Правові наслідки шлюбу

Церковне вінчання передбачає виголошення с нареченим та нареченою шлюбної присяги такого

змісту: «Я беру тебе за жінку (чоловіка) і прирікаю тобі любов, вірність і чесність подружню і що не залишу тебе аж до смерті. Так, Боже, поможи в Тройці святій єдиній, і всі святі»

Виголошення шлюбної присяги під час державної реєстрації шлюбу наше законодавство не передбачає. Хоча кожна присяга, як засвідчує життя, може бути зламана, тим не менше запровадження її як обов'язкового компонента процедури державної реєстрації шлюбу мало би значення, міру якого не слід применшувати.

Право на вибір прізвища

Традиційно дружина йшла у родину чоловіка, ставала членом, а відтак вона та діти одержували спільний родовий знак — прізвище.

Інструкцією Народного комісаріату внутрішніх справ УСРР від 13 серпня 1920 р. було передбачено, що чоловік може йменуватися своїм прізвищем, а дружина — своїм. Згодом було роз'яснено, що дружина може об'єднати своє прізвище з прізвищем чоловіка225.

  • У артикулі 121 Кодексу 1926 р. дружинам було надано кілька можливостей при виборі прізвища:
  • 1) залишитися на «доподружньому «прізвищі;
  • 2) вибрати прізвище одного з них як спільне прізвище;
  • 3) долучити до свого прізвища прізвище другого дружини, за його на це згодою.
  • Право на приєднання прізвища, якого, до речі, у Кодексі РРСФР не було, скасоване Указом Президії Верховної Ради УРСР від 15 вересня 1945 р.

У статті 19 Кодексу 1969 р. було відтворено первинний зміст арт. 121 Кодексу 1926 p., проте «з'єднання» прізвищ не допускалося, якщо прізвище одного із подружжя було уже подвійним.

У статті 35 СК, яка визначає право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу, збережено вірність традиції: серед трьох можливостей право наречених на обрання прізвища одного з них як спільного прізвища подружжя поставлено на перше місце.

Щодо права на приєднання прізвища, то воно вирішено у ст. 35 СК більш чітко і справедливо. Якщо обоє забажають мати подвійне прізвище, то їм слід домовитися, з чийого прізвища воно буде починатися. Якщо, наприклад, прізвище нареченого Рослюк, а нареченої — Старобор, то спільним прізвищем подружжя може бути або Старобор-Рослюк, або Рослюк-Старобор.

Якщо прізвище одного із наречених уже є подвійним, стати потрійним воно уже не може, за винятком ситуації, коли це відповідає звичаю національної меншини, до якої він належить.

Тому, хто має уже подвійне прізвище, надано право замінити одну із його частин на прізвище нареченої (нареченого). Якщо, наприклад, прізвище нареченої — Савицька, а нареченого — Сокурснко-Федонюк, то шлюбне прізвище останнього може бути Сокуренко-СавицькиЙ чи Савицький-Сокуренко, або Савицький-Федонюк чи Федонюк-Савицький.

Правові наслідки шлюбу

Шлюб зумовлює виникнення стану подружжя, тобто триваючих правовідносин між дружиною та чоловіком, у якому кожен з них володіє взаємними правами та обов'язками. Жоден інший юридичний факт стану подружжя не породжує. Іншими словами, немає шлюбу — немає й подружжя.

Презумпції, породжені шлюбом

  1. Шлюб, зареєстрований з дотриманням вимог, встановлених у Сімейному кодексі, породжує виникнення таких презумпцій:
  2. 1) батьківства стосовно дитини, зачатої і (або) народженої у шлюбі;
  3. 2) спільної сумісної власності на майно, придбане у шлюбі.

Обручка

Засвідченням шлюбного стану жінки та чоловіка віддавна була обручка — кільце з металу, зазвичай коштовного, яку носили на четвертому пальці правої руки. У давні часи її робили також із дерева чи кістки. Обмін обручками був елементом обряду вінчання. Часто на обручці чоловіка вигравіровувалося ім'я дружини, а на обручці дружини — ім'я чоловіка.

Кругла форма обручки символізує безперервну, тривалу і вірну любов.

Вважалося, що жінка та чоловік мають постійно носити обручки, не знімаючи їх ніколи. Лише за цієї умови реалізовувалася її магічна дія. Якщо один із подружжя знімав обручку, обручка на пальці другого втрачала частину своєї сили.

«Після революції нам забороняли носити кольця» (із спогадів Устини Осадчої).

