Припинення права одного з подружжя на утримання

Існує два правових режими майна подружжя: законний і договірний. Поняття законного режиму описано в Сімейному кодексі України. Відповідно до нього, законним вважається режим спільної власності подружжя. Майно, нажите ними під час шлюбу, є спільною.

Договірний режим майна подружжя має на увазі наявність шлюбного договору. Цей документ являє собою угоду, на підставі якого визначаються права та обов’язки сторін під час шлюбу і при розлученні. Укласти договір можливо ще до вступу в шлюб. У документі може міститися перелік майна, яке дістанеться кожному з подружжя у разі розірвання шлюбу.

Припинення права одного з подружжя на утримання

Законний режим майна подружжя

Відповідно до законодавства до спільної власності відноситься все, куплене після вступу в шлюб, незалежно від того, чиї гроші були використані для цього, і на чиє ім’я майно зареєстровано. При цьому ті речі, які були куплені до укладення шлюбу, отримані в дарунок або в спадщину, а також предмети індивідуального користування належать до особистого майна одного з подружжя.

Згідно Сімейного кодексу України, режим спільної власності подружжя називається законним режимом. Існування шлюбного договору призводить до припинення дії законного режиму.

Виходячи з положень сімейного законодавства, володіння, розпорядження та використання подружжям речей, які є спільною власністю членів селянського або фермерського господарства, здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України. Поділ зазначеної спільної власності відбувається згідно з правилами Цивільного кодексу України.

Також корисною інформацією на сайті “Розлучення онлайн” сімейного адвоката Скрябіна Олексія Миколайовича для Вас може бути: поділ майна подружжя, сімейний кодекс про розподіл майна, спільне і особисте майно подружжя, поділ спільного майна подружжя, порядок і способи поділу майна, поділ майна в період шлюбу, поділ майна в цивільному шлюбі, поділ різних видів майна, поділ житла при розлученні.

Припинення права одного з подружжя на утримання

Спільна власність подружжя по законному режиму

До спільної власності подружжя згідно Сімейного кодексу України належить майно, нажите ними після укладення шлюбу. В зазначене майно входить:

  • доходи від трудової, підприємницької або інтелектуальної діяльності;
  • пенсії, допомоги та інші виплати;
  • речі, придбані подружжям на спільні кошти (нерухомість, цінні папери, частки в капіталі фірми тощо.).

Також, відповідно до Сімейного кодексу України слід зауважити, що навіть якщо майно придбано на кошти одного з подружжя, другий також має на нього права, якщо під час шлюбу він займався дітьми, домашнім господарством, і не мав джерела доходу. Так, домогосподарка має права на власність, придбану під час шлюбу на гроші її чоловіка.

Вхідне до складу спільної власності майно може бути зареєстровано на одного з подружжя або особисто придбано одним з них, але при цьому за законом воно буде належати подружжю.

Припинення права одного з подружжя на утримання

Особисте майно подружжя по правовому режиму

Крім спільного майна, кожен з подружжя володіє також речами, які є його особистою власністю. До цих речей належать:

  • власність, яка належала кожному з подружжя ще до укладення шлюбу;
  • власність, отримана в дарунок, у спадок або внаслідок інших угод, укладених на безоплатній основі;
  • речі індивідуального користування (одяг), виключаючи коштовності та предмети розкоші. Такі речі можуть бути куплені й на спільні кошти, але все одно бути власністю одного з членів подружжя (крім розкішних речей);
  • права на результати інтелектуальної діяльності (авторське право).

При розподілі майна після смерті одного з подружжя або при розірванні шлюбу речі, перераховані вище, не можуть бути отримані як частина спільної власності.

Припинення права одного з подружжя на утримання

Поділ спільного майна подружжя по шлюбному договору

Положення про поділ спільного майна подружжя вказані в Сімейному кодексі України. Поділити майно подружжя має право не тільки після розірвання шлюбу, але і до того. Достатньою вимогою для цього стає відповідне бажання одного з подружжя.

Розділ може бути проведений і на вимогу кредитора чоловіка або дружини.

