Шлюб, який є недійсним

Шлюб, який є недійсним

Недійсність шлюбу

Недійсність шлюбу (фіктивність) вважається однією з підстави для припинення шлюбних правовідносин. Дані питання в сімейному праві визнається одним з найзаплутаніших і складних.

Шлюб, який є недійсним

Визнання шлюбу недійсним (фіктивним): підстави

Можна виділити наступні підстави для визнання шлюбу недійсним (фіктивним, анульованим):

  1. Якщо порушені умови укладення сімейного союзу (наприклад, відсутня взаємна добровільна згода чоловіка і дружини, або не досягнутий відповідний вік  (18 років));
  2. Існували перешкоди для реєстрації сімейних відносин (зокрема, одна з осіб на момент вже перебувала реєстрації в інших шлюбних правовідносинах, або є існує близька кровна спорідненість подружжя, або шлюб укладено між усиновленою та усиновлювачем, або коли, хоча б одна зі сторін шлюбних правовідносин була визнана судом недієздатною внаслідок психічного розладу);
  3. Якщо один з подружжя приховав від іншого те, що він хворий венеричною хворобою або ВІЛ-інфекцією;
  4. Якщо в момент реєстрації в одного або в обох з подружжя не було реального наміру створити сім’ю (тобто, якщо союз був фіктивним).

Також корисною інформацією на сайті “Розлучення онлайн” сімейного адвоката Скрябіна Олексія Миколайовича для Вас може бути: держмито на розлучення, свідоцтво про розірвання шлюбу, відновлення свідоцтва про розлучення, вік вступу в шлюб в Україні, відновлення шлюбу, розлучення при наявності спільних неповнолітніх дітей, відмова в розірванні шлюбу, розлучення під час вагітності.

Шлюб, який є недійсним

Хто має право вимагати визнання шлюбу недійсним (фіктивним)

Наступне коло осіб має право вимагати того, щоб шлюб був визнаний недійсним (фіктивним, був анульованим):

  • Якщо підставою вважається недосягнення віку вступу в шлюб:
  1. неповнолітній чоловік або його законні представники (батьки, наприклад);
  2. органи опіки та піклування;
  3. прокурор.
  • Якщо підставою вважається відсутність взаємної згоди:
  1. сторона, права якої порушуються укладенням такого шлюбу;
  2. прокурор.
  • Якщо порушений принцип одношлюбності:
  1. чоловік в попередніх шлюбних відносинах;
  2. сумлінний чоловік або дружина;
  3. прокурор.
  • Якщо наявна близька кровна спорідненість або відносини усиновлення:
  1. чоловік або дружина;
  2. прокурор.
  • У разі недієздатності сторони:
  1. дієздатний чоловік;
  2. опікун недієздатної особи;
  3. прокурор;
  4. органи опіки та піклування.
  • Якщо правовідносини фіктивні:
  1. чоловік або дружина, які не знали про фіктивність;
  2. прокурор.
  • Якщо приховано захворювання:
  1. тільки сумлінна сторона правовідносин.

Шлюб, який є недійсним

Документи для визнання шлюбу недійсним

У всіх випадках відповідні відносини можуть бути визнані недійсними (фіктивними) тільки судом, а тому звертатися потрібно саме в цей державний орган. При цьому будуть потрібні такі документи як:

  • позовна заява;
  • свідоцтво про шлюб (або копія відповідного актового запису);
  • докази, що підтверджують позовні вимоги;
  • документ, який підтверджує сплату судового збору.

Шлюб, який є недійсним

У яких випадках суд може відхилити позов про недійсність шлюбу

Суддя може відхилити позов або оголосити сімейні правові відносини законними в тих випадках, коли на час розгляду справи вже відсутні ті обставини, які перешкоджали укладенню шлюбу:

  • якщо неповнолітній чоловік досяг повноліття;
  • якщо присутня  згода особи на укладення союзу;
  • якщо попередні сімейні стосунки припинилися або визнані недійсними;
  • якщо скасовано усиновлення між чоловіком і дружиною;
  • якщо дієздатність особи відновлена;
  • якщо після укладення фіктивного союзу була фактично створена сім’я, присутнє ведення спільного побуту  та виконання сімейних обов’язків.

Суддя має право відмовити в позові, що містить вимогу визнати союз, укладений з неповнолітньою особою, що не визнається дійсним, якщо це необхідно для захисту інтересів неповнолітньої особи, так само як і в ситуаціях, коли така особа не погоджується на визнання правовідносин недійсними.

Відносини не можуть бути оголошені фіктивним після їх припинення, крім випадків порушення вимог про ступінь споріднення, а також вимог про одношлюбність.

Шлюб, який є недійсним

Правові наслідки визнання шлюбу недійсним

Основним правовим наслідок визнання правовідносин недійсними (фіктивними) є те, що вони не породжують правочинів, а також прав і обов’язків подружжя.

Дане правило застосовується до особистих і майнових прав та обов’язків тільки чоловіка і дружини, проте не поширюється на дітей, які народилися у них під час перебування в даному статусі, а також протягом 300 днів після визнання правових відносин, що не відповідають закону. Шлюбний договір також визнається недійсним (фіктивним).