Традиція носити обручку повернулася. Обручка в сучасних умовах здійснює кілька функцій. Вона є зовнішнім свідченням перебування у шлюбі, засобом стримування («не сподівайтеся, я одружений «). Вона є оберегом шлюбу. Обручка на пальці чоловіка — це, на мою думку, єдине золото, яке його прикрашає.

Невістка чи дочка, син чи зять?

Хоча і кажуть:» невістка — чужа кістка», традиційно вважалося, що після весілля невістка звертатиметься до батьків свого чоловіка «мамо», «тату». Так само належало звертатися зятеві до батьків дружини. Тим паче, коли вона приходила жити у дім його батьків чи він — у дім її батьків. Іншого звертання тоді годі було придумати.

У минулому столітті, переважно серед міського населення, набуло поширення звертання до батьків другого з подружжя по імені та по батькові (іноді до матері дружини чи чоловіка навіть зверталися словом «тьотя»), що є відхиленням від української національної традиції.

Із зізнання п. Г.: «У мене троє синів, я так хотіла дочку. Невістку прийняла з радістю, допомагаю їй у всьому. Я так чекала від неї слова «мамо», але так і не почула».

Дехто вважає, що новітня форма звертання характерна для середовища інтелігентних людей, а звична — простих. Є підстави з цим не погодитися. Хоча, звичайно, головне — у ставленні, а не у формі звертання.

Правове значення вінчання

Сімейний кодекс України, як і попереднє радянське сімейне законодавство, не надає юридичного значення релігійному обряду шлюбу — вінчанню. Як і раніше, вінчання — це право віруючих громадян. Шлюб в Україні має суто світський характер.

Проте вінчання має юридичне значення, якщо воно відбулося до створення або відновлення державних органів РАЦСу. У Західних областях України церковні шлюби визнавалися, якщо вони були здійснені до 5 травня 1940 р., у Закарпатській області — до 25 січня 1946 р., в окремих районах Чернівецької області, Акерманському та Ізмаїльському районах Одеської області — до 2 серпня 1940 р.

У Польщі та деяких інших державах Європи юридичне значення має одночасно і державна реєстрація шлюбу і вінчання. Висловлена думка про те, щоб і в Україні надати вінчанню юридичного значення.

Презумпції, породжені шлюбомОбручкаНевістка чи дочка, син чи зять?Правове значення вінчання8. Стан дружини та чоловіка в сім'їСтан чоловікаСтан дружиниЕгалітарність української сім'ї сьогодніСтабілізація шлюбу9. Недійсність шлюбу

Правові наслідки визнання шлюбу недійсним

Стаття 44. Час, з якого шлюб є недійсним 1. У випадках, передбачених статтями 39-41 цього Кодексу, шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.

Стаття 45. Правові наслідки недійсності шлюбу 1. Недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов’язків подружжя, а також прав та обов’язків, які встановлені для подружжя іншими законами України. 2.

Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності. Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами. 3.

Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу України, але не більш як за останні три роки. 4.

Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв’язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена. 5. Особа, яка у зв’язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави.

6. Правові наслідки, встановлені частинами другою-п’ятою цієї статті, застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Стаття 46. Особливі правові наслідки недійсності шлюбу 1.

Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право: 1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя; 2) на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв’язку з недійсним шлюбом; 3) на аліменти відповідно до статей 75, 84, 86 і 88 цього Кодексу; 4) на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.

Сімейний кодекс України

Сімейний кодекс закріплює два види правових наслідків недійсності шлюбу: • загальні правові наслідки (ст. 45 СК України); • особливі правові наслідки (ст. 46 СК України).

Загальні правові наслідки можна визначити як негативні, оскільки вони полягають у позбавленні особи тих прав, на які вона могла розраховувати при укладенні дійсного шлюбу (прав та обов язків подружжя, а також прав та обов’язків, які встановлені для подружжя іншими законами України).