З Сімейного кодексу України також слідує, що:

  1. поділити спільне майно подружжя можливо, якщо існує угода між ними. Угода не вимагає нотаріального посвідчення;
  2. при наявності суперечок з приводу порядку поділу спільного майна частка кожного з подружжя визначається судом. Передача одному з подружжя майна, вартість якого більша ніж частка, яка йому належить, другий чоловік повинен отримати компенсацію. Це можуть бути кошти, власність або права;
  3. за рішенням суду частина спільної власності подружжя може бути визначена як особисте майно одного з них;
  4. чоловік, з яким живуть діти, отримує частину спільної власності, яка купувалася для дітей (одяг, шкільне приладдя, книги тощо.);
  5. якщо на ім’я неповнолітньої дитини був зроблений внесок, він стає власністю дитини, і не переходить до одного з батьків під час розподілу власності;
  6. якщо поділ майна проводився до розірвання шлюбу, нерозділена частина і всі речі, куплені пізніше, входять до складу спільно нажитого майна.

Якщо поділ майна відбувається після розірвання шлюбу, потрібно мати на увазі, що Сімейним кодексом України визначено строк позовної давності, що становить три роки.

Припинення права одного з подружжя на утримання

Договірний режим майна

Наявність шлюбного договору, що визначає права та обов’язки подружжя під час шлюбу і після його розірвання, не є обов’язковим. Договір укладається тільки за бажанням сторін.

Припинення права одного з подружжя на утримання

Укладення шлюбного договору

Відповідно до Сімейного кодексу України слід зазначити, що укласти шлюбний договір можна не тільки в день вступу в шлюб, але також до цього, і під час шлюбу. Договір, укладений в дошлюбний період, створює права та обов’язки тільки після реєстрації шлюбу.

Шлюбний договір обов’язково укладається в письмовій формі, і засвідчується нотаріусом. На відміну від угоди з приводу поділу майна, договір не має сили без нотаріального посвідчення.

Документ містить майнові права та обов’язки подружжя. У ньому можуть бути вказані строки, після закінчення яких він втрачає свою силу. Зміст документа не повинен обмежувати можливості подружжя по відстоюванню своїх прав в суді, позбавляти їх дієздатності та правоздатності.

Припинення права одного з подружжя на утримання

Зміна і розірвання шлюбного договору

Положення  Сімейного кодексу України визначають особливості розірвання або зміни шлюбного договору. Здійснити ці дії можна в будь-який час після його укладення, в тому числі й до реєстрації шлюбу. Для цього необхідно скласти угоду подружжя, що здійснюється в тій же формі, що і сам договір. Розірвання або внесення змін в документ здійснюється тільки при взаємній згоді подружжя.

Якщо договором не встановлений строк дії, створювані їм права та обов’язки будуть припинені при розірванні шлюбу, або при наявності угоди подружжя. Розірвати або змінити документ в односторонньому порядку допускається тільки якщо є відповідне судове рішення.

Припинення права одного з подружжя на утримання

Визнання шлюбного договору недійсним

Положення Сімейного кодексу України визначають, що визнання недійсним всього договору або його частини можливе з тих самих підстав, які застосовуються і до інших правочинів.

Після звернення одного з подружжя до суду, може бути прийнято рішення про повну або часткову недійсність документа. Договір, що обмежує правоздатність або дієздатність подружжя вважається недійсним.

Припинення права одного з подружжя на утримання

Відповідальність подружжя за зобов’язаннями

Згідно з положеннями Сімейного кодексу України, чоловік, який не виконує зобов’язання перед кредитором, може розплатитися з ним частиною майна, що входить до складу спільної власності.

Подружжя має право розплатитися нею і для відшкодування шкоди, заподіяної неповнолітнім дітям.

Якщо обоє з подружжя мають невиконані ними спільні зобов’язання (наприклад, перед кредитором), за рішенням суду вони будуть розплачуватися з ним коштом спільної власності.

Якщо в шлюбний договір вносяться зміни, або він розривається, чоловік повинен повідомити про це кредитора. Дані дії здійснюються в тому випадку, якщо позика робилась під заставу спільної власності подружжя або використання її іншим чином. Кредитор має право вимагати зміни або розірвання шлюбного договору в разі зміни обставин, пов’язаних з наданою боржникові позикою.

ПРИКЛАД

Громадянин Гармата і громадянка Сич до реєстрації шлюбу уклали шлюбний договір, згідно з яким все майно, в разі розлучення, придбане за час шлюбу залишиться Сич. Шлюбний договір був укладений в письмовій формі та завірений нотаріально.

Через рік після укладення шлюбу Гармата запропонував внести в договір зміни, визначивши частки кожного з подружжя у спільній власності. Гармата не отримав згоди на внесення змін до документа.

Виходячи з положень Сімейного кодексу України він не мав права на зміну або розірвання шлюбного договору в односторонньому порядку. Проте, він звернувся до суду, надавши докази невиконання другою стороною своїх зобов’язань.

