 № 966
«Про прожитковий мінімум».

  • До працездатних осіб відносяться
    особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
  • До осіб, які втратили
    працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного
    віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на
    пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому
    порядку (стаття 1 цього Закону).
  • З 01 липня по 30 листопада 2021 року прожитковий мінімум для
    працездатних осіб встановлено в розмірі – 2379
    гривен, для осіб, які втратили працездатність 1854 гривен.
  • З 01 грудня 2021 року до 01 січня 2022 року відповідно: 2481 гривен і 1934 гривен.
  • До відома. Закони
    України:

— від  05.11.91 № 1788 «Про
пенсійне забезпечення»;

— від 09.07.03 № 1058 «Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Право одного з
подружжя на утримання

Відповідно
до статті 75 Сімейного кодексу України (надалі – СК) дружина, чоловік
повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти)
має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за
умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

  1. Непрацездатним вважається той із
    подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з
    інвалідністю I, II чи III групи.
  2. Один із подружжя є таким, що
    потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від
    використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового
    мінімуму, встановленого законом.
  3. Той із подружжя, хто став
    непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має
    право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до
    Цивільного кодексу України.
  4. Водночас варто наголосити, що права
    на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних
    відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним
    умисного кримінального правопорушення, якщо це встановлено судом.
  5. Право на утримання після розірвання шлюбу

Статтею 76 СК встановлено, що розірвання
шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після
розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною
до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує
матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати
матеріальну допомогу.

  •  Особа має право на утримання і тоді, коли вона
    стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу,
    якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї
    колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу. Якщо:
  • — на момент розірвання шлюбу
    жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку
    залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після
    досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали
    не менш як десять років;
  • — у зв'язку з вихованням дитини,
    веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими
    обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості
    одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на
    утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови,
    що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може
    надавати матеріальну допомогу.
  • Право на утримання у цьому
    випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.
  • Право дружини на утримання під час вагітності та у
    разі проживання з нею дитини
Читайте также:  Розлучення через інтернет

Відповідно до статті 84 СК дружина
має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Аліменти, присуджені
дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового
рішення суду.

Дружина, з якою проживає дитина,
має право на утримання від чоловіка — батька дитини до досягнення дитиною трьох
років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою
проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною
шести років.

  1. Звертаємо увагу.Право на утримання вагітна
    дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має:
  2. — незалежно від того, чи вона
    працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може
    надавати матеріальну допомогу;
  3. — і в разі розірвання шлюбу.
  4. Право дружини на утримання,
    передбачене статтею 84 СК, припиняється:
  5. — в разі припинення вагітності,
    народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а
    також у разі смерті дитини;
  6. — якщо за рішенням суду виключено
    відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини (стаття
    85 СК).
  7. Право чоловіка на утримання у разі проживання з ним
    дитини

Чоловік, з яким проживає дитина,
має право на утримання від дружини — матері дитини до досягнення дитиною трьох
років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, чоловік, з яким
проживає дитина, має право на утримання від дружини до досягнення дитиною шести
років.

  • Право на утримання чоловік, з
    яким проживає дитина, має:
  • — незалежно від того, чи він
    працює, та незалежно від його матеріального становища, за умови, що дружина
    може надавати матеріальну допомогу;
  • — і після розірвання шлюбу.
  • Право чоловіка на утримання припиняється
    якщо:
  • — дитина передана на виховання
    іншій особі, а також у разі смерті дитини;
  • — за рішенням суду виключено
    відомості про дружину як матір з актового запису про народження дитини (статті  86 і 87 СК).
  • Способи надання утримання одному з подружжя

Утримання одному з подружжя
надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.
За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у
грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти
можуть бути сплачені наперед.

Якщо платник аліментів виїжджає
на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про
надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час,
визначений домовленістю подружжя, а у разі спору — за рішенням суду.

Подружжя має право укласти
договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та
строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально
посвідчується.

У разі невиконання одним із
подружжя свого обов'язку за договором про надання утримання аліменти можуть
стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса (статті 77 і 78 СК).

Сплата аліментів  одному з подружжя за рішенням суду

Відповідно до статті 79-81 СК аліменти
присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо позивач
вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати
внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи,
може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш
як за один рік.