Загальні правові наслідки застосовуються до недобросовісної особи. Згідно зі ст. 45 СК України недобросовісною є особа, яка:

• знала про перешкоди до реєстрації шлюбу; • приховала дані про наявність перешкод від другого з подружжя і (або) від органу РАЦС. Оскільки недобросовісною є особа, яка знала та приховала інформацію про перешкоди до укладення шлюбу, вона визначатиметься як винна особа, яка діяла умисно. При Цьому не має значення спрямування умислу такої сторони. Вона може укласти фіктивний шлюб з метою набуття права на майно, права на проживання, одержання іншої майнової вигоди від шлюбу. Недобросовісною буде і сторона, яка прагне створити реальні сімейні стосунки з іншою особою, втім приховує від неї факт свого перебування у попередньому нерозірваному шлюбі тощо. Загальні наслідки можуть застосовуватися як до однієї, так і до обох сторін недійсного шлюбу залежно від того, одна або обидві сторони діяли при реєстрації шлюбу недобросовісно. Якщо обидві сторони були обізнані про наявність перешкод до реєстрації шлюбу та приховали їх від органу РАЦС, то негативні наслідки недійсності шлюбу будуть застосовані в повному обсязі. Якщо одна сторона, знала про наявність перешкод і приховала їх від другої сторони та органу РАЦС, то негативні наслідки застосовуються лише до такої недобросовісної сторони.

Читайте также:  Заява про встановлення факту визнання батьківства

Особливі правові наслідки недійсного шлюбу можна визначити як позитивні, оскільки вони полягають у збереженні за особою тих прав, які вона могла б одержати у випадку реєстрації дійсного шлюбу. Спеціальні правові наслідки застосовуються до добросовісної сторони недійсного шлюбу (ст. 46 СК України).

До недобросовісної сторони, яка знала про перешкоди до укладення шлюбу та приховала їх, застосовуються негативні правові наслідки недійсного шлюбу, які полягають у невизнанні за нею прав та обов’язків подружжя. Натомість до добросовісної сторони застосовуються наслідки позитивні, що полягають у збереженні за нею тих прав та обов’язків, що зазвичай має подружжя.

Майно набуте у недійсному шлюбі Загальні правові наслідки недійсності шлюбу застосовуються до усіх видів недійсного шлюбу: недійсного шлюбу (ст. 39 СК України); шлюбу, який визнається недійсним за рішенням суду (ст.

40 СК України); шлюбу, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду (ст. 41 СК України). Першим з негативних наслідків є те, що майно, набуте протягом недійсного шлюбу, вважається таким, що належить сторонам на праві спільної часткової власності.

В дійсному шлюбі норми сімейного права враховують особливість відносин подружжя, їх довірчий, особистий характер.

Тому в законодавстві закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Якщо внесок одного з подружжя у спільне майно був незначним або взагалі відсутнім у зв’язку з навчанням, веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворобою та іншими суттєвими обставинами, то це не впливає на його права щодо спільного майна. У разі поділу майна подружжя частки дружини та чоловіка у праві власності на майно визнаються рівними (ст. 70 СК України).

Інший підхід закріплюється в законі щодо прав на майно осіб, які перебувають в недійсному шлюбі. Таким особам майно належить на праві спільної часткової власності (статті 356-367 ЦК України).

Розмір часток кожної із сторін визначається відповідно до її участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами. Недобросовісна сторона не може набувати прав на майно в порядку, встановленому для подружжя.

Вона може розраховувати лише на те майно, у придбанні якого вона брала участь своєю працею та коштами. Розмір належної їй частки в праві власності на майно визначається відповідно до її особистої участі у його придбанні. У разі спору сторін факт такої участі має бути доведений в суді.

Якщо недобросовісна сторона не вкладала зусиль або коштів у придбання майна, вона також не може посилатися на ведення нею домашнього господарства, догляд за дітьми тощо.

Якщо для подружжя режим спільності майна, набутого за час шлюбу, виникає незалежно від того, на ім’я кого з них воно було зареєстроване, то відносно сторін, які перебувають у недійсному шлюбі, ця обставина має інше значення. Недобросовісна особа має доводити своє право на майно, зареєстроване на ім’я іншої сторони, за допомогою відповідних доказів.

Зверни увагу! Якщо добросовісна сторона може вимагати поділу майна, набутого за час недійсного шлюбу, за правилами, встановленими для поділу спільного майна подружжя (статті 46, 69, 70 СК України), то недобросовісна сторона такого права не має.

Відносно цієї сторони поділ здійснюватиметься за правилами цивільного законодавства (статті 357, 367 ЦК України).

Якщо обидві сторони недійсного шлюбу діяли недобросовісно, то правила цивільного законодавства щодо права спільної часткової власності на майно застосовуватимуться до них обох.

  • Шлюб з особою, яка вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі
  • таких обставин права на майно другої сторони дійсного шлюбу та добросовісної сторони недійсного шлюбу повністю збігаються: кожна з них може вимагати визнання його об’єктом права спільної сумісної власності.

