Рейдерське захоплення, стаття Кирила Фесика для «Юридичної практики»

                                                          
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 серпня 2006 р. за N 956/12830
Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України
Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» ( 2984-14 ), Указу Президента України від 18 жовтня 2001 року N 992

( 992/2001 ) «Про Національну програму правової освіти населення»,

реалізуючи рекомендації Всеукраїнської міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення та з метою створення належних умов для набуття громадянами необхідного обсягу правових знань та навичок у їх застосуванні, надання безоплатної правової допомоги особам, які потребують соціального захисту та підтримки, а також отримання студентами старших курсів

юридичних спеціальностей практичних навичок юриста Н А К А З У Ю:

1. Затвердити Типове положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України, що додається.
2. Ректорам вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, що здійснюють підготовку фахівців за напрямом «Право», незалежно від форм власності і підпорядкування, забезпечити створення юридичних клінік та їх функціонування відповідно до цього Положення.
3. Департаменту вищої освіти (Болюбаш Я.Я.):
3.1 довести цей наказ до відома вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, що здійснюють підготовку фахівців за напрямом «Право», незалежно від форм власності і підпорядкування і сприяти створенню та підтримці діяльності юридичних клінік;
3.2 у двомісячний термін унести пропозиції щодо приведення у відповідність з ним інших нормативно-правових актів Міністерства освіти і науки України.
4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра освіти і науки України М.Ф. Степка. ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 03.08.2006 N 592
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 серпня 2006 р. за N 956/12830
ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ про юридичну клініку вищого навчального закладу України 1.1. Юридична клініка є структурним підрозділом вищого навчального закладу III — IV рівнів акредитації, що здійснює підготовку фахівців за напрямом «Право», і створюється як база для практичного навчання та проведення навчальної практики студентів старших курсів.
1.2. У своїй діяльності юридична клініка керується законодавством України, Статутом вищого навчального закладу та Положенням про неї, затвердженим керівником навчального закладу.
1.3. Юридична клініка не є юридичною особою.
1.4. Юридична клініка, як структурний підрозділ, може мати відповідні штампи і бланки з власним найменуванням.
1.5. Юридична клініка для досягнення своїх цілей користується майном вищого навчального закладу.
2. Мета та завдання юридичних клінік вищих навчальних закладів України
2.1. Метою юридичної клініки є:
підвищення рівня практичних знань, умінь і навичок студентів юридичних спеціальностей;
забезпечення доступу представників соціально вразливих груп суспільства до правової допомоги;
формування правової культури громадян;
підготовка та навчання студентів у дусі дотримання й поваги до принципів верховенства права, справедливості і людської

гідності;

розширення співробітництва вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців-юристів, із судовими, правоохоронними органами, органами юстиції, державної влади і

місцевого самоврядування, з іншими установами та організаціями;

впровадження в навчальний процес елементів практичної підготовки студентів-правників у сфері юридичних послуг.
2.2. Основні завдання юридичної клініки:
надання студентам юридичної клініки можливості набуття навичок практичної діяльності за фахом;
створення місць для проходження студентами навчальної та виробничої практики;
надання громадянам соціально вразливих верств населення суспільства безоплатних юридичних консультацій;
проведення заходів з правової освіти населення;
забезпечення можливості спілкування студентів під час навчального процесу з фахівцями-практиками судових і правоохоронних органів, інших державних органів та органів

місцевого самоврядування з питань їх діяльності;

створення ефективного механізму обміну інформацією між населенням, засобами масової інформації та юридичною клінікою, що дозволить оперативно реагувати на практичні потреби громадян.
2.3. Відповідно до мети та завдань юридичної клініки вищого навчального закладу, для її повного та ефективного функціонування керівництво юридичної клініки і вищого навчального закладу

організовує й забезпечує:

проведення спецкурсу з «Основ юридичної клінічної практики», де охоплюються засади та функції діяльності юридичних клінік, а

