Строкань: Проти клієнта було відкрито фіктивні кримінальні провадження,  щодо мене —  ініційовано скаргу в КДКА.

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Кримінальний процесуальний кодекс України (далі — КПК) запровадив новий порівняно з раніше діючим інститут — оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування. Перелік відповідних рішень, дій чи бездіяльності, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, встановлено ст. 303 КПК.

Крім того, КПК визначає порядок та умови розгляду окремих скарг і в главі 26 регламентує повноваження слідчого судді, які можуть бути ним реалізовані за результатами такого розгляду.

Водночас окремі процесуальні аспекти регламентовані недостатньо чітко, а в окремих випадках недосконало сформульовано норми, які регулюють порядок вчинення дій та прийняття рішень, фактичне недотримання якого і призводить до звернення осіб з відповідними скаргами.

Наведене зумовлює виникнення проблем судової практики, які в основному спричиняють неоднакове та, відповідно, у певних випадках неправильне застосування положень процесуального законодавства і неналежне вирішення питань, які вносяться на розгляд слідчого судді.

При цьому, з огляду на важливість таких питань для забезпечення виконання завдань кримінального провадження і беручи до уваги доволі велику кількість скарг, які розглядаються слідчими суддями, нагальним є питання забезпечення однакового та правильного застосування норм процесуального законодавства, які регулюють аспекти реалізації у цій сфері повноважень слідчого судді з контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні.

За даними Державної судової адміністрації України, протягом 2015 року до місцевих судів надійшло 547,3 тис. клопотань, скарг, які розглядаються слідчим суддею під час досудового розслідування, що на 17,1 % більше порівняно з 2014 роком, із них — 45,1 тис., або 8,2 % — скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування.

  • Зокрема, у звітний період до місцевих судів надійшло скарг:
  • на бездіяльність слідчого, прокурора — 45117;
  • на рішення слідчого про закриття кримінального провадження — 12790;
  • на рішення прокурора про закриття кримінального провадження — 1037;
  • на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій — 1586;
  • на дії, рішення чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування — 65513;
  • інші скарги — 3381.
  • У 2015 році розглянуто скарг:
  • на бездіяльність слідчого, прокурора — 43589, з них повернуто — 7162, задоволено — 15851;
  • на рішення слідчого про закриття кримінального провадження — 12610, з них повернуто — 1487, задоволено — 6606;
  • на рішення прокурора про закриття кримінального провадження — 1007, з них повернуто — 153, задоволено — 480;
  • на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій — 1566, з них повернуто — 100, задоволено — 523;
  • на дії, рішення чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування — 63711, з них повернуто — 9362, задоволено — 25121;
  • інші скарги — 3386, з них повернуто — 277, задоволено — 1049.

Що стосується апеляційного перегляду ухвал слідчого судді, то у 2015 році до апеляційних судів надійшло 19,5 тис. апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів, або майже 42 % загальної кількості апеляційних скарг, що надійшли відповідно до КПК.

  1. Зокрема, усього розглянуто за апеляційними скаргами ухвал слідчих суддів:
  2. про повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора — 1595, з них залишено без змін — 687, скасовано ухвалу і постановлено нову ухвалу — 908;
  3. про відмову у відкритті провадження за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора — 1146, з них залишено без змін — 680, скасовано ухвалу і постановлено нову ухвалу — 466;
  4. про відмову у задоволенні скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження — 1228, з них залишено без змін — 591, скасовано ухвалу і постановлено нову ухвалу — 637;
  5. про відмову у задоволенні скарги на постанову прокурора про закриття кримінального провадження — 95, з них залишено без змін — 47, скасовано ухвалу і постановлено нову ухвалу — 48.
  6. Враховуючи наведене, метою цього узагальнення є сприяння забезпеченню правильного застосування слідчими суддями процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, що є визначальним з огляду на дотримання законних прав та інтересів людини і громадянина.
  7. Після докорінної зміни процесуального порядку фіксації уповноваженими органами інформації про вчинення кримінального правопорушення, запровадженої КПК, розгляд скарг на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), виявив існування проблем, пов'язаних з необхідністю пошуку належного порядку та підстав задоволення чи відмови у задоволенні відповідних скарг.

Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.

