Проблеми процесів, пов`язаних з розірванням шлюбу, в період виходу з карантину

Заходи щодо роботи закладів освіти у 2020/2021 н. р. 

Виступ директора департаменту освіти та науки Одеської міської ради Олени Буйневич на апаратній нараді  виконавчого комітету Одеської міської ради 14 вересня 2020 року.

З метою організації роботи із підготовки закладів освіти до нового навчального року керівниками закладів освіти були вжиті заходи щодо приведення інженерно-технічних комунікацій, устаткування, обладнання у відповідність до чинних стандартів, правил, норм.

З місцевого бюджету  для закладів освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси було виділено 23,3 млн. грн на придбання захисних масок для працівників закладів освіти, антисептиків для рук, миючих та дезінфікуючих засобів для поверхонь, рідкого мила, паперових рушників, пірометрів, тощо.

Проблеми процесів, пов`язаних з розірванням шлюбу, в період виходу з карантину Проблеми процесів, пов`язаних з розірванням шлюбу, в період виходу з карантину

Проблеми процесів, пов`язаних з розірванням шлюбу, в період виходу з карантину Проблеми процесів, пов`язаних з розірванням шлюбу, в період виходу з карантину

Проблеми процесів, пов`язаних з розірванням шлюбу, в період виходу з карантину

 До 26  серпня  були проведені перевірки готовності закладів освіти  до роботи у новому навчальному році  комісіями, до складу яких увійшли представники ГУ ДСНС України в Одеській області, ГУ Держпродспоживслужби в м.

Одесі, департаменту освіти та науки,  КУ  «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти» кожного району, батьківської громадськості.

Всі школи, дитячі садки, позашкільні заклади отримали дозвіл на роботу у новому 2020/2021 н.р.

 Проблеми процесів, пов`язаних з розірванням шлюбу, в період виходу з карантину

2020/2021 навчальний рік у закладах освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси розпочався у звичайному режимі, адже в місті було встановлено «жовтий» рівень епідемічної небезпеки.

З 1-го вересня 2020 року в умовах адаптивного карантину працюють:

  • 124 заклади загальної середньої освіти, які відвідують майже 107 тис.учнів (106 853) учнів;
  • 126 закладів дошкільної освіти, в яких виховуються  30 тис. дітей дошкільного віку (5  закладів освіти закриті на капітальний ремонт ( 39, 41, 90, 217, 255);
  • 16 закладів позашкільної освіти, які відвідують біля 23 тис. дітей.

Проблеми процесів, пов`язаних з розірванням шлюбу, в період виходу з карантину

Пріоритетом організації освітнього процесу в закладах освіти є:

  • дотримання принципів соціального дистанціювання, правил гігієни;
  • використання засобів індивідуального захисту;
  • уникнення масових скупчень осіб.

Рішенням педагогічної ради педагогічні колективи закладів освіти затвердили порядок організації освітнього процесу в закладі загальної середньої освіти в період карантину в зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19).

Керівникам закладів освіти було рекомендовано запровадити гнучку структуру навчального року, передбачивши можливість внесення змін до термінів проведення канікул, початку та завершення навчальних семестрів, з урахуванням епідеміологічної ситуації.

 Батькам учнів, які належать до категорій, яким не рекомендовано перебування в закладах освіти (особам із хронічними легеневими хворобами; особам, які мають розлади імунної системи; особам із захворюванням на цукровий діабет тощо) було запропоновано продовжити навчання за формами здобуття освіти, що максимально відповідають потребам їхнього захисту та безпеки (наприклад, педагогічний патронаж, екстернатна, сімейна (домашня) або дистанційна форми здобуття освіти). Наразі 279 учнів перебувають на індивідуальному навчанні,  сімейну (домашню) форму здобуття освіти  обрали 146 учнів, дистанційно навчається 280 учнів. Розпочато і прийом заяв на екстернатну форму навчання.

Проблеми процесів, пов`язаних з розірванням шлюбу, в період виходу з карантину Проблеми процесів, пов`язаних з розірванням шлюбу, в період виходу з карантину

На базі 7 закладів загальної середньої освіти

Розірвання шлюбу у судовому порядку

У випадках коли дружина та чоловік  мають різні погляди на шлюб та сім’ю, ведення домашнього господарства і при цьому не бажають подальшого подружнього життя (або хоча б один з подружжя), відповідно до   законодавства у встановленому порядку шлюб може бути розірваний.   Законодавством України передбачена можливість розірвання шлюбу судом в порядку окремого  та позовного провадження.

Проблеми процесів, пов`язаних з розірванням шлюбу, в період виходу з карантину

При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя яке має дітей, можливий  розгляд справи в порядку окремого провадження, що істотно полегшує процедуру розлучення і звільняє подружжя від необхідності багаторазового відвідування суду.

Спільно із заявою про розірвання  шлюбу в суд обов’язково подається письмовий договір про те, з ким із батьків будуть проживати діти після розлучення, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя і вихованні братиме мати або батько, який проживає окремо.

Крім того, в договорі між дружиною і чоловіком можна прописати обов’язок того з батьків, з ким залишаться діти, не перешкоджати другому в реалізації своїх батьківських прав та обов’язків щодо дітей.

