Припинення права на аліменти на дитину у звьязку з набуттям права власності на нерухоме майно

Стаття 190. Припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно

  1.  Той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Такий договір нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору.

  1.  Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.

  • У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно утримувати її.
  1.  Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину.

Сімейний кодекс України

Між батьками, один з яких проживає окремо від дитини, з дозволу органу опіки та піклування відповідно до умов ст. 190 СК України може бути укладений договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передаванням права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Основою таких відносин є взаємна згода батьків на укладення відповідного договору.

Умовами договору може бути визначено набувачем права власності на нерухоме майно як саму дитину, так і дитину разом з тим із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.

При цьому закон не визначає співвідношення розмірів часток у праві спільної часткової власності. Цей договір нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації.

Іншими словами: дитина отримує нерухомість, а платник аліментів позбавляється обов’язку по сплаті аліментів на утримання дитини. Але укладення такого договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину.

  1. Зверніть увагу!
  2. Дитина може брати участь в укладенні договору, якщо вона досягла 14 років.
  3. Той з батьків, з ким проживає дитина, у разі укладення договору про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно зобов’язується самостійно утримувати це майно.

Захищаючи інтереси дитини, законодавець встановив правило, відповідно до якого на майно, одержане за договором, не може бути звернено стягнення. Окрім цього, до досягнення дитиною повноліття одержане за договором майно може бути відчужене лише з дозволу органу опіки та піклування.

Договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно може бути визнаний недійсним або розірваним.

Зверніть увагу!

На вимогу відчужувача нерухомого майна суд визнає договір недійсним у разі виключення імені відчужувача як батька з актового запису про народження дитини.

У разі визнання договору недійсним у відчужувача відновлюється право власності на нерухоме майно.

За позовом відчужувача нерухомого майна договір може бути розірваний у разі невиконання тим із батьків, з ким проживає дитина, обов’язку по її утриманню.

Враховуючи, що аліментні зобов’язання виникають на підставі наступного:

  •  в результаті підписання угоди подружжям про сплату аліментів;
  •  в результаті винесеного судового рішення.
  • В залежності від цього виділяють і різного роду причини, за якими можливе припинення зобов’язань, пов’язаних з виплатою аліментів.
  • Відповідно до ст. 189 СК України, якщо між подружжям було підписано угоду про сплату аліментів, то їх виплата припиняється в результаті наступних ситуацій:
  •  закінчився термін дії угоди, наприклад документ, може бути підписаний на певний строк, після закінчення якого він перестає мати силу;
  •  загибель однієї зі сторін угоди.
    Якщо аліментні зобов’язання виникли на підставі рішення суду, то в цьому випадку можна виділити наступні обставини, в результаті яких виплата аліментів припиняється:
  •  досягнення дитиною повнолітнього віку та повної дієздатності, адже згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей;
  •  усиновлення дитини іншою особою;
  •  у разі виникнення ситуації, внаслідок якої суд визнає, що людина, яка потребує отримання аліментів, відновила свою працездатність або перестала потребувати грошових виплатах;
  •  вступ людини, яка потребує отримання аліментів, в новий шлюб, тим самим появу іншого способу матеріальної допомоги;
  •  смерть людини, яка зобов’язана виплачувати аліменти або смерть людини, якій ці аліменти виплачуються.
  1. У будь-якому випадку рішення про припинення аліментних зобов’язань приймається судом і буде залежати від низки причин, від сімейного і матеріального благополуччя та інших життєво важливих обставин.
  2. Юридичний порадник Сімейне право. Зміст

Як стягнути аліменти на дитину у разі виїзду одного з батьків для постійного проживання за кордон? Консультація Міністерства юстиції в межах проекту "Я МАЮ ПРАВО!"

