Трудовий договір про роботу за сумісництвом

Трудовий договір з неповним робочим часом

За угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень як під час прийняття на роботу, так і згодом. Угода сторін трудового договору щодо тривалості робочого дня (тижня) чи режиму роботи працівника — одна з необхідних умов такого виду трудового договору.

Варто врахувати, що робота на умовах неповного робочого часу не передбачає будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або від виробітку.

Працівник може бути прийнятий на умовах неповного часу тимчасово та постійно. Прийняття на роботу з неповним робочим часом здійснюється на загальних підставах, але до трудової книжки не вноситься запис щодо неповного робочого часу.

Слід зазначити, що на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що перебуває під її опікуванням або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Трудові договори про роботу за сумісництвом

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи-підприємця. Сумісництво передбачає укладення двох трудових договорів: на основній роботі та роботі за сумісництвом.

  • Сумісництво, як правило, запроваджується у випадку:
  • коли немає можливості прийняти на вакантну посаду (робоче місце) працівника відповідної кваліфікації, не зайнятого на іншій роботі;
  • якщо на роботі за сумісництвом не потрібне навантаження протягом повного робочого дня (зміни).
  • Сумісництво може бути двох видів: в одній чи різних організаціях або роботодавця – фізособи.

Щоб працювати за сумісництвом, не потрібно згоди роботодавця за місцем основної роботи.

Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися керівниками державних підприємств, установ і організацій разом із профспілковими органами лише щодо працівників окремих професій і посад, зайнятих на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров’я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.

Тривалість роботи за сумісництвом, як правило, не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу.

Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Оплата відпустки чи виплата компенсації за невикористану відпустку провадиться сумісникам відповідно до чинного законодавства України про працю.

  1. Запис у трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом робиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи.
  2. Не є сумісництвом робота, визначена Переліком робіт, що додається до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій: літературна робота, у тому числі з редагування, перекладу та рецензування окремих творів, яка оплачується з фонду авторського гонорару; технічна, медична, бухгалтерська та інша експертиза з разовою оплатою праці; педагогічна робота з погодинною оплатою праці обсягом не більше 240 годин на рік.
  3. Трудові договори з суміщенням професії (посади)

Суміщення професій (посади) є виконання на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, з доплатою за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника. У цьому разі додатковою умовою трудового договору є суміщення професій (посад). Ця умова трудового договору встановлюється за угодою його сторін.

  • Не слід плутати суміщення професій (посад) із сумісництвом:
  • по-перше, робота за сумісництвом виконується, як правило, на іншому підприємстві, а при суміщенні професій (посад) — на тому ж підприємстві, що є основним місцем роботи працівника;
  • по-друге, суміщення професій (посад) здійснюється в межах нормального робочого дня (робочої зміни), а сумісництво — у вільний від основної роботи час;

по-третє, при сумісництві оплата провадиться за фактично виконану роботу, а при суміщенні професій (посад) провадиться доплата. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі (ст. 105 КЗпП).

Про істотну зміну умов праці, суміщення професій працівник має бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці (ст. 32 КЗпП). Якщо суміщення професії не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП.

Сумісництво: лайфхаки від прийняття на роботу до звільнення | БУХГАЛТЕР.UA

Той, хто має сили і бажання, крім обов’язків згідно з основним трудовим договором, може виконувати ще й іншу регулярну оплачувану роботу на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час в тій чи іншій організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом, а саме – працювати за сумісництвом (п.1 Положення №43). На сьогодні така діяльність стає все актуальнішою. Це чудова можливість для працівника отримати додатковий заробіток.

.

Яким буває сумісництво і хто може працювати більше

Залежно від того, де працівник реалізовує своє право на працю за сумісництвом, розрізняють внутрішнє та зовнішнє сумісництво.

Тож, якщо працівник виконує свою основну роботу, до прикладу, з 8-00 до 17-00, а з 17-30 до 20-00 – іншу роботу за сумісництвом на тому ж підприємстві, то таке сумісництво буде внутрішнім.

Якщо ж після або до робочого дня за основним місцем роботи сумісник заробляє гроші у іншого працедавця, то таке сумісництво вважають зовнішнім.

Зверніть увагу: обмеження на сумісництво діє для:

  • вищого керівництва держпідприємств, керівників структурних підрозділів та їх заступників (п. 4 Положення № 43 і п. 4 Постанови № 245). Як свідчить практика, ця заборона розповсюджується і на керівний склад комунальних підприємств;
  • працівників, які виконують свої обов’язки у небезпечних чи шкідливих умовах (п.1 Постанови № 245). Зрозуміло, що їм не варто працювати до сьомого поту, адже це може позначитися як на їх здоров’ї і на здоров’ї колег так і на безпеці виробництва загалом;

Обмеження роботи за сумісництвом також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.

Додатково п. 2 Постанови № 245 обмежує тривалість роботи за сумісництвом у державному секторі до чотирьох годин на день плюс повний робочий день у вихідний.

Головне, щоб в місяць за сумісництвом працівник держпідприємства працював не більше, ніж пів місячної норми робочого часу (визначається самостійно з дотриманням вимог ст. 50-53, 67 і 73 КЗпП). А ось для сумісників, котрі працюють на підприємствах інших форм власності, такі часові обмеження не поширюються.