За сумлінним чоловіком суд може визнати право отримання  на відшкодування йому моральної та матеріальної шкоди, і право зберегти прізвище, обране при реєстрації шлюбу.

Корисні матеріали сайту rozluchennya-onlain.com.ua:

rozluchennya-onlain.com.ua

  • Гугл
  • обставини, що виключають недійсність шлюбу
  • шлюб, який є недійсним
  • недійсність шлюбу сімейний кодекс
  • правові наслідки визнання шлюбу недійсним
  • визнання шлюбу недійсним судова практика
  • позов про визнання шлюбу недійсним
  • припинення шлюбу
  • ЯНДЕКС
  • визнання шлюбу недійсним
  • анулювання шлюбу
  • як анулювати фіктивний шлюб
  • наслідки визнання шлюбу недійсним
  • недійсний шлюб це
  • коли можна анулювати шлюб
  • Причиною розлучення
  • АДВЕГО
якщо 17 3.01
або 14 2.48
шлюб 11 1.95
фіктивним 8 1.42
визнання 7 1.24
чоловік 7 1.24
право 6 1.06
прокурор 6 1.06
відносини 5 0.88
один 5 0.88
особь 5 0.88
союз 5 0.88
шлюбний 5 0.88

перевірив Валерій 24.05.2021

Визнання шлюбного договору недійсним згідно зі ст. 103 Сімейного кодексу України

Шлюб, який є недійсним

Зміст:

Підстави недійсності шлюбного договору Чим відрізняється визнання недійсним шлюбного контракту від розірвання Хто має право вимагати визнати угоду недійсною Порядок визнання угоди між подружжям недійсною та перелік необхідних документів Чи визнає суд контракт між подружжям недійсним повністю або частково? Наслідки недійсності контракту Приклад

Шлюбний договір укладається між подружжям з метою регулювання майнових відносин. Однак підписана угода може розглядатись як заперечуваний правочин. Визнання шлюбного договору недійсним відбувається, якщо його положення порушують законодавство та права сторін.

Підстави недійсності шлюбного договору

Шлюбний контракт можливо визнати недійсним лише в судовому порядку. Ініціює процес один із подружжя або третя особа, інтереси якої цей контракт порушує. Звернутися до суду для оскарження правочину можна тільки за наявності підстав, які встановлені Цивільним кодексом (ЦК) України.

“Шлюбний договір має бути анульованим у випадку, коли він ставить у несприятливе становище одну зі сторін, зачіпає інтереси третіх осіб або ж сам шлюб визнаний недійсним”

Законодавство встановлює підстави, з яких контракт може бути визнаним недійсним:

  • недотримання встановленої законодавством нотаріальної форми угоди, або наявність положень, що йдуть всупереч законам України та моральним засадам;
  • укладення контракту чоловіком та жінкою, які не досягли повноліття та укладають шлюб без погодження їх батьків (піклувальників);
  • угоду укладено між особами, які не мають повного обсягу дієздатності (ст. 223 ЦК);
  • одна зі сторін, повністю дієздатна, перебувала у стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій (ст. 225 ЦК);
  • підписання контракту без добровільної згоди однієї зі сторін – внаслідок обману, погроз, насильницьких дій, помилки або використання важких обставин життя особи (ст. 230-233 ЦК);
  • укладена угода порушує законодавчі норми (зокрема, прописані питання щодо особистих прав та обов’язків чоловіка та дружини;
  • наявність положень, що спричиняють збитки одному з подружжя або поставлять його в невигідне положення;
  • включення умов, що зменшують обсяг прав та обмежують інтереси дитини тощо.

За наявності цих підстав або інших, які встановлені в ст. 203 ЦК щодо недійсності укладених правочинів, контракт між подружжям визнається судом недійсним (повністю або частково).

Чим відрізняється визнання недійсним шлюбного контракту від розірвання

У випадку розірвання шлюбного договору між чоловіком та дружиною, цей документ втрачає чинність на майбутній час. Коли аналогічний правочин визнається недійсним, його вважають анульованим і він не діє з того дня, коли угода була укладена.

Якщо чоловік (дружина) усвідомлює, що його права порушені цією угодою, він вправі оскаржити її, навіть після розірвання шлюбу.

Хто має право вимагати визнати угоду недійсною

При виявленні порушення прав та інтересів необхідно звернутися до суду із заявою про визнання шлюбного договору недійсним та скасування його наслідків.

Хто вправі подати заяву до суду:

  • чоловік або дружина;
  • законний представник одного з подружжя (якщо зацікавлена особа не має повного обсягу дієздатності);
  • інші зацікавлені особи (родичі).

Порядок визнання угоди між подружжям недійсною та перелік необхідних документів

Недійсність правочину встановлюється в такому порядку:

  1. Підготовка позовної заяви, достатніх та переконливих доказів для обґрунтування вимог.
  2. Подання пакету документів до суду.
  3. Судовий розгляд, засідання.
  4. Винесення суддею рішення.