Варто зазначити, діти, які досягли чотирнадцятирічного віку, мають право самостійно визначати своє місце проживання після розірвання батьками шлюбу.

Після подачі позовної заяви про розірвання шлюбу, суд  може надати строк для примирення подружжя. Суд визначає його з урахуванням думки обох подружжя, наявності неповнолітніх дітей, інших обставин справи. Якщо у визначений судом строк примирення між сторонами не відбулось суд розглядає справу і приймає рішення по суті.

Подружжя, яке не має дітей, має право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу, не звертаючись до суду.

У разі, якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя.

  • У цьому випадку реєстрація розірвання шлюбу і видача подружжю відповідного свідоцтва провадиться після закінчення одного місяця з дня подачі подружжям заяви.
  • Відповідно до статті 275 Цивільного процесуального кодексу України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
  • Коли  між подружжям не досягнуто згоди щодо порядку розірвання шлюбу ( не згідний на розірвання шлюбу чоловік або дружина),з позовом про розірвання шлюбу може звернутись як дружина так і чоловік.
  • Разом з позовною заявою про розірвання шлюбу потрібно подати ряд документів  у двох примірниках, а саме:
  • копія свідоцтва про народження дитини,
  • квитанція про оплату судового збору,
  • оригінал свідоцтва про шлюб,
  •  копія паспорта позивача,
  • копія ідентифікаційного коду позивача.

В позовній заяві позивач вказує об”єктивні обставини та причини розірвання шлюбу. Заява має відповідати нормам законодавства.

Вартість судового збору становить 40 відсотків від прожиткового мінімуму доходів громадян, а саме 908 грн. Судовий збір сплачує особа, яка звернулась до суду з даним позовом.

Позовні заяви про розірвання шлюбу подаються до суду за місцем проживання відповідача. Виняток становлять позови, якщо під їх опікою знаходяться малолітні або неповнолітні діти, а також коли цього вимагає стан здоров’я заявника або інші поважні причини.

Рішення суду про розірвання шлюбу вступає в законну силу після тридцяти днів з дня його винесення, або після тридцяти днів з дня отримання такого рішення особою,у випадку коли  винесено заочне рішення.

Розірвання шлюбу між подружжям не можливе у випадку, коли дружина вагітна, або до досягнення дитиною одного року. Розлучитися з вагітною дружиною або при наявності дітей до 1 року можна у разі, коли відомості про чоловіка як батька дитини виключено із свідоцтва про народження дитини, визнання дитини іншим чоловіком.

Как Роспотребнадзор проверяет самоизоляцию

С началом мировой эпидемии коронавируса в повседневный лексикон российских граждан плотно вошло несколько новых терминов, в том числе понятия карантина и самоизоляции. Они не тождественны друг другу.

Карантин предполагает режим строгой изоляции гражданина от внешнего мира, правила карантина по контакту с коронавирусом предполагают, что лицо не контактирует ни с кем, кроме медицинских работников и ограниченного круга лиц, которые находятся на изоляции вместе с ним. При этом местом изоляции выступают как жилье пациента, если тяжесть течения его заболевания это позволяет, так и стационар.

Если говорить о том, кто должен быть на карантине по коронавирусу, то это лица, имеющие подтвержденный диагноз COVID-19 или контактирующие с больным, а также граждане, прибывшие в РФ из заграничной поездки и не получившие отрицательного теста на коронавирус. За его соблюдением следят Роспотребнадзор и другие уполномоченные органы. Важно понимать, сколько дней карантин по ковиду у контактных — 14 дней, если по истечении этого срока у человека не появилось тревожных симптомов, то он вправе прервать карантин.

Суть полной изоляции состоит в том, чтобы не допустить заражения других лиц от больного ковидом пациента, поэтому нарушать ее строго запрещается. Отсюда ответ на вопрос, в каких случаях можно выходить из дома при карантине — ни в каких, полная изоляция от здоровых людей — это то, ради чего карантин придуман.

В отличие от карантина, самоизоляция — это добровольный режим, которого вправе придерживаться здоровые люди.

Самоизоляция предполагает максимальное сокращение социальных контактов — чем меньше человек общается с другими людьми, тем меньше риск заражения и, соответственно, передачи коронавируса дальше.

Добровольная самоизоляция — это мера, с помощью которой каждый человек имеет возможность препятствовать распространению вируса. Чем больше людей добровольно сокращают имеющиеся у них контакты, тем больше шансов у всего общества победить пандемию.

Самоизоляция — дело добровольное, ее соблюдение не контролируют ни Роспотребнадзор, ни другие органы.

Роспотребнадзор и другие уполномоченные органы отслеживают:

  • соблюдение карантина лицами, которым он официально предписан;
  • соблюдение противоэпидемиологических норм, которые введены в конкретном регионе РФ. В частности, в разные периоды эпидемии устанавливались различные ограничительные меры — например, ограничивалось время работы заведений общепита. Очередной такой период наступает в конце октября 2021 года — в разных городах страны утраиваются рейды для выявления нарушителей масочного режима, с 30 октября объявлен общефедеральный режим нерабочих дней, а организации культуры, отдыха, кафе и рестораны планируется закрыть сначала полностью, а затем ограничить доступ в них невакцинированных людей.