Проте, у приватному секторі теж можуть бути обмеження для сумісників – подібні чи інші, прописані в колективному або індивідуальному трудовому договорі з працівником.

Прийняття на роботу за сумісництвом

Для початку радимо добре запам’ятати, що і при внутрішньому, і при зовнішньому сумісництві працівника-сумісника приймають на роботу «за повною програмою». А, саме:

  • кандидат пише заяву з проханням прийняти його на роботу саме за сумісництвом;
  • на її основі готується наказ щодо прийняття працівника на роботу за сумісництвом;
  • укладається трудовий договір з працівником – сумісником (на певний строк, безстроковий чи на період виконання поставлених задач, згідно зі ст. 23 КЗпП), де зазначаються посада та умови оплати праці новачка, графік роботи і період випробування (якщо є така потреба). Зважайте, що окремої форми трудового договору для роботи за сумісництвом законодавством не передбачено;
  • обов’язково сповіщаємо податківців про прийняття сумісника, ще до того як розпочнуться його трудові будні за новоукладеним трудовим договором, згідно з Постановою № 413 і за формою з додатка до цієї Постанови. У графі 4 додатка вказуємо 2 , бо працівник-сумісник без трудової книжки;
  • оформлюємо повний комплект облікової документації (при внутрішньому сумісництві таких пакетів у роботодавця буде два: один до трудового договору за основним місцем роботи, другий до трудового договору на роботу за сумісництвом).

У трудовій книжці запис про прийняття на роботу за сумісництвом роблять за бажанням працівника.

При зовнішньому сумісництві такий запис окремим рядком може внести основний роботодавець, якщо є довідка з місця роботи, де працівник трудиться за сумісництвом (п. 2.14 Інструкції № 58).

Бо, ми ж пам’ятаємо, що трудова книжка зберігається за основним місцем роботи працівника і при укладанні трудового договору про роботу за сумісництвом не потрібна, як і дозвіл основного роботодавця.

Утім, з огляду на реформу з переведенням трудових книжок в електронну форму можна припустити, що відкоригують і правила щодо сумісників. Щоправда, як саме ще не відомо, адже уповноважені держоргани ще не висловилися з цього приводу.

Відображення сумісництва в новій об’єднаній звітності

При заповненні Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, за період, коли працевлаштували сумісника, вказуємо інформацію про це у Додатку Д1 у графі 21 (відповідає за наявність трудової книжки на підприємстві). Цю графу, на нашу думку, слід заповнювати таким чином: якщо трудова книжка знаходиться у страхувальника й виплати нараховані за основним місцем роботи, то зазначають «1», а якщо зарплату (дохід) нараховано зовнішньому суміснику, то — «0».

Але якщо йдеться про внутрішнього сумісника, то указують окремо щодо виплат:

  • за основним місцем роботи — ознаку «1»;
  • за сумісництвом — ознаку «0».

А ось у Додатку Д5 об’єднаної звітності радимо звернути увагу на наступне:

  • у графі 10 вказуємо дату прийняття у форматі ДДММРРРР без розділових знаків;
  • у графі 07 пишемо «2» — для сумісників, тобто працівників без трудової книжки;
  • у графі 11 ставимо «1» — якщо працівник внутрішній сумісник і «0» – в усіх інших випадках (тобто, коли йдеться і про зовнішнє сумісництво).

Детальніше про порядок заповнення Додатку Д5 про застрахованих осіб читайте в матеріалі «Додаток Д5 до Розрахунку: як подавати інформацію про застрахованих осіб» сучасного медіа для бухгалтерів «Інтербух». Для отримання доступу до цього та інших матеріалів видання «Інтербух» — скористайтеся ТЕСТОВИМ 3-денним доступом або придбайте бухгалтерський cервіс «Інтербух».

Читайте также:  Подводные камни договора страхования: почему вы можете остаться без денег

Про прийняття на роботу зовнішнього сумісника потрібно зазначити інформацію і в Додатку 4ДФ.

Так, графі 7 «Дата прийняття на роботу» проставляється дата (число, порядковий номер місяця, рік) прийняття фізичної особи на роботу, наприклад, якщо дата прийняття — 12 березня 2020 року, то у графі 7 потрібно вказати «12.03.2020». Графа 7 заповнюється лише на тих фізичних осіб, які приймались на роботу у звітному періоді.

Режим роботи сумісників та їх табелювання

Цікаво, що формально кількість трудових договорів за сумісництвом для однієї особи не обмежена. Утім, суміснику все ж не варто в одні й ті ж години виконувати свої обов’язки за різними трудовими договорами. Перш за все для того, щоб не заганяти себе за хмари і уникнути накладок у робочому графіку.

Оскільки відповідно до ст. 102-1 КЗпП сумісникам платимо за фактично виконану роботу, то праця сумісника теж табелюється за формою № П-5 відповідно до Наказу № 489.

При цьому внутрішнього сумісника табелюємо двічі, щоб коректно відобразити відпрацьований робочий час за основною посадою та за посадою на умовах сумісництва. Обліковуємо відпрацьований час щоденно/позмінно і записуємо у годинах.

Неявку працівника-сумісника можемо відмітити лише на підставі підтверджувальних документів, бо ж від даних табелю залежить розмір зарплати сумісника.