також акцентується увага на основних аспектах юридичної практики;

проведення теоретичних та практичних занять за результатами діяльності юридичної клініки;
проведення правоосвітніх, правороз'яснювальних та інших навчально-практичних заходів;
надання безоплатної правової допомоги з питань захисту прав і свобод людини та організацій з усіх галузей права відповідно до

чинного законодавства України;

проведення роботи з документами правового характеру і базами даних;
підготовку і поширення публікацій для населення з актуальних правових питань;
співпрацю з представниками державних і недержавних органів та організацій;
проведення науково-практичних конференцій, семінарів, тренінгів та інших заходів з актуальних правових питань;
проведення роботи з систематизації й аналізу судової практики України, рішень Європейського Суду з прав людини, вирішення юридичних питань у правоохоронних органах, органах державної влади

і місцевого самоврядування;

співробітництво з іншими юридичними клініками вищих навчальних закладів України та за межами держави.
3. Принципи діяльності юридичних клінік в Україні
Юридична клініка діє за принципами:
поваги до права, справедливості, людської гідності;
спрямованості на захист прав і свобод людини; законності та верховенства права; безоплатності надання правової допомоги; компетентності та добросовісності.
4. Організація діяльності юридичної клініки
4.1. Загальне керівництво юридичною клінікою вищого навчального закладу III — IV рівня акредитації, що здійснює підготовку фахівців за напрямом «Право», здійснює його керівник — ректор (президент), начальник, директор тощо.
4.2. Керівник юридичної клініки призначається на посаду рішенням керівника вищого навчального закладу III — IV рівня акредитації, що здійснює підготовку фахівців за напрямом «Право», за поданням керівника факультету, інституту, філії тощо.
4.3. Структуру та чисельність співробітників юридичної клініки визначає керівник вищого навчального закладу.
4.4. Консультантами юридичної клініки є студенти старших курсів, що навчаються за напрямом «Право» та надають правову допомогу під керівництвом викладачів-кураторів. Порядок і строк їх участі у роботі юридичної клініки, кількість студентів-консультантів визначається відповідним Положенням про юридичну клініку вищого навчального закладу.
4.5. Викладачі-куратори, завідувачі секторами, інші особи (адміністратор, методисти, лаборанти тощо) надають необхідну методичну і теоретичну підтримку студентам-консультантам: вирішують питання про прийнятність справи, її направлення до студента, виступають у ролі куратора за кожним зверненням, а також забезпечують теоретичну підготовку, яка є складовою програми клінічної освіти студента, здійснюють контроль за діяльністю студентів на відповідність правової допомоги вимогам законодавства і професійної етики.
4.6. Вимоги до організації роботи юридичних клінік:
вищий навчальний заклад створює та забезпечує належні умови для функціонування юридичної клініки;
інформація про роботу юридичної клініки та Положення про юридичну клініку вищого навчального закладу оприлюднюються у місцевих засобах масової інформації, а також розміщуються у приміщенні, у якому розташована юридична клініка, у місцях,

Читайте также:  Припинення права на аліменти на дитину у звьязку з набуттям права власності на нерухоме майно

зручних для вільного огляду громадян;

юридична клініка повинна надати клієнту інформацію про прийняття його звернення до розгляду чи обґрунтовану відмову у

такому прийнятті;

юридична допомога, як правило, надається безпосередньо при розгляді звернення. З причин неможливості вирішення питання відразу під час приймання та у разі потреби додаткового вивчення порушеного питання працівниками юридичної клініки може встановлюватись інший строк і порядок розгляду звернення

громадянина;

клієнту повинна бути забезпечена можливість подати керівнику юридичної клініки свій відгук про якість наданої йому правової

допомоги.

