Типовий договір купівлі-продажу майнового паю

Забудовники нерідко пропонують покупцям такий спосіб покупки власного житла, як договір купівлі-продажу майнових прав. Багато хто скептично ставиться до угоди такого роду. Розглянемо переваги і недоліки.

Договір купівлі-продажу майнових прав: що це?

Для залучення коштів і інвестування від фізичних та юридичних осіб будівельні компанії в українській нормативно-правовій базі передбачено кілька механізмів.

Але багато забудовників не зупиняються на наявних варіантах і пропонують купувати власну квартиру за допомогою договору купівлі-продажу майнових прав.

Цей спосіб не йде врозріз з встановленими законодавством заборонами, хоч він зараз в Україні і зустрічається досить рідко

Майнові права – це суб'єктивні права учасників правовідносин, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також з майновими вимогами, що виникають між цими учасниками у зв'язку з обміном і розподілом цього майна.

У випадку з договором купівлі-продажу майнових прав на нерухомість – право володіння, користування і розпоряджання квартирою, яка буде побудована в найближчому майбутньому, але не правом власності. Розглянемо визначення нерухомості і питання тотожності між поняттями нерухомості і майнових прав.

До нерухомих речей (нерухомого майну, нерухомості) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Коментар юриста

Анастасія Сбоєва, старший юрист юридичної фірми «Патріот»

«Сама по собі правова природа цього договору досить неоднозначна. Адже у замовника будівництва до здачі об'єкта в експлуатацію та держреєстрації– право власності виникнути не може відповідно до статті 331 Цивільного кодексу. Тобто незрозуміло, як замовник може продати квартиру, якщо права власності на неї у нього немає».

Типовий договір купівлі-продажу майнового паю

Таким чином майнові права не дорівнюють нерухомості.

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» (ст. 4, частина 3) інвестування та фінансування будівництва обмежується фондами фінансування будівництва, фондів операцій з нерухомістю, інститутами спільного інвестування, випуском цільових облігацій.

Але багато юристів вважають, що договір купівлі-продажу майнових прав цілком законний, так як в угоді об'єктом виступають не квартира в новобудові, а майнові права на неї. По суті, відбувається «прихований продаж» нерухомості за допомогою різних інструментів і конструкцій нормативно-правової бази.

При цьому обходяться законодавчо встановлені заборони, приховуючи справжню мету угоди, але в підсумку закон не порушується ні однієї зі сторін угоди.

Як укладається договір купівлі-продажу майнових прав?

Типовий договір купівлі-продажу майнового паю

Приклад договору купівлі-продажу майнових прав

Форма договору купівлі-продажу майнових прав

Договір купівлі-продажу майнових прав складається в письмовій формі, при цьому до його форми немає жодних спеціальних вимог. У Цивільному кодексі України, стаття 209, вказується, що він може завірятися нотаріально за бажанням сторін, адже цей тип договору не входить в список угод, обов'язкових до реєстрації в Україні. Державна реєстраційна служба з цим згодна.

Проте настійно рекомендуємо нотаріально реєструвати подібну угоду, в іншому випадку ті ж органи реєстраційної служби можуть відмовити в оформленні права власності через відсутність нотаріального посвідчення угоди.

Переваги і недоліки договору купівлі-продажу майнових прав

Договір купівлі-продажу майнових прав приховує в собі чимало особливостей, які при недогляді можуть перетворитися в серйозні проблеми для інвестора.

Мінуси договору купівлі-продажу майнових прав:

  • можливість нецільового використання коштів (наприклад, на будівництво іншого об'єкта);
  • відсутність нагляду за діями забудовника, підрядників з боку третіх осіб;
  • майнові права на житло ніде не реєструються;
  • затягування термінів здачі об'єкта в експлуатацію;
  • перепродаж квартири кільком особам (за допомогою інших способів інвестування).
  • Як вибрати квартиру в новобудові: практичні поради
  • Але більшість проблем, пов'язаних з договорами купівлі-продажу майнових прав, виникає через ненадійність забудовника.
  • Плюси укладення подібної угоди:
  • простота укладання договору (на відміну від випуску облігацій або кооперативних прав);
  • відсутність додаткових платежів (ніяких кооперативних або інвестиційних внесків).

