Про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.

 Про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.Від наших читачів і надалі надходить багато запитань, які стосуються сімейних правовідносин. Томі ми продовжуємо спілкуватися на цю тему із фахівцями Стрийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Сьогодні із директором цього центру – Марією Николаїшин – поговоримо про складні, а деколи й дуже емоційно болючі для обидвох колишніх членів подружжя спори щодо їхньої участі у вихованні дитини.

— Пані Маріє, скажіть, будь ласка, якщо батьки дитини розлучені, чи може батько дитини, який проживає окремо від дитини, спілкуватися з нею та брати активну участь у її вихованні?

— Наша держава у 1991році ратифікувала Конвенцію про права дитини від 20 листопада 1989 року. Звертаю увагу, що цим нормативно–правовим документом встановлено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини.

Батьки мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно статті 4 Конвенції «Про контакт з дітьми», яка 01.04.2007року набрала чинності в Україні, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Зауважу, що такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах.

Більше того, стаття 157 Сімейного кодексу України зобов’язує того з батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини та надає йому право на особисту участь у спілкуванні з дитиною.

Хочу також звернути увагу читачів й до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», якою встановлено право дитини, котра проживає окремо від батьків або одного з них, на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

— Як може вирішуватися питання про участь у вихованні того з батьків, хто проживає окремо від дитини, а також встановлення порядку побачення з дитиною?

— Питання про участь у вихованні того з батьків, хто проживає окремо від дитини, а також встановлення порядку побачення з дитиною, може вирішуватися наступним чином:

— за домовленістю батьків між собою. Це може бути усна домовленість внаслідок якої колишні члени подружжя дійшли згоди про те, якими будуть способи їхньої участі у вихованні дитини.

Також вони можуть укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.

Договір укладається у письмовій формі та обов’язково підлягає нотаріальному посвідченню.

  • — Як діяти тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у разі коли не можна домовитися із іншим з батьків, хто проживає із дитиною, про способи участі у вихованні дитини?
  • — У випадку відсутності згоди між батьками щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини тоді необхідно звернутися до органу опіки та піклування.
  • Давайте розглянемо поетапно: що потрібно робити тому із батьків, що проживає окремо від дитини.
  • Загальний алгоритм для реалізації цього буде наступним.
  • Один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини такі документи:
  • — заяву,
  • — копію паспорта,
  • — довідку з місця реєстрації (проживання),
  • — копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності),
  • — копію свідоцтва про народження дитини.

Уповноважений працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов’язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться різні критерії серед них такі: ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров’я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності.

Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок. Далі він розглядається на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини.

Згодом на підставі цього висновку виконавчий комітет відповідної місцевої ради приймає рішення, яким встановлює участь у вихованні дитини та за потреби порядок зустрічі із дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї.

— Деколи буває так, що той з батьків, який проживає з дитиною, незважаючи на рішення виконавчого комітету відповідної місцевої ради чинить і надалі перешкоди у спілкуванні з дитиною іншому із батьків, який проживає від дитини окремо. Чи передбачена за це якась відповідальність?

— Наголошую, що рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання.

Невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, -тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Якщо перешкоди вчиняються повторно протягом року уже після накладення адміністративного стягнення, тоді цій особа, яка не виконує рішення органу опіки й піклування, може бути накладено штраф у розмірі від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Більше того, може бути застосоване тимчасове обмеження того з батьків, з ким проживає дитина, у праві виїзду за межі України та обмеження у праві керування транспортним засобом — до виконання рішення в повному обсязі.

  1. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
  2. — Якщо ж рішення органу опіки та піклування не виконуються тим з батьків, який проживає з дитиною, що тоді порадите?
  3. — За умови:
  4. — коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини,
  5. — якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
  6. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
  7. — Яким же є порядок подання позовної заяви до суду для урегулювання цього спору?
  8. — Звернення до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви. Разом із заявою надаються такі додатки: копія свідоцтва про народження дитини;
  9. — копія свідоцтва про шлюб;
  10. — копія рішення суду про розірвання шлюбу;
  11. — копія довідки про склад сім’ї;
  12. — копія рішення суду про стягнення аліментів;
  13. — копія рішення виконкому відповідної місцевої ради;
  14. — копія паспорта позивача;
  15. — квитанція про сплату судового збору.
  16. Дану позовну заяву з додатками до неї слід подати до канцелярії суду за місцем реєстрації чи фактичним місцем проживанням дитини або направити поштою – цінним листом, обов’язково з описом документів, які надсилаються та поштовим повідомленням.
  17. — Чи треба платити судовий збір?

