Разовий договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом

  • Організація перевезень вантажів автомобільним транспортом
  • Для перевезень торговельних вантажів на короткі відстані найчастіше викорис­товується вантажний автомобільний транспорт, який забезпечує перевезення това­рів від станцій залізниць, зі складів виробничих і сільськогосподарських підпри­ємств на склади оптових підприємств і з цих складів в об'єкти роздрібної та дрібнороздрібної торговельної мережі, для переміщення товарів між магазинами і для виїзної торгівлі.
  • Приклад

За 2006 г. автомобільним транспортом перевезено 154,8 млн т вантажів. Темпи приросту порівняно з аналогічним періодом у 2005 р. становлять 122,8%. Обсяги перевезень вантажів виросли у 23 регіонах України. Найбільшого зростання досягнуто в Чернівецькій (189,1%), Донецькій (174,0), Черкаській (144,6), Кіровоградській (143,2), Тернопільській (140,1) областях (Объемы, 2007).

Основними нормативними документами, які регламентують перевезення ванта­жів автомобільним транспортом, є Статут автомобільного транспорту і Правила пе­ревезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Для перевезень торговельних вантажів підприємствами транспорту загального користування необхідно додержуватися порядку їх планування та організації, який базується на укладанні між перевізниками та замовниками (вантажовід­правниками або вантажоодержувачами) договорів про перевезення вантажів авто­мобільним транспортом. Ці договори є основною формою організаційно-правових документів з планування та організації перевезень.

  1.         Автомобільним транспортом здійснюються перевезення,які класифікуються за:
  2. 1)       належністю транспорту (транспорт загального користування, відомчий транспорт, власний транспорт підприємницьких організацій та формувань);
  3. 2)       відстанню перевезень (приміські, міжміські, міжнародні);
  4. 3)       способами організації і виконання перевезень (централізовані, децентралізовані, прямі, змішані, комбіновані, контейнерні, пакетні);
  5. 4)       тривалістю перевезення (постійні, сезонні, тимчасові);
  6. 5)       видами вантажів (за видами продукції або видами тари);
  7. 6)       розмірами партії вантажів (масові, партійні, дрібнопартійні).
  8. За умовами договору перевезення вантажів перевізник зобов'язується доставити наданий вантаж у пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до договору перевізник і замовник у межах квартального плану визначають місячні плани декадними плановими завданнями на перевезення вантажів. Ha перевезення вантажів автотранспортом замовник надає перевізнику за наявності договору заявку (на день, тиждень, декаду, місяць) (Маркетинг, 2007).

Примітка. Перевезення торговельних вантажів можуть здійснюватися також за разовим до­говором.

Основними документами, які оформляються на перевезення вантажів автотран­спортом, є товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобі­ля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних доку­ментів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених ван­тажів.

Безпосередньо перевезення вантажу покладається на водія автомобіля, а його супровід та охорона вантажу в дорозі — на експедитора, з яким укладається договір про особисту матеріальну відповідальність.

Примітка. Проте досить часто в господарській практиці мають місце випадки, коли функції експедитора за додаткову оплату ви­конує водій автомобіля, а в деяких випадках експедирування вантажів можуть здій­снювати інші посадові особи вантажовідправника або вантажоодержувача, напри­клад товарознавці підприємств оптової або роздрібної торгівлі.

  • Основними етапами технологічного процесу перевезеннявантажів автомобі­льним транспортом є:
  • 1)        приймання вантажу до перевезення;
  • 2)        маркування і плом­бування вантажу;
  • 3)        завантаження автомобіля;
  • 4)        оформлення документації;
  • 5)        здійс­нення процесу перевезення і доставки вантажу одержувачеві;
  • 6)        розвантаження ав­томобіля;
  • 7)        приймання вантажу одержувачем;
  • 8)        проведення розрахунків за пере­везення вантажу.
  • При організації перевезень необхідно правильно визначати потрібну кількість автомобілів для доставки окремих вантажів з метою ефективного використання па­рку автомобілів.
  • Потреба в автомобілях для перевезення окремих вантажів визначається за формулою
  •                                             (10.2)
  • де Азаг – загальна кількість автомобілів;
  •      Qзаг – загальна кількість вантажу, що підлягає перевезенню;

      Qа – добова продуктивність автомобіля, яка розрахову­ється за формулою (4.16) у разі перевезень за маятниковими (лінійними) маршрутами і за формулою (4.17) – за кільцевими маршрутами.