Типовий договір купівлі-продажу майнового паю

Таким чином, мінусів значно більше, хоча і варто відзначити популярність цього виду договору на сучасному українському ринку нерухомості.

На що звернути увагу при покупці майнових прав на нерухомість

Перед підписанням документів і інвестування коштів в нерухомість, зверніть увагу на наступні нюанси, які є вкрай важливими в такій угоді.

Деталі угоди в договорі про купівлю-продаж майнових прав

У договорі повинні бути прописані абсолютно всі деталі угоди:

  • терміни, коли майнові права будуть передані;
  • будівельна адреса будинку;
  • загальна і житлова площа нерухомого майна;
  • номер квартири;
  • кількість кімнат;
  • терміни отримання правовстановлюючих документів на квартиру.

Штрафні санкції та гарантії

Вкрай важливо, щоб в договорі купівлі-продажу майнових прав були прописані дії щодо термінів і штрафних санкцій у разі прострочення отримання правовстановлюючих документів та невиконання зобов'язань в принципі. Також там важливо уточнити, що продавець гарантує передачу майнових прав тільки покупцеві, а не третім особам.

Краще, якщо в договорі крім цього буде прописаний порядок повернення коштів покупцеві, якщо будівництво в якийсь момент так і не завершать.

Дозвільні документи

Як і при будь-якому іншому типі угоди, перед укладанням договору купівлі-продажу майнових прав варто перевірити наявність дозвільних документів на об'єкт будівництва. А інакше можуть виникнути питання в момент отримання правовстановлюючих документів. Тільки перевіривши всі нюанси, ви зможете гарантувати собі безпечну угоду.

Коментар юриста 

Руслан Дмитренко, юрист прокоментував договір:

«Продаж нерухомості здійснюється через укладення Договору купівлі-продажу майнових прав, сутність якого полягає в залученні грошових коштів на фінансування будівництва житла.

Згідно із ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Слід розуміти, що гарантій того, що товар буде створений в майбутньому не має.

Що стосується відповідальності Сторін, то їй присвячений цілий розділ Договору під № 7. Проте він відображає загальні норми законодавства а справжню відповідальність, яка здебільшого стосується Покупця потрібно шукати в інших розділах Договору.

Так наприклад п. 6.1. Договору передбачає, що у випадку розірвання Договору Покупцю повертаються кошти тільки після того як об’єкт буде реалізований іншому Покупцю.

На цьому негативні моменти Договору не закінчуються, п. 6.2. Договору передбачає 5% штрафу від суми, яка підлягає поверненню Покупцю у разі розірвання Договору з його ініціативи або з ініціативи Продавця внаслідок не належного виконання обов’язків Покупцем. Штраф передбачений виключно для Покупця».

Типовий договір купівлі-продажу майнового паю

Житлові комплекси, які використовують в роботі договір купівлі-продажу майнових прав

  • Статус град
  • Сонячна брама
  • Столичний (Васильків)
  • Панорамний (Ірпінь) працюють за попереднім договором майнових прав на квартиру в майбутньому
  • Коцюбинський
  • Шулявський
  • Адмирал Сенявин
  • Софія
  • Адмирал
  • G47 Клубний будинок Гоголевська, 47
  • Перспектива
  • Дмитриевський
  • Гагаринський
  • Люксембург
  • FORT HOUSE
  • Нагорний
  • Романовський
  • Шевченковський квартал
  • Киевські зорі
  • Балковський
  • Група житлових будинків по Французському бульвару
  • Міністерський
  • Парк стоун

Таким чином, можемо підсумувати, що договір купівлі-продажу майнових прав — це одна з найризикованіших схем для придбання нерухомості в новобудові. Проте, якщо ви впевнені в надійності і репутації замовника і в договорі прописані всі вищевказані нюанси, то подібна угода цілком може принести вам бажане.