4.7. Реєстрація обліку приймання громадян студентами здійснюється за допомогою журнальної форми реєстрації та при наявності відповідного технічного обладнання — комп'ютерної реєстрації.
5. Права та обов'язки студентів
5.1. Приймання студентів до юридичної клініки здійснюється на основі конкурсного відбору. Умови конкурсу встановлюються юридичною клінікою вищого навчального закладу.
5.2. Студент-консультант має право:
одержувати знання та практичні навики для застосування на практиці і використання у майбутній професії;
одержувати матеріали юридичних справ та інформацію про справи, які веде юридична клініка, брати участь в їхньому обговоренні; бути присутніми при розгляді справ, котрими

займаються інші студенти;

користуватися бібліотекою та правовими базами даних юридичної клініки;
брати участь в акціях, кампаніях, проектах, програмах та інших заходах, організованих юридичною клінікою;
проходити на базі юридичної клініки навчальну та виробничу практики в межах навчального плану;
брати участь у вирішенні організаційних питань діяльності юридичної клініки та надавати пропозиції керівництву юридичної клініки щодо вдосконалення її роботи.
5. 3. Студент-консультант юридичної клініки зобов'язаний:
відвідувати теоретичні заняття, семінари, тренінги, брати участь в інших заходах, що проводяться в межах роботи юридичної

клініки;

постійно поглиблювати свої фахові знання та вдосконалювати професійну майстерність;
вести справи з дотриманням етичних норм та збереженням конфіденційності;
дотримуватись правил внутрішнього розпорядку, трудової дисципліни;
точно, вчасно і якісно виконувати рішення та вказівки керівництва юридичної клініки, прийняті у межах його компетенції;
чергувати в юридичній клініці за встановленим графіком, брати участь у консультуванні громадян;
згідно з дорученням керівництва юридичної клініки та відповідно до вимог чинного законодавства брати участь у веденні

справ клієнтів клініки у відповідних органах та установах;

у своїй діяльності керуватися принципами роботи і завданнями юридичної клініки;
надавати письмовий звіт за підсумками циклу проведеної роботи.
6. Матеріально-технічна база юридичної клініки
6.1. Вищий навчальний заклад надає для юридичної клініки приміщення, умови якого дозволяють розташувати засоби та матеріальні ресурси, необхідні для організації навчального процесу, здійснення приймання відвідувачів з метою надання правової допомоги.
6.2. Для матеріального та технічного забезпечення діяльності юридичної клініки надаються комп'ютери, які дозволяють працювати з правовими базами даних, мережею Інтернет, засоби телефонного зв'язку, меблі, канцелярське приладдя тощо.
7. Фінансування юридичної клініки
Фінансування юридичної клініки здійснюється за рахунок коштів вищих навчальних закладів, грантів міжнародних та українських організацій, благодійних внесків громадян і організацій та інших джерел, не заборонених чинним законодавством України.
Директор департаменту вищої освіти Я.Я.Болюбаш

Юридична практика — Practice of law

У найзагальнішому розумінні юридична практика передбачає давання юридична порада клієнтам, складаючи юридичні документи для клієнтів та представляючи клієнтів у юридичному порядку переговорів і суд провадження, такі як позови, і застосовується до професійних служб а юрист або адвокат, адвокат, адвокат, або цивільно-правовий нотаріус.

Однак існує значне збіг між юридичною практикою та різними іншими професіями, де клієнтами представлені агенти. Ці професії включають нерухомість, банківська справа, бухгалтерський облік, і страхування. Більше того, зростає кількість помічники юридичних документів (LDA) пропонують послуги, які традиційно пропонуються лише юристами та їхніми працівниками.

Зараз багато документів може бути створено комп'ютер- сприяння складанню бібліотек, де клієнтам задається ряд питань, які ставить програмне забезпечення для того, щоб побудувати юридичні документи.

Крім того, нормативна консалтингові фірми також надавати консультативні послуги з питань відповідність нормативним актам які традиційно надавались виключно юридичними фірмами.

Читайте также:  З ким із батьків залишається дитина після розлучення?

Сполучені Штати

В Сполучені Штати, юридична практика зумовлена допуск до юридичної практики, а конкретно допуск до бару певного держава або інший територіальний юрисдикція.