Разовий договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом   ,                                       (10.3)

Разовий договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом  ,                            (10.4)

де L – відстань від вантажовідправника до вантажоодержувача, км; S – загальна довжина одного маршрута (відстань перевезення), км; V – середня швид­кість руху автомобіля на маршруті, км/год; – час на заїзд у проміжні пункти, хв; – загальна кількість заїздів автомобіля за один рейс; Тн.р– час простою автомобіля під навантаженням і розвантажуванням, хв; Тр.а – плановий час роботи автомобіля («перебування в наряді»), год; Tpз – різниця між часом робо­ти вантажоодержувачів і часом, протягом якого завозяться товари, год; Вн – нормативна вантажопідйомність автомобіля, тонн; Кв.н.в – коефіцієнт статичного використання номінальної вантажопідйомності автомобіля, од.

Оплата перевезень вантажів автомобільним транспортом проводиться відповідно до укладеного договору на перевезення вантажів.

Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належно оформлених подорожніх листів разом із товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачу­ється виходячи з часу роботи автомобіля в замовника, – тільки подорожніх листів.

  1. Отже, при перевезенні вантажів необхідна наявність таких документів:
  2. ·         рахунок-фактура;
  3. ·         договір купівлі-продажу, у якому визначається форма доставки;
  4. ·         договір із АТП (якщо доставка відбувається транспортом АТП);
  5. ·         податкова накладна;
  6. ·         видаткова накладна (товарно-транспортна накладна);
  7. ·         подорожній лист (якщо товар вивозиться на умовах самовивезення або транспортом зі сторони).
  8. 12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42

Документи для автомобільних вантажних перевезень — Cargo

Правила документального оформлення автомобільних вантажних перевезень викладені у Законі України “Про автомобільний транспорт”.

Розрізняють внутрішні та міжнародні вантажні перевезення.

Разовий договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом

  • Для виконання внутрішніх вантажних перевезень необхідна наявність таких документів:
  • 1) для перевізника: документ, що підтверджує використання транспортного засобу на законних підставах;
  • 2) для водія:
  • – посвідчення водія відповідної категорії,
  • – реєстраційні документи на транспортний засіб,
  • – товарно-транспортна накладна.
  • У випадку перевезення небезпечних вантажів додатково вимагаються:
  • 1) для перевізника: ліцензія на надання відповідних послуг;
  • 2) для водія:
  • – свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезень небезпечних вантажів;
  • – свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі;
  • – інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
  • У випадку перевезення великогабаритних та важких вантажів додатково необхідна наявність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд важких (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення встановлених законодавчих обмежень складає менше 7%.

Замовник і виконавець вантажних автомобільних перевезень повинні підтвердити факт відносин укладанням договору про перевезення (договору, накладної, квитанції тощо).

Цей документ в обов’язковому порядку повинен містити найменування і місцезнаходження сторін, найменування і кількість вантажу, його пакування, умови та строки перевезення, місце і час призначення і розвантаження, вартість перевезення та інші умови.

  1. До міжнародних транспортних перевезень небезпечних вантажів допускаються резиденти України, досвід роботи яких у галузі внутрішніх вантажних перевезень на договірних умовах складає більше трьох років.
  2. Різні документи вимагаються при виконанні міжнародних автомобільних вантажних перевезень в залежності від громадянства перевізника.
  3. При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України зобов’язані пред’являти:
  4. – дозволи інших країн, територією яких буде виконуватись перевезення;
  5. – дозвіл про узгодження умов і режимів перевезень у випадку перевищення вагових або габаритних обмежень або документ про внесення плати за проїзд важких (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення встановлених законодавчих обмежень складає менше 7%;
  6. – свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
  7. – сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам безпеки руху та екологічної безпеки країн слідування;
  8. – документи на вантаж.
  9. При виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати:
  10. – дозвіл України;
  11. – дозвіл про узгодження умов і режимів перевезень у випадку перевищення вагових або габаритних обмежень або документ про внесення плати за проїзд важких (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення встановлених законодавчих обмежень складає менше 7%;
  12. – свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
  13. – сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки;
  14. – документи на вантаж.
Читайте также:  Стоимость юридического анализа, экспертизы договоров

Основним документом на вантаж є товарно-транспортна накладна. В залежності від типу вантажу до основного документу можуть додаватись ветеринарні, санітарні сертифікати, сертифікати якості, свідоцтва, довідки, паспорти тощо.