До переліку документів, необхідних для суду, входять: позов, ксерокопія паспорту, підтвердження повноважень представника (якщо позов подає третя особа), квитанція про сплату судового збору, свідоцтво про шлюб, шлюбний контракт та докази.

Необхідно звертатися до суду за місцем проживання (прописки) відповідача у справі. До подання заяви треба ретельно готуватися, оскільки саме від етапу підготовки залежить успіх справи. Краще звернутися до досвідченого адвоката із вузькою спеціалізацією на сімейних справах. Він використає свої знання та досвід на захист прав клієнта.

Чи визнає суд контракт між подружжям недійсним повністю або частково?

За наслідками судового розгляду виноситься рішення, яке визнає недійсність угоди, що оскаржується, в повному обсязі або частково. Якщо оскаржені будуть лише певні положення, решта угоди зберігає чинність.

Ст. 217 ЦК встановлює, що недійсність певного пункту угоди не поширюється на інші положення та повний документ, якщо правочин вважатиметься вчиненим і без наявності в ньому тієї частини, яка визнана недійсною.

Наслідки недійсності контракту

Шлюб, який є недійсним

Визнання шлюбного договору недійсним має конкретні наслідки. Всі дії, вчинені за договором, скасовуються, навіть у ситуації, коли вже відбулася передача майна, виконання обов’язків сторін.

Якщо документ був оскаржений у суді, то його чинність припиняється з моменту укладення. За судовим рішенням, подружжя зобов’язані повернути майно, отримане за контрактом.

Майно, що було придбано впродовж спільного проживання подружжя, розглядається як спільне. Його поділ відбувається в рівних частинах, навіть якщо угода передбачала інший порядок.

Читайте также:  Про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.

Приклад

Наведена ситуація наочно демонструє недійсність угоди між подружжям.

Внаслідок ДТП громадянинові І. була заподіяна значна шкода. Громадянин К. був визнаний винним у ДТП, і на нього покладений обов’язок відшкодувати постраждалому заподіяну шкоду. Для того, щоб уникнути сплати повної суми, К.

уклав шлюбний контракт зі своєю дружиною. За цією угодою 90% майна подружжя належало жінці. Дізнавшись про укладення угоди, постраждалий І.

звернувся до суду з позовною заявою та вимогою визнати контракт фіктивним і припинити його дію, оскільки метою укладення було завдати шкоди його інтересам.

Отже, у цій ситуації сталося зловживання правом та використання угоди з іншою метою, для завдання шкоди інтересам третьої особи. Суд винесе рішення про визнання недійсним укладеного правочину.

Якщо ви опинилися в ситуації, коли шлюбний договір завдає шкоди вашим інтересам, і ви не знаєте, як захистити себе або близьких людей, анулювати незаконну угоду, звертайтеся за юридичною допомогою. “Альянс Сімейних Адвокатів” спеціалізується на веденні складних та заплутаних справ. Телефонуйте, пишіть у чат або залиште заявку на сайті. Наші адвокати завжди допоможуть.

Кількість переглядів: 3,097

§ 4. Недійсність шлюбу

§ 4. Недійсність шлюбу

СК містить вичерпний перелік обставин, які слугують під: ставами для визнання шлюбу недійсним. Аналіз їх дозволяє дійти висновку, що недійсним визнається шлюб, зареєстрований в державному органі РАЦС за відсутності хоча б однієї з позитивних умов його укладення, або, навпаки, за наявності хоча б однієї з негативних умов укладення.

Таким чином, недійсність шлюбу пов'язується з порушенням умов укладення шлюбу. Причому одні правники вважають, що визнання шлюбу недійсним — це санкція за порушення сімейного законодавства, яке допускають особи, що укладають шлюб (або одна з осіб), саме при укладенні шлюбу1, інші ж — що це вид сімейно-правової відповідальності.

  • Вважаємо, що визнання шлюбу недійсним становить сімейно-правову санкцію, що належить до засобів захисту, оскільки, на відміну від відповідальності, вона не містить додаткових обтяжень особистого та майнового характеру.
  • Якщо ж при укладанні шлюбу один із подружжя діяв недобросовісно, то це тягне застосування до нього сімейно-правової відповідальності, а саме покладання обов'язку із утримання добросо: вісного подружжя та застосування в інтересах останнього до майна, набутого до визнання шлюбу недійсним, правового режиму спільного майна подружжя.
  • Отже, недійсність шлюбу — це форма відмови держави від визнання укладеного шлюбу як юридично значущого акту, виражена в рішенні суду, винесеному в порядку цивільного судочинства у зв 'язку з порушенням встановлених законом умов укладання шлюбу, що є за своєю суттю заходом захисту.
  • До підстав визнання шлюбу недійсним належать: порушення умов укладення шлюбу, передбачених статтями 22, 24—26 СК; наявність при укладенні шлюбу обставин, що перешкоджають його реєстрації; реєстрація фіктивного шлюбу.
  • Причому, залежно від того, які вимоги закону були порушені при укладенні шлюбу, останні поділяються на: абсолютно недійсні; шлюби, які визнаються недійсними за рішенням суду; шлюби, які можуть бути визнані недійсними судом.
  • Абсолютно недійсними вважаються шлюби, які укладені всупереч встановленим законом перешкодам до їх укладення, а саме, шлюб:

—  зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі (ч. 1 ст. 39 СК), тобто укладенням такого шлюбу порушено основний принцип сімейного права — одношлюбність. У цьому випадку недійсним визнається останній шлюб, оскільки на момент його укладення особа вже перебувала в іншому зареєстрованому шлюбі;

— зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою (ч. 2ст. 39 СК), тобто порушено такий основний принцип сімейного права, як відсутність кровного споріднення;

— зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною (ч. 3 ст. 39 СК). Між тим, якщо один із подружжя внаслідок психічного розладу буде визнаний судом недієздатним після укла: дення шлюбу, то шлюб не вважається недійсним, оскільки на момент його укладення обидва з подружжя були здорові й дієздатні. Він може бути розірваним за заявою дієздатного подружжя в органах РАЦС.

Абсолютно недійсні шлюби вважаються недійсними з моменту їх реєстрації і не потребують судового рішення щодо цього.

Анулювання актового запису відбувається органами РАЦС на підставі заяви заінтересованої особи з наданням відповідних доказів порушення цим шлюбом однієї з указаних засад сімейного права.

Причому актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб, а також розір: вання цього шлюбу (ч. 6 ст. 39 СК).

До шлюбів, які визнаються недійсними за рішенням суду, належать шлюби, укладені без вільної згоди жінки або чоловіка (ч. 1 ст. 40 СК), а також фіктивні шлюби (ч. 2 ст. 40 СК).

Обов'язковою умовою реєстрації шлюбу є вільно і незалежно висловлене взаємне волевиявлення осіб, що одружуються, яке підтверджує їх намір створити сім'ю на підставі укладення шлюбу. Недотримання цієї умови тягне недійсність шлюбу.

У такій ситуації для визнання шлюбу недійсним необхідна наявність вади волі сторін при його реєстрації.

Під вадою волі в сімейному праві розуміють відсутність добровільної згоди на одруження, реєстрація шлюбу під примусом, під впливом обману, омани внаслідок неможливості через свій стан у момент укладення шлюбу усві: домлювати свої дії та керувати ними.

Укладення шлюбу під примусом має місце, коли згода на ук: ладення була виражена однією з сторін під впливом фізичного та психічного насильства чи під загрозою його застосування. При: чому примушення до одруження може виходити від одного з майбутнього подружжя чи від третіх осіб, що діють в його чи в своїх власних інтересах.

Обман — це навмисне введення в оману особи, що одружується. Прикладом обману може слугувати не тільки повідомлення майбутньому чоловіку чи дружині свідомо хибних відомостей, а й свідоме замовчування деяких фактів, що мають істотне значення при укладенні шлюбу.

Омана — це помилкове уявлення особи, що одружується, щодо певних обставин укладення шлюбу.

Омана може сформу: ватися під впливом різних причин, можливо, навіть таких, що не залежать від майбутнього чоловіка і дружини чи дій третіх осіб.

Помилкове уявлення особи, введеної в оману, може виникати як щодо особистості іншого з подружжя, так і щодо юридичної зна: чущості укладення шлюбу.

При визначенні одним із майбутнього подружжя ступеня впливу примусу, обману чи омани на прийняття рішення про укладення шлюбу належить застосувати тільки суб'єктивний критерій, оскільки невідомо точно, як ті чи інші обставини можуть вплинути на конкретну людину в певній ситуації.

Шлюб, укладений з особою, яка в момент реєстрації шлюбу через свій стан не могла усвідомити свої дії та керувати ними, також належить визнати недійсним, оскільки за своєю суттю така особа не може висловити своєї добровільної згоди на укладення шлюбу.

Причинами даного стану можуть слугувати психічний розлад, нервове потрясіння, алкогольне чи наркотичне сп'яніння, фізична травма, тяжке захворювання.

У разі визнання шлюбу недійсним на цій підставі, крім свідчення свідків, суд розглядає документи, що підтверджують стан особи, навіть може бути призначена судово:психічна експертиза.

Фіктивні шлюби. Згідно з ч. 2 ст. 40 СК, фіктивним визнають шлюб, укладений без наміру створити сім'ю, причому це може бути притаманним як для одного з подружжя, так і для обох.

Зазвичай метою укладення фіктивного шлюбу є корисливі міркування майбутнього чоловіка або жінки. Наприклад, бажання одержати право на жиле приміщення, отримання певної користі тощо.

Однак підставою віднесення шлюбу до фіктивного є не укладення його з корисливих мотивів, а саме відсутність в одного чи обох з подружжя наміру створити сім'ю.

Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент роз: гляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду. Відповідно до ст. 41 СК до таких шлюбів відносять шлюби, якщо вони були зареєстровані:

  1. між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною;
  2. між двоюрідними братом і сестрою;
  3. між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;
  4. з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їх нащадків (ч. 3);
  5. з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не надано права на шлюб.