  • Україна є Стороною декількох багатосторонніх конвенцій, які передбачають спрощену процедуру звернення для вирішення питання про стягнення аліментів на території Договірних держав[*] таких конвенцій:
  •  — Конвенція ООН про стягнення аліментів за кордоном 1956 року (діє у відносинах з такими державами: Алжир, Аргентина, Австралія, Австрія, Барбадос, Бельгія, Болівія, Буркіна Фасо, Камбоджія, Кабо-Верде, Центрально-Африканська Республіка, Чилі, Колумбія, Хорватія, Республіка Кіпр, Чеська Республіка, Данія, Еквадор, Домініканська Республіка, Ель Сальвадор, Куба, Ватикан, Естонська Республіка, Фінляндія, Французька Республіка, Федеративна Республіка Німеччина, Грецька Республіка, Гватемала, Гаїті, Ватикан, Угорська Республіка, Ірландія, Держава Ізраїль, Італійська Республіка, Киргизька Республіка, Ліберія, Люксембург, Мексика, Монако, Марокко, Нідерланди, Нова Зеландія, Нігер, Пакистан, Філіппіни, Республіка Польша, Португальська Республіка, Республіка Молдова, Румунська Республіка, Сербія, Сейшели, Словацька Республіка, Словенія, Шрі-Ланка, Королівство Іспанія, Сурінам, Швеція, Щвейцарія, Македонія, Туніс, Великобританія, Уругвай)    — Гаазька конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року (діє у відносинах з такими державами: країни-члени Європейського Союзу  /крім Данії та Ірландії/, Албанія, Республіка Білорусь, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Гайана, Гондурас, Республіка Казахстан, Чорногорія, Нікарагуа, Норвегія, Турецька Республіка, Сполучені Штати Америки)  — Мінська конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року (діє у відносинах з державами-учасницями СНД: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан). 
  • Як звернутися до іноземного органу для стягнення аліментів на дитину?  
  • Для того, щоб стягнути аліменти з особи, яка проживає за кордоном, громадяни України мають два способи:
  • звернутися до компетентного органу іноземної країни, де проживає боржник, із клопотанням про визнання та надання дозволу на виконання рішення суду України про стягнення аліментів (якщо питання стягнення аліментів вирішувалося в України і є рішення суду);
  • звернутися до компетентного органу іноземної країни, де проживає боржник із заявою про винесення рішення щодо аліментів (така можливість передбачена Конвенцією ООН 1956 року та Гаазькою конвенцією 2007 року, однак на практиці не всі держави погоджуються приймати такі заяви).

Усі  звернення  про  стягнення  аліментів  на  дитину  в  Україні  надсилаються для передачі за  кордон через Міністерство юстиції України.

Які документи потрібно подавати ?

У випадку, коли є рішення суду України про стягнення аліментів необхідно звернутися з клопотанням стягувача (кредитора) про визнання і виконання  рішення суду України про стягнення аліментів, адресоване компетентному органу (суду) іноземної держави     У клопотанні має бути зазначено наступне:·         повне  ім'я  відповідача  (боржника),   дата народження, громадянство а також, наскільки це відомо позивачу         (стягувачу),  його поточна адреса або  адреси протягом останніх 5 років, рід занять і місце роботи;·         наявні   відомості  про  фінансовий  та  сімейний стан  боржника, у тому числі інформація про належне йому майно;·         будь-яка  інша  інформація,  що  може       сприяти встановленнюмісцезнаходження  боржника  чи  виконанню   клопотання.  До клопотання  додаються  належним чином оформлені судом,  що  виніс рішення, такі документи:·      засвідчена судом копія судового рішення;·      довідка суду про те, що рішення набрало законної сили;·      довідка державного виконавця про часткове виконання або невиконання рішення на території України;·      довідка суду  про  те,  що  відповідач  був  належним  чином повідомлений  про день судового засідання, та копії документів, що це підтверджують,  якщо  відповідач  не  брав  участі  в судовому засіданні; ·      завіренийпереклад клопотання та його додатків на іноземну мову.Також відповідно до Гаазької конвенції 2007 року слід додати·      завірену судом копію  протоколу судового засідання,·      фотокартку стягувача. 
У  разі,  коли відсутнє рішення суду України про стягнення аліментів з відповідача,  який  проживає  за  кордоном (а також коли за Гаазькою конвенцією 2007 року  порушується питання  про  зміну  розміру аліментів) до відповідної Договірної Сторони надсилаються заява та інші документи,  необхідні для розгляду справи по суті. Форма заяви:       https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1390-06       У заяві необхідно зазначити (або до неї додати) наступну інформацію:   ·         повне   ім'я   відповідача  (боржника),  дату  народження,  громадянство  та,  наскільки  це  відомо  позивачу,   його   місця проживання  протягом  останніх  5  років, рід занять і місце роботи;·         відомості  про фінансовий та сімейний стан відповідача, у т.ч. інформацію про належне йому майно;·         відомості про  фінансовий та сімейний стан позивача (заявника), у т.ч. довідку про доходи;·         дублікат або нотаріально засвідчену копію   документа,   що  підтверджує  ступінь родинних зв'язків      між відповідачем та дитиною, на       користь якої вимагаються аліменти (наприклад, свідоцтва про народження, рішення суду про встановлення батьківства тощо), або — коли заява стосується вирішення  питання  про  зміну  розміру аліментів —  засвідчену судом копію  судового  рішення  чи  іншого документа, яким установлено розмір аліментів·         фотокартку позивача;·         будь-яку іншу інформацію,  що  може сприяти встановленню місцезнаходження відповідача  (боржника)  чи виконанню клопотання;·         нотаріально  засвідчене доручення,  яке уповноважує орган, що приймає,  відповідної  Договірної  Сторони  діяти  від   імені позивача,  або  інформацію  про будь-яку іншу особу,  уповноважену діяти від імені позивача;·      завірений переклад заяви та її додатків на іноземну мову.
  1. Якою мовою подаються  документи?
  2. Документи, що направляються з України і складені українською мовою, мають бути перекладені на офіційну мову запитуваної Договірної держави або іншу мову, яку запитувана Договірна держава визначила як прийнятну для всієї своєї території або тієї її частини, на якій проживає боржник.
  3. На підставі конвенцій нотаріально завірений переклад не вимагається, достатньо, якщо переклад офіційно засвідчений перекладачем або бюро перекладів.
  4. Вимога консульської легалізації або засвідчення документів апостилем також не застосовується до документів відповідно до конвенцій.
Читайте также:  Процедура встановлення батьківства (як стягнути аліменти одинокій матері)