Складні майнові відносини виникають у разі реєстрації шлюбу особою, яка вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі (ст. 39 СК України). У цьому випадку дійсним є перший шлюб, а другий — недійсним з усіма наслідками, що з цього випливають. Якщо така особа набула, наприклад, нерухоме майно, право на яке було зареєстроване на її ім’я, то юридично таке майно є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто сторін першого (дійсного) шлюбу. При цьому друга сторона дійсного шлюбу набуває права власності щодо такого майна без будь-яких доказів. Натомість друга сторона недійсного шлюбу повинна доводити свої внески (трудові або грошові) у придбання такого майна. Найбільш складними для юридичного вирішення у цьому плані є випадки, коли друга сторона недійсного шлюбу є добросовісною. Ситуація може бути наступною. Особа, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, уклала новий шлюб, приховавши цей факт від другої сторони (добросовісної). Протягом перебування, умовно кажучи, у двох «шлюбах» — дійсному та недійсному — вона набула нерухоме майно, яке було зареєстроване на її ім’я. Не викликає сумнівів, що другий шлюб є недійсним (ст. 39 СК України). Незважаючи на це, добросовісна сторона недійсного шлюбу має право на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя (ст. 46 СК України). Одночасно набуте майно є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя у дійсному (першому) шлюбі (ст. 60 СК України). Таким чином дві особи — друга сторона дійсного шлюбу та друга добросовісна сторона недійсного шлюбу — одночасно мають право вимагати поділу набутого майна за правилами поділу об’єкта права спільної сумісної власності. Тут виникає колізія прав, яка, на жаль, не вирішується в законі. Якщо недобросовісна сторона, яка перебуває у першому нерозірваному шлюбі, повністю припинила відносини з другою стороною в цьому шлюбі, то можна застосовувати правила, передбачені в ст. 57 СК України: суд може визнати роздільним майном подружжя майно, набуте ними за час окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. За таких обставин добросовісна сторона недійсного шлюбу набуває певний пріоритет щодо майна і може вимагати його поділу як об’єкта права спільної сумісної власності. Ситуація практично не має вирішення в іншому випадку. Якщо недобросовісна особа, яка перебуває у дійсному та недійсному шлюбах, не припиняє відносин з другою стороною як в першому, так і у другому шлюбі, за

Аліменти в недійсному шлюбі Ще одним із негативних наслідків недійсності шлюбу є те, що особа, яка одержувала аліменти від того, з ким вона була в недійсному шлюбі, повинна їх повернути. При цьому сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави і підлягає поверненню відповідно до ЦК України. У свою чергу, у ст.

1212 ЦК України сказано, що особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Закон встановлює, що поверненню підлягає не вся сума аліментів, а лише та, яка сформувалася за останні 3 роки.

Якщо недобросовісна сторона одержувала від другої сторони аліменти, вона з очевидністю є такою, що потребує матеріальної допомоги. Покладати на таку, навіть винну сторону, обов язок щодо повної сплати аліментів навряд чи можна визнати справедливим та доцільним.

Навіть якщо сторони прожили у недійсному шлюбі багато років, недобросовісна сторона повинна повернути другій стороні суму аліментів, яку вона одержала не більше, як за останні 3 роки. Питання про повернення аліментів у зв’язку з недійсністю шлюбу має ще один аспект.

Він стосується випадків, коли особа приховала від іншої сторони свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків. Такі дії слугують підставою для визнання судом шлюбу недійсним. Якщо суд визнає шлюб недійсним, то згідно зі ст.

45 СК України недобросовісна особа не набуває права на аліменти, оскільки недійсний шлюб не є підставою для виникнення у неї майнових прав. Разом з тим, в ст. 83 СК України міститься дещо інше правило.

Якщо особа приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя, то рішенням суду така особа може бути позбавлена права на утримання або її право може бути обмежене строком. Справа полягає у наступному. Приховання особою тяжкої хвороби може викликати два варіанти наслідків: визнання шлюбу недійсним або невизнання шлюбу недійсним. У першому випадку, коли шлюб визнається судом недійсним, недобросовісна сторона взагалі не набуває права на аліменти і повинна повернути одержане (ст. 45 СК України). У другому випадку, якщо шлюб судом недійсним не ііннш 

Читайте также:  Обжалование решений налоговой - услуги адвоката

ється, то засобом впливу на недобросовісну особу може буде позбавлення її права на утримання або обмеження її права строком (ст. 83 СК України).