Транзит вантажів супроводжується міжнародною накладною CMR, складеною мовою міжнародного спілкування. Крім цього документу в наявності можуть бути рахунок-фактура (Invoice), пакувальний лист (специфікація), вантажна відомість, книжка МДП (Carnet TIR), карнет ATA (Carnet ATA) тощо.

Виконання договорів про перевезення вантажів

За договором про перевезення вантажу транспортна організація — перевіз­ник повинна доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві).

Проте належне виконання договору перевізником обумовлене додержанням ним ряду умов, що випливають із договору або безпосередньо зі статуту (кодексу) і необ­хідні для нормального початку та завершення перевізного процесу. Це, зокрема, стосується стану перевізних засобів.

Перевізник повинен подавати під наванта­ження справні вагони й контейнери, придатні для перевезення певного вантажу, очищені від залишків вантажу і сміття, а в разі потреби — промиті та продезин­фіковані.

Придатність вагонів для перевезення вантажу визначає відправник, за­собами якого здійснюється завантаження, або залізниця, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці, а придатність контейнерів, цистерн та бункер­них напіввагонів — відправник.

Розрізняють справність рухомого складу для перевезення вантажу у техніч­ному та комерційному відношеннях. Вагон чи контейнер може бути технічно справним, однак непридатним для перевезення конкретного вантажу в комерцій­ному відношенні.

Наприклад, контейнер має стійкий сторонній запах, а до наван­таження призначено продовольчі товари, що сприймають цей запах.

Під придат­ністю рухомого складу в комерційному відношенні для перевезення цього вантажу слід розуміти технічний і фізичний стани рухомого складу, від яких за­лежить забезпечення збереженості вантажу при перевезенні.

Тому, якщо пода­ний під навантаження вагон або контейнер за своїм технічним станом або у ко­мерційному відношенні не забезпечить збереження вантажу при перевезенні, вантажовідправник може відмовитися від навантаження його у цей рухомий склад.

При морських перевезеннях вантажів перевізник повинен заздалегідь, до по­чатку рейсу, привести судно в мореплавний стан: забезпечити технічну придат­ність судна до плавання, належним чином спорядити його, укомплектувати екі­пажем і забезпечити всім необхідним, а також привести трюми та всі інші приміщення судна, де перевозиться вантаж, у такий стан, який забезпечував би приймання, перевезення та збереження вантажу (ст. 143 Кодексу торговельного мореплавства)[4]. Такі самі обов'язки перевізника передбачено правилами, що діють на річковому та автомобільному транспорті.

У поняття придатності рухомого складу включається і вимога щодо належно­го опломбування перевізних засобів. Так, завантажені криті вагони та цистерни пломбуються пломбами залізниці, коли вона їх завантажувала, та пломбами від­правника, коли транспортні засоби завантажував відправник. Опломбування пе­рекриває доступ до вантажу під час його перевезення.

Перевізник повинен забезпечити цілість і схоронністьприйнятого до пере­везення вантажу. Цей обов'язок виникає з моменту одержання перевізником вантажу до перевезення і до видачі його одержувачеві у пункті призначення. По­рушення перевізником цього обов'язку призводить до відповідальності за втрату, недостачу, псування чи пошкодження вантажу.

Забезпечення цілості і схорон­ності вантажу включає також додержання особливих правил перевезення, що стосуються певних видів вантажів. Так, вантаж, який швидко псується при пе­ревезенні, потребує додержання відповідних температур.

На автомобільному транспорті контроль за температурним режимом здійснюють контрольно-пропу­скні пункти автотранспортних організацій, що відображається у листі контроль­них перевірок.

Перевізник повинен своєчасно виконати свій обов'язок з доставки вантажу до пункту призначення та видачі його одержувачеві. Строки доставкивстанов­люють транспортні статути (кодекси) або правила перевезення. Якщо строк до­ставки у зазначеному порядку не встановлений, сторони мають право визначити його у договорі (ст.

938 ЦК України). При перевезеннях у прямому змішаному сполученні строки доставки вантажів встановлюють за су­купністю строків доставки їх залізничним та іншими видами транспорту і обчис­люють на основі чинних на цих видах транспорту правил обчислення строків до­ставки (ст. 171 Статуту внутрішнього водного транспорту, ст.

