Прийняття в експлуатацію через суд: від теорії до практики

Прийняття в експлуатацію через суд: від теорії до практики

Роз’яснення щодо порядку отримання права на виконання будівельних робіт на об’єктах І-ІІІ категорії складності

Загальні засади отримання права на виконання будівельних робіт визначені статтями 34 та 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Виконання будівельних робіт на об’єктах І-ІІІ категорії складності (крім індивідуальних житлових будинків площею до 300 кв.м та господарських споруд) здійснюється після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт.

Процедура подання декларації про початок виконання будівельних робіт та її форма визначені Порядком виконання будівельних робіт (далі — Порядок), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466.

  • Замовнику (його уповноваженій особі) необхідно заповнити бланк декларації, який можна отримати у дозвільному центрі, територіальному органі або на сайті Держархбудінспекції України у рубриці «Законодавча та нормативна база» (додаток 2 до Порядку).
  • Після заповнення два примірники декларації необхідно подати до територіального органу Держархбудінспекції за місцезнаходженням об’єкта будівництва особисто, надіслати їх рекомендованим листом з описом вкладення або подати через дозвільний центр.
  • Інспекція протягом п`яти робочих днів з дати надходження до неї декларації перевіряє повноту зазначених у ній даних, та, у разі подання та оформлення декларації з дотриманням установлених вимог, на безоплатній основі реєструє її.
  • Після проведення реєстрації один примірник залишається в Інспекції, яка її зареєструвала, а другий примірник з відміткою Інспекції повертається замовнику.
  • Замовник набуває право на виконання будівельних робіт на наступний день після реєстрації декларації.
  • У разі втрати або пошкодження декларації Інспекція видає безоплатно дублікат зареєстрованої декларації протягом десяти робочих днів після надходження від замовника відповідної заяви з підтвердженням розміщення ним у засобах масової інформації повідомлення про втрату чи поданням пошкодженої декларації.
  • Аналізуйте судовий акт: Категорію складності об’єкту будівництва визначає ДАБІ, якщо при перевірці з’ясовується, що проектант та замовник визначили її неправильно (ВСУ у справі № 21-433а13)
  • Роз’яснення прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів I-III категорій складності
  • Загальні засади прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначені статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
  • Прийняття в експлуатацію об’єктів, що належать до I-III категорій складності, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об’єкта до експлуатації.

Процедура подання декларації про готовність об’єкта до експлуатації та її форма визначені Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів (далі — Порядок), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461.

  1. Замовнику (його уповноваженій особі) необхідно заповнити бланк декларації, який можна отримати у дозвільному центрі, територіальному органі або на сайті Держархбудінспекції України у рубриці «Законодавча та нормативна база» (додаток 1 до Порядку).
  2. Після заповнення два примірники декларації необхідно подати до територіального органу Держархбудінспекції за місцезнаходженням об’єкта будівництва особисто, надіслати їх рекомендованим листом з описом вкладення або подати через дозвільний центр.
  3. Інспекція протягом десяти робочих днів з дати надходження до неї декларації перевіряє повноту зазначених у ній даних та, у разі подання та оформлення декларації з дотриманням установлених вимог, на безоплатній основі реєструє її.
  4. Після проведення реєстрації один примірник залишається в Інспекції, яка її зареєструвала, а другий примірник з відміткою Інспекції повертається замовнику.
  • Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта є дата реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації.
  • Зареєстрована декларація є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об’єкт необхідних для його функціонування ресурсів – води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об’єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.
  • У разі втрати або пошкодження декларації Інспекція видає безоплатно дублікат зареєстрованої декларації протягом десяти робочих днів після надходження від замовника відповідної заяви з підтвердженням розміщення ним у засобах масової інформації повідомлення про втрату чи поданням пошкодженої декларації.
  • Аналізуйте судовий акт: Позов про знесення самочинного будівництва може бути задоволений, якщо позивач доведе, що самочинне будівництво порушує його законні права, при цьому суд може зобов’язати відповідача провести перебудову такого будівництва ( ВСУ у справі № 6-137цс1)
  • Роз’яснення щодо порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних житлових будинків
  • Загальні засади прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначені статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) площею до 300 кв.

метрів, господарських будівель і споруд, зокрема гаражів, які розташовані на присадибних, дачних і садових земельних ділянках та споруджувались на підставі будівельного паспорта здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об’єкта до експлуатації.