Кто вправе отслеживать соблюдение карантина и режима самоизоляции

Основным органом, возглавившим борьбу с пандемией в России, стал Роспотребнадзор.

Порядок отслеживания соблюдения гражданами изоляции устанавливается в каждом отдельном регионе самостоятельно.

Кроме того, что конкретно делать каждому человеку с коронавирусом, сильно зависит от политики противокоронавирусного штаба поликлиники, к которой он приписан, и множества других факторов.

Большое влияние в том, как отслеживают соблюдение гражданами изоляции, имеет и региональный Роспотребнадзор.

В целом не является преувеличением утверждение, что никакой общепринятой, понятной и структурированной системы, как отслеживают самоизоляцию при коронавирусе в России, нет: общеобязательного порядка Роспотребнадзор не разработал.

Как правило, если человек получил положительный ПЦР-тест на коронавирус, то информация о нем поступает в региональный Роспотребнадзор. Оттуда гражданину обязаны позвонить, осведомиться о его состоянии, сообщить о необходимости соблюдать карантин, отслеживать состояние организма и, при необходимости, вызывать врача.

Читайте также:  Юридчна консультація щодо того, чи може неюридина особа укладати договори

Затем информацию о больном Роспотребнадзор передает в районную поликлинику, откуда к пациенту приходит врач, берет тест на коронавирус, по его результатам решается, посадят ли на карантин по коронавирусу этого человека, и отслеживается его состояние. Позднее, через несколько дней, оттуда же к человеку придет специалист для повторного забора анализа. На период пребывания в изоляции поликлиника оформляет гражданину больничный.

Помимо очного контроля, сотрудники поликлиники или Роспотребнадзора вправе позвонить больному, чтобы убедиться, что он дома и состояние его стабильно. Известны случаи, когда и сотрудники полиции совершали обходы по адресам больных и отслеживали соблюдение ими режима изоляции.

Однако единого порядка, как проверяют тех, кто дома на карантине по коронавирусу, сотрудники этих организаций, нет — все зависит от организации контроля пациентов в регионе в целом и в конкретной поликлинике в частности.

Более того, имеет значение и загруженность медучреждения в данный момент.

В некоторых регионах разработаны и внедрены специальные мобильные приложения, с помощью которых отслеживают местоположение лица. Информация с приложения поступает в контролирующие органы, в частности в Роспотребнадзор.

Проблеми процесів, пов`язаних з розірванням шлюбу, в період виходу з карантину

Таким образом, четкий перечень органов, которые отслеживают лиц на карантине, сформулировать сложно. К ним относится и Роспотребнадзор, и поликлиники, и даже полиция.

На практике отзывы о том, как Роспотребнадзор проверяет самоизоляцию на дому, от граждан нелестные. Нередки случаи, когда Роспотребнадзор и специалисты поликлиник противоречат друг другу относительно момента начала и окончания карантина и порядка, по которому они отслеживают больных: мобильные приложения фиксируют нарушения, которых не было.

Вся эта неразбериха приводит к тому, что человек сидит на больничном дольше, чем следовало бы, и получает необоснованные штрафы.

Более того, в ряде регионов сообщается о том, что поликлиники настаивают на самостоятельной явке к ним граждан, подозревающих у себя коронавирус.

Это требование связано в том числе с большой загруженностью врачей и сильной нехваткой временных и людских ресурсов.

Однако такое требование совершенно не сочетается с понятием карантина: потенциально зараженным гражданам предлагается не просто покинуть дом, но и посетить поликлинику, где, кроме них, присутствует огромное количество людей.

Какие штрафы есть

Поскольку самоизоляция — добровольный режим, за ее несоблюдение никаких штрафов не устанавливается.

Несоблюдение карантина чревато для гражданина административной ответственностью по ст. 6.3 КоАП РФ, штраф за нарушение самоизоляции при коронавирусе по ней составляет от 15 000 до 40 000 рублей. Если в результате нарушения пострадал другой человек, заболел или умер, то ответственность увеличится и составит от 150 000 до 300 000 рублей.

В отдельных случаях возможна и уголовная ответственность за нарушение самоизоляции при коронавирусе по ст. 236 УК РФ. Штраф по этой статье достигает 2 000 000 рублей, но возможны и альтернативные виды наказания, вплоть до лишения свободы до пяти лет.

Розлучення під час карантину

05/21/2021

Спеціаліст Advokat Narodu

Проблеми процесів, пов`язаних з розірванням шлюбу, в період виходу з карантину

Вірус COVID-19 став величезною проблемою для усього світу, у тому числі й для нашої з вами країни. Він спровокував процеси та наслідки, які стосуються не лише фізичного здоров’я людини, а й психічно-емоційного стану.

У вирі ділової активності люди ніколи не зациклювались на домашній обстановці та приділяли своїй сім’ї дуже мало часу. На жаль, карантинні обмеження все змінили.

Збільшення часу, який Ви проводите разом зі своєю дружиною (чоловіком) спровокував більшу кількість розбіжностей та конфліктів. Все це погіршилося і матеріальним питанням. Багато людей, які мають бізнес, втратили чимало грошей.