Відповідно до умов Гаазької конвенції 2007 року, якщо переклад документів  на офіційну мову  запитуваної Договірної держави неможливо зробити  в Україні, вони можуть бути передані Міністерством юстиції України запитуваному центральному органу без перекладу або з перекладом англійською чи французькою мовою для організації перекладу у запитуваній Договірній державі. Такий переклад здійснюється лише у разі узгодження із заявником (стягувачем) порядку і умов оплати ним витрат за такий переклад.

  • Як це працює?
  • Належним чином оформлену заяву, клопотання надсилають до Міністерства юстиції України через територіальне управління юстиції.
  • Міністерство юстиції України як запитуючий центральний орган протягом 30-ти  календарних днів після отримання заяви:
  • перевіряє наявність у ній інформації і документів;
  • може повернути заяву заявнику для дооформлення у разі необхідності;
  • заповнює формуляр про передачу та направляє його разом із заявою до центрального органу запитуваної Договірної держави;
  • у разі необхідності сприяє заявнику у вирішенні питання щодо здійснення перекладу документів мовою запитуваної Договірної держави відповідно до умов Гаазької конвенції 2007 року;
  • на звернення запитуваного центрального органу отримує від заявника додаткові документи, необхідні для розгляду заяви, в тому числі довіреність на право представництва інтересів заявника у справі;
  • на звернення центрального органу запитуваної Договірної держави надає засвідчені компетентним органом України копії документів.

Міністерство юстиції України письмово повідомляє позивача про хід та результати розгляду заяви чи  клопотання – після отримання інформації від іноземних органів.

 Зауважимо, що, як вбачається із практики застосування конвенцій, більшість країн-учасниць вищезгаданих Конвенцій не можуть виконувати рішення про стягнення аліментів, визначених у частці від доходу, а тому приймають до розгляду лише ті рішення, у яких розмір аліментів визначений у твердій грошовій сумі. 

Який порядок стягнення аліментів із того з батьків, хто проживає у державі з якою Україна не має відповідного міжнародного договору?

У разі виїзду одного з батьків – платника аліментів на постійне місце проживання за кордон,  обов’язок на утримання дитини не припиняється. Для забезпечення виконання зобов’язань можна:    

  • укласти договір між платником аліментів і тим з батьків, з яким залишається дитина, або

·         укласти договір про припинення права  на аліменти  для дитини  у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно. Якщо аліментні  зобов'язання  не  були  виконані  особою,  що виїжджає, стягнення аліментів провадиться за рішенням суду.

 Якщо боржник проживає або постійно працює в державі, з якою відсутній міжнародний договір, що передбачає спрощений порядок звернення про стягнення аліментів, питання про стягнення аліментів вирішується виключно у порядку і на умовах, визначених законодавством такої іноземної держави.

У такому разі заінтересована особа (стягувач) самостійно або через адвоката звертається до іноземного суду чи іншого компетентного органу для вирішення питання про стягнення аліментів або про визнання і виконання рішення українського суду.

Як врегулювати це питання до виїзду за кордон?