На відміну від ст. 40 СК, яка містить імперативну норму про обов'язковість визнання шлюбу недійсним у судовому порядку, ст. 41 СК встановлює лише можливість, а не обов'язковість цього. При цьому в ч.

2 цієї статті прямо вказується, що вирішення питання дійсності чи недійсності певного шлюбу залежить від того, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Наприклад, якщо шлюб було укладено між усиновлювачем та всиновленим — при скасуванні всиновлення цей шлюб визнається дійсним.

Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини у шлюбі між: усиновлювачем та усиновленою ним дитиною, між двоюрідними братом і сестрою, між тіткою, дядьком та племінником, племінницею, з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.

Коло осіб, що мають право пред'являти до суду позов про визнання шлюбу недійсним: жінка чи чоловік, інші особи, права яких порушені в зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права й інтереси дитини, особи, визнаної недієздатною, чи особи, дієздатність якої обмежена (ст. 42 СК).

Читайте также:  Что нужно знать про агрорейдерство или как понять, когда бизнес в зоне риска

Розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним (ч. 1 ст. 43 СК). Але якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред'явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу (ч. 2 ст. 43 СК).

Позивач не обмежений часовими рамками для подачі заяви про визнання шлюбу недійсним. За загальним правилом, на вимоги, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується. Отже, дійсність шлюбу може бути оскаржена позивачем у будь-який час після його укладення. Шлюб визнають недійсним із дня його укладення.

Правові наслідки недійсності шлюбу. Загальний правовий наслідок визнання шлюбу недійсним полягає в тому, що шлюб вважається таким, що ніколи не існував, а особи, що його уклали, вважаються такими, що раніше не перебували в шлюбі. У подружжя не виникає жодних особистих та майнових прав, що ви: пливають із шлюбу (ст. 45 СК).

Так, не виникає права мати спільне прізвище, права на аліменти, права на частину спільного майна тощо. Зокрема, якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатніх підстав, і підлягає поверненню відповідно до ЦК, але не більш як за останні три роки (ч.

3); особа, яка поселилася у житлове приміщення не набула права на проживання у ньому і може бути виселена (ч. 4); особа, яка змінила прізвище у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу, вважається такою, що іменується ним без достатньої правової підстави (ч. 5).

До майна, придбаного спільно особами, шлюб яких визнано недійсним, застосовуються не норми сімейного законодавства про спільну сумісну власність, а норми ЦК про часткову власність.

Але негативні наслідки застосовуються лише до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від державного органу РАЦС (ч. 6 ст. 45 СК).

Визнання шлюбу недійсним тягне за собою недійсність шлюбного договору, якщо він був укладений такими особами. Як вірно зазначається в літературі, такий договір стає недійсним із моменту його укладення автоматично1. Це пояснюється правовою природою шлюбного договору, який не може існувати без шлюбу.

Винятки із загального правила про правові наслідки недійсності шлюбу передбачені ст. 46 СК та стосуються добросовісного чоловіка чи дружини.

Добросовісним чоловіком або дружиною є та особа, що не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу (про недієздатність або про недосягнення іншим шлюбного віку тощо).

Добросовісність чоловіка чи дружини встановлюється в судовому порядку.

Відповідно до ст. 46 СК добросовісна особа (чоловік чи жінка) має право: на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя; на проживання в жилому приміщенні, в яке вона поселилася в зв'язку з недійсним шлюбом; на аліменти відповідно до закону (статті 75, 84, 86 та 88 СК); на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.

Визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, наро: джених у такому шлюбі (ст. 47 СК). Отже, батьком дитини ви: знається чоловік матері, а діти, народжені в такому шлюбі, пере: бувають у встановленій спорідненості з обома батьками.

Визнання шлюбу недійсним — підстави та порядок анулювання в Україні

Визнання шлюбу недійсним здійснюється виключно у судовому порядку. Підстави для подання позову до суду, щоб вирішити таку суперечку, можуть бути різні.

На хід вирішення справи впливає безліч факторів: час і місце укладання шлюбу, психічний та фізичний стан подружжя в момент його укладання та інші обставини, що мають значення. Визнати союз фіктивним може лише суд.

Допомога адвоката надає можливість правильно сформулювати обставини та причини, які стануть підставою для вирішення спору.

Вартість юридичних послуг

Послуга
Вартість
Примітка
Консультація адвоката від 400 грн
Складання позовної заяви від 2 500 грн
Представництво інтересів позивача або відповідача в суді (комплексно) від 5 000 грн За кожну інстанцію
Представництво інтересів позивача або відповідача в суді (в одному засіданні) від 1 500 грн

Чим складніша ситуація – тим вища ціна. Якщо справа вимагає багато часу на вивчення, збирання та аналіз документів, то й вартість підвищується. Точна ціна залежить від особливостей індивідуального випадку кожного клієнта. Рекомендується записатися на попередню консультацію про визнання шлюбу недійсним(розірвання шлюбу), щоб уточнити нюанси справи та дізнатися про точну вартість послуг спеціаліста.