118 Статуту автомобільного транспорту).

Разовий договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом

Існує кілька частин строків доставки вантажу, зокрема на залізничному транспорті вони включають: а) час на виконання необхідних дій з відправлення вантажу; б) час на транспортування, тобто перебування вантажу в дорозі; в) строк на видачу вантажу одержувачеві.

Строк доставки залежить і від швид­кості (вантажної чи великої), якою відправлено вантаж.

Вантаж вважається до­ставленим у строк, визначений законом чи договором, якщо на станції призна­чення його розвантажено засобами залізниці чи вагон (контейнер) з вантажем подано під розвантаження засобами одержувача до закінчення встановленого строку доставки.

При затримці подачі вагонів (контейнерів) під розвантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, що залежать від одержувача, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на стан­цію призначення до закінчення встановленого строку доставки (ст. 41 Статуту залізниць).

На автомобільному транспорті дуже важливою є фіксація у товарно-транспортних накладних часу прибуття й вибуття автомобілів під навантаження або розвантаження. Відповідно до ст.

53 Статуту автомобільного транспорту час прибуття автомобіля під навантаження обчислюється з моменту пред'явлення водієм дорожнього листа в пункті навантаження, а час прибуття автомобіля під розвантаження — з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної наклад­ної у пункті розвантаження. На морському транспорті строки доставки вантажів можуть бути встановлені законом чи договором, а в разі їх відсутності вантаж доставляється відповідно до строків, звичайно прийнятих у морській практиці (ст. 160 Кодексу торговельного мореплавства).

Нарешті, у пункті призначення перевізник повинен видати вантаж одержува­чеві, зазначеному в транспортному документі.

Видача вантажу одержувачеві— завершальний процес перевезення. Пере­візник повинен повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу. Так, залізниця повідомляє одержувача в день прибуття вантажу, проте не пізні­ше 12 годин наступного дня.

Разом з тим одержувач повинен прийняти вантаж від перевізника і вивезти його зі станції (порту) призначення. Одержувач має повністю розвантажити ва­гони, цистерни та контейнери.

Після розвантаження вагони та контейнери мають бути очищені всередині і ззовні.

Очищення і промивання, а в разі потреби дезинфекція вагонів після перевезення тварин, птиці, сирих продуктів та ванта­жів, які швидко псуються, здійснюються засобами залізниці за рахунок одержу­вача.

На автомобільному транспорті до внесення перевізної плати автотранспортні підприємства вантажі до перевезення не приймають (ст. 104 Статуту автомобіль­ного транспорту).

Крім транспортних послуг при перевезенні вантажів, авто­транспортні підприємства за договорами з відправниками чи одержувачами нада­ють за плату додаткові послуги (експедиційні операції, зберігання вантажів тощо). На деяких видах транспорту передбачається винагорода (премія) за до­строкове навантаження або розвантаження транспортних засобів.

Наприклад, за угодою сторін у договорі морського перевезення може бути передбачена винаго­рода за закінчення вантаження судна раніше, ніж це передбачено стадійним ча­сом (ст. 149 Кодексу торговельного мореплавства).

Розділ 2. Загальний огляд інших видів транспортних договорів :

Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом

Перевезення вантажу може здійснюватися в рамках міського, приміського, міжміського та міжнародного сполучення (ч. 1 ст. 4 УЛТГНЕТ).

При цьому у відповідних випадках укладається договір перевезення вантажу або договір фрахтування для перевезення вантажу. Найбільш поширеним на практиці є договір перевезення вантажу, який оформляється транспортної накладної.

Статут на відміну від інших транспортних законів не містить визначення договору перевезення вантажу. Така позиція законодавця цілком виправдана. Позбавлене сенсу дублювання визначення договору, якщо в ньому відсутні будь-які специфічні особливості.

Договором перевезення вантажів автомобільним транспортом притаманні всі ознаки, характерні для даного виду договору. За своєю правовою природою він є реальним, взаємним, оплатним, строковим і формальним.

Він відноситься до числа договорів приєднання, так як вантажовідправник приєднується до умов, запропонованих перевізником і закріпленим в транспортній накладній — документі, яким відповідно до ч. 1 ст. 8 УАТГНЕТ підтверджується укладання договору.

Читайте также:  Про право користування жилим приміщенням.