 З  метою  запобігання ухиленню батьків від утримання дітей до їх повноліття шляхом сплати аліментів особа,  що  виїжджає  для постійного  проживання  за  кордоном,  разом  із заявою про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон  або  оформлення відповідної   сторінки  у  паспорті  подає  до відділу Державної міграційної служби за  місцем  постійного проживання  у  разі  наявності  дитини, що залишається  в  Україні,  договір  про  виплату   аліментів   або нотаріально   засвідчену  заяву  про  відсутність  у  одержувача аліментів вимог щодо стягнення  аліментних  платежів,  або  копію рішення суду про виплату аліментів.  До моменту одержання паспорта зазначена особа повинна подати  до відповідного  органу  внутрішніх  справ  за  місцем  постійного проживання в Україні документ, що підтверджує виконання аліментних зобов'язань:·         нотаріально  засвідчену  заяву  про  відсутність  у одержувачів  аліментів  вимог  щодо  стягнення аліментних платежів;  ·         нотаріально засвідчену копію постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження (якщо стягнення аліментів проводилося за рішенням суду).  У разі  невиконання  аліментних  зобов'язань  на  момент одержання паспорта до особи, що виїжджає для постійного проживання за кордоном, застосовуються обмеження, передбачені законодавством.  

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

Якщо у вас залишились питання з даного приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

[*] Договірна держава, Сторона – це держава, яка підписала і згодом ратифікувала, прийняла або затвердила Конвенцію, а також держава, яка приєдналася до Конвенції після набрання нею чинності, якщо Україною не висловлено заперечення проти застосування Конвенції з цією державою у відповідних випадках.

Аліменти та Аліментний договір

31-03-2014

На жаль, сучасні українські сім'ї, у більшості випадках, розлучаються ( біля 50%-60% згідно зі статистикою на грудень місяць 2013 року).

Трапляються випадки, коли одна сторона подружжя не в змозі працювати і забезпечувати себе (або дитину ,яка залишилася з нею/ним після розлучення). У цьому випадку ця сторона потребує фізичної допомоги з боку іншої.

Тут законодавство і ввело поняття Аліменти і Аліментний дговір. Так що ж таке «Аліменти»

Аліменти

Аліменти (від лат. alimentum — харчі, продовольство) — це обов'язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім'ї інших, які потребують цього. Проводяться або за згодою, або в судовому порядку.

При розлученнях кошти виплачуються на утримання дітей, а в деяких західних країнах відповідно до шлюбного договору на утримування одного колишнього партнера іншим. Найпоширенішим є утримання батьками неповнолітніх і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також утримання дітьми непрацездатних батьків.

Діти можуть бути звільнені від сплати аліментів для утримання своїх батьків, якщо буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання батьківських обов'язків..

Положення статті Конституції нашої, статті 180 Сімейного кодексу говорить, що батьки зобов'язані з моменту народження дитини і до досягнення дітьми повноліття утримувати їх.

Навіть факт вступу неповнолітньої дитини в шлюб до досягнення ним шлюбного віку (з 14 до 18 років) не позбавляє його права на отримання забезпечення від батьків, оскільки закон зобов'язує батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей. Крім того, є випадки коли батьки зобов'язані утримувати і своїх повнолітніх дітей.

Це коли дочка, син непрацездатні (інваліди І, ІІ, ІІІ групи), коли потребують матеріальної допомоги, якщо батьки мають можливість таку матеріальну допомогу надати.

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років, знову ж таки за умови, що батьки мають можливість надати матеріальну допомогу. Це положення вирішує дуже важливу проблему.

Багато батьків, які платили дітям аліменти після досягнення повноліття не беруть участь у фінансуванні їх освіти. Це падає тяжким вантажем на плечі матері, з ким проживає дочка або син.

Право на аліменти у зв'язку з продовженням навчання після досягнення повноліття, розповсюджується не тільки на денну форму навчання. Заочна форма навчання, канікули студента – теж є підставою для виникнення у матері або батька аліментного зобов'язання. Проте можуть виникнути сумніви в необхідності матеріальної допомоги, якщо буде встановлено, що син -студент заочного відділення університету, ніде не працює, хоча має можливість працевлаштуватись.

А ось цікаве питання: Чи може суд присудити аліменти дочці або сину після досягнення ними 23 – літнього віку?

Наприклад: дочка на 4-ом курсі університету народила близнюків. Довелося узяти академічну відпустку. До навчання повернулася через три роки. Або на змаганнях син одержав серйозну травму, вимушений припинити навчання, повернувся в університет після досягнення 23 – літнього віку.