— Так, судовий збір сплачується за подання позовної заяви немайнового характеру у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатної особи. На 2021 рік становить 908,00 грн. Порядок та підстави для сплати судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір». Автоматичний розрахунок судового збору на сайті «Судова влада».

— Чи залучають орган опіки й піклування до участі у таких судових засіданнях?

— Звичайно, при розгляді судом таких спорів обов’язковою є участь органу опіки та піклування. Важливим є те, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування.

Цей документ, пригадаю Вам, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей у результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на основі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

— Чи може суд винести рішення про спілкування з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у присутності іншого з батьків, хто проживає з дитиною?

— В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною у присутності іншої особи.

Так, присутнім при зустрічі з дитиною може бути той з батьків, хто проживає з дитиною або ж інший родич, який проживає з нею та з іншим з батьків.

У нас траплялися випадки, коли суд приймав рішення про побачення батька з малолітньою дитиною у присутності бабусі чи дідуся цієї дитини.

Завершуючи нашу розмову хочу наголосити, що батькам необхідно толерантно домовлятися між собою про способи участі у вихованні дитини.

Їм варто не травмувати дитину своїми претензіями один до одного, не робити дитину заручницею ситуації, що склалася. Адже дитині потрібні в однаковій мірі і батько і матір.

Саме тоді, спілкуючись із ними обома, вона буде рости щасливою та відчувати себе потрібною обом батькам.

  • ***
  • Ми продовжимо співпрацю з фахівцями Стрийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та надалі розповідатимемо про алгоритми вирішення спорів у сфері сімейних правовідносин.
  • Разом з тим, інформуємо, що для отримання безоплатної правової допомоги звертайтесь у зручний для Вас спосіб:

— Бюро правової допомоги знаходиться за адресою: м. Трускавець, площа Чорновола, 2.

— зателефонувавши: тел. 067 16 77 144 (Стрийський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги), тел. 0971818351 (Трускавецьке бюро правової допомоги), на гарячу лінію: 0800 21 31 03

Права батька після розлучення

  • Про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.
  • Версія на російській мові
  • Права батька дитини після розлучення фактично ніяк не звужуються і залишаються в тому ж обсязі, що і були в шлюбі.
  • Статтею 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати i батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Читайте также:  Договір поруки у банківських кредитах: основні положення, особливості

Але в дійсності має місце своєрідне обмеження цих прав, що виражаєтсья у рішенні подружжя чи суду щодо визначення місця проживання дитини з одним з подружжя. Якщо батько погодився на проживання дитини з матір’ю, то очевидно й погодився обмежити себе у постійному спілкуванні з дитиною.

При цьому батько має право на побачення і спілкування з дитиною (ст.ст. 153, 157 СК України). А мати дитини не має права перешкоджати батькові, який проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.

Мирним шляхом питання про проживання та виховання дитини після розлучення вирішити можливо шляхом мирних переговорів та досягнення домовленостей.

На підтвердження даних домовленостей можна укласти нотаріально завірений договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, в якому батьки можуть визначити не тільки участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо (тобто встановити графік зустрічей з дитиною), але і встановити місце проживання дитини та порядок її утримання.

Якщо все ж таки після розірвання шлюбу виникає спір з приводу місця проживання дитини необхідно пам’ятати наступне.

Сімейним кодексом України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою. (Ст. 160 Сімейного кодексу України).

  1. Спір між батьками щодо місця проживання дитини може вирішуватися або органом опіки та піклування або судом.
  2. Під час вирішення спору будуть братись  до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.
  3. При цьому орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Спори про визначення місця проживання малолітньої дитини можуть розглядатись неодноразово, оскільки умови виховання дитини можуть змінюватись в залежності від різних обставин (стан здоров’я батька (матері) і дитини, можливості догляду за дитиною, поява вітчима (мачухи) і т. д.). Суд не може відмовити у відкритті провадження з тієї причини, що такий спір вже був предметом розгляду судом.

Однак, найчастіше дитина залишається проживати з матір’ю, і досить часто буває так, що вона усіляко чинить перешкоди у вільному спілкуванню дитини з її рідним батьком, не дає можливості брати учать у вихованні дитини, бачитися з нею, або навіть не надає інформації щодо навчання, медичного обстеження, проводження дозвілля їх спільної дитини.