Процедура подання декларації про готовність об’єкта до експлуатації та її форма визначені Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів (далі — Порядок), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461.

Замовнику (його уповноваженій особі) необхідно заповнити бланк декларації, який можна отримати у дозвільному центрі, територіальному органі або на сайті Держархбудінспекції України у рубриці «Законодавча та нормативна база» (додаток 1 до Порядку).

Після заповнення два примірники декларації необхідно подати до територіального органу Держархбудінспекції особисто, надіслати їх рекомендованим листом з описом вкладення або подати через дозвільний центр за місцезнаходженням об’єкта будівництва.

  1. Інспекція протягом десяти робочих днів з дати надходження до неї декларації перевіряє повноту зазначених у ній даних та на безоплатній основі реєструє подану декларацію.
  2. Після проведення реєстрації один примірник залишається в Інспекції, яка її зареєструвала, а другий примірник з відміткою Інспекції повертається замовнику.
  3. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта є дата реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації.
  4. Зареєстрована декларація є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об’єкт необхідних для його функціонування ресурсів – води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об’єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.
  5. У разі втрати або пошкодження декларації передбачено можливість отримання дубліката.

Читайте статтю: Правопорушення у сфері містобудівної діяльності в Україні. Аналіз судової практики.

  • Роз’яснення щодо порядку отримання права на виконання будівельних робіт на підставі повідомлення
  • Загальні засади отримання права на виконання підготовчих робіт визначені статтею 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
  • Підготовчі роботи – це роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки, вишукувальні роботи, роботи із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва, улаштування під’їзних шляхів, складування будівельних матеріалів, підведення тимчасових інженерних мереж, а також з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень.
  • Підготовчі роботи можна виконувати на об’єктах незалежно від категорії складності на підставі поданого до органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення (крім робіт з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, які замовник здійснює на підставі зареєстрованої декларації).

Замовник може не отримувати окремо ці документи та виконувати підготовчі роботи на підставі документів, що дають право на виконання будівельних робіт (повідомлення, декларації, дозволу).

Процедура подання повідомлення та реєстрації декларації про початок виконання підготовчих робіт і їх форма визначені Порядком виконання підготовчих робіт (далі — Порядок), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466.

  1. Замовнику (його уповноваженій особі) на бланках згідно з додатками до Порядку 1 та 2 відповідно, необхідно викласти інформацію, що визначена його формою.
  2. Після заповнення повідомлення чи декларація подаються до територіального органу Держархбудінспекції України особисто, чи надсилаються рекомендованим листом з описом вкладення або подаються через дозвільний центр за місцем знаходження об`єкта будівництва.
  3. Замовник набуває право на виконання підготовчих робіт:
  4. у разі подання повідомлення – на наступний день після його подання;
  5. у разі подання декларації – на наступний день після її реєстрації (здійснюється на безоплатній основі після перевірки зазначених даних протягом п`яти робочих днів з дати надходження декларації до Інспекції).

Один примірник декларації повертається замовнику. У разі його пошкодження чи втрати передбачена можливість отримання дубліката.

Джерело: Мінрегіон

Дивиться також: Зразок заповнення повідомлення про початок виконання будівельних робіт для фізичних осіб

  • Зразок заповнення повідомлення про початок виконання будівельних робіт для юридичних осіб
  • Зразок заповнення заяви про видачу сертифіката
  • Зразок заповнення акту готовності об`єкта до експлуатації
  • Аналізуйте судовий акт: Самочинне будівництво може бути знесено на підставі рішення суду тільки за умови попереднього внесення ДАБІ (ГАСК) припису порушнику (Ухвала ВАСУ від 02 квітня 2015р. у справі №К/800/47313/14)

Прийняття в експлуатацію через суд: від теорії до практики

Практично завжди в Україні існувала досить гостра проблема узаконення будівельних робіт. І деякі бажаючі легалізувати свою будівлю, минаючи труднощі, пов'язані з державною дозвільною системою, звертають свій погляд на суд, сподіваючись на силу його рішень, що стала останнім часом в нашій країні воістину безмежною. Практика, коли завдяки судовим рішенням визнають право власності на майно як результат будівельних робіт, не рідкість. Але як бути в такому випадку з не менш важливим питанням подальшого використання об'єкта за призначенням? Простіше кажучи, чи можна взагалі за допомогою тільки судового рішення дати «зелене світло» на експлуатацію нерухомості?