Справедливість, як записано в рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року є одним із загальноприйнятих вимірювань права.

Головне, щоб батькам не довилось утримувати «вічного» студента.

У нашому суспільстві в більшості випадків батьки дітям і повнолітні дочка, син надають своїм батькам матеріальні допомоги добровільно і усвідомлено, як саме собою розуміюче, проявляючи турботу, терпіння, любов.

На жаль, має місце і інше відношення до батьків. Є гірка самота, важке матеріальне положення, життя в будинках для самотніх людей похилого віку, які переживають економічну кризу.

Читайте также:  Як перевірити, чи є спадщина і де знаходиться заповіт?

Є місце, де діти не виконують добровільно свого обов'язку по участі в додаткових витратах, батьки мають право звертатися до суду з вимогою про стягнення з них додаткових витрат, викликаних важкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Повнолітні діти або усиновлені зобов'язані утримувати своїх батьків (незалежно від того чи перебували їх батьки в шлюбі), якщо батьки непрацездатні, тобто досягли пенсійного віку або у встановленому законом порядку визнані інвалідом І, ІІ, ІІІ групи і якщо заробітна платня, пенсія, доходи від використовування майна, інші доходи не забезпечують прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Повнолітні дочка, син, сплачуючи аліменти на батьків можуть бути залучені до участі в додаткових витратах, викликаних важкою хворобою, інвалідністю, немічністю. За злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів, на утримання непрацездатних батьків, винних притягають до кримінальної відповідальності.

Обставини, що мати не пред'являла позов свого часу до батька сина на стягнення аліментів з таких мотивів не «хочу, щоб потім він мав які – або претензії до сина», або після задоволення позову не подавала виконавського листу для примусового стягнення аліментів – не є перешкодою виникнення з часом у батька права на утримання від повнолітнього сина.

На практиці був випадок: батько 30 років не жив в сім'ї. Залишив дві малолітні дочки, не розірвавши шлюб з їх матір'ю. Яке же було обурення дітей, коли батько заявив про спадок після смерті їх матері і подав позов до дочок про стягнення аліментів на його утримання.

Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька і обов'язку брати участь в додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків (наприклад, достатньо довести, що вони без поважних причин не надавали дочки, сину утримання, у минулому), що дії батьків дійсно винні, умисно ухилялися від виконання батьківських обов'язків по вихованню і утриманню своїх неповнолітніх дітей.

Не мають права на аліменти мати, батько позбавлені батьківських прав за рішенням суду, якщо ці права не були відновлені, оскільки позбавлення батьківських прав спричиняє за собою втрату всіх прав, якими мати, батько володіли як батьки, у тому числі і право на утримання аліментів.

Сім'я – це коли члени сім'ї морально і матеріально підтримують один одного. Тому дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

У разі відмови від надання матеріальної допомоги той з подружжя, який потребує її, за наявності певних встановлених законом умов має право на стягнення аліментів в примусовому порядку з іншого з подружжя.

Право на утримання

Право на утримання має той з подружжя, який є непрацездатним (досяг пенсійного віку, встановленого законом або є інвалідом І,ІІ або ІІІ групи), потребує матеріальної допомоги, за умови, що інший з подружжя може надати матеріальні допомоги.

Хочу привести приклади з життя:

  1. Чоловік знаходячись в нетверезому стані став жертвою наїзду автомобіля, водій, якого сховався з місця аварії. При розгляді позовної заяви про стягнення аліментів з його дружини було встановлене систематичне зловживання чоловіком алкоголю, постійно влаштовував скандали, бійки. За такими обставинами можна стверджувати, що право на утримання від дружини чоловік не має у зв'язку з негідною поведінкою в шлюбі.
  2. При спробі сховатися з місця злочину чоловік був поранений працівником міліції. Оскільки інвалідність настала у зв'язку із здійсненням їм умисного злочину, встановленого судом, чоловіку відмовили від права на утримання від своєї дружини.
  • Той з подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою іншого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України.
  • Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, що виникло під час шлюбу.
  • Після розірвання шлюбу особа має право на утримання:
  • якщо вона стала непрацездатним до розірвання шлюбу або в перебігу одного року з дня розірвання шлюбу;
  • якщо особа стала інвалідом по закінченню одного року з дня розірвання шлюбу,
  • якщо його інвалідність була результатом протиправної поведінки відносно колишнього чоловіка, дружини під час шлюбу.