Цей договір може бути публічним, якщо перевезення вантажу здійснюється транспортом загального користування.

Предмет договору перевезення вантажів автомобільним транспортом має деякі особливості. У раніше діючому УАТ РРФСР основна вимога до послуги з транспортування вантажу, полягало в здійсненні її за найкоротшим маршрутом, відкритого для руху автомобільного транспорту.

Виняток становили випадки, коли по дорожніх умов більш раціональної була перевезення зі збільшенням пробігу. При цьому перевізник повинен був поставити вантажовідправника до відома про збільшення відстані перевезення (ст. 70).

У УАТГНЕТ міститься лише положення про послугу з доставки вантажу в терміни, встановлені договором (ч. 1 ст. 14).

Послуга, що стосується зберігання вантажу, полягає в тому, що, як і на інших видах транспорту, перевізник зберігає доставлений в термінал вантаж тимчасово протягом доби з дня направлення повідомлення вантажоодержувачу про доставку вантажу. Особливість же цієї послуги полягає у визначенні граничного терміну зберігання (30 діб), який оплачується за ставкою, визначеною договором перевезення вантажу.

Сторонами договору перевезення вантажу автомобільним транспортом є перевізник і вантажовідправник.

Перевізник — юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, яка прийняла на себе за договором перевезення обов'язок доставити вантаж до пункту призначення.

На відміну від перевезень іншими видами транспорту діяльність перевізника з перевезення вантажів автомобільним транспортом не ліцензується [1] . Тому тут відсутня обов'язкова на інших видах транспорту вимога до перевізника мати ліцензію.

Відправником вантажу але договором перевезення вантажу автомобільним транспортом є фізична або юридична особа, яка за договором виступає від свого імені або від імені власника вантажу і вказується в транспортній накладній (п. 4 ст.

2 УАТГНЕТ).

На відміну від транспортних джерел, що регулюють перевезення залізничним і внутрішнім водним транспортом, УАТГНЕТ не містить застереження про те, що вантажовідправник може бути фізичною особою виключно у випадках доставки вантажу для особистих (сімейних) потреб.

Зміст договору.

Обов'язки перевізника. Найважливішою обов'язком перевізника при здійсненні перевезення вантажу є дотримання термінів перевезення.

Доставка вантажу в пункт призначення повинна бути здійснена в строки, встановлені договором перевезення вантажу.

Якщо вони в договорі не визначено, вантаж повинен бути доставлений в терміни, встановлені правилами перевезень вантажів.

Відповідно до п. 63 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом доставка вантажу здійснюється:

  • а) в міському, приміському сполученні — в добовий термін;
  • б) в міжміському або міжнародному сполученнях — з розрахунку одну добу на кожні 300 км відстані перевезення.

Термін доставки вантажу обчислюється з 24 годин дня прийому вантажу до перевезення.

У разі затримки доставки вантажу перевізник повинен проінформувати про це вантажовідправника, вантажоодержувача.

Законом встановлено максимальний термін затримки видачі вантажу, після закінчення якого він вважається втраченим з витікаючими правовими наслідками. У ч. 3 ст.

14 УАТГНЕТ вказується, що якщо інше не встановлено договором перевезення вантажу, відправник може вважати вантаж втраченим і вимагати відшкодування збитків, якщо він не був виданий вантажоодержувачу на його вимогу:

  • 1) протягом 10 днів з дня прийняття вантажу для перевезення в міському та приміському сполученнях;
  • 2) протягом 30 днів з дня, коли вантаж повинен був бути доставлений вантажоодержувачу при перевезенні у міжміському сполученні.

Встановлений законом порядок видачі вантажу при доставці його в пункт призначення покладає на перевізника ряд обов'язків. Перевізник повинен видати одержувачу вантаж за адресою, вказаною вантажовідправником у транспортній накладній.

Якщо вантажоодержувач відмовився прийняти вантаж з причин, не залежних від перевізника, останній має право доставити його за вказаною відправником новою адресою, а в разі неможливості доставки вантажу за цією адресою повернути вантаж вантажовідправнику. При цьому перевізник повинен попередньо повідомити його про повернення вантажу.