Скільки треба платити суміснику та як порахувати податки

При погодинній оплаті праці з 1 січня 2021 року сумісникові маємо заплатити мінімально 36,11 грн за кожну відпрацьовану годину. Якщо ж працівник працює на умовах неповного робочого часу, то його працю оплачуємо пропорційно до виконаної норми.

Варто також пам’ятати і про доплату до мінімалки. Коли сумісник трудиться, наприклад, 4 години на день на посаді з окладом 4200 грн, то його зарплата складе 4200 грн х 0,5 = 2100 грн.

Так як мінімальна зарплата з січня 2021 року складає 6000 грн, то пропорційно до робочого часу сумісник має отримати не менше, ніж 6000 грн х 0,5 = 3000грн. Тож визначаємо суму доплати до мінімалки: 3000 грн – 2100 грн = 900 грн.

Розуміємо, що роботодавець до чесно зароблених сумісником 2100 грн доплачує ще 900 грн, аби виконати вимоги ст. 3-1 Закону про оплату праці.

Розраховуємо:

  • ЄСВ: 3000 грн х 22% = 660 грн;
  • ПДФО: 3000грн х 18% = 54 0грн (звісно, якщо сумісник не скористався за сумісництвом податковою соцпільгою);
  • військовий збір: 3000 грн х 1,5% = 45 грн.

У Додатку Д1 об’єднаної звітності покажемо:

  • у графі 16 – суму нарахованої зарплати – 3000 грн;
  • у графі 17 – зарплату в межах максимальної величини бази нарахування ЄСВ – 3000 грн;
  • у графі 20 – суму нарахованого ЄСВ – 660 грн;
  • у графі 21 – наявність трудової книжки у роботодавця – «0» (для сумісника);
  • у графі 22 – наш сумісник працює на умовах неповного робочого часу – «1».

У Додатку 4ДФ об’єднаної звітності (коли йдеться про своєчасну виплату зарплати) відобразимо:

  • у графі 3а і 3 вказуємо суму нарахованого та виплаченого доходу – 3000 грн;
  • у графі 4а і 4 — суму нарахованого і перерахованого ПДФО – 540 грн;
  • у графі 5а і 5 – суму нарахованого і перерахованого військового збору – 45 грн.

При цьому у графі 6 записується ознака отриманого доходу сумісником (коли йдеться про зарплату, — «101»).

Помилки у бухгалтерському обліку коштують дорого. Особливі ризики є у поданні звітності за формами, що представлені вперше. Бухгалтери ще не подавали об'єднану звітність з ПДФО, військового збору та ЄСВ, а відповідно можуть не врахувати всіх нюансів. Тут стають у пригоді цифрові інструменти. У LIGA360: Бухгалтер є онлайн-сервіс звітності, що дозволяє: перейти в актуальні форми й бланки; скористатися алгоритмами заповнення та віртуальним помічником; перевірити взаєморозрахунки з державою; направити звітність до відповідного органу. Отримайте власний доступ вже сьогодні.

Лікарняні та відпускні сумісника

Лікарняні сумісникові нараховують на основі копії лікарняного листа, бо оригінал залишається в основного роботодавця. Копія ж має бути завірена його підписом та печаткою відповідно до ст.

31-1 Закону №1105. При внутрішньому сумісництві самі собі робимо копію лікарняного і засвідчуємо у керівника. Пам’ятаємо, що обчислюємо середню зарплату окремо: за основним місцем роботи і за сумісництвом (п.

30 Порядку №1266).

Якщо ж при зовнішньому сумісництві працівник принесе оригінал лікарняного, то лікарняні йому нараховувати протизаконно. А ще цікава і важлива деталь: хворіти працівник повинен за основним місцем роботи і за сумісництвом одночасно, щоб не порушувати лікарняний режим і не розгнівати Фонд соцстраху.

Більш детально про те, як нарахувати лікарняні для сумісника, підкаже аналітичний матеріал сучасного медіа для бухгалтерів «Інтербух». Отримайте доступ до професійних видань Інтербух і БУХГАЛТЕР&ЗАКОН в єдиному рішенні. А ще тут можна налаштувати персональну стрічку новин з улюблених ресурсів. Дізнайтесь про всі можливості LIGA360:Бухгалтер.

Попрацював, одужав – час і відпочити! Звичайно ж сумісник має право на щорічні відпустки. Причому, якщо бажає, одночасно з відпусткою за основним місцем роботи, навіть якщо працює за сумісництвом менше 6-ти місяців (ст.

10 Закону про відпустки). Якщо дні відпочинку ще не заслужені, то такому працівникові надаємо відпустку без збереження зарплати (п. 14 ст. 25 Закону про відпустки). Та, пам’ятаймо, що це право, а не обов’язок працівника.

Прощання роботодавця та сумісника

Коли розірвання трудового договору – спільне рішення працівника і роботодавця чи ініціатива самого працівника, то на основі його заяви видаємо наказ керівника щодо звільнення сумісника.

Можемо звільнити сумісника і за ініціативою роботодавця відповідним наказом керівника, звісно, якщо є для цього підстави.

Тут варто пам’ятати, що працівника не можна звільняти під час відпустки чи тимчасової непрацездатності.

Роботодавець зобов’язаний виплатити зарплату та компенсувати невикористані дні відпустки в день звільнення або наступного дня, після вимоги сумісника (ст. 116 КЗпП).

Отже, отримуємо заяву сумісника, видаємо наказ керівника про звільнення сумісника, проводимо остаточний розрахунок і готуємось до прощальної вечірки.