Читайте также:  Регистрация авторских прав, интеллектуальной собственности

 Отже, уявімо ситуацію: на думку зацікавлених осіб, якийсь об'єкт нерухомого майна фактично побудований, але з якихось причин прийняття його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку затягується або зовсім неможливо в найближчій перспективі. Наприклад, рішення суду про визнання права власності на таке майно згідно ст.

19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» є правовстановлюючим документом, і на його основі право власності можна зареєструвати без особливих проблем. Однак, як правило, суди під час розгляду подібних справ «експлуатаційні» питання якось ігнорують.

Розглянемо правові шляхи вирішення цієї проблеми.

 Насправді, приступаючи до більш глибокого аналізу можливостей виходу із ситуації, очевидно, спершу варто відповісти на ключове питання: чи має право суд вирішувати питання, м'яко кажучи, які не зовсім відносяться до його компетенції? На перший погляд, багатьом може здатися правильним те, що судді не можуть (та й не повинні) розглядати суто технічні питання прийняття об'єкта в експлуатацію, відбираючи тим самим хліб у компетентних держструктур. І, судячи з усього, це справді так, на що вказав і Конституційний Суд у процесі тлумачення ч. 2 ст. 124 Основного Закону: «Положення про поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, означає, що до юрисдикції … судів загальної юрисдикції належить, відповідно до їх повноважень, вирішення питань, що мають правовий характер …». Таким чином, якщо все ж говорити про прийняття в експлуатацію нерухомості за допомогою рішення суду, варто відзначити, що встановлювати факт закінчення будівництва та придатності об'єкта до подальшої експлуатації повинні компетентні особи (експерт в рамках судового процесу, менш бажано — так званий фахівець, висновок якого має лише силу «звичайного» письмового доказу).

 Шлях перший: ідеалістичний

 Як зазначають деякі юристи, аргументом на користь можливості експлуатації нерухомості лише на підставі рішення суду може бути наступне. Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (факт якого може встановити експерт). Частиною 1 ст.

316 ЦК визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб. До того ж за ст. 41 Конституції права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать лише власникові.

Отже, власник майна, можливість користування (експлуатації) яких підтверджена компетентними особами (експертами), має всі повноваження щодо володіння, користування та розпорядження ним, тому створення будь-яких перешкод у здійсненні експлуатації за призначенням з боку третіх осіб або державних органів є незаконним, оскільки держава гарантує захист права власності (ст. 386 ЦК). Відзначимо, що таку схему складно застосовувати в тих випадках, якщо договором або законом передбачено прийняття в експлуатацію майна (абз. 2 ч. 2 ст. 331 ЦК). До речі, під згаданими перешкодами можна мати на увазі всю існуючу систему держконтролю в будівельній галузі, і зокрема, Порядок прийняття в експлуатацію закінчених об'єктів будівництва, передбачений постановою Кабміну від 08.10.2008 № 923. І якщо зазначений Порядок суд ще може проігнорувати, посилаючись на положення абз. 2 ч. 4 ст. 4 ЦК, то з іншими нормами українського законодавства у бажаючих уникнути зустрічей, наприклад, з інспекцією ДАБКу, все ж таки можуть виникнути проблеми.

 Справа в тому, що деякі ідеї законодавця про користування майном знайшли своє відображення в законах, і їх у будь-якому випадку варто враховувати, приймаючи рішення обійти загальноприйнятий порядок введення в експлуатацію.

Так, не введену в експлуатацію будівлю не можна використовувати у господарській діяльності — це порушення, за яке передбачено санкції. І їх досить багато.

Зокрема, посадові особи підприємства, пов'язаного з порушенням правил прийняття в експлуатацію, можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за недотримання вимог законодавства про охорону праці — згідно з ч. 2 ст. 41 КУпАП; за порушення санітарно-гігієнічних норм — за ст.

42 КУпАП; за порушення вимог пожежної безпеки — ст. 175 КУпАП. Наприклад, органи Держгірпромнагляду або санітарно-епідеміологічного контролю також має право припинити або заборонити діяльність такого підприємства на підставі абз. 5 ст. 39 Закону України «Про охорону праці» та / або ст.

42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Крім того, в даній ситуації порушникам можна розраховувати і на фінансові санкції: штраф у розмірі 10% вартості будівельних робіт (абз. 10 ст.