Підстави визнання шлюбу недійсним

Однією з вагомих підстав виникнення такого спору може стати приховування від партнера свого стану здоров’я, що може призвести до порушення фізичного чи ментального здоров’я іншого партнера.

Наприклад, якщо один із подружжя недієздатний, або страждає на небезпечне психічне захворювання, але вирішив приховати це від дружини/чоловіка, то ця ситуація є вагомою причиною для вирішення спору про законність шлюбу в суді.

Більше того, якщо спадкоємці теж постраждали від цього інциденту, це є серйозною підставою для подання позову про визнання шлюбу недійсним.

Відносини вважаються недійсними і можуть бути визнані такими судом, якщо вони були зареєстровані:

  • між усиновлювачем та усиновленою нею дитиною (частина 5 статті 26 СК України);
  • між двоюрідним братом і сестрою, або між тіткою/дядьком і племінником/племінницею;
  • укладення шлюбу з партнером, який уже мав встановлений зв’язок (офіційні відносини) з іншою особою;
  • з партнером, який приховував наявність тяжкої хвороби, яка може стати загрозою для іншого партнера або для розвитку спадкоємця;
  • з партнером, який не досяг шлюбного віку, відповідно, не мав права на вступ до союзу.

Порядок визнання шлюбу недійсним

Щоб визнати шлюб недійсним, необхідно ґрунтовно підготуватись до цього процесу, оскільки така процедура здійснюється виключно у судовому порядку. Процес включає такі етапи:

  1. Збір інформації, ретельний її аналіз та перевірка отриманих даних (проводиться адвокатом). До суду надходить виключно достовірна інформація, підтверджена фактами та реєстраційними документами. Кожне твердження у позовній заяві має бути підкріплене фактами та доказами.
  2. Суд спілкується з двома сторонами, вивчає надану інформацію та визначає, хто у суперечці прав.
  3. Під час судового засідання обидві сторони можуть захищати свої інтереси. Якщо анулювання союзу заздалегідь узгоджено (суперечка вичерпана), залишається лише залагодити формальності. Якщо один із партнерів не погоджується, проводиться повноцінне судове засідання з розглядом спору в деталях.

Наслідки визнання шлюбу недійсним

Якщо суд визнав відносини недійсними, то така обставина спричиняє низку правових наслідків. Сімейне законодавство виділяє дві групи правових наслідків:

Загальне правило, яке виділяє судова практика, свідчить, що фіктивні відносини не створюють для пари жодних юридичних наслідків. Сума аліментів, отриманих під час фіктивного союзу, підлягає поверненню. Отримане майно ділиться на правах спільної часткової власності.

Особливі наслідки свідчать, що якщо особі не було відомо про перешкоди для реєстрації союзу, вона має право вимагати аліменти, поділ майна, прізвище, отримане під час укладання союзу.

  • Ні, не можна. Винятком є ​​лише аліменти на утримання спільних дітей.
  • Так можна. Попереднє розірвання шлюбу або смерть дружини/чоловіка не є перешкодами для визначення союзу недійсним.
  • Недійсним вважається шлюб, укладений із порушенням вимог ст. 22, 24-26 Сімейного кодексу України.
  • Недійсний шлюб не є причиною виникнення між подружжям прав та зобов'язань, які існують між офіційними чоловіком та дружиною.

Необхідний список документів

Перед поданням позову до суду (для вирішення спору) важливо зібрати повний пакет документів, список яких надасть адвокат, у будь-якому випадку до них входять:

  • Свідоцтво про шлюб.
  • Інформація, яку можна перевірити або довести в суді, а також письмові докази, які підтверджують, що шлюб був укладений внаслідок обману одним із подружжя іншого подружжя.
  • Копії цивільних паспортів подружжя.
  • Довідки медичного характеру, свідоцтво про усиновлення та інші документи, які можуть мати значення для прийняття рішення судом.

Майно, яке набуте у недійсному шлюбі, ділиться навпіл між подружжям.

Допомога адвоката у визнанні шлюбу недійсним

Своєчасне звернення до адвоката є важливою умовою для досягнення позитивного результату у сімейній суперечці.

Під час судового засідання важливо правильно аргументувати обставини, щоб досягти бажаного результату.

Адвокат, як спеціаліст своєї справи, знає всі тонкощі оформлення сімейних суперечок, тому допоможе правильно обґрунтувати факти, а також зібрати необхідний пакет документів для підтвердження сказаних слів.

Адвокат допоможе пояснити у суді такі обставини:

  • ступінь порушення прав позивача у сімейній суперечці;
  • конкретні факти, що послужили появі спору;
  • характер взаємин між подружжям.

Адвокат з розлучень знає особливості сімейних суперечок. Допоможе коректно скласти заяву, з урахуванням наявності або відсутності дітей (маленьких або повнолітніх), загальних сімейних вкладень, наявності бізнесу, кредиту тощо.