У зв’язку з усім цим люди, які любили один одного вдалися до кардинальних заходів – подати на розлучення.

Але як бути, коли у нашій країні діють карантинні норми? У цьому випадку є два шляхи вирішення цього питання:

  1. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №1187/5 від 09.07.2015 «Про запровадження пілотного проєкту щодо подання заяв у сфері державної реєстрації актів цивільного стану через мережу Інтернет» громадянам надано можливість отримати консультацію або подати документи, необхідні для державної реєстрації актів цивільного стану, онлайн за допомогою веб-порталу «Звернення у сфері державної реєстрації актів цивільного стану» (https://dracs.minjust.gov.ua/)/. Данні цього ресурсу можна використати при двох умовах: відсутність неповнолітніх дітей та згода іншого із подружжя на розлучення.
  2. Через суд. Але як це зробити? Просто надати заяву у канцелярію суду та прибути на судове засідання не вийде. В період виходу з карантину судова система продовжує працювати, але в обмеженому режимі. Позов можна направити поштою, або скористатись Єдиною судовою Інформаційно-телекомунікаційною системою «Електронний суд». Для цього треба перейти на сайт (https://id.court.gov.ua/), здійснити реєстрацію електронного кабінету. Щоб скористатись даною системою, потрібно мати електронний цифровий ключ, отримати який можна в акредитованих центрах сертифікації ключів. Але на практиці не в усіх випадках система «Електронний суд» здається ефективною. Не усі суди мають технічну можливість перевірити на документі електронний цифровий підпис.

Де знайти вихід для прискорення питання про розірвання шлюбу? Вихід звичайно є! Але краще звернутися до професіоналів:  від консультації, підготовки необхідної документації, завершаючи представництвом інтересів у суді. Вам допоможе, навіть попри карантин, наше адвокатське об’єднання АДВОКАТ НАРОДУ.

Астаф’єва Любов

Адвокат

Вас також може зацiкавити

Написати відгук

Роз’яснення щодо нових обмежувальних заходів на період карантину

Прийняті  постановою №211 нові норми обмежувальних заходів викликали в українців безліч запитань. Тому надаємо роз’яснення щодо найбільш поширених запитань.

  • Чому запровадили правило носити з собою документи, що посвідчують особу?

Наявність у людини документів дозволить перевірити, чи не мусить вона бути на самоізоляції, або в обсервації. А також це дасть можливість органам правопорядку застосовувати адміністративну відповідальність для порушників правил карантину.

  • Чи можна ходити по вулиці без маски?

В постанові №211 сказано, що в усіх громадських місцях ви маєте бути в масці чи респіраторі.

Громадське місце — частина будь-якої споруди, яка доступна або відкрита для населення, в тому числі за плату (під'їзди, підземні переходи, стадіони; парки, сквери, дитячі майданчики, стадіони, зупинки громадського транспорту, ліфти, державні установи, медичні установи та інше).

Але! Перелік громадських місць може бути розширений органами місцевої влади. Наприклад, у м. Києві до громадських місць відносяться також зупинки громадського транспорту та 50-метрова зона навколо них; церкви та 50-метрова зона навколо них; заклади торгівлі закритого і відкритого типів, зокрема торгові ряди та ринки; кінотеатри та прилегла до них територія тощо.

Тому ми наполегливо рекомендуємо перебувати на вулиці в масці, оскільки у будь-який момент можете опинитись на території, яка підпадає під визначення «громадське місце».

  • Навіщо запроваджується обов’язковий масковий режим? 

Це потрібно заради безпеки всіх нас. Враховуючи темпи розповсюдження коронавірусної хвороби, всі люди розглядаються як потенційно інфіковані.

Ви можете не знати, що є переносником вірусу, проте можете наражати на небезпеку інших. Маска запобігає можливому інфікуванню оточуючих.

Коли маска на обличчі, тоді виділення біологічного матеріалу, який може містити збудник, зменшується.

  • Яка відповідальність за порушення правил карантину? Чи можуть мене оштрафувати за похід в парк чи відсутність маски?

Можуть. За порушення правил карантину – штраф від 17 тис. грн до 34 тис. грн. А якщо ви порушуєте санітарні правила та норми щодо запобігання інфекційним захворюванням, може бути й кримінальна відповідальність.

  • Чи закривають церкви на період карантину?

Уряд не закриває церкви, проте масові та релігійні заходи заборонені. Ми закликаємо всіх українців залишатися вдома на період карантину. 

  • Хто контролюватиме дотримання заходів карантину? Чи буде поліція стояти на входах в парки?

Контроль за дотриманням правил карантину в публічних місцях буде здійснювати МВС та Нацгвардія.

  • Чи можна ходити по вулиці втрьох?

Вулицею можна пересуватися лише вдвох. Виняток – супроводження дітей незалежно від їх кількості.

  • В якому випадку людям старше 60 років можна тепер виходити на вулицю?

Люди старше 60 років поки що мають сидіти вдома. Вони відносяться до групи підвищеного ризику, відтак — потребують самоізоляції. Що це означає? По-перше, вони мають перебувати у визначеному ними місці самоізоляції. По-друге, утримуватися від контакту з іншими особами – крім тих, з якими вони спільно проживають. 