УАТГНЕТ кваліфікує вказівку нового адреси як переадресування вантажу (ч. 3 ст. 15). Однак закріплений в транспортному законодавстві інститут переадресування вантажу [2] має зовсім іншу правову при-

роду. Відповідно до транспортними законами переадресування означає зміну вантажоодержувача і (або) пункту призначення але ініціативи вантажовідправника або вантажоодержувача. Вона включає, по-перше, подачу письмової заяви замовником автотранспорту про зміну вантажоодержувача і (або) пункту призначення, по-друге, отримання письмової згоди нового вантажоодержувача.

Крім того, переадресування вантажовідправником здійснюється до моменту вручення перевізником вантажоодержувачу транспортної накладної, а вантажоодержувачем — з моменту отримання транспортної накладної і до моменту видачі вантажу. Виконання перерахованих дій є для перевізника гарантією прийняття новим вантажоодержувачем доставленого йому вантажу.

Нічого цього немає в ситуації, коли вантажоодержувач відмовився від прийняття вантажу і вантажовідправник на вимогу перевізника змушений вказати нову адресу доставки вантажу.

Тому не випадково в інших транспортних законах дії вантажовідправника за розпорядженням вантажем (в тому числі по відправці його іншому вантажоодержувачу), який відмовився прийняти вантажоодержувач, що не називаються переадресуванням вантажу.

Але і переадресування, як вона визначена іншими транспортними законами, не знайшла регламентації в УАТГНЕТ.

Порядок перевірки маси вантажу і кількості вантажних місць при видачі вантажу повинен відповідати порядку перевірки маси вантажу і кількості вантажних місць при прийомі вантажу від вантажовідправника в пункті відправлення.

Якщо вантаж доставлений в справних критих транспортних засобах, контейнерах, при наявності справних пломб вантажовідправників, його видача вантажоодержувачу здійснюється без перевірки маси, стану вантажу, кількості вантажних місць.

У УАТГНЕТ закріплені випадки видачі перевізником вантажу з обов'язковою перевіркою його маси, стану й кількості вантажних місць.

До них відносяться: 1) доставка вантажу в критому транспортному засобі, контейнері, прийнятому для перевезення без пломб; 2) доставка вантажу в несправних кузові транспортного засобу, контейнері або в справних кузові, контейнері, але з пошкодженими пломбами вантажовідправника; 3) доставка швидкопсувного вантажу з порушенням терміну доставки, встановленого договором перевезення вантажу, або температурного режиму при перевезенні, встановленого правилами перевезень вантажів.

Якщо при видачі вантажу в тарі або упаковці виявлено їх пошкодження, а також виявлені інші обставини, які могли вплинути на зміну стану вантажу, перевізник зобов'язаний провести перевірку маси, стану вантажу, що знаходиться в пошкодженій тарі або упаковці.

При виявленні недостачі, пошкодження (псування) вантажу перевізник зобов'язаний визначити розмір фактичної недостачі, пошкодження (псування) вантажу.

У разі виникнення необхідності проведення експертизи з метою визначення розміру фактичної недостачі, пошкодження (псування) вантажу, вантажоодержувач або на її вимогу або за власною ініціативою перевізник запрошують експертів у відповідній області.

Ініціатор проведення експертизи зобов'язаний повідомити іншу сторону про запрошення експертів. В іншому випадку результати експертизи будуть вважатися недійсними. Про час проведення експертизи ініціатор зобов'язаний сповістити другу сторону в письмовій формі, якщо інша форма не передбачена договором перевезення вантажу.

Якщо перевізник ухиляється від виклику експертів, а також якщо перевізник або вантажоодержувач ухиляється від участі в проведенні експертизи, ініціатор має право провести експертизу без участі уклоняющейся боку. Послуги експертів підлягають оплаті. Всі витрати по проведенню експертизи оплачує особа, яка замовила експертизу.

УАТГНЕТ передбачено подальше віднесення цих витрат на сторону, винну в нестачі, пошкодженні (псування) вантажу (ч. 15 ст. 15).

Обов'язок перевізника по зберіганню вантажу має свої особливості: по-перше, вона виконується, якщо вантаж доставлений в його термінал; по-друге, закон встановлює граничний термін зберігання вантажу в терміналі перевізника, який становить 30 днів (ч. 2 ст. 16 УАТГНЕТ).

Оскільки ця норма носить диспозитивний характер, сторони можуть передбачити в договорі перевезення інший термін зберігання. Після закінчення граничного терміну зберігання вантажу перевізник направляє вантажовідправнику запит з приводу його вказівок щодо вантажу.