Цивільний кодекс України допускає зміну договору за рішенням суду, якщо він був порушений однією зі сторін.

Висновок

Існує два режими майна подружжя – договірний і законний. У першому випадку майнові права та обов’язки визначаються відповідно до шлюбного договору. Він може бути укладений як після реєстрації шлюбу, так і до цього. Змінити або розірвати договір можна тільки за наявності взаємної згоди подружжя, або відповідного рішення суду.

Законний режим має на увазі відсутність шлюбного договору. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, вважається спільною власністю, виключаючи предмети індивідуального користування.

поділ майна можливий при розірванні шлюбу, або за рішенням подружжя, відповідно до угоди. При бажанні угода засвідчується нотаріально.

Кредитор у разі заборгованості одного з подружжя, може зажадати поділу майна з метою виплати боргів.

Ми з дружиною все ще перебуваємо в шлюбі, але хочемо поділити майно. Воно включає в себе однокімнатну квартиру та автомобіль. Як можна поділити власність таким чином, щоб мені дісталася машина, а дружині квартира? На квартиру я не претендую. Навіть перебуваючи у шлюбі ви маєте право скласти шлюбний договір, в якому буде вказано яке майно кому з подружжя дістанеться при його поділі. Також можливо укласти угоду про розподіл майна. На відміну від шлюбного договору її можна навіть не завіряти у нотаріуса. Однак обидва способи припустимі лише при наявності згоди вашої дружини. Якщо ми хочемо підписати шлюбний контракт, хто його повинен скласти — юрист, нотаріус або інший найманий фахівець? У вашому випадку найкращим варіантом буде шлюбний договір. Укласти його можна ще до вступу в шлюб — він вступить в силу після реєстрації шлюбних відносин.

Читайте также:  Обжалование решений налоговой - услуги адвоката,

Корисні матеріали сайту rozluchennya-onlain.com.ua:

rozluchennya-onlain.com.ua

  • Гугл
  • правовий режим майна подружжя – це встановлений порядок
  • правовий режим спільного майна подружжя
  • майнові правовідносини подружжя
  • правовий режим майна подружжя
  • роздільне майно подружжя
  • правовий режим подружжя на майно, набуте під час шлюбу
  • правовий режим майна подружжя за шлюбним договором
  • ЯНДЕКС
  • правовий режим майна подружжя
  • законний режим майна подружжя
  • правовий режим майна подружжя диплом
  • договірний режим майна подружжя
  • правовий режим майна подружжя
  • законний режим майна подружжя встановлюється
  • правовий режим майна юридичних осіб
  • АДВЕГО
Слово Количество Частота, %
подружжя 41 3.19
шлюб 26 2.02
або 22 1.71
майна 20 1.56
україни 18 1.40
кодекс 16 1.25
право 15 1.17
власності 14 1.09
договор 14 1.09
договір 13 1.01
один 13 1.01
майно 12 0.93
після 12 0.93
спільної 12 0.93
якщо 12 0.93
шлюбный 11 0.86
бутить 10 0.78
розірвання 10 0.78
сімейного 10 0.78
час 10 0.78
режим 9 0.70
він 8 0.62
має 8 0.62
можа 8 0.62
під 8 0.62
відповідно 7 0.54
документ 7 0.54
суд 7 0.54
тільки 7 0.54
кожный 6 0.47
кредитор 6 0.47
поділ 6 0.47
речі 6 0.47
також 6 0.47
угода 6 0.47

перевірив Валерій 07.06.2021

проверила Виктория Халимон

Право чи обов’язок на утримання одного із подружжя

Припинення права одного з подружжя на утриманняЧасто
ми чуємо про аліменти на утримання дітей, однак не всі знаємо, що чинним
законодавством передбачено право одного з подружжя на утримання та визначено способи надання такого утримання. Нерідко бувають і випадки коли один з
подружжя потребує матеріальної допомоги, його заробітна плата, пенсія, або
доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому
прожиткового мінімуму.

Прожитковий мінімум — вартісна
величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму
людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також
мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг,
необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Чільні положення, що визначають порядок формування споживчого кошика і
використання прожиткового мінімуму, встановлено Законом України від 15.07.99 № 966
«Про прожитковий мінімум».