Якщо один із подружжя одержує
аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку
інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності
стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення
суду про це.

  1. Аліменти присуджуються одному з
    подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій
    грошовій сумі.
  2. Розмір аліментів:
  3. — одному з подружжя суд визначає
    з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина,
    батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення;
  4. — визначений судом, може бути
    згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача
    аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

 Перелік видів доходів, які враховуються при
визначенні розміру аліментів на
одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджено постановою Кабінету
Міністрів України від 26.02.93 N 146.

  • Позбавлення
    права або обмеження його строком і припинення права одного з подружжя на
    утримання
  • Рішенням суду може бути
    позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком,
    якщо:
  • — подружжя перебувало в шлюбних
    відносинах нетривалий час;
  • — непрацездатність того з
    подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним
    умисного кримінального правопорушення;
  • — непрацездатність або тяжка
    хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від
    другого з подружжя при реєстрації шлюбу;
  • — одержувач аліментів свідомо
    поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.
  • Зазначені вище положення поширюються
    і на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу.

Право одного з подружжя на
утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу,
припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним
повторного шлюбу. Право на утримання припиняється від дня настання цих
обставин.

  1. Якщо після припинення права на
    утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися,
    всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої
    правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за
    три роки.
  2. Право одного з подружжя на
    аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням
    суду, якщо буде встановлено, що:
  3. — одержувач аліментів перестав
    потребувати матеріальної допомоги;
  4. — платник аліментів неспроможний
    надавати матеріальну допомогу.
  5. Право одного з подружжя на
    утримання припиняється у випадках, передбачених статтями 83, 85, 87 і 89 СК.
  6. Припинення права на утримання за домовленістю
    подружжя
  7. Відповідно до статті 89 СК подружжя,
    а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про
    припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий
    будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової
    виплати.

Договір, за яким передається у
власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідчений. Право власності на
нерухоме майно, що передається за таким договором, виникає з моменту державної
реєстрації цього права відповідно до закону.

  • Якщо особи домовилися про
    припинення права на утримання у зв'язку з одержанням одноразової грошової
    виплати, обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок
    нотаріальної контори або приватного нотаріуса до посвідчення договору.
  • Право на утримання жінки та чоловіка, які не
    перебувають у шлюбі між собою
  • Статтею 91 СК визначено, якщо
    жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали
    однією сім'єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного
    проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього кодексу.
  • Жінка та чоловік, які не
    перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з
    нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої — четвертої статті 84 та
    статей 86 і 88 цього кодексу.
  • Право жінки та чоловіка на
    утримання припиняється з підстав, встановлених пунктами 2 і 4 статті 83,
    статтями 85, 87 і 89 цього кодексу.

Аліменти на повнолітню дитину з інвалідністю

Відповідно до статті 198 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Така матеріальна допомога може надаватися батьками в добровільному порядку або після звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Аліменти повнолітнім непрацездатним дочці, сину, які потребують матеріальної допомоги, у разі визнання їх особами з інвалідністю І, ІІ групи присуджуються на строк інвалідності.

Згідно статті 88 Сімейного кодексу України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

  • Вказана норма встановлює підстави, за яких виникає зазначене вище право:
  • 1) один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю;
  • 2) дитина не може обходитися без постійного стороннього догляду;
  • 3) цей з подружжя опікується нею;
  • 4) другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 Сімейного кодексу України, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Читайте также:  Єдиний податок скільки та коли платити у 2021 та 2022 році

Згідно зі статтею 80 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 Сімейного кодексу України.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Порядок виплати аліментів на дитину з інвалідністю

Виплати можуть бути як добровільними, так і стягуватися на підставі рішення суду.

Згідно зі статтею 187 Сімейного кодексу України один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.

Така заява може бути ним відкликана. На підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії.

Добровільний порядок виплати аліментів

Статтею статті 189 Сімейного кодексу України передбачений договір між батьками про сплату аліментів на дитину. Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати.

Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Судовий порядок виплати аліментів

Згідно зі статтею 27 Цивільно процесуального кодекса України, позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою статті 28 Цивільно процесуального кодекса України, передбачено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, зміну способу їх стягнення можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.За подання заяви про стягнення аліментів позивач звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (стаття 5 Закону України «Про судовий збір».

  1. Статею 182 Сімейного кодексу України визначаються обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Так, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
  2. 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
  3. 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
  4. 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
  • наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
  • доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
  • 4) інші обставини, що мають істотне значення.
  • Відповідно до частини другої статті 200 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
  • При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 % заборгованості.
  • Для звернення до суду з позовною заявою необхідно зібрати наступні документи:
  • копія всіх сторінок паспорту позивача;
  • копія ідентифікаційного номеру позивача;
  • копія ідентифікаційного номеру відповідача;
  • копія свідоцтва про шлюб/копія свідоцтва про розірвання шлюбу/копія рішення суду про розірвання шлюбу;
  • копія свідоцтва про народження дитини (дітей);
  • копія довідки про місце реєстрації дитини;
  • копії довідок з медустанови, що підтверджують наявність інвалідності у дитини.
  1. Як збільшити або зменшити виплати
  2. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
  3. Відповідно до положень статті 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі і навпаки.
  4. Згідно з частиною третьою статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
  5. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
  6. Враховуючи зміст статтей181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
  7. У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
  8. Нормативна база

Для отримання детальної інформації, роз'яснень та консультацій звертайтесь до Добровеличківського бюро правової допомоги за адресою: вул. Центральна, 103/7, смт. Добровеличківка, тел. 5-15-40, а також Ви можете звернутися до нас, надіславши своє звернення на електронну адресу бюро: dobrovelychkivske@legalaid.kr.ua.

Майнові права подружжя по утриманню

  • К иївський національний університет імені Тараса Шевченка
  • Фінансово-правовий коледж
  • Реферат
  • З сімейного права України
  • На тему: «Майнові права подружжя по утриманню»
  • Підготувала: студентка ІV курсу 2 групи
  • Павліченко Катерина

Викладач: Овчиннікова Г. Ф.

  1. Київ 2010 р.
  2. План
  3. Вступ
  1. Аліментні зобов'язання подружжя

  2. Аліментні зобов'язання колишнього з подружжя

  3. Позбавлення одного з подружжя права на утримання

  4. Припинення права одного з подружжя на утримання

  • Список використаної літератури
  • Вступ
  • Стабільність у сім'ї обумовлена рівнем взаємної турботи обох із подружжя, які мають підтримувати одне одного: сприяти тому, щоб один з подружжя отримав відповідну освіту, набув кваліфікацію, успішно просувався по роботі тощо.

Сімейне законодавство передбачає обов'язок подружжя матеріально підтримувати один одного у шлюбі. Цей обов'язок не залежить від віку, стану здоров'я, матеріального благополуччя.

Майнові права та обов'язки щодо надання взаємної підтримки виникають у подружжя з моменту реєстрації шлюбу та існують протягом усього часу перебування в шлюбі.

За нормальних сімейних стосунків подружжя добровільно піклується один про одного, і проблем щодо утримання не існує.

Як справедливо зазначалося в літературі, обов'язок щодо надання матеріальної допомоги одним із подружжя виникає як моральний — з часу укладання шлюбу, і одночасно як юридичний — з моменту, коли з'являються необхідні для цього підстави. Право на аліменти було надано подружжю ще першим Кодексом про шлюб та сім'ю Української РСР, який передбачав, що один з подружжя має право на утримання іншого.

Справи про аліменти розглядалися відділами соціального забезпечення. Це обумовлювалося тогочасною точкою зору щодо аліментів як «сурогату соціального забезпечення».

Підставами для надання утримання визнавалися потреба одного з подружжя в утриманні та його непрацездатність. Відділ соціального забезпечення при визначенні розміру аліментів повинен був керуватися ступенем нужденності і працездатності подружжя та прожитковим мінімумом, встановленим для певної місцевості.

Розмір аліментів у сукупності з іншими засобами до існування не повинен був перевищувати прожиткового мінімуму. Аліменти виплачувалися періодично, заміна їх одноразовою сумою, яка могла б бути сплачена, не допускалася. У разі смерті подружжя, який сплачував аліменти, аліменти продовжували стягуватися з майна, яке залишилося.