  • А якщо вони не мають близьких людей молодшого віку, які можуть про них піклуватися? 

Людям, що знаходяться на самоізоляції (крім хворих на COVID-19) та про яких немає кому подбати, дозволено відвідувати магазини та інші місця торгівлі, які розміщені на відстані не більше, ніж 2 кілометри від місця самоізоляції. Ці люди мають дотримуватися масочного режиму.

Окрім того, Уряд доручив обласним державним адміністраціям вжити додаткових заходів до виявлення та обслуговування одиноких осіб та осіб, які одиноко проживають, серед громадян похилого віку, осіб з інвалідністю, осіб, які перебувають на самоізоляції, та організувати належний соціальний супровід.

  • Чи можна буде гуляти навколо будинку?

Це не заборонено, але діють інші обмеження: не можна пересуватися групами більше двох осіб та ходити в парки/сквери, зони відпочинку тощо.

  •  Чи дозволено виходити на вулицю з дітьми? Чи можна дітям молодше 14 років виходити самим на вулицю?

Діти до 14 років рекомендовано виходити на вулицю тільки у супроводі батьків чи опікунів. В постанові №211 вказано, що дітям не дозволено перебувати без супроводу тільки в громадських місцях.

Але! Як сказано вище, навіть під’їзд та територія навколо вашого будинку можуть підпадати під визначення громадського місця.

Тому рекомендуємо дітям не покидати домівку без супроводу дорослих.

  • Чи можна ходити в парк чи сквер? 

Ні, відтепер – не можна. Відвідування парків, скверів, зон відпочинку, лісопаркових та прибережних зон забороняється. Це дозволяється лише у випадку, якщо вам потрібно вигуляти домашню тварину, або через службову необхідність.

  • Як тепер вигулювати домашніх тварин? 

Як і раніше, ви можете вигулювати домашніх тварин, проте не більше ,ніж вдвох. Вигул домашніх тварин в парках та скверах дозволяється лише однією людиною.

  •  Коли діти знову підуть у школу?
Читайте также:  Агрорейдерство-2022. Новые тенденции

Заходи карантину наразі діють до 24 квітня, а тому всі освітні заклади переведені в онлайн. За ініціативи Президента починає працювати проект «Всеукраїнська школа онлайн». Старт трансляції – 6 квітня.  

  • Чи правда, що магазини, банки та аптеки мають забезпечувати відвідувачів масками або респіраторами?

Ні, це неправда. Установи та магазини, робота яких дозволена у період карантину, мають лише контролювати, щоб відвідувачі перебували у будівлях та на території закладів виключно в масках та респіраторах. Обов’язок забезпечення себе масками покладається на відвідувачів.

Дотримуйтесь рекомендацій та будьте здорові!

Проблеми процесів, пов`язаних з розірванням шлюбу, в період виходу з карантину

Проблеми процесів, пов`язаних з розірванням шлюбу, в період виходу з карантину

28 Тра 2020

Коронавірусна хвороба COVID-19 спровокувала процеси й відповідні наслідки не тільки щодо фізичного здоров’я людини, але і його психоемоційного стану, мікроклімату в вузькому колі найближчих людей, який називається сім’єю.

Обмежувальні заходи ізоляції стали своєрідною пасткою, в першу чергу для тих, хто звик більшу частину свого часу проводити на роботі, багато спілкуватися «вживу». У вирі ділової активності такі люди ніколи не зациклювалися на домашньому затишку, присвячуючи себе спілкуванню з близькими, хоч і насиченому, цікавому, але такому, що забирало незначну кількість часу.

На жаль, вимушені заходи карантину все змінили. Надлишок проведеного разом часу «під одним дахом» подружжя спровокував велику кількість розбіжностей, розладів, суперечок і сварок. Здавалося б, незначні раніше недоліки одного з членів сім’ї в міжособистісних відносинах стали тепер справжньою проблемою.

Сімейна ситуація погіршилася матеріальним складнощами – двомісячний простій бізнесу дав про себе знати. Сім’я, яка звикла раніше до певного рівня достатку, вкрай болісно сприймає вимушений перехід до режиму економії, більш раціонального використання спільних доходів.

Виходимо з карантину, але проблеми залишаються

Проблема 1. Сімейні відносини

Подальше часткове ослаблення карантину в цілому не поліпшило ситуацію. Подружні стосунки, за великим рахунком, не стали колишніми – занадто багато накопичилося взаємних претензій і образ.

Найгірше, що дратівливість і постійні сварки стали не тільки проблемою подружжя – вони травмують дітей.

У подібних ситуаціях колись люблячі один одного чоловік і дружина готові на крайні заходи – подати на розлучення.