  • До працездатних осіб відносяться
    особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
  • До осіб, які втратили
    працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного
    віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на
    пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому
    порядку (стаття 1 цього Закону).
  • З 01 липня по 30 листопада 2021 року прожитковий мінімум для
    працездатних осіб встановлено в розмірі – 2379
    гривен, для осіб, які втратили працездатність 1854 гривен.
  • З 01 грудня 2021 року до 01 січня 2022 року відповідно: 2481 гривен і 1934 гривен.
  • До відома. Закони
    України:

— від  05.11.91 № 1788 «Про
пенсійне забезпечення»;

— від 09.07.03 № 1058 «Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Право одного з
подружжя на утримання

Відповідно
до статті 75 Сімейного кодексу України (надалі – СК) дружина, чоловік
повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти)
має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за
умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

  1. Непрацездатним вважається той із
    подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з
    інвалідністю I, II чи III групи.
  2. Один із подружжя є таким, що
    потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від
    використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового
    мінімуму, встановленого законом.
  3. Той із подружжя, хто став
    непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має
    право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до
    Цивільного кодексу України.
  4. Водночас варто наголосити, що права
    на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних
    відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним
    умисного кримінального правопорушення, якщо це встановлено судом.
  5. Право на утримання після розірвання шлюбу

Статтею 76 СК встановлено, що розірвання
шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після
розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною
до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує
матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати
матеріальну допомогу.

  •  Особа має право на утримання і тоді, коли вона
    стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу,
    якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї
    колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу. Якщо:
  • — на момент розірвання шлюбу
    жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку
    залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після
    досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали
    не менш як десять років;
  • — у зв'язку з вихованням дитини,
    веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими
    обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості
    одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на
    утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови,
    що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може
    надавати матеріальну допомогу.
  • Право на утримання у цьому
    випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.
  • Право дружини на утримання під час вагітності та у
    разі проживання з нею дитини

Відповідно до статті 84 СК дружина
має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Аліменти, присуджені
дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового
рішення суду.

Дружина, з якою проживає дитина,
має право на утримання від чоловіка — батька дитини до досягнення дитиною трьох
років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою
проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною
шести років.

  1. Звертаємо увагу.Право на утримання вагітна
    дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має:
  2. — незалежно від того, чи вона
    працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може
    надавати матеріальну допомогу;
  3. — і в разі розірвання шлюбу.
  4. Право дружини на утримання,
    передбачене статтею 84 СК, припиняється:
  5. — в разі припинення вагітності,
    народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а
    також у разі смерті дитини;
  6. — якщо за рішенням суду виключено
    відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини (стаття
    85 СК).
  7. Право чоловіка на утримання у разі проживання з ним
    дитини

Чоловік, з яким проживає дитина,
має право на утримання від дружини — матері дитини до досягнення дитиною трьох
років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, чоловік, з яким
проживає дитина, має право на утримання від дружини до досягнення дитиною шести
років.

  • Право на утримання чоловік, з
    яким проживає дитина, має:
  • — незалежно від того, чи він
    працює, та незалежно від його матеріального становища, за умови, що дружина
    може надавати матеріальну допомогу;
  • — і після розірвання шлюбу.
  • Право чоловіка на утримання припиняється
    якщо:
  • — дитина передана на виховання
    іншій особі, а також у разі смерті дитини;
  • — за рішенням суду виключено
    відомості про дружину як матір з актового запису про народження дитини (статті  86 і 87 СК).
  • Способи надання утримання одному з подружжя

Утримання одному з подружжя
надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.
За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у
грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти
можуть бути сплачені наперед.

Якщо платник аліментів виїжджає
на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про
надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час,
визначений домовленістю подружжя, а у разі спору — за рішенням суду.

Подружжя має право укласти
договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та
строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально
посвідчується.

У разі невиконання одним із
подружжя свого обов'язку за договором про надання утримання аліменти можуть
стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса (статті 77 і 78 СК).

Сплата аліментів  одному з подружжя за рішенням суду

Відповідно до статті 79-81 СК аліменти
присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо позивач
вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати
внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи,
може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш
як за один рік.

Якщо один із подружжя одержує
аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку
інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності
стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення
суду про це.

  1. Аліменти присуджуються одному з
    подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій
    грошовій сумі.
  2. Розмір аліментів:
  3. — одному з подружжя суд визначає
    з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина,
    батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення;
  4. — визначений судом, може бути
    згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача
    аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
Читайте также:  Заява про уточнення позовних вимог

 Перелік видів доходів, які враховуються при
визначенні розміру аліментів на
одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджено постановою Кабінету
Міністрів України від 26.02.93 N 146.