Законом встановлено механізм захисту одного з батьків від такого перешкоджання з боку іншого.

По-перше, статтею 158 Сімейного кодексу України закріплено право того з батьків, хто проживає окремо, звертатися із заявою до органу опіки та піклування з метою визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Проаналізувавши умови життя батьків, їхнє ставлення до дитини, інших обставин, орган опіки i піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею батька.

Однак, хочу звернути Вашу увагу, що хоча в Сімейному кодексі України і закріплено положення про обов’язковість виконання рішень органів опіки та піклування, проте а ні органи Державної виконавчої служби України, а ні правоохоронні органи не мають права примусити виконувати дане рішення того з батьків, з ким проживає дитина. Дане рішення не має такої ж юридичної сили як і рішення суду.

  • По-друге, якщо все ж таки  право на спілкування з дитиною і надалі порушується батько має право звернутися до суду.
  • Суд за результатами розгляду справи визначить способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
  • Якщо ж, не зважаючи на рішення суду, яким встановлено певний графік спілкування батька з дитиною, відбувається подальше перешкоджання дотриманню встановленого порядку та графіку спілкування з дитиною, то варто звернутись до органів державної виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду.

Якщо і державні виконавці не зможуть допомогти в даній ситуації доцільно звернутись до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення до відповідальності за умисне невиконання рішення суду відповідно до ст. 382 Кримінального кодексу України.

Зрештою, маючи всі необхідні докази того, що має місце ухилення матері від виконання відповідного рішення суду та продовжується незаконне обмеження у спілкуванні дитини з батьком, батько має право подати позов до суду про встановлення місця проживання дитини з ним відповідно до ст. 159 Сімейного кодексу України: «у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину на проживання з ним».

Крім цього, особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Потрібна допомога адвоката? Не затягуйте з вирішенням проблеми – записуйтесь на консультацію за тел. 096-203-18-51. Інформація про вартість консультації та інших послуг

Читайте більше про шлюборозлучний процес та права батьків тут.

Як вирішуються спори між батьками щодо участі у вихованні дитини та місця проживання?

Статтею 141 Сімейного Кодексу України визначено, що мати i батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Питання взаємовідносин між батьками та дитиною також регулюються нормами Сімейного Кодексу України, зокрема статтями 151, 153, 157-159, якими передбачено, що мати та батько мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, із ким проживає дитина, не має права перешкоджати іншому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.

При цьому необхідно врахувати, що відповідно до ст. 160 Сімейного Кодексу місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

У випадках, коли дитина досягла зазначеного віку, її місце проживання визначається за спільною згодою батьків і самої дитини.

Крім того, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 161 Сімейного Кодексу, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

  • Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
  • Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
  • Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.
  • Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Щодо порядку вирішення спору між батьками про участь у виховані дитини того з батьків, хто проживає окремо слід зазначити наступне: відповідно до ст. 158 Сімейного Кодексу зазначена категорія спорів може розглядатись органом опіки та піклування, ст. 159 – судом. Вибір порядку розгляду існуючого спору, органом опіки та піклування або судом, є прерогативою сторін.

Але у даному випадку слід пам’ятати, що відповідно до ч.3 ст.19 Сімейного кодексу Україи звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

  1. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
  2. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
  3. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
  4. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
  5. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
  6. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.
  7. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Читайте также:  Отмена налогового уведомления-решения

Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

    На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

  • Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані:
  • • виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
  • • піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати дитину;
  • • забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

    Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.  Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов’язку утримувати дітей.

Повноцінна участь батьків у вихованні дітей максимально забезпечується при їх спільному проживанні з батьками.

У тих випадках, коли батьки, внаслідок розірвання шлюбу або з інших причин, не проживають спільно, можуть виникати спори щодо участі у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо.

    Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов’язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок 3 такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду.

    Положеннями статті 158 Сімейного кодексу України передбачена можливість вирішення спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, органом опіки та піклування. Так, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування приймає на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання.

Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

    Згідно із п. 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затверденим Постановою Кабінету Міністрів України 24.09.

2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» — у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

    Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.

    Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

    Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

    Відповідно до статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, обов’язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

    Відповідно до статті 159 Сімейного кодексу України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та в її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров’я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

    Згідно із п. 74 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затверденим Постановою Кабінету Міністрів України 24.09.

2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» — під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у мм.

Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

Павло Осадчий: Спілкування батьків з дитиною після розлучення

Наш офіс працює без вихідних. Щоб почати розірвання шлюбу зв’яжіться з нашим сімейним адвокатом, телефонуйте за вказаними нижче телефонами.