Проблема 2. Як і куди подавати на розлучення

В період виходу з карантину існує 2 варіанти вирішення даного питання (розірвання шлюбу):

  1. За допомогою використання веб-порталу «Звернення в сфері державної реєстрації актів цивільного стану» (https://dracs.minjust.gov.ua/). Даним ресурсом можна скористатися за кількох умов: відсутність неповнолітніх дітей; згода другого з подружжя на розлучення. В період виходу з карантину для вашої зручності і для того, щоб уникнути черг у відділах державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) Державне підприємство «Національні інформаційні системи» пропонує записатися через Інтернет на прийом до відділів ДРАЦС, подати заяви на реєстрацію актів цивільного стану, в тому числі про розірвання шлюбу. Про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами ДРАЦС видається відповідне свідоцтво.
  2. У судовому порядку. Але як це зробити зараз? Адже карантин не скасований – він тільки ослаблений. Просто так заяву не вийде здати в канцелярію суду і бути присутнім на судовому засіданні, щоб ще раз довести чоловікові/дружині свою правоту (причому, кожен свою). В період виходу з карантину судова система продовжує працювати в обмеженому, якщо можна так висловитися, усіченому, режимі. Тому позовну заяву можна направити старим перевіреним способом – поштою або скористатися Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою (ЕСІТС) «Електронний суд». Для цього необхідно перейти на сайт https://id.court.gov.ua/, здійснити реєстрацію електронної адреси (електронного кабінету). Щоб скористатися даною системою, потрібно мати електронний цифровий ключ, отримати який можна в акредитованих центрах сертифікації ключів. Таким чином, реєстрація і подальша аутентифікація (процедура перевірки автентичності користувача) здійснюється тільки за допомогою електронного ключа користувача. На практиці використання системи «Електронний суд» не у всіх випадках виявляється ефективною: можуть виникнути різні технічні проблеми (система продовжує працювати в тестовому режимі), не всі суди мають технічну можливість перевірити на документі електронний цифровий підпис, з інших причин.

Крім того, у багатьох виникає питання щодо правильності складання самої позовної заяви з дотриманням існуючих процесуальних вимог, а також щодо того, які документи необхідно додавати до заяви. А якщо ситуація ускладнюється проблемою поділу майна (бізнесу), визначення місця проживання дитини, іншими обставинами, то процес розірвання шлюбу по істині стає головним болем для обох сторін.

Проблема 3. Брак часу

Вихід з карантину для багатьох – це період збільшення навантаження.

У стислі терміни потрібно відновити розірвані бізнес-контакти з партнерами, вирішувати проблему нестачі оборотних коштів, виконання поточних зобов’язань за укладеними раніше договорами, по-новому налагоджувати систему постачання або збуту продукції, надання послуг, відновлювати мікроклімат в колективі, а в деяких випадках – заново формувати команду співробітників. Тому займатися процесом розлучення у багатьох немає ні сил, ні часу, ні бажання. Проте, проблему необхідно вирішувати.

До речі, через завантаженість судів, протидію іншого з подружжя, складності розділу майна та з інших причин процес розірвання шлюбу може затягнутися надовго – замість встановлених 2-х або 3-х місяців (в залежності від складності справи, необхідності проведення експертизи і т. п.) мова може йти про період від півроку до одного року (і це тільки в суді першої інстанції).

Де вихід?

Для прискорення вирішення питання розірвання шлюбу, розділу спільно нажитого майна краще звернутися до професіоналів: від консультації, підготовки необхідної документації, закінчуючи представництвом інтересів клієнта в суді, отриманням відповідного рішення та, при необхідності, здійсненням дій в процесі його примусового виконання.

Про це докладніше в нашій наступній статті.

Правові наслідки розірвання шлюбу

У разі розірвання шлюбу настають правові наслідки щодо майнових та особистих немайнових відносин подружжя. Розірвання шлюбу є підставою припинення усіх особистих немайнових прав та обов’язків подружжя.

Окрім того, відповідно до статті 113 СК України особа, яка змінила прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після його розірвання надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. У паспорті особи, яка змінила прізвище на дошлюбне, вказується, що він підлягає обміну в місячний строк.

Реалізація права на вибір прізвища в разі розірвання шлюбу тим із подружжя, котрий його змінив, не залежить від згоди другого з них.

Важливе значення має також вирішення питання щодо походження дитини, яка народилася після розірвання шлюбу. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу, походить від подружжя.

Жінка та чоловік, шлюб між якими розірвано, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їхнього шлюбу, мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання колишнього чоловіка батьком дитини.

Така вимога може бути задоволена лише в разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства (частини 2, 3 статті 122 СК України).

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня розірвання шлюбу, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі. Батьківство попереднього чоловіка може бути визначене на підставі його спільної заяви з чоловіком у Повторному шлюбі або за рішенням суду (стаття 124 СК України).

Щодо майнових відносин, то з моменту розірвання шлюбу припиняється дія режиму спільності майна подружжя, тобто майно, набуте після припинення шлюбу, не є спільним і належатиме кожному з них на праві приватної власності.

Натомість розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина 1 статті 68 СК України).

Якщо таке майно не було поділене під час шлюбу або під час розірвання шлюбу, то надалі колишнє подружжя здійснюватиме повноваження співвласників за взаємною згодою, за правилами, визначеними Цивільним, а не Сімейним кодексом України.

Припинити право спільної власності на майно, набуте за час шлюбу, колишнє подружжя може шляхом його поділу.