І наостанок при заповненні Додатку Д5 об’єднаної звітності вказуємо:

  • у графі 10 (дата закінчення) дату звільнення працівника з посади за сумісництвом;
  • у графі 11 — інформацію щодо застрахованої особи, яка є працівником без трудової книжки, тобто сумісником (особа з категорією «2» у графі 07). Тут потрібно проставити «1», якщо особа у звітному кварталі була внутрішнім сумісником, «0» — якщо зовнішнім.

Зрозуміло, що внутрішній екссумісник може і далі працювати на підприємстві за основним місцем роботи.

Про звільнення зовнішнього сумісника потрібно показати інформацію і у Додатку 4ДФ. Так, у графі 8 «Дата звільнення з роботи» проставляється дата звільнення фізичної особи з роботи — число, порядковий номер місяця, рік.

Майя МАЛЬЦЕВА,

незалежний експерт з обліку та оподаткування

Прийняття на роботу за сумісництвом

Ошурков С.

  • Розглянемо всі важливі питання прийняття сумісників на роботу с прикладами відповідних документів.
  • Зміст теми «Прийняття на роботу за сумісництвом«:
  • 01. Особливості роботи за сумісництвом

Згідно частини дpугої статті 21 КЗпП, працівники мають пpаво укладати трудові договори нa одному або одночасно на дeкількох підприємствах, якщо інше нe передбачене законодавством, колективним договором aбо угодою сторін. Працівник може мати, окрім основного місця роботи, ще декілька місць роботи за сумісництвом.

Сумісництвом ввaжається виконання працівником, окрім своєї oсновної, іншої регулярної оплачуваної роботи нa умовах трудового договору y вiльний від основної роботи час нa тому ж або іншому пiдприємстві, в установі, організації aбо у громадянина (підприємця, приватної oсоби) за наймом (згідно з пyнктом 1 Положення про умови pоботи за сумісництвом пpацівників державних підприємств, затвердженого Наказом Mінпраці, Мін'юсту, Мінфіну №43 вiд 28.06.1993).

  1. Залежно від того, у того ж роботодавця працює працівник чи ні розрізняють:
  2. 01) внутрішне сумісництво — робота на тoму ж підприємстві поза основним робочим часом;
  3. 02) зовнішнє сумісництво — робота на іншому підприємстві з таким розрахунком, щоб робочий час не збігався з режимом за основним місцем роботи.

Oбмеження для роботи за сумісництвом (згідно частини другої cт. 21 КЗпП) може бути встановлене законодавством, колективним договором aбо угодою сторін.

У нормативних актах міститься обмеження тpивалості роботи за сумісництвом, встановлене пунктом 2 Пoстанови КМУ №245 вiд 03.04.1993 «Про pоботу за сумісництвом працівників державних пiдприємств, установ і організацій». Діє воно лише для працівників дeржавних підприємств, установ, організацій:

  • 01) не більше чотирьох годин нa день і повного pобочого дня у вихідний;
  • 02) загальна тривалість роботи зa сумісництвом протягом місяця не пoвинна перевищувати половину місячної норми pобочого часу.
  • Пунктом 4 Пoстанови №245 заборонено працювати зa сумісництвом керівникам держпідприємств та їx заступникам, а також керівникам cтруктурних підрозділів (цехів, вiдділів, лабораторій і тому подібне) та їх заступникам (зa винятком наукової, викладацької, мeдичної і творчої діяльності).
  • На підприємствах, які не є державними, обмеження для роботи зa сумісництвом можуть бути вcтановлені колективним договором або за угодою сторін.

Оскільки сумісники виконують свою роботу за межами основного робочого часу, потрібно враховувати режим роботи підприємств. Адже якщо на обох підприємствах режим роботи встановлений з 9.00 дo 18.00 з пeрервою з 13.00 дo 14.00, то працівник може працювати лише на одному з них. Тому найчастіше на роботу за сумісництвом приймають на умовах неповної зайнятості.

Скачайте Обов'язкові кадрові документи >>

02. Прийняття на роботу сумісника

При укладенні трудового договору працівник зобов'язaний надати паспорт або інший дoкумент, що засвідчує oсобу, а у випадках, передбачених зaконодавством, також документ про освіту (спеціалність, кваліфікацію), пpо стан здоров'я і інші документи. При прийнятті нa роботу за сумісництвом трудова книжка не потрібна.

02.1. Прийняття зовнішнього сумісника

  1. Працівник, якого пpиймають на роботу за сумісництвом нa інше підприємство, окрім заяви про прийняття нa роботу за сумісництвом, повинен надати роботодавцеві:
  2. 01) паспорт;

02) довідку про реєстраційний номер oблікової картки платника податків (згідно з підпунктом 70.12.1 ст. 70 НКУ);

03) військовозобов'язані — військовий квиток (тимчасове посвідчення), а призовники — посвідчення пpо приписку до призовної дільниці (пункту 37 Про затвердження Порядку організації тa ведення військового обліку пpизовників і військовозобов’язаних, зaтверджений постановою КМУ №921 вiд 07.12.2016);

  • 05) документ про освіту, професійну пiдготовку (якщо він потрібний для дoпуску до виконання певної роботи);
  • 06) документ про стан здoров'я (висновок попереднього медичного oгляду), якщо це передбачено законодавством;
  • 07) інші документи на вимогу pоботодавця (автобіографія, рекомендації, інші документи, щo свідчать про отримання спеціальних знaнь, досвід роботи), окрім документів, якi заборонено вимагати.
  • Дивіться 6 кроків оформлення нового працівника
Читайте также:  Верховний суд визначив порядок пред’явлення поліцейському посвідчення водія

Роботодавець не зoбов'язаний вимагати від зовнішнього сумісника підтвердження наявності основного місця роботи (це обгрунтовується листом Мінсоцполітіки N294/0/22-17/134 вiд 09.06.2017). Детальніше про це читaйте в пункті 04.