214 КПК обов'язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.

Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов'язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб'єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч. 4 ст. 214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Окрім КПК, нормативні засади, пов'язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.

2016 N 139, прийнятим на виконання вимог КПК.

Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг.

Таким чином, з огляду на чіткий обов'язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст. 214 КПК 24-годинного строку слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора.

Закриття кримінального провадження

В судовій системі інколи трапляються помилки. Уникнути їх дуже важливо для того, щоб відстояти справедливість і власні права. Кримінальне провадження може бути відкритим без достатніх причин, або навпаки, його можуть закрити, коли підстав для цього немає. Однак, такі речі можна оскаржити. Допомогти Вам у цьому може Адвокатське об’єднання Бачинський та партнери.

Кримінальне провадження –  це процес, що включає в себе слідчі дії здійснювані правоохоронними органами щодо діяння, за яке законами України передбачена кримінальна відповідальність.

Досить часто буває так, що результатом досудового розслідування стає його закриття. Цей процес детально описаний у ст. 284 КПК України. Закриття кримінального провадження може відбуватись з різних причин.

Їх список чітко визначений законодавством. Кримінальну справу можуть закрити:

  • якщо буде виявлено, що діяння, щодо якого відкрите провадження, не відбувалось;
  • якщо не буде виявлено складу кримінального правопорушення у цьому діянні;
  • якщо належних, достатніх та допустимих доказів для встановлення провини особи недостатньо, а можливостей отримати їх більше немає;
  • якщо з’явився закон, що скасовує відповідальність за це діяння (діяння декриміналізоване);
  • якщо підозрюваний, обвинувачений помер (але провадження може бути продовжене, якщо це необхідно для його реабілітації);
  • якщо вже існує рішення суду за цим звинуваченням (або ж рішення про його закриття);
  • за бажанням потерпілого у кримінальному провадженні (справи приватного обвинувачення);
  • якщо особу звільнять від кримінальної відповідальності;
  • за відсутності згоди держави, що видала особу;
  • якщо прокурор відмовиться підтримувати державне обвинувачення (за деякими виключеннями);
  • при досягненні податкового компромісу у справах про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 112 КК України.

Рішення про закриття кримінальної справи приймають прокурор або слідчий. Прокурор уповноважений закривати кримінальне провадження щодо особи, якій оголошено про підозру у випадках, передбачених ч. 1 ст. 284 КПК України.

Таке рішення прокурора не перешкоджає пошуку винних та встановленню істини у конкретному кримінальному провадженні у подальшому. Слідчий закриває справу у деяких випадках і то лише тоді, якщо підозрюваних в провадженні немає.

Ними приймається постанова про закриття кримінального провадження. За законом, її можна оскаржити.

Оскарження закриття кримінальної справи

Якщо Ви вважаєте, що кримінальна справа була закрита без достатньої причини, Ви можете оскаржити таке процесуальне рішення. Право на оскарження постанови слідчого про закриття кримінального провадження мають потерпілий, заявник та його законний представник.

Читайте также:  Позовна заява про визнання порядку користування земельною ділянкою та її меж

Оскаржити постанову прокурора про закриття кримінального провадження можуть також підозрюваний, його захисник та законний представник. Подати таку скаргу Ви можете протягом десяти днів з моменту, коли отримаєте копію постанови про закриття справи.

Підставою для подання скарги може бути те, що Сторона обвинувачення не дотримались усіх вимог перед закриттям провадження. Наприклад, якщо не допитали усіх свідків, не знайшли місце злочину або не розглянули усі позиції, вказані у заяві потерпілого, не були виконані усі вказівки процесуального керівника тощо.

Якщо у Вас є підстави вважати, що прокурор або слідчий не дотримались усіх вимог діючого кримінального процесуального Закону, Вам необхідно написати скаргу на постанову про закриття кримінального провадження, зразок якої Ви можете знайти за цим посиланням.

До заяви потрібно буде додати документи, що підтверджують підстави для оскарження. Якщо Ви не маєте якихось з них, Ви в праві вимагати копії у слідчого або прокурора. Документи і заяву, Вам потрібно буде подати до місцевого суду, що знаходиться на території здійснення досудового розслідування.