Такий поділ може відбуватися в добровільному порядку шляхом укладення договору про поділ майна, або в судовому порядку, якщо співвласники не зможуть досягти згоди щодо способу, порядку, інших питань поділу.

До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється не від моменту розірвання шлюбу, а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Між колишнім подружжям можуть також існувати зобов’язання щодо утримання. Якщо такі відносини виникли ще під час шлюбу, то його розірвання не є підставою для їх припинення.

Після розірвання шлюбу відповідно до статті 76 СК України особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги, і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п’ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.

Новелою у регулюванні аліментних зобов’язань між колишнім подружжям є і наступне правило.

Якщо у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості здобути освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Таке право триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу. Право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, реєстрації з ним повторного шлюбу тощо.

Правові наслідки припинення шлюбу внаслідок смерті одного із подружжя або оголошення його померлим відрізняються від тих, які настають у разі припинення шлюбу шляхом його розірвання. Насамперед у разі смерті особи або оголошення її померлою відкривається спадщина.

Вдова або вдівець є спадкоємцями першої черги в разі спадкування за законом (стаття 1261 ЦК України), а також можуть бути спадкоємцями за заповітом.

Читайте также:  5 советов от юриста для безопасных покупок в Instagram

Щодо походження дитини, народженої після смерті батька, то воно визначається за правилами, схожими до тих, що застосовуються у випадку народження дитини після розірвання шлюбу.

Режим окремого проживання

Серед інших новел правового регулювання шлюбних відносин з 01.01.2004 року з’явилася можливість застосування такого механізму збереження сім’ї та шлюбу, як сепарація.

Відповідно до статті 119 СК України за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.

Такий режим відомий під назвою «сепарація» системам права багатьох країн Європи, наприклад, Франції, Швейцарії, Бельгії, Іспанії, Португалії, Данії, Фінляндії, Норвегії, Польщі. Застосовується він також у деяких країнах Південної Америки та окремих штатах США.

Інститут сепарації визнається і канонічним правом. Зокрема, йому присвячені канони 863— 866, 1378—1382 Кодексу Канонів Східних Церков. Сепарація (від лат.

separatio — відокремлення, розлучення, розділення) у сімейному праві набула значення позбавлення одного з подружжя, винного у встановленні цього режиму, «права на спільне ложе, стіл і проживання».

  • У літературі виділяють три моделі врегулювання розглядуваного режиму у різних країнах:
  • 1) модель, яка ґрунтується на самостійності інститутів сепарації та розірвання шлюбу;
  • 2) модель, під час застосування якої не розрізняють підстав для сепарації та розірвання шлюбу; саме подружжя повинно зробити вибір щодо застосування того чи іншого інституту;
  • 3) модель, яка побудована на визнанні безпосередньої залежності розірвання шлюбу від сепарації, тобто подружжя, яке бажає розірвати шлюб, має деякий час перебувати у стані сепарації, оформленої рішенням компетентного органу (формальної, а не фактичної сепарації, за якої подружжя не проживає разом з власної волі та не звертається за оформленням такого стану до жодних уповноважених органів).

Інститут сепарації є відносно новим для українського законодавства. КпШС України 1969 року (частина 2 статті 28) було врегулювало можливі правові наслідки фактичної сепарації, тепер їх визначено і СК 2002 року (стаття 57).

Скажімо, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Отже, в судовому порядку може бути спростована презумпція спільності щодо майна, набутого кожним із подружжя під час фактичної сепарації.

У нормах статей 119 та 120 СК України законодавець закріпив формальну сепарацію, тобто встановлення судом того ж наслідку щодо майна та інших майбутніх наслідків.

За національним законодавством інститути окремого проживання та розірвання шлюбу є самостійними, оскільки рішення про розірвання шлюбу суд приймає, якщо його подальше збереження суперечить істотним інтересам одного з подружжя чи їхніх дітей, а підставою для встановлення режиму окремого проживання подружжя є неможливість чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. За відсутності взаємної згоди подружжя на встановлення сепарації волевиявлення одного з них має бути обґрунтованим. Наприклад, перебування одного з подружжя у тривалому відрядженні, на заробітках, його навчання в іншому населеному пункті не може слугувати обґрунтуванням вимоги про застосування судом розглядуваного інституту.

Суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання, якщо виявить розлад подружніх відносин у духовній, фінансовій і фізичній площинах або хоча б в одній із них.

Суд може застосувати інститут сепарації за наявності таких обставин, як хвороба одного з подружжя (наприклад, психічна, коли перебування з такою особою є небезпечним, або безпліддя), подружня зрада, відмова одного з подружжя від співжиття, алкоголізм, наркоманія дружини або чоловіка, велика різниця між ними у віці та зумовлені цим розбіжності у поглядах, належність одного з подружжя до різних сект чи субкультур, реальна загроза життю та здоров’ю одного з подружжя (бійки, знущання, інші ситуації), небезпека для спільних дітей (наприклад, знущання над ними, примушування їх до бродяжництва, безвідповідальне ставлення до них), інших причин, що призвели до розладу відносин між подружжям.

Оцінюючи можливість задоволення прохання подружжя чи одного з них, суд повинен встановити, чи не зашкодить таке рішення істотним інтересам спільних дітей цих осіб.