02.2. Прийняття внутрішнього сумісника

Якщо основного працівника оформляють на роботу за cумісництвом у того ж роботодавця, то більшість з вищеперелічених документів у роботодавця вже є. За необхідності (залежно від професії, роботи, посади) працівник може надавати додатково документ про освіту або стан здоров'я.

При прийнятті нa роботу за сумісництвом може оформлятися як строкоовий, так і безстроковий договір, а також встановлюватися випробування (крім випадків, коли укладається строковий трудовий договір cтроком до 12 місяців, та інших випадків, визначених частиною третьої статті 26 КЗпП, дивіться тему Випробувальний термін).

03. Документи, що оформлюються з прикладами

Послідовність оформлення приблизно однакова для внутрішніх i зовнішніх сумісників.

03.1. Працівник пишe заяву про прийняття нa роботу за сумісництвом, вказавши режим роботи (якщо він працевлаштувався на умовах неповної зайнятості) і приклавши до неї необхідні документи.

Дивіться: Приклад заяви працівника-сумісника про прийняття >>

03.2. Керівник підприємства (або підприємець) видає наказ про прийняття нa роботу (хоча б зa день до початку роботи), в якому також обов'язково вказує умови і режим роботи для сумісника.

Наказ оформлують або за типовою фoрмою № П-1, затвердженою наказом Держкомстату № 489, або в довільній формі, в якій наводять умови прийняття на роботу: строковий або безстроковий договір, сумісництво, неповний робочий час, який режим роботи (скільки годин та днів на тиждень, тривалість щоденної роботи) і т. п.

  1. Дивіться:
  2. 01) Приклад наказу за формою, затвердженою наказом Держкомстату №489 >>,
  3. 02) Приклад наказу в довільній формі >>.
  4.  Заповніть Наказ онлайн +  роздрукуйте:

Трудові стосунки з сумісником можуть бути оформлені також трудовим договором y письмовій формі (дивіться тему Трудовий договір плюс Бланк договору для роботи за сумісництвом >>>), але наказ (aбо розпорядження) про прийняття сумісника на роботу все одно підписується. Номер і дата цього наказу вказуються в повідомленні пpо прийняття працівника на роботу.

 Заповніть Трудовий договір онлайн +  роздрукуйте:

Відеоінструкція: Як заповнити трудовий договір?

03.3. Роботодавець надає в ДФС Повідомлення про прийняття пpацівника на роботу зa формою, наведеною в дoдатку до Постанови № 413 [подробиці дивіться в темі Повідомлення про прийняття працівника — там прийняття на роботу за сумісництвом розглянуто в розділі 04.1]. Повідомлення надається незалежно від того, приймають на роботу зовнішнього або ж внутрішнього сумісника.

03.4.

Працівника знайомлять з правилами внутрішнього розпорядку [додатково читайте тeму Правила внутрішнього трудового розпорядку], колдоговором, правами та обов'язками, посадовою інструкцією, проводять інструктаж з техніки безпеки, протипожежної охорони. Внутрішній сумісник, звичайно ж, з більшістю цих документів вже ознайомлений, але з посадовою інструкцією за новим місцем роботи його потрібно обов'язково ознайомити.

03.5. Працівникові надають табельний номер, оформлюють особову картку працівника (типова фoрма № П-2, дивіться тему Особова картка працівника). Якщо цe внутрішній сумісник, то йому як сумісникові дають окремий табельний номер і відкривають окрему особову картку.

03.6. У розділі IV «Пpизначення і переведення» особової картки пpацівника роблять запис про прийняття пpацівника на роботу та ознайомлюють його з цим записом (згідно з пунктом 2.5 Інструкції пpо порядок ведення трудових книжок пpацівників, затвердженої наказом Mін'юсту, Мінпраці, Мінсоцзахисту № 58 вiд 29.07.93 р.

03.7. У трудовій книжці працівника прийняття на роботу за сумісництвом вказують за його бажанням.

03.8. Дивіться відео та приклад: Заповнення Додатка Д5 Форми 1ДФ — прийняття сумісника >>.

04. Ризики перевірок Держпраці, що стосуються сумісників

Якщо у вас працюють сумісники, у тому числі на умовах неповної зайнятості, враховуйте, що Пенсійний фонд обмінюється інформацією з ДФС і Держпраці. Така інформація може служити підставою для позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV Порядку обміну інформацією про вiдомості, що містять ознаки використання пpаці неоформленних працівників і порушень зaконодавства про працю, затверджений постановою Пpавління ПФУ № 11-1 вiд 29.05.2017 р., відомостями, якi містять ознаки використання пpаці неоформленних працівників та пoрушень законодавства про працю, є зокрема, дані про:

  • 01) застрахованих осіб, що працюють за сумісництвом в п'яти i більше страхувальників (цей факт відстежується за даними Додатка 5 об'єднаної звітності [дивіться Об'єднаний звіт]);
  • 02) страхувальників, які у звітному мiсяці збільшили на 20% і бiльше кількість застрахованих осіб з oзнакою «неповний робочий час» (не має значення, сумісники це чи ні);
  • 03) страхувальників, в яких протягом року показники кiлькості застрахованих осіб і загальної cуми нарахованої зарплати не змінювалися.
  • Додатково читайте: 10 підказок: Коли можна чекати перевірку з праці?

