Укладення кредитного договору: особливості, нюанси, недійсність договору.

Укладення кредитного договору: особливості, нюанси, недійсність договору.

  • Кредитний договір – це цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і обов'язки та економічну відповідальність банку і клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції.
  • За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
  • Сторонами договору є кредитодавець та позичальник.
  • Питання, що пов'язані з банківським кредитуванням, вирішуються позичальником і банком шляхом укладання кредитного договору.

Кредитний договір укладається в письмовій формі і не може змінюватися в односторонньому порядку без згоди сторін. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. На вимогу однієї із сторін, кредитний договір може бути нотаріально посвідчений.

Конкретний зміст кредитного договору і перелік усіх умов кредитної операції визначаються за згодою сторін. У кожному конкретному випадку зміст кредитного договору пристосовується до особливостей позичальника, враховує специфіку його фінансово-господарської діяльності.

Структура кредитного договору:

  1. Назва і номер кредитного договору;
  2. Дата і місце укладання договору;
  3. Преамбула, в якій зазначаються офіційне найменування сторін, що укладають кредитний договір, та їхня організаційно-правова форма, посилання на документи, що підтверджують повноваження осіб, які підписують договір. У преамбулі має зазначатись назва банку та позичальника, яка передбачена їхніми установчими документами;
  4. Предмет договору, який містить такі відомості;
  5. Надання кредиту (відкриття кредитної лінії);
  6. Мета кредиту;
  7. Сума кредиту (прописом і цифрами);
  8. Процентна ставка за користування кредитом;
  9. Термін, на який видається кредит (строк погашення);
  10. Дата погашення кредиту.

Права та обов’язки сторін

Позичальник зобов'язується:

  • використати кредит на зазначені у договорі цілі (за цільовим призначенням);
  • забезпечити повернення одержаного кредиту і сплату нарахованих процентів у встановлені строки відповідно до строкових зобов'язань.

Кредитодавець зобов'язується:

  • надати кредит позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором;

Кредитодавець має право:

  • контролювати та перевіряти кредитоспроможність позичальника та поручителя, стан предмета забезпечення і цільове використання кредитних коштів (при цьому позичальник повинен надати всю необхідну інформацію для аналізу);
  • у разі недотримання умов договору позичальником розірвати його і достроково стягнути кредит зі сплатою штрафу (зазначається розмір штрафу у відсотках до суми кредиту);
  • дозволяти за клопотанням позичальника пролонгацію виданого кредиту за наявності вільних кредитних ресурсів із встановленням підвищеної процентної ставки;
  • за згодою позичальника у випадку зміни ситуації на ринку кредитних ресурсів змінювати процентну ставку за діючим кредитним договором.

Позичальник має право:

  • достроково розірвати договір, повністю повернувши одержаний кредит, включаючи проценти за користування ним, попередньо повідомивши про це банк;
  • клопотатися щодо перенесення строків погашення кредиту (пролонгацію кредиту) у випадку виникнення тимчасових фінансових ускладнень.

Права та обов’язки сторін не є вичерпними.

Строк дії кредитного договору встановлюється з дня надання кредиту і до повного погашення кредиту та сплати процентів за ним.

Проценти за кредитним договором. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору.

Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Порядок надання і погашення кредиту — розкриває механізм видачі і погашення кредиту із зазначенням терміну.

При цьому має бути наведений графік погашення кредиту щодо сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартість усіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань щодо кредиту.

Слід визначити, яким чином повинен бути повернений позичальником кредит, а також дії банку у випадках несвоєчасної сплати позичальником основної суми боргу та процентів за користування ним тощо.

Нарахування та сплата процентів — містить інформацію щодо розміру процентної ставки за користування кредитом, механізм нарахування та сплати процентів, дії банку у випадках несвоєчасної сплати позичальником процентів, можливості зміни чи перегляду встановлених банком процентних ставок. При цьому у кредитному договорі має зазначатися інформація щодо:

  • виду і предмету кожної супутньої послуги, що надається позичальнику;
  • обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень на рухоме майно, інших реєстрів тощо);
  • тарифи та всі суми коштів, які повинен сплачувати позичальник у зв'язку з відкриттям, веденням та закриттям банківського рахунку для надання кредиту тощо.

Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною (ч.3 ст.1056-1 Цивільного кодексу України).

Санкції у разі невиконання чи порушення умов договору

  • штраф
  • пеня
  • неустойка
  • вимога негайного повернення заборгованості.

До несправедливих умов кредитного договору належать:

  • сплата штрафних санкцій за дострокове погашення кредитної заборгованості (клієнт банку має право достроково погасити кредит без застосування до нього штрафних санкцій з боку банку);
  • умови, що передбачають зміни в витратах позичальника за кредитним договором, окрім процентної ставки (наприклад, умови щодо зміни розміру щомісячної комісії за користування кредитом);
  • вимоги відносно сплати позичальником непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості послуги) у разі невиконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором (вартістю послуги при наданні кредиту рахуватиметься сума процентів за весь строк користування кредитом).

Зміни до кредитного договору.

У разі необхідності внесення змін до кредитного договору банку необхідно направити позичальнику пропозицію щодо зміни умов кредитного договору (або отримати таку пропозицію від позичальника).

Позичальник розглядає пропозицію і дає відповідь у зумовлений пропозицією ініціатора строк. Зміни і доповнення умов кредитного договору оформлюються у тому самому порядку, в якому оформлений сам договір, тобто письмово — окремою угодою між сторонами.

Відмова від надання або одержання кредиту. Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розірвання кредитного договору. Частиною 2 ст.

651 ЦК встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Невиконання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених його змістом (неналежне виконання) є порушенням зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням. При цьому банк протягом усього строку дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, проводить перевірки стану збереження заставленого майна.

У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов'язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку. Згідно з ч. 3, 4 ст.

653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов’язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішення суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов’язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові наслідки недійсності кредитного договору:

1. У разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.

2. Визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт.

Читайте также:  Юрист: мошенничество и 6 правил безопасного онлайн-шоппинга

3. Арешт на майно підлягає зняттю, якщо протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним кредитного договору кошти у розмірі, визначеному судом, будуть повернуті кредитодавцю. Якщо у зазначений строк зобов'язання повернути кошти не виконано, кредитодавець має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на арештоване майно.

4. Арешт на майно, накладений раніше, підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти у розмірі, визначеному судом.

5. Визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця може накласти арешт на майно, яке було предметом застави.

Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним — після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом.

  1. Оксана Нужна
  2. Начальник
  3. відділу «Вільногірське бюро правової допомоги»
  4. « Повернутись

Поняття, форма та порядок укладення кредитного договору

Кредитний договір – це домовленість за якою банк або інша фінансова установа – кредитодавець, зобов’язується надати грошові кошти в кредит – позичальникові, у розмірі та на умовах встановлені договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсоткі. Є одностороннім, оплатним та консенсуальним.

Особливі вимоги закон пред'являє до форми кредитного договору. Так, згідно зі статею 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається в письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, нікчемний.

Таким чином, кредитний договір, укладений усно, недійсний з моменту його укладення, не породжує жодних юридичних наслідків та не вимагає визнання недійсності в судовому порядку (стаття 215 Цивільного кодексу України).

  • Порядок укладення договору кредиту, передбачений статею 346 Господарського кодексу України, згідно з якою для одержання банківського кредиту позичальник надає банкові такі документи:
  • — клопотання (заяву), в якому зазначаються характер кредитної угоди, мета використання кредиту, сума позички і строк користування нею;
  • — техніко-скономічне обґрунтування кредитного заходу та розрахунок економічного ефекту від його реалізації;
  • — інші необхідні документи.
  • Разом з тим, недодержання зазначеного порядку навряд чи може потягнути негативні наслідки для сторін договору або вплинути на дійсність відповідного правочину, насамперед, виходячи з того, що будь-які санкції за порушення порядку укладення господарського договору кредиту відсутні.

Щоб знизити ступінь ризику, банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті в банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту.