1. Аліментні зобов'язання подружжя

Чинне сімейне законодавство передбачає, що чоловік, дружина повинні підтримувати один одного матеріально (ст. 75 СК).

Ця правова норма є глибоко моральною, ґрунтується на таких засадах побудови сім'ї, як добровільність, рівність, взаємоповага, захист інтересів непрацездатних членів сім'ї.

У разі, якщо один із подружжя відмовляється або ухиляється від свого обов'язку щодо утримання іншого з подружжя, який потребує матеріальної допомоги, останній має право звернутися з вимогою про стягнення аліментів у судовому порядку.

1. Загальні підстави стягнення аліментів на утримання одного з подружжя. Вимоги одного з подружжя щодо стягнення аліментів можуть бути задоволені судом за наявності наступних умов:

А) Подружжя перебуває в зареєстрованому шлюбі. Шлюб має бути зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб.

Шлюб, який укладено на території України іншим способом (за релігійним обрядом чи національним звичаєм) чи в іншій установі, окрім органів РАЦСу, не визнається і ніяких правових наслідків не породжує.

Не вважаються подружжям і особи, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах.

Б) Один з подружжя потребує допомоги, є непрацездатним за віком чи станом здоров'я. Непрацездатним вважається той з подружжя, який досяг пенсійного віку за старістю (чоловіки — 60 років, жінки — 55 років) або є інвалідом І, II чи III груп.

Особи, які отримали право на пенсію раніше зазначеного віку (наприклад, за вислугою років, у зв'язку з зайнятістю на шкідливих чи важких роботах тощо), права на аліменти до досягнення загального пенсійного віку не набувають. До числа непрацездатних традиційно відносили інвалідів І, II та III груп.

Після тривалих наукових дискусій у юридичній літературі та виходячи із судової практики інваліди III групи також визнані законодавцем непрацездатними.

Суперечливість позицій щодо визнання чи невизнання інвалідів III групи непрацездатними була обумовлена відсутністю єдиної позиції фахівців щодо тлумачення понять «юридична непрацездатність» і «фактична непрацездатність».

  1. Настання юридичної непрацездатності законодавець пов'язував з:
  2. а) інвалідністю;
  3. б) пенсійним віком, що обумовлював відсутність у особи обов'язку працювати.

Фактична непрацездатність пов'язана із станом здоров'я і полягає у відсутності у особи реальної можливості працювати. Звичайно, що поняття юридичної і фактичної непрацездатності в кожному конкретному випадку не завжди співпадають за змістом.

На сьогодні відомі факти, коли відповідальні державні службовці, яким була встановлена II група інвалідності, сумлінно виконували свої посадові обов'язки.

Що ж стосується інвалідів III групи, то у них зберігається досить високий рівень працездатності, чим і обумовлені поширення в юридичній літературі думки, що право на аліменти ці особи набувають лише в тому разі, коли не мають можливості забезпечити прожиття своєю працею.

Право на утримання виникає лише у разі юридичної непрацездатності. Законодавець прямо не заперечує можливості виникнення аліментних зобов'язань у разі тимчасової втрати працездатності.

На нашу думку, з огляду на складність процедури стягнення, на одержання одним з подружжя соціальної допомоги в розмірі втраченого заробітку тимчасово надавати непрацездатним особам (скажімо, у разі захворювання на запалення легень, при переломах тощо) право на аліменти недоцільно, оскільки фактичне надання такої допомоги матиме місце після одужання і поновлення працездатності. Щодо часу, коли настала інвалідність, він правового значення не має. Один із подружжя міг укласти шлюб, будучи інвалідом або стати інвалідом, перебуваючи у шлюбі. Не є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення аліментів той факт, що подружжя проживають окремо. Поки в передбаченому порядку шлюб не визнано недійсним чи нерозірваним, він вважається таким, що існує, і один з подружжя має право на утримання.

Читайте также:  Dissolution of marriage or divorce

В) Подружжя-позивач потребує матеріальної допомоги.

У ст. 75 СК законодавець уперше конкретно визначив поняття «особа, що потребує матеріальної допомоги». Це — той із подружжя, кому заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При вирішенні питання щодо нужденності одного з подружжя суд має враховувати доходи кожного з подружжя, не обмежуючись при цьому лише констатацією факту наявності в подружжя-відповідача значних доходів чи навпаки — незначних доходів подружжя-позивача.