Порядок укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна

Типовий договір купівлі-продажу майнового паю

  • Порядок укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна
  • Відповідно до статті 655 Цивільного Кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
  • Стаття 181 Цивільного кодексу України встановлює, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
  • Предметом договору купівлі-продажу нерухомого майна можуть бути:
  • Земельні ділянки;
  • Єдині майнові комплекси;
  • Житлові будинки (квартири) або інше нерухоме майно.

Даний правочин укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За статтею 658 ЦК України право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Іншими словами, це положення законодавства означає, що приймати рішення про відчуження майна (визначати його правову долю) має право лише його власник, оскільки за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві не лише сааме майно, а й право власності на нього. Тільки за такої умови у покупця може виникнути відповідне право. Продавець не може передати покупцеві те, на що він сам не має права.

Читайте также:  Внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства

Необхідний перелік документів для вчинення правочину для продавця:

  1. Паспорт та ідентифікаційний номер;
  2. Свідоцтво про шлюб (якщо квартира набувалась/набувається у стані подружжя, у такому випадку, дружина/чоловік дає нотаріально засвідчену згоду на продаж/купівлю даної квартири);
  3. Правовстановлюючі документи;
  4. Технічний паспорт на житло;
  5. Експертна оцінка нерухомості;
  6. Довідка про склад сім᾽ї;
  7. Довідка про відсутність заборгованості по оплаті комунальних послуг;
  8. Свідоцтво про народження дітей та дозвіл від опікунських органів на продаж (якщо діти мають частку в житлі або там зареєстровані).

Необхідний перелік документів для вчинення правочину для покупця:

  1. Паспорт та ідентифікаційний номер;
  2. Паспорт та ідентифікаційний номер дружини/чоловіка покупця (якщо таке має місце);
  3. Свідоцтво про шлюб (якщо квартира набувається у стані подружжя, у такому випадку, дружина/чоловік дає нотаріально засвідчену згоду на купівлю даної квартири);
  4. Свідоцтво про зміну прізвища, ім’я, по-батькові (якщо таке має місце).
  5. Уразі продажу земельної ділянки Витяг ДЗК.

Документами що посвідчують право власності: на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів:

  • Нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором;
  • свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах);
  • свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя;
  • договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно;
  • договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно;
  • договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотеко держателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки;
  • рішенням суду;
  • договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, за наявності відмітки на ньому про реєстрацію відповідних прав тощо.
  1. Документами що посвідчують право власності на земельну ділянку є державний акт, а на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без змін її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.
  2. Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору.
  3. При посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна нотаріус обов’язково:
  • встановлює особи сторін по договору, перевіряє їх дієздатність та правоздатність, з’ясовує дійсність намірів сторін договору;
  • перевіряє законність наданих для посвідчення договору купівлі-продажу документів;
  • перевіряє відсутність податкових застав, арештів, заборон та будь-яких інших обтяжень щодо сторін та відчужуваного нерухомого майна.

Нотаріусом, який посвідчив договір купівлі-продажу, реєструється перехід права власності від продавця на покупця в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Договір купівлі-продажу є підставою для проведення розрахунків між сторонами. Згідно з частиною третьою статті 640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Якщо Ви, або Ваші знайомі зіткнулися з правовими проблемами, просимо звертатися під час карантину, що запроваджений на всій території України з 12 березня по 11 травня 2020 року у зв’язку із загрозою епідемії коронавірусної інфекції, дистанційно у зручний для Вас спосіб:

  • зателефонуйте на безкоштовний номер системи БПД 0 800-213-103 (дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів безкоштовні);
  • зателефонуйте на номер Кам'янського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги –  096-449-51-52 (Viber);
  • зателефонуйте на номер начальника відділу «Вільногірське бюро правової допомоги» – +38 (098) 398-06-52 (з 08.00 год. по 17.00 год. у робочі дні);
  • напишіть на електронну пошту відділу «Вільногірське бюро правової допомоги» – vilnohirske@legalaid.dp.ua;

Чи законно укладати попередні договори купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення — LDN

Маргарита Плахотнюк, адвокат/ІРЦ «Правовий простір»

До Херсонського офісу Мережі правового розвитку при громадській організації «ІРЦ «Правовий простір» звернувся учасник бойових дій з проханням надати правову оцінку укладеному ним попередньому договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Під час консультації виявилося, що подібні договори були масово укладені з військовослужбовцями, тому ситуація потребує широкого висвітлення і деяких застережень.