У цій нормі – велика життєва мудрість, яка робить нас відповідальними за майбутнє того, з ким ми перебували в шлюбі.

Можливість стягувати аліменти після розірвання шлюбу є спосіб який гальмує поспішному рішенню питання про розлучення.

Аліментний дговір

Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договору) між їх учасниками, тобто між подружжям, батьками і дітьми.

Подружжя, мати і батько неповнолітньої дитини, батьки і неповнолітні діти мають право укласти договір про сплату аліментів, про надання утримання, в якому визначити умови, розмір і терміни виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Розмір аліментів за договором визначається домовленістю сторін.

Це означає, що розмір аліментів може бути і вище за той, який одержувач аліментів одержував би, якби вони стягалися за рішенням суду, але головне, щоб розмір аліментів був не менше неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян.

Сторони можуть включити в зміст договору умови про індексацію, якщо в договорі передбачена сплата аліментів у твердій грошовій сумі.

У моїй практиці в основному посвідчувались договори про припинення права на аліменти на дитину, у зв'язку з придбанням права власності на нерухоме майно.

Неодноразово були випадки, коли батько за договором дарування передавав дитині або матері будинок, але за домовленістю, що після цього до нього не пред'являтимуть претензій по сплаті аліментів.

Проте, через деякий час мати дитини зверталася до суду з позовом про стягнення аліментів і суд задовольняє позов посилаючись на те, що мати не може відмовитися від права дитини на аліменти.

Так фактично шляхом обману батько залишався без будинку, а мати — з будинком і аліментами.

Можливість укласти договір згідно якого права дитини на аліменти припиняються у зв'язку з придбанням права власності на нерухоме майно, передбачено в нашому законодавстві вперше в Сімейному кодексі України (ст. 190) тим, що набув чинності з січня 2004 року.

«Той з батьків, з ким проживає дитина, і той з батьків, хто проживає окремо від нього, з дозволу органу опіки і опікування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності, на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельна ділянка т.п.)».

Якщо дитина досягла 14 років, він бере участь в укладанні договору. Набувальником права власності на нерухоме майно може бути дитина, або дитина і той з батьків, з ким він проживає, на праві спільної часткової власності на це майно. Вибір одного з цих варіантів залежить від різних обставин, зокрема від матеріального стану того з ким проживає дитина і від відносин батьків між собою.

На практиці в основному батьки (саме вони найчастіші окремо живуть від дітей і є відчужувачами) передають майно тільки дітям. І те їм хотілося б щоб квартира не передавалася в найм в майбутньому або не жив там «чужий дядько». Взагалі природа цього договору складна. Батько, передаючи майно дитині, звільняється від обов'язку на утримання дитини і втрачає право власності на нерухомість.

У дитини є право на утримання і одержує право власності на нерухомість, що забезпечує його хоча б відносну матеріальну самостійність в майбутньому. Мати дитини може одержати лише подвоєний аліментний обов'язок і величезне задоволення від того, що її дитина має власний дах над головою.

Хотілося б дати практичну пораду: Якщо мати, з ким проживає дитина, перебуває в повторному шлюбі, то її чоловік має право вимоги визнати частину майна, виділеної дружині, в спільній сумісній власності подружжя, якщо буде доведено, що дитина одержує утримання з сімейного бюджету. Тому, щоб не було ускладнень з чоловіком в повторному шлюбі, краще передавати майно дитині в рахунок припинення права на аліменти.

При укладенні батьками договору про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно у того з батьків, який проживає окремо від дитини, припиняється обов'язок по утриманню дитини, а у того, з яким проживає дитина, виникає обов'язок самостійно його утримувати.

Разом з тим укладення вказаного договору не звільняє того з батьків, який проживає окремо від дитини від обов'язку брати участь в додаткових витратах, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, його хворобою, каліцтвом і т.п.).

У сімейному законодавстві передбачені певні заходи направлені на охорону майнових прав неповнолітньої дитини. Так, зокрема, закон забороняє здійснювати стягнення на майно, одержане за таким договором. Крім того, майно, одержане дитиною за цим договором, за загальним правилом може бути відчужене до досягнення їм повноліття лише з відома органу опіки і піклування.