1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»). Втім, усі згадані рішення можна оскаржувати, посилаючись на наведену вище правову позицію. Хоча такий метод аж надто буде нагадувати відому «довгу і звивисту дорогу». Власне, ось чому цей спосіб легалізації будівництва, швидше за все, більше теорія, якась ідеалізація існуючих в країні правовідносин.

 Шлях другий: прагматичний

 Очевидно, щоб не мати справу з усім вищевикладеним, бажаючим повною мірою отримати всі корисні якості зі своєї власності все ж таки доведеться мати справу з держорганами, і не тільки судовими.

Нагадаємо, з прийняттям Кодексу адміністративного судочинства зацікавлені особи отримали нові можливості боротьби з незаконними діяннями так званих суб'єктів владних повноважень. І не використовувати подібні механізми було б неправильно.

Як показує судова практика, у разі наявності у позивача всіх необхідних документів для здійснення процедури прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію суд може визнати протиправною бездіяльність відповідних органів щодо нестворення державної комісії з прийняття в експлуатацію, а також зобов'язати останні в порядку, передбаченому згаданою постановою уряду № 923, скликати таку комісію.

 Висновок

 Отже, в законодавстві можна знайти формальні підстави для прийняття об'єктів нерухомого майна в експлуатацію з допомогою судового рішення.

Але в такому разі не виключено, що мета як раз може і не виправдати витрачені кошти як у процесі її досягнення, так і майбутні витрати.

Тому найбільш ефективним законним методом боротьби з небажанням компетентних держорганів приймати в експлуатацію закінчені об’єкти будівництва залишається можливість захисту своїх прав в порядку адміністративного судочинства.

  Вадим Боричевский, www.ligazakon.ua

Прийняття в експлуатацію самочинно збудованого об’єкта — подати декларацію онлайн

Декларація про готовність до експлуатації самочинно збудованого об’єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду

Опис послуги

Замовник завершеного самочинно збудованого об'єкту, на яке визнано право власності за рішенням суду, може здати такий об’єкт в експлуатацію. Для цього замовник завершеного об’єкту будівництва має зареєструвати декларацію про готовність об’єкту до експлуатації у відповідному органі.

Подати декларацію

Спосіб електронної ідентифікації: Електронний цифровий підпис

Як отримати послугу?

Подати Декларацію про готовність об’єкту до експлуатації через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві

Коли звертатись?

Після завершення будівельних робіт

Строки надання послуги

Десять робочих днів з дня надходження декларації. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта є дата реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Вартість послуг

Безоплатно

Результат послуги

Реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації та внесення даних до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів

Як внести зміни до декларації?

Внести зміни до декларації про готовність об’єкта до експлуатації через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві

Внести зміни

Коли вносити зміни до декларації?

Замовник будівництва зобов'язаний протягом трьох робочих днів внести відповідні зміни  у подану декларацію у разі:

  • виявлення замовником технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної помилки) у зареєстрованій декларації про готовність об’єкта до експлуатації;
  • виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації.

Строки надання послуги

Десять робочих днів з дня надходження декларації.

Вартість послуг

Безоплатно

Результат послуги

Реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації, в якій враховано зміни.

Читайте также:  Зу про виконавче провадження з коментарями

Внесення достовірних даних у повідомлення та до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Відповідальний орган

Державна архітектурно-будівельна інспекція України та органи місцевого самоврядування

Нормативна база

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»

Постанова КМУ від 13.04.2011 року № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» 

Пленум ВС актуализировал разъяснения по практике рассмотрения уголовных дел и вопросам УДО

28 октября Пленум Верховного Суда принял Постановление «О внесении изменений в некоторые постановления Пленума Верховного Суда Российской Федерации по уголовным делам».

Так, в Постановление от 21 апреля 2009 г.

№ 8 «О судебной практике условно-досрочного освобождения от отбывания наказания, замены неотбытой части наказания более мягким видом наказания» внесены изменения, согласно которым судам следует применять правила, предусмотренные ч. 3.1 ст.

79 УК, при решении вопроса об условно-досрочном освобождении от отбывания наказания или замене неотбытой части наказания более мягким видом, если лицо осуждено по совокупности преступлений различной категории тяжести либо по совокупности приговоров.