У національному праві необхідність врахування інтересів дітей при постановлений рішення про сепарацію випливає з принципу охорони дитинства.

Суд також повинен встановити фактичні взаємини сторін і переконатись у доцільності встановлення для подружжя режиму окремого проживання ще й для того, щоб сепарація не стала формальним засобом вирішення спірних майнових питань.

Наприклад, у тому разі, якщо один із подружжя з метою одержання значних доходів і набуття у власність цінного майна для уникнення режиму спільності звертається до суду з позовом про встановлення режиму окремого проживання на певний час чи безстроково і це є єдиним обґрунтуванням звернення, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

У позовній заяві про встановлення режиму окремого проживання позивач може також поєднати вимоги щодо визначення місця проживання дітей, спільного житла чи виселення зі свого житла другого з подружжя, який вселився у це житло у зв’язку з укладенням шлюбу, надання утримання йому чи спільним дітям подружжя. У цій категорії справ доцільною є вимога суду щодо обов’язкової особистої явки обох сторін у судове засідання для з’ясування фактичних обставин справи. Становить інтерес ситуація, за якої один із подружжя звертається до суду з позовом про встановлення режиму окремого проживання, а другий — з зустрічним позовом про розірвання шлюбу (при цьому навіть підстави вимог можуть переплітатися). Рішення суду в такому разі знову ж таки повинно ґрунтуватися на врахуванні того, чия вимога є виваженішою, можливості збереження шлюбу в майбутньому, а також інтересів дітей.

У статті 119 СК України передбачена можливість встановлення судом сепарації не тільки за позовом одного з подружжя, а й за заявою подружжя, яке досягло спільної згоди. Такі категорії справ розглядають за правилами окремого провадження (частина З статті 234 ЦПК України).

Для визначення вимог до змісту такої заяви можна застосувати аналогію закону.

Зокрема за аналогією зі статтею 109 СК України сторони мали б подавати до суду договір про те, з ким із них проживатимуть діти, яку участь у їх вихованні братиме той з батьків, хто проживатиме окремо, або викладати шляхи спільного вирішення цього питання у заяві.

Окрім того, за наявності спільного житла у заяві мали б бути викладені міркування щодо порядку користування ним або тою, хто з подружжя залишиться проживати в ньому. Інакше треба вважати, що між сторонами існує спір і вони не дійшли остаточної згоди щодо встановлення режиму окремого проживання. На зазначені питання суд обов’язково має дати відповідь у рішенні.

Водночас за відсутності спільних дітей і наявності згоди подружжя на сепарацію підстави встановлення режиму окремого проживання не мають важливого значення. Відповідно до національного законодавства стан сепарації не вимагає державної реєстрації.

Щодо правових наслідків встановлення режиму окремого проживання, то відповідно до статті 120 СК України права та обов’язки подружжя не припиняються. Сепарація не є різновидом припинення шлюбу. Норми про неї внесені до глави 11 «Припинення шлюбу» лише за спорідненістю з інститутом його розірвання.

Сепарація не звільняє від збереження подружньої вірності, її встановлення не дає права на укладення іншого шлюбу. Також проживання одного з подружжя з іншою особою у цей період не можна розглядати як конкубінат («фактичні шлюбні відносини»).

Оскільки законодавець закріпив принцип моногамії в шлюбних відносинах, перебування одного з сепарованого подружжя в конкубінаті з іншою особою суперечить моральним засадам суспільства. Тому такі відносини не можуть вважатися сімейними.

Згідно зі статею З СК України подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік з поважних причин не проживають спільно, а сепарація є досить поважною причиною.

Правовими наслідками у разі встановлення режиму окремою проживання є:

1) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі, тобто на нього не поширюється режим спільності;

2) дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, ідо походить від її чоловіка.

У цьому випадку при пред’явленні дружиною копїї рішення суду про встановлення для подружжя режиму окремого проживання реєстрація народження дитини провадиться за заявою матері в порядку, передбаченому для реєстрації народження дитини від батьків, які не перебувають у шлюбі (пункт 13 Правил реєстрації актів цивільного стану).

Треба зауважити, що ці правові наслідки починають діяти з моменту набрання чинності рішенням суду. Отже, й перебіг строку для спростування в майбутньому презумпції батьківства також розпочнеться з моменту набрання чинності рішенням суду про сепарацію.

Відповідно до статті 119 СК України режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.

Однак доцільніше припинити режим окремого проживання за рішенням органу, який його встановив. Формальна сепарація повинна припинятися формально, а фактична — фактично.

Це сприятиме уникненню непорозумінь і різного тлумачення законодавства на практиці.

Безперечно, виникатимуть проблеми зі співвідношенням розглядуваного інституту з розірванням шлюбу, триватимуть дискусії щодо доцільності запровадження зазначених норм у національне законодавство.

Але якщо цей інститут допоможе вберегти хоча б якийсь відсоток одружених від прийняття поспішних, невиважених рішень розірвати шлюб, це стане незаперечним обґрунтуванням необхідності правового регулювання механізму функціонування поряд з іншими ще й такого нового елементу свободи шлюбу, як сепарація.

Ссылка на основную публикацию