  1. Стоїть питання: чи є підстави для визнання такого договору недійсним?
  2. Якщо ім'я батька виключать з актового запису про народження дитини, то договір такий може бути визнаний судом недійсним на вимогу відчужувача нерухомого майна.
  3. У разі невиконання тим з батьків, з яким проживає дитина, обов'язки по його утриманню відповідно до договору про припинення права на аліменти для дитини, у зв'язку з передачею нерухомого майна є істотним порушенням договору і надає право батькові — відчужувачу нерухомого майна звернутися до суду з вимогою про його розірвання.
  4. У разі розірвання договору за рішенням суду нерухоме майно передане за договором підлягає поверненню, тобто відновлюється право власності на майно у відчужувача.
Читайте также:  Типовий договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом

Українське сімейне право — Ромовська 3.В. — 4. Договори про припинення права на утримання взамін на набуття права власності на нерухомість

Відносини з утримання між батьками та дітьми регулювалися у радянські часи імперативними нормами Кодексу про шлюб та сім'ю.

Якщо навіть матір та батько дитини домовлялися про розмір аліментів, які він зобов'язувався платити на дитину, цей договір міг бути розрахований лише на добровільне його виконання.

Кожна із сторін могла у будь-який час відмовитися від нього. І тоді розмір аліментів суд визначав відповідно до закону.

Оскільки відносини з утримання — це сфера приватних відносин, тому і у Сімейному кодексі передбачена можливість їх договірного регулювання.

Договорів у сфері відносин з утримання між батьками та дітьми, у яких кожен із них є управненою особою або носієм обов'язку, декілька.

1. Договір про аліменти дітям

У цьому договорі батьки можуть визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку, терміни сплати (до 10 чи до 15 числа), періодичність (щомісячно, щодекадно чи щоквартально).

Сторони можуть домовитися про так звану капіталізацію платежів — тобто про одноразове внесення на банківський рахунок певної грошової суми на весь час до досягнення дитиною повноліття, з правом одержання щомісячних відсотків.

Сторони можуть домовитися, скажімо, про те, що батько забезпечуватиме дітей щорічно літнім та зимовим одягом, купить для них оргтехніку чи піаніно, оплачуватиме комунальні послуги.

Єдина умова такого договору — рівень матеріального забезпечення дитини не може бути нижчим від того, що визначений у Кодексі.

Закон не встановлює вимогу про нотаріальне посвідчення такого договору як умову його дійсності. Нотаріальне посвідчення такого договору забезпечить примусове його виконання не за рішенням суду, а на підставі виконавчого напису нотаріуса.

2. Договір про надання утримання синові чи дочці, які продовжують навчання після досягнення повноліття

Цивілістичний принцип свободи договору забезпечить сторонам можливість домовитися про розмір, про тривалість сплати аліментів, навіть після досягнення сином чи дочкою 23-річного віку.

3. Договори між синами та дочками про спільне надання утримання батькам

Мова може йти про спільну участь у спорудженні, придбанні чи в проведенні капітального ремонту будинку, про спільний обробіток їхньої земельної ділянки тощо.

в одній із справ діти вимагали визнання за ними права спів-власності на будинок, у будівництві якого вони брали участь.

Суд зробив висновок про те, що між дітьми та батьками домовленості про виникнення права спільної власності не було, що допомогу батькам у спорудженні будинку вони надавали в силу синівського обов'язку, що протягом тривалого часу вони проживали з сім'ями в літній період у цьому будинку.

4. Договори про припинення права на утримання взамін на набуття права власності на нерухомість

Можливість укладення такого договору декого збентежила: як таке може бути? навіщо? можуть бути не передбачувані наслідки!

Доцільність можливості укладення такого договору визрівала давно.

Суди неодноразово розглядали справи про стягнення аліментів на дитину, у яких чоловіки заявляли, що за домовленістю з матір'ю дитини, колишньою дружиною вони подарували дитині будинок, взамін чого вона зобов'язувалася не подавати до суду позову про аліменти. Але згодом подала-таки.

Суди відмовляли у задоволенні позовів про визнання недійсним договору дарування і стягували аліменти у встановленому законі розмірі, оскільки матір не була уповноважена на відмову від права дітей на аліменти.

Наукове пояснення цій судовій практиці було таке: матір може відмовитися від права дитини на утримання лише з дозволу органу опіки та піклування; договір дарування був укладений за волею дарувальника; помилка в мотивах юридичного значення не має. Отак батько позбувався будинку і повинен був й надалі платити аліменти на загальних підставах.

У статті 190 СК передбачена нарешті можливість укладення такого договору і, як пояснюють нотаріуси, таких договорів ними посвідчено уже чимало.

Ця стаття має назву «Припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухомість», але вона вимагає певних уточнень. У її ж змісті мова йде не про припинення права на аліменти «на дитину», а про припинення права дитини на аліменти і це — правильно. Цю прикру неточність слід усунути.