КС не стал рассматривать жалобу на проблему исчисления срока для УДОСуд посчитал, что неопределенности в вопросе самостоятельного исчисления срока, дающего право ходатайствовать об условно-досрочном освобождении от отбывания наказания, назначенного в порядке замены неотбытой части наказания более мягким видом наказания, нет

В п. 4 Постановления № 8 внесено указание на то, что согласно ч. 2 ст. 80 УК неотбытая часть наказания может быть заменена судом более мягким видом наказания, указанным в ст. 44 УК, которое в силу ч. 3 ст. 80 УК не может быть больше максимального срока или размера наказания, предусмотренного Уголовным кодексом для этого вида наказания.

При этом, добавляет ВС, в соответствии с ч. 2 ст. 72 УК срок более мягкого вида наказания должен определяться с учетом положений ч. 1 ст. 71 УК.

Например, в случае замены лишения свободы исправительными работами, если неотбытая часть наказания в виде лишения свободы составляет 6 месяцев, срок исправительных работ не должен превышать 1 год 6 месяцев.

Кроме того, ВС отметил, что, исходя из взаимосвязанных положений ч. 2 и 4 ст. 53.1, ч. 2 и 3 ст. 80 УК, в случае замены лишения свободы принудительными работами неотбытая часть наказания в виде лишения свободы, в том числе сроком более 5 лет, может быть заменена принудительными работами на тот же срок.

Постановление было дополнено п. 4.1, согласно которому по смыслу ст.

80 УК с момента вступления в законную силу постановления суда о замене неотбытой части наказания более мягким видом наказания отбывание назначенного по приговору наказания в виде содержания в дисциплинарной воинской части, принудительных работ или лишения свободы прекращается, а исполнению подлежит избранный в порядке замены более мягкий вид наказания. Возникающие в процессе исполнения данного наказания вопросы (в том числе предусмотренные ст. 79 и 80 УК) подлежат самостоятельному разрешению в порядке, установленном нормами гл. 47 УПК. С учетом этого, если осужденному в соответствии с ч. 2 ст. 80 УК неотбытая часть наказания в виде лишения свободы была заменена принудительными работами, в дальнейшем при наличии оснований, предусмотренных ч. 1 и 2 ст. 80 УК, неотбытая часть наказания в виде принудительных работ может быть заменена еще более мягким видом наказания.

В дополнении подчеркивается, что уголовный закон не содержит запрета и на УДО от отбывания принудительных работ, если они были избраны осужденному в соответствии со ст. 80 УК. В этом случае установленные в ст.

79 УК сроки, при фактическом отбытии которых возможно условно-досрочное освобождение от отбывания наказания, исчисляются со дня начала отбывания принудительных работ, избранных осужденному в соответствии со ст.

80 УК, а не наказания, назначенного по приговору суда.

Также внесены поправки в Постановление Пленума ВС от 1 февраля 2011 г. № 1 «О судебной практике применения законодательства, регламентирующего особенности уголовной ответственности и наказания несовершеннолетних». В п.

6 документа внесено указание, что в исключительных случаях заключение под стражу может быть избрано в отношении несовершеннолетнего, подозреваемого либо обвиняемого в совершении преступления средней тяжести (кроме несовершеннолетнего, не достигшего 16 лет, подозреваемого или обвиняемого в совершении преступления средней тяжести впервые).

Постановление дополнено п. 16.

2, согласно которому в случае поступления в суд ходатайства следователя, дознавателя о прекращении уголовного дела или уголовного преследования в отношении несовершеннолетнего, подозреваемого или обвиняемого в совершении преступления небольшой или средней тяжести, и назначения ему меры уголовно-правового характера в виде судебного штрафа судья должен убедиться, что обвинение обоснованно, подтверждается доказательствами, собранными по делу, и в материалах содержатся достаточные данные, подтверждающие возмещение ущерба или заглаживание иным образом причиненного преступлением вреда, а также другие необходимые сведения, позволяющие суду принять итоговое решение о прекращении уголовного дела или уголовного преследования в соответствии с п. 1 ч. 5 ст. 446.2 УПК.

ВС скорректировал разъяснения по практике привлечения к уголовной ответственности за репостыПленум Верховного Суда внес изменения в Постановление «О судебной практике по уголовным делам о преступлениях экстремистской направленности», одно из которых предложил Генри Резник

Кроме того, в Постановление Пленума ВС от 28 июня 2011 г. № 11 «О судебной практике по уголовным делам о преступлениях экстремистской направленности» внесено изменение о том, что с учетом содержания диспозиций ст. 280, 280.