Тел: 067 455-35-29
Тел: 050 904-51-03
Тел: 093 25-25-561

або напишіть нам, будемо раді відповісти: [email protected]

Замовлення послуги онлайн 24/7

Сімейне законодавство має на меті: батькам забезпечити можливість реалізації своїх батьківських прав, а дітям – можливість повноцінного спілкування з батьком і матір’ю. Особливо після розлучення, яке сам по собі є важкою травмою, і для батьків, і для дітей.

На ділі часто відбувається навпаки: замість збереження нормальних відносин колишнє подружжя використовують дітей в якості мішеней або зброї в боротьбі один з одним. Часто мати перешкоджає спілкуванню з дитиною після розлучення, а батько демонстративно відмовляється від виховання і утримання дітей. І всі від цього тільки страждають.

У цій статті ми постараємося розібратися в перипетіях спілкування батьків з дітьми після розлучення. І визначити порядок подолання спірних питань.

Обмеження спілкування батька з дитиною після розлучення

Оскільки в більшості випадків після розлучення дитина залишається з матір’ю, саме матері стають противниками повноцінного спілкування батька і дитини.

Мати починає зловживати своїми правами і порушувати права батька з різних причин (в тому числі, за образу і бажання помститися колишньому чоловіку).

Вона сама визначає порядок зустрічей батька з дитиною, обмежує час їх спілкування, а іноді і зовсім не дозволяє бачити один одного.

Іноді батьків такий стан речей нітрохи не бентежить. Але як правило, батько відстоює свої законні права на спілкування з дитиною після розлучення.

Скільки разів батько може бачити дитину після розлучення за законом?

Матері часто запитують, чи можна заборонити батькові бачитися з дитиною за законом.[/column_1]

Питання

Ми з чоловіком недавно розлучилися через його зловживання алкоголем. Діти – 12-річний син і 8-річна дочка – залишилися жити зі мною. Батько дітей живе недалеко від нас, і я не обмежую його спілкування з дітьми.

Я не проти, щоб він проводжав і забирав їх зі школи, супроводжував на гуртки, проводив час в парку і на спортивному майданчику. Але не хочу, щоб діти залишалися ночувати в батька, ні в будні, ні у вихідні дні, оскільки не впевнена, що його житло для цього придатне (кімнати, меблювання, чистота, а також небажані сусіди і гості).

Колишній чоловік каже, що я встановлюю незаконні обмеження і наполягає на більш тривалих зустрічах з дітьми. Хто з нас прав?

Відповідь

Читайте также:  Тайм-менеджмент для юристів та ділових людей

Щоб відповісти на це питання, треба згадати основи сімейного законодавства, згідно з яким права і обов’язки батьків по відношенню до спільних дітям – рівні. Однак, не можна ототожнювати рівність прав батьків і місце проживання дітей.

Часто батьки плутають ці поняття. Просять визначити проживання дітей: тиждень у мами і тиждень у них. Це не вірно. Діти повинні жити в одному місці. А права бітьків в тому, що ніхто інший крім них не може виховувати іхніх дітей, ні сусід, ні подруга, ні адвокат.

Ось в чому рівність прав до дітей.

В деяких випадках спілкування батька з дитиною може бути обмежене судом – якщо це спілкування приносить шкоду фізичному або психологічному розвитку дитини. Наприклад, якщо батько веде аморальний спосіб життя, вживає алкоголь або наркотики, ображає колишню дружину, налаштовує дитину проти матері тощо.

Якщо ж поведінка батька не викликає ніяких нарікань, обмежувати його участь в житті дитини немає підстав. Батько теж може звернутися до суду, якщо він вважає, що мати порушує його законне право на участь у вихованні спільних дітей.

На жаль, в законі не вказано допустиму кількість годин або днів, які Батько може проводити з дитиною. Але це означає лише те, що батькам потрібно самостійно (або за допомогою суду) досягти угоди про порядок спілкування з дитиною. Розклад і порядок зустрічей буде прямо залежати від таких обставин, як вік дітей, ступінь прихильності, відстань, зайнятість і можливості батьків.

Нижче ми розглянемо, як і в якій формі встановлюється графік зустрічей батьків з дітьми.

Як батькам досягти угоди про порядок спілкування з дитиною?

Визначити частоту і тривалість зустрічей батька з дитиною (а також інші особливості їх спілкування – залежно від обставин) батьки можуть декількома способами. Закон передбачає можливість скласти письмову угоду або звернутися до суду. На практиці також можлива усна домовленість між батьками.