Якщо вказівки не надійдуть протягом чотирьох діб після отримання вантажовідправником запиту, перевізник має право повернути вантаж вантажовідправнику за його рахунок або реалізувати вантаж в установленому порядку. Як зазначено в ч. 4 ст.

Читайте также:  Як виписати колишнього чоловіка?

16 УАТГНЕТ, реалізація вантажу здійснюється за договором купівлі-продажу з урахуванням підтвердженої документами ціни вантажу, а при їх відсутності — виходячи з ціни, яка при порівнянних обставинах звичайно стягується за аналогічні товари, або за ціною, визначеною на підставі експертної оцінки.

Виручена сума за вирахуванням належних перевізнику платежів, пов'язаних з перевезенням і зберіганням вантажу, а також витрат на сто реалізацію, повертається вантажовідправнику. Зазвичай вона перераховується на рахунок вантажовідправника, зазначений в перевізних документах.

Після завершення вивантаження вантажу транспортний засіб, контейнер підлягають очистці. Це обов'язок покладається на вантажоодержувача. У разі ж перевезення вантажів, перелік яких дасться в правилах перевезень вантажів, транспортний засіб, контейнер повинні бути промиті, а при необхідності продезінфіковані. За угодою сторін перевізник може виконати цю роботу за окрему плату.

Обов'язки вантажовідправника, вантажоодержувача. Регулювання УАТГНЕТ обов'язків вантажовідправника, вантажоодержувача не має суттєвих особливостей. Обов'язки вантажовідправника стосуються головним чином оформлення транспортної накладної та оплати перевезення вантажу.

Покладаючи на вантажовідправника обов'язок щодо правильного заповнення транспортної накладної, УАТГНЕТ на відміну від УЖТ і КВВТ стисліше формулює вимоги до її оформлення.

Вони зводяться до вказівкою в ній особливих відміток або необхідних при перевезенні вантажу запобіжних засобів, точної, без спотворень, фіксації відомостей про його властивості.

У Статуті відсутня норма, що встановлює порядок оплати вантажовідправником послуги з перевезення вантажу, тому виконання цього обов'язку базується на положеннях ст. 790 ГК та умови договору перевезення вантажу.

Що стосується обов'язків вантажоодержувача, то однією з них є визначення спільно з перевізником при виявленні незбереження доставленого вантажу розмірів його фактичної недостачі, пошкодження.

У разі необхідності вантажоодержувач або на його вимогу перевізник запрошує експертів для визначення розмірів фактичної недостачі, пошкодження вантажу.

Витрати, пов'язані з проведенням експертизи, оплачує заявила особа з подальшим віднесенням витрат на винного в нестачі, пошкодження вантажу.

Обов'язком вантажоодержувача є також здійснення вивантаження вантажу з дотриманням встановлених нормативів. Не допускається затримка поданих під вивантаження транспортних засобів, контейнерів.

Як вже зазначалося, після вивантаження вантажу транспортний засіб, контейнери повинні бути промиті вантажоодержувачем і при необхідності продезінфіковані.

Закон допускає виконання цієї роботи перевізником при її оплаті вантажоодержувачем.

Термін дії договору перевезення вантажу автомобільним транспортом не має особливостей. Його регулювання присвячена ст. 14 УЛТГНЕТ. У ній визначені дії перевізника при недотриманні встановлених термінів.

У разі затримки доставки вантажу він зобов'язаний повідомити про це вантажовідправника, вантажоодержувача.

Але на відміну від інших транспортних законів ні в УАТГНЕТ, ні в Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом не конкретизовано час інформування про затримку, наприклад, в міжміських перевезеннях.

Форма договору. Документом, що підтверджує укладення договору перевезення вантажу автомобільним транспортом, є транспортна накладна. Її форма, реквізити і порядок заповнення встановлюються правилами перевезень вантажів.

Лицьова сторона транспортної накладної містить відомості, які стосуються вантажовідправнику, вантажоодержувачу, вантажу, транспорту і умов перевезення.

У ній зазначаються найменування та адреси відправника вантажу, вантажоодержувача, необхідні дані про вантаж, такі як: найменування, маса, кількість вантажних місць, а також супровідні документи на вантаж.

Крім того, є відмітки про приймання і здавання вантажу із зазначенням відомостей про місця навантаження і вивантаження і фактичну дату (і часу) прибуття. Що стосується даних про транспорт, то це вказівки вантажовідправника про його параметрах.