Американська асоціація адвокатів та Американський юридичний інститут належать до організацій, які займаються інтересами юристів як професії та оприлюдненням єдиних стандартів професіоналізму та етики, але регулювання адвокатської діяльності залишається за окремими державами, і їх визначення різняться.[1]

Несанкціонована адвокатська діяльність

«Несанкціонована юридична практика» (UPL) — це діяння, іноді заборонене статут, регулювання, або рішення суду.[1]

Визначення

Визначення поняття «несанкціонована адвокатська діяльність» є змінним і часто є узгоджувальним і тавтологічний,[2] тобто, це діяльність адвоката або радникРобота не-юриста за гроші.

[1] Існує певна домовленість, що поява в законно створеному суді в судовому процесі для представництва клієнтів (зокрема, за певну плату) вважається несанкціонованою юридичною практикою.[1][2] Але інші варіації підлягають тлумаченню та суперечливим регламентам, особливо щодо обсягу та ширини заборони.

[1] Юридичний словник Чорного визначає несанкціоновану юридичну практику як «Правову практику особою, як правило, неюристом, яка не отримала ліцензію чи допущена до здійснення адвокатської діяльності в певній юрисдикції».[2]

Перерахування (Третя) Закону, що регулює діяльність юристів, зазначає:

Визначення та тести, які застосовуються судами для розмежування несанкціонованої практики неюристами, були розмитими або суперечливими, тоді як юрисдикції суттєво різнились у описі того, що становить несанкціоновану практику в певних областях.

Певні види діяльності, такі як представництво іншої особи в судовому процесі, як правило, заборонені.

Навіть у цій галузі багато юрисдикцій визнають винятки з таких питань, як судові розгляди позовних вимог та трибунали орендодавців, а також певні провадження в адміністративних органах.

Більше того, багато юрисдикцій уповноважили студентів юридичних факультетів та інших осіб, котрі не допускаються до місцевого самоврядування, представляти незаможних осіб або інших осіб як частину програм клінічної юридичної освіти. . . .[2][3]

Більш суперечливим є позасудова діяльність, зокрема складання документів та надання порад, а також те, чи вважається це несанкціонованою юридичною практикою.

[2][3] Деякі держави визначили «юридичну практику», включаючи тих, хто виступає в якості представника в арбітражі або виступає в ролі арбітрів у суперечках.

[4] Наприклад, дедалі зростає суперечність між юрисдикцією, яка застосовується в різних юрисдикціях, під час арбітражного розгляду у галузі фінансових послуг та державним регулюванням адвокатів.[5] За кількома винятками, загальним правилом є те, що явка в арбітраж не є юридичною практикою.[6]

Суд з питань банкрутства США для Східний округ штату Теннессі вважав, що «надання клієнтам пояснень або визначень таких юридичних термінів мистецтва … саме по собі є наданням юридичної консультації».

[7][8] Бар штату Північна Кароліна постановив, що «визначення термінів закону про запобіжне право, застереження щодо вимог до часу та нагадування про розсилку попередніх повідомлень протягом п’яти-десяти днів з моменту початку роботи, у поєднанні з підготовкою юридичних документів [описаним способом], становлять надання юридичної консультації . «[7][8]

Техас Закон, як правило, забороняє особі, яка не є адвокатом, представляти клієнта у справах про тілесні ушкодження або пошкодження майна, а карає за порушення як проступок.[9] Деякі штати також інкримінують окрему поведінку, коли фальшиво заявляють, що вони адвокат (наприклад, у Техасі це тяжке злочин).[10]

Виконання

Кримінальне законодавство та застосування статуту «Несанкціонована юридична практика (УПЛ)» є найкращим методом організації.

У Флориді несанкціонована адвокатська діяльність є злочином третього ступеня,[11] що карається позбавленням волі на строк до шести місяців[12] та 5000 доларів штрафу.