Без допомоги фахівця самому впоратися з процедурою визнання шлюбу недійсним/фіктивним (оформлення спору) буде складно. До того ж необхідно скласти заяву про суперечку таким чином, щоб отримати від позову максимальну вигоду.

1. Міжнародне приватне право: поняття, предмет та система

6.3. Правові наслідки визнання шлюбу недійсним та особливості припинення шлюбу

Порущення матеріальних вимог до укладення шлюбу, а також формальних умов, мають своїм наслідком недійсність шлюбу. У міжнародному приватному праві недійсність шлюбу розглядається шляхом застосування колізійного методу.

Читайте также:  Розірвання шлюбу через суд: порядок оформлення 2022

Для припинення (розірвання) шлюбу у світі існує три способи:

1. розірвання шлюбу забо­ронено майже за будь-яких підстав – Аргентина, Ірландія, Іспанія, Колумбія;2. розі­рвання шлюбу можливе на підставі клопотання жінки – Єгипет, Ліван, чоловіка – країни мусульманського права або будь-кого з по­дружжя, проте лише за передбачених в законі підстав, серед яких взаємна згода подружжя на розлучення не зазначена;3. презумпцію, за якою розірвання шлюбу є особистою справою подружжя, і якщо шлюб фактично не існує, відсутні будь-які розумні причини вважати його існуючим юридично.

У більшості країн світу для розірвання шлюбу встановлено судовий порядок. Проте напр. в Японії передбачається і позасудовий порядок розірвання шлюбу. МПрП також відомі випад­ки розлучення за рішенням короля, парламенту тощо.

  • Як проблема форми розірвання шлюбу у випадках змішаних шлюбів, так і, го­ловним чином, проблема вибору права, яке є застосовним до розі­рвання такого шлюбу, стали підставою для виникнення явища, що отримало назву «шкутильгаюче розірвання шлюбу», коли здійсне­не в одній державі розлучення не визнається в іншій.
  • У національному законодавстві недійсність шлюбу та шлюбу, який визнається або може бути визнаним недійсним за рішенням суду.
  • Недійсним є шлюб, зареєстрований:
  • Шлюб визнається недійсним за рішенням суду:
  • Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням су­ду, якщо він був зареєстрований:
  • Відповідно до СКУ, шлюб припи­няється внаслідок смерті одного з подружжя або внаслідок розі­рвання шлюбу.

Розірвання змішаного шлюбу можливе лише у випадках, коли воно задовольняє вимоги обох сторін національних правопорядків. 1. з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстровано­му шлюбі;2. між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а та­кож між рідними братом і сестрою;3. з особою, яка визнана недієздатною.У таких випадках, за заявою заінтересованої особи орган РАЦСу анулює актовий запис про шлюб, при чому він анулюється навіть у разі смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб, а також розірвання цього шлюбу.1. якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чо­ловіка;2. в разі його фіктивносту1. між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною за відсут­ності рішення про скасування усиновлення;2. між двоюрідними братом та сестрою, між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;3. з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;4. з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі.За Мінською конвенцією у справах про розірвання шлюбу за­стосовується законодавство Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя у момент подання заяви. Якщо один з подружжя, є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий — іншої Дого­вірної Сторони, застосовується законодавство тієї Договірної Сто­рони, установа якої розглядає справу про розірвання шлюбу.

6.4. Правовідносини, які виникають з опіки та піклування в міжнародному приватному праві

Відповідно Цивільного кодексу України, опіка встановлюється над особами, які за законом (малолітні – до 14 років) чи за рішенням суду визнаються недієздатними, в той час як піклування – над особами, що вважаються частково недієздатними (неповнолітні – від 14 до 18 років), або дієздатність яких обмежено.

Із регіональних уніфікацій найбільшою мірою України стосу­ється Мінська конвенція 1993р. – ст. 33 – встановлення або скасування опіки та піклування здійснюється за законодавством Договірної Сторони, громадянином якої є особа, щодо якої встановлюється або скасо­вується опіка чи піклування. Що стосується правовідносин між опікуном та піклувальником, та особами, які знаходяться відповід­но, під опікою або піклуванням, то вони регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, установа якої призначила опікуна чи піклувальника. Зобов'язання прийняти опікунство або піклу­вання встановлюється законодавством Договірної Сторони, грома­дянином якої є особа, що призначена опікуном чи піклувальником.

Опікуном або піклувальником особи, яка є громадянином однієї Договірної Сторони, може бути призначеним громадянин іншої Договірної Сторони тільки у випадку, якщо він проживає на території тієї Сторони, де буде здійснюватись опіка чи піклування.

Компетентними у даних правовідносинах є установи Договірних Сторін, громадянином якої є особа, стосовно якої встановлюється або скасовується опіка чи піклування, якщо інше не передбачено цією Конвенцією.

За СКУ опіка та піклу­вання встановлюється над дітьми, які залишилися без батьківсько­го піклування. При чому, опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною у віці від 14 до 18 років.

Опіка, піклування встанов­люється органом опіки та піклування, а також судом.