  • Позбавлення
    права або обмеження його строком і припинення права одного з подружжя на
    утримання
  • Рішенням суду може бути
    позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком,
    якщо:
  • — подружжя перебувало в шлюбних
    відносинах нетривалий час;
  • — непрацездатність того з
    подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним
    умисного кримінального правопорушення;
  • — непрацездатність або тяжка
    хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від
    другого з подружжя при реєстрації шлюбу;
  • — одержувач аліментів свідомо
    поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.
  • Зазначені вище положення поширюються
    і на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу.

Право одного з подружжя на
утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу,
припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним
повторного шлюбу. Право на утримання припиняється від дня настання цих
обставин.

  1. Якщо після припинення права на
    утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися,
    всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої
    правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за
    три роки.
  2. Право одного з подружжя на
    аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням
    суду, якщо буде встановлено, що:
  3. — одержувач аліментів перестав
    потребувати матеріальної допомоги;
  4. — платник аліментів неспроможний
    надавати матеріальну допомогу.
  5. Право одного з подружжя на
    утримання припиняється у випадках, передбачених статтями 83, 85, 87 і 89 СК.
  6. Припинення права на утримання за домовленістю
    подружжя
  7. Відповідно до статті 89 СК подружжя,
    а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про
    припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий
    будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової
    виплати.

Договір, за яким передається у
власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідчений. Право власності на
нерухоме майно, що передається за таким договором, виникає з моменту державної
реєстрації цього права відповідно до закону.

  • Якщо особи домовилися про
    припинення права на утримання у зв'язку з одержанням одноразової грошової
    виплати, обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок
    нотаріальної контори або приватного нотаріуса до посвідчення договору.
  • Право на утримання жінки та чоловіка, які не
    перебувають у шлюбі між собою
  • Статтею 91 СК визначено, якщо
    жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали
    однією сім'єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного
    проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього кодексу.
  • Жінка та чоловік, які не
    перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з
    нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої — четвертої статті 84 та
    статей 86 і 88 цього кодексу.
  • Право жінки та чоловіка на
    утримання припиняється з підстав, встановлених пунктами 2 і 4 статті 83,
    статтями 85, 87 і 89 цього кодексу.

Припинення права одного з подружжя на утримання (стаття 82 ск)

1. Право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа е після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу.

  • Право на утримання припиняється від дня настання цих обставин.
  • 2 Якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню повному обсязі, але не більш як за три роки.
  • 3. Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що:
  • 1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;
  • 2) платник аліментів неспроможний надати матеріальну допомогу.

4. Право одного з подружжя на утримання припиняється у випадках, передбачених статтями 83, 85, 87 і 89 цього Кодексу.

Комментарий:

  1. Аліментні зобов'язання з матеріального утримання подружжя припиняються у разі, коли відпадають будь-які з умов, необхідних для стягнення аліментів і не передбачені
  2. статтею 75 СК:
  3. а) поновлення працездатності подружжя;
  4. б) реєстрація повторного шлюбу.
  5. Ці підстави розширеному тлумаченню не підлягають.
  6. Підстави для припинення правовідносин щодо утримання одного з подружжя, як вбачається зі статті 82 СК, поділені на дві групи:
  7. а) ті, що підтверджені безспірними відповідними документами, а тому автоматично, без рішення суду, припиняють право на утримання;
  8. б) ті, наявність яких може бути встановлена судом, оскільки вони оспорюванні і підлягають доведенню.

Першою з умов припинення права на утримання є поновлення одного з подружжя, який потребує матеріальної допомоги, в працездатності.

Відповідно до статті 75 СК непрацездатними визнавалися інваліди та пенсіонери за віком.

Звичайно, пенсіонер за віком працездатність свою не поновить, у зв'язку з цим залишається непрацездатним, який може поновити свою працездатність — це інвалід будь-якої групи.

Підтвердженням того, що один із подружжя поновив свою працездатність, є висновок ЛТЕК, яка після огляду комісії видає висновок громадянину, а потім і довідку про поновлення в працездатності. Останній, одержавши на руки таку довідку, повинен як добропорядний громадянин, повідомити державну виконавчу службу про поновлення працездатності та надати їм висновок або довідку ЛТЕК.

Державний виконавець відповідно до статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повинен закрити провадження за виконанням рішення про стягнення аліментів, про що довести до відома іншої сторони.

Другою умовою є укладення тим з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, нового шлюбу. Права і обов'язки подружжя, в тому числі і щодо взаємного утримання, виникають у зв'язку з укладенням шлюбу, у зв'язку з чим це подружжя може вимагати такого утримання від нового подружжя.