Істотні умови кредитного договору

— Предмет. Предметом є лише кредитно-грошові кошти, які передаються готівкою або в безготівковій формі у національній або іноземній валюті. Законодавство встановлює обмеження щодо суми кредиту: кредит не може перевищувати 25% власного капіталу банку, в кредитних спілках 20%.

— Строк (обов’язковий).

Строк визначається за домовленістю сторін. Строк договору залежить від мети договору. Короткострокові кредити надаються терміном до 1 року (як правило, для подолання тимчасових фінансових труднощів). Середньострокові – до 3 років. Довгострокові (для страхування основних фондів) – обмежень немає.

— Плата за користування кредитом.

Визначається договором і якщо кредит надається в національній валюті то до уваги береться національна ставка депозитом.. Банк не може надавати кредит процентна ставка якого є меншою ніж за депозитом. Безпроцентні кредити заборонені.

За валютними кредитами розмір процентної ставки може залежати від місця знаходження кредитодавця.

Строки виплати відсотків встановлюються договором і можуть бути щомісячними, щоквартальними (3 місяця) і одночасними з погашенням суми основного боргу.

  1. — Ціль (мета) кредитування.
  2. Порушення цільового призначення кредиту дає право кредитодавцю вимагати дострокового повернення боргу і сплати штрафу.
  3. Права та обов’язки сторін кредитного договору

За кредитним договором одна сторона (банк або iнша кредитна установа), що зобов'язується надати кредитнi кошти (кредит), називається кредитором, а сторона (громадянин або юридична особа), що зобов'язуються повернути запозичену суму та сплатити проценти по нiй — позичальником. Кредитний договiр є двостороннiм, так як обов'язки виникають не лише у позичальника (повернення отриманої суми та оплата процентiв по нiй), а й у кредитора (надання грошових коштiв у розмiрi i за умов, вказаних в кредитному договорi).

«Порушення обов'язкiв, якi передбаченi для сторiн в кредитному договорi, покладає вiдповiдальнiсть як кредитора, так i позичальника у виглядi покриття збиткiв, тому в кредитному договорi треба обов'язково прописати всi права i обов'язки сторiн, i перш за все кредитний договiр повинен мiстити в собi умови про суму кредиту, об'єктах кредитування, термiнi повернення кредиту, процентiв, застави тощо.»1

За кредитним договором позичальник зобов'язується повернути отриману суму i сплатити проценти по нiй, тобто розмiр процентiв по кредитному договору, строки ї важливою умовою. Це значить, що якщо цi умови не визначенi в кредитному договорi, то кредитний договiр може бути визнаний недiйсним.

Кредитний договiр завжди є корисливим. Тому позичальник повинен сплатити проценти за договором. Як правило, цi проценти мiстять в собi ставку рефiнансування Нацбанку України (вартiсть кредитного ресурси) i винагороду самого кредитора (банкiвську маржу).

При цьому, банк не має права в односторонньому порядку змiнювати проценти, за винятком випадкiв, що передбаченi законом та договором. Як правило, у випадку виникнення суперечок щодо процентiв по кредитному договору суд може визначити їх по iснуючiй у кредитора ставцi банкiвського проценту або ставки рефiнансування.

Порядок сплати процентiв залежить вiд строка договори i фiксується в ньому. Як правило, позичальник повинен сплачувати проценти за договором щомiсяця.

Позичальник за кредитним договором повинен дотримуватися цiльового використання отриманих за кредитом грошових коштiв (окрiм позики фiзичнiй особi на невiдкладнi потреби).1 При порушеннi позичальником цiєї умови кредитного договора банк має право вимагати вiд позичальника дострокового повернення наданої суми кредиту i виплати вiдповiдних вiдсоткiв, якщо iнше не передбачене договором.

  • У випадку, коли згідно договору застави, яка надається у вигляді забезпечення пiд кредит, закладене майно залишається у заставодавця (позичальника), останнiй зобов'язаний:
  • — застрахувати закладене майно за власний рахунок у повнiй його вартостi вiд ризикiв, втрати або пошкодження;
  • — негайно повiдомити iншу сторону про виникнення загрози втрати або пошкодження закладеного майна.
  • Наявнiсть i збереження закладеного майна перевiряється банком вiдповiдно до умов договору.