Суть укладеного договору зводилася до того, що громадянин бере на себе зобов’язання використати своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення та протягом 30-ти днів з моменту приватизації землі зобов’язується продати її юридичній особі, з якою укладено цей попередній договір. Разом із попереднім договором військовослужбовець також оформив у нотаріуса довіреність на його представництво для  здійснення процедури приватизації земельної ділянки (хто є довіреною особою та який обсяг прав передано такій довіреній особі, він не пам’ятав).

  • Вважаємо за необхідне застерегти громадян від укладення подібних правочинів протягом дії мораторію на продаж сільськогосподарських земель, адже на даний час такі договори прямо заборонені чинним законодавством.
  • Так, за змістом пункту 15 Перехідних положень (розділ Х) Земельного кодексу України, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається, зокрема, купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) земельних ділянок, розташованих в масиві сільськогосподарських земель, з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
  • Угоди (зокрема довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

На нашу думку, попередні угоди щодо подальшого відчуження земель сільськогосподарського призначення є нікчемними, тобто, такими, що жодних правових наслідків не породжують та можуть використовуватись недобросовісними підприємствами виключно для залякування захмарними штрафами за невиконання умов договору. Це може бути своєрідним засобом психологічного тиску на громадян, аби спонукати їх укладати договори оренди або користуватися земельною ділянкою після приватизації.

Слід окремо відмітити, що навіть у випадку скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, попередні домовленості, яких було досягнуто під час дії мораторію, не можуть бути реалізовані в силу вищезазначених положень Земельного кодексу України.

Додатково застерігаємо від оформлення довіреностей на представництво на користь малознайомих або незнайомих осіб, а також довіреностей, зміст яких не зрозумілий або передбачає більш широкий спектр повноважень, порівняно із тим, який було усно обумовлено сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 249 Цивільного кодексу України, особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення.

Відмова від цього права є нікчемною.

Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Читайте также:  Почему все больше украинцев выбирает увольнение по соглашению сторон

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Лист : Щодо права власності на паї

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ20.04.2005 N 37-17-2/5492

Щодо права власності на паї

Як передбачено Указом Президента України від 29.01.2001 N 62, в Україні забезпечується вільне здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину.

https://www.youtube.com/watch?v=opctwrXPxVQ

При викупі майнових паїв або часток у майні, що знаходиться у спільній частковій власності, відповідно до Договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, обов'язково укладаються відповідні договори купівлі-продажу, форми яких наведені у Рекомендаціях щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності, затверджених наказом Мінагрополітики від 09.04.2001 N 97.

  • При викупі майнових паїв договори купівлі-продажу укладаються з кожним власником цих паїв і підписуються сторонами договору особисто або довіреною особою, повноваження якої посвідчуються нотаріально.
  • До договорів купівлі-продажу майнового паю обов'язково додаються копії договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній (частковій) власності, та акт приймання-передачі майна співвласниками від підприємства-правонаступника, довіреність на ім'я голови комітету (уповноважену особу) спілки (об'єднання) громадян-співвласників майна на право представляти їхні інтереси, рішення зборів співвласників про продаж часток у спільній власності.
  • Договір купівлі-продажу майнового паю не потребує обов'язкового нотаріального посвідчення, проте його можна посвідчити нотаріально за бажанням сторін відповідно до статті 54 Закону України «Про нотаріат» ( 3425-12 ).
  • Згідно з чинним законодавством у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад вчиняють нотаріальні дії, зокрема посвідчують заповіти та доручення, засвідчують правильність копій документів і виписок з них, а також справжність підпису на документах.

За нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу майнового паю державне мито справляється згідно з підпунктом «д» пункту 3 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 N 7-93 «Про державне мито, тобто 1 відсоток суми договору, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

  1. Щодо видачі нового майнового свідоцтва, то органи місцевого самоврядування за заявою покупця майнових паїв зобов'язані видати на його ім'я нове свідоцтво на сумарну номінальну вартість викуплених майнових паїв.
  2. Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю на підставі договору купівлі-продажу майнового паю до сільської, селищної або міської ради подається засвідчена в установленому порядку копія договору купівлі-продажу майнового паю, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.
  3. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.
  4. Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради.
  5. Оформлені свідоцтва реєструються у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Заступник Міністра агрополітики С.I.Мельник

Праводнік

Договір має виконуватися належним чином відповідно до встановлених умов та вимог закону.×

Сторони повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. ×

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.×

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. ×

Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор — прийняти виконання особисто.×

Кожна із сторін у зобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред’явлення такої вимоги.×

Застосування господарських санкцій до сторони, яка порушила зобов’язання, не звільняє її від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або кредитор відмовився від прийняття виконання зобов’язання.×

Виконання обов’язку може бути покладено боржником на іншу особу із попереднім повідомленням про це кредитора. У цьому разі кредитор зобов’язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.×

Виконання господарського зобов’язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов’язанні. Кредитор зобов’язаний прийняти виконання, запропоноване третьою особою — безпосереднім виконавцем, якщо із господарського договору не випливає обов’язок сторони виконати зобов’язання особисто.×

Кредитор господарського зобов’язання може передати другій стороні, за її згодою, належні йому за договором права на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних питань щодо управління майном або делегувати права для здійснення господарсько-управлінських повноважень. Передачу (делегування) таких прав може бути зумовлено певним строком.×

Передача (делегування) прав тягне за собою обов’язок сторони, яка одержала у результаті такої передачі (делегування) додаткові повноваження, вирішувати відповідне до цих повноважень коло господарських питань та нести відповідальність за наслідки рішень, що нею приймаються.×

Акт передачі прав вважається чинним з дня одержання повідомлення про це боржником, а акт делегування господарсько-управлінських повноважень іншій стороні — з дня офіційного опублікування цього акта.×

Неналежне виконання зобов’язання третьою особою не звільняє сторони від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, передбачених законом.×

У разі невиконання або неналежного виконання обов’язку боржника іншою особою цей обов’язок боржник повинен виконати сам.×

Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов’язанні.×

Кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов’язку частинами.×

Кредитор має право не приймати виконання зобов’язання частинами.×

Кредитор зобов’язаний прийняти від боржника виконання його обов’язку частинами.×

Зобов’язання підлягає виконанню у встановлений договором строк (термін).×

Зобов’язання підлягає виконанню з настанням події, яка неминуче має настати. ×

Боржник має право виконати свій обов’язок достроково.×

Боржник має право виконати зобов’язання достроково.×

Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок лише у встановлений строк (термін).×

Виконання зобов’язання провадиться за встановленою у договорі адресою.×

Господарське зобов’язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов’язання.×

Виконання провадиться за зобов’язанням про передання нерухомого майна — за місцезнаходженням цього майна. ×

Зобов’язання, змістом яких є передача прав на будівлю або земельну ділянку, іншого нерухомого майна, повинно бути виконано за місцезнаходженням будівлі чи земельної ділянки, іншого нерухомого майна.×

Виконання провадиться за зобов’язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, — за місцем здавання товару (майна) перевізникові. ×

Виконання провадиться за зобов’язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, — за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов’язання. ×

Виконання провадиться за грошовим зобов’язанням — за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, — за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов’язання.