Такі скарги розглядає слідчий суддя. Розгляд повинен відбутись не пізніше, ніж через сімдесят дві години, після того, як Ви подасте заяву до суду.

На розгляді маєте бути присутні Ви, Ваш захисник або представник/законний представник, а також слідчий або прокурор, чиє рішення Ви оскаржуєте. Однак якщо останні не будуть присутні, Вашу скаргу все одно повинні розглянути.

В результаті судового засідання, слідчий суддя може винести рішення про скасування постанови щодо закриття кримінального провадження, або ж відмовитись задовольняти Вашу скаргу.

Якщо, в результаті розгляду, постанову не скасували, Ви можете подати апеляційну скаргу на ухвалу суду. Якщо суд апеляційної інстанції виявить, що Ваші аргументи достатні для відміни постанови про закриття кримінального провадження, він повинен ухвалити відповідне рішення і скасувати постанову про закриття кримінального провадження.

Апеляційну скаргу потрібно подавати напряму до суду апеляційної інстанції. На це у Вас буде десять днів з моменту проголошення судового рішення або ж з моменту отримання копії такої ухвали. Крім апеляційної скарги та документів (до яких тепер потрібно додати копію оскаржуваного рішення слідчого судді) Вам потрібно буде додати їх копії представнику Сторони обвинувачення.

Розгляд апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді відбувається у декілька етапів. На першому, суддя-доповідач вирішує, чи є підстави для відкриття провадження щодо її розгляду. Так, він може залишити її без руху, повернути, або прийняти рішення відкривати, чи не відкривати апеляційне провадження.

Залишення без руху відбувається тоді, коли у Вашій заяві є якісь недоліки, не вистачає певних документів, тощо. В такому випадку, суддя-доповідач має скласти перелік недоліків та зазначити його відповідній ухвалі. Крім цього, цією ж ухвалою Вам надають строк (не більший за п’ятнадцять днів) на те, щоб їх усунути.

В такому випадку, Ви можете виправити усі недоліки та подати апеляційну скаргу повторно. Якщо немає ніяких перешкод, за три дні, суд прийме рішення про те, щоб відкрити апеляційне провадження.

Також, Ви можете подати ще одну заяву, замість залишеної без руху, але це має бути в межах строку передбаченого законом (в даному випадку – десять днів з моменту, коли Ви отримали оскаржуване рішення). Повернути апеляційну скаргу можуть, якщо Ви не виправите недоліків, вказаних у відповідній ухвалі судді апеляційної інстанції.

 Відмовитись відкривати апеляційне провадження можуть, якщо апеляційна скарга подана на рішення, яке на даній стадії в апеляційній інстанції не оскаржуються.

Після цього, суддя-доповідач призначає дата проведення апеляційного слухання. В даному випадку, його проводить колегія з трьох суддів.

Перед розглядом, судді мають роз’яснити учасникам їхні права та обов’язки, повідомити про те, що засідання фіксують технічними пристроями, оголосити склад суду та з’ясувати, чи довіряють учасники даному складу суду. Після цього, суддя-доповідач доповідає суть апеляційної скарги і з’ясовує, чи заявник підтримує і надалі свою скаргу.

Після цього починається слухання сторін. Вам нададуть слово в першу чергу, оскільки Ви подали апеляційну скаргу. Результатом даного судового розгляду, може бути рішення про відмову або про задоволення Вашої апеляційної скарги.

Як подати клопотання про закриття кримінальної справи

Окрім закриття кримінального провадження без достатніх причин, може статись і зворотна ситуація – проти Вас безпідставно проводять досудове розслідування. Якщо таке сталось, потрібно подати клопотання про її закриття.

Досить часто органи правопорядку безпідставно або ж з метою тиску відкривають кримінальні провадження проти фізичних чи юридичних осіб, які не здійснили нічого протизаконного. Це може бути через звичайне непорозуміння або з мотивів власної вигоди когось з працівників.

Якщо через помилку, або з якихось інших причин, проти Вас було розпочато кримінальний процес, за відсутності складу злочину, справу потрібно негайно закрити, щоб захистити інтереси усіх зацікавлених сторін. Для цього потрібно подати відповідне клопотання.

Фізична особа може подати клопотання напряму прокурору або слідчому. З юридичними особами усе набагато складніше. Якщо справу порушили проти організації, то її керівники та робітники проходять у справі як свідки, до тих пір, поки хтось з них не стане підозрюваним.