Усна угода батьків

Добре, якщо у колишнього подружжя після розлучення збереглися людські взаємини. Якщо батьки усвідомлюють важливість спілкування дитини як з матір’ю, так і з батьком, і в рівній мірі несуть відповідальність за її виховання, вони можуть домовитися усно. Ніяких документів складати не потрібно.

Наприклад, за усною угодою батько забирає дитину до собе кожні вихідні, а мати не контролює процес спілкування, оскільки визнає право колишнього чоловіка на виховання дитини.

Зрозуміло, не кожні батьки можуть похвалитися таким свідомим ставленням до своїх батьківських обов’язків і таким шанобливим ставленням один до одного.

Письмова угода батьків

Питання. Ми з дружиною розлучилися, у нас є спільна дитина 10 років. Дружина з дитиною живуть в іншому місті, досить далеко – за 200 км.

Щоб побачитися з сином, я приїжджаю до нього не рідше одного-двох разів в місяць. Але колишня дружина остерігається відпускати дитину зі мною, тому в моєму розпорядженні всього один день.

Чи має дружина право диктувати умови зустрічей з дитиною? Чи можна укласти з дружиною письмовий договір?

Якщо один з батьків зловживає своїми правами або порушує права іншого з батьків, якщо між батьками виникають суперечки про те, як часто повинні відбуватися зустрічі з дитиною, розумно буде сформулювати ці права у письмовому вигляді, склавши спеціальну угоду. У неї, серед інших умов щодо спільного виховання і батьківської участі в житті сина чи дочки, потрібно передбачити:

  • Місце і час зустрічей;
  • Тривалість зустрічей (наприклад, кількість годин – у будні дні та вихідні, днів – під час шкільних канікул);
  • Види спільного дозвілля і неприпустимі способи проведення часу;
  • Можливість присутності на зустрічах батька з дитиною другого з батьків, інших родичів.

Завіряти таку угоду потрібно у нотаріуса.

Визначення зустрічей з дитиною через суд

Буває, що після розлучення стосунки між колишнім подружжям настільки зруйновані, що мирно домовитися про спілкування з дитиною не виходить. А буває, що укладена раніше письмова угода просто ігнорується одним з батьків. У такому разі спір вирішується в судовому порядку за обов’язкової участі органу опіки та піклування.

Питання. Мій син розлучився з дружиною. Спільна дитина проживає з матір’ю. Колишня дружина строго лімітує спільне проведення часу, батька і дитини і особисто присутня під час їх спілкування.

А судячи з того, як невпевнено і несміливо поводиться дитина під час цих рідкісних, коротких і дуже незручних зустрічей, мати налаштовує дитину проти батька.

Як домогтися нормальних зустрічей з дитиною після розлучення?

Залежно від обставин, можуть бути подані такі позовні заяви:

  • про визначення порядку спілкування матері або батька з неповнолітньою дитиною зазначених у статті 158 СК України);
  • про обмеження спілкування батька або матері з дитиною після розлучення;
  • про порядок спілкування з дитиною інших родичів (зазначених у ст. 159 СК України).

Спори між батьками про дітей вирішуються виключно районним судом, туди і потрібно подавати позовну заяву про визначення порядку спілкування з дитиною.

Графік спілкування з дитиною

В якості одного з додатків до позовної заяви може виступати графік спілкування з дитиною. Даний документ містить приблизний або точний розклад зустрічей батьків з дитиною, час і тривалість, місце і спосіб проведення, а також інші форми спілкування (телефонні дзвінки, листування).

Скласти графік спілкування з дитиною батькам доведеться самостійно, в залежності від обставин і особливостей сімейних відносин. Якщо виникають серйозні труднощі, варто звернутися за допомогою до адвоката.

Порядок спілкування з дітьми після розлучення — час і години

Відразу потрібно сказати, що законодавством не передбачено ніяких обмежень на кількість часу, що проводиться батьком або матір’ю з дитиною.

Обмеження встановлюються у виключних випадках, наприклад, якщо мати категорично проти, і батькові доводиться домагатися зустрічей з дитиною в судовому порядку, або якщо у матері є вагомі причини обмежувати спільне проведення часу батька з дочкою або сином.

Як матері, так і батьку, якщо вони не позбавлені батьківських прав, важливо реалізувати передбачену законом роль у житті дитини, підтримувати з ним стосунки, виховувати їх.