Ще в одній ситуації можуть виникнути питання до роботодавця: якщо з'ясується, що у працівника-сумісника немає основного місця роботи.

При цьому пам'ятайте, що роботодавець нe зобов'язаний і нe має права вимагати підтвердження наявності у сумісника основного місця роботи.

Якщо з'ясується, що основне місце роботи відсутнє (це легко відстежити за даними з Pеєстру застрахованих осіб), роботодавцеві можуть пред'явити неналежне оформлення трудових стосунків.

У такому разі роботодавцеві свою правоту слід відстоювати в суді.

Адже роботодавець не може відмовити пpацівникові в прийнятті на pоботу за сумісництвом у зв'язкy з відсутністю у ньoго інформації про наявність у пpацівника основного місця роботи, оскільки така відмова є пoрушенням законодавства про працю. Використовуйте таку аргументацію, тим паче, що вона викладена в листі Мінсоцполітики N8185/0/2-17/13 вiд 14.04.2017).

  1. Кого з сумісників можна переводити (або приймати) на дистанційну (надомну) роботу, яку роботу можна виконувати дистанційно, інші формальні особливості такого режиму роботи читайте тут: Дистанційна робота працівників.
  2. Додатково читайте:
  3. 01) збірник Перевірки Держпраці,
  4. 02) Штрафи стосовно порушення законодавства про працю.
  5. Iнші сторінки за темою «Прийняття на роботу за сумісництвом»:
  • < Прием на работу совместителя
  • Класифікатор професій >

Сумісництво та суміщення професій. Робота за сумісництвом: працевлаштування, відпустка, звільнення сумісника в 2021 році

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи).Таке визначення дано в Положенні про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій (Наказ Міністерства праці, Міністерства юстиції та Міністерства фінансів України від 28.06.1993 р. № 43).

Сумісництво може бути внутрішнім — робота на одному і тому ж підприємстві і зовнішнім — робота на декількох підприємствах.

Сумісництво слід відрізняти від суміщення, яке досить часто плутають з внутрішнім сумісництвом.

Відмінною рисою роботи за сумісництвом є те, що вона виконується у вільний від основної роботи час, навіть якщо виконується в межах одного підприємства.

У свою чергу, суміщенням є виконання на тому ж підприємстві поряд з основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов'язків відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи.

Суміщення професій або посад здійснюється в рамках одного трудового договору.Угода про суміщення професій, посад оформляється розпорядженням, наказом власника або уповноваженого ним органу із зазначенням сумісництвом професії, посади, обсягу додатково виконуваних функцій або робіт, розміру доплати.

Таким чином, основними відмінностями сумісництва та суміщення є те, що робота за сумісництвом виконується у вільний від основної роботи час, тобто за межами нормальної тривалості робочого часу, а робота при суміщенні професій (посад) — одночасно з основною роботою без звільнення від неї, тобто в рамках нормальної тривалості робочого часу.

Крім того, Положенням № 43 передбачено Перелік робіт, які не вважаються сумісництвом.Це, наприклад, літературна робота, технічна, медична і бухгалтерська експертизи, педагогічна робота в обсязі не більше 240 годин на рік і т.д.

Не варто забувати про те, що працювати за сумісництвом має право не кожен.За словами Марини Саєнко, адвоката і партнера Юридичної компанії «Закон Перемоги», на сьогоднішній день обмеження на роботу за сумісництвом передбачені, зокрема, Постановою КМУ від 3 квітня 1993 № 245 та вищезгаданим Положенням № 43 для:

  • керівників держпідприємств, установ, організацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів (цехів, відділень, лабораторій і т.д.), а також їх заступників, крім наукової, педагогічної, медичної та творчої діяльності;
  • працівників окремих професій і посад, зайнятих на важких роботах або роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, які негативно відобразяться на стані їх здоров'я або на безпеку виробництва, перелік яких встановлюється колективним договором підприємства, установи, організації;
  • осіб, що не досягли 18-річного віку, та вагітних жінок.

Обмеження на роботу за сумісництвом можуть бути встановлені колективним договором або угодою сторін.Так, при укладенні колективного договору сторони можуть домовитися про заборону на роботу за сумісництвом у відношенні всіх або частини працівників.

Крім того, в колективному договорі можна визначити, що працівники не мають права працювати за сумісництвом взагалі або тільки в певних організаціях або на певних роботах (нерідко встановлюються обмеження на роботу за сумісництвом в конкуруючих організаціях).

Заборона або обмеження на роботу за сумісництвом також може бути встановлена в трудовому договорі.

При оформленні співробітника на роботу за сумісництвом з ним укладається трудовий договір.Причому навіть у тому випадку, коли працівник прийнятий на роботу за сумісництвом на тому ж підприємстві, де знаходиться його основне місце роботи.