При цьому, в законодавстві не означений максимальний термін для розслідування без підозрюваних. Тобто, слідчі зможуть протягом будь-якого часу обшукувати належні/орендовані Вами приміщення, перевіряти документацію та допитувати працівників.

Таке положення є неприйнятним і змінити його треба якомога скоріше.

Для того, щоб більш ґрунтовно підготувати клопотання про закриття кримінального провадження, Ви повинні написати заяву про ознайомлення з матеріалами справи та отримати доступ до зібраних доказів, перед написанням клопотання.

Також, Сторона захисту має самостійно шукати докази невинності, що може становити велику складність, особливо для людини без потрібних навичок і знань. Цей процес займає багато часу, тому почати його необхідно за першої можливості. Після того, як Ви зберете достатні докази своєї невинності, Вам потрібно буде подати їх разом з клопотанням до прокурора або слідчого.

Докази мають бути максимально достовірні, оскільки, якщо Вам відмовлять у закритті кримінального провадження, це рішення неможливо буде оскаржити.

Якщо справу все-таки не вдалось закрити, з перебігом строків досудового розслідування вона все ж опиниться у суді.

Судовий розгляд починається з підготовчого судового засідання, на якому провадження можуть закрити тільки з таких підстав, як відмова від обвинувачення, декриміналізація діяння, тощо.

Якщо відсутність складу чи події злочину виявлять на стадії вже судового розгляду, суд зобов’язаний винести виправдувальний вирок. Також у передбачених Законом випадках, провадження може бути закрито судом як першої інстанції, так і при перегляді справи.

Допомога з закриттям кримінального провадження або з його оскарженням

Для того, щоби процес закриття кримінальної справи, або його оскарження завершився на Вашу користь, треба грамотно аргументувати свої скарги, зібрати необхідні документи та докази, а інколи ще й вдало виступити під час судового засідання.

Знання і навички для цього має далеко не кожен, тому для того, щоб якнайкраще захистити свої інтереси, потрібно скористатись послугами хорошого юриста. Адвокатське об’єднання Бачинський, Коломієць та партнери пропонує Вам свою підтримку у будь-яких справах такого роду.

Наші працівники допоможуть Вам знайти докази, підібрати необхідні документи, правильно написати заяви, скарги та клопотання, а також відстоять Ваші інтереси в суді. З нами Ви можете не боятись бути несправедливо засудженим або ж навпаки, залишитися без справедливої сатисфакції та покарання у разі, якщо Ви стали жертвою кримінального правопорушення.

Наші працівники є кращими професіоналами у своїй сфері. Вони готові надати Вам будь-яку юридичну допомогу під час судових засідань та здійснення слідчих/процесуальних дій у кримінальних провадженнях. Якщо Ви хочете, щоб судова система стала на Вашу сторону, звертайтесь до нас – ми Вам допоможемо.

Як оскаржити рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця – Я и закон

Приватні виконавці в нашій державі, на жаль, не завжди вживають усіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішень та не дотримуються ефективності, своєчасності та повноти вчинення виконавчих дій. Тому важливо знати, як оскаржити їхні рішення, дії, бездіяльність з метою захисту своїх прав.

  • Про це повідомляє «Я і Закон» з посиланням на пресслужбу Мінюсту.
  • Оскаржувати рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця можуть сторони виконавчого провадження (боржник та стягувач), представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб’єкт оціночної діяльності — суб’єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені.
  • Існує два шляхи оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця: позасудовий та судовий порядки.

Позасудовий порядок оскарження

Учасники виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вправі письмово звернутися до Міністерства юстиції України або Ради приватних виконавців України з метою перевірки його діяльності.