[13] Нью Джерсі має закон, який робитьбезладні особи правопорушення », щоб свідомо брати участь у несанкціонованій юридичній практиці, та« злочин четвертого ступеня »- вчинення УПЛ, якщо (а) створюється хибне враження, що він є адвокатом; (b) отримує вигоду від UPL, або (c) завдає шкоду UPL.[14][15] Згідно з опитуванням Американської асоціації адвокатів 2015 року, Флорида мала найбільший бюджет — 1,8 мільйона доларів — по всій країні для притягнення до відповідальності за несанкціоновану юридичну практику.[16]

Незважаючи на зацікавленість держави у захисті громадськості та так званих «вчених професій» від того, щоб ними займалися нешкільні особи, і наполягання держави на забезпеченні монополія, існування законів, що регулюють (або визначають) «несанкціоновану юридичну практику», не означає, ipso facto означають, що вони будуть виконуватися.[17]

Історія та майбутнє

Американська асоціація адвокатів запропонувала типові правила щодо несанкціонованої юридичної практики, які суддя Річард Познер характеризується як спроба увічнення монополії на шкоду споживачам.

Читайте также:  Політичні переслідування з використанням Інтерполу: реальні кейси від Дмитра Коноваленко

[14] Суддя зауважив, що адвокатська професія є «картелем постачальників послуг, що стосуються законів суспільства», основним завданням якого є обмеження в'їзду.

«Сучасні економісти називають це»шукаю оренду», але протягом усієї історії кваліфіковані ремесла та професії намагалися підвищити доходи своїх членів, використовуючи владу держави для обмеження в'їзду».[14]

Правова практика офіційно не регулювалася в Росії Арізона на час. Однак Верховний суд Арізони визнав незалежним невід'ємний повноваження регулювати юридичну практику.[18] Статут Арізони, який передбачає кримінальну відповідальність за несанкціоновану юридичну практику, дозволив втратити чинність Захід сонця у 1985 р.

Роуз припускає, що законодавчі пропозиції щодо криміналізації несанкціонованої практики права до цього часу зазнали невдачі через антиадвокатські настрої в політиці Арізони.[19] Більше того, Роуз стверджує, що образу обумовлено непопулярним тлумаченням старого статуту в Росії Стейт Бар проти Арізони Land Title & Trust Co.

, 90 Ariz. 76 (1961). Це рішення наклало санкції на титульну та ріелтерську компанію, яка займається розробкою договорів. Роуз каже: «По всій країні різні юрисдикції розробили численні тести для визначення юридичної практики. Але жоден не є ширшим і не всеохоплюючим, ніж той, що сформульований у Назва Арізони.

«[20]

Участь адвоката

У Сполучених Штатах правила професійної поведінки, як правило, забороняють адвокату допомагати не адвокату займатися несанкціонованою юридичною практикою.

Отже, адвокат не може співпрацювати або ділити гонорари з не-адвокатом при виконанні будь-яких юридичних робіт.

Крім того, адвокат не може наймати адвоката, якому було відмовлено або його було відсторонено від відповідальності, в юридичній практиці, де будуть представлені колишні клієнти адвоката, який був звільнений або відсторонений.[потрібне цитування]

Сінгапур

Несанкціонована адвокатська діяльність

В Сінгапур, є кримінальним правопорушенням, якщо неуповноважена особа вчиняє будь-які дії, які може вчинити лише кваліфікований адвокат, або якщо вона / вона видає себе кваліфікованим юристом. Відповідним положенням є розділ 33 Закону про юридичну професію. Дії, які може вчинити лише кваліфікований юрист, викладені в розділі 33 Закону про юридичну професію та прецедентній практиці.

Дивитися також

Список літератури

  1. ^ a b c d e «Державні визначення юридичної практики» (PDF). Американська асоціація адвокатів. Архів від Оригінальний (PDF) 14 січня 2016 року. Отримано 29 квітня р. 2011.
  2. ^ a b c d e Гарнер, Брайан А., вид.