Право на проживання Негативним наслідком недійсності шлюбу є те, що недобросовісна особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв’язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набуває права на проживання у ньому і може бути виселена (ст. 45»СК України). Згідно із ст.

405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом. Таке право називається сервітутом (ст. 401 ЦК України). Сервітут нерозривно пов’язаний з членством в сім’ї власника житла.

Якщо шлюб є недійсним в силу прямого припису закону або визнається недійсним за рішенням суду, особа позбавляється права на проживання, встановленого для членів сім’ї.

Звертає на себе увагу та обставина, що в законі сказано: особа може бути виселена з житлового приміщення. Можна припустити, що правило про виселення не є імперативним і може застосовуватися у тих випадках, коли друга сторона недійсного шлюбу (добросовісна) наполягає на цьому.

Якщо ж добросовісна сторона не вимагає виселення, то недобросовісна сторона може продовжувати проживати в житловому приміщенні і в подальшому.

Очевидно, що підставою для такого проживання буде не шлюб, оскільки він не є дійсним, а самостійний договір двох осіб про встановлення права на проживання (сервітут).

Зміна прізвища у недійсному шлюбі Останнім з негативних наслідків недійсності шлюбу є те, що, якщо особа, яка у зв’язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вона вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави (ст.

45 СК України). На жаль, цей момент в законі прописаний недостатньо чітко. Очевидно, вказана норма передбачає, що недобросовісна особа повинна змінити своє шлюбне прізвище на дошлюбне в обов’язковому порядку. Проте такий порядок законом не визначений, що знижує дієвість цієї норми.

Зверни увагу! Визнання шлюбу недійсним тягне за собою недійсність шлюбного договору, якщо він був укладений такими особами. Такий договір стає недійсним із моменту його укладення автоматично.

Недійсність шлюбу в Україні: підстави та правові наслідки | Юридичний самозахист

Стаття актуальна на 2021 рік

У підсвідомості людей міцно засіло правило: якщо шлюб зареєстрований в РАЦС – він дійсний, припинити його можна тільки шляхом розлучення. Але відносини між подружжям можуть бути припинені не тільки розірванням союзу, а й шляхом визнання шлюбу недійсним.

Що це за процедура, коли вона можлива та які правові наслідки недійсності шлюбу в Україні в 2020 році?

Якими є підстави та наслідки недійсності шлюбу

У Сімейному кодексі України від 10.01.2002 №2947-III (далі – СКУ) закріплено правило: шлюбний союз, який був укладений відповідно до законодавства, є дійсним. Називається таке правило презумпцією дійсності шлюбу. Такий союз створює правові наслідки аж до того моменту, поки він не буде визнаний недійсним.

По суті ця презумпція взята за аналогією з презумпцією невинуватості, внаслідок якої людина вважається невинною доти, поки в судовому порядку не доведуть зворотного.

Так і тут. Обставини, які презюмують, приймаються без доведення, але можуть бути спростовані. Простіше кажучи, будь-який офіційно укладений сімейний союз буде вважатися дійсним, поки не буде доведено недійсність шлюбу.

Підстави визнання шлюбу недійсним за рішенням РАЦС

Щоб визнати недійснність шлюбу не завжди потрібно звертатися до суду. Це питання легко вирішується органами державної реєстрації актів цивільного стану (далі – РАЦС) шляхом анулювання актового запису.

По суті це спрощена або досудова процедура визнання шлюбу недійсним.

Звичайно ж, якщо ви побажаєте звернутися до суду, ви маєте на це повне право (припустимо, якщо виникає суперечка про правові наслідки визнання союзу недійсним).

Коли можна застосовувати цю процедуру? Підставою для досудового визнання шлюбу недійсним є заява зацікавленої особи, в якій потрібно вказати які вимоги були порушені при укладанні союзу. Це може бути порушення норм законодавства про шлюбний вік, про добровільність, про одношлюбность, про вимоги до осіб, які не можуть перебувати у шлюбі між собою.

Простіше кажучи, якщо шлюбний союз був зареєстрований, він визнається недійсним при наявності наступних умов.