1, 282 УК к данным, указывающим на признаки преступлений, относится не только сам факт размещения в Интернете или иной информационно-телекоммуникационной сети текста, изображения, аудио- или видеофайла, содержащего признаки призывов к осуществлению экстремистской деятельности или действий, направленных на нарушение территориальной целостности РФ, возбуждения вражды и ненависти, унижения достоинства человека либо группы лиц, но и иные сведения, указывающие на общественную опасность деяния, в том числе на направленность умысла, мотив совершения соответствующих действий.

Пункт 6.2 Постановления дополнен указанием на то, что ответственность по ст. 280.1 УК наступает при условии, если публичные призывы к осуществлению действий, направленных на нарушение территориальной целостности Российской Федерации, совершены лицом в течение одного года после привлечения его к административной ответственности за аналогичное деяние по ч. 1 или 2 ст. 20.32 КоАП.

Согласно корректировке п. 7, ответственность по ч. 1 ст. 282 УК наступает при условии, если действия, направленные на возбуждение ненависти либо вражды, а также на унижение человеческого достоинства, совершены лицом в течение одного года после привлечения его к ответственности за аналогичное деяние по ст. 20.3.

1 КоАП. В случае совершения данных действий с применением насилия или с угрозой его применения, а равно лицом с использованием своего служебного положения либо организованной группой ответственность по ч. 2 ст. 282 УК наступает независимо от того, привлекалось ли ранее виновное лицо к ответственности по ст. 20.3.

1 КоАП.

Также Пленум ВС дополнил Постановление № 11 п. 8.

2, согласно которому совершение лицом публичных призывов к осуществлению действий, направленных на нарушение территориальной целостности Российской Федерации, или совершение им действий, направленных на возбуждение ненависти либо вражды, а равно на унижение человеческого достоинства, после привлечения данного лица к административной ответственности за аналогичное деяние в течение одного года квалифицируется по ст. 280.1 или ч. 1 ст. 282 УК при условии, что на момент выполнения указанных действий виновный являлся лицом, подвергнутым административному наказанию за совершение соответствующего аналогичного деяния.

Поправками разъяснено, что под угрозой применения насилия при совершении преступления, предусмотренного п. «а» ч. 2 ст.

282 УК, понимаются высказывания или иные действия, выражающие намерение виновного применить к потерпевшему любое физическое насилие, если имелись основания опасаться осуществления этой угрозы.

Действия, направленные на возбуждение ненависти либо вражды, а также на унижение человеческого достоинства, совершенные публично, с угрозой убийством или причинением тяжкого вреда здоровью, охватываются п. «а» ч. 2 ст. 282 УК и дополнительной квалификации по ст. 119 УК не требуют.

Кроме того, ВС указал, что вовлечение лица в деятельность экстремистского сообщества или экстремистской организации, совершенное организатором (руководителем) таких сообщества или организации, охватывается ч. 1 ст. 282.1 или ч. 1 ст. 282.2 УК и не требует дополнительной квалификации по ч. 1.1 ст. 282.1 или ч. 1.1 ст. 282.2 УК.

В ближайшее время эксперты «АГ» проанализируют внесенные Пленумом ВС изменения в его постановления и то, как они скажутся на практике.

Верховный суд разъяснил, является ли COVID-19 форс-мажором, и другие вопросы применения актуального законодательства

21 апреля Верховный суд РФ дал очень важные разъяснения по целому ряду вопросов, связанных с применением действующего законодательства.

Читайте также:  Як швидше оформити розлучення?

В последние два месяца принято значительное число законодательных изменений, направленных на противодействие распространению на территории Российской Федерации новой коронавирусной инфекции (COVID-19).

В этой связи многие правоприменители столкнулись с необходимостью перестраивать привычную практику с учётом новелл.

У судов, в частности, не было единого понимания эпидемиологической ситуации с точки зрения её юридически значимых последствий.

Предпринимательское сообщество также недоумевало, можно ли считать COVID-19 форс-мажором, ведь несмотря на то, что подобные обстоятельства прямо не называются законом непреодолимой силой, на практике новая коронавирусная инфекция стала реальным препятствием при реализации целого ряда финансовых и социальных обязательств.