На підставі відповідного звернення:

  • Міністерство юстиції України здійснює позапланові перевірки щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця;
  • Рада приватних виконавців України здійснює перевірку діяльності приватного виконавця на предмет дотримання ним статуту Асоціації приватних виконавців України, Кодексу професійної етики приватного виконавця і рішень Ради приватних виконавців України та з’їзду приватних виконавців України, пов’язаних із діяльністю приватних виконавців.
  1. У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України або Рада приватних виконавців України вносять вмотивоване подання до утвореної при Мін’юсті Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
  2. Дисциплінарна комісія розглядає подання та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом 2 місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
  3. За вчинення приватним виконавцем дисциплінарного проступку до нього може застосовуватись одне з таких дисциплінарних стягнень:
  • попередження;
  • догана;
  • зупинення діяльності приватного виконавця строком до 6 місяців,
  • припинення діяльності приватного виконавця.
Читайте также:  Зміни у діяльності тов відповідно до закону 2022

Судовий порядок оскарження

Для того, щоб оскаржити дії, рішення або бездіяльність приватного виконавця в судовому порядку сторони мають право звертатися:

  • до суду, який видав виконавчий документ, − щодо виконання судового рішення;
  • до відповідного адміністративного суду − щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.
  • За подання скарг на рішення, дії, або бездіяльність приватного виконавця до суду як суду, який видав виконавчий документ, судовий збір не сплачується.
  • Сторони виконавчого провадження можуть звернутися до суду з метою оскарження рішень чи дій приватного виконавця:
  • протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів − щодо виконання судового рішення;
  • протягом 3 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, − у разі оскарження рішення приватного виконавця про відкладення проведення виконавчих дій.

Процедура відкриття виконавчого провадження

Відповідно до Законів України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та «Про виконавче провадження» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів та посадових осіб покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках — на приватних виконавців…

Отримання виконавчого документу

  • Для звернення судового рішення до виконання стягувачу в першу чергу необхідно отримати в суді виконавчий документ.
  • Згідно статті 368 Цивільного процесуального кодексу України та статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.
  • Відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Підстава для відкриття виконавчого провадження

Підставою для відкриття виконавчого провадження по виконанню судового рішення є пред’явлений до відповідного відділу державної виконавчої служби виконавчий документ разом із заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження.

Необхідно пам'ятати оскільки однією з законодавчо закріплених причин відмови у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», то доведеться отримуючи виконавчий документ відразу перевірити його і упевнитися, що принаймні ця обставина не перешкодить відкриттю виконавчого провадження.

Отже, у відповідності статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі обов’язково мають бути зазначені його назва, дата видачі, найменування органу, посадової особи, що видали документ, дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ, найменування стягувача і боржника, їх адреси, дата і місце народження боржника та його місце роботи (для громадян), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб), а також резолютивна частина рішення, дата набрання чинності рішенням та строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписано уповноваженою посадовою особою та скріплено печаткою.

Місця виконання судового рішення

  1. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

  2. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.
  3. Якщо йдеться про зобов’язання боржника вчинити певні дії — то за місцем здійснення цих дій.

  4. Право вибору місця виконання між кількома відділами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Таким чином, право вибору місця виконання належить стягувачу в межах вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Заява про відкриття виконавчого провадження

Якщо Ви, являєтеся стягувачем і у Вас в наявності є виконавчий документ, то необхідно написати заяву до відділу ДВС.

У заяві про відкриття виконавчого провадження Ви вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Необхідно зазначити, що Цивільним процесуальним кодексом України і Господарським процесуальним кодексом України передбачено можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача. Законом України «Про виконавче провадження» також передбачені заходи, які можуть забезпечити подальше виконання судового рішення.

  • Так, відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» при відкритті виконавчого провадження за заявою стягувача з метою забезпечення виконання рішення по майнових стягненнях державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.
  • Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника.
  • Тому у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.
  • Якщо від стягувача надійшла заява про накладення арешту на майно та кошти боржника, державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може винести постанову про накладення арешту на майно та кошти боржника.
  • Під час пред'явлення виконавчого документа або його дубліката до виконання разом з ним подаються:
  • 1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за вироком суду — копія опису майна і копія вироку. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився;
  • 2) у разі виконання рішення про конфіскацію майна за постановою суду — копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна;
  • 3) у судових справах, за якими застосовано заходи забезпечення позовних вимог, — копії документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову, у разі якщо такі заходи застосовувалися судом.

Заява про відкриття виконавчого провадження подається до органу ДВС у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

До заяви про відкриття виконавчого провадження, яка подається представником стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

На кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувачем подається окрема заява про відкриття виконавчого провадження.

У разі пред'явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати.