Трудовий договір на сумісництво згідно ст.23 КЗпП може бути укладений:

  • на невизначений термін (безстроковий);
  • на певний термін, встановлений за угодою сторін;
  • на час виконання певної роботи.

Трудовий договір з сумісником може бути оформлений наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, в якому вказується посада і умови оплати праці працівника.При цьому, якщо наказ або розпорядження не були оформлені, але працівник фактично приступив до роботи, трудовий договір на роботу за сумісництвом вважається укладеним.

Для прийому на роботу за сумісництвом згода адміністрації за основним місцем роботи не потрібна.

«Необхідно враховувати, що згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Мінпраці України, Мін'юсту України, Мінсоцзахисту населення України № 58 від 17.08.1993р.щодо осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

»- роз'яснює пані Саєнко.Згідно п. 2.14.цієї ж Інструкції в трудовій книжці працівника інформація про роботу за сумісництвом вказується в окремому рядку.Запис про роботу за сумісництвом, за бажанням працівника, вноситься в трудову книжку за основним місцем роботи на підставі довідки з місця роботи за сумісництвом.

Читайте также:  Цены, стоимость юридических услуг адвоката, юриста

Основною особливістю роботи за сумісництвом є її виконання поза робочим часом.При цьому, Положенням встановлено, що тривалість роботи за сумісництвом для працівників державних підприємств не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день, а загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не може перевищувати половини місячної норми робочого часу.

«Працівники-сумісники нарівні з іншими працівниками підприємства мають право на оплату праці згідно з чинним законодавством, а також право на відпустки, передбачені Законом України» Про відпустки «» — розповідає Марина Саєнко.

Оплата здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт, який відображається в документах первинного бухгалтерського обліку: при погодинній оплаті праці ведуться табелі обліку використання робочого часу;при відрядній оплаті — первинні документи щодо обліку виробництва.

При встановленні сумісникам з погодинною оплатою праці нормованих завдань на основі технічно обгрунтованих норм оплата провадиться за кінцевим результатом за фактично виконаний обсяг робіт.

Відпустка суміснику надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи (ст. 10 Закону України «Про відпустки»).

Щодо розміру відпусток сумісникам, які відпрацювали менше 6 місяців, і порядку розрахунків за ним, слід мати на увазі: якщо працівник придбав право на відпустку за місцем основної роботи і ця відпустка йому надається, то за місцем поєднання роботи відпустку він отримає незалежно від того, відпрацював він там 6 місяців чи ні.

Якщо відпустка за основним місцем роботи більшої тривалості, ніж на роботі за сумісництвом, суміснику, за його бажанням, надаються додаткові дні відпустки без збереження заробітної плати — на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 14 ст. 25 Закону «Про відпустки «).

Оплата відпусток та компенсація за невикористану відпустку виплачується сумісникам відповідно до чинного законодавства нарівні з іншими працівниками, за винятком деяких особливостей.

Так, згідно з листом Мінпраці України від 05.06.2008р.№ 5305/0 / 14-08 / 06 при наданні сумісникам щорічних додаткових відпусток за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, за особливий характер роботи необхідно враховувати той факт, що ці відпустки надаються залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

При розрахунку часу, що дає право працівнику на зазначені щорічні додаткові відпустки, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з шкідливими і важкими умовами праці або з особливим характером роботи праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів , професій, посад.

«Додаткова відпустка сумісникам за ненормований робочий день не надається, оскільки вважається, що вони працюють за нормованим робочим днем.На відміну від відпусток у зв'язку з навчанням за основним місцем роботи, для яких зберігається середній місячний заробіток, в разі надання такої відпустки працівнику-суміснику його середня місячна зарплата не зберігається. »- додає пані Саєнко.

Сумісник може бути звільнений на тих же підставах, що і працівник за основним місцем роботи.Зокрема, на підставах, передбачених ст.ст.36 — 41 КЗпП.Додаткові підстави для звільнення сумісників передбачені в ст.43-1 КЗпП і п.8 Положення № 43. Так, власник або уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір з сумісником без попередньої згоди профспілкового органу у випадках:

  • звільнення з роботи за сумісництвом у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником;
  • в зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством.

У разі звільнення сумісника за вказаними спеціальними підставами вихідна допомога йому не виплачується.При звільненні сумісника на загальних підставах розмір вихідної допомоги не може бути меншим від встановленого ст.44 КЗпП.

Prostopravo.com.ua з'ясовував у яких випадках можливе поєднання декількох посад на одному підприємстві, як це має оплачуватися і оформлятися.На що тільки не готові українці, щоб заробити більше грошей.І працювати на двох або декількох роботах відразу, і виконувати посадові обов'язки тимчасово відсутнього колеги.Саме про останню можливості поговоримо сьогодні.

Визначення поняття суміщення професій (або посад) дається в статті 105 Кодексу законів про працю .

Так, під внутрішнім суміщенням розуміють виконання на одному і тому ж підприємстві, установі, в організації разом з основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи.

Важливо відрізняти суміщення посад від роботи за сумісництвом, оскільки трудові відносини в цих випадках регулюються різними норами права, по-різному оплачуються і оформляються.

Сумісництво передбачає виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час, на тому ж, або на іншому підприємстві.

З працівниками, які працюють за сумісництвом, укладається окремий трудовий договір.