  • Итак, в этом материале мы изучаем Обзор Верховного суда по отдельным вопросам судебной практики, связанным с применением законодательства и мер по противодействию распространению на территории Российской Федерации новой коронавирусной инфекции (COVID-19).
  • Все вопросы в Обзоре структурированы по тематическим блокам.
  • Первым делом ВС РФ прояснил некоторые аспекты применения процессуального законодательства.
  • Относительно возможности отложения, приостановления и продления срока рассмотрения судебного разбирательства в условиях COVID-19 высшая судебная инстанция пояснила, что поскольку принятые законодательные изменения не позволяют гражданам свободно перемещаться и находиться в общественных местах и государственных структурах, это положение может служить основанием для отложения судебного разбирательства в силу статьи 169 Гражданского процессуального кодекса Российской Федерации, статьи 158 Арбитражного процессуального кодекса Российской Федерации и статьи 152 Кодекса административного судопроизводства Российской Федерации, а также части 1 статьи 253 Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации.

Суды, в том числе арбитражный суд, вправе также приостановить производство по делу, если лица, участвующие в деле (в уголовном процессе — обвиняемый и подсудимый), лишены возможности присутствовать в судебном заседании. Продлевать срок рассмотрения дела в нынешних условиях также допускается, но только решением председателя суда или его заместителя.

При этом Верховный суд отметил, что вопрос об отложении, приостановлении производства или о продлении процессуальных сроков суды будут решать самостоятельно в зависимости от конкретного дела. Стандартными критериями здесь будут возможность рассмотрения дела без участвующих лиц, а также безотлагательность рассмотрения.

По поводу объявленных Президентом нерабочих дней и их влияния на течение процессуальных сроков Верховный суд разъяснил, что этот период подлежит включению в процессуальные сроки, а перенос дня окончания процессуальных сроков на следующий за этими днями рабочий день не допускается. Дело в том, что указы Президента об объявлении в Российской Федерации нерабочих дней не распространяются на федеральные органы государственной власти, поэтому природа этих нерабочих дней не совсем классическая и последствия особенные.

Кроме того, если гражданин вследствие режима самоизоляции пропустил процессуальные сроки, это будет считаться пропуском по уважительной причине, и сроки будут подлежать восстановлению в соответствии с процессуальным законодательством.

Относительно порядка применения гражданского законодательства Верховный суд также дал ряд разъяснений. Это самый крупный блок Обзора. Пожалуй, сравниться с ним по объёму может только заключительный блок по вопросам применения законодательства об административных правонарушениях.

Много вопросов по поводу течения сроков. Например, какие последствия, если последний день срока исполнения обязательства или срока исковой давности приходится на день, объявленный Главой государства нерабочим. Здесь Верховный суд подтвердил высказанную выше позицию о природе «коронавирусных выходных».

Они не могут считаться нерабочими днями в смысле, придаваемом этому понятию ГК РФ и трудовым правом. Это вынужденная мера, направленная на защиту здоровья населения и не носящая повсеместный характер. Поэтому каждый случай следует рассматривать индивидуально, в зависимости от региона и наличия реальной возможности исполнения обязательств.

Иначе возможны злоупотребления этой причиной.

Важно, что при этом ВС РФ подчеркнул, что если в условиях распространения новой коронавирусной инфекции будут установлены обстоятельства непреодолимой силы по правилам пункта 3 статьи 401 ГК РФ, то необходимо учитывать, что наступление таких обстоятельств само по себе не прекращает обязательство должника, если исполнение остается возможным после того, как они отпали. Должник не несёт ответственности за просрочку исполнения обязательства, возникшую вследствие наступления обстоятельств непреодолимой силы, а кредитор не лишён права отказаться от договора, если вследствие просрочки, возникшей в связи с наступлением обстоятельств непреодолимой силы, он утратил интерес в исполнении. При этом должник не отвечает перед кредитором за убытки, причинённые просрочкой исполнения обязательств вследствие наступления обстоятельств непреодолимой силы.

То есть здесь Верховный суд дал, пожалуй, самое долгожданное разъяснение: является ли коронавирус форс-мажором, непреодолимой силой? ВС РФ довольно аккуратно пояснил, что критерии, при которых то или иное обстоятельство может быть признано обстоятельством непреодолимой силы, закреплены в статье 401 ГК РФ, а также напомнил о постановлении Пленума от 24 марта 2016 года № 7, в котором дано толкование обстоятельств непреодолимой силы.