Строки відкриття виконавчого провадження державним виконавцем

В свою чергу державний виконавець, якщо виконавчий документ відповідає усім вищезазначеним вимогам та його пред’явлено до виконання у межах встановленого законом строку і до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення, відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» зобов’язаний: прийняти цей виконавчий документ до виконання та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження

  1. У постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець має зазначити про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

  2. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

  3. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

  4. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

  5. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт.

  6. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

  7. У разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом.
  8. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження підлягають надсиланню стягувачу та боржникові рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше наступного робочого дня.
Читайте также:  Адвокаты и бухгалтеры будут информировать Госфинмониторинг?

Законодавець надав право сторонам виконавчого провадження оскаржити постанову про відкриття виконавчого провадження у десятиденний строк.

Висновок

З огляду на вищевикладене, можна зробити висновок, що для реалізації права на звернення до органів державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження мають бути дотримані певні вимоги Закону:

  • це має бути здійснено у формі заяви з обов’язковим додаванням до неї виконавчого документа (відповідно до вимог статті Закону України «Про виконавче провадження» до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску);
  • сам виконавчий документ повинен відповідати вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» ;
  • заява про відкриття виконавчого провадження має бути подана за місцем виконання відповідного рішення та у межах строків, встановлених для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Дубинський домігся відкриття кримінального провадження проти угруповання Черкаського – витяг з ЄРДР

16:06, 05.06.20

3 хв.

1411

Олександр Дубинський / фото УНІАН

Спеціалізована антикорупційна прокуратура відкрила кримінальне провадження щодо угруповання, що займалося скрутками з ПДВ і за допомогою конвертаційних центрів й отримувала незаконні відшкодування з цього податку. Загальна сума збитку для держбюджету склала 79 млрд грн, збиток оцінюється в особливо великих розмірах.

Про це йдеться у виписці з Єдиного реєстру досудових розслідувань, підписаній керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назаром Холодницьким. Виписку опублікував сайт Dubinsky.pro.

«Провадження №42020000000000953 відкрито щодо голови Держфінмоніторингу Ігоря Черкаського, окремих керівників регіональних підрозділів ДФС та працівників Мінфіну. За зловживання службовим становищем. Слідство доручено детективам НАБУ.

Буде застосовуватися ч. ст. 364 Кримінального кодексу. Це зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки.

Що карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років та забороною обіймати певні посади та діяльністю до 3 років», — сказано у публікації.

Як писав Dubinsky.pro, голова Держфінмоніторингу Ігор Черкаський покривав глобальну схему отримання незаконного відшкодування з ПДВ протягом 2019-2020 років, що призвело бюджетних збитків на 79 млрд грн.

Розкрадання були поставлені на широку ногу і йшли з великим розмахом. Злочинці задіяли широку мережу транзитно-конвертаційних підприємств.

За один тільки лютий 2020 року держбюджет недоодержав 3,5 млрд грн, у схемі брали участь 549 компаній:

  • у Львівській області збитки склали 500 млн грн (задіяно 62 підприємства)
  • в Київській області — 391 млн грн (102 підприємства)
  • у м. Київ — 135 млн грн (116 підприємств);
  • в Донецькій області — 100 млн грн (54) і т. д.

Координував роботу конвертаційних центрів львівський контрабандист-конвертатор Василь Костюк, який діяв в рамках глобальної змови з керівниками Державної податкової служби, Мінфіну та Держфінмоніторингу.

З боку ДПС в схемі була задіяна керівник головного управління ДПС у Донецькій області Ірина Долозіна.

Вона відповідала за роботу «конвертів» на сході та півдні України: в Донецькій, Луганській, Харківській, Запорізькій, Одеській і Миколаївській областях.

З ініціативи помічника міністра фінансів Олександра Кондра були призначені регіональні куратори ПДВ-схеми в кожному регіоні:

  • Київська область — Орест Вітик;
  • місто Київ — Нонна Багмет;
  • Донецька область — Ірина Долозіна;
  • Львівська область — Василь Крисяк;
  • Одеська область — Єгор Федонюк (заступник керівника).

«З боку Держфінмоніторингу, який не міг не знати про незаконні ПДВ-схемі, оскільки в цей орган стікається вся інформація про будь-які значних проведення, все курував Ігор Черкаський: його робота — аналізувати грошові потоки й розслідувати підозрілі угоди, які в цьому випадку очевидні», — йдеться у публікації.