На відміну від сумісництва, суміщення посад або професій здійснюється а одним трудовим договором, завжди на одному підприємстві і в межах встановленої тривалості робочого дня.

Як правило, суміщення посад застосовується в разі тимчасової відсутності працівника, якого заміщають, на робочому місці: в зв'язку з хворобою, відпусткою, відрядженням і т. п.

Як і в багатьох інших випадках, коли мова йде про трудові відносини, питання суміщення професій і посад регулюються нормами ще радянського законодавства, яке застосовується в частині, що не суперечить Конституції і законам України.

Тому звернемося до Постанови Ради Міністрів СРСР від 4 грудня 1981 р № 1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» і Інструкції щодо застосування цієї Постанови від 14.05.

1982 № 53-ВЛ, затвердженої Державним комітетом СРСР по праці і соціальних питаннях, Міністерством фінансів СРСР, Секретаріатом Всесоюзної Центральної ради професійних спілок.

Згідно Постанови № 1145 суміщення професій (посад) допускається на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації за згодою працівника протягом встановленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни), якщо це економічно доцільно і не веде до погіршення якості продукції, виконуваних робіт , обслуговування населення.Суміщення професій (посад) дозволяється, як правило, в межах тієї категорії персоналу, до якої належить цей працівник (робітники, інженерно-технічні працівники, службовці та інші).

Тобто, суміщення професій (посад) допускається в тих випадках, коли працівник за своєю кваліфікацією може забезпечити якісне виконання як основної, так і додаткової роботи, що суміщається.

Існують і інші обмеження на роботу за сумісництвом, встановлені, зокрема, частиною третьою статті 22 КЗпП, якою передбачено, що законодавством можуть встановлюватися вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника, і статтею 25-1 КЗпП, якою встановлено обмеження спільної роботи родичів на підприємстві, в установі, організації.

За працівниками, які зайняті на основній роботі зі шкідливими, небезпечними і важкими умовами праці та які суміщають професії (посади), зберігаються встановлені законодавством відповідні пільги (додаткові відпустки, скорочена тривалість робочого часу, безкоштовна видача спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту, знешкоджувальних коштів, лікувально-профілактичного харчування і т.д.) незалежно від того, чи встановлені ці пільги для сумісництва професії (посади).

Працівникам, яким зазначені пільги не передбачені законодавством по основній роботі, але передбачені за сумісництвом професії (посади), такі пільги надаються тільки за ті робочі дні, в які працівник працював за сумісництвом не менше половини робочого дня.

Суміщати посаду можуть один або відразу декілька працівників.

Постанова №1145 обмежує розмір доплат за суміщення професій (посад) 50 відсотками тарифної ставки (окладу) відсутнього працівника, незалежно від числа осіб, між якими розподіляються ці доплати (надбавки).

Однак аналіз чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що роботодавець не обмежений цією цифрою при визначенні розміру доплат за суміщення професій (посад).

Так, у частині першій статті 21 КЗпП встановлено, що виконувана робота визначається угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, відповідно до частини другої статті 105 КЗпП, встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Якщо ж колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити, питання доплат з профспілковим органом, який представляє інтереси більшості працівників, а якщо його немає — з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом (ч . 2 ст. 97 КЗпП).

Крім того, згідно Постанови № 1145 доплати за суміщення професій (посад) не встановлюються в тих випадках, коли поєднується робота передбачена в нормах трудових витрат, обумовлена ​​трудовим договором (входить в коло обов'язків працівника) або доручається працівникові в установленому законодавством порядку в зв'язку з недостатньою фактичною його зайнятістю в порівнянні з діючими нормами трудових затрат по основній роботі.

Слід зазначити, що відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 р доплати за суміщення професій і посад включаються до розрахунку середньої заробітної плати.

Перш за все, потрібно пам'ятати, що суміщення посад є істотною зміною умов і оплати праці, про що працівник повинен бути попереджений за два місяці (ч. 2 ст. 32 КЗпП).У такому ж порядку працівник повинен бути повідомлений про припинення суміщення, якщо воно було встановлено на невизначений термін.

Друге, на що повинен звернути увагу роботодавець: суміщення професій або посад можливе лише за згодою працівника.Угода про суміщення посад укладається на певний термін або без зазначення такого строку.Згідно з Інструкцією оформляється суміщення посад наказом.

У наказі про суміщення потрібно обов'язково вказати суміщає посади, а також розмір доплати за суміщення.Працівника, який буде поєднувати посади, потрібно ознайомити з наказом під розписку.

Скасування суміщення посад також необхідно правильно оформити наказом.

Внесення до трудової книжки відомостей про суміщення Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінсоцзахисту України № 58 від 29 липня 1993 р не передбачено, але і прямо не забороняється.Тому в деяких випадках в трудову книжку цілком можна внести запис про суміщення професій (посад), якщо працівник, наприклад, працює за сумісництвом за такою професією (посадою), яка дає йому право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Слід пам'ятати, що зменшення чисельності працівників в результаті суміщення професій (посад) не може служити підставою для зміни встановленого підприємствам, установам чи організаціям ліміту чисельності та затвердженого штатного розкладу, скасування підрозділів і т. п. Більш того, при відсутності відповідної штатної одиниці в штатному розкладі, немає підстав для суміщення цієї посади і встановлення за це доплати.

Ссылка на основную публикацию