За цим договором право дитини на утримання від одного з батьків (ніхто не може сказати наперед, яким буде його здоров'я, матеріальне становище і скільки взагалі триватиме його життя) перетворюється у право власності на нерухомість, вартість якої невпинно зростає, що забезпечить їй матеріальну стабільність на майбутнє.

Батько (передбачається, що найчастіше саме він буде відчужувачем нерухомості) втратить право власності на нерухомість і буде звільнений від обов'язку з утримання дитини. Але залишиться потенційним носієм обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину, якщо виникне у цьому потреба.

Висловлена думка, що нотаріус при посвідченні цього договору має визначити вартість місячного, а відтак і річного прожитку дитини, зіставити цю суму з вартістю нерухомості і зазначати у договорі про звільнення батька від сплати аліментів лише доти, поки дитина «не з'їсть» усієї вартості будинку чи земельної ділянки.

Але це — чистої води вимисел, який не має нічого спільного ні з буквою, ні з духом закону.

Сторони у договорі

Суб'єктами цього договору є мати та батько дитини. Якщо на момент укладення цього договору дитині виповнилося 14 років, вона має бути учасником цього договору.

У статті 190 СК не передбачено права на укладення такого договору з іншою особою.

Однак не можна виключати можливості сумної події-смерті матері, в результаті чого дитина житиме з бабою чи дідом, старшою сестрою чи братом.

А заодно — і доцільності укладення такого договору не лише за участю батьків дитини. Якщо виникне така потреба, то для її реалізації не буде перешкод — на допомогу прийде аналогія закону (ч. І ст. 10 СК).

Набувач нерухомості

  • У частині 2 ст. 190 СК запропоновано два варіанти:
  • 1) набувачем є лише дитина;
  • 2) набувачами із правом спільної часткової власності є дитина і той із батьків, з ким вона проживає.

Предметом роздумів був і третій варіант: набувачем є лише той із батьків, з ким проживає дитина.

Але він був відкинутий як такий, що загрожує інтересам дитини, оскільки у разі його смерті нерухоме майно, одержане за договором, має бути включене до складу спадщини з усіма правовими наслідками цього.

У першому варіанті матеріальний інтерес того з батьків, з ким проживає дитина, є певною мірою порушений, якщо зважити на те, що на нього повністю лягає обов'язок утримувати дитину — і за себе, і за другого з батьків.

У другому варіанті відображені інтереси і дитини, і того з батьків,

3 ким вона проживає. При цьому частки дитини і одного з батьків не обов'язково мають бути рівними.

Міністерство юстиції наполягало на внесенні змін у статтю 190 СК, вважаючи, що набувачем нерухомості має бути лише дитина. Добре, що вона не була підтримана: оскільки утримання дитини повністю перекладається на плечі одного з батьків, його матеріальний інтерес не може залишитися поза увагою.

Вибір набувача здійснюється відповідно до висновку органу опіки та піклування. У разі незгоди з цим висновком спір може бути предметом судового розгляду.

Заборона відчуження

Будинок чи інше нерухоме майно, одержане за цим договором, має особливий правовий режим, зумовлений особливістю його набуття. Відповідно до частини 4 ст. 190 СК, на це майно не може бути «звернене» стягнення.

Іншими словами, на нього не можуть претендувати ні кредитори того з батьків, хто проживає з дитиною, ні кредитори самої дитини, навіть після досягнення нею повноліття.

Це нерухоме майно не може бути предметом конфіскації.

Міністерство юстиції наполягало на тому, щоб і цю норму виключити із ст. 190 СК, але його пропозиція не була підтримана. Адже нерухомість — це уречевлені аліментні платежі.

Не можна, однак, гарантувати, що не знайдеться охочих використати цю заборону і заодно усю модель зазначеного договору задля уникнення задоволення вимог своїх кредиторів.

Тому не виключено, що і це право комусь заманеться використати на шкоду іншим особам — теперішнім чи майбутнім кредиторам.

Але ця гіпотетична можливість зловживання правом не може бути перешкодою для надання особі цього права.

Сторони у договоріНабувач нерухомостіЗаборона відчуженняГЛАВА 5. Правові наслідки невиконання батьками та дітьми своїх обов'язків1. Позбавлення батьківських правПідстави позбавлення батьківських правПраво на позовУчасть дитини у процесіУчасть відповідачаУчасть інших осіб

Ссылка на основную публикацию