    (1999). Юридичний словник Чорного (7-е видання). Св. Павла М.Н .: Захід. стор.1191–1192.CS1 maint: додатковий текст: список авторів (посилання)

  3. ^ a b Перероблення (третє) Закону, що регулює діяльність юристів (4 cmt c ed.). Американський юридичний інститут. 1998 рік.
  4. ^ Спектор, Девід М .

    ; Ромеро, Джессіка (перший квартал 2006). «Арбітраж та несанкціонована юридична практика» (PDF). ARIAS Щоквартально США Товариство перестрахування та страхового арбітражу AIDA. 13 (1): 16–19. Архів від Оригінальний (PDF) 25 липня 2011 року. Отримано 18 травня 2011.

  5. ^ «BNA INSIGHTS: Державне регулювання несанкціонованої адвокатської діяльності в галузі арбітражу та медіації: тенденція до дозволу багатоюрисдичної практики в альтернативному вирішенні спорів». Регулювання цінних паперів та звіт про право. Бюро з національних справ. 16 серпня 2010 р. Отримано 18 травня 2011.
  6. ^ Беннет, Стівен К.

    (травень 2002). Арбітраж: основні поняття. Нью-Йорк: Incisive Media, LLC. С. 175–178. ISBN 978-0-9705970-8-3. ISBN 0-9705970-8-8.

  7. ^ a b Будде, Нейт (11 квітня 2014 р.). «Чи може програмне забезпечення практикувати закон? Несанкціонована юридична практика та технології». Журнал про заставу та кредит.

    В архіві від оригіналу 15 квітня 2014 року. Отримано 14 квітня 2014.

  8. ^ a b Державна адвокатура штату Північна Кароліна проти Lienguard, Inc., 2014 NCBC 11
  9. ^ Текс. Код уряду сек. 38.123. Глава 38 кримінального кодексу, що містить 38.122 та 38.123 В архіві 1 травня 2009 р. В Повернення машини
  10. ^ Текс.

    Код уряду сек. 38.122

  11. ^ §454.23 Fla. Stat. (2016) («Будь-яка особа, яка не має ліцензії або іншим чином уповноважена займатися адвокатською діяльністю в цій державі, яка займається адвокатською діяльністю в цій державі або представляє себе громадськістю як кваліфікована для здійснення адвокатської діяльності в цій державі …

    вчиняє кримінальне право ступінь «.

  12. ^ § 775.082 (3) (e) Fla. Stat.(2016)
  13. ^ § 775.083 (1) (c) Fla. Stat. (2016)
  14. ^ a b c Маккартер, Джордж В.К. (1 травня 2003 р.). «Атака ABA на» несанкціоновану «практику права та вибір споживачів».

    Федералістичне товариство досліджень права та державної політики. Отримано 29 квітня р. 2011.

  15. ^ Генеральна Асамблея Нью-Джерсі. «N.J.S.A. 2C: 21-22». Статути Нью-Джерсі. Нью Джерсі.
  16. ^ Дрейпер, Ліндсей (вересень 2015). «Огляд 2015 року неліцензованої практики юридичних комітетів» (PDF). Американська асоціація адвокатів.

    Отримано 17 грудня 2016. Адвокатська колегія штату Флорида продовжує очолювати країну у фінансуванні правозастосування УПЛ, витрачаючи щороку приблизно 1,8 мільйона доларів.

  17. ^ «Несанкціонована практика». Безкоштовний словник. Отримано 29 квітня р. 2011.
  18. ^ In re Creasy, 198 Ariz. 539 (2000). Див.

    Загалом Джонатан Роуз, «Несанкціонована юридична практика в Арізоні: правова та політична проблема, яка нікуди не дінеться», 34 Ariz. St. L.J. 585.

  19. ^ Ідентифікатор на 593.
  20. ^ Піднявся на 588.

зовнішні посилання

Ссылка на основную публикацию