Якщо кредитор на момент виконання зобов’язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов’язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов’язаних із зміною місця виконання. ×

Зобов’язання за грошовими обов’язками повинно бути виконано за місцезнаходженням (місцем проживання) кредитора на момент виникнення зобов’язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що кредитор своєчасно повідомив про нього боржника.×

Зобов’язання підлягає виконанню у семиденний термін з моменту отримання боржником письмової вимоги кредитора.×

Виконання провадиться за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. ×

Читайте также:  Адвокат по трудовым делам и спорам

Зобов’язання за іншими обов’язками повинні бути виконані за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника, якщо інше не передбачено законом.×

Платежі за грошовими зобов’язаннями, що виникають із господарських договорів, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.×

Грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях.×

Грошові зобов’язання сторін господарських договорів повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. ×

Сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом долара США до гривні на день платежу.×

Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо сторони мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.×

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов’язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов’язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.×

У разі збільшення встановленого законом неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сума, що виплачується за грошовим зобов’язанням фізичній особі за договором довічного утримання (догляду) та в інших випадках, встановлених договором або законом), пропорційно збільшується.×

Якщо внаслідок виплати збільшеної суми сторона, яка зобов’язана провадити ці виплати, втрачає вигоди, на одержання яких вона могла розраховувати при укладенні договору, на вимогу цієї сторони договір може бути розірваний за рішенням суду.×

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.Користуванням чужими грошовими коштами вважається прострочення виконання майнового (грошового) зобов’язання, обчисленого у певній сумі, що відбувається протягом певного строку. ×

Відсотки за грошовими зобов’язаннями сторін господарських договорів застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.×

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, які нараховуються протягом строку користування цими коштами.×

Боржник має право виконати свій обов’язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов’язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора. 2. Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.×

У разі відсутності кредитора, ухилення його від прийняття виконання або іншого прострочення ним виконання боржник за грошовим зобов’язанням має право внести належні з неї гроші або передати за зобов’язанням цінні папери до депозиту нотаріальної контори або приватного нотаріуса, які повідомляють про це кредитора. Внесення грошей (цінних паперів) до депозиту нотаріальної контори або приватного нотаріуса вважається виконанням зобов’язання.×

Виконання свого обов’язку однією із сторін, яке обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання.×

При зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов’язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов’язанні свого обов’язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов’язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.×

Боржник має право вибору предмета альтернативного зобов’язання (в якому боржник зобов’язаний вчинити одну з двох або кількох дій), що встановлені договором.×

Якщо у зобов’язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов’язок у рівній частці.×

У разі якщо в господарському зобов’язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний з кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати зобов’язання відповідно до частки цієї сторони, визначеної зобов’язанням.×

Кредитор має право відмовитися від виконання зобов’язання у разі неналежного виконання другою стороною обов’язків, що є необхідною умовою виконання.×

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.×

Солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.×

Господарське зобов’язання повинно виконуватися солідарно, у разі якщо це передбачено законом чи договором. При солідарному виконанні господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.×

У разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред’явити боржникові вимогу у повному обсязі. До пред’явлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право виконати свій обов’язок будь-кому із них на свій розсуд.

Боржник не має права висувати проти вимоги одного із солідарних кредиторів заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах боржника з іншими солідарними кредиторами, в яких цей кредитор не бере участі.

Виконання боржником свого обов’язку одному із солідарних кредиторів у повному обсязі звільняє боржника від виконання решті солідарних кредиторів.

Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов’язаний передати належне кожному з решти солідарних кредиторів у рівній частці, якщо інше не встановлено договором між ними.×

У разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.

Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов’язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов’язок решти солідарних боржників перед кредитором.×

Боржник, який виконав солідарний обов’язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов’язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.×

Прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.×

Кредитор, приймаючи виконання господарського зобов’язання, на вимогу боржника повинен видати письмове посвідчення виконання зобов’язання повністю або його частини.×

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. ×

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку.×

У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов’язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.×

Ссылка на основную публикацию