Наявність у того з подружжя, який є непрацездатним, майна сама по собі не може бути підставою позбавлення його права на аліменти, звичайно, окрім випадків, коли це майно постійно приносить дохід (наприклад, йому на праві власності належать дві квартири, одна з яких здається в найом).

Не може бути визнано нужденним подружжя, який, незважаючи на незначну пенсію, має великий грошовий вклад в ощадкасі, отримав в спадщину нерухомість, транспортні засоби тощо.

Г) Подружжя-відповідач має можливість таку матеріальну допомогу надати. При визначенні матеріальних можливостей подружжя-відповідача береться до уваги його сімейне становище, наявність утриманців, яких він згідно з чинним законодавством зобов'язаний утримувати (непрацездатні батьки, діти, інші особи), характер і розмір доходів. 2.

Аліменти, присуджуються одному із подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя або у твердій грошовій сумі. Утримання може надаватися у натуральній або грошовій формах за згодою другого з подружжя. За рішенням суду аліменти присуджуються одному із подружжя, як правило, у грошовій формі, починаючи від дня подання позовної заяви.

Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя (дітей, батьків, інших осіб), затверджується Кабінетом Міністрів України. Якщо утримання надається у вигляді грошової суми, вона повинна сплачуватися щомісячно. Водночас за взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

Це стосується, перш за все, тих випадків, коли платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання в державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги. Розмір аліментів у такому разі визначається за домовленістю, а при виникненні спору — за рішенням суду.

Чинне законодавство одночасно передбачає, що зобов'язання подружжя щодо матеріальної допомоги один одному можуть бути оформлені нотаріально посвідченою угодою (ст. 78). Така угода може бути оформлена як складова частина шлюбного контракту або як самостійний договір.

Сімейне законодавство не обмежує подружжя стосовно змісту такого договору, тому на відміну від аліментних зобов'язань подружжя, передбачених у СК України, подружжя в договорі про утримання може передбачити виникнення зобов'язань щодо утримання і за відсутності такої важливої умови, як непрацездатність.

Подружжя може передбачити обов'язок щодо утримання як з моменту укладання шлюбу, так і за наявності певних обставин, які можуть настати: отримання освіти, набуття спеціальності, робота по господарству, виховання дітей тощо.

У чому полягає практична значимість такої угоди? У разі, виникнення умов, передбачених такою угодою, коли платник ухиляється від добровільного її виконання, зацікавлена особа має можливість звернутися не до суду, а безпосередньо до нотаріуса. Тобто нотаріальна форма обумовлює здійснення примусового виконання за таким договором без додаткових процесуальних ускладнень.

Нотаріально посвідчена угода має силу виконавчого листа. У такому разі стягнення аліментів проводитиметься в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, що значно спростить процедуру стягнення і скоротить строки виконання зобов'язань за таким договором.

Перебування подружжя, який є непрацездатним, в будинку інвалідів або престарілих тощо саме по собі не виключає потреби в матеріальній допомозі і не звільняє зобов'язаного з подружжя від сплати аліментів, але може бути підставою для зменшення їх розміру.

Обов'язки щодо надання матеріальної допомоги подружжю, який є непрацездатним, покладаються не лише на іншого з подружжя, але і на повнолітніх дітей (ст. 292 СК).

Тому при розгляді вимог того з подружжя, хто претендує на отримання аліментів від іншого з подружжя, суди мають з'ясовувати, чи є у непрацездатного з подружжя повнолітні діти, які за законом повинні надавати йому утримання, чи їх матеріальне становище і доходи уможливлюють надання допомоги непрацездатній матері (батькові).

Ця обставина (як і можливість отримання утримання від батьків) мусить враховуватися при визначенні розміру аліментів одному з подружжя, і, незважаючи на відсутність вимог батька (матері) до повнолітньої дитини про стягнення аліментів, відповідно розмір аліментів, які стягуватимуться з іншого з подружжя, може бути зменшений.