В разi невиконання позичальником передбачених кредитним договором обов'язкiв по забезпеченню повернення суми кредиту, а також при втратi забезпечення або погiршення його умов за обставинами, за якi позикодавець не несе вiдповiдальностi, банк має право вимагати у позичальника виплати нарахованих вiдсоткiв, якщо iнше не передбачене договором *** (ст.

ЦК України). Позичальник не має права ухилятися вiд банкiвського контролю i повинен надавати всi вiдомостi про свiй фiнансовий стан i перспективах розвитку. .

Докладна позицiя викладується багатьма юристами в галузi банкiвського права, так як саме вiдсутнiсть жорсткого контролю над використанням кредитних коштiв в кiнцевому випадку призводить до неповернення кредиту.1

Вiдповiдно до умов кредитного договору, банк повинен надати позичальнику грошовi кошти в розмiрi, в строк та на умовах, передбачених в договорi. Банк має право вiдмовитися вiд надання позики, при наявностi iнформацiї про те, що кредит не буде повернутий у визначений строк.

У випадку виявлення неблагонадiйної позики, банк має право надати позичальнику для виходу iз ситуацiї продати частину активiв, скоротити частину персоналу, змiнити заходи в органiзацiї роботи, змiнити керiвництво тощо.

Окрiм цього, банк має право звернутися до арбiтражного суду iз заявою про порушення справи про неспроможнiсть (банкрутсво) по вiдношенню до позичальника, що не виконує своїх обов'язкiв по погашенню заборгованостi.

Кожний з цих способiв впливу на клiєнта застосовується, як правило в залежностi вiд його поточного фiнансового стану.

Кредитний договір. Податки & бухоблік, № 16, Лютий, 2018

Основними нормативно-правовими актами в кредитних питаннях є ЦКУ (ст. 1054 — 10571), ГКУ (ст. 345 — 348) і Закон № 2121.

Крім спеціальних «кредитних» норм, до відносин за кредитним договором також застосовують положення ЦКУ про позику (див. с. 3), якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про кредитний договір і не випливає із суті самого договору.

Не варто забувати і про норми, що регулюють особливості надання фінансових послуг, зокрема про Закон № 2664.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит і сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦКУ)*.

  • З визначення вже можна виділити відмінні риси цієї правової конструкції.
  • По-перше, за кредитним договором кредитодавцем виступає спеціальний суб’єкт — банк або інша фінансова установа (наприклад, кредитна спілка).
  • По-друге, предметом кредитного договору є виключно грошові кошти.
  • По-третє, грошові кошти, отримані за кредитним договором, підлягають обов’язковому поверненню.
Читайте также:  Позовна заява про стягення аліментів

По-четверте, кредитний договір передбачає сплату процентів за користування позиковими грошовими коштами. Відповідно до ч. 3 ст. 346 ГКУ надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Надання коштів на умовах фінансового кредиту є фінансовою послугою (п.п. 6 п. 1 ст. 4 Закону № 2664).

Кредитний договір укладають виключно в письмовій формі

Зверніть увагу: згідно з ч. 2 ст. 1055 ЦКУ кредитний договір, укладений з недотриманням письмової форми, вважається нікчемним.

Обов’язкового нотаріального посвідчення цей тип угод не потребує.

Серед істотних умов кредитного договору ч. 2 ст. 345 ГКУ називає:

— мету кредиту. При цьому зауважте: у разі нецільового використання кредитних коштів банк може відмовити в подальшому кредитуванні (ч. 3 ст. 1056 ЦКУ);

— суму кредиту;

— строк кредитування. Згідно з ч. 2 ст. 347 ГКУ за строками користування кредити поділяють на короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 3 років) і довгострокові (більше 3 років);

  1. — умови і порядок видачі та погашення кредиту;
  2. — види забезпечення зобов’язань позичальника (наприклад: застава, порука тощо);
  3. — відсоткові ставки;
  4. — порядок внесення плати за кредит;
  5. — обов’язки, права і відповідальність сторін стосовно видачі та погашення кредиту.
  6. Процедура укладення договору включає попередню перевірку стану господарської діяльності позичальника, його платоспроможності та прогнозування ризиків непогашення кредиту.