Таким чином, і в цьому випадку подружжя, з яким укладено шлюб, повинен (повинна) також довести до відома державного виконавця про реєстрацію шлюбу та

надати копію свідоцтва про шлюб. Останній повинен закрити провадження у справі, як і в першому випадку.

  • Питання про закриття провадження щодо припинення права одного з подружжя на утримання вирішує, як вказувалося вище, державний виконавець за заявою платника або одержувача аліментів.
  • Зазначені вище підстави (висновок або довідка ЛТЕК, копія свідоцтва про шлюб) для припинення стягнення аліментів є обов'язковими для державного виконавця і перевірка їх не вимагається.
  • Після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження і затвердження її начальником відділу виконавчої служби державний виконавець повинен негайно відкликати виконавчі листи з організацій і від осіб, які проводили стягнення аліментів.
  • Незважаючи на те що припинення стягнення аліментів за вищеназваними підставами проходить автоматично із дня настання цих подій, без втручання державного виконавця у виконавче провадження щодо припинення стягнення аліментів неможливо — організації і окремі особи будуть продовжувати стягувати аліменти.
  • У частині другій статті 82 СК передбачена відповідальність стягувача аліментів за принципом безпідставно набутого, збереженого майна без достатньої правової підстави (стаття 1212 ЦК).
  • Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
  • При цьому положення глави 83 ЦК України застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого чи інших осіб чи наслідком події.

Аліменти як безпідставно набуте майно не в усіх випадках можуть бути повернуті потерпілому.

Вони відповідно до статті 1215 ЦК можуть бути повернуті платнику лише у тому випадку, якщо суд встановить недобросовісність з боку набувача (своєчасно не повідомив державного виконавця про зміну умов для стягнення аліментів, передбачених статтею 75 СК, а також статтею 29 Закону України «Про виконавче провадження», що «особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані Сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій»).

Чи буде вважатися набувач добросовісним, якщо він своєчасно повідомив виконавчу службу про зміну умов стягнення аліментів, а ті допустили тяганину при закритті провадження відклику виконавчого листа?

Думаю, що буде, оскільки він завідомо знає, що одержує те, що йому не призначено. Навіть якщо він не знав, що треба повідомляти виконавчу службу про зміну умов стягнення аліментів, це його не звільняє від обов'язків повернути безпідставно набуті гроші, що передбачено частиною другою статті 1212 ЦК.

  1. Якщо набувач у добровільнім порядку не поверне потерпілому безпідставно одержані аліменти, суд за заявою потерпілого в безспірному порядку стягне їх своїм рішенням.
  2. Друга група підстав припинення права на аліменти передбачена частиною другою статті 82 СК, які дають підстави потерплому звернутися до суду про припинення сплати аліментів, є:
  3. а) зникнення потреби у набувача в матеріальній допомозі (наприклад, у зв'язку з одержанням державної допомоги, пенсії, одержання великого спадку, а також засобів існування з інших джерел: відкриття своєї фірми, набуття статусу підприємця,
Читайте также:  Статистика применения в 2022 г. нового УПК Украины

6) погіршення матеріального і сімейного стану платника аліментів, що позбавляє його можливості надавати утримання (сам став непрацездатним, перейшов на пенсію, потерпів від стихійного лиха, хворіє на тяжку недугу, яка потребує великих витрат на придбання ліків тощо).

При зверненні до суду позивача про припинення надання матеріальної допомоги одного з подружжя, що розлучено, він відповідно до статті 60 ЦПК повинен надати суду докази такого положення, яке 6 дало суду підстави для задоволення позову.

Відповідачу також надані такі права при поданні заперечень на позов.

Стягнення аліментів за рішенням суду припиняється після набрання чинності рішенням суду про їх припинення.

29. Припинення права одного з подружжя на утримання

  • Той
    із подружжя, хто отримує аліменти,
    втрачає право на їх отримання у такому
    разі, коли відпали умови, які були
    підставами для їх стягнення, а саме:
  • 1)
    одержувач аліментів поновив свою
    працездатність;
  • 2)
    непрацездатна особа уклала новий шлюб.

У
даному випадку новий шлюб є саме тим
юридичним фактом, який припиняє аліментні
зобов'язання між колишнім подружжям,
оскільки від цього моменту обов'язок
піклуватися про непрацездатну особу
покладається на нового чоловіка
(дружину).

Стягнення аліментів у такому
разі припиняється лише після укладання
зареєстрованого у встановленому порядку
шлюбу. Тобто фактичні шлюбні відносини
аліментних зобов'язань не припиняють.