  1. Шлюб укладений з людиною, яка вже одружена (заміжня). В Україні існує принцип одношлюбності. Вступ в повторний сімейний союз дозволено тільки після розірвання колишніх сімейних уз (ст. 25).
  2. Союз укладено між родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою. Родичі по прямій лінії споріднення – це особи, які з’являються один від одного: батьки і їхні діти, дідусь, бабуся та їхні онуки. Поняття рідні брати і сестри охоплюють спорідненість як рідними (кровними), так і напівкровних братів та сестер. За правилами ст. 26 СКУ в шлюбі між собою не можуть перебувати як повнорідні, так і неповнорідні брат і сестра. При цьому, повнорідні брати та сестри – це особи, які мають спільних батьків, а неповнорідні – спільну матір або спільного батька.
  3. Шлюб укладено з недієздатною особою. При цьому важливо, щоб недієздатність наступила до реєстрації шлюбного союзу. У разі, якщо це сталося вже після реєстрації, за правилами ст.107 СКУ за заявою одного з подружжя, сімейний союз може бути розірваний держорганом реєстрації актів цивільного стану.

Обов’язкові підстави для визнання шлюбу недійсним

Можна піти через суд.

Звернутися до суду з таким позовом може будь-яка зацікавлена ​​особа або для захисту своїх прав, або для захисту прав і інтересів дитини. Наприклад, такими особами можуть бути дружина або чоловік, батьки, опікун, піклувальник дитини.

Звичайно, ця судова процедура більш важка: як морально, так і матеріально.

Один судовий збір вийде 840 гривень 80 копійок, з огляду на те, що прожитковий мінімум на поточний рік для працездатних осіб в Україні складе 2102 грн.

Більш того, в одних випадках суд зобов’язаний визнати сімейний союз недійсним, а ось в інших обставинах – не зобов’язаний, але має право. Тут поговоримо про перший випадок недійсності.

Недійсність шлюбу за рішенням суду

Тут розглянемо випадки, коли суд не зобов’язаний, але може визнати шлюб недійсним. Це можливо, коли сімейний союз укладений:

  • між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною;
  • між двоюрідними братом та сестрою, між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;
  • з людиною, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;
  • з особою, яка не досягла шлюбного віку та якій не було надано право на укладення шлюбного союзу.

При вирішенні питання про визнання недійсності шлюбу, суд обов’язково враховує наскільки були порушені права і інтереси одного з подружжя, тривалість спільного проживання, характер їх взаємовідносин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Якщо ж раптом виявиться вагітність дружини або народження дитини у таких подружжях, якщо чоловік встиг досягти шлюбного віку або йому було надано право на шлюб, визнати його недійсним вже не вийде. Ці виключення не поширюються на той випадок, якщо у чоловіка була важка або небезпечна хвороба, а він її навмисно приховав.

З якого моменту шлюб визнається недійсним

Шлюб, який є недійсним, неважливо за рішенням суду або РАЦС, буде вважатися таким з самого дня його реєстрації. Справа в тому, що вже в момент його реєстрації існували обставини, які перешкоджали його укладанню. Такий союз з самого початку не мав бути зареєстрованим. Тобто, в такому разі, рішення суду або РАЦС має зворотну силу.

За загальним правилом особи, які вступили в законний шлюб, отримують права та обов’язки подружжя. Якщо ж такий шлюб буде визнаний недійсним, такі особи позбавляються прав і обов’язків подружжя. Що це означає?

Наприклад, за правилами ч.3 ст.368 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV, майно, набуте подружжям за час шлюбу – спільна сумісна власність, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо ж такий шлюб був визнаний недійсним – вважається, що таке майно належить на праві спільної часткової власності.

Розмір частки кожного залежить від участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.

Якщо ж після реєстрації шлюбу один з подружжя оселився в житлове приміщення іншого, то після визнання сімейного союзу недійсним таку людину легко можна виселити з цієї квартири або будинку.

Така ж ситуація і з загальним прізвищем. Як правило, в Україні дружина бере прізвище чоловіка. Так ось, якщо в подальшому цей шлюб буде визнаний недійсним, вважається, що дружина іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави.

Негативні правові наслідки недійсності шлюбу застосовуються тільки до того з подружжя, який знав про перешкоди до реєстрації, приховав їх від іншого і (або) від органу державної реєстрації актів цивільного стану. Простіше кажучи, визнання недійсності та відповідні правові наслідки – це санкція за протиправну поведінку одного з подружжя.