Банки прораховують ризики, керуючись Положенням про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, затвердженим постановою Правління НБУ від 30.06.2016 р. № 351.

  • Які ж документи можуть вимагати у госпсуб’єкта при прийнятті рішення про видачу кредиту? Це:
  • 1) письмове клопотання (заява) боржника про надання кредиту;
  • 2) бізнес-план, техніко-економічне обґрунтування потреби в кредиті на відповідні цілі, наявність впливу фактора сезонності або циклічності (для юросіб);
  • 3) інформація, підтверджена іншими банками, про:
  • — борг госпсуб’єкта з визначенням основних умов договору про надання кредиту (сума за договором, строк, залишок боргу, вид забезпечення за кредитом тощо);
  • — наявність простроченої заборгованості;
  • 4) аудиторський висновок про фінансовий стан підприємства (за наявності);
  • 5) документи, що підтверджують повноваження особи підписувати кредитний договір і додаткові угоди до нього від імені підприємства, тощо.

Кредитний договір набуває чинності з моменту досягнення сторонами згоди за всіма його істотними умовами. При цьому укладення договору може не збігатися за часом з передачею коштів позичальникові. У цьому кредитний договір відрізняється від договору позики, для укладення якого обов’язковою є передача коштів (речей) позичальнику.

Частина 1 ст. 1056 ЦКУ надає кредитодавцю право відмовитися від надання позичальнику передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі. Це може статися в разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що кредит не буде повернений своєчасно.

  1. Зокрема, такими обставинами можуть бути:
  2. — погіршення фінансового стану позичальника;
  3. — погіршення умов забезпечення виконання зобов’язань з погашення кредиту;
  4. — ненадання кредитодавцеві фінансової та іншої звітності (якщо такий обов’язок обумовлений у кредитному договорі).
  5. Зауважте: відмова надати кредит може мати місце як з моменту укладення кредитного договору до фактичного перерахування грошових коштів, так і після того, як частина кредиту вже надана.
  6. Крім того, як ми вже згадували, причиною відмови від подальшого кредитування може слугувати порушення позичальником установленого кредитним договором обов’язку цільового використання кредиту.

У позичальника також є право на відмову від кредиту (ч. 2 ст. 1056 ЦКУ). Зокрема, відмовитися від отримання кредитних коштів він може, повідомивши про це кредитодавця до обумовленого договором строку його надання (якщо інше не встановлене договором або законом).

Як було вказано вище, однією з істотних умов кредитного договору є процентна ставка. Поговоримо про неї детальніше.

Процентна ставка

Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, зазвичай, не може бути нижчою процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним за депозитами (ч. 3 ст. 346 ГКУ).

  • Ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.
  • Розмір відсотків, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) і порядок їх сплати за кредитом визначаються в договорі. При цьому все залежить від:
  • — кредитного ризику;
  • — наданого забезпечення;
  • — попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку;
  • — строку користування кредитом;
  • — розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
  • Суть фіксованої процентної ставки в тому, що вона є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку

Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною (ч. 3 ст. 10561 ЦКУ).

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною в кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати, і зобов’язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов кредитного договору.

Кредитодавець повинен письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов’язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу.

  1. Причому індекс, який використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:
  2. 1) поточне значення індексу повинне періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в ЗМІ або оприлюднюватися через інші загальнодоступні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;
  3. 2) індекс повинен ґрунтуватися на об’єктивних індикаторах фінансової сфери, які дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;
  4. 3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.
  5. До того ж порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії договору.

Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника

Зверніть увагу: у разі застосування змінюваної процентної ставки в кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір її збільшення (ч. 6 ст. 10561 ЦКУ).

До речі, збільшення процентної ставки за кредитним договором, яке порушуючи умови договору поруки* відбулося без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, є підставою для припинення поруки згідно з ч. 1 ст. 559 ЦКУ

Кредитний договір: порядок укладення

11:00, 21 ноября 2019

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Один із банків оскаржив до Рівненського апеляційного суду рішення Рівненського міського суду від 24 липня 2019 року, яким його позов про стягнення заборгованості з громадянки Г. за кредитним договором у розмірі 25 524 гривні задоволено частково.