Суд подтвердил требование ГК о чрезвычайном и непредотвратимом характере таких обстоятельств, заметив, что признание распространения новой коронавирусной инфекции обстоятельством непреодолимой силы не может быть универсальным для всех категорий должников, независимо от типа их деятельности, условий её осуществления, в том числе региона, в котором действует организация, в силу чего существование обстоятельств непреодолимой силы должно быть установлено с учётом обстоятельств конкретного дела.

Возможно, предприниматели ждали более однозначного ответа, но Верховный суд фактически сказал так: «Автоматически, только по факту, коронавирусная ситуация не будет являться форс-мажором. Но в каждом конкретном деле разберутся суды». В общем, надежда есть.

Судам предстоит также самостоятельно и индивидуально решать вопросы восстановления и приостановления сроков исковой давности, руководствуясь Гражданским кодексом и собственным убеждением.

По поводу применения законодательства о банкротстве Верховный суд высказался, в частности, о введённом моратории на банкротство.

Если лицо-должник включено в перечень лиц, на которых распространяется мораторий, заявления кредитора о признании должника банкротом будет возвращаться арбитражным судом в силу прямого требования закона.

При этом в условиях введённого моратория исполнительные производства могут приостанавливаться, и сохранение арестов допускается, именно поэтому суды могут продолжать выдавать исполнительные листы.

Отдельный блок Обзора — вопросы применения уголовного законодательства.

Здесь Верховный суд однозначно подтвердил, что обстоятельства распространения новой коронавирусной инфекции относятся к обстоятельствам, представляющим угрозу жизни и безопасности граждан в смысле примечаний к статье 207.1 Уголовного кодекса Российской Федерации и к статье 13.15 Кодекса Российской Федерации об административных правонарушениях.

А вот любопытный вопрос, каковы критерии разграничения административной и уголовной ответственности за распространение недостоверных сведений о COVID-19? Высший судебный орган отметил важность двух факторов: публичное распространение и заведомая ложность информации, связанной с новой коронавирусной инфекцией. И, конечно, общественная опасность деяния. В этом случае оно будет квалифицировано как преступление.  

При этом ВС РФ отметил, что лицо не может быть привлечено к уголовной ответственности за распространение заведомо ложной информации, указанной в диспозициях статьи 207.1 или статьи 207.2 УК РФ, если деяние совершено до вступления в силу Федерального закона от 1 апреля 2020 года № 100-ФЗ, то есть до 1 апреля 2020 года.

И это совершенно справедливо, именно так работает принцип недопустимости обратной силы закона, ухудшающего положение человека.  

Наконец, заключительная подборка вопросов о применении законодательства об административных правонарушениях.

Здесь в числе прочего Верховный суд разъяснил, что административные правонарушения, ответственность за которые установлена частью 1 статьи 20.6.

1 КоАП РФ, являются длящимися, поэтому срок давности привлечения к административной ответственности за совершение таких правонарушений составляет 3 месяца и исчисляется с момента их обнаружения.

Местом совершения административных правонарушений данной категории является место их выявления.

Относительно лиц, которые подлежат административной ответственности по части 2 статьи 6.

3 КоАП РФ в связи с угрозой распространения новой коронавирусной инфекции (COVID-19) ВС РФ пояснил, что это лица с подозрением на наличие заразной формы инфекционного заболевания, лица, прибывшие на территорию Российской Федерации, в том числе, из государства, эпидемически неблагополучного по коронавирусной инфекции, лица, находящиеся или находившиеся в контакте с источником заболевания, в контакте с лицами с подозрением на наличие заразной формы инфекционного заболевания, лица, уклоняющиеся от лечения опасного инфекционного заболевания, нарушающие санитарно-противоэпидемический режим, а также не выполнившие в установленный срок законное предписание (постановление) или требование органа (должностного лица), осуществляющего федеральный государственный санитарно-эпидемиологический надзор.

Протоколы по таким делам вправе составлять должностные лица органов внутренних дел (полиции) и органов, осуществляющих федеральный государственный санитарно-эпидемиологический надзор.

Вот такой детальный Обзор сделал Верховный суд России. В этом материале мы остановились на самых острых и важных моментах, поэтому очень рекомендуем самостоятельно ознакомиться с полным текстом Обзора.

  1. Берегите себя и своих близких и соблюдайте закон.
  2. Виктория Бурла
  3. для компании «Юридиция»
  4. 22 апреля 2020 года
Ссылка на основную публикацию