Залучення перекладача в кримінальному провадженні

За примхою адвокатської долі недавно мені довелось захищати двох іноземців в кримінальних справах. В зв’язку з труднощами розуміння ними української мови в обох справах залучались перекладачі.

Але якщо на стадії досудового слідства в обох випадках слідчі залучили їх без спротиву, то суди в підготовчому провадженні відповідне клопотання сторони захисту вирішили діаметрально протилежно: один суд відмовив в його задоволенні, а в іншому випадку колегія суддів вирішила клопотання задовольнити.

Статтею 29 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом. 

Статтею 68 КПК України передбачено, що у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).

Відповідно до вимог підпункту е пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право, якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, — одержувати безоплатну допомогу перекладача.

 Тож чи повинен суддя за першою ж вимогою забезпечувати залучення перекладача? З аналізу наведених вище норм можна зробити висновок – повинен. Але варто звернути увагу на одну деталь – суд має впевнитись, що обвинувачений дійсно не володіє, або недостатньо володіє державною мовою.

Закон не встановлює критеріїв, за якими суд має визначитись в цьому питанні, але певну ясність вносить практика Європейського суду з прав людини. В справі «K.

Проти Франції» (K v France), 10210/82, 7 грудня 1983 року, ЄСПЛ дійшов наступного висновку: «Заявник ще стверджує, що трибунал не дав йому дозволу на користування послугами перекладача, щоб він міг вести свій захист бретонською мовою».

 «… Як видно з рішення трибуналу, заявник народився і здобув освіту у Франції і йому не було важко розуміти й спілкуватися французькою мовою, якою вели провадження в суді.

Конвенційне право на допомогу перекладача, що міститься в підпункті (e) пункту 3 статті 6, очевидно, застосовне тільки в тому випадку, коли обвинувачений не розуміє мови, використовуваної в суді, чи не розмовляє нею».

 В справі «Кускані проти Сполученого Королівства» (Cuscani v United Kingdom), 32771/96, 24 вересня 2002 року ЄСПЛ став на бік заявника та констатував порушення Конвенції:«Суд зауважує, що питання про нібито недостатнє знання заявником англійської мови та його нездатність розуміти перебіг процесу вперше стало актуальним 4 січня1996 року,коли його юристи повідомили суд першої інстанції про бажання заявника визнати себе винним у висунутих проти нього обвинуваченнях. На клопотання адвоката заявника суддя розпорядився забезпечити присутність перекладача на розгляді питання про покарання, що мало відбутися 26 січня 1996 року… Отже, судді дали чітко знати, що заявник мав певні труднощі з розумінням. Однак, як здається, суддя, попри свою ж власну турботу про забезпечення заявникові можливості стежити за подальшим перебігом процесу, піддався впливові адвоката заявника, котрий його переконав у тому, що й сам «дасть ради»… На загальне визнання, суддя залишив відкритим питання про можливість заявника, в разі потреби, попросити допомогти свого брата з перекладом. Суд, однак, думає, що перевірка потреби заявника в перекладі було тим питанням, розв’язувати яке суддя мав би за погодженням із заявником, особливо зважаючи на те, що його вжепопередили про труднощі, які має сам адвокат при спілкуванні з заявником. Варто зазначити, що заявник визнав себе винним у серйозних обвинуваченнях і йому загрожувало суворе покарання позбавленням волі. Отож суддя був зобов’язаний пересвідчитися в тому, що відсутність перекладача на слуханні 26 січня 1996 року не зашкодить заявникові брати повну участь у розв’язанні питання, яке для нього мало вирішальне значення. Зважаючи на обставини цієї справи, не можна сказати, що цю вимогу задоволено застереженням за заявником можливості, без проведення суддею консультацій з останнім, покластися на неперевірені мовні навички його брата…» 

«З урахуванням вищевикладеного, Суд доходить висновку про порушення пункту 1 в поєднанні з підпунктом (е) пункту 3 статті 6 Конвенції».

Отже, суд має ретельно підходити до вирішення питання залучення перекладача і особливу увагу звертати саме на позицію обвинуваченого та його доводи.

Ссылка на основную публикацию