Вважаючи судове рішення незаконним та необґрунтованим в частині відмовлених позовних вимог — у стягненні заборгованості за пенею, заборгованості за пенею за несвоєчасність сплати боргу, штрафів, просив ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі.

У частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 359,41 грн апелянт просив залишити судове рішення без змін.

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов до висновку про залишення ухвали місцевого суду без змін, апеляційної скарги банку — без задоволення. Про це повідомляє прес-служба суду.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що між сторонами укладений кредитний договір від 21 липня 2011 року у вигляді підписаної заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у банку, яка не містить обов’язку відповідачки зі сплати пені та штрафів за несвоєчасність сплати боргу. Банк, безпідставно нараховуючи проценти на заборгованість за тілом кредиту і погашаючи їх за рахунок кредиту, незаконно збільшував суму заборгованості за тілом кредиту та нараховував проценти на проценти та у подвійному розмірі. Відповідно до умов кредитного договору, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає лише сума непогашеного тіла кредиту в розмірі 10 359,41 грн. Зрештою, таке рішення й ухвалив місцевий суд, відмовивши позивачеві в задоволенні решти позовних вимог, а Рівненський апеляційний суд залишив його без змін.

Така правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року, в якій зазначено, що Умови та Правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не місять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» писала, чи передаються кредити у спадок. Спадкоємцям важливо знати деякі особливості.

Крім того, ми повідомляли, що волевиявлення працівника є обов’язковою умовою для припинення трудового договору.

Читайте также:  Интеллектуальная собственность - услуги юриста

Особливості кредитного договору

У сучасному світі суспільство все частіше користується послугами банків у сфері кредитування. На сьогоднішній день кредити надаються практично на всі види товарів: від нерухомості, автомобілів до побутової техніки.

В залежності від обраного вами банку, для отримання кредиту передбачені різні умови. Кожна кредитно-фінансова установа, приймаючи рішення про надання позичальникові грошових коштів, враховує факт офіційного працевлаштування та кредитну історію позичальника. Важливим є те, що банки самостійно встановлюють вікові обмеження, термін погашення кредиту та його процентну ставку.

Для отримання послуг кредиту між банком та позичальником укладається кредитний договір, відповідно до якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається в письмовій формі і не може змінюватися в односторонньому порядку без згоди сторін.

Луцький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує про те, з якими питаннями найчастіше звертаються громадяни за правовою інформацією та роз`ясненнями:

Які наслідки для позичальників за кредитним договором у випадку ліквідації банку?
Зазначимо, що запровадження процедури ліквідації банку не припиняє дію кредитного договору. Позичальник зобов’язаний повернути банку основну суму боргу та сплатити проценти у розмірах і у терміни, встановлені умовами кредитного договору. Це регламентується на законодавчому рівні.

Яким чином клієнт має сплачувати кошти за кредитним договором у випадку ліквідації банку?
Якщо в банку запроваджено процедуру тимчасової адміністрації, позичальник переказує кошти для погашення кредиту на реквізити банку, вказані у кредитному договорі.

У разі відкликання банківської ліцензії на початку процедури ліквідації банку, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відкриває накопичувальний рахунок у Національному банку України, на який позичальнику необхідно в подальшому сплачувати кошти за кредитним договором.

Як дізнатися реквізити накопичувального рахунку?
На офіційних сайтах банку та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Чи має право банк продати заборгованість за кредитним боргом позичальника іншому банку?
Так, може. Фонд має право продати борг на підставі договору про відступлення права вимоги. Згода боржника на укладення договору не вимагається.

Чи можна достроково виплатити заборгованість за кредитним договором?
Так, це можливо здійснити достроково, а також шляхом перекредитування заборгованості в іншому банку. Перекредитування – це надання позичальникові нового кредиту з метою погашення ним попереднього кредитного договору.