Читайте также:  Как выполнить решение суда принудительно, 2022

Особливі правові наслідки недійсності шлюбу

Якщо ж людина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:

  • на розділ майна, набутого у недійсному шлюбі як спільної сумісної власності;
  • на проживання в житловому приміщенні, в яке оселилася в зв’язку з укладенням недійсного шлюбу;
  • на аліменти відповідно до ст.75, 84, 86 і 88 СКУ;
  • на прізвище, яке вибралось при оформленні шлюбного союзу.

На відміну від батьків, на яких можуть поширюватися при певних умовах негативні наслідки недійсного шлюбу, діти мають великий правовий захист. Недійсність шлюбу між батьками ніяк не вплине на дитину, яка народилася в цьому шлюбі. Тобто, дитина, яка народиться в недійсному шлюбі, нічим не буде відрізнятися в своїх правах та обов’язках від дитини, яка народилася в дійсному шлюбі.

Фіктивний шлюб: наслідки

Фіктивний шлюб – це союз, який укладено жінкою та чоловіком, одним із них без мети створити сім’ю та отримати права і обов’язки подружжя. Такий шлюб суд зобов’язаний визнати недійсним.

По суті – це вид шахрайства, який використовується для досягнення різноманітних цілей. Найчастіше для отримання громадянства в іноземних державах, отримання грошей, житла, роботи і т.д.

Визнати шлюб фіктивним можна у суді. Але варто зазначити, що зробити це не так легко, адже довести щирість намірів подружжя важко. Якщо ж вдалося встановити фіктивність відносин, то права і обов’язки подружжя вважаються не набутими, а шлюб – недійсним, з усіма наслідками, що випливають.

Неукладений шлюб

Разом із недійсним та фіктивним шлюбом, є ще й неукладений. Це шлюб, який зареєстрований без нареченої і (або) нареченого. Запис про нього в РАЦС анулюється за рішенням суду (за заявою зацікавленої особи).

Неукладений шлюб не може бути визнаний недійсним, так як неукладеного взагалі не існує як юридичного факт.

Справа в тому, що відсутність нареченого або нареченої під час реєстрації унеможливлює, в принципі, укладення союзу як такого.

Тому, тут уже оскаржуються дії органу РАЦС як суб’єкта владних повноважень, так як його дії були незаконними через реєстрацію шлюбу при відсутності нареченого (нареченої).

Таке подружжя, звичайно ж, не несе ніяких юридичних наслідків, оскільки, по суті, не повинно було існувати як юридичний факт.

Підводимо підсумки по темі недійсності шлюбу:

  1. В Україні існує презумпція дійсності шлюбу.
  2. Визнати сімейний союз недійсним можна як в досудовому порядку (через органи РАЦС), так і в судовому порядку. Варто враховувати, що є випадки, коли суд зобов’язаний визнати його недійсним. А є випадки, коли суд не зобов’язаний, але має право це зробити.
  3. Якщо шлюбний союз визнаний недійсним, неважливо за рішенням суду або РАЦС, він вважається таким з самого дня реєстрації.
  4. Фіктивний шлюб – це союз, який укладено жінкою та чоловіком (одним із них) без мети створити сім’ю та набути права і обов’язки подружжя.

§ 3. Правові наслідки визнання шлюбу недійсним

Правові наслідки визнання шлюбу недійсним визначені в ст 45 СК України І полягають у тому, що визнання шлюбу недійсним анулює всі правові наслідки шлюбу, тобто ніяких прав та обов'язків між особами, що уклали недійсний шлюб, не виникає При цьому права І обов'язки анулюються не на майбутнє, а з дня укладання такого шлюбу

Суть Інституту визнання шлюбу недійсним полягає в то­му, що він не лише припиняє правовідносини, які можуть виникнути в майбутньому (це має місце І при розірванні шлю­бу), а й поновлює те становище, яке Існувало до укладання шлюбу По-перше, до майна, набутого такими особами в шлюбі, застосовуються не норми сімейного права щодо спільної влас­ності подружжя, а норми цивільного законодавства щодо спіль­ної часткової власності, тобто розмір часток на майно визнача­ється відповідно до участі таких осіб своєю працею і коштами у придбанні майна. Частка кожного з подружжя щодо такого майна може бути визначена угодою або рішенням суду. Корис­тування та розпорядження майном, яке належить особам на праві спільної часткової власності, здійснюється на підставі домовленості, а якщо її не досягнуто — у порядку, визначеному судом.

Залежно від характеру речі кожний із співвласників може володіти і користуватися або частиною речі в натурі, або річчю в цілому в порядку встановленої черги. Колишній з подружжя як учасник спільної частки власності може самостійно без згоди співвласника розпоряджатися своєю часткою в праві власності — продавати, дарувати, заставляти, заповідати.