Звичайно,
недобросовісний із подружжя, хто є
непрацездатним, може не реєструвати
офіційно фактичні шлюбні відносини,
аби продовжувати отримувати матеріальну
допомогу від колишніх чоловіка чи
дружини.

За таких обставин, коли буде
доведено в судовому порядку перебування
у фактичних шлюбних відносинах того з
колишнього подружжя, хто є непрацездатним,
суду необхідно надати право за позовом
зацікавленої особи припиняти стягнення
аліментів.

Якщо
допомога надавалася добровільно, то за
наведених обставин вона може автоматично
бути припинена. Якщо ж підставою для
стягнення аліментів було рішення суду,
то зацікавлена сторона із подружжя має
звернутися до суду з відповідною заявою,
і тоді згідно з рішенням суду вона
звільняється від обов'язків по утриманню
колишнього чоловіка (дружини).

Право
на аліменти, які були присуджені за
рішенням суду, може бути припинене за
рішенням суду, якщо буде встановлено,
що:

1)
Одержувач аліментів перестав потребувати
матеріальної допомоги. Тобто матеріальне
становище того з подружжя, хто її
потребував, поліпшилося, у зв'язку з чим
відпала необхідність його аліментувати.
Наприклад, держава підвищила розмір
пенсії, одержувач аліментів отримав
спадщину, уклав договір довічного
утримання, має інші доходи, які дозволяють
йому існувати своїм коштом.

2)
Платник аліментів неспроможний надавати
матеріальну допомогу.

Матеріальне
чи сімейне становище того з подружжя,
хто надавав допомогу, змінилося настільки,
що він уже не може виконувати аліментні
зобов'язання щодо утримання іншого з
подружжя, що є непрацездатним.

Скажімо,
батьки платника аліментів стали
непрацездатними і потребують матеріальної
допомоги, а платник втратив постійну
роботу чи отримав травму, яка не дозволяє
йому працювати за набутою спеціальністю.

З
урахуванням обставин, які були підставою
для стягнення аліментів, право одного
з подружжя на утримання також припиняється,
якщо: а) у вагітної дружини була перервана
вагітність або дитина народилася
мертвою; б) дитина, яка проживала з
одержувачем аліментів, померла або
передана на виховання іншій особі; в) у
свідоцтві про народження дитини, яка
проживала з одержувачем аліментів, за
рішенням суду виключені відомості про
дружину як матір дитини (чоловіка як
батька дитини); г) подружжя (колишнє
подружжя) уклали договір про припинення
права на утримання взамін набуття права
власності на житловий будинок, квартиру
чи інше нерухоме майно або одержання
одноразової грошової допомоги. Договір,
за яким передається у власність нерухоме
майно, має бути нотаріально посвідченим
і підлягає державній реєстрації.

Припинення
права на аліменти

Виходячи
зі змісту чинного законодавства, право
на аліменти може припинятися за певних
обставин.

По-перше,
право на аліменти на дитину припиняється
у разі досягнення нею повноліття,
оскільки за загальним правилом утримання
дитини здійснюється батьками до
досягнення нею повноліття. У разі
утримання повнолітньої дитини, яка
продовжує навчатись, право на аліменти
припиняється з досягненням нею двадцяти
трьох років.

По-друге,
право на аліменти може бути припинено
у разі звільнення батьків від обов'язку
утримувати дитину відповідно до ст. 188
СК України, якщо дохід дитини набагато
перевищує дохід кожного з батьків і
повністю забезпечує її потреби.

По-третє,
припинення права на аліменти на дитину
допустиме у зв'язку з набуттям нею права
власності на нерухоме майно (ст. 190 СК
України). Основою таких відносин є
взаємна згода батьків на укладення
відповідного договору.

Той
з батьків, з ким проживає дитина, і той
з батьків, хто проживає окремо від неї,
з дозволу органу опіки та піклування
можуть укласти договір про припинення
права на аліменти для дитини у зв'язку
з передачею права власності на нерухоме
майно (житловий будинок, квартиру,
земельну ділянку тощо).

Закон
відносить такий договір між батьком і
матір'ю до переліку тих, які посвідчуються
нотаріально і підлягають державній
реєстрації. Дитина може брати участь в
укладенні договору, якщо вона досягла
чотирнадцяти років.

За
договором, який укладається між батьками
з участю чи без участі дитини, грошові
кошти, які сплачуються зазвичай одним
з батьків (аліменти), замінюються
(компенсуються) нерухомістю. Однак
укладення договору не звільняє того з
батьків, хто проживає окремо, від
обов'язку брати участь у додаткових
витратах на дитину.