У разі, коли матеріальне чи сімейне становище одного із подружжя зміниться, кожен із подружжя має право звернутися до суду з позовом про зменшення (чи відповідно збільшення) розміру аліментів, які стягуються. Спеціальні підстави для стягнення аліментів на утримання одного з подружжя. А. Стягнення аліментів на утримання того з подружжя, який доглядає малолітню дитину.

Право на утримання має також дружина від чоловіка під час вагітності. Таке ж право надано дружині, з якою проживає дитина віком до трьох років, а якщо дитина має вади фізичного чи психічного розвитку — до досягнення дитиною шести років. За часів дії КпШС України багато суперечок виникало щодо питання: чи є нужденність жінки, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною протягом трьох років (або коли дитина потребує догляду за медичними показниками — протягом шести років), необхідною умовою для стягнення аліментів на своє утримання. В юридичній літературі серед тих фактів, які були підставою для виникнення аліментних зобов'язань між подружжям у такому випадку називали і «нужденність жінки». Чинне вітчизняне законодавство сьогодні не дає підстав вважати, що чоловік мусить утримувати колишню дружину в період вагітності чи протягом певного строку після народження дитини лише за умови, що жінка такої допомоги потребує, оскільки в п. 4 ст. 84 СК прямо передбачено, що вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання «незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища». Стягнення аліментів з чоловіка не залежить від того, чи працює дружина в цей час та яке її матеріальне становище, а пов'язане лише з двома умовами:

1) дружина має проживати з малолітньою дитиною;

2) чоловік повинен мати можливість надавати дружині матеріальну допомогу.

Звичайно, поняття «нужденність жінки, яка виховує дитину до трьох років», відрізняється від поняття просто «нужденність». Під час вагітності жінка, як правило, працює певний час і зберігає за собою право на відпустку по вагітності та в зв'язку з народженням дитини, яка оплачується в повному розмірі.

У вагітної жінки, та жінки, яка народила дитину, виникає багато додаткових специфічних витрат: на придбання ліків, медичну допомогу, на спеціальний одяг, на особливе харчування, придбання речей, пов'язаних з народженням дитини тощо. Тому поняття «нужденність» у даному випадку набуває особливого специфічного змісту.

У СК України усунута і гендерна нерівність: право на аліменти надано й чоловіку, який проживає разом з дитиною віком до трьох років, незалежно від того, чи він працює, та «незалежно від його матеріального становища», а якщо дитина має вади фізичного чи психічного розвитку, то право на аліменти зберігається за ним упродовж шести років, за умови, що дружина може надавати матеріальну допомогу. У законі підкреслюється, що жінка (чоловік) має право на отримання аліментів у такому разі, коли батьком дитини є її чоловік (дружина). Презумпція батьківства (материнства) може бути спростована: можливе судове оспорювання батьківства (материнства) чоловіком (дружиною) і встановлення батьківства (материнства) іншої особи. На нашу думку, покладання обов'язку на одного з подружжя утримувати іншого з подружжя «незалежно від його матеріального становища» не є доцільним. Стягнення аліментів на користь особи, яка не потребує матеріальної допомоги, суперечить поняттю і змісту аліментних зобов'язань. І не зрозуміло, якими критеріями буде керуватися суд, визначаючи розмір аліментів на користь особи, яка матеріально забезпечена і не потребує допомоги.

Б. Утримання того з подружжя, з яким проживає дитина-інвалід.

Якщо один із подружжя, в тому числі працездатна особа, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання незалежно від свого матеріального становища за умови, що другий з подружжя може надавати таку матеріальну допомогу.

Зазначимо, що в цьому разі право на утримання не обумовлено: а) непрацездатністю позивача; б) нужденністю позивача. Воно не обмежено в часі.

На практиці, як правило, той із подружжя, хто доглядає дитину-інваліда, не працює або працює неповний робочий час, що не може не позначитися на його матеріальному становищі та можливості отримання доходів. Розмір аліментів тому з подружжя, з яким проживає дитина-інвалід, визначається за рішенням суду або у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя, або у твердій сумі без врахування можливості одержання аліментів від батьків, повнолітніх дочки або сина.

В. Утримання осіб, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах. У СК України з'явився зовсім новий інститут, який передбачає право на утримання чоловіка та дружини, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу (ст. 91). До речі, такий інститут російському законодавству невідомий. Умовами набуття утримання є :

Ссылка на основную публикацию