Визнання кредитного договору недійсним: бути чи не бути

До недавнього, часу позиція ВССУ з приводу визнання договору споживчого кредиту недійсним була досить чіткою. Суди зазвичай задовольняли позови боржників, які могли зітхнути з полегшенням.Однак, така ситуація мала місце до недавнього часу.

Так, 5 квітня 2017 року, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, прийняла кардинально протилежне рішення, ніж ті, які передували до цього.

Касаційний суд зазначив, що частиною 1 ст. 229 ЦК України встановлено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення, має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка  щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

За положеннями підпункту д) абз. 1 ч. 2, абз. 2 ч. 2; підпунктів 1), 2), 5), 6) абз. 3 ч. 4; підпункту 2) ч. 5, ст.

11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного кредитного договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту, кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону, про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими споживач зобов’язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача.

Статтями 15, 23 Закону України «Про захист прав споживачів» не передбачено такої підстави для визнання кредитного договору недійсним, як надання/ненадання суб’єктом господарювання інформації споживачеві послуг про орієнтовну сукупну вартість кредиту, вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, тощо. У таких випадках споживач може наділятися правом на розірвання договору, правом на відшкодування завданих йому збитків, і на суб’єкта господарювання можуть накладатися штрафні санкції (ч. 7 ст. 15, ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»).

За таких обставин, посилання ОСОБА_6 на те, що кредитний договір слід визнати недійсним через порушення її права з боку відповідача на інформацію щодо сукупної вартості кредиту та її складових, є безпідставним.

Разом з тим, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Наслідком недотримання вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні договору споживчого кредиту, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, є зміна або визнання такого положення недійсним, що передбачено ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

На вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним і в цілому у випадку, якщо у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору (п. 2 ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

В даному випадку позивачем не заявлялися позовні вимоги про визнання недійсними чи зміну окремих пунктів кредитного договору, які вона вважає несправедливими.

Крім того, заявлені позовні вимоги не обґрунтовувалися тим, що окремі пункти кредитного договору, які ОСОБА_6 вважає несправедливими, зумовлюють зміну інших положень договору.

Таке питання не було предметом доведення при розгляді справи в рамках заявленого позову та судами не досліджувалося.

За таких обставин, підстави для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним в повному обсязі через невідповідність його умов вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», невідповідність умов договору положенням Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України 10 травня 2007 року за N 168, в даному випадку відсутні.

Позовна заява не містить посилань на те, що ОСОБА_6 помилялася щодо природи спірного кредитного договору, мотивів його укладення, можливої помилки щодо її прав та обов’язків, тощо, а тому висновки судів про безпідставність позовних вимог, заявлених на підставі ч. 1 ст. 229 ЦК України є обґрунтовані.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, крім іншого, посилається на те, що при розгляді справи судами не надано правової оцінки зміні в односторонньому порядку банком процентної ставки за користування кредитом, те, що суди дійшли помилкових висновків про пропуск нею строку позовної давності на звернення до суду із вказаним позовом, з урахуванням того, що відповідачем ставилося питання про застосування наслідків спливу строку позовної давності до даних правовідносин.

Такі посилання ОСОБА_6 є безпідставними, оскільки, обґрунтовуючи підстави позову про визнання недійсним кредитного договору, остання не посилалася на зміну відповідачем процентної ставки за користування кредитом.

Ці обставини не були предметом дослідження судами при розгляді справи та на них не ґрунтуються висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність заявлених позовних вимог.

Оскаржувані в касаційному порядку судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові не ґрунтуються на положеннях ч. 4 ст.

267 ЦК України щодо наслідків спливу строку позовної давності, а ґрунтуються на тому, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими по суті спору, тобто спір судами вирішено по суті. Наслідком цього, суд касаційної інстанції ухвалив відхилити скаргу боржника.

В результаті маємо кардинально нову позицію ВССУ щодо застосування ст. 15 Закону «Про захист прав споживачів» та постанови правління Національного банку України від 10.05.

2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» в частині визначення порядку інформування клієнта банком про усі умови надання споживчого кредиту».

Тому, в даній ситуації слід очікувати висновку Верховного суду України, який остаточно розставить все на свої місця.

Ссылка на основную публикацию