Право
власності на нерухоме майно за договором
набуває дитина або дитина і той з батьків,
з ким вона проживає, на праві спільної
часткової власності на це майно. Той з
батьків, з ким проживає дитина, у разі
укладення договору про припинення права
на аліменти для дитини у зв'язку з
передачею права власності на нерухоме
майно зобов'язується самостійно
утримувати її.

Захищаючи
інтереси дитини, законодавець встановив
правило, відповідно до якого на майно,
одержане за договором, не може бути
звернено стягнення. Окрім цього, до
досягнення дитиною повноліття одержане
за договором майно може бути відчужене
лише з дозволу органу опіки та піклування.

Договір
про припинення права на аліменти для
дитини у зв'язку з передачею права
власності на нерухоме майно може бути
визнаний недійсним або розірваним.

Так,
на вимогу відчужувача нерухомого майна
суд визнає договір недійсним у разі
виключення імені відчужувача як батька
з актового запису про народження дитини.

У разі визнання договору недійсним у
відчужувача відновлюється право
власності на нерухоме майно.

За позовом
відчужувача нерухомого майна договір
може бути розірваний у разі невиконання
тим із батьків, з ким проживає дитина,
обов'язку по її утриманню.

§ 4. Припинення права одного з подружжя на утримання

  • Той із подружжя, хто отримує аліменти, втрачає право на їх отримання у такому разі, коли відпали умови, які були підста­вами для їх стягнення, а саме:
  • 1)  одержувач аліментів поновив свою працездатність;
  • 2)  непрацездатна особа уклала новий шлюб.

У даному випадку новий шлюб є саме тим юридичним фактом, який припиняє аліментні зобов'язання між колишнім подружжям, оскільки від цього моменту обов'язок піклуватися про непрацездатну особу покладається на нового чоловіка (дру­жину).

Стягнення аліментів у такому разі припиняється лише після укладання зареєстрованого у встановленому порядку шлюбу. Тобто фактичні шлюбні відносини аліментних зо­бов'язань не припиняють.

Звичайно, недобросовісний із подружжя, хто є непрацездат­ним, може не реєструвати офіційно фактичні шлюбні відносини, аби продовжувати отримувати матеріальну допомогу від ко­лишніх чоловіка чи дружини.

За таких обставин, коли буде доведено в судовому порядку перебування у фактичних шлюб­них відносинах того з колишнього подружжя, хто є непрацездат­ним, суду необхідно надати право за позовом зацікавленої особи припиняти стягнення аліментів.

Якщо допомога надавалася добровільно, то за наведених об­ставин вона може автоматично бути припинена. Якщо ж під­ставою для стягнення аліментів було рішення суду, то зацікав­лена сторона із подружжя має звернутися до суду з відповід­ною заявою, і тоді згідно з рішенням суду вона звільняється від обов'язків по утриманню колишнього чоловіка (дружини).

Право на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що:

1)  Одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги. Тобто матеріальне становище того з подружжя, хто її потребував, поліпшилося, у зв'язку з чим відпала необхід­ність його аліментувати. Наприклад, держава підвищила розмір пенсії, одержувач аліментів отримав спадщину, уклав договір довічного утримання, має інші доходи, які дозволяють йому існувати своїм коштом.

2)  Платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.

Матеріальне чи сімейне становище того з подружжя, хто надавав допомогу, змінилося настільки, що він уже не може виконувати аліментні зобов'язання щодо утримання іншого з подружжя, що є непрацездатним.

Скажімо, батьки платника аліментів стали непрацездатними і потребують матеріальної до­помоги, а платник втратив постійну роботу чи отримав травму, яка не дозволяє йому працювати за набутою спеціальністю.

  1. З урахуванням обставин, які були підставою для стягнення аліментів, право одного з подружжя на утримання також при­пиняється, якщо:
  2. а)  у вагітної дружини була перервана вагітність або дитина народилася мертвою;
  3. б) дитина, яка проживала з одержувачем аліментів, померла або передана на виховання іншій особі;
  4. в)  у свідоцтві про народження дитини, яка проживала з одержувачем аліментів, за рішенням суду виключені відомості про дружину як матір дитини (чоловіка як батька дитини);

г)  подружжя (колишнє подружжя) уклали договір про при­пинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одер­жання одноразової грошової допомоги. Договір, за яким пере­дається у власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідченим і підлягає державній реєстрації.

Ссылка на основную публикацию