Передача іншій особі у власність частки майна в натурі можлива лише після виділу цього майна в натурі або поділу всього спільного майна, тобто у разі часткового чи повного припинення права спільної власності.

При продажу частки в спільній власності сторонній особі колишній з подружжя користується правом привілеєвої купівлі частки (за винятком продажу з публічних торгів).

Якщо ж виділ майна в натурі неможливий, то колишній з подружжя має право на виплату йому вартості його частки. З отриманням грошової компенсації він втрачає своє право на частку в спільному майні.

Якщо хтось з подружжя в період такого шлюбу набув будь-яке майно на своє ім'я (автомобіль, квартиру, будинок, земельну ділянку, човен, рушницю, іменні акції тощо), воно вважається таким, що належить особисто йому. Інший з подружжя має право вимагати поділу такого майна лише за умови, якщо до­веде, що він брав участь у набутті такого майна своєю працею чи коштами.

По-друге, той з подружжя, який обрав прізвище іншого з подружжя або спільне прізвище, вважається таким, що імену­ється цим прізвищем без достатньої правової підстави і зо­бов'язаний повернутися до свого дошлюбного прізвища.

По-третє, непрацездатний подружжя позбавляється права на отримання аліментів від іншого з подружжя. Якщо ж особа одержувала аліменти від того, з ким перебувала у недійсному шлюбі, сума одержаних аліментів вважається такою, що одер­жана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу, але не більш ніж за останні три роки.

  • По-четверте, особа, яка вселилася у житлове приміщення Іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набуває права на проживання у ньому і може бути виселена.
  • Визнання шлюбу недійсним також зумовлює інші правові наслідки.
  • Так, після визнання шлюбу недійсним колишній з подружжя позбавляється права на спадщину по закону після смерті іншого з подружжя.

Спадкове законодавство відносить подружжя до спадкоємців першої черги за законом, тому за відсутності підстав спадку­вання за заповітом (заповіт визнано недійсним, спадкоємці за заповітом померли раніше спадкодавця, виявилися негідними тощо) один з подружжя набуває право на спадщину другого з подружжя. Коли ж у судовому порядку шлюб визнано недій­сним, сімейні відносини між подружжям вважаються неісную­чими, і колишній з подружжя права на спадщину за законом не набуває. В тому разі, коли спадщина за законом вже була отримана, а потім шлюб був визнаний недійсним, зацікавлені особи можуть звернутися до такого спадкоємця з позовом про повернення безпідставно набутого, оскільки спочатку підстава збагачення мала місце (сімейні стосунки, які дозволили особі отримати спадщину за законом), а потім ця підстава відпала.

У недійсному шлюбі у разі втрати годувальника другий з подружжя не має права на пенсію, на отримання страхової суми як член сім'ї застрахованого тощо.

Недійсність шлюбу обумовлює і недійсність укладеного шлюбного договору з моменту його укладання. Це спричинено специфічним характером цього договору. Шлюбний договір укладається особами, які перебувають у шлюбі або мають намір укласти шлюб.

В останньому випадку він вступає в силу з моменту реєстрації шлюбу, тобто на нього поширюються пра­вила щодо угоди, яка укладається з відкладальною умовою.

Тобто якщо така умова не настала (сторони не уклали шлюб взагалі або чинне законодавство не визнає такі відносини шлю­бом), то немає підстав вести мову і про наявність шлюбного договору. Його не існує, оскільки відсутній головний елемент його дійсності — шлюб.

Визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, які народилися в такому шлюбі. Щодо таких дітей зберігається презумпція батьківства чоловіка, якщо дитина народиться під час шлюбу чи протягом десяти місяців після визнання такого шлюбу недійсним.

Водночас якщо сторони уклали фіктивний шлюб, діяли без наміру створити сім'ю і у фактичні шлюбні стосунки не вступали, то особа, яка записана батьком дитини, має право оспорювати своє батьківство на загальних підставах.

Таким чином, від розірвання шлюбу визнання шлюбу не­дійсним відрізняється: а) правовими підставами; б) колом суб'єк­тів, які мають право ініціювати розірвання шлюбу чи вимага­ти визнання його недійсним; в) процедурою; г) правовими наслідками, які настають при розірванні шлюбу та визнанні його недійсним д) моментом розірвання шлюбу та визнанням його недійсним.

Ссылка на основную публикацию