Опікуном, піклувальником дитини може бути, за її згодою, пов­нолітня дієздатна особа, яка не зловживає спиртними напоями, на­ркотичними засобами, не позбавлена батьківських прав, і коли інтереси такої особи не суперечать інтересам дитини.

Правовідносини між опікуном (піклувальником) та особою, яка перебуває під опікою (піклуванням), визначається правом держа­ви, орган якої призначив опікуна (піклувальника). Якщо особа, яка перебуває під опікою (піклуванням), проживає в Україні, застосо­вується право України, якщо воно є більш сприятливим для цієї особи.

Опіка (піклування), встановлена над громадянами України, які проживають за межами України, визнається дійсною в Україні, якщо проти встановлення опіки (піклування) або проти її визнання немає законних заперечень відповідної консульської установи або дипломатичного представництва України.

Щодо особи, яка не є громадянином України і перебуває в Украї­ні, або її майна, що знаходиться на території України, у разі потреби в інтересах опіки чи піклування можуть бути вжиті заходи для захис­ту прав та охорони майна відповідно до права України.

Про це невід­кладно сповіщається дипломатичне представництво або консульська установа держави, громадянином якої є відповідна особа.

6.5. Основні колізійні питання, пов'язані зі спадкуванням

У межах будь-якого правопорядку природним явищем є смерть фізичних осіб, яка припиняє правоздатність людини і відкриває спадщину.

При виникненні спадкових правовідносин в міжнародному приватному праві виникає ряд колізійних питань, які в кожній країні регламентуються виходячи з внутрішнього законодавства, такими питаннями є:

1. склад спадщини – спадкування виступає правонаступництвом у зв'язку зі смертю фізичної особи.

У багатьох країнах під об'єктом спадкування є все май­но, що залишилось після померлого.

Ст. 1218 ЦКУ під спадщиною розуміє усі права та обов'язки, що належали спадкодав­цеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Окрім того ЦКУ регламентує ряд обєктів, які не входять до спадщини, а саме:

1. особисті немайнові права;2. право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;3. право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, або іншим ушкодженням здоров'я;4. права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, вста­новлені законом;5. права та обов'язки особи як кредитора або боржника, якщо вони є нерозривно пов'язаними з особою спадкодавця і у зв'язку з цим не можуть бути виконані іншою особою.

В англо-американському праві при розгляді питання про склад спадщини має місце інститут так званих «пер­ших грошей».

У США це право на перші долари, за яким один з подружжя, що пережив іншого, успадковує все майно помер­лого, якщо воно не перебільшує фіксованої вартості, розмір якої коливається від 2 тис. дол. у штаті Нью-Йорк до 100 тис. дол.

в Південній Дакоті, а інші спадкоємці за­лучаються до спадщини тоді, коли спадщина за вар­тістю перебільшує встановлені відповідним правом суми.

2. правовий режим майна у складі спадщини – у складі спадщини виокремлюють рухоме та нерухоме майно з різним режимом спадкування:

— нерухомість підкоряється закону місця її знаходження;- рухоме майно підпорядковується особистому закону спадкодавця (Франція, Бельгія, Англія, США, КНР);- єдності всіх компонентів, що склада­ють спадщину, і до неї в цілому застосовується або закон громадян­ства спадкодавця, або закон місця його останнього проживання (Австрія, Гре­ція, Італія, Португалія, Японія).

3. форма спадкового розпорядження є два види спадкового розпорядження:

1. спадкування за законом;2. спадкування за за­повітом. Дані види форм спадкування у різних правових системах використовуються:- одночасно;- окремо (або спадкування за законом, або за заповітом);- альтернативно (за вибором спадкодавця).

3. спадковий договір (застосовується у ряді країн, в тому числі і в Україні). Дані договори відрізняються один від одного залежно від виконавця даного договору. Так, відповідно до ст. 1302 ЦКУ, за спадковим договором одна сторона (набувач) зобовязується виконати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його сметрі набуває право власності на майно відчужувача.

4. форма заповіту. Заповітом у міжнародному приватному праві є волевиявлення спадкодавця, спрямоване на визначення юри­дичної долі його майна після смерті, що складене у формі, яка приписана законом.

Отже, заповіт є односторонньою, цивільно-правовою угодою, до форми якої у різних державах висуваються різні вимоги, а саме:- нотаріально посвідчена письмова форма спадкового розпо­рядження;- олографічна форма – власноручно складений заповіт вважа­ється справжнім волевиявленням спадкодавця, яке не потребує ніякого посвідчення (Нідерланди);- у формі публічного акта (Франція).

5.

визначення спадкоємців, дане питання є одним найскладнішим у спадкуванні, тому що в різних правових системах по-різному вирішуються питання про коло родичів, які мають право брати участь в спадкуванні. Не існує єдності й у питанні про те, чи входить до цього кола той із подружжя, що пережив покійного, чи він виокремлюється з цього кола, отримуючи спеціальний статус.

6.6. Правове регулювання спадковий відносин в міжнародному приватному праві

В міжнародній практиці питання спадкування закріплені в таких конвенціях:

Ссылка на основную публикацию