Лицьова сторона включає наступний перелік умов перевезення:

  • — Терміни, після закінчення яких вантажовідправник, вантажоодержувач має право вважати вантаж втраченим;
  • — Форма повідомлення про проведення експертизи для визначення характеру ушкоджень та вартості пошкодженого вантажу;
  • — Розміри плати за зберігання вантажу і граничні терміни його зберігання в терміналі перевізника;
  • порядок виконання вантажно-розвантажувальних робіт і робіт з промивки та дезінфекції транспортних засобів;
  • — Розміри штрафу за непред'явлення транспорту для перевезення вантажу, за затримку транспорту, за простій спеціалізованих транспортних засобів.
  • Зворотний бік транспортної накладної містить дані: 1) про перевізника: прізвище, ім'я, по батькові та адреса місця проживання водія, відомості про місцезнаходження юридичної особи — перевізника; 2) про транспортні засоби: кількість, тип, марка, вантажопідйомність в тоннах, місткість.

У ній є застереження і зауваження, що стосуються фактичного стану вантажу, тари, упаковки, маркування і пломб. На зворотному боці зазначається переадресування вантажу, а також вказуються вартість послуг перевізника і порядок розрахунків, дата складання транспортної накладної, проставляються підписи і печатки вантажовідправника, вантажоодержувача, перевізника.

Обов'язок щодо заповнення транспортної накладної покладається на вантажовідправника. З метою безперешкодного здійснення перевезення вантажу закон покладає на вантажовідправника обов'язок докласти до транспортної накладної документи, передбачені санітарними, карантинними та іншими правилами відповідно до вимог законодавства РФ.

Як уже зазначалося, в встановлених випадках перевізник складає також супровідну відомість (ч. 3 ст. 11 УАТГНЕТ). Її форма і порядок заповнення встановлюються правилами перевезень вантажів.

Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом (довгостроковий)

  • Підійде тим, хто збирається замовити перевезення вантажів протягом певного часу (вантажовідправникам і вантажоодержувачам), а також професійним автоперевізникам.
  • За договором додатково можуть надаватися послуги зберігання, навантаження та ін.
  • Для надання послуг при перевезенні вантажу використовуйте договір транспортного експедирування.
  • Поняття та предмет 
  • Договір перевезення — це угода між замовником послуг та перевізником про транспортування вантажу за заявками Замовника з місця його знаходження до місця його призначення протягом певного часу.
  • Предмет угоди — послуга з перевезення вантажу, що надається за заявками Замовника, також до предмета можуть включатись додаткові навантажувально-розвантажувальні роботи, зберігання вантажу та інше.
  • Довгостроковий договір відрізняється від разового тим, що протягом дії цього договору замовник може неодноразово подавати перевізнику заявку для замовлення послуг із перевезень без укладення додаткових договорів, а Перевізник надає такі послуги відповідно до отриманих заявок.
  • Тобто довгостроковий договір призначений для неодноразових замовлень послуг із перевезень на відміну від разового договору, яким передбачається надання послуги тільки один раз.
  • Сторони
  • Учасниками договору можуть бути фізичні особи (у тому числі і підприємці) та юридичні особи.
  • Замовником іменується особа, що замовляє послуги з перевезення,
  • Перевізником — сторона, яка здійснює перевезення.

Істотні умови договору (обов’язково необхідно включити)

  • найменування та місцезнаходження сторін; 
  • найменування та кількість вантажу, його пакування; 
  • умови та термін перевезення; 
  • місце та час навантаження і розвантаження; 
  • вартість перевезення.
  1. Форма договору
  2. Договір перевезення повинен бути укладений у письмовій формі. 
  3. Норми права
  4. Відносини, що виникають за договором перевезення, регулюються Цивільним кодексом України, а також:
  • Господарським кодексом України — якщо сторони є фізичними особами — підприємцями та/або юридичними особами;
  • Законом України «Про транспорт»;
  • Законом України «Про автомобільний транспорт»;
  • Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні».

Укладення договору

Договір вважається укладеним (таким, що набрав чинності) з моменту його підписання, якщо в ньому прописані всі істотні умови (див. «Істотні умови договору»).

Зміна і розірвання 

За згодою сторін можливо змінити або розірвати договір шляхом укладання додаткової угоди. Укладена вона повинна бути в тій формі, що й сам договір.

Ссылка на основную публикацию