При цьому треба враховувати, що можливості батька не безмежні, з огляду на роботу, завантаженість іншими справами, відстань, іноді – новий сімейний стан. З протилежного боку також можуть бути присутніми розумні обмеження.

Тому графік зустрічей батька з дитиною формується з урахуванням всіх істотних обставин, таких як зайнятість батьків, роздільне проживання, а також вік дитини, його можливості та побажання, ступінь прихильності між батьками і дитиною.

Наприклад, регулярність і тривалість зустрічей тата з однорічним немовлям може відрізнятися від зустрічей тата з підлітком.

У першому випадку може бути досить півгодини в день, у другому – можна домовитися про поїздки дитини до батька на всі вихідні. Способи спільного проведення часу також будуть різними.

У першому випадку зустрічі можуть проходити в присутності і супроводі годуючої матері, у другому-батькові може бути надана повна свобода спілкування з дочкою або сином.

У графіку бажано передбачити можливість спонтанних, незапланованих заздалегідь зустрічей. Адже навіть самої організованої мамі раптово може знадобитися допомога з дитиною, або у самого зайнятого батька може з’явитися вільний час для зустрічі з дитиною.

Судова практика по справах даної категорії виходить з того, що порядок зустрічей батьків з дітьми має бути гранично конкретним і чітким.

Невизначеність, відсутність точного графіка днів і годин робить рішення суду нездійсненним, допускає можливість маніпуляцій та взаємних претензій, ставить батьків і дітей в залежне становище, перешкоджає планування і дотримання повноцінного режиму дитини.

Так, графік спілкування з дитиною повинен містити конкретний розклад:

  • дні тижня і години (у будні та вихідні, святкові дні);
  • час, місце зустрічей;
  • тривалість зустрічей;
  • способи проведення часу;
  • можливість присутності і супроводу (наприклад, мати, родичі по лінії матері або батька-бабусі і дідусі, рідні та зведені брати і сестри);
  • порядок спільного проведення шкільних канікул і батьківських відпусток.

При цьому обов’язково враховуються індивідуальні обставини, перераховані вище.

Розгляд справи та рішення суду

Питання. Чоловік розлучився зі мною через зв’язок з іншою жінкою. Після розлучення вступив з нею в шлюб. У нашому шлюбі був народжений син, зараз йому 3 роки.

Колишній чоловік проявляє ініціативу зустрічей з ним, але хоче бачитися з дитиною в будь-який зручний для нього час, а також за власним бажанням забирати його до себе. Моя участь у цих зустрічах категорично не сприймається.

Каже, що доб’ється свого через суд. Суд може піти назустріч чоловікові?

Розглянувши заяву позивача, суд вивчає матеріали справи. При цьому до уваги беруться такі обставини:

  • Вік дитини, рівень його фізичного і психологічного розвитку;
  • Моральні якості батька, порядок зустрічей з яким визначається судом;

Пропонований позивачем графік спілкування з дитиною – час і регулярність зустрічей, умови і спосіб проведення зустрічей.

Для винесення справедливого рішення суд спирається на такі докази:

  • рекомендації органу опіки про піклування;
  • характеристики батьків;
  • показання свідків, записи розмов, листи.

Якщо підстав для відмови в задоволенні позову немає, суд своїм рішенням затверджує порядок спілкування батька з дитиною в тому вигляді, про який просить позивач (з урахуванням змін і доповнень, внесених до позовні вимоги в процесі судового розгляду).

Якщо ж суд з’ясує, що при задоволенні позову будуть порушені інтереси дитини, що зустрічі з батьками негативно вплинуть на фізичний та психологічний розвиток дитини (наприклад, відіб’ються на його самопочутті, поведінці, на успіхи в школі), вимоги позивача будуть відхилені. Також суд може обмежити побачення батька з дитиною (наприклад, тільки в присутності матері).

Відповідальність за порушення порядку спілкування з дитиною, встановленого судом

Якщо рішення суду про визначення зустрічей з дитиною вступило в законну силу, але один з батьків, як і раніше поступає по-своєму, перешкоджаючи нормальним відносинам дитини з іншим із батьків, його можна притягнути до відповідальності.

За систематичне порушення порядку зустрічей, визначеного через суд, один з батьків має право вимагати зміни місця проживання дитини (наприклад, якщо мати категорично відмовляє батькові в можливості бачити і виховувати дитину, батько може домогтися, щоб дитина проживала з ним).[/column]

[/column]

Ссылка на основную публикацию